Рішення

від 18.04.2024 по справі 465/8044/21

ФРАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

465/8044/21

2/465/712/24

РІШЕННЯ

Іменем України

18.04.2024 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Величка О.В.,

з участю секретаря судового засідання Беднара А.М.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представників відповідача ОСОБА_3 , Подоляк О.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укргазвидобування», третя особа - директор ГПУ«Львівгазвидобування» ОСОБА_4 , про поновлення на роботі, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до Газопромислового управління «Львівгазвидобування» про поновлення на роботі в порядку ст.118 КЗпП України. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що з 1999 року працював на посаді заступника начальника ГПУ «Львівгазвидобування» з матеріально-технічного забезпечення та загальних питань. 05.09.2001 року його обрано головою профспілкової організації ГПУ «Львівгазвидобування» на постійній основі. 09.11.2010 року на конференції членів профспілки працівників Газопромислового управління «Львівгазвидобування» його, ОСОБА_1 , повторно обрано головою профспілки на 5 років до 09.11.2015 року. 13.08.2015 року військовим комісаріатом за місцем перебування на обліку позивач був призваний для проходження військової служби на особливий період. Повідомлення військового комісаріату було розглянуте 13.08.2015 року на засіданні профспілкового комітету ППО ГПУ «Львівгазвидобування» і ухвалено постанову № 5, якою залишено за позивачем посаду голови профспілкової організації на час проходження військової служби із збереженням середнього заробітку на час проходження військової служби. Наказом т.в.о. голови ППО ГПУ «Львівгазвидобування» № 1 від 13 серпня 2015 року мене звільнено з посади з 14 серпня 2015 року зі збереженням за мною робочого місця, посади та середнього заробітку до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації. В подальшому у період з 14 серпня 2015 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 , як капітан ЗСУ, учасник АТО і бойових дій, проходив військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період.

Після демобілізації 31.10.2016 року відповідно до наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 10.10.2016 року № 198 і припису командира в/ч пп НОМЕР_2 від 31.10.2016 рок № 183 позивач прибув у розпорядження військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 і став на облік. Однак, коли він з`явився в ГПУ «Львівгазвидобування» для продовження роботи, його не допустили до виконання посадових обов`язків. Як стверджує позивач, йому повідомили, що з 21.10.2015 року він звільнений з посади голови профспілкової організації.

З наведеним позивач був не згоден, вважаючи, що згідно Законів України, а також рішення ППО ГПУ «Львівгазвидобування» від 13.08.2015 року виборна посада голови профспілки залишена за ним на час проходження військової служби. Відтак, припинення його повноважень голови профкому 21.10.2015 року є достроковим, оскільки в цей час він ще перебував на фронті. Надалі 27.03.2017 року постановою профспілкового комітету ГПУ «Львівгазвидобування» № 1 ос від 27.03.2017 року ОСОБА_1 повторно звільнено з посади вже іншою датою 04.11.2016 року, тобто дату звільнення змінено на момент закінчення проходження військової служби, але без урахування 87 днів, що лишились до закінчення 5-річного строку, які позивач мав відпрацювати. Переговори з профкомом про повернення на посаду не дали результатів і ОСОБА_1 змушений був звернутись до суду.

Рішенням Франківськогорайонного судум.Львова від13.01.2021року всправі №465/649/17йому відмовленоу задоволенніпозову доПервинної профспілковоїорганізації ГПУ"Львівгазвидобування"про поновленняна посадіголови профспілки.22.07.2021року Львівськийапеляційний судрішення Франківськогорайонного судувід 13.01.2021року скасував,а провадженняу справізакрив.

Як зазначає позивач, оскільки суд не вирішив його вимог до профспілкової організації про поновлення на посаді голови профспілки, він звернувся 11.08.2021 року до директора підприємства із заявою про надання йому попередньої посади заступника начальника управління, як це передбачено законом.

Позивач наполягає, що на нього, як особу, яка була призвана на військову службу в особливий період, поширюються гарантій, передбачені ст.ст.118, 119 КзПП України. Так, відповідно до ст. 118 КЗпП України працівникам, звільненим від роботи внаслідок обрання їх на виборні посади в державних органах, а також у партійних, профспілкових, комсомольських, кооперативних та інших громадських організаціях, надається після закінчення їх повноважень за виборною посадою попередня робота (посада), а при її відсутності інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою працівника, на іншому підприємстві, в установі, організації. Також статтею 119 КЗпП України передбачено, що на час виконання державних або громадських обов`язків, якщо за чинним законодавством України ці обов`язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку. Працівникам, які залучаються до виконання обов`язків, передбачених законами України "Про військовий обов`язок і військову службу" і "Про альтернативну (невійськову) службу", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів. Крім цього визначено, що за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб-підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Позивач у поданій позовній заяві наголошує, що з урахуванням зазначених положень законодавства його повинні були забезпечити працевлаштуванням після звільнення із Збройних Сил України. Враховуючи наведене, просить ухвалити рішення, яким зобов`язати відповідача поновити його на попередній посаді або надати іншу рівноцінну посаду відповідно до статті 118 КЗпП України.

Ухвалою судді Франківського районного суду м. Львова Гладишевої Х.В. від 13.10.2021 року відкрито провадження у справі та визначено розглядати таку за правилами загального позовного провадження.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому останній просить у задоволенні позову відмовити повністю. При цьому, представник звертає увагу на те, що позивач ОСОБА_1 як підставу порушення своїх прав на передбачені ст.118 КЗпП України гарантії посилається на листи та документи, які не стосуються відповідача, а є його відносинами з Профспілковою організацією ГПУ «Львівгазвидобування» (код ЄДРПОУ - 37612740), де він працював на виборній посаді. Крім того, звертає увагу на те, що позивач безпідставно ототожнює філію ГПУ «Львівгазвидобування» та Первинну профспілкову організацію ГПУ «Львівгазвидобування», яка згідно ст. 12 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» у своїй діяльності є незалежною від державних органів та органів місцевого самоврядування, роботодавців, інших громадських організацій, політичних партій, їм не підзвітна і не підконтрольна. Щодо відносин позивача і відповідача, ОСОБА_1 єдиним доказом порушення його права зазначає свою заяву від 11.08.2021 року, надіслану на адресу директора філії ГПУ «Львівгазвидобування» про надання йому попередньої посади в порядку статті 118 КЗпП України. Проте, жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідач в установленому законом порядку відмовив позивачу у задоволенні його заяви. Таким чином, як стверджує представник відповідача, в даному випадку позивачем не доведено, які, чим саме та ким порушені його права. Водночас судовому захисту підлягають лише порушені права, яких у даному випадку, на переконання сторони відповідача, позивачем не наведено. Що стосується працевлаштування ОСОБА_1 , то у відзиві констатується, що відповідно до пункту 5 статті 36 КЗпП України переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду є підставами припинення трудового договору.

