Рішення

від 16.04.2024 по справі 521/5656/23

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 521/5656/23

Номер провадження № 2/521/1154/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2024 року м. Одеса

Малиновський районний суд м. Одеси, в складі:

головуючого судді Громіка Д.Д.,

при секретарі Котигорох Н.С.,

за участі:

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

представника третьої особи Єріненко І.С.

розглянувши в судовому засіданні в залі суду № 204, в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Херсонської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України», третя особа Професійна спілка робітників морського транспорту України, про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

03.03.2023 року ОСОБА_3 звернувся до Малиновського районного суду м. Одеси з позовною заявою до державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі Херсонської філії державного підприємства Адміністрація морських портів України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Професійна спілка робітників морського транспорту України про поновлення на роботі, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_3 зазначив, що працював на посаді начальникасектору пожежноїта техногенноїбезпеки відділумобілізаційної роботита цивільногозахисту Херсонськоїфілії державногопідприємства Адміністраціяморських портівУкраїни (адміністраціяХерсонського морськогопорту), 29.12.2022р. на підставі наказу № 347-К від 28.12.2022р. він був звільнений за п. 6 ч. 1 ст. 41 КЗпП України у зв`язку з неможливістю забезпечення працівника роботою, визначеною трудовим договором, у зв`язку із знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій, відповідно до наказу від 15.12.2022р. № 53- ОП "Про припинення трудових договорів з працівниками".

Вважає, що його звільнення є незаконним, проведено з чисельними порушеннями процедури звільнення. Жодної домовленості або згоди про можливість обміну документами з питань трудових відносин альтернативним способом, зокрема шляхом надсилання повідомлень через онлайн месенджери з приватного номеру мобільного телефону, іншими засобами електронної комунікації між Позивачем і Роботодавцем не було, згоди на це зі сторони Позивача не було. Роботодавцем порушено строк і порядок персонального попередження Позивача про наступне вивільнення. Роботодавець у порушення ч. 4 ст. 41 КЗпП України не забезпечив можливість його переведення на іншу роботу. Стверджував, що він від можливості переведення на іншу роботу не відмовлявся. Зазначив, що Відповідач на власний розсуд трактує коментар Позивача у відповідь на зображення про нібито незгоду на переведення на вакантну посаду. Позивач зазначає, що був та є незгодний саме з звільненням за п.6 ч.1 ст. 41 КЗпП України, а не з переведенням. У день звільнення Роботодавець не видав копію наказу про звільнення, а письмове повідомлення про нараховані та виплачені суми при звільненні не видав взагалі. Позивачем 16.02.2023р. було подано запит (т. 1 а.с. 14) на адресу Відповідача з проханням надати належним чином засвідчені копії документів по звільненню, втім відповіді від Відповідача не надійшло. Зазначав, що Роботодавцем не проведено консультації з профспілковою стороною. Також, Відповідачем не повідомлено Державну службу зайнятості про заплановане вивільнення працівників, чим Відповідач порушив ч. 7 ст. 49-2 КЗпП України. Вважає, що у Відповідача була відсутня обґрунтована об`єктивна неможливість забезпечити його в подальшому роботою. Зазначає, що припинення простою та натомість призупинення трудових договорів знімає з роботодавця обов`язок забезпечувати працівників роботою і виключає можливість звільнення працівників за п. 6 ч. 1 ст. 41 КЗпП України. Також, зазначає, що на момент видання вищезазначених наказів, керівник ХФ ДП "АМПУ", перебував у простої та не мав права видавати наказ про звільнення Позивача. Також Позивач, посилаючись на норми закону та актуальну практику Верховного Суду, вважає що саме Відповідач має виплатити Позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу (в якості міри матеріальної Відповідальності роботодавця за порушення права працівника на працю та стимулювання до дотримання норм законодавства в подальшому).

Посилаючись на порушення своїх прав у зв`язку з незаконним звільненням, Позивач просив Суд поновити його на посаді начальника сектору пожежної та техногенної безпеки відділу мобілізаційної роботи та цивільного захисту Херсонської філії державного підприємства Адміністрація морських портів України (адміністрація Херсонського морського порту); стягнути з Відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 30.12.2022 по дату ухвалення рішення включно, з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів; допустити негайне виконання рішення в частині поновлення його на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу за один календарний місяць у розмірі 13 162,77 грн.

