Постанова

від 08.05.2024 по справі 401/1203/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2024 року

м. Київ

справа № 401/1203/22

провадження № 61-15594 св 23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - адвокат Обрізків Ігор Володимирович,

відповідачі: Світловодський міський голова Кіровоградської області Маліцький Андрій Іванович, Світловодська міська рада Кіровоградської області, Світловодське міське комунальне підприємство «Комбінат комунальних послуг»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Світловодської міської ради Кіровоградської області на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 29 березня 2023 року в складі судді Іващенка В. М. та постанову Кропивницького апеляційного суду

від 28 вересня 2023 року в складі колегії суддів: Голованя А. М., Дуковського О. Л., Дьомич Л. М., та касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Обрізківа Ігоря Володимировича, на ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 19 жовтня 2023 року в складі колегії суддів: Голованя А. М., Дуковського О. Л., Дьомич Л. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Світловодського міського голови Кіровоградської області Маліцького А. І., Світловодської міської ради Кіровоградської області, Світловодського міського комунального підприємства «Комбінат комунальних послуг» (далі - Світловодське МКП «Комбінат комунальних послуг») про визнання протиправним і скасування розпорядження про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що відповідно до розпорядження Світловодського міського голови Кіровоградської області від 27 квітня 2020 року № 159-к його було призначено на посаду директора Світловодського МКП «Комбінат комунальних послуг» шляхом укладення контракту з 28 квітня 2020 року по 25 квітня 2025 року, який був укладений у цей самий день, 27 квітня 2020 року.

Згідно з розпорядженням Світловодського міського голови Кіровоградської області від 13 травня 2021 року № 386-к його було вперше звільнено 13 травня 2021 року з посади директора підприємства на підставі підпунктів 4.3.1,

4.3.2 пункту 4.3 розділу 4 контракту від 27 квітня 2020 року (неналежне виконання обов`язків).

Рішенням Світловодського міськрайонного суду від 03 травня 2022 року в справі

№ 401/1694/21 його було поновлено на роботі на посаді директора Світловодського МКП «Комбінат комунальних послуг», стягнуто з підприємства

на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 14 травня

2021 року по 03 травня 2022 року в сумі 223 445,79 грн. Це судове рішення

у частині поновлення на посаді та виплати заробітку за один місяць підлягало негайному виконанню, однак рішення суду виконано не було, оскільки він не зміг потрапити до міського голови з метою обговорення обставин виконання рішення суду.

Наступного дня, 05 травня 2022 року, у кабінеті міського голови працівник кадрової служби Світловодської міської ради вручив йому для ознайомлення спочатку розпорядження Світловодського міського голови Кіровоградської області від 04 травня 2022 року № 164-к про поновлення його на посаді з 14 травня

2021 року на підставі рішення суду, а потім розпорядження від 04 травня 2022 року № 165-к про його звільнення із 04 травня 2022 року на підставі абзацу четвертого статті 43-1 КЗпП України у зв`язку з обмеженнями на роботу за сумісництвом, передбаченими законодавством. Зокрема, у розпорядженні зазначено про його перебування у трудових відносинах із дочірнім підприємством «Завод екоенергія» товариства з обмеженою відповідальністю «Полвакс-Україна» (далі - ДП «Завод екоенергія» ТОВ «Полвакс-Україна»).

Позивач уважав своє звільнення незаконним, оскільки розпорядження про його звільнення вже було підписане міським головою та скріплено печаткою ще до його ознайомлення із розпорядженням про поновлення на роботі. Вказані дії зафіксовані на відео. Йому не було запропоновано надати пояснення щодо працевлаштування у двох різних місцях, хоча на той момент він подав

до ДП «Завод екоенергія» ТОВ «Полвакс-Україна» заяву про звільнення його

із займаної посади у зв`язку з поновленням на посаді директора Світловодського МКП «Комбінат комунальних послуг». Він є депутатом Світловодської міської ради Кіровоградської області, а тому його звільнення мало бути погоджене рішенням Світловодської міської ради Кіровоградської області.

Крім того, у день звільнення він перебував на лікарняному й відповідно розірвати трудовий договір за цих обставин неможливо.

Попередній (орієнтовний) розмір понесених судових витрат складається із: витрат на сплату судового збору в розмірі 908,00 грн і витрат на правничу допомогу

в розмірі 50 000,00 грн.

З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просив суд: визнати незаконним

і скасувати розпорядження Світловодського міського голови Кіровоградської області від 04 травня 2022 року № 165-к; поновити його на посаді директора Світловодського МКП «Комбінат комунальних послуг»; стягнути з підприємства

на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 04 травня

2022 року по день ухвалення судового рішення; вирішити питання понесених ним судових витрат; допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати в сумі платежів за один місяць.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

29 березня 2023 року у судовому засідання ОСОБА_1 надав до суду першої інстанції письмову заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, в якій зазначив, що сторонами (ним і його адвокатом Обрізківим І. В.) погоджено сплату адвокату фіксованої суми гонорару в розмірі 30 000,00 грн, докази сплатити яких будуть надані ним протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (частина восьма статті 141 ЦПК України).

Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області

від 29 березня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправним і скасовано розпорядження Світловодського міського голови Кіровоградської області від 04 травня 2022 року № 165-к «Про звільнення ОСОБА_1 ».

Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора Світловодського МКП «Комбінат комунальних послуг» із 05 травня 2022 року.

Стягнуто з Світловодського МКП «Комбінат комунальних послуг» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи

з 05 травня 2022 року по 29 березня 2023 року, в сумі 216 089,55 грн.

Стягнуто з Світловодського МКП «Комбінат комунальних послуг» на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 992,40 грн.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі

та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах стягнень

за один місяць у сумі 27 316,80 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що Світловодським міським головою порушено вимоги Конституції України, як у частині обов`язковості виконання судового рішення (рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 03 травня 2022 року в справі № 401/1694/21

про поновлення ОСОБА_1 на посаді директора Світловодського МКП «Комбінат комунальних послуг» із 14 травня 2021 року), так і в частині того,

що міський голова не дав можливості ОСОБА_1 реалізувати своє право

на вільний вибір місця роботи, оскільки вирішив за нього, що останній повинен продовжувати трудові відносини з ДП «Завод екоенергія» ТОВ «Полвакс-Україна», а не з Світловодським МКП «Комбінат комунальних послуг». Жодних дій

на реалізацію свого права ОСОБА_1 надано не було. При цьому

від ОСОБА_1 не було витребувано пояснення із цього приводу.

