Ухвала

від 09.05.2024 по справі 420/15131/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

09 травня 2024 року

м. Київ

справа №420/15131/23

адміністративне провадження №К/990/17252/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Рибачука А.І.,

суддів: Бучик А.Ю., Стеценка С.Г.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.04.2024 у справі №420/15131/23 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Одеської міської ради, Міської комісії з розгляду заяв про виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення внутрішньо переміщеним особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України при Виконавчому комітеті Одеської міської ради, Комісії щодо розгляду заяв членів сімей загиблих та осіб з інвалідністю про виплату грошової компенсації (м. Маріуполь) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- скасувати рішення Міської комісії з розгляду заяв про виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення внутрішньо переміщеним особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України при Виконавчому комітеті Одеської міської ради від 16.06.2023 №394 року щодо відмови у перерахунку грошової компенсації відповідно до його заяви від 18.04.2023;

- зобов`язати Міську комісію з розгляду заяв про виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення внутрішньо переміщеним особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України при Виконавчому комітеті Одеської міської ради повторно розглянути його заяву щодо перерахунку грошової компенсації відповідно до його заяви від 18.04.2023 і прийняти рішення про перерахунок призначеної йому грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України з урахуванням: опосередкованої вартості спорудження житла, згідно з наказом Міністерства розвитку громад, території та інфраструктури України від 17.05.2023 №408; площі житла 99,22 кв. м; витрат, пов`язаних з купівлею, оформленням права власності на житло та сплатою передбачених законодавством податків і зборів, у розмірі 3% від розміру грошової компенсації.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05.02.2024 позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Міської комісії з розгляду заяв про виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення внутрішньо переміщеним особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України при Виконавчому комітеті Одеської міської ради від 16.06.2023 №394.

Зобов`язано Міську комісію з розгляду заяв про виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення внутрішньо переміщеним особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України при Виконавчому комітеті Одеської міської ради повторно розглянути заяву позивача від 18.04.2023 щодо перерахунку грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України та прийняти відповідне рішення у відповідності з процедурою, передбаченою чинним законодавством, та з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.04.2024 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

29.04.2024 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.04.2024 у справі №420/15131/23 за вищевказаним позовом, з підстав, визначених пунктами 1, 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Вирішуючи питання щодо відкриття касаційного провадження, суд виходить із такого.

Відповідно до положень пункту 8 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Право на касаційне оскарження регламентовано положеннями статті 328 КАС України, частиною першою якої визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Такі випадки визначені у частині четвертій статті 328 КАС України, згідно із якою підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Положеннями статті 330 КАС України визначені вимоги до форми і змісту касаційної скарги, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначається, зокрема, підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі ж подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України заявник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо неналежного дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає порушення норм процесуального права чи неправильне застосування процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

При цьому, у частині п`ятій статті 328 КАС України міститься перелік випадків, за яких судові рішення не підлягають касаційному оскарженню.

Так, відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Спір, який виник у цій справі розглядався судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження. Водночас, вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження, суд виходить із такого.

В обґрунтування права на касаційне оскарження скаржник зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; справа має для нього виняткове значення.

Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з встановленими в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами та наданою їм правовою оцінкою дають підстави для висновку про наявність в цьому випадку обставини, наведеної у підпункті "а" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Як було зазначено вище, відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. При цьому, виключно у випадках наведених у пунктах 1- 4 наведеної вище норми процесуального Закону.

Скаржник, обґрунтовуючи право на подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених в ухвалі Верховного Суду від 27.04.2021 у справі №761/10218/19 та постановах Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 922/1264/20, від 13.12.2022 у справі № 917/11/21.

Суд зазначає, що посилання на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 26.01.2021 у справі № 922/1264/20, від 13.12.2022 у справі № 917/11/21 не може вважатись належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки скаржник не зазначає яку саме норму права судами попередніх інстанції застосовано неправильно, не вказує який саме висновок Верховним Судом щодо застосування цієї ж норми сформовано у цій постанові, а також не вказує в чому полягає подібність правовідносин у справах (у яких викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

Колегія суддів також відхиляє посилання скаржника на ухвалу Верховного Суду від 27.04.2021 у справі №761/10218/19, оскільки за змістом пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України підставою касаційного оскарження є неврахування судом апеляційної інстанції висновку Верховного Суду, викладеного саме в постанові, а не в ухвалі суду касаційної інстанції.

Отже, зазначені скаржником доводи, на які зроблено посилання у касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, не можуть слугувати належним обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судового рішення в розумінні положень зазначеної норми КАС України.

Крім того, в обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо застосування пунктів 16, 17 Порядку виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.04.2018 №280, у контексті питання про те, чи вважається передбачена зазначеною постановою компенсація "виплаченою у повному обсязі", якщо на момент виплати внутрішньо переміщеній особі нарахованого її розміру він не був перерахований у зв`язку із затвердженням Міністерством розвитку громад, території та інфраструктури України нового (підвищеного) показника опосередкованої вартості житла.

Наведені скаржником доводи вказують на наявність обставин, визначених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, що у свою чергу є підставою для відкриття касаційного провадження.

Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, подана з дотриманням установленого процесуальним законом строку на касаційне оскарження, підстави для повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження, відсутні.

Керуючись статтями 328, 331, 334, 338 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.04.2024 у справі №420/15131/23 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Одеської міської ради, Міської комісії з розгляду заяв про виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення внутрішньо переміщеним особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України при Виконавчому комітеті Одеської міської ради, Комісії щодо розгляду заяв членів сімей загиблих та осіб з інвалідністю про виплату грошової компенсації (м. Маріуполь) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Витребувати з Одеського окружного адміністративного суду справу №420/15131/23 за вищевказаним позовом.

Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів. Учасникам справи встановити строк для подачі відзиву на касаційну скаргу у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали та роз`яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

А.І. Рибачук

А.Ю. Бучик

С.Г. Стеценко,

Судді Верховного Суду