Представник Відповідача,діючий напідставі довіреності,позовні вимогине визнав,просив судвідмовити вїх задоволенні.Надав Відзивна позовта запереченняна поясненняпозивача,в обґрунтуванняяких зазначив,що відповіднодо Положенняпро ХФДП "АМПУ"(адміністраціяХерсонського морськогопорту)філія створеназ метоюзабезпечення функціонуванняморського портуХерсон,організації тазабезпечення безпекимореплавства,утримання таефективного використаннядержавного майна,закріпленого заФілією. Зазначив, що у зв`язку з військовою агресією та неможливістю здійснення обслуговування суден і пасажирів, проведення вантажних, транспортних та інших пов`язаних з цим видів господарської діяльності, робіт, забезпечення належного рівня безпеки судноплавства, дотримання вимог міжнародних договорів України, забезпечення охорони навколишнього природного середовища було закрито морські порти Бердянськ, Маріуполь, Скадовськ, Херсон до відновлення контролю над зазначеними морськими портами. Зазначає, що законодавство не забороняло поряд з традиційним поштовим зв`язком використовувати засоби електронної комунікації. Вказував, що рішенням спільного засідання адміністрації і профкому внесенні доповнення до правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників, яким був визначений порядок обміну інформацією та/або документами між адміністрацією та працівниками під час дії воєнного стану та було змінено номер телефона та електронну пошту, на які працівник може надсилати документи та/або повідомлення. Зазначає, що кадрові документи були надіслані Позивачу засобами поштового зв`язку та у месенджер Viber. Також зазначає, що Позивач у відповідь на надіслані зображення відмовився від переведення на вакантну посаду. Вважає, що Позивач отримав і достовірно та своєчасно був обізнаний з усіма документами, складеними роботодавцем у зв`язку з обставинами, що передували розірванню трудового договору. Вказував, що на виконання вимог ст. 49-2 КЗпП України Роботодавець повідомив первинну профспілкову організацію Херсонського морського порту та Державну служби зайнятості України про заплановане вивільнення працівників. Також Відповідач зазначає, що м. Херсон перебуває під постійними обстрілами, а тому забезпечити безпечні умови праці об`єктивно неможливо.

За таких обставин, Відповідач просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник третьої особи, діюча на підставі довіреності, неодноразово надавала письмові пояснення на позов, просила суд їх задовольнити та в обґрунтування яких зазначила, що Позивач є членом Професійної спілки робітників морського транспорту України (надалі - ПРМТУ) з перебуванням на обліку в Первинній профспілковій організації Херсонського морського торгового порту, яка є організаційною ланкою ПРМТУ (т.1 а.с. 98). Стверджувала, що в порушення вимог чинного законодавства України, Позивача було звільнено безпідставно, без дотримання процедури звільнення працівника. Виведення Філії у простій не є підставою для звільнення працівників. Припинення простою та призупинення трудових договорів на підставі наказу знімає з роботодавця обов?язок забезпечувати працівників роботою і виключає можливість звільнення працівників за п. 6 ч. 1 ст. 41 КЗпП України. Вказувала, що наказ Мінінфраструктури від 28.04.2022 №256 "Про закриття морських портів" передбачає закриття саме портів, а не філій ДП "АМПУ". Зазначила, що первинна профспілкова організація Херсонського МТП витребувала у роботодавця документальне підтвердження неможливості забезпечення працівників роботою, а також наголосила на необхідності проведення консультацій з профспілковою стороною, втім зазначені вимоги не були виконанні. Доказів (в т.ч. документальних) як саме бойові дії спричинили неможливість в подальшому забезпечити саме Позивача роботою Відповідачем надано не було. Стверджувала, що оскільки порт та ХФ ДП "АМПУ" в подальшому відновлять свою роботу в повному обсязі, що підтверджується і самим роботодавцем то у останнього не було підстав для звільнення Позивача за п. 6 ч. 1 ст. 41 КЗпП України. Зазначила що у порушення ст. 22 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності, п.2.20 Галузевої угоди у сфері морського транспорту (застосування яких не обмежено у період дії воєнного стану) роботодавцем не проведено консультації з профспілковою стороною. Вимога первинної профспілкової організації Херсонського МТП щодо проведення консультації після надання документів, Відповідачем була проігнорована. У наданому Відповідачем переліку вакансій містилися не всі вільні посади в ДП АМПУ. Про неможливість переведення Позивача за його згодою на іншу роботу також невідомо.

Посилаючись на вищезазначені обставини, представник третьої особи вважає, що позов має бути задоволений у повному обсязі.

06 березня 2023 роу року автоматизованою системою розподілу судової справи визначено головуючого суддю Громіка Д.Д. ( т. 1 а.с. 21).

Ухвалою суду від 16.03.2023р. року позовну заяву було передано за підсудністю Шевченківському районному суду м. Києва.

Постановою Одеського апеляційного суду від 14.08.2023 року Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси суду від 16.03.2023р. скасовано, а цивільну справу №521/5656/23 повернуто до Малиновського районного суду м. Одеси для продовження розгляду.

10.10.2023р. Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду, зазначену справу було передано судді Громіку Д.Д. (т. 1 а.с. 82).

Ухвалою суду від 12.10.2023р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження.

Позивач в судове засідання не з`явився, подавав до суду заяву, відповідно до якої позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити та розглянути справу за його відсутності.

Представник позивача в судове засідання з`явився, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання з`явилася, просила суд відмовити у задоволенні позову.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору в судове засідання з`явилась, просила суд позов задовольнити.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, перевіривши їх доказами, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Позивач ОСОБА_3 працював на посаді начальника сектору пожежної та техногенної безпеки відділу мобілізаційної роботи та цивільного захисту Херсонської філії державного підприємства Адміністрація морських портів України (адміністрація Херсонського морського порту), що підтверджується наявною в матеріалах справи трудовою книжкою Позивача (т. 1 а.с. 8-9).

Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" є юридичною особою та дії на підставі Статуту, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Статтею 1 Закону України "Про морські порти України" визначено, що адміністрація морських портів України - державне підприємство, утворене відповідно до законодавства, що забезпечує функціонування морських портів, утримання та використання об`єктів портової інфраструктури державної форми власності, виконання інших покладених на нього завдань безпосередньо і через свої філії, що утворюються в кожному морському порту (адміністрація морського порту).

Наказом начальника Херсонської філії державного підприємства Адміністрація морських портів України від 28.02.2022р. № 27-ОП Про організаційні заходи, пов`язані з введенням воєнного стану в Україні (т. 1. а.с. 99-100) встановлено початок простою для працівників Філії (включаючи Позивача та самого керівника Філії) з 01.03.2022р. до припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Відповідно до наказу начальника Херсонської філії державного підприємства Адміністрація морських портів України від 10.05.2022р. № 28-ОП Про припинення простою та призупинення дії трудових договорів з працівниками Філії (т.1 а.с. 100-103) у зв`язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи, з 11.05.2022р. призупинена дія трудових договорів з працівниками Філії (за переліком до наказу, включаючи Позивача) до відновлення можливості виконувати ними роботу, але не пізніше наступного дня після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Наказом начальникаХерсонської філіїдержавного підприємстваАдміністрація морськихпортів Українивід 15.12.2022р.№ 53-ОП(т.1а.с.107-109)на підставіпункту 6частини першоїстатті 41Кодексу законівпро працюУкраїни узв`язкуз неможливістюзабезпечення працівникароботою,визначеною трудовимдоговором,у зв`язкуіз знищенням(відсутністю)виробничих,організаційних татехнічних умов,засобів виробництваабо майнароботодавця внаслідокбойових дій;з відсутністюорганізаційних ітехнічних умовдля господарськоїдіяльності Херсонськоїфілії державногопідприємства Адміністраціяморських портівУкраїни (адміністраціїХерсонського морськогопорту),з виведеннямФілії з01.03.2022р.у простій(наказвід 28.02.2022р.№ 27-ОППро організаційнізаходи,пов`язаніз введеннямвоєнного станув Україні),з призупиненнямдії трудових договорів з працівниками Філії (наказ від 10.05.2022р. № 28-ОП Про припинення простою та призупинення дії трудових договорів з працівниками Філії) під час воєнного стану, введеного Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022р. № 64/2022 (зі змінами), враховуючи наказ Мінінфраструктури України від 28.04.2022р. № 256 Про закриття морських портів, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.04.2022р. № 470/37806; у зв`язку з розташуванням Філії на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії згідно з наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022р. № 75 (у редакції наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 28.10.2022р. № 248) наказано припинити трудові договори 29.12.2022р. з працівниками Філії, в тому числі і з Позивачем.

Зображення наказу про припинення трудових договорів з працівниками від 15.12.2022 № 53-ОП (т.1 а.с. 177-178), повідомлення про заплановане вивільнення від 16.12.2022 № 60, перелік вакантних посад від 12.12.2022 (т.1 а.с. 12-13) надіслані Позивачу роботодавцем месенджером VIBER на його номер мобільного телефону 20.12.2022.

При цьому, Відповідач виходив з рішення спільного засідання адміністрації і профкому від 25.06.2022 № 5 Щодо внесення доповнення до правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників Херсонської філії державного підприємства Адміністрація морських портів України (адміністрації Херсонського морського порту) від 14.06.2013 (зі змінами) (т.1 а.с. 184), яким визначений порядок обміну інформацією та/або документами між Адміністрацією та працівниками під час дії воєнного стану та Рішення спільного засідання адміністрації і профкому від 03.10.2022 №6 Щодо внесення змін до правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників Херсонської філії державного підприємства Адміністрація морських портів України (адміністрація Херсонського морського порту) від 14.06.2013 (зі змінами) (т.1 а.с. 185), яким змінено номер телефона та електронну пошту, на які працівник може надсилати документи.

Разом із тим, доказів ознайомлення Позивача з означеними спільними рішеннями Відповідачем надано не було. Зазначене підтверджується в тому числі письмовою відповіддю Відповідача наданою в порядку ст.93 ЦПК України (т. 2 а.с. 70, відповідь на питання №2).

Так само як і не надано доказів домовленості між сторонами трудового договору про альтернативні способи створення, пересилання і зберігання наказів (розпоряджень) роботодавця, повідомлень та інших документів з питань трудових відносин та про будь-який інший доступний спосіб електронної комунікації.

Матеріали справи не містять будь-яких кадрових документів, що знаходилися в особовій справі Позивача, в яких були б зазначені контактні дані останнього, зокрема номер телефону, на який Відповідач месенджером направляв документи по його звільненню.

Факт ознайомлення Позивача з кадровими документами по його вивільненню не зафіксований Відповідачем жодним чином, в т.ч. протоколом чи актом.

Надані Відповідачем роздруківки електронного листування є неналежними доказами по справі в т.ч. з огляду на наступне.

Згідно ст. 5 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг електронний документ документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Для того, щоб електронний документ мав таку ж юридичну силу як і паперовий документ, він має бути складеним з усіма обов`язковими реквізитами та містити електронний підпис, прирівняний до власноручного підпису, відповідно до Закону України Про електронні довірчі послуги.

