Рішення

від 06.03.2024 по справі 367/2940/23

ІРПІНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 367/2940/23

Провадження №2/367/1428/2024

РІШЕННЯ

Іменем України

06 березня 2024 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:

головуючого судді Третяк Я.М.,

за участю:

секретаря судового засідання Люліної О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ірпені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гостомель Резиденс» про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину шляхом стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2023 року позивачка звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гостомель Резиденс» про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину шляхом стягнення грошових коштів, у якому просила застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину до попереднього договору № 2-2-96-3 від 27.07.2021 укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гостомель Резиденс» та ОСОБА_1 та стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Гостомель Резиденс» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 69923,94 (шістдесят дев`ять тисяч дев`ятсот двадцять три гривні) 94 копійки.

Обґрунтовуючи підстави звернення до суду, позивач посилається на те, що 27 липня 2021 року між нею та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гостомель Резиденс» укладено в письмовій формі без нотаріального посвідчення попередній договір № 2-2-96-3 про укладання в майбутньому основного договору купівлі-продажу нежитлового приміщення за будівельним номером 96-3 загальною проектною площею 4,25 кв.м., кількість кімнат 1 (одна), поверх 6 (шостий) секція 2 (друга) в багатоквартирному будинку, який будується за будівельною адресою: АДРЕСА_1 , за яким продавець зобов`язується передати у власність покупця нерухоме майно, а покупець зобов`язується прийняти від продавця у свою власність нерухоме майно та сплатити за нерухоме майно договірну ціну. Договірна ціна продажу нерухомого майна за основним договором згідно п.1.2.1 попереднього договору становить 76 500 (сімдесят шість тисяч п?ятсот) гривень.

Зазначає, що з метою виконання своїх зобов`язань за попереднім договором перерахувала грошові кошти відповідачу, згідно наступних платіжних документів АТ «Приватбанк»: № 0.0.2215499489.1 від 31.07.2021 на 37 250,00 грн., № 0.0.2232874649.1 від 16.08.2021 на суму 6 375,00 грн., № 0.0.2281017117.1 від 26.09.2021 на суму 6 375,00 грн., а всього на загальну суму 50000,00 грн.

Позивач наголошує, що в подальшому відповідач строки будівництва нерухомого майна суттєво порушував та станом на квітень 2023 року будівництво об`єкта ще не було завершено.

Вважає, що дії відповідача не відповідають вимогам законодавства, а тому існують правові підстави для застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, а саме попереднього договору купівлі-продажу № 2-2-96-3 від 27.07.2021, укладеного в письмовій формі без нотаріального посвідчення та стягнення з відповідача отриманих грошових коштів з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних від суми отриманих відповідачем грошових коштів, в зв`язку з чим позивач змушена звернутись до суду з даним позовом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 03.05.2023 цивільну справу передано в провадження судді Ірпінського міського суду Київської області Третяк Я.М.

Ухвалою суду від 08 травня 2023 року зазначену позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 24 липня 2023 року у справі відкрито спрощене позовне провадження з (повідомленням) викликом сторін.

25 вересня 2023 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Гостомель Резиденс» подав відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, просив в задоволенні позову відмовити. Вказав, що 27 липня 2021 року між ТОВ «Гостомель Резиденс» та ОСОБА_1 було укладено попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна № 2-2-96-3. Відповідно до п.1.3. попереднього договору в забезпечення виконання своїх обов`язків за попереднім договором, покупець сплачує на розрахунковий рахунок продавця забезпечувальний платіж у розмірі 76 500 (сімдесят шість тисяч п`ятсот) гривень 00 коп. у тому числі ПДВ - 12 750 грн. 00 коп., що є еквівалентним 2 835 доларам США 44 центам, виходячи з офіційного курсу Національного банку України станом на день укладення попереднього договору у наступному порядку: протягом чотирьох робочих днів з дати підписання попереднього договору покупець здійснює платіж в розмірі 38 250 (тридцять вісім тисяч двісті п`ятдесят) гривень 00 коп., у тому числі ПДВ, що є еквівалентним 1 417 (одній тисячі чотириста сімнадцяти) доларам США 72 центам, виходячи з офіційного курсу Національного банку України станом на день підписання Попереднього договору. Решту забезпечувального платежу у розмірі 38 250 (тридцять вісім тисяч двісті п`ятдесят) грн. 00 коп., у тому числі ПДВ, що є еквівалентним 1 417 (одній тисячі чотириста сімнадцяти) доларам США 72 центам, виходячи з офіційного курсу Національного банку України станом на день підписання попереднього договору покупець зобов`язувався сплачувати протягом 6 (шести) місяців, з 25 серпня 2021 року до 25 січня 2022 року, рівними щомісячними платежами по 6 375 (шість тисяч триста сімдесят п`ять) гривень 00 копійки, в тому числі ПДВ, що є еквівалентним 236 (двісті тридцяти шести) доларам США 29 центам, виходячи з офіційного курсу Національного банку України станом на день укладення попереднього договору, не пізніше 25 числа кожного місяця у повному обсязі на рахунок Продавця. Згідно з п.1.3. попереднього договору покупець зобов`язувався сплатити забезпечувальний платіж у повному розмірі у термін до 20 січня 2022 року. Остання оплата згідно попереднього договору була здійснена покупцем 26 вересня 2021 року.

