Рішення

від 10.05.2024 по справі 300/327/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" травня 2024 р. справа № 300/327/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Скільського І.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Сектору архітектури та містобудування Богородчанської селищної ради, Богородчанської селищної ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) в інтересах якого діє представник за довіреністю Парфан Л.І. (далі - представник позивача) звернувся до суду з позовом до Сектору архітектури та містобудування Богородчанської селищної ради (далі - відповідач 1), Богородчанської селищної ради (далі - відповідач 2) в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність завідувача сектору архітектури та містобудування Богородчанської селищної ради Сікори С.Я. щодо систематичного ігнорування запитів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на публічну інформацію та ненадання відповідей на запити;

- зобов`язати Сектор архітектури та містобудування Богородчанської селищної ради надати ОСОБА_2 повну запитувану інформацію по суті запиту від 07.09.2023, від 26.10.2023, в порядку встановленому чинним законодавством України;

- зобов`язати Сектор архітектури та містобудування Богородчанської селищної ради надати ОСОБА_1 повну запитувану інформацію по суті запиту від 12.11.2023 та трьох запитів від 30.11.2023, в порядку встановленому чинним законодавством України.

Позов мотивовано тим, що відповідач, в порушення вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації», не надав відповіді на запити позивача та його представника, в яких останні просилинадати публічну інформацію, зокрема копії містобудівних умов та обмежень на перелічені в заяві земельні ділянки2620455100:01:001:1147, 2620455100:01:001:1336,2620455100:01:001:1276, 2620455100:01:001:1432, паспорта прив`язки та аналітичного звіту містобудівного моніторингу. При цьому, як стверджує позивач, за період 07.09.2023 по 30.11.2023 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулися до Богородчанської селищної ради та сектору архітектури десять разів з шістьма різними запитами, водночас, тільки на один отримали відповідь, прострочену на чотири дні.

Івано-Франківський окружний адміністративний суд ухвалою від 22.01.2024 позовну заяву залишив без руху, встановив строк для усунення її недоліків (а.с.9-11).

Представник позивача, 29.01.2024 виконала вимоги ухвали суду від 22.01.2024 про залишення позовної заяви без руху (а.с.13-16).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.02.2024 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.17-18).

Ухвалою суду від 20.02.2024 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (а.с.54-55).

Сектор архітектури та містобудування Богородчанської селищної ради скористався правом на подання відзиву на позовну заяву(а.с.61-65), в якому представник відповідача 1 проти заявлених позовних вимог заперечив,та зазначив про те, щодо Сектору архітектури та містобудування Богородчанської селищної ради за 2021-2024 роки надійшло багато (більше 230-ти) запитів від позивача про надання публічної інформації відносно надання різного роду інформацій. При цьому, відповідачем 1 неодноразово надавалася відповідь на аналогічні запити, позивачу та його представнику направлялися відповіді з приводу запитуваної інформації. Щодо запитів про надання публічної інформації від 07.09.2023 та від 26.10.2023, то представник відповідача 1 вказав, що позивачу уже надавалася відповідь на аналогічні запити. Щодо запитів про надання публічної інформації від 12.11.2023 та від 30.11.2023, представник зазначив, що Сектором архітектури та містобудування Богородчанської селищної ради підготовлена відповідь позивачу на вищезазначені запити. При цьому, вказав, що у запитах позивачем зазначалося, що оригінали відповідей останній отримає особисто або через його представника. З огляду на викладене, вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Богородчанська селищна рада також скористалася правом на подання відзиву на позовну заяву (а.с.116-118), який надійшов на адресу суду 29.02.2024. Представник відповідача 2 проти заявлених позовних вимог заперечив та зазначив про те, що у запитах, які є предметом розгляду справи, адресатом запитуваної інформації вказано Сектор архітектури та містобудування Богородчанської селищної ради. Тому такі запити були перенаправлені на офіційну електронну адресу даного сектору. Просив у задоволенні позову відмовити.