Так, 01.10.2001 року згідно наказу №448-ос від 03.10.2001 року ОСОБА_1 було звільнено за п.5 ст.36 КЗпП України з посади заступника з матеріально-технічного забезпечення та загальних питань у зв`язку з обранням головою профспілкового комітету Газопромислового управління «Львівгазвидобування». 22.11.2016 року позивач звернувся до філії ГПУ «Львівгазвидобування» з письмовою заявою про працевлаштування в порядку ст. 118 КЗпП України. Статтею 118 КЗпП визначено, що працівникам, звільненим від роботи внаслідок обрання їх на виборні посади в державних органах, а також у партійних, профспілкових, комсомольських, кооперативних та інших громадських організаціях, надається після закінчення їх повноважень за виборною посадою попередня робота (посада), а при її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою працівника, на іншому підприємстві, в установі, організації. Внаслідок змін до штатного розпису від 24.10.2001 року та реорганізацій ГПУ «Львівгазвидобування» в 2011 та 2015 роках посада, з якої ОСОБА_1 обирався головою профспілкового комітету, ліквідована, тому прийняти позивача на попередню роботу (посаду) в ГПУ «Львівгазвидобування» не було можливим.

28.11.2016 року листом за №14-05-873-2 надано відповідь ОСОБА_1 на його заяву від 22.11.2016 року щодо його працевлаштування та, враховуючи відсутність посади з якої його було звільнено, запропоновано для розгляду перелік всіх вакантних посад станом на 22.11.2016 року. 13.12.2016 року в канцелярію ГПУ «Львівгазвидобування» надійшов лист від Позивача про відмову від запропонованих посад. 23.12.2016 року листом №14-01-3035-2 ОСОБА_1 повторно було повідомлено про вакантні посади та запропоновано в семиденний термін розглянути їх та повідомити свою відповідь. Надалі 03.01.2017 року листом №14-01-2-2 позивачу вкотре повідомлено про наявність вакантних посад, з яким ОСОБА_1 ознайомився особисто 04.01.2017 р. В подальшому 17.01.2017 року філією отримано лист ОСОБА_1 , в якому останній погодився прийняти одну з вакантних посад (вх.№4 від 17.01.2017 р.). У зв`язку з цим 19.01.2017 року листом №14-05-157-2 ОСОБА_1 повідомлено, що для укладення трудового договору йому необхідно надати ряд документів до відділу кадрів Управління.

24.01.2017 року ОСОБА_1 надав заяву про прийняття на посаду, 25.01.2021 року ОСОБА_1 спочатку подав до відділу кадрів документи, але пізніше, використовуючи фізичну силу, частину з них забрав, про що складено акт від 25.01.2017 року за підписами начальника відділу кадрів Гуцуляка В.М., провідного інженера з кадрів ОСОБА_5 , механіка Комарнівського НГП ОСОБА_6 . Після цього 27.01.2017 року листом №14-01-238-2 повідомлено ОСОБА_1 про невиконання останнім вимог про надання документів, зокрема, трудової книжки та військового квитка та повідомлено, що укладення трудової угоди погоджується в юридичній особі ПАТ «Укргазвидобування». Згодом, а саме 31.01.2017 року позивачем подано чергову заяву від 27.01.2017 року до канцелярії ГПУ «Львівгазвидобування» (вх. №19) про відмову від запропонованої посади та визнання недійсною заяви про прийняття його на роботу від 24.01.2017 року.

Незважаючи на відмову від запропонованої посади, листом від 07.02.2017 року за №14-01-348-2 ОСОБА_1 ще раз запропоновано до 15.02.2017 року визначитися щодо працевлаштування в філії ГПУ «Львівгазвидобування». Як вказано представником відповідача 22.03.2017 року ОСОБА_1 знову звернувся у «Львівгазвидобування» із заявою про прийняття його на роботу. Розглянувши дану заяву, листом від 27.03.2017 року за №14-01-912-2 позивачу повідомлено про необхідність подання документів для прийняття на роботу. Після проходження ОСОБА_1 співбесіди з директором з корпоративних та загальних питань ПАТ «Укргазвидобування» 09.06.2017 року листом №16-05-4939 РБФ «Укргазвидобування» погоджено кандидатуру ОСОБА_1 на посаду начальника відділу соціального розвитку (вх. №05/2672-01-2 від 15.06.2017 р.). Враховуючи неприбуття позивача в філію та нереагування на телефонні дзвінки, 03.07.2017 року вкотре повідомлено листом філії №14-14-1856-2 про необхідність прибути ОСОБА_1 чи в інший спосіб висловити думку щодо бажання працювати на підприємстві. 08.09.2017 року, враховуючи ігнорування позивачем звернень від філії щодо прибуття на роботу, листом №104-14-1941-2 знову повідомлено ОСОБА_1 про необхідність надання до 20.09.2017 року інформації щодо бажання працевлаштування на посаду начальника відділу соціального розвитку. 06.10.2017 року ОСОБА_1 у своєму листі повідомив про намір працювати в філії (вх. №117 від 06.10.2017 р.). В подальшому 02.11.2017 року в приміщення ГПУ «Львівгазвидобування» відбулася зустріч ОСОБА_1 з працівниками філії з питань оформлення його працевлаштування. На даній зустрічі йому було повідомлено, що наявні усі необхідні погодження для його працевлаштування в порядку гарантії ст.118 КЗпП України та запропоновано позивачу написати заяву про прийняття на роботу та надати інші документи згідно вимог ст.24 КЗпП України. ОСОБА_1 відмовився писати заяву та повідомив присутніх про те, що напише заяву виключно про прийняття його на роботу на загальних підставах. Також повідомив, що він мусить порадитися зі своїм адвокатом та повідомить своє рішення, однак, надалі так і не з`явився та заяву не подав. Про дану зустріч складено протокол від 02.11.2017 року, який підписаний присутніми на зустрічі працівниками філії: менеджером з персоналу - ОСОБА_7 , заступник директора ОСОБА_8 , начальник відділу кадрів ОСОБА_9 , провідний інженер з кадрів ОСОБА_5 .

