Ухвала

від 13.05.2024 по справі 361/9326/23

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 361/9326/23

провадження № 1-кс/361/880/24

13.05.2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про арешт майна

13 травня 2024 року м. Бровари

Слідчий суддя Броварського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні винесене у кримінальному провадженні №42013100130000022 від 09.01.2013, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 3 ст. 358 (чинна до 01.07.2020), ч. 1 ст. 366 (чинна до 01.07.2020), ч. 2 ст. 364 КК України, клопотання слідчого СВ Броварського районного управління поліції ГУНП в Київській області лейтенанта поліції ОСОБА_3 , про арешт майна, -

ВСТАНОВИВ:

06.05.2024 року слідчий СВ Броварського районного управління поліції ГУНП в Київській області лейтенанта поліції ОСОБА_3 звернулася до суду з клопотанням про накладення арешту з позбавленням права на відчуження, розпорядження та користування майном, а саме на земельні ділянки зареєстровані по праву власності з кадастровими номерами за наступними юридичними особами:

-3221289501:01:033:0056, площею 2.2278га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та обліковується за Товариством з обмеженою відповідальністю «Холдінг Хлібодар»,

-3221289501:01:033:0055, площею 0.2026га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та обліковується за Товариством з обмеженою відповідальністю «Запоріжхлібінвест».

Клопотання мотивоване тим, що при оформленні права власності на нерухоме майно (будівлі) і земельні ділянки господарських дворів КСП «Бобрицьке» не були дотримані положення нормативних документів Міністерства аграрної політики України, зокрема, Порядку оформлення правонаступництва за зобов`язаннями реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 14.03. 2001 року, № 63, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.04.2001 року за № 306/5497, Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 14.03.2001 року за № 62, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.04.2001 року за № 305/5496.

Так, відповідно до змін до Статуту ТОВ «Бобрицьке» ЄДРПОУ 30839434, зареєстрованих Броварською РДА від 16.12.2002 року, дане підприємство є правонаступником майнових прав та бере на себе обов`язки по боргах та зобов`язаннях колективного сільськогосподарського підприємства «Бобрицьке».

Відповідно до п. 13, 15 Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств оформлення документів на відпуск майна в рахунок погашення майнових свідоцтв після прийняття рішення з цього питання зборами співвласників за поданням комісії з організації вирішення майнових питань здійснює підприємство-правонаступник.

Підставою для оформлення права власності на майно є Свідоцтво про право власності на майновий пай з відміткою про відпуск майна, яку робить керівник підприємства-правонаступника і засвідчує підпис печаткою, а також акт приймання-передавання майна від підприємства - правонаступника власнику майнового паю. Цей встановлений законом порядок не був дотриманий, тому є всі підстави вважати, що здійснення державної реєстрації нерухомого майна і земельних ділянок господарських дворів особам, які викупили частку майнових сертифікатів у співвласників КСП «Бобрицьке» здійснено з порушенням чинного законодавства України.

Між тим, документи, на підставі яких здійснювалась державна реєстрація права власності мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні і в подальшому можуть бути використані як доказ, оскільки містять відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення та осіб, які причетні до його вчинення.

У відповідності до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Слідчий вказує, що у відповідності до ч. 3 ст. 170 КПК України, є достатні підстави вважати зазначений таким, що відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України та не застосування заходів забезпечення кримінального провадження, шляхом накладення арешту на таке майно, може призвести до його відчуження, знищення, перетворення або зміни.

В судове засідання слідчий та прокурор не з`явилися, у клопотанні про арешт майна просив розглядати справу без виклику зацікавлених осіб, про слухання справи повідомлені належним чином.

Явка прокурора та слідчого до суду для розгляду даного клопотання не визнавалась обов`язковою, а тому слідчий суддя вважає за можливе провести розгляд даного клопотання у відсутність осіб, які його подали.

Розгляд даного клопотання здійснювався без повідомлення та виклику власника та користувача майна, про яке йдеться в клопотанні, у зв`язку з тим, що дане повідомлення матиме характер розголошення інформації, що відноситься до таємниці слідства та може негативно вплинути на подальше всебічне, неупереджене дослідження обставин кримінального правопорушення, та призвести до втрати, спотворення чи зміни властивостей предметів і об`єктів, що мають значення речових доказів у вказаному кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Згідно норми ч. 1 ст. 107 КПК України фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.

Ознайомившись з наданим клопотанням, приходжу до висновку про те, що воно підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна та згідно інформаційних довідок з Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, в якій вказуються внесені відомості до Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, отриманих в порядку вимог ст. 40 КПК України встановлено що земельні ділянки зареєстровані по праву власності з кадастровими номерами за наступними юридичними особами:

-3221289501:01:033:0056, площею 2.2278га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та обліковується за Товариством з обмеженою відповідальністю «Холдінг Хлібодар»;

-3221289501:01:033:0055, площею 0.2026га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та обліковується за Товариством з обмеженою відповідальністю «Запоріжхлібінвест».

Частиною 11 ст. 170 КПК України встановлено, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Статтею 173 Кримінального процесуального кодексу України встановлено, що під час вирішення питання про арешт майна слідчий суддя повинен, поряд з іншим, враховувати розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження та наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

З метою досягнення визначених у ст. 2 КПК України завдань кримінального провадження, збереження речових доказів, у досудового слідства виникла необхідність накладення арешту на вказані земельні ділянки. Накладення арешту на вищезазначені земельні ділянки є необхідним, доцільним, розумним та співрозмірним обмеженням права власності та відповідає завданням кримінального провадження.

Незастосування на даній стадії вказаного заходу забезпечення кримінального провадження створить умови для подальшого, її відчуження на користь третіх осіб, перетворення, що призведе до унеможливлення збереження речових доказів, встановлення істини у кримінальному провадженні та притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності.

Постановою слідчого від 04.09.2023 вище зазначені земельні ділянки визнано речовим доказом.

Таким чином, накладення арешту на майно, яке належить вказаним вище фізичним та юридичним особам має легітимну мету, передбачену п.1 ч.2 ст.170 КПК України, а саме збереження речових доказів.

Дане клопотання повністю відповідає вимогам та меті кримінального процесуального законодавства, оскільки існує сукупність підстав та розумних підозр вважати, що таке майно є доказом злочину, відповідає критеріям ст. 98 КПК України - вище вказана земельна ділянка є матеріальним об`єктом, яка містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, набуті кримінально протиправним шляхом та отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а також клопотання відповідає завданням арешту - запобігання можливості перетворення та відчуження речових доказів.

Відповідно до ст. 64-2 КПК України, третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути будь-яка фізична або юридична особа. Третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна.

В зв`язку з вищевикладеним, з метою повного, всебічного та неупередженого дослідження обставин кримінального правопорушення, а також з метою збереження речових доказів, подальше призначення та проведення експертиз в кримінальному провадженні з метою встановлення обставин кримінального правопорушення клопотання слідчого слід задовольнити.

Керуючись ст.ст. 131, 132, 167-168, 170-173 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання -задовольнити.

Накласти арешт з позбавленням права на відчуження, розпорядження та користування майном, а саме на земельні ділянки зареєстровані по праву власності з кадастровими номерами за наступними юридичними особами:

-3221289501:01:033:0056, площею 2.2278га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та обліковується за Товариством з обмеженою відповідальністю «Холдінг Хлібодар»,

-3221289501:01:033:0055, площею 0.2026га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та обліковується за Товариством з обмеженою відповідальністю «Запоріжхлібінвест».

Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Слідчий суддя: ОСОБА_1