Представник позивача зазначає, що заборгованість позивача перед відповідачем на день написання даного відзиву (з урахуванням п. 1.3.1., п. 1.3.2., п. 1.3.3. Попереднього договору) становить 34 561 (тридцять чотири тисячі п`ятсот шістдесят одна) грн. 97 коп., у тому числі ПДВ.

Звертає увагу суду, що відповідно до п.1.10 попереднього договору орієнтовний строк введення Об`єкта будівництва в експлуатацію є третій квартал 2021 року. Цим же пунктом Попереднього договору передбачено, що Продавець може змінити строк будівництва, а також змінити термін прийняття в експлуатацію Об`єкта будівництва на строк до шести місяців і це не буде вважатися порушенням попереднього договору. Тобто, з урахуванням наведеного строк будівництва та прийняття в експлуатацію об`єкта будівництва, що передбачений попереднім договором перший квартал 2022 року. Введення воєнного стану на території України у зв`язку із військовою агресією російської федерації та активні бойові дії на території смт. Гостомель Бучанського району Київської області, унеможливили продовження виконання будівельних робіт.

Вказав, що нотаріальна форма правочину не передбачена чинним законодавством України, більше того, позивачем вчинялись дії направлені на виконання умов попереднього договору, а саме на часткове виконання свого обов`язку по платі забезпечувального платежу, що передбачений умовами попереднього договору.

Представник відповідача зауважує, що вимоги про стягнення грошових коштів, індексу інфляції та сплати 3 % річних була заявлена позивачем тільки при зверненні до суду, оскільки позивачем не надано до матеріалів справи доказів пред`явлення вимог до відповідача про повернення грошових коштів сплачених за попереднім договором, у відповідача не настало прострочення по грошовому зобов`язанню з підстав по яким заявлено позов по цій справі, з огляду на вимоги ч.2 ст.530 ЦК України.

26 вересня 2023 року позивач подала відповідь на відзив, у якому заперечила проти доводів відповідача та просила позовні вимоги задовольнити.

06 березня 2024 року від позивача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 надійшла заява про розгляд справи без їхньої участі, позовні вимоги підтримали та просили задовольнити, також просили стягнути із відповідача витрати на професійну правову допомогу в розмірі 12000 (дванадцять тисяч) грн. 00 коп.

Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Гостомель Резиденс» у судове засідання не з`явивсь, про розгляд справи повідомлялась належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомляв, будь-яких заяв, клопотань про відкладення розгляду справи або неможливості розгляду без його участі до суду не надійшло.

За правилами ч. 1. ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Отже, процесуальним законом суду надано право розгляду справи за відсутності сторін, які належним чином повідомлені про розгляд справи, незалежно від причин їх неявки.

Виходячи з наведеного, суд у межах своїх повноважень дійшов висновку про визнання неявки відповідачів в судове засідання такою, що не перешкоджає розгляду справи по суті, та з огляду на те, що сторона відповідача належним чином повідомлена про судове засідання у справі, з урахуванням категорії справи, та строку її розгляду, ухвалив проводити розгляд справи по суті за відсутності цих учасників справи на підставі наявних у справі доказів, з урахуванням письмових заперечень проти позову.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Судом встановлено, що 27 липня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ГОСТОМЕЛЬ РЕЗИДЕНС» (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) укладено попередній договір № 2-2-96-3 купівлі-продажу нерухомого майна.