Міський голова формально видав 04 травня 2022 року ряд розпоряджень

(про звільнення директора Світловодського МКП «Комбінат комунальних послуг» ОСОБА_2 (№ 163-к) про поновлення на посаді директора Світловодського МКП «Комбінат комунальних послуг» ОСОБА_1 (№ 164-к) та про звільнення ОСОБА_1 із цієї посади (№ 165-к). Проте судом установлено, що такі дії відбувалися саме 05 травня 2022 року, що підтверджується і відеозаписом цих подій. При цьому розпорядження про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади в зв`язку з порушенням вимог сумісництва було датоване та скріплене підписом міського голови й печаткою ради за день до цього, тобто 04 травня 2022 року.

Районний суд, дослідивши відеозапис подій 05 травня 2022 року, встановив,

що позивач не перебував у хворобливому стані та не вказував про своє захворювання присутнім, а також не повідомляв роботодавця, що перебуває

на лікарняному, тому він міг оформити своє лікування вже після настання моменту звільнення.

Суд першої інстанції уважав, що звільнення ОСОБА_1 із займаної посади вчинено з порушенням вимог закону, оскільки було прийняте напередодні подій, які були спрямовані на виконання рішення Світловодського міськрайонного суду від 03 травня 2022 року в справі № 401/1694/21 про його поновлення, а тому наявні правові підстави для визнання протиправним і скасування розпорядження про звільнення позивача, поновлення його на роботі та стягнення

із Світловодського МКП «Комбінат комунальних послуг» на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 05 травня 2022 року по день ухвалення рішення суду в розмірі 216 089,55 грн. При цьому суд не взяв до уваги довідку від 13 травня 2021 року № 83 про середньоденну заробітну плату

ОСОБА_1 , оскільки вказаний у ній розмір заробітної плати зазначено

без відрахування податків та інших виплат.

03 квітня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Обрізків І. В., подав

до суду першої інстанції заяву про ухвалення додаткового рішення у частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, у якій він просив суд ухвалити в справі додаткове рішення і стягнути з Світловодського МКП «Комбінат комунальних послуг» на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 40 000,00 грн, надавши до заяви відповідні докази.

01 травня 2023 року від Світловодського МКП «Комбінат комунальних послуг»

до суду першої інстанції надійшло клопотання про зменшення витрат на правову допомогу, у якому вказувалося, що сума в 40 000,00 грн є занадто завищеною

і неспівмірною із складністю справи та обсягом проведеної роботи, а тому розмір витрат на правничу допомогу має бути зменшений до 5 000,00 грн.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Світловодський міський голова Кіровоградської області Маліцький А. І., Світловодська міська рада Кіровоградської області, Світловодський МКП «Комбінат комунальних послуг» подали апеляційні скарги.

У відзиві на апеляційні скарги представник ОСОБА_1 - адвокат Обрізків І. В., повідомив, що позивач очікує понести в зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції витрати на професійну правничу допомогу в розмірі

15 000,00 грн.

28 вересня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Обрізків І. В., подав

до Кропивницького апеляційного суду заяву, у якій повідомив суд, що докази розміру витрат, які позивач має сплатити за надання професійної правничої допомоги, будуть надані протягом п`яти днів після ухвалення постанови суду апеляційної інстанції (частина восьма статті 141 ЦПК України).

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 28 вересня 2023 року апеляційні скарги Світловодського міського голови Кіровоградської області ОСОБА_3 , Світловодської міської ради Кіровоградської області, Світловодського

МКП «Комбінат комунальних послуг» задоволено частково.

Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області

від 29 березня 2023 року в частині позовних вимог до Світловодського міського голови Кіровоградської області ОСОБА_3 скасовано.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Світловодського міського голови Кіровоградської області ОСОБА_3 закрито.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 29 березня 2023 року залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши умови контракту, укладеного між позивачем і Світловодськими МКП «Комбінат комунальних послуг», Статуту Світловодського МКП «Комбінат комунальних послуг», Положення про умови роботи

за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженого наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28 червня 1993 року № 43 (далі - Положення

№ 43), врахувавши постанову Верховного Суду від 10 квітня 2019 року в справі

№ 592/11917/17 (провадження № 61-37556св18), встановив, що позивач не мав права виконувати роботу за сумісництвом у Світловодському МКП «Комбінат комунальних послуг». Разом із цим, колегія суддів погодилася із висновком суду першої інстанції про те, що 04 травня 2022 року, виконуючи рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 03 травня

2022 року в справі № 401/1694/21 у частині поновлення на роботі ОСОБА_1 , міська рада проявила надмірний і невиправданий формалізм, оскільки звільнила його з посади директора підприємства, не надавши йому розумний строк, передбачений статтею 38 КЗпП України, необхідний для розірвання трудового договору, укладеного ним раніше з іншим підприємством, у період, коли він був незаконно звільнений із роботи, що призвело до порушення його трудових прав.

Світловодський міський голова Кіровоградської області Маліцький А. І. не може виступати відповідачем у цій справі, оскільки позовні вимоги спрямовані до нього як до посадової особи виконавчого комітету Світловодської міської ради Кіровоградської області та стосуються його професійної діяльності, проте жодних позовних вимог до нього як до фізичної особи позовна заява не містить, тоді

як саме Світловодська міська рада Кіровоградської області, яка є юридичною особою - самостійним суб`єктом у цивільних правовідносинах, має відповідати

за вимогами, пред`явленими до її посадових осіб, із огляду на те, що в цивільних відносинах посадові особи юридичних осіб не діють як самостійні суб`єкти. Тому суд закрив провадження щодо позовних вимог у цій частині на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Апеляційний суд, відхиляючи доводи Світловодського МКП «Комбінат комунальних послуг» щодо неправильності розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зазначив, що районний суд вірно здійснив розрахунок середнього заробітку, який обчислений відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України

від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100) за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, у якому відбулася подія, із якою пов`язана відповідна виплата, тобто за березень та квітень 2021 року, які передували дню його повторного звільнення із роботи (04 травня 2022 року).