Згідно відзиву 05.02.2018 року листом №2-0-2-09-375 ОСОБА_1 в черговий раз було повідомлено про необхідність прибуття в філію для працевлаштування. Відповіді на даний лист не отримано, ОСОБА_1 в філію ГПУ «Львівгазвидобування» не з`являвся.

Натомість 11.08.2021 року на адресу філії надійшла заява від ОСОБА_1 щодо надання йому в порядку статті 118 КЗпП України попередньої роботи. 20.09.2021 року, Позивач знову звернувся в філії ГПУ «Львівгазвидобування» з листом щодо надання йому роботи згідно ст. 118 КЗпП України.

За змістом відзиву на позовну заяву, представник відповідача стверджує, що Філією ГПУ «Львівгазвидобування» на первинну заяву ОСОБА_1 від 22.11.2016 року, у зв`язку з відсутністю попередньої посади (виключена з штатного розкладу з 24.10.2001 року, сама філія ГПУ «Львівгазвидобування» 01.02.2011 р. була реорганізована шляхом перетворення у Львівське відділення з видобутку нафти, газу та газового конденсату філії дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» газопромислового управління «Полтавагазвидобування»), було запропоновано ряд вакансій, в т. ч. посади «Головного геолога» та «Начальника сектору адміністративно-господарського обслуговування відділу соціального розвитку», від яких позивач 12.12.2016 р. відмовився. Незважаючи на виконання обов`язку, встановленого ст.118 КЗпП України, ГПУ «Львівгазвидобування» повторно листом від 23.12.2016 року запропонувало позивачу перелік вакантних посад, в т.ч. і згаданих вище. Заявою від 17.01.2017 року ОСОБА_1 надав згоду на прийняття посади начальника сектору адміністративно-господарського обслуговування відділу соціального розвитку, але не надав документів, передбачених ст. 24 КЗпП України, а заявою від 27.01.2017 року повторно відмовився від працевлаштування в ГПУ «Львівгазвидобування». При цьому, за заявою ОСОБА_1 Головне управління Держпраці у Львівській області 13-20.01.2017 р. провело позапланову перевірку ГПУ «Львівгазвидобування» на предмет дотримання вимог трудового законодавства, про що складено акт №13010230061 від 20.01.2017 року. Жодних порушень в ході перевірки не виявлено. Про результати цієї перевірки ГУ Держпраці у Львівській області інформувало позивача листом від 31.01.2017 року. Як зазначає представник позивача, дані обставини також відображені в постанові Львівського апеляційного суду від 22.07.2021 року в справі №465/649/17. ГПУ «Львівгазвидобування» в березні 2017 року запропонувало позивачу вакантну посаду «начальника відділу соціального розвитку апарату управління ГПУ «Львівгазвидобування». Однак, з незрозумілих причин ОСОБА_1 не погоджувався на укладення трудового договору. Листами №14-14-1856-2 від 03.07.2017 року та №14-14-1941-2 від 08.09.2017 року позивача було повідомлено про погодження його кандидатури в АТ «Укргазвидобування» та вкотре запропоновано прийняти рішення щодо працевлаштування на вищезгадану посаду. Листом від 06.10.2017 року Позивач надав згоду на прийняття цієї посади, але, прибувши до ГПУ «Львівгазвидобування» 02.11.2017 року, в присутності 4-х працівників апарату управління, відмовився написати заяву про прийом на роботу, тим самим відмовившись від працевлаштування у філії. Листом №2-0-2-09-375 від 05.02.2018 р. ГПУ «Львівгазвидобування» в черговий раз запропонувало позивачу працевлаштуватись на цю посаду, але відповіді не отримано. У відзиві наголошується, що гарантії, передбачені ст.118 КЗпП України, ст.41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» можуть бути реалізовані в розумний строк після спливу повноважень працівника за виборною посадою. Як стверджується, ГПУ «Львівгазвидобування» більше року очікувало рішення позивача щодо прийняття запропонованих посад. На переконання представника відповідача, з огляду на відсутність у ОСОБА_1 реального бажання зайняти запропоновану посаду, як і інші посади, які пропонувались, ГПУ «Львівгазвидобування» заповнило її у встановленому порядку.

На переконання сторони відповідача, ГПУ «Львівгазвидобування» в повній мірі забезпечило виконання гарантій, передбачених ст. 118 КЗпП України, тому єдиною причиною непрацевлаштування позивача в ГПУ «Львівгазвидобування» було виключно його небажання укладати трудовий договір з філією.

Окремо у відзиві звертається увага на те, що позивач пропустив встановлені статтею 233КЗпП строки звернення до суду за вирішенням трудового спору, із клопотанням про поновлення пропущеного строку позовної давності не звертався. Водночас згідно матеріалів справи заяви про працевлаштування позивач подавав 22.11.2016 року, 24.01.2017 року, 22.03.2017 року, і, стверджуючи про його фактичне не працевлаштування та вимагаючи поновлення на роботі, із позовом звернувся до суду лише 11.08.2021 року, фактично через п`ять років з часу первинного звернення про працевлаштування. Наведене, як стверджує представник відповідача, вказує на те, що, вважаючи свої права порушеними, позивач не вживав заходів для їх поновлення впродовж тривалого часу, а тому, за спливом строку позовної давності це унеможливлює реалізацію прав позивача на судовий захист.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 17.11.2021 року замінено первісного відповідача у справі ГПУ «Львівгазвидобування» на Акціонерне товариство «Укргазвидобування».

Після заміни відповідача представником АТ «Укргазвидобування» подано відзив на позовну заяву, який обґрунтовано тими ж доводами, що й первісний відзив.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 10.03.2022 року закрито підготовче провадження у справі і призначено справу до судового розгляду.