Верховний Суд по справі № 202/2965/19 (Постанова від 19.01.2022) вказав, що роздруківка електронного листування не може вважатись електронним документом (копією електронного документа) в розумінні положень частини першої статті 5 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг, тобто не може вважатися доказом, бо не містить електронного підпису, який є обов`язковим реквізитом електронного документа, оскільки у такому разі неможливо ідентифікувати відправника повідомлення і зміст такого документа не захищений від внесення правок і викривлення. Вказаний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11 червня 2019 року у справі № 904/2882/18, від 24 вересня 2019 року у справі № 922/1151/18, від 28 грудня 2019 року у справі № 922/788/19, від 16 березня 2020 року у справі №910/1162/19.

Верховний Суд по справі № 916/3027/21 (Постанова від 21.06.2023) постановив наступне:

37. ...Повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою чи через застосунки-месенджери, є електронним доказом, який розглядається та оцінюється судом відповідно до статті 86 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами.

38. При цьому слід враховувати, що суд може розглядати електронне листування між особами у месенджері (як і будь-яке інше листування) як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст.

З наданих Відповідачем роздруківок з месенджерів не вбачається за можливе встановити авторів листування, зокрема зі сторони Відповідача. Так само і неможливо встановити їх зміст зображення з документами нечитабельні. Вбачається, що переписка саме з ХФ ДП АМПУ Позивачем не велася.

Окрім того, Житомирський апеляційний суд у справі №296/3763/22 (Постанова від 13.12.2022), розглядаючи позов про поновлення працівника на роботі, вказав:

...Проте, колегія суддів звертає увагу на те, що такий альтернативний спосіб обміну кадровими документами, як застосунок Viber не погоджений між сторонами та не оформлений належний чином, зокрема ОСОБА_1 не подано заяву про направлення її кадрових документів на застосунок Viber так і з боку КЗ "Палац культури" ЖМР не направлено жодної пропозиції ОСОБА_1 про можливість направлення їй кадрових документів через засоби телефонного зв`язку. ...

Слід враховувати, що обов`язок з доведення виконання вимог щодо порядку вивільнення покладається саме на роботодавця. Покладення такого обов`язку на працівника, як на слабшу у зазначених правовідносинах сторону, зокрема, й з врахуванням того, що у нього відсутні документи, що стали підставою для вивільнення, суперечитиме принципам справедливості та верховенства права. ...

Повідомленням про заплановане вивільнення від 16.12.2022 №60 Позивачу пропонується ознайомитися з переліком вакантних посад від 12.12.2022 в державному підприємстві Адміністрація морських портів України та у разі прийняття пропозиції про переведення на вакантну посаду - протягом трьох робочих днів з дня отримання даного повідомлення повідомити адміністрацію Філії у зручний спосіб: текстовим повідомленням на електронну скриньку або месенджером на номер телефону, та листом за адресою: АДРЕСА_1 ; у разі відмови від переведення на вакантну посаду - повідомити протягом трьох робочих днів у вищезазначений спосіб.

Доказів наявності листа або повідомлення Позивача з відмовою від запропонованих вакансій Відповідачем надано не було. Отже, він не відмовлявся від переведення на вакантну посаду.

Щодо відповіді Позивача на надіслані зображення у неузгоджений з Позивачем спосіб. Позивач та його представник неодноразово зазначали, що Позивач був незгодний саме з звільненням за п.6 ч.1 ст.41 КЗпП України, а не з переведенням.

Окрім того, як вбачається з наявного в матеріалах справи листа Одеського обласного центру зайнятості від 20.01.2023 № 296/06-01-20/42-23 (т. 1 а.с. 131-132), станом на 05.12.2022, 12.12.2022, 22.12.2022 та 29.12.2022 (дата звільнення Позивача) Позивачу не були запропоновані деякі вакантні посади в ДП "АМПУ".

За таких обставин, суд доходить висновку про неналежне виконання Відповідачем встановленого ч.4 ст. 41 КЗпП України обов`язку та, відповідно, про незаконність звільнення Позивача з роботи.

При вирішенні спору суд також враховує, що на час виникнення спірних правовідносин Позивач перебував на обліку в Первинній профспілковій організації Херсонського морського торгового порту та був членом Професійної спілки робітників морського транспорту України (відповідно до довідки Первинної профспілкової організації Херсонського морського торгового порту від 15.03.2023, т.1 а.с. 98).

На виконання вимог ст. 49-2 КЗпП України Відповідач повідомив Первинну профспілкову організацію Херсонського морського порту про заплановане звільнення працівників Херсонської філії державного підприємства Адміністрація морських портів України (адміністрація Херсонського морського порту).

Листом від 21.12.2022 Відповідач звернувся до Професійної спілки робітників морського транспорту України з проханням надати згоду на звільнення членів профкому Первинної профспілкової організації Херсонського морського торгового порту (т.1 а.с. 134). Постановою Президії Центральної Ради Професійної спілки робітників морського транспорту України було відмовлено в надані згоди на це, та висунуто вимогу припинити заходи по незаконному звільненню працівників (т.1 а.с.135-138).