03 жовтня 2023 року до суду апеляційної інстанції надійшла заява представника ОСОБА_1 - адвоката Обрізківа І. В., про ухвалення додаткової постанови, у якій він просив суд ухвалити в справі додаткову постанову про розподіл судових витрат і стягнути з Світловодського МКП «Комбінат комунальних послуг» на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15 000,00 грн, надавши до заяви відповідні докази.

04 жовтня 2023 року представник Світловодського міського голови Кіровоградської області ОСОБА_3 - адвокат Гонтар В. М., звернувся до Кропивницького апеляційного суду з заявою про ухвалення додаткового рішення суду про стягнення із позивача (повернення із бюджету) суми судового збору, сплаченого

ОСОБА_3 при поданні апеляційної скарги.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 19 жовтня 2023 року відмовлено

в задоволенні заяв представника ОСОБА_1 - адвоката Обрізківа І. В.,

та представника Світловодського міського голови Кіровоградської області ОСОБА_3 - адвоката Гонтара В. М.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що представник позивача

в порушення частини другої статті 183 ЦПК України не направив відповідачам заяву про ухвалення додаткового рішення разом із доказами понесення витрат

на правничу допомогу, чим позбавив іншу сторону можливості подати свої заперечення і порушив принципи диспозитивності та змагальності сторін.

Відмовляючи в задоволенні заяви про повернення судового збору, апеляційний суд виходив із того, що судовий збір повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, а згідно з наданою представником Світловодського міського голови Кіровоградської області ОСОБА_3 - адвокатом Гонтарем В. М., квитанції

та виписки про зарахування коштів випливає, що платником є ОСОБА_4 . Доказів здійснення повноважень ОСОБА_4 від імені ОСОБА_3 матеріали справи не містять.

21 листопада 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Обрізків І. В., подав до суду першої інстанції заяву про долучення додаткових письмових доказів, в якій просив долучити до заяви про ухвалення додаткового рішення у цій справі квитанцію № 5 до прибуткового ордера від 30 жовтня 2023 року.

Додатковим рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 22 листопада 2023 рокудоповнено рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 29 березня 2023 року. Стягнуто

з Світловодського МКП «Комбінат комунальних послуг» на користь ОСОБА_1 15 000,00 грн у рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу.

Додаткове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що заявлений представником позивача розмір витрат на професійну правничу допомогу

є неспівмірним із ціною позову, складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг. Урахувавши надані докази, відповідні норми ЦПК України, суд уважав

за можливе стягнути з Світловодського МКП «Комбінат комунальних послуг»

на користь позивача 15 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Короткий зміст вимог касаційних скарг та їх надходження до суду касаційної інстанції

У листопаді 2023 року Світловодська міська рада Кіровоградської області звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій рада просить скасувати рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 29 березня 2023 року та постанову Кропивницького апеляційного суду

від 28 вересня 2023 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1

й ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову у цій частині.

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судами норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Ухвалою Верховного Суду від 05 грудня 2023 року, після усунення недоліків, визначених в ухвалі суду від 13 листопада 2023 року, відкрито касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою Світловодської міської ради Кіровоградської області на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 29 березня 2023 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 28 вересня 2023 року. Витребувано цю цивільну справу

з суду першої інстанції. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів. Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У грудні 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Обрізківа І. В., в якій він просить скасувати ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 19 жовтня 2023 року в частині відмови ОСОБА_1 у прийнятті додаткового рішення щодо відшкодування судових витрат і направити справу у цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до абзацу шостого частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права

чи порушення норм процесуального права.

Ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2024 року, після усунення недоліків, визначених в ухвалі суду від 18 грудня 2023 року, відкрито касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Обрізківа І. В., на ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 19 жовтня

2023 року. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів. Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У лютому 2024 року справа надійшла до Верховного Суду (в електронному вигляді).

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо закриття провадження

у частині позовних вимог до Світловодського міського голови Кіровоградської області ОСОБА_3 не оскаржуються, а тому в силу вимог статті 400

ЦПК України в касаційному порядку не переглядаються.

Ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2024 року справу призначено до розгляду

в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження

без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга Світловодської міської ради Кіровоградської області мотивована тим, що позивач помилково вважає, що на нього не розповсюджуються дія

пункту 8 Положення № 43, яким визначено, що звільнення із роботи

за сумісництвом провадиться із підстав, передбачених законодавством, а також

у разі прийняття працівника, який не є сумісником, чи обмеження сумісництва

в зв`язку з особливими умовами та режимом праці без виплати вихідної допомоги, оскільки вказане стосується виключно працівників державних підприємств. Разом із цим, робота за сумісництвом працівників державних підприємств, установ

і організацій регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 03 квітня

1993 року № 245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» (далі - постанова КМУ № 245) та Положенням № 43. Зазначені нормативно-правові акти регулюють питання роботи на умовах сумісництва в установах, організаціях, що фінансуються із бюджетів усіх рівнів,

а отже їх дія поширюється на комунальні заклади, утворені органом місцевого самоврядування, та комунальні установи, організації, що фінансуються із бюджету. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10 квітня

2019 року в справі № 592/11917/17 (провадження № 61-37556св18). На момент поновлення позивача на роботі (04 травня 2022 року) він продовжував працювати на посаді директора ДП «Завод екоенергія» ТОВ «Полвакс-Україна», у той час

як існувала визначена законодавством України заборона ОСОБА_1 на роботу за сумісництвом на посаді директора Світловодського МКП «ККП», тому він не міг виконувати посадові обов`язки директора підприємства.