21.03.2022 року позивачем подано заяву про уточнення та збільшення розміру позовних вимог, в якій останній просив поновити його на попередній посаді заступника директора з матеріально-технічного забезпечення та загальних питань, стягнути з відповідача на його користь компенсацію моральної шкоди шляхом одноразової грошової виплати у розмірі 192000 грн., а також стягнути з відповідача компенсацію судових витрат, в тому числі витрат на правову допомогу, в сумі 16000 грн.

Також 23.03.2022 року ОСОБА_1 подано заяву про відвід головуючої судді Гладишевої Х.В.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 28.03.2022 року, постановленою під головуванням судді Гладишевої Х.В., визнано заяву позивача про відвід судді необґрунтованою та водночас задоволено у справі заяву судді про самовідвід, а матеріали справи постановлено скерувати до загальної канцелярії суду для здійснення повторного автоматизованого розподілу справи в поряду ст.33 ЦПК України.

На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.04.2022 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 передано до провадження судді Франківського районного суду м. Львова Величка О.В.

Ухвалою судді Франківського районного суду м. Львова Величка О.В. від 15.04.2022 року прийнято до провадження цивільну справ за позовом ОСОБА_1 до АТ «Укргазвидобування» про поновлення на роботі і призначено підготовче судове засідання у справі.

11.08.2022 року представником відповідача подано відзив на заяву про уточнення та збільшення позовних вимог, в якому, й надалі заперечуючи щодо задоволення позовних вимог та вважаючи такі вимоги необґрунтованими, представник відповідача зазначив, що жодних протиправних дій з боку сторони відповідача, які б могли спричинити позивачу моральну шкоду, вчинено не було, наявність підстави відшкодування і розмір такої шкоди належними і допустимими доказами не доведено, а заявлений розмір витрат на правову допомогу не підтверджено жодними розрахунками таких витрат.

02.09.2022 року позивачем подано уточнену позовну заяву про поновлення на роботі в порядку ст.118 КЗпП України, в якій позивач просить визнати незаконною бездіяльність відповідача щодо поновлення його на попередній посаді або надання іншої рівноцінної посади; зобов`язати відповідача поновити його на попередній посаді заступника начальника управління з матеріально-технічного забезпечення та загальних питань або надати іншу рівноцінну посаду відповідно до ст.118 КЗпП України; стягнути з відповідача на його користь шляхом одноразової грошової виплати 200 000 (двісті) тисяч гривень компенсації моральної шкоди; стягнути з відповідача компенсацію судових витрат, в тому числі витрат на правову допомогу орієнтовно в сумі 17000 (сімнадцять) тисяч гривень.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 09.09.2022 року прийнято до розгляду уточнену позовну заяву ОСОБА_1 та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача директора ГПУ «Львівгазвидобування» ОСОБА_4

05.10.2022 року представником залученої третьої особи подано пояснення на уточнену позовну заяву, в якій заперечується проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 з тих же підстав, які наведені відповідачем у відзиві на позовну заяву.

18.10.2022 року представником відповідача подано відзив на уточнену позовну заяву, яка обґрунтована тими ж доводами, що й у попередньо поданих стороною відповідача відзивах. При цьому, відповідачем не змінено своєї позиції по суті спору і такий просить у позові відмовити повністю.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 29.03.2023 року закрито підготовче провадження у справі і призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні позивач та його представник позовну заяву підтримали, на заявлених позовних вимогах наполягли з підстав, викладених у позовній заяві. При цьому, позивач ОСОБА_1 уточнив, що поновлення його на посаді не відбулось через умисні дії керівництва ГПУ «Львівгазвидобування». Водночас він після звільнення з військової служби підпадав під дію положень ст.ст.118, 119 КЗпП і, на його переконання, в обов`язковому порядку підлягав працевлаштуванню на попередній посаді або ж забезпеченню рівноцінною посадою. Також зазначив, що першочергово звертався до суду з позовом про поновлення його на посаді у профспілковій організації, однак, враховуючи, що на виборну посаду його судами не поновлено, вважає, що за таких обставин він підлягає поновленню на посаду на тому підприємстві, звідки він вибув на виборну посаду у профспілку.

Представники відповідача, третьої особи щодо позову заперечили з підстав, викладених у відзивах на позовну заяву, просили у задоволенні позовної заяви відмовити.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 , яка займала посаду провідного спеціаліста сектору ГПУ "Львівгазвидобування", підтвердила, що 25.01.2017 року вона особисто була присутня у відділі кадрів, куди також зайшов ОСОБА_1 та вимагав ознайомити його з посадовою інструкцією посади, яку йому пропонують. Начальник відділу кадрів ОСОБА_7 повідомив, що з посадовою інструкцією можна ознайомитися в іншому відділі, тоді ОСОБА_1 запитав, чи можна зробити копію з ксерокопії його військового квитка і, коли ОСОБА_7 діставав документи, вихопив в останнього жмут паперів, повідомив, що сам відкопіює необхідне для нього, проте, до кінця дня більше не повернувся, що і було зафіксовано учасниками події у відповідному акті. Також свідок підтвердила, що актувався факт написання ОСОБА_1 02.11.2017 року заяви на прийом його на посаду начальника сектору відділу соціального розвитку. Такий акт складався у зв`язку з тим, що при написанні заяви ОСОБА_1 повідомив про необхідність проконсультуватися йому з адвокатом, однак, вийшовши з приміщення, у цей день ОСОБА_1 більше не повертався.

Свідок ОСОБА_7 в суді повідомив, що є менеджером з персоналу ГПУ «Львівгазвидобування» та підтвердив, що ОСОБА_1 у січні 2017 року писав заяву про прийняття його на роботу на посаду начальника сектору відділу соціального розвитку. Однак, наступного дня позивач зайшов у кабінет свідка і вимагав ознайомити його з посадовою інструкцією, на що йому було роз`яснено, що для такого ознайомлення слід звернутися у сектор організації праці і заробітної плати. Після цього ОСОБА_1 вихопив копії свого військового квитка та паспорту, які напередодні передав, і більше в той день не повертався. Загалом ОСОБА_1 двічі писав заяви про прийом на роботу, його було скеровано для проходження співбесіди в АТ «Укргазвидобування», як це вимагається внутрішніми документами, таку співбесіду він пройшов, отримав погодження, однак, для завершення процедури працевлаштування більше не вживав заходів. Позивачу неодноразово скеровувались листи з проханням надати оригінали трудової книжки і військового квитка, однак, ОСОБА_1 на це не реагував. Без оригіналів зазначених документів прийом на роботу неможливи й.