Відповідно до п.1.1 попереднього договору сторони в порядку, у строк та на умовах, визначених цим попереднім договором, зобов`язуються в майбутньому укласти і належним чином оформити основний договір купівлі-продажу нежитлового приміщення за будівельним номером 96-3 (надалі - Основний договір), загальною проектною площею 4,25 кв.м., кількість кімнат 1 (одна), поверх 6 (шостий), секція 2 (друга) (надалі - Нерухоме майно), в багатоквартирному будинку, який будується за будівельною адресою: АДРЕСА_1 (надалі - «Об`єкт будівництва»), за яким Продавець зобов`язується передати у власність Покупця Нерухоме майно, а Покупець зобов`язується прийняти від Продавця у свою власність Нерухоме майно та сплатити за Нерухоме майно Договірну ціну.

Відповідно до п.1.2.1. попереднього договору договірна ціна продажу Нерухомого майна за Основним договором (надалі - Договірна ціна) становить 76 500 (сімдесят шість тисяч п?ятсот) гривень 00 коп., в тому числі ПДВ - 12 750 гривень 00 коп., що є еквівалентним 2 835 доларів США 44 центи, виходячи з офіційного курсу Національного банку України станом на день укладення цього Попереднього договору. 1.2.1.1. У випадку настання обставини, передбаченої пунктом 1.7. цього Попереднього договору.

Відповідно до п.1.3. попереднього договору у забезпечення виконання своїх обов`язків за цим Попереднім договором Покупець протягом одного робочого дня з дати підписання цього Попереднього договору сплачує на банківський рахунок Продавця: IBAN: НОМЕР_1 в АТ КБ «Приват Банк», забезпечувальний платіж у розмірі 76500 (сімдесят шість тисяч п`ятсот) гривень 00 коп., в тому числі ПДВ - 12 750 гривень 00 коп., що є еквівалентним 2835 доларів США 44 центи, виходячи з офіційного курсу Національного банку України станом на день укладення цього попереднього договору в наступному порядку: протягом чотирьох робочих днів з дати підписання цього Попереднього договору платіж в розмірі 38 250 (тридцять вісім тисяч двісті п`ятдесят) гривень 00 коп., в т.ч. ПДВ, що є еквівалентним 1 417 долари США 72 центи, виходячи з офіційного курсу Національного банку України станом на день укладення цього попереднього договору; платіж в розмірі 38 250 (тридцять вісім тисяч двісті п`ятдесят) гривень 00 коп., в т.ч. ПДВ, що с еквівалентним 1 417 долари США 72 центи, здійснюється Покупцем протягом 6 (шести) місяців з 25.08.2021 та до 25.01.2022 року, рівними щомісячними платежами по 6 375 (шість тисяч триста сімдесят п`ять) гривні 00 коп., в т.ч. ПДВ, що є еквівалентним 236 доларів США 29 центів, виходячи з офіційного курсу Національного банку України станом на день укладення цього Договору, не пізніше 25 числа кожного місяця в повному обсязі на рахунок Продавця.

Пунктом 1.10. вказаного договору визначено, що орієнтовний строк введення об`єкта будівництва в експлуатацію: 2 секції третій квартал 2021 року. Продавець може змінити строк будівництва, а також змінити термін прийняття в експлуатацію об`єкта будівництва на строк до шести місяців, і це не буде вважатись порушенням умов цього попереднього договору.

Судом також встановлено, що підписаний між сторонами попередній договір №2-2-96-3 від 27.07.2021 не був нотаріально посвідчений у встановленому законом порядку.

Окрім цього встановлено, що на підтвердження належного виконання взятих на себе зобов`язань за попереднім договором № 2-2-96-3 купівлі-продажу нерухомого майна від 27.07.2021, позивачка надала копії № 0.0.2215499489.1 від 31.07.2021 на суму 37250,00 грн., № 0.0.2232874649.1 від 16.08.2021 на суму 6375,00 грн., № 0.0.2281017117,1 на суму 6375,00 грн., що в сумі складає 50000,00 грн.