Вважає, що у цьому випадку роботодавцем було дотримано вимоги чинного законодавства при поновленні позивача на роботі, зокрема його було ознайомлено з наказом про поновлення, внесено відповідний запис до трудової книжки, допущено до місця роботи, ознайомлено з наказом про його звільнення

та внесено відповідний запис. Усі дії відображені на відеозаписі, який міститься

у матеріалах справи. Закон не забороняє звільняти працівника з посади, на якій його поновлено за рішенням суду, в день такого поновлення, за умови існування підстав для його звільнення, які виникли раніше. Апеляційний суд неправильно застосував статтю 38 КЗпП України, оскільки ця норма права не покладає

на роботодавця обов`язок надавати працівнику час для вибору місця роботи,

на якій він бажає залишитися.

Заявник уважав за доцільне застосувати правовий висновок, викладений

у постанові Верховного Суду від 16 березня 2023 року в справі № 400/4409/21 щодо основних правил (підходів) до відмежування формалізму від надмірного формалізму, з якого вбачається, що процедурні рішення суб`єкта владних повноважень, рішення (дії, бездіяльність) якого оцінюються судом, не можуть легалізувати сутнісні порушення суб`єкта приватного права (порушення із боку одного суб`єкта не можуть легалізувати порушення із боку іншого суб`єкта),

тобто навіть якщо роботодавець порушив процедуру звільнення позивача

з посади, це не дає йому право бути поновленим на роботі з огляду на порушення ним обмежень щодо сумісництва.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Обрізківа І. В., мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував правовий висновок, викладений Верховним Судом у численних постановах щодо вирішення заяв

про ухвалення додаткового рішення, до яких заявники не додали докази надіслання іншим учасникам такої заяви з додатками до неї (див., наприклад, постанови: від 21 вересня 2022 року в справі № 725/1301/21 (провадження

№ 61-20691св21), від 12 квітня 2023 року в справі № 626/133/21 (провадження

№ 61-11044св22) та інші), в зв`язку з чим неправомірно відмовив у задоволенні заяви позивача, оскільки суд мав застосувати частину четверту статті 183

ЦПК України та повернути її заявнику без розгляду, а не відмовляти

у її задоволенні, що обмежило право заявника на повторне звернення до суду після усунення недоліків заяви.

Доводи осіб, які подали відзиви на касаційні скарги, відповідь на відзив

У січні 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу Світловодської міської ради Кіровоградської області від представника

ОСОБА_1 - адвоката Обрізківа І. В., у якому зазначено, що судові рішення судів попередніх інстанцій в оскаржуваній частині є законними та обґрунтованими,

тому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Вказує, що постанова КМУ № 245, яка була чинною станом

на день звільнення позивача - 04 травня 2022 року, не встановлювала заборону сумісництва для керівників комунальних підприємств. Крім цього, 19 липня

2022 року набув чинності Закон України від 01 липня 2022 року № 2352-ІХ

«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», яким виключено абзац четвертий частини першої статті 43-1 КЗпП України (звільнення із суміщуваної роботи в зв`язку з прийняттям на роботу іншого працівника, який не є сумісником, а також у зв`язку з обмеженнями

на роботу за сумісництвом, передбаченими законодавством).

Посилаючись на відповідні правові висновки Верховного Суду, зазначає,

що виконання рішення про поновлення на роботі вважається закінченим

із моменту видачі наказу про поновлення працівника на роботі та фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків. Працівник повинен бути обізнаним про наявність наказу

про поновлення. У цій справі таких обставин не встановлено, навпаки суди встановили, що ОСОБА_1 не знав про наявність розпорядження про його поновлення від 04 травня 2022 року № 164-к, тим паче не був допущений

до виконання попередніх обов`язків.

Крім цього, вказується, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач очікує понести в зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції становить 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

12 січня 2024 року до суду касаційної інстанції надійшла від представника Світловодського міського голови Кіровоградської області ОСОБА_3 - адвоката Гонтара В. М., відповідь на відзив на касаційну скаргу, у якій зазначено про необґрунтованість доводів відзиву на касаційну скаргу.

У лютому 2024 року до Верховного Суду надійшов від Світловодського МКП «Комбінат комунальних послуг» відзив на касаційну скаргу представника позивача, у якому зазначено, що оскаржувана ухвала апеляційного суду є законною

та обґрунтованою, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін оскаржувану ухвалу суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 є депутатом Світловодської міської ради Кіровоградської області

8 скликання, що підтверджується відповідним посвідченням № НОМЕР_1 , оригінал якого був оглянутий судом першої інстанції в судовому засіданні.

Відповідно до розпорядження Світловодського міського голови Кіровоградської області від 27 квітня 2020 року № 159-к ОСОБА_1 був призначений на посаду директора Світловодського МКП «Комбінат комунальних послуг» та з ним у цей самий день, 27 квітня 2020 року, був укладений контракт на період із 28 квітня 2020 року по 25 квітня 2025 року.

Згідно з розпорядженням Світловодського міського голови Кіровоградської області від 13 травня 2021 року № 386-к ОСОБА_1 було звільнено 13 травня 2021 року з посади директора Світловодського МКП «Комбінат комунальних послуг» на підставі підпунктів 4.3.1, 4.3.2 пункту 4.3 розділу 4 контракту

від 27 квітня 2020 року (неналежне виконання обов`язків).

Рішенням Світловодського міськрайонного суду від 03 травня 2022 року в справі № 401/1694/21 позов ОСОБА_1 до Світловодського міського голови Маліцького А. І., Світловодської міської ради Кіровоградської області, Світловодського МКП «Комбінат комунальних послуг», третя особа - Фонд соціального страхування у Кіровоградській області, про визнання протиправним

і скасування розпорядження про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, задоволено. Визнано протиправним і скасовано розпорядження Світловодського міського голови

від 13 травня 2022 року № 386-к «Про звільнення ОСОБА_1 ». Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора Світловодського МКП «Комбінат комунальних послуг» з 14 травня 2021 року. Стягнуто з Світловодського МКП «Комбінат комунальних послуг» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 14 травня 2021 року по 03 травня 2022 року,

в сумі 223 445,79 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах стягнення за один місяць у сумі 27 316,80 грн допущено до негайного виконання.

