Ухвала

від 07.05.2024 по справі 922/1626/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

07 травня 2024 року

м. Київ

cправа № 922/1626/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратової І.Д. - головуючої, суддів -Губенко Н.М., Кролевець О.А.

за участю секретаря судового засідання - Омельчук А.В.,

за участю представників учасників справи:

позивача - Бериндя О.О. (адвокат),

відповідача - Лащенко О.М. (адвокат), Черкасов І.Р. (адвокат),

третьої особи - Кустова Т.В. (адвокат)

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Мегабанк"

на рішення Господарського суду Харківської області

(суддя - Шарко Л.В.)

від 21.09.2023

та постанову Східного апеляційного господарського суду

(головуючий - Сгара Е.В., судді - Гетьман Р.А., Склярук О.І.)

від 17.01.2024

у справі за позовом Акціонерного товариства "Мегабанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Скай Фул"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

про застосування наслідків нікчемності правочинів.

Короткий зміст позовних вимог

1. У вересні 2022 року Акціонерне товариство "Мегабанк" (далі - Банк) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Скай Фул" (далі - Товариство), за участю третьої особи без самостійних вимог - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) про застосування наслідків нікчемності правочинів шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 61864566 від 26.11.2021, прийняте приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Куксіним С.Ю., з одночасним припиненням державної реєстрації права власності за відповідачем та проведенням державної реєстрації набутого права власності за позивачем на нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення 3-го поверху № 95-129, 104а, 105а, 122а, І-ІХ, в літ. "А-5", загальною площею 948,8 кв м, що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Сумська, буд. № 39.

2. Позов обґрунтований тим, що кредитний договір № 20-07в/2021/ГД-02/2021 від 26.11.2021 (далі - кредитний договір), договір купівлі-продажу нерухомого майна №5973 від 26.21.2021 (далі - договір купівлі-продажу) та іпотечний договір № 20-07в/2021/ГД-02/2021-з від 26.11.2021 (далі - іпотечний договір) мають ознаки нікчемності, визначені пунктами 3, 6 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". На думку позивача, в результаті укладення вказаних договорів відбулась не ринкова угода, а проведено нерівноцінний продаж ліквідного активу банку за кошти банку, які були надані в кредит на значний період часу (10 років), що може свідчити про надання особі, яка проводила таку купівлю, нічим не обумовлених переваг та здійснення банком реалізації власних майнових активів з метою отримання сумнівних доходів в довгостроковій перспективі. Ще однією ознакою надання переваг є дата початку виплати кредиту - через 5 місяців з моменту укладення кредитного договору.

3. Відповідач заперечував проти позову з таких підстав:

- умовами кредитного договору передбачено видачу кредитних грошових коштів зі сплатою процентної ставки 4,8 % річних, а згідно з офіційними даними НБУ за листопад 2021 року процентна ставка в іноземній валюті зі строком погашення кредиту більше 5 років становить 4,2 % річних. Тобто відповідач отримав кредит під процентну ставку, яка відповідала вимогам НБУ (в момент отримання кредиту) і є однакова для всіх позичальників, та не містить умов, які є несправедливими до інших позичальників банку;

- позивач не довів, що умови кредитного договору передбачають надання відповідачу переваг (пільг), яких саме переваг/пільг, в порівнянні з ким/чим у Товариства є переваги/пільги, а також не навів причинно-наслідкового зв`язку, як укладення кредитного договору могло вплинути на визнання банку неплатоспроможним або спричинити неможливість виконання грошових зобов`язань перед іншими клієнтами банку;

- майно за договором купівлі-продажу придбано за ціною суму 42 657 400 грн, що на 2 424 700,00 грн більше, ніж визначеною на підставі оцінки суб`єкта оціночної діяльності (40 232 700,00 грн без ПДВ). Згідно з наданим позивачем актом оціночна вартість за методикою Фонду станом на 01.11.2021 становить 34 131 800,00 грн;

- іпотечний договір передбачає повне забезпечення виконання основного зобов`язання, предмет іпотеки передається в іпотеку разом з усіма його приналежностями та складовими частинами;

- скасування рішень про державну реєстрацію є самостійним способом захисту права та є відмінним від заявленого позивачем про застосування наслідків нікчемного правочину, відмінним є і правове регулювання таких спорів.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

4. 26.11.2021 Банк і Товариство уклали кредитний договір, згідно з п. 1.1. якого кредитодавець надає грошові кошти позичальнику в розмірі 1 490 000,00 євро, строком повернення до 30.04.2031, на придбання основних засобів, в т.ч. нерухомого майна та інші поточні виробничі потреби, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити 4,8 % річних, на умовах та в порядку передбаченому умовами договору.

