Ухвала

від 22.10.2024 по справі 361/9326/23

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 361/9326/23

Провадження № 1-кс/361/1985/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.2024 м. Бровари

Слідчий суддя Броварський міськрайонний суд Київської області ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

за участі:

прокурора ОСОБА_3 ,

представників: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

розглянувши в судовому засіданні клопотання слідчого СВ Броварського РУП ГУ НП в Київській обалсті ОСОБА_7 , погодженого прокурором Броварської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №42013100130000022 від 09.01.2013, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 3 ст. 358 (чинна до 01.07.2020), ч. 1 ст. 366 (чинна до 01.07.2020), ч. 2 ст. 364 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

04.10.2024 до слідчого судді надійшло вищевказане клопотання яке обґрунтовано наступним.

У провадженні слідчого відділу Броварського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42013100130000022 від 09.01.2013, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 3 ст. 358 (чинна до 01.07.2020), ч. 1 ст. 366 (чинна до 01.07.2020), ч. 2 ст. 364 КК України.

Нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням здійснюється Броварською окружною прокуратурою Київської області.

Під час досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_8 , ОСОБА_9 спільно з іншими фізичними особами придбали право на майно КСП «Бобрицьке», незаконно отримавши частку його майнових сертифікатів, шляхом обману незаконно заволоділи усім майном підприємства.

Тож, 30.11.12 у с. Шевченково, Броварського р-ну, Київській області, ОСОБА_10 і ОСОБА_11 провели загальні збори членів КСП "Бобрицьке" та внесли зміни до реєстраційної справи КСП «Бобрицьке» всупереч діючому законодавству.

Зокрема встановлено, що за довіреностями 446 осіб ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 30.11.2012 року провели загальні збори членів КСП «Бобрицьке», виготовили і підписали протокол № 4 Загальних зборів членів КСП «Бобрицьке» від 30.11.2012 року, який в подальшому використали для внесення змін до відомостей про юридичну особу в Єдиному державному реєстрі щодо зміни керівника підприємства, зупинення процедури припинення КСП «Бобрицьке», перерозподілу між собою майна і господарських дворів КСП « ІНФОРМАЦІЯ_1 », оформлення права власності на майно і земельні ділянки господарських дворів КСП « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Згідно журналу реєстрації довіреностей Шевченківської сільської ради зареєстровано лише 192 довіреності на представництво інтересів співвласників КСП «Бобрицьке».

Встановлено, що при оформленні права власності на нерухоме майно (будівлі) і земельні ділянки господарських дворів КСП «Бобрицьке» не були дотримані положення нормативних документів Міністерства аграрної політики України, зокрема, Порядку оформлення правонаступництва за зобов`язаннями реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 14.03. 2001 року, № 63, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.04.2001 року за № 306/5497, Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 14.03.2001 року за № 62, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.04.2001 року за № 305/5496.

Так, відповідно до змін до Статуту ТОВ «Бобрицьке» ЄДРПОУ 30839434, зареєстрованих Броварською РДА від 16.12.2002 року, дане підприємство є правонаступником майнових прав та бере на себе обов`язки по боргах та зобов`язаннях колективного сільськогосподарського підприємства «Бобрицьке».

Відповідно до п. 13, 15 Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств оформлення документів на відпуск майна в рахунок погашення майнових свідоцтв після прийняття рішення з цього питання зборами співвласників за поданням комісії з організації вирішення майнових питань здійснює підприємство-правонаступник.

Підставою для оформлення права власності на майно є Свідоцтво про право власності на майновий пай з відміткою про відпуск майна, яку робить керівник підприємства-правонаступника і засвідчує підпис печаткою, а також акт приймання-передавання майна від підприємства правонаступника власнику майнового паю. Цей встановлений законом порядок не був дотриманий, тому є всі підстави вважати, що здійснення державної реєстрації нерухомого майна і земельних ділянок господарських дворів особам, які викупили частку майнових сертифікатів у співвласників КСП «Бобрицьке» здійснено з порушенням чинного законодавства України.

Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_10 і ОСОБА_11 17.06.2013 року, з метою незаконного відчуження земельних ділянок, склали протокол про проведення загальних зборів № 1-З/2013, в якому зазначили, що були прийняті рішення про обрання голови та секретаря загальних зборів; про передачу у власність громадянам ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та ТОВ «Бобрик» для обслуговування об`єктів нерухомого майна, що перебувають у них у власності, земельні ділянки без зміни цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника та уповноважити голову КСП «Бобрицьке» ОСОБА_12 на підписання актів приймання-передачі земельних ділянок тощо.

За сприяння невстановлених службових осіб Управління «Держземагентства» у Броварському районі, Бобрицької та Шевченківської сільських рад, на підставі вказаного протоколу громадянам ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та ТОВ «Бобрик» незаконно передано у власність земельні ділянки з кадастровими номерами: 3221280401:01:062:0010, 3221280401:01:045:0037, 3221280401:01:049:0015, 3221280401:01:050:0010, 3221289501:01:038:0076, 3221289501:01:033:0037, 3221289501:01:033:0036, 3221289501:01:016:0038, 3221289501:01:036:0033, 3221289500:02:007:0166, 3221289500:02:007:0048, 3221289500:02:007:0031, 3221289500:02:007:0035, 3221289500:02:007:0032, 3221289500:02:007:0033 під будівлями і господарським дворами КСП «Бобрицьке», що знаходяться на території Бобрицької та Шевченківської сільської ради, чим спричинили тяжкі наслідки.

Разом з тим, відповідно до ст. 116 Земельного кодексу визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Статтею 120 ЗК України визначено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду фізичними або юридичними особами, які не можуть мати у власності земельних ділянок, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташований жилий будинок, будівля або споруда, на умовах оренди.

Досудовим розслідуванням встановлено, що право власності на вказані земельні ділянки набуто незаконно, на підставі протоколу загальних зборів КСП «Бобрицьке» від 17.06.2013 року, хоча об`єкти нерухомого майна, які придбали власники знаходилось на земельних ділянках, які перебували у постійному користуванні або колективній власності, згідно державних актів на право постійного користування або державного акту на право колективної власності.

16.10.2024 від представника ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРК ШВИДКИЙ РАВЛИК» адвоката ОСОБА_5 надійшли заперечення, відповідно до яких згідно ухвали № 361/9326/23 від 25.10.2023 року слідчого судді Броварського міжрайонного суду Київської області ОСОБА_16 , якою розглянуто у відкритому судовому засіданні винесене у кримінальному провадженні № 42013100130000022 від 09.01.2013. за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. З ст. 190, ч. З ст. 358 (чинна до 01.07.2020), ч. 1 ст. 366 (чинна до 01.07.2020), ч. 2 ст. 364 КК України, клопотання слідчого СВ Броварського РУН ГУНП в Київській області лейтенанта поліції ОСОБА_17 про арешт майна, накладено арешт з позбавленням права на відчуження, розпорядження та користування майном, а саме на земельні ділянки, на які наразі прокурор просить накласти арешт.

Вищевказаний арешт було скасовано на підставі ухвали Броварського міськрайонного суду Київської області від 10.09.2024 року, оскільки земельні ділянки не є речовими доказами у кримінальному провадженні, тому підстави для продовження арешту відсутні.

Звертаючись повторно, із тотожним арештом, земельні ділянки так і не стали речовими доказами у кримінальному провадженні, тому накладення арешту на земельні ділянки, що використовуються V сільськогосподарській діяльності, с зловживанням службовим становищем, та не узгоджується із завданнями кримінального провадження, покладеними на органи досудового розслідування, органи прокуратури.

Враховуючи викладене, у зв`язку з тим, що в цьому кримінальному провадженні на час звернення до слідчого судді відсутні підозрювані, майно, на яке слідчий просить накласти арешт, вважається майном третьої особи, а тому з клопотанням про його арешт, відповідно до ст. 64-2 КГІК України, повинен звертатися виключно прокурор.