Будучи допитаним в суді, свідок ОСОБА_9 начальник сектору кадрів «Львівгазвидобування» підтвердив, що ОСОБА_1 після погодження його кандидатури АТ «Украгазвидобування» у червні 2017 року з`явився до філії «Львівгазвидобування» лише у листопаді 2017 року. Чому позивач зволікав із явкою для оформлення прийняття його на роботу, свідку невідомо. Посада, з якої ОСОБА_1 йшов на виборну посаду з ГПУ «Львівгазвидобування» до профспілкового органу була ліквідована. Йому пропонувалась інша посада начальника сектору відділу соціального розвитку, позивач добровільно писав заяву про прийняття його саме на цю посаду. При цьому, ОСОБА_1 надавалася можливість ознайомитися з переліком наявних вакантних посад, з таким він ознайомився, проте, за ознайомлення не розписався. Дії ОСОБА_1 були заактовані, такі акти складалися з участю безпосередніх учасників зустрічей з ОСОБА_10 .

Суд, заслухавши пояснення сторін, свідків, вивчивши матеріали справи, дослідивши докази у їх сукупності, доходить переконання про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.

Судом встановлено та не заперечується сторонами у справі, що позивач ОСОБА_1 з 1999 року працював на посаді заступника начальника ГПУ «Львівгазвидобування» з матеріально-технічного забезпечення та загальних питань.

01.10.2001 року згідно наказу №448-ос від 03.10.2001 року ОСОБА_1 було звільнено за п.5 ст.36 КЗпП України з посади заступника начальника з матеріально-технічного забезпечення та загальних питань у зв`язку з обранням головою профспілкового комітету Газопромислового управління «Львівгазвидобування».

В подальшому змінами до штатного розпису від 24.10.2001 року посада, з якої ОСОБА_1 обирався головою профспілкового комітету, а саме заступника начальника з матеріально-технічного забезпечення та загальних питань, ліквідована.

На підставі постанови профкому первинної профспілкової організації ГПУ «Львівгазвидобування» №5 від 13.08.2015 року та згідно повідомлення військового комісара Галицько-Франківського РВК від 10.08.2015 року, у відповідності до ст.119 КЗпПП та Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» ОСОБА_1 звільнено від виконання обов`язків голови ППО ГПУ «Львівгазвидобування» на період проходження військової служби по мобілізації із збереженням посади та середньомісячної зарплати. Цією ж постановою обрано ОСОБА_11 тимчасово виконуючим обов`язки голови ППО ГПУ «Львівгазвидобування» на термін повноважень ПК.

Відповідно до розпорядження голови ППО ГПУ «Львівгазвидобування» №2-Р від 21.10.2015 року ОСОБА_1 21.10.2015 року звільнено з посади голови ППО ГПУ «Львівгазвидобування» у зв`язку зі закінченням строку повноважень згідно п.2 ст.36 КЗпП України.

Згідно припису в/ч польова пошта НОМЕР_2 від 31.10.2016 року та на підставі наказу командира в/ч НОМЕР_1 №198 від 10.10.2016 року капітану ОСОБА_1 наказано вибути в розпорядження військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 для постановки на військовий облік.

Таким чином, 13.08.2015 року до 31.10.2016 року позивач ОСОБА_1 проходив військову службу за мобілізацією в особливий період.

22.11.2016 року позивач звернувся до філії ГПУ «Львівгазвидобування» з письмовою заявою про працевлаштування в порядку ст. 118 КЗпП України.

28.11.2016 року листом за №14-05-873-2 надано відповідь ОСОБА_1 на його заяву від 22.11.2016 року щодо його працевлаштування та, враховуючи відсутність посади з якої його було звільнено, запропоновано для розгляду перелік всіх вакантних посад станом на 22.11.2016 року. До запропонованих посад увійшли наступні: слюсар-ремонтник, слюсар з контрольно-вимірювальних приладів та автоматики, водій автотранспортних засобів, машиніст технологічних компресорів, оператор з добування нафти й газу, водій автотранспортних засобів, прибиральник службових приміщень, оператор заправної станції, начальник сектору адміністративно-господарського обслуговування відділу соціального розвитку, головний геолог.

13.12.2016 року до ГПУ «Львівгазвидобування» надійшов лист від позивача про відмову від запропонованих посад.

23.12.2016 року листом №14-01-3035-2 ОСОБА_1 повторно було повідомлено про вакантні посади та запропоновано в семиденний термін розглянути їх та повідомити своє рішення.

У зв`язку з відсутністю реагування позивача, в подальшому 03.01.2017 року листом №14-01-2-2 позивачу вкотре повідомлено про наявність вакантних посад, з яким ОСОБА_1 ознайомився особисто 04.01.2017 р.

17.01.2017 року до філії «Львівгазвидобування» надійшла заява ОСОБА_1 , в якій останній погодився прийняти посаду одну з вакантних посаду начальника сектору адміністративно-господарського обслуговування відділу соціального розвитку (вх.№4 від 17.01.2017 р.).

За наслідками надходження заяви позивача 19.01.2017 року листом №14-05-157-2 ОСОБА_1 повідомлено, що для укладення трудового договору йому необхідно надати ряд документів до відділу кадрів Управління, а саме: паспорт, трудову книжку, документ про освіту, довідку про стан здоров`я, довідку податкового органу про присвоєння ідентифікаційного номера, військовий квиток, інші наявні документи, заяву про прийняття на роботу.

Впродовж 13.01.2017 року - 20.01.2017 року Головним управлінням Держпраці у Львівській області за зверненням ОСОБА_1 проводилася позапланова перевірка дотримання ГПУ «Львівгазвидобування» ПАТ «Укргазвидобування» законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування. За наслідками проведення вищевказаного заходу контролю згідно складено акт №13010230061 від 20.01.2017 року в якому констатовано відсутність порушень законодавства про працю.