Відповідно до пояснень представників Позивача та третьої особи, роботодавцем не проведено консультації з профспілковою стороною як того вимагають положення ч. 7 ст. 49-2 КЗпП України, ст. 22 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності, п. 2.20 Галузевої угоди у сфері морського транспорту.

Доказів дійсного проведення таких консультацій Відповідачем не надано (зокрема, в порядку, визначеному ч. 3 ст. 8 Закону України Про соціальний діалог в Україні).

Листами №28/09-25 від 12.12.2022 (т.1 а.с. 110) та № 01-135 від 28.12.2022 (т.1 а.с. 139) профспілкова сторона висувала вимогу Відповідачу припинити та скасувати заходи, пов`язані з вивільненням працівників за п. 6 ч. 1 ст. 41 КЗпП України з огляду на відсутність обґрунтованих підстав для вивільнення працівників, а також ненадання раніше витребуваних документів і інформації, що підтверджували б дотримання роботодавцем процедури вивільнення працівників, для проведення предметних консультацій.

За позицією Відповідача, на виконання вимог ст. 49-2 КЗпП України направлено до територіального органу Державної служби зайнятості України звітність за формою №4-ПН Інформація про заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці (лист Херсонської філії державного підприємства Адміністрація морських портів України (адміністрація Херсонського морського порту)) (т.1 а.с. 187-188).

В той же час, суд бере до уваги наявний в матеріалах справи лист Херсонського обласного центру зайнятості (т.1 а.с. 133), згідно якого у період 2022 повідомлення про заплановане вивільнення працівників Херсонської філії державного підприємства Адміністрація морських портів України (адміністрація Херсонського морського порту), код ЄДРПОУ 38728533, місце провадження господарської діяльності м. Херсон, проспект Ушакова 4, до Херсонського обласного центру зайнятості не надходило.

29.12.2022 ОСОБА_3 було звільнено з посади начальника сектору пожежної та техногенної безпеки відділу мобілізаційної роботи та цивільного захисту Херсонської філії державного підприємства Адміністрація морських портів України (адміністрація Херсонського морського порту) за п. 6 частини 1 статті 41 КЗпП України у зв`язку з неможливістю забезпечення працівника роботою, визначеною трудовим договором, у зв`язку із знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва, майна роботодавця внаслідок бойових дій (наказ № 347-К (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту) від 28.12.2022, т.1 а.с. 183).

Відповідач зазначає, що спірний наказ про звільнення був направлений Відповідачем поштовим зв`язком у місто Херсон, втім матеріали справи не містять доказів направлення Відповідачем поштовим зв`язком зазначеного наказу та повідомлення про нараховані та виплачені суми при звільненні. Також, матеріали справи не містять доказів дійсного отримання Позивачем копії означеного наказу (так само як і повідомлення про нараховані та виплачені суми при звільненні).

Окрім того, Позивачем 16.02.2023 було подано запит (т. 1 а.с. 14) на адресу Відповідача з проханням надати Позивачу належним чином засвідчені копії наказу (розпорядження) про прийняття на роботу, копію наказу (розпорядження) про звільнення, довідку про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за 2022 рік, довідку про нарахування заробітної плати за 2022 рік, довідку про середню заробітну плату за 2022 рік. Втім, відповіді від Відповідача Позивачу не надходило.

Суд окремо звертає увагу, що начальник Херсонської філії державного підприємства Адміністрація морських портів України (адміністрація Херсонського морського порту) на день видання наказів про звільнення Позивача перебував у простої відповідно до наказу від 28.02.2022 № 27-ОП. Означене підтверджується наданими в судовому засіданні поясненнями представника Відповідача та письмовою відповіддю Відповідача наданою в порядку ст.93 ЦПК України (т. 2 а.с. 70, відповідь на питання №5).

Відповідно до ст. 34 КЗпП України простій зупинення роботи.

Не можна оформляти простій щодо тих працівників підприємства, без яких не будуть ухвалюватися потрібні рішення, зокрема стосовно керівника (у простої керівник не може ухвалювати рішення та підписувати документи).

Строк звернення до суду із даним позовом Позивачем дотриманий.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частинами 1, 2 та 4 ст. 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, розглядаючи справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовуючи при розгляді справ, зокрема, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно п. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Ст. 43 Конституції України визначає, що громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Згідно з ч. 1 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Стаття 3 КЗпП України визначає, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до положеньстатті 5-1 КЗпП Українидержава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

У відповідності до положень статті 21 КЗпП України, трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За змістомстатті 22 КЗпП Українибудь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

Ст.141КЗпП Українивизначає обов`язкироботодавця. Роботодавець повинен правильно організувати працю працівників, створювати умови для зростання продуктивності праці, забезпечувати трудову і виробничу дисципліну, неухильно додержувати законодавства про працю і правил охорони праці, здійснювати заходи щодо запобігання та протидії мобінгу (цькуванню), уважно ставитися до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови їх праці та побуту.