Повідомляємо, що власники земельних ділянок є добросовісними набувачами, під час набуття земельних ділянок перевіряли правовстановлюючі документи, у тому числі нотаріуси та державні реєстратори, і жодних зауважень щодо нечинності чи підробки документі не було встановлено. У позасудовому чи судовому порядку право власності чи правовстановлюючі документи не скасовані та не оскаржуються.

Окрім того, необхідно зауважити, на дату відкриття кримінального провадження - з 09.01.2013 року, тобто більше 11 років, жодних слідчих дій щодо майна проведено не було, строки досудового розслідування у порядку ст. 219 КПК України не продовжувалися, підозр, обвинувачень жодній особі не вручено.

Враховуючи вищезазначене, адвокат ОСОБА_5 просила повернути клопотання про накладення арешту слідчому, а у випадку відсутності підстав для повернення - відмови у задоволенні клопотання через необґрунтованість та втручання у сільськогосподарську діяльність.

В судовому засіданні прокурор підтримав своє клопотання з підстав викладених у ньому.

Захисники ОСОБА_18 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 заперечували щодо клопотання прокурора.

Дослідивши матеріали справи, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Статтею 98 КПК України встановлено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження (ч. 1 ст. 131 КПК України).

Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням. (ч. 3 ст. 132 КПК України).

У відповідності до ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку про наявність у заявника права на звернення до суду з клопотанням про скасування арешту майна.

Так, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Відповідно до Постанови Європейського Суду від 09.06.2005 по справі «Бакланов проти Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти Російської Федерації», Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.

Слідчий суддя звертає увагу на те, що протягом досить тривалого часу здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42013100130000022 від 09.01.2013, а саме з 2013 року. Стороною обвинувачення не надано доказів, які б свідчили про будь-які логічні та об`єктивні підстави для накладення арешту на вказані земельні ділянки. Підозра власникам майна не пред`явлена, цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Стороною обвинувачення не надано суду допустимих, в розумінні ст. 86 КПК України, доказів що вказують про прямий, або опосередкований зв`язок власників майна ОСОБА_13 , ОСОБА_19 , ОСОБА_15 та ТОВ «ПАРК ШВИДКИЙ РАВЛИК» пов`язані з обставинами, які є предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні №42013100130000022 від 09.01.2013, а також відсутні підстави відповідальності власників майна за незаконні дії третіх осіб.

Версія органу досудового розслідування, що майно, на яке накладено арешт, відповідає ознакам, визначеним ст. 98 КПК України, тобто відповідає критеріям речових доказів у кримінальному провадженні №42013100130000022 від 09.01.2013, належним чином не досліджена та не підтверджена допустимими в розумінні ст. 86 КПК України доказами, а спростована наданими доказами в обґрунтування не накладення арешту майна.

Саме по собі винесення слідчим постанови про визнання речовим доказом не спростовує цих обставин і не може слугувати підставою для подальшого позбавлення власника майна вільно користуватися ним.

Враховуючи вищевикладене, підстав вважати, що існує правова підстава для арешту майна заявника взагалі спростовується, а також враховуючи ту обставину, що однією з засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, тоді як представник сторони обвинувачення в судовому засіданні не представив слідчому судді належних доказів для безспірного висновку щодо необхідності продовження дії даного заходу забезпечення кримінального провадження, та принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність в кримінальному провадженні №42013100130000022 від 09.01.2013 даних, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння майном, у зв`язку з чим вважає за доцільне відмовити у задоволенні клопотання про накладенні арешту на земельні ділянки, оскільки не вбачає підстав для подальшого застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження.

Керуючись ст.ст. 170, 171-174, 309, 372,КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання слідчого СВ Броварського РУП ГУ НП в Київській обалсті ОСОБА_7 , погодженого прокурором Броварської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №42013100130000022 від 09.01.2013, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 3 ст. 358 (чинна до 01.07.2020), ч. 1 ст. 366 (чинна до 01.07.2020), ч. 2 ст. 364 КК України відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через Броварський міськрайонний суд Київської області протягом 5 (п`яти) днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали проголошено 25.10.2024 о 10:20 год.

Слідчий суддя ОСОБА_20