24.01.2017 року ОСОБА_1 надав заяву про прийняття на посаду начальника сектору адміністративно-господарського обслуговування відділу соціального розвитку.

Згідно акту від 25.01.2017 року за підписами начальника відділу кадрів Гуцуляка В.М., провідного інженера з кадрів ОСОБА_5 , механіка Комарнівського НГП Крутія М.Я. 25.01.2017 року у відділі кадрів ОСОБА_1 під приводом необхідності виготовлення копії військового квитка з тієї, що була подана днем раніше, вихопив частину документів, які готувалися для погодження його на посаду і з такими пішов, зазначивши, що поверне їх, проте, більше не повертався.

Достовірність даного акту підтвердили допитані в судовому засіданні свідки.

Після цього 27.01.2017 року листом №14-01-238-2 повідомлено ОСОБА_1 про невиконання останнім вимог про надання документів, зокрема, трудової книжки та військового квитка і повідомлено, що укладення трудової угоди погоджується в юридичній особі ПАТ «Укргазвидобування».

Надалі 31.01.2017 року позивачем подано чергову заяву від 27.01.2017 року до канцелярії ГПУ «Львівгазвидобування» (вх. №19) про відмову від запропонованої посади та визнання недійсною заяви про прийняття його на роботу від 24.01.2017 року.

Листом від 07.02.2017 року за №14-01-348-2 ОСОБА_1 ще раз запропоновано до 15.02.2017 року визначитися щодо працевлаштування в філії ГПУ «Львівгазвидобування». 22.03.2017 року ОСОБА_1 знову звернувся у «Львівгазвидобування» із заявою про прийняття його на роботу на посаду начальника відділу соціального розвитку апарату управління ГПУ «Львівгазвидобування».

Листом від 27.03.2017 року за №14-01-912-2 позивачу повідомлено про необхідність подання документів для прийняття на роботу.

Надалі ОСОБА_1 пройдено співбесіду з директором з корпоративних та загальних питань ПАТ «Укргазвидобування» 09.06.2017 року та листом №16-05-4939 РБФ «Укргазвидобування» погоджено кандидатуру ОСОБА_1 на посаду начальника відділу соціального розвитку (вх. №05/2672-01-2 від 15.06.2017 р.).

Листами філії №14-14-1856-2 від 03.07.2017 року, а в подальшому №104-14-1941-2 від 08.09.2017 року повідомлено ОСОБА_1 про необхідність надання до 20.09.2017 року інформації щодо бажання працевлаштування на посаду начальника відділу соціального розвитку.

06.10.2017 року ОСОБА_1 своєю заявою підтвердив намір працювати в філії (вх. №117 від 06.10.2017 р.).

02.11.2017 року в ГПУ «Львівгазвидобування» відбулася зустріч ОСОБА_1 з працівниками філії з питань оформлення його працевлаштування. В ході такої позивачу було повідомлено, що наявні усі необхідні погодження для його працевлаштування в порядку гарантії ст.118 КЗпП України та запропоновано позивачу написати заяву про прийняття на роботу та надати інші документи згідно вимог ст.24 КЗпП України.

Однак, як слідує з протоколу зустрічі від 02.11.2017 року, ОСОБА_1 повідомив, що напише заяву про прийняття його на роботу виключно на загальних підставах. Після зауваження менеджера з персоналу ОСОБА_7 про те, що з часу звернення усе діловодство і переписка велися з позивачем в межах гарантії ст.118 КЗпП, ОСОБА_1 повідомив, що порадиться з адвокатом, однак, в подальшому покинув зустріч і не повернувся.

Після цього листом філії ГПУ «Львівгазвидобування» №2-0-2-09-375 від 05.02.2018 року ОСОБА_1 було повідомлено про необхідність прибуття в філію для працевлаштування. Відповіді на даний лист позивач не надав.

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 13.01.2021 року у справі №465/649/17 за позовом ОСОБА_1 до з участю третьої особи: голови Первинної профспілкової організації газопромислового управління «Львівгазвидобудування» Левтюха Андрія Євгеновича, про скасування рішення звітно-виборної профспілкової конференції ГПУ «Львівгазвидобування» від 21жовтня 2015 року у частині обрання голови первинної профспілкової організації, про скасування постанови профспілкового комітету первинної профспілкової організації ГПУ «Львівгазвидобування» № 1 від 21 жовтня 2015 року про звільнення з посади та розпорядження голови цієї ж первинної профспілкової організації №2 Р від 21жовтня 2015року, про поновлення на посаді голови первинної профспілкової організації промислового управління «Львівгазвидобування» з часу незаконного звільнення та про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 01 листопада 2016року до дати ухвалення відповідного судового рішення та стягнення моральної шкодив розмірі 200000грн. відмовлено. Після апеляційного та касаційного перегляду вказаного рішення суду першої інстанції, при новому апеляційному розгляді постановою Львівського апеляційного суду від 18.08.2022 року рішення Франківського районного суду м. Львова від 13.01.2021 року у справі №465/649/17 залишено без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення.

Попри це, 11.08.2021 року на адресу філії надійшла заява від ОСОБА_1 щодо надання йому в порядку статті 118 КЗпП України попередньої посади.

20.09.2021 року позивач звернувся до філії ГПУ «Львівгазвидобування» з листом щодо надання йому роботи згідно ст. 118 КЗпП України на попередній посаді в ГПУ «Львівгазвидобування», з якої він був обраний на профспілкову роботу, а при її відсутності іншу рівноцінну роботу (посаду).

На звернення ОСОБА_1 10.09.2021 року листом за №2-2-2-01-627 ГПУ «Львівгазвидобування» повідомило, що з часу демобілізації позивача у листопаді 2016 року підприємством робились неодноразові пропозиції працевлаштування позивача, однак, останній з незрозумілих причин відмовився від цього. А тому, в листі констатовано, що ГПУ «Львівгазвидобування» надалі відсутні правові підстави для працевлаштування позивача в порядку ст.118 КЗпП.