5. Відповідно до графіку повернення кредиту (додаток № 1 до кредитного договору) погашення заборгованості за кредитом розпочинається з 30.04.2022.

6. 26.11.2021 Банк (продавець) та Товариство (покупець) уклали договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, відповідно до умов якого Банк передав Товариству у власність нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення 3-го поверху № 95-129, 104а, 105а, 122а, І-ІХ в літ "А-5", загальною площею 948,8 кв. м, що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Сумська, буд. 39, за ціною 42 657 400,00 грн зі строком сплати всієї суми до 01.12.2021.

7. 26.11.2021 Банк і Товариство уклали іпотечний договір, за яким, в якості забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, передано нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення 3-го поверху № 95-129, 104а, 105а, 122а, І-ІХ в літ "А-5", загальною площею 948,8 кв. м, що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Сумська, буд. 39.

8. 02.06.2022 виконавчою дирекцією Фонду, на підставі рішення Правління НБУ від 02.06.2022 № 261-рш/БТ "Про віднесення АТ "Мегабанк" до категорії неплатоспроможних", прийнято рішення № 383 "Про запровадження в АТ "Мегабанк" тимчасової адміністрації та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку", згідно з яким в Банку запроваджено тимчасову адміністрацію.

9. 21.07.2022 Фонд ухвалив рішення № 506 "Про початок процедури ліквідації АТ "Мегабанк" та делегування повноважень ліквідатора банку", згідно з яким розпочато процедуру ліквідації Банку з 22.07.2022 по 21.07.2025.

10. Відповідно до наказу уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації Банку № 51-та від 13.06.2022 проводилась перевірка виявлення правочинів, що є нікчемними, за результатами якої складено акт №4 від 11.07.2022, відповідно до якого укладені Банком з Товариством правочини, а саме: кредитний договір, договір купівлі-продажу нерухомого майна, іпотечний договір мають ознаки нікчемності, визначені пунктами 3, 6 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

11. Банк зазначив, що існуючі ознаки та обставини вчинення вказаних нікчемних правочинів вказують, що в результаті їх укладення фактично відбулась не ринкова угода, а проведено нерівноцінний продаж ліквідного активу банку за кошти банку, які були надані в кредит відповідачу на значний період часу (10 років), що може свідчити про надання особі, яка проводила таку купівлю, нічим не обумовлених переваг та здійснення банком реалізації власних майнових активів з метою отримання сумнівних доходів в довгостроковій перспективі. Ще однією ознакою надання переваг є дата початку виплати кредиту - 30.04.2022, тобто через 5 місяців з моменту укладення кредитного договору. Тому, реалізація банком власного ліквідного майна з видачею відповідачу кредиту на його купівлю на строк 10 років є не лише ризиковою операцією, а і змусило банк формувати резерви під даний кредит.

12. 19.07.2022 Банк направив на адресу Товариства повідомлення про нікчемність правочинів № 470-ТА від 18.07.2022, яким вимагав повернути у власність Банку нерухоме майно, передане за договором купівлі-продажу. Зазначене повідомлення було залишено без задоволення відповідачем.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

13. Господарський суд Харківської області рішенням від 21.09.2023, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 17.01.2024, у задоволенні позову відмовив повністю.

14. Суди виходили з того, що:

- для оцінки нікчемності договорів відповідно до пунктів 3 та 6 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" слід встановити, зокрема, чи укладені спірні правочини на умовах, які не є поточними ринковими умовами, чи укладені правочини на умовах, які передбачають надання переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

- згідно зі звітом суб`єкта оціночної діяльності вартість нерухомого майна складає 40 232 700,00 грн. Продаж предмету договору купівлі-продажу відбувся за ціною 42 657 400,00 грн, що на 2 424 700,00 грн перевищує ринкову вартість нерухомого майна, балансову і оціночну вартість за методикою Фонду станом на 01.11.2021, а тому відсутні підстави вважати, що вартість майна занижена;

- процентна ставка за кредитом становить 4,8 % річних, а згідно з офіційною кредитною та фінансовою статистикою НБУ середньозважена процентна ставка за кредитами, виданими нефінансовим корпораціям в євро в листопаді 2021 року складала 4,2 %, тобто Товариство отримало кредит на ринкових умовах і відсутні підстави вважати, що у кредитному договорі передбачено процентну ставку, яка була б меншою, ніж звичайна;

- іпотечний договір містить усі істотні умови, визначені Законом України "Про іпотеку" для такого виду правочину (іпотекою передбачено забезпечення будь-якого збільшення за основним зобов`язанням, можливість задоволення основної заборгованості, процентів, комісій, неустойки, іншої заборгованості, застереження, яке є договором про задоволення вимог іпотекодержателя). Банк не довів, що прийнято менше забезпечення виконання зобов`язання, ніж вимагається від інших клієнтів;

- Банк не надав належних та допустимих доказів, що кредитний договір, договір купівлі-продажу, іпотечний договір не відповідають поточним ринковим умовам або останні є такими, що передбачають надання клієнту переваг (пільг), прямо не встановлених для нього законодавством чи внутрішніми документами банку;

- позивач також не навів причинно-наслідкового зв`язку, як укладення кредитного договору могло вплинути на визнання банку неплатоспроможним або спричинити неможливість виконання грошових зобов`язань перед іншими клієнтами банку;

- жодних негативних наслідків в результаті укладання вищевказаних правочинів для позивача суди не встановили;

- умова кредитного договору щодо початку сплати процентів (через 5 місяців з моменту укладення договору) не може вважатись наданням переваг відповідачу, оскільки зазначена умова договору не є такою, що суперечить вимогам діючого законодавства;

- підстави нікчемності правочину, передбачені пунктами 3 та 6 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не підтвердились;

- скасування рішень про державну реєстрацію є самостійним способом захисту права та є відмінним від заявленої позивачем вимоги про застосування наслідків нікчемності правочинів, відмінним є і правове регулювання таких спорів, а тому вимога про застосування наслідків нікчемності правочинів шляхом скасування рішень про державну реєстрацію не відповідає положенням статті 216 ЦК України (враховано висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 28.09.2022 у справі №911/1232/21).

Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, виклад позиції інших учасників справи. Підстава відкриття касаційного провадження

15. 08.02.2024 Банк звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

16. Підставою касаційного оскарження судових рішень скаржник визначає пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України.

17. Скаржник вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, а саме:

- пункт 3 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" і не врахував висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.01.2022 у справі №910/10784/16 та постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №821/3607/15-а щодо встановлення факту нікчемності правочинів;

- частини третьої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній із 16 січня 2020 року) і не врахував висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 16.09.2020 у справі № 352/1021/19, від 19.01.2022 у справі № 203/4466/17 від 17.08.2022 у справі № 450/441/19 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16-ц щодо обраного способу захисту порушеного права стосовно скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень;

- частини п`ятої статті 216 ЦК України, оскільки скаржник правильно обрав спосіб захисту порушеного права щодо застосування наслідків нікчемності правочинів шляхом скасування вказаного рішення державного реєстратора (приватного нотаріуса) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на вказане нерухоме майно, а суди не врахували висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 09.09.2021 у справі № 925/1276/19.

18. 21.03.2024 Фонд гарантування вкладів фізичних осіб подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому підтримав доводи касаційної скарги.

19. 22.03.2024 Товариство звернулось до Верховного Суду з відзивом на касаційну скаргу, в якому заперечує проти її доводів.

20. Відзив на касаційну скаргу обґрунтований таким:

- позивач не довів обставин, які є підставою для нікчемності договорів купівлі-продажу, кредитного та іпотечного, оскільки продаж майна відбувся дорожче ринкової вартості на 2 424 700,00 грн, процентна ставка за кредитом 4,8 % перевищує середньозважену ставку за кредитами згідно з офіційною статистикою НБУ (4,2 %), умови іпотечного договору містять усі істотні умови, визначені Законом України "Про іпотеку";

- позивач не довів факту нікчемності правочинів, а тому і не може йти мова про застосування наслідків нікчемності;

- скасування рішень про державну реєстрацію є самостійним способом захисту права та є відмінним від заявленого позивачем про застосування наслідків нікчемного правочину, відмінним є і правове регулювання таких спорів, а тому суди дійшли правильного висновку про відмову в позові.

Позиція Верховного Суду

21. Верховний Суд відповідно до частини першої статті 300 ГПК України розглядає касаційну скаргу в межах вимог та доводів, наведених в ній.

22. За чинним конституційним правопорядком, що його визначено приписами пункту 14 частини першої статті 92, пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України, на рівні закону забезпечується право на апеляційний перегляд кожної справи, а право на касаційне оскарження судового рішення забезпечується лише в тих випадках, що їх визначив законодавець.

23. У постанові від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що тенденції нормативно-правового регулювання національної моделі касаційного оскарження свідчать про перехід на конституційному рівні до моделі обмеженої касації, що реалізується, зокрема, за допомогою введення переліку випадків, коли рішення підлягає касаційному оскарженню, а також низки процесуальних фільтрів. Встановлення в процесуальному кодексі виняткових підстав для касаційного оскарження у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, має слугувати формуванню дієвої судової системи, що гарантуватиме особі право на остаточне та обов`язкове судове рішення. Введення процесуальних "фільтрів" не порушує право на доступ до суду, оскільки таке право вже реалізоване при зверненні до суду першої та апеляційної інстанцій, можна стверджувати, що введення процесуальних "фільтрів" допуску до перегляду судових рішень касаційним судом не порушує право доступу до правосуддя (пункти 5.10, 5.16, 5.21).

24. У статті 287 ГПК України, якою регламентоване право касаційного оскарження, визначено перелік судових рішень, які підлягають касаційному оскарженню у господарському процесі, а також визначені підстави та випадки, коли касаційне оскарження допускається.

25. З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовуються правила статті 300 ГПК України, відповідно до якої переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша). Водночас суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, зокрема, у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина четверта).

26. Касаційне провадження у справі відкрито відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, яка визначає, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

27. Наведене узгоджується із частиною четвертою статті 236 ГПК України, яка визначає, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

28. Отже, відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) відсутня постанова Верховного Суду про відступлення від такого висновку; (3) висновок Верховного Суду стосується правовідносин, які є подібними.

29. Верховний Суд зазначає, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається норма права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд апеляційної інстанції застосував в оскаржуваному судовому рішенні; висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні; висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, обґрунтування подібності правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.

30. Скаржник посилається на неврахування висновку, викладеного у пунктах 7.46., 8.22. постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.01.2022 у справі №910/10784/16 щодо підстав нікчемності оскаржуваних правочинів. Так, Велика Палата Верховного Суду у вказаній справі дійшла висновку, що порушення заборони НБУ на здійснення розрахунків за правочинами не через кореспондентський рахунок само по собі не свідчить про нікчемність договору, оскільки за змістом положень частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI такі дії не віднесено до підстав визнання правочинів нікчемними. Разом з тим і зазначення у договорі зобов`язання про оплату передачі права вимоги та наявність платіжного доручення на переказ зазначених коштів без підтвердження їх фактичного надходження та зарахування на відповідні рахунки не є достатніми доказами для підтвердження оплатності такого договору (пункт 7.45.).

Такі протиправні дії разом з іншими обставинами свідчать про наявність передбачених частиною третьою статті 38 Закону № 4452-VI підстав нікчемності правочинів, за якими банк безоплатно здійснив відчуження майна, узяв на себе зобов`язання без установлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог (пункт 1); або банк до дня визнання неплатоспроможним узяв на себе зобов`язання, внаслідок яких став неплатоспроможним; або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим (наприклад, у зв`язку з неотриманням реальних грошових коштів) (пункт 2); або банк уклав угоду щодо відчуження майна на умовах, що не є поточними ринковими умовами (пункт 3); або банк уклав правочини, умови яких передбачають платіж чи передачу майна банку з метою надання іншим кредиторам переваг, кошти для оплати яких надійшли з рахунків, відкритих у цьому самому банку, у тому числі за правочинами про відступлення права вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення (пункт 7) (пункт 7.46. постанови Великої Палати Верховного Суду у від 11.01.2022 у справі № 910/10784/16).

Для оцінки нікчемності договору відповідно до пункту 2 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI слід встановити: чи відбулась угода до визнання банку неплатоспроможним, яке зобов`язання за наслідками цього правочину взяв на себе банк, чи є це зобов`язання настільки суттєвим, що виконання банком взятих на себе зобов`язань позбавляє інших кредиторів банку того, на що вони могли розраховувати, якби такі зобов`язання банком не були взяті (пункт 8.22. постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.01.2022 у справі №910/10784/16).

За встановленими у справі № 910/10784/16 обставинами кредитор і банк уклали договір відступлення права вимоги, за яким кредитор набув право за кредитними договорами та договорами забезпечення та перерахувало кошти зі своїх рахунків, які він мав у цьому банку. Банк було віднесено до категорії проблемних на момент укладення договору.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що сама передача права вимоги за договорами іпотеки цілісного майнового комплексу за ціною, що суттєво нижча, ніж заборгованість за кредитним договором, за умови, що в разі визнання банку неплатоспроможним це майно може бути продане з аукціону за справедливу ціну, унеможливила таку реалізацію, а й відтак повернення іншим кредиторам належних їм від банку сум у процедурі виведення банку з ринку фінансових послуг. Тому були підстави для визнання такого договору нікчемним за пунктом 2 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI (пункт 8.24).

31. Отже у справі № 910/10784/16 протиправними діями, які є підставою для нікчемності укладеного банком правочину на підставі пунктів 1, 2, 3, 7 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визнано сукупність таких обставин: (І) здійснення розрахунків банком, який віднесено до категорії проблемних, не через кореспондентський рахунок, визначений НБУ; (ІІ) відсутності доказів підтвердження фактичного надходження коштів за спірним правочином; (ІІІ) перерахування коштів зі свого рахунку у цьому ж банку, що зробило можливим виведення активів банку шляхом проведення штучних внутрішніх операцій; (IV) відступлення права вимоги за іпотечним договором, реалізація якого могла бути здійснена за справедливою ціною та, відповідно, повернення іншим кредиторам коштів в процедурі виведення банку з ринку.

32. У справі, яка переглядається, суди встановили, що договір купівлі-продажу нерухомого майна відповідає ринковим умовам (нерухоме майно продано на 2 424 700,00 грн дорожче оціночної вартості), кредитний та іпотечний договори також відповідають ринковим умовам (процентна ставка за кредитом 4,8 % перевищувала середньозважену ставку за кредитами згідно з офіційною статистикою НБУ (4,2 %), іпотека забезпечує наявне та можливе збільшене зобов`язання). Обставин віднесення банку до категорії проблемних, на момент укладення спірних правочинів, суди не встановили. Тобто предметом дослідження у цій справі було встановлення обставин щодо дотримання сторонами під час укладення правочинів ринкових умов (пункт 3 частини третьої статті 38 Закону) та укладення кредитного договору за наявності / відсутності умов, які передбачають надання клієнтам переваг (пільг) (пункт 6 частини третьої статті 38 Закону).

33. Обставини порушення порядку розрахунків (не через кореспондентський, перерахування через внутрішні рахунки банку), укладення правочину, умови якого передбачають передачу майна банку з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), кошти для оплати яких надійшли з рахунків, відкритих у цьому самому банку (за правочином про відступлення права вимоги) (пункт 7 частини третьої статті 38 Закону) не були підставою позову у цій справі та, відповідно, не встановлювались судами.

34. Тобто спірні правовідносини у цій справі та у наведеній скаржником справі є неподібними за змістовним критерієм.

35. Верховний Суд у постанові від 06.03.2019 у справі №821/3607/15-а, на яку посилається скаржник, розглядав спір за позовом фізичної особи до Фонду про визнання протиправним та скасування рішення щодо визнання нікчемним депозитного договору, у зв`язку з чим суд касаційної інстанції сформував висновок, що при виявленні нікчемних правочинів Фонд не наділений повноваженнями визнавати правочини нікчемними, такі є нікчемними відповідно до закону.

36. У справі, що переглядається, предметом спору не є рішення Фонду щодо визнання договорів нікчемними і обставини щодо порядку встановлення нікчемності договору (відповідно до закону, чи рішення Фонду) не були спірними. Тобто правовідносини у цій справі та у наведеній скаржником є також неподібними за змістовним критерієм.

37. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №466/8649/16-ц та постановах Верховного Суду від 16.09.2020 у справі №352/1021/19, від 19.01.2022 у справі № 203/4466/17, від 17.08.2022 у справі № 450/441/19 сформовано висновки щодо ефективних та належних способів захисту стосовно вимог про скасування державної реєстрації прав.

38. Водночас у справі, що переглядається, суди не вирішували питання щодо ефективності та належності обраного способу захисту, а встановили необґрунтованість по суті заявлених позовних вимог. Тобто правовідносини у наведених справах та у справі, що переглядається щодо ефективності обраного способу захисту, не є подібними за змістовним критерієм.

39. Також не заслуговують на увагу доводи скаржника щодо неврахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 09.09.2021 у справі №925/1276/19 щодо застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

40. По-перше, у справі, що переглядається, суди не встановили обставин нікчемності правочину, що виключає можливість застосування наслідків нікчемного правочину.

41. По-друге, у справі № 925/1276/19 заявлені позивачем наслідки нікчемності правочину полягали у поверненні отриманих за договором коштів, а не скасуванні державної реєстрації, як у цій справі. Тобто правовідносини у вказаній справі та справі, яка переглядається не є подібними.

42. Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не була належно обґрунтована скаржником та не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження.

43. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновки щодо застосування норми права, які викладені у постановах Верховного Суду та на які посилався скаржник у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними.

44. З огляду на викладене, касаційне провадження, яке відкрите з підстави передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, підлягає закриттю на підставі пункту 5 частини першої статті 296 цього Кодексу.

Керуючись статтями 234, 235, пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Мегабанк" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.01.2024 та рішення Господарського суду Харківської області від 21.09.2023 у справі № 922/1626/22 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуюча І. Кондратова

Судді Н. Губенко

О. Кролевець