05.03.2024 позивач подав до суду відповідь на відзиви, в якій вказав на те, що доводи відповідачів є безпідставними, відповідачі по даній справі вдаються до маніпуляцій, а також перекручування фактів та норм законів України «Про захист персональних даних», «Про доступ до публічної інформації», «Про авторське право та суміжні права», чим систематично порушують право позивача на доступ до публічної інформації. Також у відповіді на відзиви, ОСОБА_1 , серед іншого, заявив клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, та про витребування свідоцтва в електронній та/або паперовій формі про реєстрацію авторського права та твори архітектури та містобудування, що належать до інтелектуальної власності ОСОБА_3 , а саме містобудівні умови та обмеження та паспорти прив`язки, зазначені в позовній заяві.(а.с.128-130).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.03.2024 відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотань про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та про витребування доказів.

Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, судом встановлено таке.

07.09.2023 ОСОБА_2 , надіслала на офіційну адресу Сектору архітектури та містобудування Богородчанської селищної ради ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) запит на публічну інформацію про надання копій містобудівних умов та обмежень на перелічені в заяві земельні ділянки 2620455100:01:001:1147, 2620455100:01:001:1336,2620455100:01:001:1276, 2620455100:01:001:1432(а.с.25-26).

Не отримавши відповіді на запит від 07.09.2023, ОСОБА_2 15.09.2023 надіслала повідомлення на електронну адресу Сектору архітектури Богородчанської селищної ради з проханням дотримуватись строків надання відповіді на запит відповідно до вимог Закону України «Про публічну інформацію»(а.с.27), на що отримала відповідь з адреси Сектору архітектури ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) «Гарних вихідних» без відповіді на запит(а.с.28).

26.10.2023 на офіційну адресу Сектору архітектури Богордчанської селищної ради ОСОБА_2 надіслала запит про надання копій паспорта прив`язкитимчасових споруд, що розміщені в смт Богородчани за адресою: вулиця Шевченка між будинком №46 та 46А; вулиця Шевченка між будинком №46 та магазином « Фараон »;Кіоск з продажу кави по вулиці Шевченка біля будинку №20; «ChiliPizza» вулиця Шевченка 59а (а.с.29).

12.11.2023 ОСОБА_1 , як зазначено про це у позовній заяві,направив на електронну адресу Сектору архітектури Богордчанської селищної радита на електронну адресу Богородчанської ради (bogo.rada@ukr.net) запитпро надання копійаналітичного звіту результатів містобудівного моніторингу щодо внесення змін до Генерального плану та Схеми зонування території с. Підгір`я та с. Діброва, затвердженого Богородчанською селищною радою 08.09.2023 року. Також просив вказати дату та місце проведення громадських слухань проекту містобудівної документації відповідно до рішення Богородчанської селищної ради №1462- 29/2023 пункт 4 (а.с.30).

Як зазначає позивач 13.11.2023 на електронну адресузазначену позивачем у запиті на інформацію ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) прийшло повідомлення від відповідача 2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ),в якому повідомлено, що запит ОСОБА_1 перенаправлено завідувачу Сектору архітектури та містобудування ОСОБА_3 .

Також, 21.11.2023 ОСОБА_4 відвідала службове приміщення Сектору архітектури та містобудування і отримала,як представник ОСОБА_1 , від завідувача Секторуна запит ОСОБА_1 від 12.11.2023 в паперовому вигляді з датою 17.11.2021.

Надалі 29.11.2023позивачнаправив на електронні адресиБогородчанської селищної ради та Сектору архітектури три нові запити, датовані 30.11.2023, в яких просив надати:

1) належним чином засвідчену копію протоколу громадських слухань щодо змін до Генерального плану та Схеми зонування територій с. Підгір`я та с. Діброва, які відбулися в будинку культури с. Підгір`я 20.08.2023за участі завідувача сектору архітектури та містобудування ОСОБА_5 , заступника Богородчанської селищної ради ОСОБА_6 та старости с. Підгір`я ОСОБА_7 ;