В судовому засіданні позивач наполягав на тому, що, будучи призваним на військову службу за мобілізацією, на нього поширювалися гарантії, визначені ст.ст.118, 119 КЗпП України, та після демобілізації він мав право повернутися на попередню посаду, а оскільки він призивався з виборної посади голови ППО ГПУ «Львівгазвидобування» та не був поновлений судами на цій посаді, то вправі претендувати на зайняття посади, з якої він пішов на виборну посаду з ГПУ «Львівгазвидобування», а саме заступника начальника ГПУ «Львівгазвидобування» з матеріально-технічного забезпечення та загальних питань.

Заявлені вимоги про поновлення на роботі обґрунтовані позивачем положеннями ст.ст.118, 119 КЗпП України.

Відповідно до положень ст.118 КЗпП України працівникам, звільненим від роботи внаслідок обрання їх на виборні посади в державних органах, а також у партійних, профспілкових, комсомольських, кооперативних та інших громадських організаціях, надається після закінчення їх повноважень за виборною посадою попередня робота (посада), а при її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою працівника, на іншому підприємстві, в установі, організації.

Ст.118 КЗпП України передбачає суб`єктивне право звільнених з роботи працівників внаслідок обрання їх на виборні посади на одержання після закінчення їх повноважень за виборною посадою попередньої роботи (посади) на тому ж підприємстві. Виходячи з аналізу змісту зазначеної норми право на одержання попередньої роботи (посади) виборні працівники мають за умови, якщо вони звільнені з виборної посади після закінчення їх повноважень, а у підприємства ця посада є вакантною чи має бути такою з дотриманням вимог трудового законодавства. Такі висновки роблено Верховним Судом України в рішенні від 11.03.2009 року в справі № 6-3288св09 про поновлення на роботі.

Суд також приймає до уваги те, що згідно позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 26.03.2018 року у справі № 417/2027/16-ц (провадження № 61-8231св18), при укладенні з працівником, прийнятим для заміщення вакантної посади, яка утворилася у зв`язку з обранням на виборну посаду, трудового договору на невизначений строк або на строк, що не закінчився до часу закінчення повноважень виборного працівника, поворотне прийняття на роботу у зв`язку із закінченням повноважень за виборною посадою за відсутності вакансій законодавством не передбачено.

Також згідно правового висновку, сформульованого у постанові Верховного Суду від 09.07.2021 року у справі № 183/2102/20 (провадження № 61-2253св21) про зобов`язання надання попередньої роботи, статтею 118 КЗпП України працівникам, звільненим від роботи внаслідок обрання їх на виборні посади в державних органах, а також у партійних, профспілкових, комсомольських, кооперативних та інших громадських організаціях, надається після закінчення їх повноважень за виборною посадою попередня робота (посада), а при їй відсутності інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою працівника, на іншому підприємстві, в установі, організації. Як зазначив суд касаційної інстанції, ця норма передбачає право звільнених з роботи працівників внаслідок обрання їх на виборні посади в державних органах на одержання після закінчення їх повноважень за виборною посадою в державних органах попередньої роботи (посади) на тому ж підприємстві. Виходячи з аналізу змісту зазначеної норми, право на одержання попередньої роботи (посади) виборні працівники мають за умови, якщо вони звільнені з виборної посади після закінчення їх повноважень, а у підприємства ця посада є вакантною чи має стати такою з дотриманням вимог трудового законодавства, або є інша рівноцінна робота.

Враховуючи викладене, гарантія, встановлена ст.118 КЗпП України, може бути реалізована лише за умови наявності вакантної попередньої посади, а в разі її відсутності - іншої рівноцінної вакантної посади. Статтею 118 КЗпП України не встановлено обов`язку роботодавця зберігати попередню посаду на час перебування працівника, з яким припинено трудові відносини.

У даному випадку судом встановлено, що після звільнення ОСОБА_1 01.10.2001 року згідно наказу №448-ос від 03.10.2001 року з посади заступника начальника з матеріально-технічного забезпечення та загальних питань у зв`язку з обранням головою профспілкового комітету Газопромислового управління «Львівгазвидобування» за п.5 ст.36 КЗпП України. 24.10.2001 року посада, з якої ОСОБА_1 обирався головою профспілкового комітету, а саме заступника начальника з матеріально-технічного забезпечення та загальних питань, ліквідована згідно змін, внесених до штатного розпису.

Таким чином, з 24.10.2001 року посада заступника начальника з матеріально-технічного забезпечення та загальних питань в ГПУ «Львівгазвидобування» не існувала.

Відповідно, на час звернення ОСОБА_1 із заявою про працевлаштування його на попередній посаді, з якої він обирався на виборну, такої не було, більш того, вона була відсутня і на час мобілізації позивача у 2015 році та на час його демобілізації у 2016 році.

За таких обставин у відповідача об`єктивно не було можливості працевлаштування позивача власне на посаді заступника начальника з матеріально-технічного забезпечення та загальних питань, як він на цьому наполягав.

Водночас дослідженими в ході судового розгляду доказами підтверджено, що відповідач на виконання вимог ст.118 КЗпП неодноразово пропонував ОСОБА_1 зайняти вакантні посади на підприємстві та позивач неодноразово писав заяви з погодженням зайняти посаду у відділі соціального розвитку ГПУ «Львівгазвидобування». Причини неподання позивачем необхідного пакету документів для завершення оформлення працевлаштування, вимоги про надання яких передбачені положеннями ст.24 КЗпП України, зокрема, щодо представлення оригіналу трудової книжки та військового квитка, перебувають поза волею відповідача. А тому, нереалізація позивачем свого права на працевлаштування згідно раніше поданих заяв є його добровільною позицією і не може трактуватися як порушення з боку відповідача.

Суд вважає обгрунтованими доводи представника відповідача про те, що з метою працевлаштування впродовж 2016-2021 років відповідачу були створені належні умови, зокрема, посада начальника відділу соціального розвитку апарату Управління ГПУ «Львівгазвидобування» тривалий час залишалася вакантною з урахуванням висловленого ОСОБА_1 . бажанням її зайняти, позивача було скеровано для проходження співбесіди до АТ «Украгзвидобування», за результатами якої отримано необхідне погодження про прийом на роботу позивача. Крім цього, ОСОБА_1 неодноразово у письмовому вигляді інформувався відповідачем про необхідність представлення конкретного пакету документів для того, щоб можна було винести наказ про його призначення.