Згідно статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно із ч. 3 ст. 29 КЗпП України ознайомлення працівників з наказами (розпорядженнями), повідомленнями, іншими документами роботодавця щодо їхніх прав та обов`язків допускається з використанням визначених у трудовому договорі засобів електронних комунікаційних мереж з накладенням удосконаленого електронного підпису або кваліфікованого електронного підпису.

У трудовому договорі за згодою сторін можуть передбачатися альтернативні способи ознайомлення працівника, крім інформації, визначеної пунктом 4 частини першої цієї статті, що доводиться до відома працівників у порядку, встановленому цією статтею.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 ЗУ "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" у період дії воєнного стану сторони трудового договору можуть домовитися про альтернативні способи створення, пересилання і зберігання наказів (розпоряджень) роботодавця, повідомлень та інших документів з питань трудових відносин та про будь-який інший доступний спосіб електронної комунікації, який обрано за згодою між роботодавцем та працівником.

Суд звертає увагу на те, що такий альтернативний спосіб обмінну кадровими документами, як застосунок VIBER не погоджений між сторонами та не оформлений належний чином, зокрема Позивачем не подано заяву про направлення йому кадрових документів на застосунок VIBER, так і з боку Відповідача не направлено жодної пропозиції Позивачу про можливість направлення йому кадрових документів через засоби телефонного зв`язку.

Таким чином, домовленостей між сторонами трудового договору про альтернативні способи створення, пересилання і зберігання наказів (розпоряджень) роботодавця, повідомлень та інших документів з питань трудових відносин та про будь-який інший доступний спосіб електронної комунікації, не було.

Щодо посилання Відповідача на роз`яснення Національного агентства з питань державної служби Позивач не є держслужбовцем, на нього не розповсюджується дія Закону України Про державну службу. Тому Відповідач мав діяти в порядку, визначеним КЗпП України та Закону України Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану.

Трудовий договір може бути припинено, а працівника звільнено з роботи, лише з підстав і в порядку, визначених законодавством про працю.

Статтею 40 Кодексу законів про працю України визначено підстави розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця. Додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця з окремими категоріями працівників за певних умов визначено статтею 41 Кодексу законів про працю України.

Серед підстав, передбачених статтею 41 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи роботодавця може бути розірваний також у випадках, зокрема неможливості забезпечення працівника роботою, визначеною трудовим договором, у зв`язку із знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій (пункт 6).

Розірвання договору у випадках, передбачених пунктами 4 і 6 частини першої цієї статті, проводиться, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу (частина 4 статті 41 Кодексу законів про працю України).

Частиною 7 статті 49-2 Кодексу законів про працю України визначено, що вивільнення працівників відповідно до пункту 6 частини першої статті 41 цього Кодексу здійснюється в такому порядку:

-про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 10 календарних днів;

-не пізніше ніж за 10 календарних днів до запланованого вивільнення працівників первинним профспілковим організаціям надається інформація щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини вивільнення, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про строки проведення звільнення. У разі якщо вивільнення працівників є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", роботодавець за 10 календарних днів до проведення звільнення повідомляє державну службу зайнятості про заплановане вивільнення працівників, а також протягом п`яти календарних днів проводить консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведення їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.

Враховуючи зміст вказаних вище норм, послідовне та логічне їх тлумачення дають підстави стверджувати, що обов`язковою умовою для звільнення за цією підставою (пункт 6 частини першоїстатті 41 КЗпП) має бути об`єктивна неможливість забезпечувати працівника роботою, визначеною трудовим договором та трудовою функцією, яка безпосередньо пов`язана з повним знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій.

Тобто, таке знищення чи відсутність умов повинні бути безпосереднім наслідком бойових дій.

За роз`ясненнями Мінекономіки до Закону України від 01.07.2022 № 2352-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" обов`язковою умовою для звільнення за п.6 ч.1 ст.41 КЗпП України має бути обґрунтована неможливість забезпечувати працівника роботою, визначеною трудовим договором та трудовою функцією, яка безпосередньо пов`язана з повним знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій.

За положеннями статті 349 ЦК України у разі знищення майна, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на це майно припиняється з моменту внесення за заявою власника змін до державного реєстру.

Умовами для припинення права власності на знищене нерухоме майно згідно з вимогами статті 349 ЦК України є наявність одночасно двох умов: встановленого факту знищення майна, а також відповідної заяви власника майна про внесення змін додержавного реєстру.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 17.01.2019 по справі №708/254/18, згідно з положеннями статті 349 ЦК України право власності на майно припиняється в разі його знищення. У разі знищення майна, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на це майно припиняється з моменту внесення за заявою власника змін до державного реєстру. Верховний Суд дійшов висновку, що умовами для припинення права власності на знищене нерухоме майно згідно з вимогами статті 349 ЦК України, є наявність встановленого факту знищення майна, а також відповідної заяви власника майна про внесення змін до державного реєстру. Документами, які підтверджують знищення майна, можуть бути матеріали технічної інвентаризації, що засвідчують факт знищення майна, довідки органів внутрішніх справ України, акт про пожежу, офіційні висновки інших установ або організацій, які відповідно до законодавства уповноважені засвідчувати факт знищення майна тощо.