04 травня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до ДП «Завод екоенергія»

ТОВ «Полвакс-Україна» із заявою про звільнення його з займаної ним посади директора підприємства з 04 травня 2022 року, оскільки він має намір продовжувати роботу в Світловодському МКП «Комбінат комунальних послуг».

Відповідно до розпорядження Світловодського міського голови Кіровоградської області від 04 травня 2022 року № 164-к ОСОБА_1 був поновлений на посаді директора Світловодського МКП «Комбінат комунальних послуг» із 14 травня

2021 року. Підстава: заява ОСОБА_1 від 04 травня 2022 року, рішення суду

від 03 травня 2022 року в справі № 401/1694/21.

Розпорядженням Світловодського міського голови Кіровоградської області

від 04 травня 2022 року № 165-к, ураховуючи перебування ОСОБА_1

у трудових відносинах із ДП «Завод екоенергія» ТОВ «Полвакс-Україна», розірвано контракт та звільнено ОСОБА_1 із посади директора світловодського МКП «Комбінат комунальних послуг» 04 травня 2022 року на підставі абзацу четвертого статті 43-1 КЗпП України в зв`язку з обмеженнями на роботу за сумісництвом, передбаченими законодавством.

У витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 04 травня 2022 року зазначено, що станом

на 04 травня 2022 року керівником ДП «Завод екоенергія» ТОВ «Полвакс-Україна»

з 22 жовтня 2021 року значиться ОСОБА_1

05 травня 2022 року ОСОБА_1 відкликав свою заяву про звільнення із посади директора ДП «Завод екоенергія» ТОВ «Полвакс-Україна», оскільки Світловодський міський голова Кіровоградської області виніс 04 травня 2022 року розпорядження про його звільнення із посади директора світловодського МКП «Комбінат комунальних послуг».

Згідно з витягом із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 30 травня 2022 року станом

на 04 травня 2022 року керівником Світловодського МКП «Комбінат комунальних послуг» за період із 19 травня 2021 року по 18 травня 2022 року значився

ОСОБА_2 .

У судовому засіданні районного суду був оглянутий відеозапис від 05 травня

2022 року, зроблений у кабінеті міського голови за присутності: міського голови, ОСОБА_1 і його захисників, працівників юридичного відділу, кадрової служби Світловодської міської ради та інших громадян. На цьому відеозаписі зафіксовано момент ознайомлення ОСОБА_1 із розпорядженням від 04 травня 2022 року № 164-к про поновлення на роботі. Після ознайомлення ОСОБА_1 із згаданим розпорядженням він забажав, щоб був зроблений відповідний запис у його трудову книжку, що й було виконано працівником кадрової служби. Одразу після цього працівник кадрової служби ознайомив ОСОБА_1 із розпорядженням

від 04 травня 2022 року № 165-к про звільнення у зв`язку з обмеженнями на роботу за сумісництвом.

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 04 жовтня 2022 року в справі № 401/1694/21 апеляційні скарги Світловодського МКП «Комбінат комунальних послуг» та Світловодського міського голови Маліцького А. І. залишено

без задоволення, а рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 03 травня 2022 року - без змін.

Згідно з наказом від 27 жовтня 2022 року ОСОБА_1 був звільнений

з ДП «Завод екоенергія» ТОВ «Полвакс-Україна».

Ухвалою Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Стрільчука В. А., Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.

від 14 листопада 2022 року відмовлено у відкритті касаційного провадження

за касаційною скаргою Світловодського міського голови Маліцького А. І.

на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області

від 03 травня 2022 року та постанову Кропивницького апеляційного суду

від 04 жовтня 2022 року в справі № 401/1694/21 на підставі пункту 1

частини другої статті 394 ЦПК України (провадження № 61-10951ск22).

Ухвалою Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Крата В. І. від 19 грудня 2022 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Світловодського МКП «Комбінат комунальних послуг»

на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області

від 03 травня 2022 року та постанову Кропивницького апеляційного суду

від 04 жовтня 2022 року в справі № 401/1694/21 (провадження № 61-12260ск22).

Допитані в судовому засіданні в суді першої інстанції свідки ОСОБА_5

та ОСОБА_6 пояснили, що вони були свідками того, що події спрямовані

на поновлення ОСОБА_1 на роботі відбувались саме 05 травня 2022 року,

а 04 травня 2022 року ОСОБА_1 перебував у приміщенні Світловодської міської ради, але жодних дій на його поновлення на роботі вчинено не було.

У судовому засіданні районного суду було оглянуто матеріали цивільної справи

№ 401/1694/21 за позовом ОСОБА_1 , за наслідками розгляду якої він був поновлений на роботі, оскільки до суду були надані довідки про середній заробіток ОСОБА_1 із різними бухгалтерськими даними, що унеможливлювало визначити реальний середньоденний заробіток.

Апеляційним судом установлено, що контрактом, укладеним між Світловодською міською радою Кіровоградської області та ОСОБА_1 від 27 квітня 2020 року не передбачені обмеження на роботу за сумісництвом.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій

статті 389 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Відповідно до абзацу шостого частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права

чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга Світловодської міської ради Кіровоградської області задоволенню не підлягає.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Обрізківа І. В., підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним

і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних

або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір

не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного

або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Згідно з частинами першою та другою статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

І. Щодо касаційної скарги Світловодської міської ради Кіровоградської області

У справі, яка переглядається Верховним Судом, ОСОБА_1 просив суд: визнати незаконним і скасувати розпорядження Світловодського міського голови Кіровоградської області від 04 травня 2022 року № 165-к; поновити його на посаді директора Світловодського МКП «Комбінат комунальних послуг»; стягнути

з підприємства на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу

з 04 травня 2022 року по день ухвалення судового рішення.

Суд першої інстанції задовольнив позов ОСОБА_1 .