2) надати результат відповіді на його заяву до сектору архітектури Богородчанської селищної ради від 17.07.2023 щодо внесення змін до Генплану та Схеми зонування с. Підгір`я, а саме: вулиця Зарічна , кадастровий номер ділянки 2620487201:001:0013 (а.с.33);

3) належним чином засвідчені копії:

-електронного Генерального плану та Схеми зонування території селища Богородчани, які є актуальними на даний момент та зі змінами, що були внесені до цих документів у 2020 році;

- електронного Генерального плану та Схеми зонування території с. Підгір`я та с. Діброва, розроблених у 2019 році

Також просив надати інформацію на яких сайтах (надати посилання, електронні адреси) розміщена дана містобудівна документація, зокрема графічні матеріали в прийнятній роздільній здатності у відповідності до п. 15 ст. 17, п. 7 ст.19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (а.с. 32);

4) інформацію:

- про усі зміни до Генерального плану та Схеми зонування території селища Богородчани щодо розміщення червоних ліній по вулиці Тараса Шевченка з 2018 по 2023 роки;

- вказати до якого виду вулиць належить вулиця Т. Шевченка в смт. Богородчани;

- належним чином засвідчену копію креслення розрізу вулиці Т. Шевченка (існуючої та проектної) в смт. Богородчани(а.с.31).

Факт отримання зазначених запитів не заперечується відповідачами та підтверджується ними згідно змісту відзивів на позовну заяву. Однак, як зазначає представник позивача у позовній заяві, на жоден із запитів від30.11.2023 позивач відповіді не отримав. При цьому, в запитах заявник просив надати відповідь у встановлений частиною 1 ст. 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» строк на електронну адресу, яка зазначена у запиті.

Позивач вважаючи, що відповідачами порушено його право на доступ до публічної інформації, з метою захисту порушеного права звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про інформацію», кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Згідно із статтею 7 Закону України «Про інформацію», право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб`єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації та інформації, що становить суспільний інтерес визначає Закон України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 за №2939-VI (далі - Закон №2939-VI).

Статтею 1 даного Закону визначено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Згідно статті 2 Закону №2939-VI, метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб`єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про доступ до публічної інформації» суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Пунктом 1 частини 1 статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, серед іншого, суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.

Аналіз визначення публічної інформації та переліку розпорядників публічної інформації, закріпленого у статті 13 Закону № 2939-VІ, свідчить, що визначальним для публічної інформації є те, що вона заздалегідь зафіксована будь-якими засобами та на будь-яких носіях та знаходилась у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про доступ до публічної інформації», право на доступ до публічної інформації гарантується, зокрема, обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 4 Закону №2939-VI, доступ до публічної інформації відповідно до цього Закону здійснюється на принципах, зокрема, вільного отримання, поширення та будь-якого іншого використання інформації, що була надана або оприлюднена відповідно до цього Закону, крім обмежень, встановлених законом.

Стаття 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації» гарантує, що доступ до інформації забезпечується, серед іншого, шляхом надання інформації за запитами на інформацію (пункт 2 частини 1).

Відповідно до частини 4 статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації», усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акту, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.

Як уже зазначено, частиною 1 статті 13 Закону №2939-VI визначено перелік розпорядників публічної інформації, якими, зокрема, є органи місцевого самоврядування.

Положеннями пункту 6 частини 1 статті 14 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено, що розпорядники інформації зобов`язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

Згідно з положеннями статті 16 Закону №2939-VI,розпорядник інформації відповідає за визначення завдань та забезпечення діяльності структурного підрозділу або відповідальної особи з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації, відповідальних за опрацювання, систематизацію, аналіз та контроль щодо задоволення запиту на інформацію, надання консультацій під час оформлення запиту, а також за оприлюднення інформації, передбаченої цим Законом.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації», запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Згідно частин 1-2 статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації», розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.У разі якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту.

Статтею 20 Закону України «Про інформацію» встановлено, що за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.