Позивач працював в державному підприємстві Адміністрація морських портів України (ідентифікаційний код юридичної особи:38727770), яке не припиняло своєї роботи. За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Херсонська філія державного підприємства Адміністрація морських портів України (адміністрація Херсонського морського порту), ідентифікаційний код ВП 38728533, в процесі припинення не перебуває.

Належних, допустимих, достовірних, достатніх доказів неможливості забезпечення працівника роботою, визначеною трудовим договором, у зв`язку із повним знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва, майна роботодавця внаслідок бойових дій на час звільнення Позивача Відповідачем суду в процесі розгляду справи також не надано.

Відповідна заяви власника майна про внесення змін до державного реєстру відсутня.

Самі по собі витяги з ЄРДР щодо порушення кримінальних проваджень не доводять факт знищення майна роботодавця на час звільнення Позивача. В документах про відкриття кримінальних проваджень мова йде про обставини, що мали місце вже після звільнення Позивача, з долучених до справи довідок, фотоматеріалів наслідків обстрілів дійсно вбачається пошкодження майна роботодавця, однак доказів знищення майна суду не надано.

Відповідні акти інвентаризації майна, експертні висновки, офіційні висновки установ або організацій, які відповідно до законодавства уповноважені засвідчувати факт знищення майна на час звільнення Позивача відсутні.

Більше того, Позивачу не були належним чином запропоновані вакантні посади на підприємстві, від можливості переведення він не відмовлявся.

Окрім того, матеріали справи містять дані з Електронної системи публічних закупівель Prozorro, якими Відповідачем неодноразово проведена закупівля послуг з охорони майна, поштові послуги, послуги з технічного нагляду за гідротехнічними спорудами та промірними роботами, послуги з контрольно-інспекторського обстеження ГТС, послуги з геодезичного спостереження за деформаційним станом ГТС тощо.

Верховний Суд у постанові від 27.09.2023 по справі №523/11673/22 зазначив наступне. Враховуючи зміст вказаних вище норм, послідовне та логічне їх тлумачення дають підстави стверджувати, що обов`язковою умовою для звільнення за цією підставою (пункт 6 частини першоїстатті 41 КЗпП) має бути об`єктивна неможливість забезпечувати працівника роботою, визначеною трудовим договором та трудовою функцією, яка безпосередньо пов`язана з повним знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій. Тобто, таке знищення чи відсутність умов повинні бути безпосереднім наслідком бойових дій. Факт введення в Україні з 24 лютого 2022 року воєнного стану є загальновідомим. Існування воєнного стану автоматично не означає знищення (відсутність) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій. При цьому суд зауважує, що пункт 6 частини першої статті 41 КЗпП України не містить умов за яким трудовий договір може бути розірваний з ініціативи роботодавця у зв`язку із нерентабельністю внаслідок того, що установа фактично не працює чи неможливістю роботодавця організувати безпеку працівникам тощо.

Все вищезазначене вказує на відсутність підстав для звільнення Позивача за п. 6 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, а також на порушення Відповідачем ч. 4 ст. 41 КЗпП України.

Щодо дотримання Відповідачем встановленої процедури вивільнення Позивача суд звертає увагу на наступне.

Повідомлення про наступне вивільнення було надіслано Позивачу у неузгоджений із ним спосіб месенджером VIBER з порушенням встановленого законодавством строку (не пізніше ніж за 10 календарних днів до запланованого вивільнення). Факт ознайомлення Позивача з означеним повідомленням не зафіксований жодним чином. Доказів отримання Позивачем поштового відправлення із вкладенням повідомлення про наступне вивільнення Відповідачем не надано. Що є порушенням ч. 7 ст. 49-2 КЗпП України.

Ч. 3 ст. 22 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності встановлює, що у разі, якщо роботодавець планує звільнення працівників з причин економічного, технологічного, структурного чи аналогічного характеру або у зв`язку з ліквідацією, реорганізацією, зміною форми власності підприємства, установи, організації, він повинен завчасно, не пізніше як за три місяці до намічуваних звільнень надати первинним профспілковим організаціям інформацію щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також провести консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.

Означене узгоджується з п. 2.20 Галузевої угоди у сфері морського транспорту.

Ч. 3 ст. 8 Закону України Про соціальний діалог в Україні встановлює, що консультації проводяться за пропозицією сторони соціального діалогу з метою визначення та зближення позицій сторін при прийнятті ними рішень, що належать до їх компетенції. Сторона-ініціатор направляє іншим сторонам письмову пропозицію із зазначенням предмета консультації та терміну її проведення. Сторони, які одержали таку пропозицію, зобов`язані взяти участь у консультації, спільно погодити порядок і строки її проведення та визначити склад учасників.

На необхідність проведення консультацій з профспілковою стороною як на невід`ємну складову процесу звільнень працівників за ініціативою роботодавця вказано у позиції Верховного Суду у справі № 823/310/16 (постанова від 23.01.2020 року): 52.Оскільки без інформування профспілок і проведення із ними консультацій щодо запобігання звільненням чи зведенню їхньої кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень власник або уповноважений орган не може проводити зазначені заходи, їхнє проведення, усупереч зазначеній процедурі, є незаконним.