У свою чергу, неспроможними слід визнати посилання позивача на те, що в пред`явленні, зокрема, трудової книжки, паспорта та військового квитка не було потреби, що, на думку позивача, обумовлювалось наявністю копій таких документів в його архівній особовій справі, адже з часу звільнення ОСОБА_1 з ГПУ «Львівгазвидобування» у вересні 2001 року до часу його демобілізації у 2016 році та в подальшому до часу написання заяв про прийняття на роботу минув значний період. За таких обставин інформація про особу об`єктивно підлягала актуалізації. Крім цього, береться до уваги те, що статтею 24 КЗпП не передбачено право для роботодавця при прийнятті на роботу використовувати особисті документи особи, яка працевлаштовується, в копіях, які не є актуальними на час подання заяви про працевлаштування.

А тому, за наведених обставин для працевлаштування ОСОБА_1 необхідні були не лише односторонні дії роботодавця, але й активні дії самого позивача щодо надання необхідного для працевлаштування пакету документів. З огляду на викладене, за відсутності активної поведінки з боку ОСОБА_1 як реакції на неодноразові пропозиції відповідача щодо працевлаштування, будь-які ризики, пов`язані з цим, лежать саме на позивачеві.

В ході судового розгляду не встановлено наявності будь-яких обставин, які б могли вказувати на те, що відповідач не виконав своїх обов`язків за ст.118 КЗпП України, а сторона позивача доказів наявності таких обставин не представила.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, суд прийшов до переконання, що підстав для поновлення позивача на роботі згідно ст.118 КЗпП України немає.

Що стосується гарантій, визначених ст.119 КЗпП України, то суд приймає до уваги те, що згідно частини 3 ст.119 КЗпП України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, в яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

З наведеної правової норми слідує, що вищезазначені гарантії, зокрема, щодо збереження місця роботи і посади за працівниками, які призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, поширюються виключно на працівників у їх правовідносинах з підприємствами, установами, організаціями, в яких вони працювали до моменту призову на військову службу та в яких займали посади, з яких в подальшому були призвані.

Дослідженими в судовому засіданні доказами достеменно підтверджено і це не заперечується сторонами, що позивач ОСОБА_1 у серпні 2015 року був призваний на військову службу за мобілізацією з посади голови Первинної профспілкової організації ГПУ «Львівгазвидобування» (код ЄДРПОУ 37612740), що підтверджується також постановою профкому первинної профспілкової організації ГПУ «Львівгазвидобування» №5 від 13.08.2015 року.

Отже, посада, з якої ОСОБА_1 було призвано на військову службу, перебувала в штаті профспілкової організації, яка є самостійною юридичною особою, відмінною від відповідача (АТ «Укргазвидобування» - код ЄДРПОУ 30019775, Філія ГПУ «Львівгазвидобування» - код ЄДРПОУ 39585756).

За таких обставин гарантії збереження місця роботи і посади, визначені статтею 119 КЗпП України, не поширюються на правовідносини між позивачем та відповідачем у даній справі. При цьому, слід враховувати, що з ГПУ «Львівгазвидобування» позивач ОСОБА_1 звільнений 01.10.2001 року згідно наказу №448-ос від 03.10.2001 року та з цього часу у трудових відносинах із вказаним підприємством не перебував, в тому числі, на час призову ОСОБА_1 у 2015 році.

А тому, пред`явлення позивачем позовних вимог до АТ «Укргазвидобування» з вимогою поновлення його на роботі, зокрема, з підстав, визначених ст.119 КЗпП України, є необґрунтованим.

З наведеного вище вбачається, що позовна заява в частині вимог позивача про визнання незаконною бездіяльності відповідача щодо поновлення його на попередній посаді або надання іншої рівноцінної посади, а також зобов`язання відповідача поновити його на попередній посаді заступника начальника управління з матеріально-технічного забезпечення та загальних питань або надати іншу рівноцінну посаду відповідно до ст.118 КЗпП України не підлягає задоволенню, оскільки з боку сторони відповідача не встановлено порушень щодо позивача в частині гарантій працівників, які призвані на військову службу за мобілізацією.

В частині стягнення моральної шкоди суд вважає, що право особи на відшкодування моральної шкоди виникає за умов порушення права цієї особи, наявності такої шкоди та причинного зв`язку між порушенням та моральною шкодою. Позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що йому заподіяно шкоду відповідачем, а також не доведено наявність такої шкоди, існування причинного зв`язку між шкодою і діянням, яке він вважає протиправним, і вини відповідача в її заподіянні.

Суд при прийнятті рішення виходить з того, що поняття моральної (немайнової) шкоди і порядок її відшкодування визначається статтею 23 ЦК України. Зокрема, підставами для відшкодування моральної шкоди можуть бути порушення майнових, особистих немайнових прав особи, а також зобов`язань у випадках, передбачених договором або законом.

Спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених ЦК України та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов`язань, які підпадають під дію законів, що регулюють такі зобов`язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно з ч.3 ст.12 та ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За вищенаведених обставин, беручи до уваги відсутність встановленого факту порушення прав позивача, позовні вимоги слід вважати необґрунтованими та недоведеними, а отже, суд доходить переконання про наявність достатніх підстав для відмови у їх задоволенні.

При вирішенні питання розподілу судових витрат у справі суд враховує положення п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України, відповідно до яких судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача. Водночас згідно з п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав. Як вбачається з посвідчення серії НОМЕР_3 від 17.02.2016 року, виданого управлінням персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 , позивач ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій. А тому, витрати по сплаті судового збору відносяться на рахунок держави та стягненню з позивача не підлягають. Разом з цим, витрати позивача на правову допомогу, у зв`язку із відмовою в задоволенні позову, є витратами позивача у справі та стягненню з відповідача не підлягають.

Враховуючи наведене та на підставі ст.ст.12,81,141,258,259,263-265,352,354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укргазвидобування», третя особа - директор ГПУ«Львівгазвидобування» ОСОБА_4 , про поновлення на роботі відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 29.04.2024 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 .

Відповідач: Акціонерне товариство «Укргазвидобування», код ЄДРПОУ 30019775, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28.

Третя особа: Директор ГПУ«Львівгазвидобування» ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_2 .

Суддя Величко О.В.