Суд зазначає, що Положенням про сектор архітектури та містобудування апарату Богородчанської селищної ради, затвердженого розпорядженням селищного голови від 31.12.2021 №279-к, визначено, зокрема, завдання та повноваження сектору. Так, відповідно до п. 2.2. вказаного Положення,сектор відповідно до покладених на нього завдань, забезпечує доступ до публічної інформації,розпорядником якої є сектор; створює та веде архів містобудівної документації; видає замовникам містобудівні умови та обмеження забудови земельних ділянок, з використанням Реєстру будівельної діяльності створює такі електронні документи: містобудівні умови і обмеження, зміни до них, відмова у їх наданні, скасування містобудівних умов та обмежень, будівельний паспорт забудови земельної ділянки; видає замовникам паспорти прив`язки тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності; надає в межах свої повноважень викопіювання з генеральних планів та схем забудови земельної ділянки населених пунктів для містобудівних потреб; організовує та проводить громадські слухання тощо (а.с.40-45).

Судом встановлено, що ОСОБА_2 07.09.2023 та 26.10.2023 надіслала на офіційну електронну адресу Сектору архітектури та містобудування Богородчанської селищної ради (arh.bogo.rda@gmail.com) запит на отримання публічної інформації.

Однак, суд констатує, що згідно наявних у матеріалах справи запитів, такінадсилалисьдовідповідача 1 ОСОБА_2 не як представником позивача, діючи в інтересах позивача, а як окремим запитувачем інформації. Відтак, ненадання відповідачем 1 відповіді на такі ОСОБА_8 прав позивача - ОСОБА_1 не порушує. Натомість, оскаржити таку бездіяльність має право запитувач інформації, ким в даному випадку є ОСОБА_2 .

З урахуванням наведеного, суд не досліджує позовні вимоги в цій частині, а також мотиви відповідача 1 щодо віднесення чи не віднесення інформації, яка вимагалась у таких запитах, до публічної чи конфіденційної. Як наслідок, у цій частині позовних вимог суд відмовляє у їх задоволенні.

Окремо суд уважає за необхідне зазначити про помилковість доводів відповідачів про те, що у випадку подання подібних чи аналогічних запитів, відповідь в подальшому на такі запити надавати не потрібно. Так, у будь-якому випадку, згідно вищевказаних норм законодавства, розпорядник інформації має надати відповідь та відповідну інформацію.

Щодо запитів від 12.11.2023 та від 30.11.2023, то суд зазначає, що аналіз їх змісту дає підстави констатувати, що позивач просив надати інформацію, яка відноситься до публічної.

Суд також підкреслює, що встановлені обставини та аналіз вищенаведених норм Закону України «Про доступ до публічної інформації» дає підстави зробити висновок, що Сектор архітектури та містобудування Богородчанської селищної ради є розпорядником запитуваної інформації, та, як наслідок, зобов`язаний був надати відповідь позивачу на його запити.

З врахуванням вищевикладеного суд зазначає, що оскільки у даному випадку запити від 12.11.2023 та від 30.11.2023, направлені позивачем до відповідача 1, стосуються отримання останнім публічної інформації, то фактично такі запити є реалізацією наявного у позивача права на отримання доступу до публічної інформації, розпорядником якої є вказаний відповідач.

Більше того, представник відповідача 1 у відзиві наголосив, що відповідь на такі запити Сектором архітектури та містобудування Богородчанської селищної ради підготовлена позивачу, на підтвердження чого долучив копії відповідей до відзиву. Тобто, відповідач не заперечує того факту, що така інформація є публічною.

Поряд з цим, на підтвердження направлення відповідей на запити від 12.11.2023 та 30.11.2023 позивачу у строки, визначені Законом України «Про доступ до публічної інформації», Законом України «Про звернення громадян» до суду не надано жодних доказів.

Водночас, щодо запиту від 12.11.2023, то суд звертає увагу, що позивач сам же підтвердив у позові, що його представник ОСОБА_2 отримала відповідь на вказаний запит 23.11.2023 в паперовому вигляді з датою 17.11.2021 від завідувача Сектору, відвідавши Сектор архітектури та містобудування. Така відповідь також міститься у матеріалах справи (а.с.94-101).