Більше того, обов`язковість проведення консультацій при звільненні працівників також встановлена нормами міжнародного права, а саме ст. 11 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (як один із способів реалізації права на свободу мирних зібрань та об`єднання) та ст.21 Європейської соціальної хартії. Означене підтверджується і практикою Європейського суду з прав людини (яка застосовується судами України як джерело права у відповідності до ч. 4 ст. 10 ЦПК України), зокрема у справі Демір і Байкара проти Туреччини від 12.11.2008 р., у справі Національної профспілки бельгійської поліції проти Бельгії від 27.10.1975р. тощо

З наявних в матеріалах справи документів та пояснень представників сторін вбачається, що Відповідач не провів консультації з профспілковою стороною за визначеною законодавством процедурою. Відповідачем не надано доказів проведення таких консультацій.

Означене порушує ч. 7 ст. 49-2 КЗпП України, ст. 22 Закону України Про професій спілки, їх права та гарантії діяльності, п. 2.20 Галузевої угоди у сфері морського транспорту.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Доказів видачі Позивачу у день звільнення копії наказу (розпорядження) про звільнення, письмового повідомлення про нараховані та виплачені їй суми при звільненні Відповідачем не надано.

З огляду на вищезазначене, суд погоджується із доводами Позивача, що Відповідачем не дотримані вимоги ч. 4 ст. 41 КЗпП України, ч. 1 ст. 47 КЗпП України, ч. 7 ст. 49-2 КЗпП України при вивільненні працівника відповідно до пункту 6 частини першої статті 41 цього Кодексу. То ж звільнення Позивача проведено без достатніх на те правових підстав, із порушенням процедури та є незаконним.

Також суд звертає увагу на наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану призупинення дії трудового договору це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв`язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором.

П. 2 Наказу Філії від 10.05.2022 №28-ОП Про припинення простою та призупинення дії трудових договорів з працівниками Філії визначає: Призупинити з 11.05.2022 року дію трудових договорів, укладених з працівниками Філії (за переліком, що додається), до відновлення можливості виконувати ними роботу, але не пізніше наступного дня після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Жодного з означених в наказі про призупинення трудового договору факту для відновлення дії трудового договору Позивача (і, відповідно, появи в Роботодавця обов`язку забезпечити Позивача роботою) не наступив. Означений наказ в подальшому скасований не був. Тож трудовий договір Позивача мав залишатися призупиненим до відновлення можливості виконувати Позивачем роботу чи до припинення або скасування воєнного стану в Україні.

То ж призупинення трудових договорів, відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану та Наказу від 10.05.2022 № 28-ОП, знімає з Роботодавця обов`язок забезпечувати працівників роботою і виключає можливість звільнення Позивача з підстав, встановлених п. 6 ч. 1 ст. 41 КЗпП України (внаслідок неможливості забезпечення працівника роботою).

Відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Отже, враховуючи викладене, позовні вимоги про поновлення Позивача на роботі підлягають задоволенню.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, в частині поновлення Позивача на роботі, рішення суду підлягає негайному виконанню.

Що стосується вимог Позивача щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, то суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для стягнення з Відповідача на користь Позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, виходячи з наступного.

За правилами ч. 2 статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Вимушений прогул означає невиконання працівником роботи та неотримання ним оплати за виконану працю внаслідок незаконного звільнення.

Судом встановлено, що 11.05.2022 згідно наказу ХФ ДП "АМПУ" (адміністрації Херсонського МТП) від 10.05.2022 № 28-ОП "Про припинення простою та призупинення дії трудових договорів з працівниками Філії" з Позивачем було призупинено дію трудового договору у зв`язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи.

Таким чином, відшкодування Позивачу сум заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат має бути проведено відповідно до ч. 4 ст. 13 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану".

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам за час призупинення дії трудового договору у повному обсязі покладається на державу, що здійснює збройну агресію проти України.

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо Позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, він стягується з Відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Оскільки, Позивач у трудових справах звільнений від сплати судового збору, то оплату судового збору в розмірі 1073,60 грн., слід стягнути з Відповідача на користь держави.

Керуючись ст. 43 Конституції України, ст. 41, 49, 232, 233, 235 КЗпП України, ст. 12, 13, 76, 77, 82, 141, 247, 258, 263-265, 279 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 до Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Херсонської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України», третя особа Професійна спілка робітників морського транспорту України, про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_3 на посаді начальника сектору пожежної та техногенної безпеки відділу мобілізаційної роботи та цивільного захисту Херсонської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Херсонського морського порту).

Стягнути з Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Херсонської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в дохід держави судовий збір в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення суду в частині поновлення на роботі підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 22 квітня 2024 року.

Повні відомості про учасників справи згідно з пунктом 4 частини 5 статті 265 ЦПК України:

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_3 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі Херсонської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адреса місцезнаходження: 73000, м. Херсон, просп. Ушакова, буд. 4, ЄДРПОУ 38727770).

Третя особа Професійна спілка робітників морського транспорту України (адреса місцезнаходження: м. Одеса, Гагарінське плато, буд. 5-Б, прим. 1).

Суддя: Д.Д. Громік