Апеляційний суд скасував рішення районного суду в частині позовних вимог

до Світловодського міського голови Кіровоградської області ОСОБА_3

та закрив провадження у цій частині. Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 29 березня 2023 року в іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 залишив без змін.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у касаційному порядку оскаржуються лише в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1

до Світловодської міської ради Кіровоградської області, Світловодського МКП «Комбінат комунальних послуг» про визнання протиправним і скасування розпорядження про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а тому в іншій частині (до Світловодського міського голови Кіровоградської області ОСОБА_3 ) не переглядаються.

Колегія суддів погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій

в оскаржуваній частині з огляду на таке.

Для правильного вирішення спору по суті слід установити такі обставини.

Чи поширюються положення про умови роботи за сумісництвом на позивача,

та чи відбулося фактичне виконання рішення суду в справі № 401/1694/21

про поновлення позивача на роботі.

І.І. Щодо поширення положень про умови роботи за сумісництвом на позивача

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений

у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно з частиною четвертою статті 65 ГК України у разі найму керівника підприємства з ним укладається договір (контракт), в якому визначаються строк найму, права, обов`язки і відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення, умови звільнення його з посади, інші умови найму за погодженням сторін.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є, зокрема, підстави, передбачені контрактом; підстави.

Звільнення сумісників у зв`язку з прийняттям на роботу іншого працівника, який

не є сумісником, провадиться відповідно до статті 7 КЗпП України,

яка встановлює, що для деяких категорій працівників за певних умов можуть застосовуватися додаткові, крім передбачених у статтях 37 і 41 цього Кодексу, підстави для припинення трудового договору.

Підстави розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця визначено

в статтях 40, 41, 43, 43-1 КЗпП України.

Абзац четвертий частини першої статті 43-1 КЗпП України (тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин - 04 травня 2022 року) передбачав, що розірвання трудового договору з ініціативи власника

або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається у випадках звільнення з суміщуваної роботи у зв`язку з прийняттям на роботу іншого працівника, який не є сумісником, а також у зв`язку з обмеженнями на роботу

за сумісництвом, передбаченими законодавством.

Згідно зі статтею 102-1 КЗпП України працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу. Умови роботи

за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій визначаються Кабінетом Міністрів України.

Робота за сумісництвом регламентується постановою Кабінету Міністрів України від 03 квітня 1993 року № 245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» та Положенням про умови роботи

за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженим спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28 червня 1993 року № 43,

яким визначені додаткові підстави для звільнення з роботи за сумісництвом.

Указані нормативно-правові акти регулюють питання роботи на умовах сумісництва в установах, організаціях, що фінансуються з бюджетів усіх рівнів, отже, їх дія поширюється на комунальні заклади, утворені органом місцевого самоврядування, та комунальні установи, організації, що фінансуються з бюджету.

Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду: від 23 квітня 2018 року в справі № 640/569/17 (провадження № 61-6529св18), від 10 квітня

2019 року в справі № 592/11917/17 (провадження № 61-37556св18), від 12 лютого 2020 року в справі № 607/13528/18 (провадження № 61-12081св19), від 16 березня 2020 року в справі № 415/6914/17 (провадження № 61-38121св18).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судами встановлено, що станом на 04 травня 2022 року керівником ДП «Завод екоенергія» ТОВ «Полвакс-Україна» з 22 жовтня 2021 року значився ОСОБА_1 .

Розпорядженням Світловодського міського голови Кіровоградської області

від 04 травня 2022 року № 165-к розірвано контракт та звільнено ОСОБА_1

із посади директора світловодського МКП «Комбінат комунальних послуг»

04 травня 2022 року на підставі абзацу четвертого статті 43-1 КЗпП України

в зв`язку з обмеженнями на роботу за сумісництвом, передбаченими законодавством.

Із цього розпорядження видно, що роботодавець при звільненні позивача, зокрема керувався абзацом четвертим статті 43-1 КЗпП України та постановою Кабінету Міністрів України від 03 квітня 1993 року № 245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій».

Згідно з пунктом 8 Положення № 43 звільнення з роботи за сумісництвом провадиться з підстав, передбачених законодавством, а також у разі прийняття працівника, який не є сумісником, чи обмеження сумісництва у зв`язку

з особливими умовами та режимом праці без виплати вихідної допомоги.

Отже наведена норма права прямо передбачає таку підставу звільнення сумісника, як прийняття на роботу працівника, який не є сумісником.

Світловодське МКП «Комбінат комунальних послуг» є власністю територіальної громади. Засновником підприємства є Світловодська міська рада, підприємство

є підпорядкованим, підзвітним та підконтрольним Світловодській міській раді

та органам управління визначеним даним Статутом та рішенням Засновника.

Отже Світловодське МКП «Комбінат комунальних послуг» є комунальним підприємством.

Так, із набранням чинності 19 липня 2022 року Закону України від 01 липня

2022 року № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», серед іншого, зі статті 43-1 КЗпП України виключено таку підставу для розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця без попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації, як звільнення сумісника у зв`язку з прийняттям на роботу працівника, який не є сумісником, а зі статті 102-1 КЗпП України було виключено норму,

яка визначала, що умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій визначаються Кабінетом Міністрів України.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 06 листопада 2023 року в справі № 127/18918/22 (провадження

№ 61-8478сво23) зробив такий правовий висновок: «Під час розгляду спорів

про звільнення працівників-сумісників, звільнених з 19 липня 2022 року,

не підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України від 03 квітня

1993 року № 245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» та Положення про умови роботи

за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затверджене наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28 червня 1993 року № 43…».

Водночас у справі, яка переглядається Верховним Судом, звільнення позивача відбулося до 19 липня 2022 року, а саме 04 травня 2022 року, відтак прийняті Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правові акти підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Ураховуючи вищенаведені норми матеріального права та правові висновки Верховного Суду, апеляційний суд, залишаючи без змін рішення районного суду, обґрунтовано встановив, що ОСОБА_1 не мав права працювати

за сумісництвом.

Відповідні доводи касаційної скарги не заслуговують на увагу, а тому відхиляються Верховним Судом.