Як стверджує позивач у позові, відповідач не виконав своїх зобов`язань за попереднім договором, станом на квітень 2023 року будівництво об`єкта ще не було завершено. Оскільки попередній договір не є нотаріально посвідчений, він є нікчемним з моменту його укладення, а тому відповідач повинен повернути позивачу 50000,00 грн., які були нею сплачені, а також 17327,95 грн.- індекс інфляції та три відсотки річних в розмірі 2595,99 грн.

Відповідно до положень ч. 1 ст.635ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена - у письмовій формі.

Така норма є імперативною, а тому додержання вимог щодо письмового оформлення попереднього договору є обов`язковим.

Відповідно до попереднього договору № 2-2-96-3 купівлі-продажу нерухомого майна від 27 липня 2021 року сторони мали намір у майбутньому укласти та належним чином оформити основний договір купівлі-продажу нежитлового приміщення за будівельним номером 96-3, загальною проектною площею 4,25 кв.м., кількість кімнат 1 (одна), поверх 6 (шостий), секція 2 (друга), в багатоквартирному будинку, який будується за будівельною адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно зі ст.655ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 657ЦК України визначено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Про необхідність нотаріального посвідчення угод про відчуження або заставу жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна визначено також у ст. 55 Закону України «Про нотаріат».

Відповідно до ч. 4 ст.203ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Згідно ч. 2 ст.215ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним (ч. 1 ст. 220 ЦК України).

Згідно ст.236ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Відповідно до ч. 1 ст.216ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі,- відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно ч. 4, ч. 5 ст.216ЦК України правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Враховуючи, що при укладенні попереднього договору № 2-2-93-3 купівлі-продажу нерухомого майна від 27 липня 2021 року сторонами не було додержано вимог закону щодо його нотаріального посвідчення, такий договір є нікчемним з моменту укладення в силу закону.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) зазначено, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (частина перша 1212ЦК України.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 1212 ЦК Україниположення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (абзац 1 частини першої статті 216 ЦК України).

Системне тлумачення абзацу 1 частини першої статті 216 ЦК Українита пункту 1 частини третьоїстатті 1212ЦК України свідчить, що:

(а) законодавець не передбачив можливість здійснення односторонньої реституції;

(б) правила абзацу 1 частини першої статті 216ЦК України застосовуються тоді, коли відбувається саме двостороння реституція;

(в) в тому разі, коли тільки одна із сторін недійсного правочину здійснила його виконання, то для повернення виконаного підлягають застосуванню положенняглави 83 ЦК України.

Такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 01.09.2021 року у справі №363/222/17 та від 08.09.2021 року у справі №522/22915/15-ц.

Ураховуючи наведене, грошові кошти у сумі 50 000,00 грн., які були сплачені позивачем за нікчемним правочином підлягають стягненню з відповідача ТОВ «Гостомель Резиденс» на користь ОСОБА_1 на підставі статті 1212 ЦК України, як такі, що були набуті відповідачем без достатньої правової підстави.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

05 вересня 2022 року Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в рамках справи №1519/2-5034/11, провадження № 61-175сво21 зроблено висновок про те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних, відповідно до статті 625 ЦК України, є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, а оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини 1 статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини 2 статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно.

У той же час, суд не вбачає підстав для застосування до даних правовідносин вимог статті 625 ЦК України що стягнення з відповідача 3 % річних та індексу інфляції, оскільки між сторонами не виникало зобов`язальних правовідносин в силу того, що нікчемний правочин не створює юридичних наслідків.

Відповідно до положень статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.2,4,10,12,13,76-81,89,206,258,263-265,273,354 ЦПК України,суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гостомель Резиденс» про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину шляхом стягнення грошових коштів задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гостомель Резиденс» (ЄДРПОУ 41295443, місцезнаходження юридичної особи за адресою: 08289, Київська область, смт. Гостомель, вул. Хмельницького Богдана, буд. 1-3) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 ) грошові кошти у сумі 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень 00 копійок.

У решті позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гостомель Резиденс» (ЄДРПОУ 41295443, місцезнаходження юридичної особи за адресою: 08289, Київська область, смт. Гостомель, вул. Хмельницького Богдана, буд. 1-3) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 767 (сімсот шістдесят сім) грн. 73 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua

Суддя: Я.М.Третяк