При цьому, суд наголошує, що попри отримання згаданої відповіді на запит від 12.11.2023 з порушенням строку, фактично відповідь відповідачем надана, а тому в частині вимоги про зобов`язання відповідача 1 надати відповідь слід відмовити у зв`язку із фактичним наданням відповіді на вказаний запит.

У контексті обставин цієї справи треба також зазначити, що позивач, з огляду на наведене правове регулювання, має право звернутися до розпорядника публічної інформації із запитом, а також має право очікувати і своєчасно отримати відповідь.

Суд зауважує, що розпорядник інформації повинен керуватися принципом добросовісності і розсудливості та не застосовувати формалістичний підхід до вирішення питання, а максимально сприяти (на вимогу) запитувачу, наскільки це практично можливо, у доступі до публічної інформації, гарантованої положеннями Закону №2939-VI.

При прийнятті рішення у справі суд враховує, що сам факт складання відповіді на запит не може вважатися наданням відповіді на запит в розумінні Законів України «Про звернення громадян», «Про доступ до публічної інформації». Розпорядник інформації, отримавши запит на інформацію, зобов`язаний у строки визначені Законами (5 та 20 днів) не лише скласти на нього відповідь, але й направити таку відповідь запитувачу інформації. При цьому, суд не надає правову оцінку відповідності надання вказаних відповідей запитуваній інформації, оскільки зазначене не стосується предмету позову.

Таким чином, відповідачем 1 не спростовано, а матеріалами справи підтверджено порушення останнім вимог Закону щодо надання інформації позивачу.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, серія A, №303-A, пункт 29).

Крім того, згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Приписами статті 23 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду. Запитувач має право оскаржити ненадання відповіді на запит на інформацію. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 24 Закону України «Про доступ до публічної інформації», відповідальність за порушення законодавства про доступ до публічної інформації несуть особи, винні у ненаданні відповіді на запит.

Таким чином суд дійшов висновку про те, що бездіяльність відповідача 1 щодо ненадання позивачу відповідей на запити про отримання публічної інформації є протиправною та з огляду на обставини встановлення судовим розглядом справи незаконності ненадання таких відповідей, суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов`язання відповідача 1 надати відповіді на запити позивача від 30.11.2023.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (пункт 1); обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (пункт 3); безсторонньо (пункт 4); добросовісно (пункт 5); з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації (пункт 7); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (пункт 8); своєчасно, тобто протягом розумного строку (пункт 10).

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням встановлених обставин та наведених правових положень, суд дійшов висновку, що відповідачем1 не дотримано приписів частини 2 статті 2 КАС України, а тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, позивач, згідно із квитанціями від 15.01.2024 та 26.01.2024 підтвердив сплату судового збору на суму 968,96 грн за подання даного адміністративного позову, суд робить висновок про стягнення, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Богородчанської селищної радичастини сплаченого судового збору в розмірі 484,48 грн.

Також позивач подав до суду заяву від 12.03.2024 про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, в якому просив стягнути з відповідачів на його користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6500,00 грн (а.с.140-141).

Згідно з частиною 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до частини 1 статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з пунктом 1 частини 3 зазначеної статті КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 4 статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5 статті 134 Кодексу).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України", від 28.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії" заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, їх розмір є розумним та обґрунтованим.

При вирішенні питання про наявність підстав для стягнення з відповідачів витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №280/1765/19 та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу ОСОБА_1 подав:

- договір про надання правничої допомоги від 18.10.2023, укладений між адвокатом Поповичем Миколою Михайловичем та клієнтом ПарфаномВіталіємЗіновійовичем. Відповідно до предмета якого є надання Адвокатом усіма законними методами та способами правової допомоги клієнту у всіх справах, які пов`язані чи чимось можуть бути пов`язані зі захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів (підпункт 1.1. Договору). Відповідно до підпункту 2.1.2 Договору, адвокат зобов`язується представляти права і законні інтереси клієнта в органах державної влади, місцевого самоврядування, органах Національної поліції, прокуратури, перед третіми особами, а також у судах України всіх ланок та здійснювати професійну діяльність адвоката згідно з умовами цього Договору з усіма правами представника, які передбачені Господарсько процесуальним кодексом України, Кримінально процесуальним кодексом України, Цивільним процесуальним кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України, Кодексом України про адміністративні правопорушення. Згідно підпунктів 4.1, 4.2 Договору, гонорар адвоката за цим договором визначається у квитанціях, які є невід`ємними додатками до цього Договіору. Підтвердження виконання сторонами своїх зобов`язань за Договором є підписаний сторонами акт про виконання наданих правничих послуг. Вартість 1 години роботи адвоката - участь в судових засіданнях складає - 1800, 00 грн. Вартість 1 години роботи адвоката - складання процесуальних документів складає - 2000,00 грн (а.с.142-143);

- акт про прийняття - передачі прийнятих послуг від 11.03.2024, відповідно до змісту якого зазначено, що ОСОБА_9 «Виконавець» з 09.01 по 11.03.2024 надано ОСОБА_1 «Замовник» юридичні послуги відповідно до Договору про надання юридичних послуг від 18.10.2023, а Замовник прийняв надані послуги (п.1 Акту). Вартість послуг за період, вказаний у п.1 цього Акту, становить 6500, 00 гривень (п.2 Акту). Замовником сплачено Виконавцю повну суму в розмірі 6500 гривень, про що свідчить надана Замовнику квитанція №0575487(п.3 Акту) (а.с.144);

- квитанцію №0575487 від 11.03.2024 за формою №ПО-Д2, затвердженою наказом Укрсоюзсервіс від 29.09.1995 №8 про оплату правничої допомоги вартістю 6500,00 грн (а.с.145).

Водночас, матеріалами справи не підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката в межах розгляду судом цієї справи. В матеріалах справи відсутній детальний опис робіт (наданих послуг), виконанихадвокатом ОСОБА_9 , та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги ОСОБА_1 у цій справі. Відсутні докази складання адвокатом Поповичем М.М.в цій справі процесуальних документів, заяв по суті справи (позовної заяви, відповіді на відзив).

Крім того,згідно довіреності від 28.08.2023, наявної у матеріалах справи, представником позивача є ОСОБА_2 (а.с.82). ОСОБА_2 зазначена також і у позовній заяві в якості представника позивача. Також ОСОБА_2 , діючи як представник ОСОБА_1 згідно матеріалів справи, отримувала відповідь на запит позивача від 12.11.2023.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що заявлена ОСОБА_1 сума компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу в розмірі 6500,00 грн документально не підтверджена та не доведена.

Відтак за відсутності документального підтвердження понесення позивачем витрат на правову допомогу, за результатами розгляду цієї справи підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Богородчанської селищної ради на користь позивача лише частина сплаченого судового збору у розмірі 484,48 грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Сектору архітектури та містобудування Богородчанської селищної ради щодо ненадання відповідей на три запити ОСОБА_1 від 30.11.2023.

Зобов`язати Сектор архітектури та містобудування Богородчанської селищної ради надати ОСОБА_1 запитувану інформацію по суті трьох запитів від 30.11.2023, в порядку встановленому чинним законодавством України.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з за рахунок бюджетних асигнувань Богородчанської селищної ради (вул. Шевченка, 66, смт. Богородчани, Івано-Франківський район, Івано-Франківська область, 77701, код ЄДРПОУ 04357035) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 484 (чотириста вісімдесят чотири) гривні 48 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ), адреса: АДРЕСА_4 ,

відповідач 1 - Сектор архітектури та містобудування Богородчанської селищної ради, адреса: вул. Шевченка, 61, смт Богородчани, Івано-Франківський район, Івано-Франківська область, 77701;

відповідач 2 - Богородчанська селищна рада (ідентифікаційний код юридичної особи 04357035) адреса: вул. Шевченка, 66, смт Богородчани, Івано-Франківський район, Івано-Франківська область, 77701.

Суддя /підпис/ Скільський І.І.