І.ІІ. Щодо виконання рішення суду про поновлення позивача на роботі

У справі, яка переглядається Верховним Судом, ОСОБА_1 в обґрунтування позову посилався на те, що рішення суду від 03 травня 2022 року про його поновлення (справа № 401/1694/21) фактично не виконано. 05 травня 2022 року йому було вручено для ознайомлення два розпорядження від 04 травня 2022 року: 1) про його поновлення на підставі рішення суду та 2) про його звільнення

на підставі абзацу четвертого статті 43-1 КЗпП України в зв`язку з обмеженнями

на роботу за сумісництвом, так як він перебував у трудових відносинах

із ДП «Завод екоенергія» ТОВ «Полвакс-Україна». На його переконання, розпорядження про його звільнення вже було підписане міським головою

та скріплено печаткою ще до його ознайомлення із розпорядженням

про поновлення на роботі.

Так, рішенням Світловодського міськрайонного суду від 03 травня 2022 року

в справі № 401/1694/21 ОСОБА_1 було поновлено на роботі на посаді директора Світловодського МКП «Комбінат комунальних послуг».

Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 129-1 Конституції України).

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника підлягає негайному виконанню (стаття 235 КЗпП України, стаття 430 ЦПК України).

тож законодавець передбачає обов`язок роботодавця негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення.

Цей обов`язок полягає в тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ

про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду незалежно від того, чи буде це рішення суду оскаржуватися. У разі невиконання цього обов`язку добровільно рішення суду підлягає виконанню у примусовому порядку (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада

2019 року в справі № 711/8138/18 (провадження № 14-607цс19)).

При розумінні роботи як регулярно виконуваної працівником діяльності, обумовленої трудовим договором, поновлення на роботі також включає допущення працівника до фактичного виконання трудових обов`язків,

тобто створення умов, за яких він може їх здійснювати у порядку, що мав місце

до незаконного звільнення.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах: від 06 грудня

2018 року у справі № 465/4679/16 (провадження № 61-29024св18), від 26 лютого 2020 року у справі № 702/725/17 (провадження № 61-12857св18).

Поновлення на роботі має бути реальним, тобто з відновленням трудових

відносин між працівником і роботодавцем, що виходячи зі змісту статей 21

і 24 КЗпП України, передбачає не лише винесення наказу про поновлення працівника на роботі, але й фактичний допуск його до роботи, виконання працівником своїх службових (посадових) обов`язків, а роботодавцем - обов`язку виплачувати працівникові заробітну плату.

У постанові Верховного суду від 17 червня 2020 року в справі № 521/1892/18 (провадження № 61-39740св18) зазначено, що «належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання власником наказу про це, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків. Виконання рішення вважається закінченим із моменту фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків на підставі відповідного акта органу, який раніше прийняв незаконне рішення про звільнення працівника».

Подібні висновки викладені також у постановах Верховного Суду: від 26 лютого 2020 року в справі № 702/725/17 (провадження № 61-12857св18), від 08 вересня 2021 року в справі № 721/910/19 (провадження № 61-4490св21).

Дослідивши надані сторонами доказами та їх доводи, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, судами попередніх інстанцій обґрунтовано встановлено, що роботодавець хоча й видав розпорядження, датоване 04 травня 2022 року, про поновлення на посаді директора Світловодського МКП «Комбінат комунальних послуг» Шумейка Р. Л. (№ 164-к), проте фактично не допустив його до виконання трудових обов`язків, тобто рішення суду в справі № 401/1694/21 про поновлення позивача на роботі не виконав.

У справах, у яких оспорюється незаконність звільнення, саме відповідач повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю. Натомість у цій справі в порушення частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України відповідачами не надано доказів на підтвердження законності звільнення позивача.

У зв`язку з чим, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про безпідставне звільнення позивача

та як наслідок обґрунтовано визнав незаконним і скасував розпорядження

про звільнення й поновив його на роботі.

Також колегія суддів погоджується із висновками судів у частині стягнення

із Світловодського МКП «Комбінат комунальних послуг» на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням, розмір якого правильно обчислено відповідно до Порядку № 100. Належних і допустимих доказів на його спростування та/або свого розрахунку роботодавцем під час розгляду справи надано не було. При цьому касаційна скарги не містить доводів щодо неправильності такого розрахунку.

За таких обставин висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновками, викладених у відповідних постановах Верховного Суду, на які заявник посилається у своїй касаційній скарзі.

Питання щодо поновлення на роботі вирішується у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин справи. Натомість у справі,

яка переглядається, судами попередніх інстанцій правильно застосовані норми матеріального права, встановлено всі фактичні обставини справи та враховано доводи сторін, під час розгляду справи не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Саме по собі помилкове посилання судів попередніх інстанцій на положення

статті 38 КЗпП України та необхідність надання ОСОБА_1 роботодавцем розумного строку, необхідного для розірвання трудового договору, укладеного ним раніше з іншим підприємством, у період, коли він був незаконно звільнений

із роботи, не впливає на правильність вирішення справи, оскільки у цій справі судами попередніх інстанцій вірно встановлено порушення трудових прав позивача через його незаконне звільнення із роботи. Іншого правого наслідку встановлених обставин, аніж поновлення його на роботі немає.

Отже наведені в обґрунтування касаційної скарги Світловодської міської ради Кіровоградської області доводи не можуть бути підставою для скасування судових рішень судів попередніх інстанцій в оскаржуваній частині, оскільки вони

не підтверджуються матеріалами справи й зводяться до переоцінки судом доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

ІІ. Щодо касаційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Обрізківа І. В.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати

на професійну правничу допомогу (частина перша, пункт 1 частини третьої

статті 133 ЦПК України).

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (частини перша, друга

статті 137 ЦПК України).

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина восьма статті 141 ЦПК України).

Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (пункт 3 частини першої статті 270 ЦПК України).

Заява про ухвалення додаткового рішення є заявою з процесуальних питань.

Тож подання учасником справи заяви про ухвалення додаткового рішення

про стягнення витрат на правничу допомогу потрібно здійснювати із дотриманням вимог ЦПК України, встановлених для подання клопотань (заяв) з процесуальних питань.

Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок

не встановлено - він встановлюється судом (частина третя статті 182

ЦПК України).

Загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення

з процесуальних питань визначені у статті 183 ЦПК України.

Будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви (клопотання, заперечення) (пункт 6 частини першої статті 183 ЦПК України).

За правилами частини другої статті 183 ЦПК України до заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).

Згідно з частиною четвертою статті 183 ЦПК України суд, встановивши,

що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

Суд апеляційної інстанції встановив, що до заяви представника позивача

не додано доказів направлення (надання) іншим учасникам справи копії заяви разом із додатками, доданими до неї та, як наслідок, зробив висновок

про наявність підстав для відмови в ухваленні додаткового рішення у справі.

Відповідно до частини дев`ятої статті 83 ЦПК України суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Порівняльний аналіз положень частини дев`ятої статті 83 ЦПК України

та частини четвертої статті 183 ЦПК України дає підстави для висновку,

що частина дев`ята статті 83 ЦПК України застосовується у разі подання до суду безпосередньо доказів, а частина четверта статті 183 ЦПК України - у разі подання до суду заяв, клопотання чи заперечення, у тому числі і з доданими до них додатками на підтвердження вимог цих заяв, клопотань, заперечень.

Верховний Суд ураховує, що у справі, яка переглядається, представник позивача подав до апеляційного суду заяву про ухвалення додаткового рішення, до якої додав додатки - докази понесення витрат на правничу допомогу, які є складовими заяви про ухвалення додаткового рішення, а тому до такої заяви підлягають застосуванню правила частини четвертої статті 183 ЦПК України щодо подання заяв, а не правило частини дев`ятої статті 83 ЦПК України щодо подання доказів (див. постанову Верховного Суду від 12 квітня 2023 року в справі № 626/133/21 (провадження № 61-11044св22)).

Тож, апеляційний суд не врахував, що докази понесення витрат на правничу допомогу є додатками до заяви про ухвалення додаткового рішення у справі,

а тому під час вирішення питання про прийняття до розгляду такої заяви суд мав керуватися правилами статті 183 ЦП України, зокрема й застосовувати наслідки недотримання таких правил як неподання доказів направлення копії заяви разом із додатками іншим учасникам справи - повернення заяви без розгляду,

що відповідає частині четвертій статті 183 ЦПК України.

Верховний Суд у постанові від 21 вересня 2022 року в справі № 725/1301/21 (провадження № 61-20691св21) зазначив, що: «…встановивши порушення позивачем установленого процесуальним законом порядку пред`явлення

до відшкодування витрат на правничу допомогу, а саме ненаправлення позивачем на адреси інших учасників справи (відповідачів) документів, які підтверджують понесені витрати на правничу допомогу, що позбавило відповідачів можливості подати до суду клопотання про неспівмірність розміру таких витрат відповідно

до частини шостої статті 137 ЦПК України, суд апеляційної інстанції обґрунтовано повернув без розгляду клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.».

Аналогічна практика вирішення заяв про ухвалення додаткового рішення, до яких заявники не додали докази надіслання (ненадання) іншим учасникам такої заяви

з доданими до неї додатками, сформована Верховним Судом і в ухвалах

від 25 лютого 2021 року в справі № 906/977/19, від 01 вересня 2022 року в справі № 759/13013/14-ц (провадження № 61-14029св21), від 16 січня 2023 року в справі № 640/23065/14 (провадження № 61-1456ск21), від 02 лютого 2023 року в справі

№ 466/1403/20 (провадження № 61-10035св22), від 27 березня 2023 року в справі № 756/820/20 (провадження № 61-8952св22).

Оскільки наведеного вище апеляційний суд не врахував і зробив передчасні висновки про відмову в ухваленні додаткового рішення у справі, не дотримавшись процесуального порядку вирішення такої заяви, оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із направленням справи на новий розгляд у частині вирішення питання про прийняття додаткового рішення у справі за заявою представника ОСОБА_1 - адвоката Обрізківа І. В.

Під час нового розгляду справи апеляційний суд повинен повторно вирішити питання про прийняття до розгляду заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення із наведенням обґрунтування прийнятого процесуального судового рішення.

Отже доводи касаційної скарги представника позивача знайшли своє підтвердження.

У частині висновків про відмову в задоволенні заяви представника Світловодського міського голови Кіровоградської області ОСОБА_3 - адвоката Гонтара В. М., ухвала суду апеляційної інстанції не переглядалася.

Висновки за результатом розгляду касаційних скарг

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій

і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина шоста статті 411 ЦПК України).

Ураховуючи наведене, колегія суддів уважає за необхідне залишити касаційну скаргу Світловодської міської ради Кіровоградської області без задоволення,

а рішення суду першої інстанції у нескасованій частині та постанову суду апеляційної інстанції у частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1

до Світловодської міської ради Кіровоградської області, Світловодського МКП «Комбінат комунальних послуг» про визнання протиправним і скасування розпорядження про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень в оскаржуваній частині не впливають. Касаційну скаргу представника

ОСОБА_1 - адвоката Обрізківа І. В., задовольнити, ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 19 жовтня 2023 року в частині відмови в задоволенні заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення у справі скасувати

та направити справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Розподіл судових витрат Верховим Судом не здійснюється, оскільки судові рішення по суті спору залишено без змін.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 410, 411, 416, 418 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Світловодської міської ради Кіровоградської області залишити без задоволення.

Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області

від 29 березня 2023 року в нескасованій частині та постанову Кропивницького апеляційного суду від 28 вересня 2023 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до Світловодської міської ради Кіровоградської області, Світловодського МКП «Комбінат комунальних послуг» про визнання протиправним і скасування розпорядження про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу залишити без змін.

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Обрізківа Ігоря Володимировича, задовольнити.

Ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 19 жовтня 2023 року в частині відмови в задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Обрізківа Ігоря Володимировича, про ухвалення додаткового рішення

у справі скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. Ю. Гулейков

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець