Рішення
від 22.04.2024 по справі 607/10326/22
ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.04.2024 Справа №607/10326/22 Провадження №2/607/1046/2024

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі: головуючого судді Дзюбича В.Л., за участі секретаря судового засідання Кочмар С.М., позивачки ОСОБА_1 , представника позивачки ОСОБА_1 адвоката Магдич О.О., представника відповідачки ОСОБА_2 адвоката Майки А.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з участю третьої особи Тернопільської районної державної нотаріальної контори, приватного нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу Береш Сергія Миколайовича про визнання заповіту недійсним,

у с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернулась в Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області із позовом до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним.

В обґрунтування позовних вимог вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 при загадкових обставинах помер її батько ОСОБА_3 . У день смерті батька, відразу після його поховання, адвокат Скарлош Марти Юріївни пан Ходань повідомив, що її покійний батько ОСОБА_3 склав заповіт на все майно в користь ОСОБА_2 1990 року народження, яка є відповідачем у даній справі.

Позивач вказала, що оскільки вона є єдиним спадкоємцем першої черги, (єдиною дитиною) ОСОБА_3 , даний заповіт порушує її права та законні інтереси. Крім того, 23 січня 2004 року попередній заповіт її батька був складений саме на її користь та передбачав розпорядження батька на випадок смерті про перехід до неї усіх його майнових прав та майна.

04 березня 2022 року позивач звернулась до Тернопільської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після батька (копія заяви долучається). На момент звернення Державний нотаріус даної установи ОСОБА_4 уже відкрила спадкову справу № 75/2022 за заявою відповідачки ОСОБА_2 . Нотаріус повідомила позивачці, що 15 жовтня 2020 року її батько підписав заповіт, яким зробив наступне розпорядження на випадок своєї смерті: «Все належне мені майно, де б воно не знаходилося та з чого не складалося, а також все те, на що я за законом матиму право, заповідаю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ».

Позивач вказала, що заповіт, посвідчений від імені ОСОБА_3 15 жовтня 2020 року за реєстраційним номером 3505 приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу Береш С.М. на користь ОСОБА_2 (далі по тексту оспорюваний заповіт/ оспорюваний правочин) є недійсним з підстав визначених ч.1 ст. 225 ЦК України, оскільки внаслідок своєї хвороби, а саме стійкого хронічного психічного захворювання ОСОБА_3 станом на момент посвідчення спірного заповіту не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними.

Позивачка вказала, що у 2013 році її покійний батько ОСОБА_3 переніс ішемічний інсульт та стентування (ЖСХ (2013), стентування РБА (2014), який на фоні інших супутніх хронічних захворювань порушив його здатність усвідомлювати значення своїх дій, адекватно сприймати дійсність та свідомо керувати своїми діями. Так, з 2005 року він хворів на цукровий діабет II типу важкий перебіг, прогресуючі ускладнення захворювання не давали спокій покійному ОСОБА_3 . У 2016 році покійний ОСОБА_3 потрапив у психоневрологічне відділення № 2 до Тернопільської обласної комунальної психоневрологічної лікарні та пробув там два місяці, спочатку з діагнозом: геморагічний інсульт в лівій гемісфері головного мозку гострий період з вираженою сенсорно-амнестичною афазією, змішана енцефалопатія з вираженою - мозковою симптоматикою, надалі проводили лікування у спеціалізованій палаті закритого типу психоневрологічної терапії. Після курсу лікування позивачка разом з мамою ОСОБА_5 на новорічні свята 2016 - 2017 років забрали покійного ОСОБА_3 з лікарні. Стан його психічного та фізичного здоров`я на той час були дуже важкими. Лише системний та дбайливий догляд його сім`ї (позивачки та ОСОБА_5 ) зробили можливим його повернення додому, оскільки лікарі не давали гарантій, що він зможе повернутись до звичного повноцінного життя. В подальшому, ще неодноразово, переважно в приватному порядку, покійний ОСОБА_3 проходив інтенсивні курси психоневрологічної терапії. Кожного року покійний ОСОБА_3 проходив також обстеження магнітно-резонансної томографії з дослідженням змін головного мозку, зокрема:

- у висновку магнітно-резонансної томографії головного мозку проведеної 14.11.2016 року, зазначено крововилив у скроневій частині лівої півкулі головного мозку, ймовірно в гіпофіз;

- у висновку магнітно-резонансної томографії головного мозку проведеної 24.04.2018 року, зазначено наявність кісти в скроневій долі лівої гемісфери. Атрофічні зміни головного мозку;

- у висновку магнітно-резонансної томографії головного мозку проведеної 14.08.2020 року, зазначено що в лівій скроневій частині вилив неправильної витягнутої форми, хронічна судинна недостатність, наявність патологічного місця у тканинах гіпофіза. Атрофічні зміни речовини головного мозку. Наявні у позивачки документи долучені до матеріалів справи.

Позивачка вказала, що починаючи з 2016 року їй та її матері було важко з покійним батьком, були часті провали у пам`яті, невпізнання людей в тому числі і її з мамою, почалася часта агресія зі сторони ОСОБА_3 схожа на ту, яка супроводжувалася у Тернопільській обласній клінічній психоневрологічній лікарні. Це були наслідки стійкого хронічного психічного захворювання. Покійний ОСОБА_3 часто відмовлявся від лікування, були випадки, коли він втікав з дому у хатньому одязі, - просто йшов швидким темпом 8-9 кілометрів, а мати позивачки ловила його і за допомогою інших людей просила поїхати у лікарню. У свою чергу, позивачка та ОСОБА_5 старалися завжди підтримувати спокійну домашню атмосферу для ОСОБА_3 , не суперечачи йому практично ні у чому, оскільки у спілкуванні будь які конфлікти та суперечки могли викликати у покійного неадекватну агресію чи перепад настрою.

Позивачка вказала, що на момент посвідчення спірного заповіту 15 жовтня 2020 року ОСОБА_3 не був визнаний недієздатним, однак уже хворів на психічні розлади. У нього спостерігались хронічна ішемія головного мозку змішаного генезу, наслідки внутрішньочерепного крововиливу, органічний емоційно-лабільний розлад з метаморфопсичними розладами. У зв`язку із своїм хворобливим станом ОСОБА_3 неадекватно сприймав дійсність, себе, свої дії та їх наслідки. Наприклад, він категорично не визнавав, що йому слід проходити курси обстеження і лікування. Величезними зусиллями, подекуди за допомогою друзів покійного, матері позивачки вдавалося ушпиталювати батька до КНП «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» ТОР, де йому надавали необхідне лікування.

Із вказаних підстав позивачка ОСОБА_1 просить визнати недійсним заповіт ОСОБА_3 , який посвідчений 15 жовтня 2020 року за реєстраційним номером 3505 приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу Береш С.М. на користь ОСОБА_2 .

14.10.2022 судом зареєстрований відзив на позовну заяву поданий відповідачем ОСОБА_2 в якому остання вказала наступне.

У позовній заяві позивач вказує що, дізналась про оскаржуваний заповіт «...адвокат Скарлош Марти Юріївни пан Ходань повідомив мені, що мій покійний батько ОСОБА_3 склав заповіт на все майно на користь ОСОБА_2 1990 року народження, яка є відповідачем у даній справі...»

Відповідачка вказала, що зазначені обставини не відповідають дійсності, оскільки «пан Ходань» не укладав жодних договорів про надання правової допомоги із ОСОБА_2 .

Окрім того, позивачка повідомляє, що про зміст оспорюваного заповіту вона дізналась від державного нотаріуса Тернопільської районної нотаріальної контори Темнікової Л. І.

Сторона позивача додає як доказ до позовної заяви копію заповіту посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу Береш С.М. зареєстрований в реєстрі за № 3505 від 15.10.2020 року та засвідчує її копію «згідно з оригіналом».

Проте, позивачка не обґрунтовує у який спосіб нею отримано копію цього заповіту, яка нею засвідчена у відповідності до оригіналу та посилається на нього як на доказ.

Сторона відповідача вважає, що копія оспорюваного заповіту, яка завірена «згідно із оригіналом» отримана з порушенням порядку, встановленого законом, а тому в розумінні ч. 2 ст. 78 ЦПК України, не може бути взята судом до уваги.

Підставами недійсності оспорюваного заповіту, сторона позивача визначає, шо померлий ОСОБА_3 не усвідомлював значення своїх дій та (або) не міг керувати ними

В обґрунтування таких доводів позивачка у позовній заяві подає інформацію щодо поведінки та стану здоров`я заповідача, яка не відповідає дійсності та може бути спростована стороною відповідача.

Позивачка посилається на ті обставини, що починаючи з 2016 року їй з матір`ю, було важко з покійним батьком через постійні провали у пам`яті, невпізнанням людей, в тому числі і їх з матір`ю, початком частої агресії, батько втікав з дому в хатньому одязі, був конфліктним до неї з матір`ю.

Такі обставини, вказала відповідачка, не відповідають дійсності виходячи із наступного.

Позивачка ОСОБА_1 не проживала із померлим ОСОБА_3 з червня 2016 року, що встановлено постановою Тернопільського апеляційного суду від 11.11.2021 у справі №607/18049/20 за позовом ОСОБА_3 де ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право на користування житлом, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача Управління у справах сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради про усунення перешкод у користуванні житлом та вселення.

Більше того, позивачка перебувала у неприязних відносинах з померлим ОСОБА_3 , що підтверджується вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 вересня 2016 року у справі № 607/8538/16-к яким встановлено, що 28 червня 2016 року близько 19 год. 05 хв. ОСОБА_3 , який перебував в приміщенні ринку «Новий +», що на проспекті Ст. Бандери 72, в м. Тернополі, на ґрунті неприязних відносин в ході словесного конфлікту із своєю дочкою ОСОБА_1 умисно наніс їй близько десяти ударів долонями рук в праву ділянку обличчя, грудну клітку, ліве та праве плече, та обох передпліччях, чим спричинив останній легкі тілесні ушкодження. Вказаним вироком ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 грн.

Також, обставини неприязних відносин між померлим ОСОБА_3 та позивачкою ОСОБА_1 підтверджується матеріалами справи №607/12186/16-ц зокрема і судовими рішеннями за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 ОСОБА_5 про розірвання договору дарування (дата подання позову 28.10. 2016 року https://court.gov.ua/fair/sudl915 згідно даних сайту). Так, у відповідності до Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 18.11.2020 року (дата набрання законної сили 12.03. 2021 року) у справі №607/12186/16-ц Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , третя особа, просить розірвати договір дарування приміщення, укладений 30 березня 2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Жовнір І.Т. за № реєстру 3909. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що вона була власником нежитлового приміщення. Вказане приміщення було подароване ОСОБА_1 її дідом на підставі Договору дарування від 28.12.2001 року, посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Жовнір І.Т., за реєстровим №6897. 30.03.2007 року у приватного нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу Жовнір І.Т., оформлено договір дарування, реєстровий номер 3909, згідно якого, ОСОБА_1 як дарувальник, передала вказане приміщення двом обдарованим - ОСОБА_3 та ОСОБА_5 . Права та законні інтереси ОСОБА_1 , як дарувальника, порушені, оскільки обидва обдарованих вчинили злочин щодо її психічного та фізичного здоров`я. Після оформлення договору дарування відносини сторін суттєво погіршилися. ОСОБА_3 здійснював на позивача моральний тиск, що впливало на її самопочуття. 28.06.2016 року близько 19 год. 05 хв., ОСОБА_3 заподіяв тілесні ушкодження ОСОБА_1 , погрожував фізичною розправою членам її сім`ї. Доказом вчинення злочину щодо неї обдарованим ОСОБА_3 є вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05вересня 2016 року, відповідно до якого останнього визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 125 Кримінального кодексу України (умисне легке тілесне ушкодження), та йому призначено покарання у виді штраф в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 грн. ОСОБА_5 протягом липня-серпня 2016 року, шляхом психологічного насильства, здійснювала тиск на ОСОБА_1 , тим самим заподіюючи шкоду її здоров`ю, а тому на підставі ч.1 ст. 727 ЦК України, просить спірний договір розірвати, зобов`язавши відповідачів повернути їй подароване приміщення.

Також, спростовуючи доводи позивачки про те, що колишня дружина померлого ОСОБА_3 проживала разом із померлим, сторона відповідача посилається на матеріали цивільної справи №607/4016/21, зокрема зміст позовної заяви, що розглядається Тернопільськими міськрайонним судом (головуючий суддя Л. М. Сливка) за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання права спільної сумісної власності, вселення у будинок та зобов`язання не чинити перешкоди. У відповідності до даних сайтів ІНФОРМАЦІЯ_3 що є у відкритому доступі для сторін і для суду, провадження у даній справі відкрито 05.03. 2021 року. Матеріали даної справи підтверджують обставину того, що між відповідачкою ОСОБА_5 та померлим ОСОБА_3 існував спір щодо, як мінімум, проживання ОСОБА_5 у спірному будинку. Тобто, наявність такого позову, поданого ОСОБА_6 підтверджує факт того, що ОСОБА_5 не проживала у спірному будинку і що померлий власник будинку був проти проживання ОСОБА_5 та заперечував факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу в певний період.

Також,матеріалами цивільноїсправи №607/24063/21,зокрема змістомпозовної заяви,що розглядаєтьсяТернопільськими міськрайоннимсудом (головуючийсуддя В.В. Ромазан) за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_7 , ОСОБА_7 про визнання осіб такими, що втратили право на користування житловим приміщенням підтверджується наявність спору між померлим ОСОБА_8 та позивачкою щодо проживання її дітей у будинку померлого.

В будь-якому випадку, вказала відповідачка, вказаними судовими рішеннями, які набрали законної сили та наявністю ряду судових справ та їх матеріалами, що підтверджують спори між померлим ОСОБА_9 та ОСОБА_1 , ОСОБА_5 спростовуються доводи позивачки про проживання із померлим, перебування в добрих відносинах, обставини необізнаності про стан здоров`я померлого ОСОБА_10 , а також, обставини волі заповідача щодо розпорядження власним майном не на користь позивачки.

Також, відповідач ОСОБА_2 повідомляє суд, що проживала із померлим ОСОБА_9 у цивільному шлюбі, вела разом із померлим спільний побут, була повністю обізнана про його стан здоров`я і має намір доводити усвідомлення померлим ОСОБА_3 значення будь-яких своїх дій та змогу керувати ними за час їх постійного спільного проживання до смерті, а тим більше станом на час посвідчення заповіту.

Наявність ряду судових справ у яких померлий ОСОБА_9 був стороною за період з 2016 року вказує на достатній обсяг дієздатності померлого ОСОБА_11 , оскільки він належним чином користувався процесуальними правами та виконував обов`язки, висловлював свої міркування, доводи, заперечення, а також підписав ряд процесуальних документів.

Також, сторона відповідача подає суду докази того, що померлий ОСОБА_9 за період 2016 року по день смерті, зокрема і в 2020 році (рік складання заповіту) вступав в ряд правовідносин, приймав рішення, укладав договори, видавав довіреності, які посвідчені компетентним нотаріусом, здійснював оплату товарів, робіт, послуг, набував корпоративних прав у Товариствах з обмеженою відповідальністю «Маммон», «Венком», придбавав транспортні засоби, керував транспортними засобами, перетинав кордон, як водій автомобіля так і авіаційним транспортом.

Також, відповідач наголосила, що померлий ОСОБА_9 мав у власності декілька одиниць зброї, дозволи на носіння та зберігання яких отримував у період 2016-2021 років, а відтак проходив обов`язковий психіатричний огляд.

Відповідачка вказала, що сторона позивача обґрунтовує надуману обставину не усвідомлення померлим ОСОБА_8 значення будь-яких своїх дій та змогу керувати ними на час складання заповіту копіями так званих «медичних» документів, які додані до позовної заяви, зокрема наступних документів.

Довідкою Тернопільської обласної комунальної клінічної психоневрологічної лікарні № 03-6/3408 від 04.09.2018 року про те, що померлий ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 дійсно перебував на стаціонарному лікуванні в умовах Тернопільської обласної комунальної клінічної психоневрологічної лікарні з 11.11.2016 по 30.11.2016 (19 днів).

Копіями магнітно-резонансної томографії головного мозку від 14.11.2016 ТОВ «ГЕМО МЕДИКО» щодо « ОСОБА_9 1958 р.н.», МРТ від 24.04.2018, МРТ від 14.08.2020.

Епікризом з медичної карти стаціонарного хворого № 10817 за період з 11.11.2016 по 30.11.2016 (19 днів).

Висновком комп`ютерної томографії Тернопільської обласної комунальної клінічної психоневрологічної лікарні станом на дату 24.04.2018 щодо « ОСОБА_3 59 р.», із відміткою «Висновок комп`ютерної томографії не є заключним діагнозом....»

Випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 10046 за КНП «Тернопільська комунальна міська лікарня № 2» в період 16.11.2017 -24.11.2017.

Відповідачка вказала, що копії вказаних документів можуть посвідчувати лише факт лікування померлого ОСОБА_3 в період 11.11.2016 по 30.11.2016 рр. (19 днів) у Тернопільській обласної комунальній клінічній психоневрологічній лікарні, діагностичні дослідження у приватних комерційних установах в 2016, 2018 роках, перебуванні на лікуванні у КНП «Тернопільська комунальна міська лікарня № 2 в період 16.11.2017 - 24.11.2017. На підставі копій даних документів не можливо встановити стан психічного здоров`я померлого ОСОБА_3 станом на дату складання заповіту або, як мінімум, в період 2020 року.

Також, зважаючи на ту обставину, що ст. 286 Цивільного кодексу України визначає поняття «лікарська таємниця» як: таємницю про стан здоров`я громадянина; факт звернення за медичною допомогою; діагноз; інші відомості з медичного обстеження особи, позивачка не обґрунтовує у який спосіб нею отримано копії вищевказаних документів, яких вона здійснює засвідчення у відповідності до оригіналу та посилається на них як на докази.

Тому, сторона відповідача вважає, що копії вказаних документів, які завірені «згідно із оригіналом», отримані з порушенням порядку, встановленого законом, а тому в розумінні ч. 2 ст. 78 ЦПК України, не можуть бути взяті судом до уваги.

Як зазначає позивач, 15.10.2020 року ОСОБА_3 склав заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу Береш С. М. зареєстрований в реєстрі за № 3505, згідно якого на випадок своєї смерті зробив заповідальне розпорядження, яким все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і все те, що буде належати йому на день смерті заповів ОСОБА_2 .

В той же час, жодної з передбачених ст. 1257 ЦК України обставин, в ході судового розгляду не встановлено. При цьому заповіт по формі та змісту відповідає вимогам чинного законодавства, а його зміст не викликає сумніву щодо дійсного волевиявлення заповідача.

Таким чином, позивачем не наведено достатніх підстав для визнання заповіту недійсним, оскільки складений заповіт відповідає вимогам законодавства щодо його форми та посвідчення, а отже позивачка вважає, що суду слід дійти висновку про неможливість з наведених позивачем підстав визнати даний заповіт недійсним.

Із вказаних підстав відповідачка просить у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним відмовити.

27.10.2022 представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Магдич О.О. подала відповідь на відзив в якому вказала наступне.

Щодо доведення неприязних, на думку відповідачки ОСОБА_2 , взаємин покійного ОСОБА_3 зі своєю дочкою ОСОБА_1 позивачка просить врахувати наступне.

У відзиві на позовну заяву відповідачка ОСОБА_2 намагається висвітлити логічним та вмотивованим складання покійним заповіту на все своє майно на користь сторонньої особи, покликаючись на конфліктні та неприязні взаємини ОСОБА_3 з його єдиною дитиною дочкою ОСОБА_1 .

Однак, з підстав, що викладені нижче, представник позивачки вважає, що з`ясування даних обставин не має жодного значення для розгляду заявленого ОСОБА_1 позову.

По-перше мотиви, з яких укладено правочин, не можуть свідчити про його дійсність чи недійсність у разі оскарження на підставі статті 225ЦК України,тобто зпідстав не усвідомленнязначення своїхдій та(або)неспроможності керуватиними в момент укладення оспорюваного правочину.

Підстава оспорювання правочинів за частиною 1 ст. 225 ЦК України належить до підстав так званого «дефекту волі». Одним з видів дефектів волі є тимчасовий стан, за якого людина внаслідок функціональних розладів психіки, порушення фізіологічних процесів в організмі або інших хворобливих явиш не може розуміти значення своїх дій або керувати ними. Правочин, укладений у такому стані, не відображає справжньої волі особи щодо встановлення, припинення цивільних прав і обов`язків. За таких обставин, предметом доказування є саме здатність особи розуміти значення своїх дій і керувати ними, а не мотиви, з яких особа діяла укладаючи оспорюваний правочин.

Правочин, укладений у такому стані, не відображає справжньої волі особи щодо встановлення, припинення цивільних прав і обов`язків.

Стан, за якого особа не усвідомлює своїх дій, може мати одну з 3-х форм вияву:

1) вольову (стан, коли особа, хоча й більш або менш адекватно оцінює те, що відбувається, але водночас не може керувати своїми діями);

2) інтелектуальну (особа не розуміє значення своїх дій, хоча може керувати ними);

3) змішану (у людини відсутня здатність як розуміти значення своїх дій, так і керувати ними).

Неспроможність дієздатної особи розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними може бути викликана різними обставинами: нервовим стресом, шоком від фізичної травми, алкогольним або наркотичним сп`янінням тощо.

Отже, доказуванню у даній справі підлягають саме обставини, якими викликаний так званий «дефект волі», тобто неспроможність особи заповідача ОСОБА_3 розуміти значення своїх та керувати ними в момент посвідчення 15 жовтня 2020 року оспорюваного заповіту на користь ОСОБА_2 . Встановлення ж мотивів, з яких діяв заповідач, жодного значення для вирішення справи по суті не має.

По-друге, конфліктні стосунки із найближчим оточенням, в тому числі з членами родини є дуже характерні для хворих з емоційно-лабільними розладами. Саме нестабільність настрою, міжособистісних стосунків і самоусвідомлення належить до об`єктивної симптоматики таких розладів.

У позовній заяві позивачка ОСОБА_1 зазначала, що її стосунки з батьком були дуже складними саме через його хворобу. Розвиток його психічного захворювання супроводжувався агресивністю, різкими перепадами настрою, впертістю та нездатністю адекватно сприймати обставини та критично оцінювати свій стан. Саме тому в стосунках з батьком у позивачки були періоди, коли вони не спілкувались.

Враховуючи наявність судового вироку Тернопільського міськрайонного суду по справі №607/8538/16-к від 05.09.2016 р., яким ОСОБА_3 визнано винним за статтею 125 ККУ за умисне нанесення тілесних ушкоджень власній дочці ОСОБА_1 , цілком очевидною є причина, з якої моя довірителька вимушена була періодично обмежити своє спілкування з батьком.

Отже, конфліктне, а часом навіть агресивне ставлення покійного ОСОБА_3 до своєї дочки, позивачки ОСОБА_1 жодним чином не спростовує, а навпаки, підтверджує обставини, з яких заявлено позов.

Крім цього, представник позивачки просить взяти до уваги, що висока ділова та соціальна активність не свідчить про відсутність у заповідача ОСОБА_3 психічного розладу, який міг викликати неспроможність розуміти значення своїх дій та керувати ними.

У відзиві на позовну заяву відповідачка покликається на те, що ОСОБА_3 проявляв високу ділову активність. Зокрема був учасником ряду цивільних справ, набував права учасника господарського товариства, укладав цивільно-правові угоди.

Проте, дані обставини жодним чином не спростовують того факту, що в той же час ОСОБА_3 міг мати психічне захворювання, яке впливало на його здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Представник позивачки вказала, що у клінічній психіатрії є дуже багато діагнозів, при яких хворий з психічними розладами навпаки демонструє соціальну і ділову активність. При цьому особи, які мають контакт із такою особою, не завжди можуть зрозуміти, що мають справу із людиною, що страждає на психічний розлад, тим більше, якщо такий контакт є нетривалим та обмеженим. Кваліфікований висновок про степінь впливу психічного розладу на здатність особи розуміти значення своїх дій та керувати ними може зробити лише експерт у галузі клінічної психіатрії.

У питанні щодо ділової активності ОСОБА_3 показовим є результат його так званої комерційної діяльності. Так, 31 травня 2010 року між ПАТ «Укргазпромбанк» та ОСОБА_3 був укладений договір банківського кредиту № 8-Ф-К/10-Л, зі змінами і доповненнями, за умовами якого позичальнику було надано кредит у сумі 1 300 000 грн. Проте, отримавши дані кошти, позичальник не вчиняв реальних дій на повернення кредиту, чим спричинив нарахування величезної суми процентів та штрафних санкцій з боку банку. Комерційна недоцільність отримання даного кредиту, кратне збільшення суми боргу та перспектива його подальшого погашення були явно збитковими.

З метою належного забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 31 травня 2010 року між ПАТ «Укргазпромбанк» та ОСОБА_3 , ОСОБА_5 був укладений іпотечний договір, предметом якого було нежиле приміщення площею 566,5 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Оскільки кредит ОСОБА_3 не погашав, виникла реальна загроза звернення банком стягнення на іпотечне майно. Такі нерозсудливі дії ОСОБА_3 , які вели до значних фінансових втрат та фактичного розорення, і призвели до конфліктів в сім`ї. Дочка ОСОБА_1 та дружина ОСОБА_5 намагались обмежити ОСОБА_3 у його фінансових операціях, які призводили до величезних збитків. В результаті погашати кредитні зобов`язання перед ПАТ «Укргазпромбанк» та його правонаступником за кредитним договором від 31 травня 2010 року довелося ОСОБА_1 .

Представник позивачки вказала, що показовим щодо доцільності та ефективності є також діяльність ОСОБА_3 як учасника Товариств з обмеженою відповідальністю «Маммон» та «Венком». Будь якого прибутку як бенефіціар даних Товариств ОСОБА_3 не отримував. Проте, на даний час у Господарському суді Тернопільської області відкриті провадження про стягнення з цих підприємств великих коштів, а саме :

-господарська справа № 921/344/22 за позовом ОСОБА_12 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Венком» про стягнення коштів в розмірі 11291300. 00 грн.;

-господарська справа № 921/345/22 за позовом ОСОБА_12 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Маммом» про стягнення коштів в розмірі 7610900. 00 грн.

Результати розгляду даних справ на даний час невідомі, проте наявність боргів на таку велику суму ставить під сумнів саму економічну доцільність придбання часток цих Товариств та спроможність ОСОБА_3 критично оцінити комерційну перспективу господарської діяльності.

На думку позивачки, ОСОБА_3 вступив у дані Товариства внаслідок своєї нездатності критично оцінювати ситуацію, прораховувати свої фінансові ризики та реально сприймати ситуацію. Таку поведінку він уже демонстрував раніше. Зокрема у ситуації з отриманням банківського кредиту. (Можливо мало місце зловживання його хворобливим станом з боку інших осіб, що повинно стати предметом окремого дослідження.) У будь якому разі сама по собі належність покійному часток у господарських товариствах не свідчить про його здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Крім цього, представник позивачки вказала, що формально ОСОБА_3 дійсно був учасником кількох цивільних справ, що перебувають або перебували в провадженні Тернопільського міськрайонного суду, а саме: справи № 607/12186/16-ц (завершена) ; №607/18049/20; № 607/4016/21 (зупинена) та № 607/24063/21 (зупинена). Проте, у кожній з цих цивільних справ не було жодного судового засідання, де б ОСОБА_3 особисто з`явився до суду та підтримав свої вимоги чи заперечення. У кожній з цих справ його інтереси повністю представляли адвокати. При цьому, доцільність, послідовність та відповідність його особистим інтересам позицій у цих справах також викликає сумнів.

Так, у справі № 607/18049/20 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житлом та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про вселення, головуюча в суді першої інстанції ОСОБА_13 вказувала представнику ОСОБА_3 адвокату Парубію І.М. на доцільність особистого пояснення позивача в судовому засіданні з огляду на суть справи. Незважаючи на це, позивач до судового засідання не з`явився.

Сторона позивача вважає, що сама наявність у провадженні судів справ за участю ОСОБА_3 не спростовує та не підтверджує доводів відповідачки.

Як вказано у позовній заяві, та обставина, що ОСОБА_3 на момент посвідчення оспорюваного правочину не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, може і повинна бути доведена лише висновком судової посмертної медико-психіатричної експертизи. Виключно відповідний висновок експертизи є належним, допустимим та достовірним доказом, що відповідає вимогам статей 77-80 Цивільного процесуального кодексу України щодо даного предмету доказування.

Підстава для визнання правочину недійсним, яка передбачена частиною першою статті 225 ЦК України, має бути встановлена судом на підставі висновку відповідної експертизи про неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними. Із вказаних підстав, покликання відповідачки та її представника на обставини, які вказані у відзиві на позовну заяву, представник позивачки вважає безпідставними та такими, що не мають доказового значення у даній справі.

Ухвалою судді від 26.08.2022 відкрито провадження у цивільній справі №607/10326/22. Постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Протокольною ухвалою судді без видалення суду до нарадчої кімнати у судовому засіданні, яке відбулося 24.03.2023 постановлено закрити підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті, що відображено в протоколі судового засідання.

Ухвалою суду від 07.09.2023 у цивільній справі №607/10326/22 призначено посмертну судово-психіатричну експертизу, проведення якої доручено експертам Тернопільської філіїсудовопсихіатричної експертизиДержавної установи«Інститут психіатрії,судовопсихіатричної експертизита моніторингунаркотиків Міністерстваохорони здоров`яУкраїни». Провадження у справі на час проведення експертизи зупинено.

13.12.2023 матеріали цивільної справи повернуті до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з Тернопільської філії судових експертиз Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України» з висновком експерта №787 від 30.11.2023 за результатами посмертної судово-психіатричної експертизи.

Ухвалою суду від 13.12.2023 у цивільній справі №607/10326/22 провадження в справі поновлено та продовжено судовий розгляд.

В судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив, просили позовні вимоги задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача щодо задоволення позовних вимог заперечив з підстав зазначених у відзиві на позов.

Представник третьої особи Тернопільської районної державної нотаріальної контори в судове засідання не з`явився, подавши суду клопотання про розгляд справи у відсутності представника. При розгляді справи покладається на думку суду.

Третя особа приватний нотаріус Тернопільського районного нотаріального округу Береш С.М. в судове засідання не з`явився, з невідомих на те суду причин, про день та час розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку.

Суд, заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, всебічно та в повному обсязі проаналізувавши всі обставини справи, належність та допустимість доказів вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи суспільних інтересах. Суд, розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких в учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 виданим повторно 15.03.2022 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільській області Управління державної реєстрації Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ).

Померлий ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_1 , що підтверджується копією Свідоцтва про народження, серії НОМЕР_2 .

15.10.2020 ОСОБА_3 склав заповіт, що посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу Береш С.М. за реєстровим №3505.

Відповідно до вказаного заповіту ОСОБА_3 заповів все належне йому майно, де б воно не знаходилось та з чого б не складалось, а також все те, на що він за законом матиме право ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Заповіт записано зі слів ОСОБА_3 та прочитано вголос і власноручно підписано ним у присутності нотаріуса. Особу його встановлено, дієздатність перевірено.

04.03.2022 позивач ОСОБА_1 звернулася до Тернопільської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після батька ОСОБА_3 .

Як вбачається з матеріалів справи, а саме із карти стаціонарного хворого № 10817 ТОКПНЛ ОСОБА_3 з 11.11. по 30.11.2016 р. поступив у відділ інтенсивної терапії, діагноз: Геморагічний інсульт в лівій гемісфері головного мозку гострий період помірно вираженою сенсорно-анамнестичною афазією. Змішана (дисциркуляторна та дисметаболічна) енцефалопатія з нерізко-вираженою загально-мозковою симптоматикою. ІХС. Стенокардія напруги 2 ФК. Постінфарктний кардіосклероз (гострий Q-інфаркт 2013 р.). Стан після стентування ONCX (2013), стентування РDА (2014 ). СН І ст. Гіпертонічна хвороба 3 ст. ст.2 СН1 (NУНА2). Цукровий діабет, II тип, в стадії медикаментозної субкомпенсації, середнього ступеня важкості, ЛН1 ст. ст.розрішення. Об`єктивний опис при поступленні: «загальний стан середнього ступеня важкості, Притомний, мовному контакту доступний. Відповідає не по суті, не може вірно назвати предмети. Інструкції виконує не завжди вірно». Денник 12.11.2016 об`єктивно: притомний, контактний, говорить не по суті, агресивний. При огляді кричить рветься йти додому.

В оглядах і записах в денниках постійно описуються мовні порушення, відповіді не завжди по суті, психомоторні збудження та агресивність. Психічний стан дещо покращився 28.11.2016 року.

30.11.2016 року ОСОБА_3 виписаний з ВІТу з рекомендацією проходження стацлікування в психіатричному відділенні. В день виписки, 30.11.2016 року, ОСОБА_3 оглянутий психіатром: отримана інформована усвідомлена згода на огляд. В свідомості, часом на запитання відповідає не по суті, емоційно лабільний, легко афектується, інструкції виконує вибірково. Активно маячних ідей не висловлює, галюцинаторні розлади поведінки не визначаються. Враховуючи анамнестичні відомості, психічний стан пацієнта під час огляду, слід вважати, що на сьогоднішній день на 1-й план виступають виражені когнітивні порушення судинного генезу. Можлива виписка для продовження лікування в спеціалізованому психіатричному стаціонарі (при відсутності порушення вітальних функцій).

Згідно карти стаціонарного хворого № 10759 ОСОБА_3 перебував на стацлікуванні в II психіатричному відділені з 30.11. по 29.12.2016 року, діагноз при поступленні: Розлад адаптації у акцентуйованої особи на фоні соматичної патології. Діагноз при виписці: Органічний емоційно-лабільний розлад з метаморфопсичними включеннями. Психіка: в свідомості. Доступний формальному мовному контакту. На запитання відповідає не охоче. Мислення дещо сповільнене. Увагу акцентує на своїх хворобливих переживаннях, зміст котрих розкриває неохоче. Стверджує: навіть не знаю як все описати... вольові процеси ослаблені. Відмічається ослаблення пам`яті. Емоційно нестійкий, легко збудливий. До свого стану критика поверхнева.

05.12.2016 оглядався зав. кафедрою психіатрії, наркології та медичної психології ТНМУ професором ОСОБА_14 . Діагноз: Органічний емоційно-лабільний розлад з метаморфопсичними включеннями.

В денниках за період лікування підекспертного відмічаються порушення пам`яті, інтелекту, критики, психомоторні збудження.

Огляд психолога від 02.12.2016. При психолого-діагностичному обстеженні виявлено формальний контакт. Дезорієнтований в часі, грубо орієнтований в місці знаходження. Відповіді не по суті. Виконує прості інструкції. Запитання погано розуміє. Мислення не послідовне, постійно перескакує на іншу тему. В зв`язку з наявністю явищ афазії дати відповідь на ступінь порушення операцій мислення, абстрагування не можливо. Увага не стійка, відволікається. Емоційно лабільний, легко збудливий, дратівливий, схильний до афективних реакцій. Вольові процеси ослаблені. Пам`ять порушена за рахунок вираженого зниження об`єму запам`ятовування і відсутності відтворення (запам`ятовування 3 слова з 10). При розмові запитання часто перебиває. Критика не повна.

02.12.2016 огляд ендокринолога - діагноз: Цукровий діабет II тип середнього ступеня важкості.

01.12.2016 огляд невролога - діагноз: геморагічний інсульт в лівій гемісфері головного мозку (11.11.2016), гострий період з наявністю сенсорно-амнестичної афазії. Змішана (дисциркуляторна та дисметаболічна) енцефалопатія з нерізко-вираженою загально-мозковою симптоматикою.

В карті стаціонарного хворого є заява дружини підекспертного ОСОБА_5 від 02.12.2016 з проханням не вказувати в історії хвороби та виписці діагноз підекспертного так як це може нашкодити його професійному, соціальному та сімейному стану. Після останнього щоденника в карті стаціонарного хворого з відповідними рекомендаціями про подальше лікування зроблено запис лікуючим лікарем ОСОБА_15 : Враховую анамнез життя та захворювання, клінічний перебіг, дані психологічного обстеження лабораторних та інструментальних, спостережень за пацієнтом, має місце діагноз: Психічні розлади внаслідок органічного ураження головного мозку складного генезу з вираженим психоорганічним синдромом.

Зважаючи на прохання пацієнта та письмової заяви його дружини з деонтологічною метою (не зашкодити в професійному, сімейному, соціальному житті пацієнта) діагноз видозмінено на Органічний емоційно-лабільний розлад з метаморфопсичними включеннями.

Як вбачається із MPT від 14.11.2016 висновок: МР-картина паренхіматозного крововиливу (інсульт-гематоми) скроневої частини лівої півкулі головного мозку, ймовірно в гострій/ранній підгострій стадії. Крововилив? в гіпофіз. Поодинокі вогнища в лобних та тім`яних частках обох півкуль головного мозку, ймовірно судинного походження.

Згідно виписки з іст.х-би № 202008110856 клініка Медіком з 11.08. по 17.08.2020, діагноз: ІХС. Стенокардія напруження 2 ФК. Постінфарктний кардіосклероз (2013). Атеросклероз КА. Стан після стентування КА (2013, 2014). Супутній діагноз: Наслідок ГПМК по геморагічному типу (2017) у вигляді деформування вогнища в лівій скроневій долі, цефалгічний синдром. Хронічна ішемія головного мозку змішаного генезу. Дисліпідемія. Цукровий діабет 2 тип, важка форма декомпенсації.

Відповідно до МРТ від 12.08.2020 висновок: Наслідки перенесеного раніше крововиливу в лівій скроневій частці (ЧМТ? ГПМК по гемороїдальному типу?). Хронічна судинна недостатність, наслідки перенесених лакунарних інфарктів у басейнах правої мозкової артерії та у ВББ. Атрофічні зміни речовини головного мозку. Патологічна ділянка в тканині гіпофіза може бути обумовлена кістою ОСОБА_16 або наслідком крововиливу.

Як вбачається з амбулаторної карти Тернопільської центральної районної лікарні № 516829 Запис від 30.03.2017 р. Психіка: у свідомості, доступний формальному мовному контакту. Відповіді неохочі. Мислення дещо сповільнене. Увагу концентрує на хворобливому переживанню, зміст котрого розкривати не хоче. Стверджує навіть не знаю, як все описати. Вольові процеси ослаблені. Пам`ять ослаблена. Емоційно не стійкий, легко збудливий, критика до свого стану поверхнева. Діагноз: Органічний емоційно-лабільний розлад з метаморфопсичними включеннями. Призначено соліан, мемокс.

Запис 30.03.2017 - засідання ЛKK - взятий на облік в консультативну групу.

Запис 20.10.2020 - протягом 3-х років на прийом не звертався. Лікувався в приватному порядку, приймав соліан. Знятий з обліку.

Запис 22.07.2021 р. відповідь на запит № 353/30/01-2021 р. від 19.07.21, що згідно постанови КМУ від 27.09.2000р. № 1465 (у редакції постанови КМУ від 10.10.2021 р.№ 924) усі форми психічних розладів, в тому числі на стадії ремісії, є протипоказом для отримання, носіння, перевезення та збереження зброї.

Відповідно до копії медичної карти № 624997 для отримання дозволу на об`єкт дозвільної системи від 18.03.2021, копії медичної довідки про проходження обов`язкового попереднього та періодичного психіатричих оглядів від 18.03.2021 p.: відсутні протипокази для зберігання, носіння зброї.

В ході розгляду справи по суті судом допитано свідків, які надали наступні показання.

Свідок ОСОБА_17 , який знаходиться в товариських відношеннях із ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що був знайомий із померлим ОСОБА_3 з 2018 року, з тих пір товаришував із ним, спілкувався. Свідок вказав, що здійснює поїздки за кордон та возить посилки, які залишав у ОСОБА_3 , так як не було де залишити. У 2021 році, у вересні місяці ОСОБА_3 наймав його для перевезення мікроавтобусом зерна в Закарпаття, передавав ним гроші, повідомляв адресу на яку він мав завезти зерно і гроші. В грудні 2021 року ОСОБА_3 разом із ним їздили в Богородчанський р-н Івано-Франківської області, завозили кукурудзу. Супровідних документів він від ОСОБА_3 ніколи не отримував. У 2020 році він теж спілкувався із ОСОБА_3 , позичав у нього гроші в розмірі 3000 євро та 500 євро. Оскільки відносини між ним були дружні, розписки про позику грошей не складали і борг він повернув. Бачились вони 1-3 рази в місяць. Свідок пояснив, що під час спілкування з ОСОБА_3 дефектів мови, або інших відхилень в поведінці ОСОБА_3 він не помічав. Були між ними серйозні розмови про дахи, про руберойд. ОСОБА_17 вказав, що все розумів про що говорить ОСОБА_3 . Пояснив, що на початку оголошення пандемії ковід він був неодноразово на подвір`ї в Угрина. В 2021 році був в самому будинку. Під час їхніх відносин ОСОБА_3 часто передавав гроші, вів грошові розрахунки, домовлявся за товар і ніяких проблем в його роботі не було. Крім цього, ОСОБА_3 керував автомобілем марки Mitsubishi Outlander. Свідок ОСОБА_17 пояснив, що наприкінці 2021 та на початку 2022 років неодноразово приймав участь в поїздках по Тернополю автомобілем за кермом якого був ОСОБА_3 . Одного дня, а саме 14 січня 2022 року вони в будинку ОСОБА_3 святкували, жарили шашлик, вели розмову про утеплення будинків і останній показав що має в будинку зброю, показав місце де вона знаходиться (за каміном). Але перед тим, як показати, ОСОБА_3 спочатку зняв сигналізацію. Яка саме була зброя не пам`ятає, оскільки не взяв до уваги, але бачив 3 одиниці зброї. На погане самопочуття ОСОБА_3 йому ніколи не скаржився. Тем про стан здоров`я та сім`ю ніколи не обговорювали. В них були ділові відносини. Які джерела доходів були в ОСОБА_3 йому невідомо. Часто бачив в гостях у ОСОБА_3 його доброго знайомого адвоката Миколу Васильовича. Ще бачив його товариша, прізвища і ім`я якого не пам`ятає, який займався спортивним одягом з Європи. В кінці 2021 року ОСОБА_3 знаходився вдома, так як свідок до нього приїздив і бачив його. Якого числа це було сказати не може.

Свідок ОСОБА_18 , який працює анестезіологом в Тернопільській обласній клінічній лікарні та який доводиться дядьком відповідачці ОСОБА_2 , яка також є хресної матір`ю його сина пояснив, що його племінниця ОСОБА_2 у жовтні 2019 році познайомила його з ОСОБА_3 . Вона разом із ОСОБА_3 6 жовтня 2019 року приходили в гості до нього. Перше враження про ОСОБА_3 склалося таке, що це людина цілеспрямована, принципова, ризикова. Якихось порушень і дефектів мови, порушень пам`яті він, як людина і, як лікар, не бачив. Мислення його було логічне і послідовне. За весь період, що свідок був знайомий з ОСОБА_3 вони зустрічались приблизно разів 7-8. В більшість випадків це відбувалося, коли ОСОБА_2 приходила до свого похресника, тобто його. Це було на протязі трьох років: 2019, 2020, 2021. В більшості вони розмовляли про здоров`я, ОСОБА_3 радився із ним, як з лікарем, про цукровий діабет, про таблетуванні препарати. Інші рази, а саме жовтень-листопад 2020 року він їздив у автомобілі в якості пасажира з ОСОБА_3 і ОСОБА_2 до Львова. Кожен їхав по своїх особистих справах. Керував автомобілем Mitsubishi Outlander чорного кольору (позашляховик) ОСОБА_3 . Протягом періоду з жовтня 2019 року по жовтень 2021 року свідок стверджує, що не помічав якихось порушень психіки, пам`яті, мови. В ОСОБА_3 в гостях, а саме в с. Великі Гаї, він був два рази. При спільній розмові про вогнепальну зброю, про захист свого життя і охорону свого майна, зі слів ОСОБА_3 він дізнався, що він зберігає вдома зброю. ОСОБА_3 говорив, що переніс інсульт у 2016-2017 році. Свідок пояснив, що він, як лікар, знайомий з цією хворобою і бачив в своєму житті людей, які перенесли цей стан. За ОСОБА_3 ознак неврологічного дефіциту (порушення ходьби, порушення мови) він не помічав. На головну біль, провали в пам`яті ОСОБА_3 не скаржився.

Свідок ОСОБА_19 в судовому засіданні пояснила, що знайома із ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , була з ними в товариських відносинах, а також вона працювала прибиральницею в ОСОБА_3 . Знайома з ОСОБА_3 з 2019 року. На той час це був листопад 2019 року, вона працювала в ресторані « ОСОБА_20 », де він був разом із ОСОБА_2 , з якою вона була знайома давно, оскільки вони раніше разом працювали. Свідок пояснила, що під час її роботи в ресторані, ОСОБА_3 завів із нею розмову та попросив номер телефону. Через деякий час він особисто зателефонував і запитав чи може вона надавати послуги із прибирання в його будинку в с. Великі Гаї. В розмові із ним вона не замітила ніяких дефектів мови, порушень пам`яті, порушень в рухах, вказала, що він досить адекватно себе поводив. Прибирання в будинку вона проводила 4 рази на місяць. В її обов`язки входило прибирання всередині будинку (витирала пилюку, мила, прала тюлі, натирала меблі, мила вікна), а також виконувала роботи на подвір`ї (взимку 2020 року відкидала сніг майже три рази на тиждень, навесні обрізала та доглядала малину на городі). Свідок пояснила, що ОСОБА_3 все їй розказував і показував, давав настанови. ОСОБА_3 завжди привозив її до свого будинку і відвозив чорним джипом (марки вона не знає), розраховувався з нею готівкою після кожного прибирання. Сума залежала від об`єму виконаної роботи, це могло бути 300, 400 і 500 грн. Крім неї в будинку виконував роботи на подвір`ї ОСОБА_21 . Після смерті ОСОБА_3 . ОСОБА_2 передзвонила до неї та попросила приїхати до неї щоб побути разом із нею. Додала, що кухні в будинку 2, колір стін на головній кухні не пам`ятає, на літній кухні колір стін також не пам`ятає.

Свідок ОСОБА_22 , яка є знайомою ОСОБА_2 та її чоловіка ОСОБА_3 пояснила, що Скарлош ОСОБА_23 вона знала давніше, так як познайомилася на роботі де вона працювала продавцем. В якому магазині точно сказати не може. В якійсь період часу вони не зустрічались, оскільки ОСОБА_2 можливо купляла продукти в іншому магазині, або переїхала на інше місце проживання. Відносини з ОСОБА_23 в неї були добрі на рівні продавець-покупець. Пізніше, у 2019 році вона познайомилася з ОСОБА_3 , який був разом із вже раніше знайомою їй ОСОБА_2 . Свідок вказала, що вона працювала в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_7 » по АДРЕСА_2 до травня 2021 року, пізніше магазин-кіоск « ІНФОРМАЦІЯ_8 » в с. Великі Гаї з травня 2021 року по липень-серпень 2022 року, де вона працювала. ОСОБА_3 із ОСОБА_2 були її частими постійними покупцями. Прізвища ОСОБА_24 вона не знала, так як зверталася до нього завжди «пане ОСОБА_25 ». В судовому засідання свідку було надано фото з зображенням ОСОБА_3 , якого вона впізнала, як пана ОСОБА_25 , з яким ОСОБА_2 приходила за покупками в магазин. Знала ОСОБА_3 по день його смерті. Свідок вказала, що вони разом часто купляли у неї продукти, два-три рази на тиждень. Бували випадки коли ОСОБА_3 приходив до магазину і купляв продукти сам. Під час придбання товару вона могли з ОСОБА_3 завезти розмову про погоду, про події в країні. Вказала, що він був дуже приємною і комунікабельною людиною. Це відбувалося на протязі 10-15 хвилин. Під час їхнього спілкування якихось відхилень в його поведінці свідок ОСОБА_22 не помічала, а саме не помічала порушення мови, дикції, порушення пам`яті, забування слів, порушення мислення, логіки. Вказала, що ОСОБА_3 був приємною, усміхненою людиною, був абсолютно адекватним чоловіком. Товар він вибирав завжди сам, набирав в пакети, вів розрахунок готівкою, рахував гроші добре. Неодноразово бачила, що ОСОБА_3 припарковувався автомобілем на зупинці перед магазином «Студія-М`яса», він особисто був за кермом, це було у 2020 році під час пандемії ковід. Впевнена, що бачила його за кермом у 2021 та 2022 роках. Чи приїздив до магазину ОСОБА_3 у 2019 році своїм автомобілем і чи був він за кермом автомобіля стверджувати не може, оскільки точно не пам`ятає. Також, у 2021 році біля магазину « ІНФОРМАЦІЯ_8 » в с. Великі Гаї, ОСОБА_3 припарковував свій автомобіль на якому приїздив. Були випадки, коли ОСОБА_3 приїздив за придбанням продуктів разом із ОСОБА_2 і за кермом авто була саме пані ОСОБА_23 . Бачила ОСОБА_3 за кермом на протязі 2020-2022 років. Роблячи висновок із асортименту придбаних продуктів і об`єму цих продуктів, свідок ОСОБА_22 стверджує, що ОСОБА_3 не був схожий на хвору людину, яка не має апетиту і почуває себе не добре, він завжди купляв добрий і дорогий товар і у великий кількості.

Свідок ОСОБА_26 , який працює дизайнер-конструктором по меблях пояснив, що знаходився зі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 суто в ділових відносинах. Свідку була надана фотокартка із зображенням ОСОБА_3 для впізнання людини, яка замовляла в нього меблі. Свідок підтвердив, що це саме та людина, яка зображена на фото. З ОСОБА_3 і ОСОБА_2 він познайомився в день замовлення ними у нього меблів 10 серпня 2020 року. ОСОБА_2 звернулася з проханням на виготовлення кухні. Вказав, що можливо про його телефон вона довідалась від свої знайомих, друзів, або в оголошенні на сайті. Пояснив, що було кілька замовлень. 10 серпня 2020 року він проводив заміри в будинку у якому були присутні, як ОСОБА_2 , так і ОСОБА_3 . Контакти щодо замовлення він мав із ОСОБА_2 З ОСОБА_3 зустрічався вдома, по місцю проживання замовника, під час розрахунків, а також під час виконання монтажних робіт. Свідок вказав, що ОСОБА_3 контролював монтаж, який відбувся перший раз з 04.10.2020 по 06.10.2020 року, який тривав два дні. Весь цей час ОСОБА_3 знаходився поряд з майстрами, контролював процес. Другий раз, коли виконувався монтаж ще однієї кухні 11.12.2020 року, він тривав також два дні. На ньому теж був присутній ОСОБА_3 . Третій раз, ІНФОРМАЦІЯ_9 монтували в бані полицю, орієнтовно три години. Ще було декілька викликів по дрібним проханням щось поправити, підкрутити, налагодити. Монтаж меблів здійснювався в приватному будинку в с. Великі Гаї. Свідок пояснив, що під час монтажу він спілкувався з ОСОБА_3 Якихось дефектів мови, мислення, або інших відхилень в поведінці ОСОБА_3 він не бачив. На думку свідка, ОСОБА_3 був дуже розумний і толковий чоловік. Він адекватно спілкувався, цікавився технічними питаннями, висловлював свою думку з приводу монтажу, здійснював всі розрахунки. Розрахунки проводились в загальному за готівку, якусь одну незначну суму авансу він перераховував на рахунок. Питань або суперечок щодо розрахунків між ними не було. Передача коштів один раз відбувалася ними разом, ОСОБА_3 під`їхав разом із ОСОБА_2 і передали йому кошти. Коли приїздили, за кермом автомобіля був ОСОБА_3 , це так само було і в 2020 та в 2021 роках, при спільних зустрічах. Свідок пояснив, що меблі виготовляла фірма, а свідок ОСОБА_26 надавав послуги ескізу і монтажу меблів.

Свідок ОСОБА_27 , який є пенсіонером, по фаху юрист та має посвідчення адвоката пояснив, що перебував в дружніх відносинах з ОСОБА_3 , надавав йому правову допомогу. Вказав, що 01.09.2022 року, коли незаконно ОСОБА_5 проникла на територію будинку в с. Великі Гаї, для вирішення питання про досягнення домовленості, вінпредставився як представник ОСОБА_2 , однак це не є процесуальна дія, яка пов`язана з наданнями правової допомоги, так як угода з нею не укладалася. Свідок пояснив, що знайомий з ОСОБА_3 із серпня 2000 року. Познайомив їх колишній працівник ОСОБА_28 , на ринку «Плюс», в його кабінеті. З 2000 року по 2016 рік вони спілкувалися часто. Свідок вказав, що ОСОБА_3 при спілкуванні був врівноважена людина, яка контролювала свої дії, свої емоції, інтелектуальний запас у нього був великий, моторика та сенсорика були на місці. Вони обговорювали різні теми. З психічним станом в ОСОБА_3 було все добре. Останній раз він з ОСОБА_3 спілкувався у суботу, в лютому 2022 року, в його помешканні. При їх зустрічі він поцікавився який стан здоров`я в ОСОБА_3 , на що останній махнув головою і нічого не відповів. В цей же день до нього приїхала швидка допомога, забрала його в лікарню. Особисто від ОСОБА_3 йому було відомо, що у 2016 році в м. Київ йому вставляли шунти, так як в нього були проблеми з серцем, ішемічний інсульт. Після інсульту з лікарні забирав ОСОБА_3 він разом з ОСОБА_5 . В період з 2016 року по 2018 рік він продовжував спілкування з ОСОБА_3 . Ніяких психічних розладів, дефектів мови, порушення дикції, забування слів, неспроможність викладення своєї думки, неспроможність запам`ятовування своєї думки він при спілкування з ОСОБА_3 не бачив. На обліку у психіатра або нарколога він не перебував. ОСОБА_3 в своєму будинку зберігав зброю, яку показував йому. Перевірку зброї він проходив систематично, мав всі довідки лікарів (психолога та нарколога) на дозвіл на отримання та зберігання зброї. Пояснив, що у 2018-2020 роках він разом з ОСОБА_3 возив всю зброю на відстріл в НДКЦ. При здачі та отриманні зброї людина розписується. Неодноразово, в його присутності, до дому до ОСОБА_3 приходив дільничний і перевіряв наявність зброї і наявність документів на цю зброю, оглядав місце де зберігається зброя. Це дуже суттєва обставина місце зберігання зброї, оскільки має бути залізний сейф, який має закриватися на ключ. Також ОСОБА_3 у 2020-2021 роках двічі укладав договір на охорону будинку. Перший раз договір був укладений з фірмою «Дозор». Свідок вказав, що ОСОБА_3 його покликав для консультації з приводу правильності договору. Вони разом ознайомлювалися з цим договором, після чого сідок вказав, що запитував в ОСОБА_3 чи він розуміє зміст даного договору, на що останній відповідав, що все розуміє і проставив свій підпис. Наступний договір ОСОБА_3 укладав з Державною службою охорони (ДСО). Так само він разом із ОСОБА_3 ознайомлювалися з даним договором, після чого цей договір був підписаний ОСОБА_3 . Свідок ОСОБА_27 вказав, що двічі мав договір від ОСОБА_3 (про що було відомо усім) на представництво його інтересів і діяв від його імені на підставі генерального доручення. Перше, 2016 року на три роки і друге доручення на право управління всім майном. Тобто, вказав свідок, ОСОБА_3 усвідомлював і знав його якості. ОСОБА_3 підходив до цього свідомо, був у нотаріуса, нотаріус зачитував дане доручення, оголошував наслідки які можуть бути. Після чого доручення було підписано ОСОБА_3 . Вказав, що ОСОБА_3 був власником автомобіль Mitsubishi Outlander, який він придбав у 2020 році. Він його купляв офіційно, згідно договору купівлі-продажу, оформлював у нотаріуса в районі Дружба в м. Тернопіль. У 2020 році він і ОСОБА_3 їздили разом в м. Львів на цьому автомобілі, який належав ОСОБА_3 . Також, ОСОБА_3 в 2020 році, з приводу лікування особисто їздив до Києва та був за кермом цього автомобіля. Також, в цьому ж році, літом, він, тобто ОСОБА_3 , їздив один в Іспанію, а восени 2021 року їздив в Італію зі ОСОБА_2 на консультацію до лікаря з приводу серця. Свідок вказав, що навідувався до будинку ОСОБА_3 , але знаходився тільки на подвір`ї. Неодноразово у 2020 році ОСОБА_3 їздив на полювання до ОСОБА_29 на мисливські угіддя. ОСОБА_3 був знайомим з ОСОБА_30 і займався заготівлею для нього зерна. Свідок вказав, що коли ОСОБА_3 проживав вже один, з 2018 року, він був у нього майже кожен день. З 2018 року до ОСОБА_3 практично ніхто не заходив, крім двох сусідів. В 2020 році вони разом їздили на овочевий ринок за продуктами, в магазин Хмельничанка, в магазин на АДРЕСА_3 , в магазин студія-м`яса, в ТЦ «Подоляни», де купляли сорочку, джинси, куртку. В серпні 2018 року ОСОБА_3 поскаржився йому, що прийшло повідомлення з податкової інспекції про те, що він начеб то вже не є власником ринку, що власником є ОСОБА_1 . Вони вирішили з цього приводу звернутися до суду, подали заяву і в вересні отримали рішення суду, де вказано, що договір дарування був розірваний і власником ринку являється ОСОБА_1 . Після цього вони подали заяву до касаційного суду, який скасував рішення міськрайонного суду. Свідок вказав, що ОСОБА_3 сам писав касаційну скаргу, знайомився з документами, підписував відзив, заперечення на відзив, оплачував держмито, підписувався і відправляв документи. Також, ОСОБА_3 особисто давав заперечення на позовну заяву до ОСОБА_5 на визнання майна спільною сумісною власністю і проживання однією сім`єю, знайомився з будівельно-технічною експертизою яка проводилась, підписував. З 2018 по 2019 рік ОСОБА_3 проводив ремонт в будинку, а саме: зривався паркет, встановлював нове парове опалення, зробив бойлерну, вів усі закупівлі, особисто розраховувався, він зберігав чеки, придбав новий телевізор, генератор, замовляв меблі, був присутній при їх встановлені, замовляв фасад меблів, вів розрахунки за меблі. Після ремонту ОСОБА_2 займалася прибиранням будинку. Свідок ОСОБА_31 пояснив, що ОСОБА_3 жалівся йому тільки на стан свого здоров`я з приводу серця. На 2020 рік ОСОБА_3 проживав сам, а з листопада 2021 року з ним стала проживати ОСОБА_2 . Півтора або два роки вони проживали в будинку разом. Кожного ранку він та ОСОБА_3 телефонували один одному, обговорювали плани на день, що необхідно він ОСОБА_3 допомагав. ОСОБА_3 був власником двох фірм - « ОСОБА_32 » і « ОСОБА_33 », директором яких був ОСОБА_34 . Свідок вказав, що до його бізнесових справ він відношення не мав. Що було джерелом його доходів і чи здійснювали ці фірми якусь фінансово-господарську діяльність він не знає. Після 2016 і до 2020 року ОСОБА_3 не мав свого власного транспортного засобу. Свідок пояснив, що він при необхідності та на прохання ОСОБА_3 отримував його кореспонденцію. У справі про розірвання договору дарування ОСОБА_3 був присутній на одному засіданні, в решті засіданнях його права представляв він згідно генерального доручення. У 2018 році, після лікування серця ОСОБА_3 , в зв`язку з перенесеним інсультом, він їздив разом із ним на медичну комісію в обласну лікарню з приводу надання групи інвалідності. Свідок вказав, що після інсульту в поведінці ОСОБА_3 ніяких змін не відбулося.

Свідок ОСОБА_35 пояснила, що вона являється сусідкою ОСОБА_3 та ОСОБА_5 . Вона проживає в АДРЕСА_4 , по сусідству з родиною Угрин, через паркан. Відносини між ними були добрі, ніколи не сварилися. Часто бачила ОСОБА_3 на подвір`ї. У 2016 році у її сусіда ОСОБА_3 стався серцевий напад інфаркт, також їй відомо що йому ставили шунти, що він також мав цукровий діабет. Після 2016 року він часто ходив в дворі із перев`язаною головою. ОСОБА_35 вказала, що запитувала його, що сталося, чи він себе добре почуває. На що ОСОБА_24 відповідав, що йому щось недобре, жалівся на болі в голові. Деколи, ОСОБА_3 вів себе неадекватно, викрикував, поводив себе агресивно. У листопаді 2016 року був випадок, коли ОСОБА_3 виліз на дерево, почав його пиляти і продовжував сидіти на дереві, ОСОБА_5 його просила злізти, говорила що він міг впасти, але він її не слухав, але далі раптово зліз і кудись біг, після чого його довго шукали. Після цього випадку ОСОБА_3 помістили в психіатричну лікарню, де він лікувався два місяці. Свідок помітила, що в родині ОСОБА_24 були часті сварки, крики, бійки. ОСОБА_3 міг дозволити собі викрикати до своєї хворої тещі. Людмила Угрин неодноразово жалілася їй про те, що не може більше терпіти. Тому, у 2018 році ОСОБА_5 не витримавши такого життя вимушена була виїхати з цього будинку разом із своєю мамою, щоб доглядати її. Але часто дзвонила і цікавилася за ОСОБА_3 , інколи передавала речі, їжу. Свідок вказала, що у 2020 році, в кінці серпня-вересня, на городі, коли вона привіталась до ОСОБА_3 , він не відповів їй. Через деякий час підійшов до неї і звернувся як до своє доньки на ім`я ОСОБА_36 . Запитав її, що вона тут робить, на що вона йому відповіла, що вона є його сусідка, на що він махнув рукою і пішов. Вказала, що поведінка ОСОБА_3 на той час була дивна. Після лікування ОСОБА_3 в психіатричній лікарні, вона зустріла його біля воріт свого будинку і він до неї не привітався, почав щось говорити, але не міг висловити своєї думки, різко міняв тему розмови, зрозуміти його було неможливо. Останній раз з померлим ОСОБА_3 вона спілкувалась у січні 2022 року, на вулиці, біля воріт. В них були прості сусідські відносини, конфліктів між ними не було. Після 2016 року транспортного засобу в ОСОБА_3 на подвір`ї свідок не бачила. У 2020 році ОСОБА_3 часто ходив на подвір`ї, виходив на город, робив в будинку ремонт, який робили майстри, а він ними керував, давав зауваження по роботі. Але, на думку свідка, коли напевно в ОСОБА_3 було загострення хвороби, до нього приїздила швидка допомога.

Свідок ОСОБА_5 , яка є колишньою жінкою ОСОБА_3 і мамою позивачки пояснила, що познайомилася зі своїм на той час майбутнім чоловіком, тобто ОСОБА_3 на весіллі у 1978 році. Він тоді звільнився з місць позбавлення волі. У 1981 році вони одружилися. У 1986 році відкрили кооператив. З 1990-х років займалися бізнесом. В 1990-х роках в ОСОБА_3 почалися сильні головні болі і вилазило волосся на голові, вони почали лікуватися. Їздили і в психіатричну лікарню, були і в лікарні Івано-Франківська, в Ужгороді, в Києві. Його від головних болей спасали знеболюючі. В ОСОБА_3 лікарі виявили кісту. В 2013 році у чоловіка стався у Києві інфаркт. У 2016 році в них у сім`ї виникли проблеми, які змусили їх віддати свій власний дорогий автомобіль. З цього приводу в ОСОБА_3 почався стрес, він нервувався. 11 листопада 2016 року в нього стався інсульт. Щоб доправити його до лікаря, вона звернулася до своїх друзів за допомогою, зокрема до ОСОБА_37 . Вони викликали швидку. Поки їхала швидка, ОСОБА_3 заліз на дерево та обрізав гіляку, на який сидів, потім як зліз з дерева, роздягнувся і втік. Вона його наздогнала як їхати з Великих Гаїв до вул. Л.Українки. В швидку він відмовився сідати, далі втікав по АДРЕСА_5 . Коли вдалося його посадити в машину, його поклали в психіатричну лікарню в реанімаційне відділення, де він пролежав місяць. Він знаходився в закритому корпусі в закритому приміщенні, куди нікому не можна було заходити. Перед новим роком, 30 грудня 2016 року, під розписку лікарі його відпустили додому. Йому призначили ліки, які він мав приймати вдома, крім того він ще хворів на цукровий діабет. Вони часто навідувались на прийом до лікарів. Свідок вказала, що ОСОБА_3 під час хвороби, вів себе агресивно, були випадки неадекватної поведінки, сварився, обзивався, виганяв з хати, піднімав руку на ОСОБА_5 та на їх доньку, нервувався з приводу порушення своєї мови. Коли закінчили ставити на подвір`ї бруківку, при розрахунку з майстрами, він путався в розрахунках. Майстри нараховували одну суму, він рахував зовсім іншу. Донька ОСОБА_1 боялася залишати з ними внуків. З ними разом також в цьому будинку проживала її мати. Вона була свідком цих скандалів, сварок, їй було дуже важко це бачити і вона важко це переносила. Мати просилася додому, в м. Тернопіль. Свідок вказала, що перестала проживати разом з ОСОБА_3 в кінці серпня 2018 році, після того, як приїхала з ОСОБА_38 . Двері в будинок були закриті. ОСОБА_3 почав кричати, щоб ОСОБА_5 забиралася з хати, виганяв з подвір`я, обзивався, бився. ОСОБА_5 вказала, що вирішила забрати хвору мати і виїхати на якийсь час, поки чоловік заспокоїться. Проживала в домі у мами. Вона продовжувала навідуватися в будинок, привозила їжу, гроші. В 2018 році доходів в ОСОБА_3 не було. В 2019 році він мав доходи від фірми «Мамон». Конфлікт між ОСОБА_3 і ОСОБА_1 був з приводу кредиту, який ОСОБА_3 просив взяти на себе ОСОБА_1 . Вона погодилася, але з тих умов, що магазин вона переписує на свідка ОСОБА_5 і кредит має взяти ОСОБА_5 особисто під заставу магазину. Суть конфлікту була в тому, що ОСОБА_1 прийшлося викупити магазин за погашення боргів. Магазин по сьогоднішній день рахується за ОСОБА_1 . ОСОБА_5 пояснила, що ОСОБА_27 знає дуже добре і давно, років 20. Він був вхожий в сім`ю, надавав ОСОБА_3 правову допомогу, він мав дозвіл на представництво його інтересів. ОСОБА_3 дуже полюбляв охоту, мав зброю в кількості 5 одиниць. Після того, як він захворів, він перестав їздити на охоту, навіть друзі перестали до нього приходити, кликати на полювання. У 2017 році неодноразово приходили працівники поліції для вилучення в нього зброї. В районній поліклініці йому відмовляли в триманні зброї. ОСОБА_3 отримував пенсію з 2018 року. Всі доходи йшли з їх спільного сімейного бізнесу. У 2020 році ОСОБА_3 придбав автомобіль марки Mitsubishi Outlander. Він на ньому майже не їздив. Він знову попав до лікарні в м. Київ. Після 2020 року ОСОБА_3 не мав ніякого транспортного засобу. Свідок вказала, що у 2021 році вона подавала позов до ОСОБА_3 на розподіл майна, в якому просила вселити її в будинок. Причиною тому стала ситуація, яку свідок ОСОБА_5 пояснює тим, що дізналась про те, що громадянин ОСОБА_39 позичив гроші ОСОБА_3 , за що останній замість боргу пообіцяв віддати будинок. Свідок пояснила, що у 2021 році, 14 січня, помирає її мати і вона вирішує повертатися додому, тобто в будинок, в якому проживає ОСОБА_3 в с. Великі Гаї, але ОСОБА_3 не пускав її. У вересні 2009 року свідок ОСОБА_5 прийняла на роботу на ринок ОСОБА_2 . Крім своїх обов`язків робочих, вона також була вхожа в родину, вони були в дружніх стосунках. ОСОБА_2 все про них знала, знала про хвороби ОСОБА_3 , про інсульт, неодноразово сиділа з внуками, знала що де в будинку лежить. Що в чоловіка були стосунки зі ОСОБА_2 свідок не знала до останнього. Дізналась тільки після смерті чоловіка, коли їй повідомили про заповіт. У серпні 2020 році до Києва на обстеження та лікування серця в клініку « ОСОБА_40 » возила ОСОБА_3 особисто вона. В них часто бував ОСОБА_41 , він виконував всі чоловічі господарські роботи. Він мав бачити ОСОБА_5 разом з ОСОБА_3 . Коли ОСОБА_41 проходив службу в АТО, вони допомагали йому чим моли.

Свідок ОСОБА_42 , який є товаришем ОСОБА_3 пояснив, що товаришує і знайомий з ОСОБА_3 з 2010 року. В нього була машина БРДМ свідок її часто ремонтував, коли він до нього звертався. Свідок вказав, що під час служби в зоні АТО, ОСОБА_3 йому допомагав. Чи приймала участь в цій допомозі колишня дружина ОСОБА_3 громадянка ОСОБА_5 він сказати не може. У 2016 році в ОСОБА_3 стався інсульт. Мова в нього після інсульту була повільна та затяжна, забував деякі слова, не міг згадати назву запчастин деталей в автомобілі. Коли ОСОБА_3 з середини квітня 2020 року здійснював ремонт в своєму будинку в с. Великі Гаї, свідок на прохання останнього допомагав йому а саме: здійснював замовлення, покупки будівельних матеріалів, розрахунки. ОСОБА_3 керував, давав вказівки, робив зауваження, а також давав кошти йому на закупівлю матеріалів. Свідок ОСОБА_42 вказав що радився з ОСОБА_3 . Інколи вони їздили за матеріалами разом, разом розбирали літню кухню, зривали в залі паркет, заливали стяжку, будували камін, тощо. Процесом здійснення ремонту керував ОСОБА_3 , а він був у нього в якості бригадира. Кошти давав йому ОСОБА_3 , за які він завжди відчитувався що купив, скільки, кому і за що заплатив (був зошит із записами і збирав всі чеки). Свідок вказав, що поведінка ОСОБА_3 була адекватна, проблем в математичних розрахунках не було, він керував автомобілем Mitsubishi Outlander, пару разів підвозив свідка додому. Свідок вказав, що він раніше був оформлений слюсарем на ТОВ «Мамон», а після 2017 року по 2019 рік він періодично їздив до Польщі працювати, але завжди коли знаходився в України приїздив до ОСОБА_3 . З 2017 року свідок стверджує, при частому їх спілкуванні з ОСОБА_3 він помітив, що стан його здоров`я змінився в кращу сторону. Він перестав забуватися, мова була адекватною. В ОСОБА_3 була зброя, карабін Мосіна нарізний і мисливська гладкоствольна рушниця і він купляв в магазині патрони 7,62 до карабіну. Свідок ОСОБА_42 вказав, що знайомий із сусідкою, яка проживає навпроти будинку ОСОБА_3 , ОСОБА_43 . ОСОБА_3 часто купляв в неї домашні яйця. Коли під час ремонту вони зривали паркет, то ОСОБА_44 разом із чоловіком приходили забирати ці дошки собі для розпалювання. За цей період, приблизно більше чим півроку, коли свідок ОСОБА_42 допомагав ОСОБА_3 здійснювати ремонт, він громадянку ОСОБА_44 бачив разів 10, коли вона приходила на подвір`я. ОСОБА_2 проживала з ОСОБА_3 з червня 2020 року (свідок бачив, що з цього часу проживала). Вона також приймала участь у ремонті, в кінці ремонту вона замовляла побутову техніку, замовляла штори. Вона ОСОБА_3 була як жінка. Вони разом їздили відпочивати за кордон у 2021 році. Свідок вказав, що бачив її постійно в його будинку. В січні 2021 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 разом приїздили по запрошенню свідка ОСОБА_45 на день народження його сина. За той період, коли робився ремонт у 2020 році, ОСОБА_5 , колишню дружину ОСОБА_3 , свідок ОСОБА_42 ні разу не бачив. На його думку вони були в не дуже добрих стосунках. Зі слів ОСОБА_3 , конфлікти були, як з донькою, так і з колишньою дружиною. В серпні 2020 року ОСОБА_3 їздив в лікарню до Києва щодо проблем із серцем. Процесом ремонту на час своєї відсутності він керував в телефонному режимі. На свій стан здоров`я ОСОБА_3 скаржився за два тижні до смерті, в січні 2022 року, казав що болить голова. До того моменту не скаржився ніколи. Під час ремонту у 2020 році його також навідували ОСОБА_27 , друзі зі Львова, племінник ОСОБА_46 . Джерелом доходів в ОСОБА_3 був завод «Мамон», а також він був пенсіонером. В грудні 2020 року завод «Мамон» виробляв пластикові вироби. В судовому засіданні, на яке був запрошений свідок ОСОБА_42 в якості свідка, ОСОБА_3 не було, був присутній його адвокат. Особисто ОСОБА_3 на засіданнях не бачив.

Свідок ОСОБА_47 пояснила, що ОСОБА_3 знала приблизно з 2009 року візуально, так як її подруга ОСОБА_2 працювала у нього в магазині «Новий плюс» в східному районі м. Тернопіль. В судовому засіданні ОСОБА_47 вказала, що в залі суду візуально знайома з позивачкою ОСОБА_1 . ОСОБА_2 перебувала з ОСОБА_3 в громадянському шлюбі з 2019 року. Вона жила разом з ОСОБА_3 в АДРЕСА_6 . З того самого часу, тобто з 2019 року свідок ОСОБА_47 вказала, що часто приїжджала в гості до них з чоловіком та 5-річним сином. До її сина ОСОБА_3 ставився дуже добре, вона не раз залишала його з ним, в той час коли вони зі ОСОБА_2 відлучалися в магазин за покупками. Вона у повному обсязі довіряла йому свою дитину. Вони бачились 2-3 рази на тиждень, проводили час на подвір`ї, на свіжому повітрі. В одній із кімнат в будинку стояли тренажери. Також, вона часто допомагала ОСОБА_2 на городі з малиною. Разом сім`ями вони їздили на відпочинок на рибалку в Товстолуг, в Львів, зокрема в жовтні 2020 року в Карпати. Автомобілем в якому їхали в Львів або Карпати, її родина та ОСОБА_3 із ОСОБА_2 , керував автомобілем особисто ОСОБА_3 Автомобіль був марки Mitsubishi Outlander, чорного кольору, зручний, всі могли розміститися. Цей автомобіль був зареєстрований на ОСОБА_2 . Свідок вказала, що про хвороби ОСОБА_3 нічого їй не було відомо. Він спілкувався адекватно, недоліків в спілкуванні в нього не було. Порушень або інших дефектів мови вона при спілкуванні з ОСОБА_3 за ним не помічала. В 2019-2020 роках в будинку, де проживав ОСОБА_3 разом із ОСОБА_2 проводився ремонт, процес роботи якого свідок ОСОБА_47 бачила особисто і особисто в більшості допамагала ОСОБА_2 (прибирати, мити вікна). У 2020 році, при спілкуванні ОСОБА_3 розказав, що має зброю, показував їй та її сину, вона знаходилася на першому поверсі, як йти в сауну. Пояснила, що зі слів своєї подруги ОСОБА_2 вона дізналась, що вони разом з ОСОБА_3 їздили відпочивати в Італію, в який період часу вона не пам`ятає. Також, вона чула про це і від ОСОБА_3 , коли вони обговорювали свою поїзду, про це ще й свідчили фотографії, якими хвалилася ОСОБА_2 . З приводу хвороби або лікування ОСОБА_3 їй нічого не відомо. На питання судді відповіла, що ніяких вад, дефектів або змін в поведінці ОСОБА_3 не помічала. Він вів себе адекватно.

Свідок ОСОБА_48 пояснив, що являється товаришем сім`ї ОСОБА_3 Знайомий з ОСОБА_3 з 1973 року, вчилися разом в технікумі, товаришували. Були досить близькими друзями, дружили сім`ями до останнього моменту. Пояснив, що родина в ОСОБА_3 була хороша, дружня, він дуже любив доньку ОСОБА_49 , любив онуків. Серйозних захворювань в нього не було, але дуже часто боліла голова, скаржився на нестерпні болі в голові. Розказував, що лікарі причину цих болів не могли виявити і він з цього приводу їздив за кордон консультуватися. Орієнтовно у 2016 році свідку зателефонувала ОСОБА_5 і попросила приїхати до них додому, так як ОСОБА_3 стало погано і з ним щось відбувається. Коли свідок ОСОБА_48 під`їхав до будинку він побачив, що ОСОБА_3 взяв пилу, заліз на дерево і почав обрізати всі гілки підряд. На його зауваження ОСОБА_3 образливо до нього відповів, чого ніколи собі не дозволяв. ОСОБА_48 зробив припущення, що це можливо стався інсульт і сказав ОСОБА_5 викликати швидку допомогу, а ОСОБА_3 просив злізти із дерева. Далі свідок казав, що поїхав по своїх справах. Через 20 хвилин після того до нього зателефонувала знов ОСОБА_5 і повідомила, що швидка приїхала але ОСОБА_3 . втік і вона не може його наздогнати. Через деякий час вона повідомила, що приїхали друзі і їм вдалося його посадити в автомобіль та завезти до лікарні і ОСОБА_3 поклали в психіатричну лікарню. Приїхавши з відрядження, свідок ОСОБА_48 пояснив, що відвідував ОСОБА_3 в лікарні у психіатричному відділенні, спілкувався з лікарями. В лікарні також він бачив ОСОБА_5 та ОСОБА_50 . Лікарі йому повідомили, що ситуація критична, діагноз встановили, як інсульт та психіатричний розлад. Свідок пояснив, що ОСОБА_3 в лікарні поводив себе якось неадекватно, був небритий, просив його спасати, називав його татом, ходив у памперсі. Після виписки з лікарні з ОСОБА_3 можна було говорити, хоча він був часом нервовий, часом спокійний, різко змінював тему, не пам`ятав свої зв`язки із знайомими людьми, жалівся на головний біль, ставав нестриманим. Спілкування з ним було не простим. Свідок ОСОБА_48 вказав, був із ОСОБА_3 на контакті постійно. Після лікування ОСОБА_3 був іншою людиною. Востаннє спілкувався з померлим ОСОБА_3 за 2-3 місяці до смерті, зустрічалися не вдома. Зі слів ОСОБА_3 , в його будинку проводився ремонт, організацією якого займався він особисто. Спілкувалися на різні теми. Говорили на тему погіршення здоров`я. Свідок пояснив, що як до лікарні, так і після лікування ОСОБА_3 скаржився на стан свого здоров`я. Коли саме робився ремонт свідок не пам`ятає. Конфліктів між ними ніколи не було. До того, як в ОСОБА_3 стався інсульт і до його лікування в психіатричній лікарні він мав зброю. До 2016 року він також керував транспортним засобом. Зі слів ОСОБА_5 свідок дізнався, що вже після того як з лікарні виписали ОСОБА_3 , він автомобілем не керував. Вони просили людей відвести їх куди треба. ОСОБА_3 проживав з ОСОБА_5 в якої була дуже хвора мама, і ОСОБА_5 розривалась на два сторони. В якому це було році свідок не пам`ятає, але склалася така ситуація, що ОСОБА_5 було потрібно приділити більше уваги мамі і вона вирішила переїхати з мамою жити до мами на квартиру. Чи були якісь конфлікти в ОСОБА_3 з родиною, зокрема з донькою ОСОБА_1 свідок не знає. Що являлось джерелом доходів ОСОБА_3 не знає. В 2020 році, на думку свідка, ОСОБА_3 був потрібен сторонній догляд, так як в нього були проблеми з пам`яттю. На похороні до свідка, ОСОБА_5 та ОСОБА_1 підійшов юрист ( ОСОБА_27 ), який повідомив їм, що в будинок в АДРЕСА_4 , ніхто не має право входити, там все зачинено під сигналізацією і під охороною, так як ОСОБА_3 лишив заповіт на ОСОБА_2 . ОСОБА_27 свідок декілька разів бачив разом з ОСОБА_3 , останній його представив як свого юриста. Свідок пояснив, що для ОСОБА_3 сім`я була завжди на першому місті і при здоровому розумі він би цього не зробив.

Свідок ОСОБА_51 , яка доводиться жінкою старшого брата ОСОБА_3 пояснила, що у ОСОБА_3 в 2016 році був або інфаркт, або інсульт. Вона неодноразово підвозила до лікарні ОСОБА_5 . З того часу свідомість в нього путалась. 06.06.2020 року на панахиді в її чоловіка, ОСОБА_3 взяв мухобійку і почав збивати мух над покійним, але на той момент мух не було. В жовтні місяці 2020 року, коли свідок йшла на цвинтар, вона побачила ОСОБА_3 на дорозі де їхали машини, в трусах на половину спущених і він запитав як його брат, який помер, просив передати йому привіт. Звернувся він до неї на ім`я ОСОБА_52 , хоча ОСОБА_53 це перша жінка її померлого чоловіка. Свідок пояснила, що це не був жарт і ОСОБА_3 жартувати не вмів. Він себе почував альфа самцем. З ОСОБА_3 у неї відносини були добрі, конфліктів між ними не було. Останній раз бачилась з ним 1 листопада 2021 року, майже не спілкувались, він поставив свічки і пішов. ОСОБА_3 був важкий до спілкування, в нього були свої ідеї «фікс» а саме, він у 2019 році радив її чоловіку купити трубу в Закарпатській області і качати через неї газ. Свідок вказала, що у 2001 році орендувала в ОСОБА_3 торгові місця, одне місце м`ясне та одне кондитерське, там вона перший раз з ним і познайомилася. Вже тоді вона помітила в його поведінці дивні речі. Спочатку він пообіцяв, що здасть їй місце в оренду, а потім коли вона вже все придбала для торгівлі, він повідомив їй що це не зробить, оскільки він передумав. Коли прийшов її чоловік ОСОБА_54 , тоді ОСОБА_3 погодився здати їй торгові місця. ОСОБА_3 ходив постійно в окулярах. На самопочуття ОСОБА_3 не скаржився. Зі слів її чоловіка їй відомо, що ОСОБА_3 мав зброю, вони у 2000-2001 році разом їздили на полювання, там ОСОБА_3 зі зброєю поводив себе неадекватно, на що її чоловік запевнився, що брати його з собою більше не буде. На думку свідка ОСОБА_55 , сторонньої допомоги ОСОБА_3 не потребував, їздив особисто в кінці осені 2021 року за кермом. У 2020 році особисто вона в будинку не була, але на подвір`ї часто бачила доньку ОСОБА_3 громадянку ОСОБА_1 та її дітей. ОСОБА_54 , тобто чоловік свідка, захворів і був посварений з ОСОБА_3 , тому не дуже цікавився його станом здоров`я, причина конфлікту їй невідома. Про конфлікти в родині ОСОБА_24 їй нічого невідомо. Які відносини були між ОСОБА_3 і ОСОБА_5 після 2018 року свідок ОСОБА_51 не знає. ОСОБА_3 був пенсіонером, працював на заводі, можливо це було джерелом його доходів.

Свідок ОСОБА_56 , яка є сусідкою родині ОСОБА_24 , оскільки її будинок знаходиться через дорогу навпроти пояснила, що із самого дитинства проживає в с. Великі Гаї, покійного ОСОБА_3 знає з дитинства, разом росли, навчались в одній школі. ОСОБА_3 хворів, він дуже часто скаржився на головні болі, приходив до неї просив вколоти йому укол, коли вдома не було жінки, тобто ОСОБА_5 . Вони дуже часто спілкувались. У 2014 році він переніс важкий інфаркт. У 2016 році переніс другий інфаркт. Наскільки відомо свідку, зі слів самого ОСОБА_3 і зі слів його дружини ОСОБА_5 в нього був цілий ряд захворювань: цукровий діабет, після інфаркту йому було важко спілкуватись в побуті, він важко підбирав слова, мав операцію на серці. Він був холерик в житі, був неврівноважений, він не міг пригадати події, які відбулися. Відношення в свідка та ОСОБА_3 були дружні, приязні, часто святкували дні народження дітей. Конфліктів між ними ніяких не було. Останній раз з померлим ОСОБА_3 вона спілкувалась за 3-4 місяці перед його смертю. Розмовляли на рахунок будівництва, так як в неї на той час здійснювалось будівництво, а ОСОБА_3 цікавився цим, так як проводив в себе вдома ремонти. Мама свідка ОСОБА_56 продавала яйця ОСОБА_3 . Після останньої хвороби він дуже змінився, йому було важко висловлювати свою думку, бувало що починав розмову і незрозуміло було, що хотів сказати. Після 2016 року рідше скаржився на стан свого здоров`я. Останні роки свого життя ОСОБА_3 скаржився що болить голова, що йому важко говорити. На думку свідка, ОСОБА_3 потрібний був сторонній догляд. ОСОБА_56 думає, що він не міг зготувати собі їжу, в нього були різкі рухи. На панахиді померлого брата ОСОБА_3 свідок була присутня. ОСОБА_3 стояв біля тіла померлого, а вона знаходилась в коридорі. За кермом ОСОБА_3 бачила коли він був ще здоровий, а вже після його захворювання за кермом його не бачила. До нього часто навідувалась донька з онуками. ОСОБА_5 з ним була постійно, чи проживала вона в будинку станом на 2020 рік свідок пригадати не може. Свідком яких-небудь сімейних конфліктів в родині ОСОБА_24 вона не була. В судах участі не брала. З дружиною померлий ОСОБА_3 був в нормальних відносинах, вона завжди його супроводжувала (зі слів дружини). ОСОБА_2 свідок не знає. Свідок вказала, що ОСОБА_3 був неврівноваженим, голосно сварився.

Свідок ОСОБА_57 , яка є завідуючої підстанції № 3 екстреної медичної допомоги пояснила, що з 1980 року товаришувала із сім`єю ОСОБА_24 . Працювала завідуючою підстанції екстреної швидкої допомоги Тернопільського району більше 20 років. Часто їздила на виклики. Сім`я ОСОБА_24 викликала з приводу частих головних болей в ОСОБА_3 . Пояснила, що проблеми з головою в нього були дуже давно. У нього була алопеція, тобто відсутність волосся на голові. Це супроводжувалось нудотою, головокружінням, він не міг піднятися з ліжка. Це відбувалося на протязі 5-6 років, приблизно з 2012 по 2018 рік. Після 2018 року свідок вже не приїжджала на виклики, вони до неї зверталися дуже часто на по місцю її роботи. Вона допомагала в направленні до потрібних лікарів, радила щодо лікування, а також до кого можна звернутися за медичною допомогою. Пояснила, що ОСОБА_3 обстежувався в Києві, в Чернівцях, були в нього інфаркти, інсульти. Це і вплинуло на його стан здоров`я. Поряд з ним постійно була ОСОБА_5 . В січні 2023 року до свідка ОСОБА_57 подзвонила донька померлого ОСОБА_3 громадянка ОСОБА_1 та повідомила про смерть батька і запитала чи пам`ятає вона епізод коли батько втік і вони його ловили. Свідок з цього приводу пояснила, що в жовтні-листопаді 2016 року до неї зателефонувала ОСОБА_5 і повідомила, що з її чоловіком щось відбувається, так як він втік з хати і направляється на Східний масив і вона не може його зловити. Свідок пояснила, що вона проживає на Східному масиві, а тому вона вийшла на вулицю, щоб його перехопити. Свідок побачила ОСОБА_3 , який дуже швидко йшов, а десь далеко від нього була ОСОБА_5 . Біля перехрестя, по дорозі до пожежної, ОСОБА_57 перехопила ОСОБА_3 , він був дуже легко вдягнений, в тапочках і в літньому, або костюмі, або на ньому була якась літня куртка. Вона із ним почала говорити. Він її впізнав. На її запитання не міг адекватно відповісти, погляд був розмитий, не цілеспрямований. Поки вона вела з ним розмову, до них підійшов знайомий ОСОБА_3 , який просив останнього сісти в його автомобіль і вони поїхали в психіатричну лікарню. Він лежав в закритому психіатричному відділенні, доглядала його ОСОБА_5 . Свідок пояснила, що в ОСОБА_3 після 2016 року до роботи вже не було хисту, навиків і руху. До захворювання ОСОБА_3 був активним, життєрадісним, діловим, впевненим у всьому. Після захворювання став спокійним, невпевненим, часом неадекватним: коли йому розповідаєш про щось, він говорив що з цього нічого не буде. ОСОБА_3 неодноразово лікувався і консультувався у м. Києві, показував їй виписки, призначення, розказував що йому порекомендували в Києві інсулінотерапію, але він її не хоче. Цукор в нього був високий, який впливає на всі органи людини, такий при якому могла відбутися кома. Тому, свідок ОСОБА_57 вказала, що сприяла тому, щоб привезти до ОСОБА_3 кардіолога. В ОСОБА_3 була III група інвалідності за рахунок стентування, інфаркту (кардіологія) і цукрового діабету. До ОСОБА_57 гр. ОСОБА_3 продовжував звертатися до червня 2018 року. Він найчастіше скаржився на головні болі, не хотів ходити в районну лікарню до психіатра. Свідок пояснила, що в основному до неї телефонувала ОСОБА_5 . Останній раз свідок ОСОБА_57 спілкувалась з ОСОБА_3 у 2018 році, коли він робив групу інвалідності, вона йому допомагала в проходженні всіх спеціалістів (щоб швидше пройти цей процес до лікарських обстежень), водила по кабінетах. Він ходив по кабінетах разом з нею, але своєї рішучості він не проявляв. З сім`єю Угриних свідок ОСОБА_57 товаришувала однаково. Якщо треба було вирішити питання ділового характеру, вона зверталася за порадою до ОСОБА_3 . Це були питання по ремонту квартири. Після хвороби 2016 року вона з ним ніяких ділових питань не вирішувала, оскільки не бачила в ньому адекватності, так як він не проявляв активності в роботі свого закладу. Конфліктів з померлим у неї не було. У 2020 році свідок з ним не спілкувалась. Їй також було відомо зі слів ОСОБА_3 , що він має велику машину, якою їздить на полювання, це було в 2014-2016 роках. Про конфлікти в сім`ї ОСОБА_24 їй нічого невідомо. Не знала про те, що шлюб ОСОБА_3 розірвав.

Свідок ОСОБА_58 пояснила, що вона працює секретарем Великогаївської сільської ради. Проживає у АДРЕСА_7 , працює в сільській раді 18 рік. Як тільки вона починала працювати, ОСОБА_3 займався приватизацією земельних ділянок, часто писав заяви і брав довідки про те, що його дружина ОСОБА_5 проживає без реєстрації у Великих Гаях. Неодноразово ці довідки підписувала особисто вона. Останній раз за такою довідкою ОСОБА_3 звертався до сільської ради приблизно у 2018-2019 році. Останній випадок був коли ОСОБА_3 хотів виписати своїх онуків із будинку у Великих Гаях. Була сварка, ОСОБА_3 кричав, погрожував викликати поліцію, з`ясовував хто є хто оскільки хотів виписати онуків без згоди батьків. Заяву за ОСОБА_3 писала його сусідка гр. ОСОБА_59 , яка працювала в сільській раді бухгалтером. Коли свідок ОСОБА_58 повідомила, що заява пишеться людиною власноруч, тоді сусідка заспокоїла її і сказала, що в ОСОБА_3 був інсульт і він проходив лікування в психіатричній лікарні, і тому вона повинна йому допомогти. Цей інцидент стався восени, якого року свідок ОСОБА_58 не пам`ятає, але не заперечує, що це могло бути і в 2020 році. Коли ОСОБА_3 було відмовлено, він звернувся із заявою до дільничного інспектора про те, що працівники сільської ради не хочуть виписати його онуків. Хто писав цю заяву ОСОБА_58 не знає. Свідок пояснила, що ОСОБА_3 вів себе якось неадекватно для людини похилого віку. Міг людину обняти, щипнути. Разом з ОСОБА_3 був старший чоловік, сивоволосий. Хто він свідок не знає. В заяві про виписку онуків ОСОБА_3 не правильно вказав ім`я онука. В заяви було вказано ім`я ОСОБА_60 , а насправді онук називається ОСОБА_61 . Тому, йому дали письмову відповідь, що така людина не зареєстрована, після чого ОСОБА_3 вчинив скандал. Це було у 2020 році, коли останній раз свідок ОСОБА_58 та ОСОБА_3 спілкувалися. Приблизно через 2-3 тижні після цього випадку вона його бачила в сільській раді, він намагався обняти її, вона зробила йому зауваження. Також, свідок пояснила, що ОСОБА_3 міг заглянути в кабінет і просто подивитися, ходити по коридорі та посміхатися. Пояснила, що з ОСОБА_3 знайома візуально давно, з того моменту як почала працювати в сільській раді. Будинок ОСОБА_3 знаходиться не далеко від сільської ради, ще вона разом вчилася з його племінником. Якими хворобами хворів ОСОБА_3 свідку ОСОБА_58 невідомо. Єдине, що вона може пояснити з цього приводу, що сусідка ОСОБА_3 громадянка ОСОБА_59 , яка на той час працювала в сільській раді бухгалтером, попереджала її про те, щоб вона не дивувалася поведінці ОСОБА_3 , так як він переніс інсульт, лікується в психіатричній лікарні і його поведінка це наслідки його хвороби. Крім вищевказаного випадку, який переріс в конфлікт, ОСОБА_58 інших сварок, конфліктів з ОСОБА_3 не мала. Перший приклад неадекватної поведінки ОСОБА_3 ОСОБА_58 вважає те, що вона пояснювала ОСОБА_3 про те, що він не має права виписати своїх неповнолітніх онуків з місця реєстрації без згоди батьків, а ОСОБА_3 в свою чергу вчинив скандал із криками, погрозами поліцією. Другий випадок його неадекватної поведінки свідок ОСОБА_58 вважає ситуацію, яка склалася приблизно через два тижня після скандалу з випискою, коли вона знаходилася в коридорі сільської ради, розмовляла з людиною, а ОСОБА_3 почав її обнімати, щипати і не реагувати на її зауваження. На думку ОСОБА_58 , із фізичної сторони ОСОБА_3 стороннього догляду не потрібно було, бо він пересувався самостійно. На рахунок психологічного стану вона не може сказати, так як для цього потрібна консультація медичного фахівця. В будинку по АДРЕСА_4 була зареєстрована дочка ОСОБА_3 . ОСОБА_1 та її двоє дітей. Чи проживала вона в будинку ОСОБА_58 невідомо. Довідки неодноразово видавалися, що в будинку без реєстрації проживає жінка ОСОБА_3 гр. ОСОБА_5 . Станом на 2020 рік з ким проживав ОСОБА_3 їй невідомо. Чи були в нього конфлікти в сім`ї вона не знає. Які відносини в ОСОБА_3 були з його дружиною ОСОБА_5 вона не знає. Хто така ОСОБА_2 не знає, з нею не знайома.

Свідок ОСОБА_62 пояснила, що вона працює в АТ «Укрпошта» начальником відділення зв`язку в с. Великі Гаї. Знайома з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , як з односельчанами. Останній раз ОСОБА_3 вона бачила приблизно 2-3 роки назад, він приходив у відділенні Укрпошти зі своїм адвокатом ОСОБА_27 . ОСОБА_3 в супроводі ОСОБА_27 отримував листи, так як гр. ОСОБА_3 останнім часом був неадекватним і видав доручення на адвоката. ОСОБА_3 стояв в стороні і свідок ОСОБА_62 запитала в ОСОБА_3 чому він сам не хоче отримати листи, на що останній нічого не відповів, погляд його був відведений в сторону, він не реагував на її запитання. Був випадок, вказала свідок, коли ОСОБА_3 до неї не привітався, чому остання була здивована. Він раніше був говірливий. Вигляд мав ОСОБА_3 хворобливий, погляд був неадекватний, дивний. Він нічого не говорив. ОСОБА_27 пояснював, що ОСОБА_3 хворий і в нього болить голова, цукровий діабет і що він лікувався в лікарні. Листи приходили до відділення часто, листів було багато, такі випадки були один раз на місяць. За листами часто приходив ОСОБА_27 без ОСОБА_3 . Він показував доручення і на підставі цього доручення отримував листи. Після смерті ОСОБА_3 на пошту приходив адвокат Ходань М.В. і наголошував про те, щоб вона нікому не видавала листи крім нього. Але вона йому відмовила і відповіла, що після смерті вона ніяких листів йому видавати не буде, так як доручення видане на його ім`я вже недійсне. Останні листи вже після смерті ОСОБА_3 свідок ОСОБА_62 повертала назад. Пояснила, що чула від односельчан, що ОСОБА_3 мав проблеми зі здоров`ям, що хворий, що лікувався. Поза роботою з ОСОБА_3 вона не спілкувалась. Останній раз його бачила за півтора роки перед його смертю, був неадекватний, знервований, на відповідь чого він не получає листи сам, нічого не відповідав, був не такий, як раніше. Раніше він легко спілкувався, легко входив в спілкування, був порядним, міг дозволити собі нецензурно виразитися. На своє почуття ніколи їй не скаржився. Чи потрібен був сторонній догляд ОСОБА_3 у 2020 році свідок вказала, що не знає. Станом на 2020 рік з ким проживав ОСОБА_3 вона не знає, але оплачували комунальні послуги його дружина ОСОБА_5 і донька ОСОБА_1 . Якими доходами володів померлий ОСОБА_3 не знає. Раніше вона бачила як ОСОБА_3 керував автомобілем, але останні роки не бачила. Чи були конфлікти в ОСОБА_3 з близькими родичами свідок ОСОБА_62 не знає. В яких стосунках ОСОБА_3 був зі своєю дружиною ОСОБА_5 вона не знає, але оплачувати за будинок кошти приходила на пошту ОСОБА_5 і вона робила це від його імені. Оплачувала кошти за будинок майже кожен місяць.

Свідок ОСОБА_63 пояснила, що проживає в с. Великі Гаї та є власницею продуктового магазину. З померлим ОСОБА_3 вчилася в школі в одному класі 4 роки з 1 по 4 клас. Його дружину ОСОБА_5 знає ще з дитинства, знала її батьків. Потім ОСОБА_3 і ОСОБА_5 одружилися. Часто спілкувалися, часто їздила до ОСОБА_3 ремонтувати свій автомобіль. Свідок ОСОБА_63 пояснила, що неї був син, який на чотири роки молодший за ОСОБА_1 , вона часто приходила до них додому, вони були у дружніх стосунках. З позивачкою ОСОБА_1 товаришувала. У 2001 році ОСОБА_5 сказала, що розлучилася з ОСОБА_3 по потребі. Свідок пояснила, що у померлого ОСОБА_3 часто боліла голова. Це було в нього весь час, скільки вона його знає. У 2015 році він лікувався в Києві, йому ставили стент, так як в нього було хворе серце. З 2013 року в ОСОБА_3 був ОСОБА_64 , який у 2016 році забрали в нього за борги. У 2016 році до ОСОБА_63 зателефонувала ОСОБА_5 і повідомила, що ОСОБА_3 втікає від неї на Східний масив і з ним щось відбувається. Цього ж вечора ОСОБА_63 підвозила ОСОБА_5 до психіатричної лікарні. Остання до нього їздила по два рази на день. Він лежав у закритому відділенні. Це був листопад-грудень 2016 року. Свідок пояснила, що після того, як він вийшов з лікарні, дивлячись на нього, було таке враження що людина неадекватна. Коли ОСОБА_3 приходив в магазин, не пам`ятав хто він є. Він жалівся, що йому тяжко, він забувається, не може висловити свою думку, в нього була ще гіпертонія. В нього була сповільнена мова. Дуже почав матюкатися, на дружину підіймав руку. В магазині він ходив рядами і не пам`ятав за чим прийшов. Це було у 2018, 2019, 2020 роках. Свідок ОСОБА_63 також пригадала випадок, коли ОСОБА_3 не пускав гр. ОСОБА_5 додому, коли остання повернулася з ОСОБА_38 , куди їздила на відпочинок з онуками. Він поміняв замки у вхідних дверях, дуже кричав, матюкався. Дуже почав матюкатися, на дружину підіймав руку. Тоді ОСОБА_5 забрала із собою хвору маму і поїхала з нею до неї додому. Мама ОСОБА_5 була дуже хвора, потребувала постійного догляду. ОСОБА_3 залишився сам вдома. Він часто приходив до магазину і говорив, що в нього постійно болить голова. Коли помер їх однокласник, ОСОБА_63 подзвонила до ОСОБА_3 , спитала де він. Він відповів, що він лікується, що його не буде і попросив щоб вона за нього дала гроші на похорон, а потім він прийшов на панахиду. Однокласники запитували у ОСОБА_65 , що відбувається з ОСОБА_3 . Вона їм повідомила що він переніс інсульт. Свідок повідомила, що ОСОБА_3 запросив дівчат однокласниць до себе на каву, а коли вже вони підійшли до фіртки, він всім сказав, що нікого не кликав. У червні ІНФОРМАЦІЯ_10 помер рідний брат ОСОБА_3 . На панахиді останній стояв над померлим з мухобійкою і відганяв мух. У 2020 році розказував про сильні болі в голові. У вересні 2020 році в магазині говорив, що прийшов до мами (яка вже давно померла), що хоче їй помогти зошити забрати. ОСОБА_63 пояснила йому, що мама його вже давно померла, посадила його зі всіма продуктами в свій автомобіль і відвезла додому. За продукти, які він брав в магазині, часто розраховувалась або ОСОБА_5 , або його донька ОСОБА_1 . Говорив, що дуже любить своїх онуків. Потім через якійсь час він їх почав виписувати. На питання навіщо він виписує своїх онуків, він відповідав, що він нікого не виписує. Свідок пояснила, що ОСОБА_3 з кожним разом йому було гірше. Після того як він вийшов з лікарні, свідок ОСОБА_63 помітила зміни в поведінці ОСОБА_3 . Він забувався, часто не пам`ятав якісь моменти, був агресивним, часто скаржився, що він не знає, що з ним відбувається і що в нього постійно дуже сильно болить голова. Був випадок, що коли вона їхала на машині повз його двір, він стояв біля воріт і не впізнав її. Ще один випадок його дивної поведінки був в кінці 2021 року, коли в грудні місяці ОСОБА_3 , будучи вдягнутий в літні штани та в літні тапочки, відкидав сніг на подвір`ї. Останній раз вона з ним спілкувалася в грудні 2021 року. Конфліктів між нею і ОСОБА_3 не було. Пояснила, що ОСОБА_3 був ще з дитинства мисливець, мав в будинку сейф і на її думку мав зброю. У 2020 році вона не була в нього вдома. Після випадку, коли ОСОБА_3 не пускав до хати ОСОБА_5 , остання переїхала жити до матері. ОСОБА_5 до ОСОБА_3 приїжджала, привозила йому продукти, але не проживала. У 2019 році ОСОБА_3 проживав один. ОСОБА_2 і ОСОБА_27 вона знає, вони бачились в день смерті ОСОБА_3 . Останній не говорив їй про складання заповіту.

Допитані в судовому засіданні експерти ОСОБА_66 та ОСОБА_67 суду пояснили, що на підставі ухвали суду від 07.09.2023 ними було проведено посмертну судово-психіатричну експертизу. Експертиза проводилась на підставі медичної документації, медичних карт, амбулаторної карти, які є в матеріалах справи. Вказана експертиза проводилась за методикою проведення посмертних судових експертиз, з методами якої вони працюють на протязі кількох років. При проведенні судової експертизи, було достатньо досліджень, які були в 2016 році на базі їхньої лікарні, коли було виявлено грубі порушення мозкового кровообігу. Коли ОСОБА_3 лежав в лікарні з неврологічним інсультом, було поставлено два діагнози: геморагічний інсульт (це не по скаргах, а по діагностичних дослідженнях), а другий змішана дисцикуляторна енцефалопатія. При експертному дослідженні в них були первинні документи, які свідчили про те, що в ОСОБА_3 були грубі зміни кори головного мозку. В подальшому, ними досліджувалися результати МРТ 2016 року, коли ОСОБА_3 знаходився на лікуванні. Експерти пояснили, що діагностичними ознаками достатніми для діагностики тяжкого та незворотного психічного розладу як деменція, є те, що в пацієнта наявні порушення пам`яті та інтелекту. Враховуючи стан ОСОБА_3 на протязі 2016 року, як правило при такому захворювання прогресує.

Судовий експерт ОСОБА_67 в судовому засіданні додатково пояснила, що будучи в лікарні в 2016 році неврологи ОСОБА_3 виставили діагноз змішана дисцикуляторна енцефалопатія, що говорить про те, що це грубі безповоротні зміни головного мозку. Тобто, в людини вже не повернеться назад її пам`ять, інтелект, її емоції. Вказала, що вона особисто пам`ятає пацієнта ОСОБА_3 , коли він в 2016 році пронісся по лікарні і кожного зачепив. А потім через тиждень прийшов і вже нікого не бачив. Афективні розлади в нього були суперечливі. Пацієнт поступив до них в перший раз, коли зателефонували, що він на трасі голий в нижньому одязі, доставивши його в лікарню, було очевидним, що в нього гострий психоз, але враховуючи ситуацію, щоб про це не знав ніхто, щоб даний пацієнт міг спокійно жити. Його обстежили і він цілий місяць лежав в інсультному відділені. Пояснила, що дуже рідкісними випадками є коли з інсультного відділення переводять людину в психіатрію закриту. Враховуючи те, що була така ситуація, що родичі (дружина, дочка) пацієнта не хотіли показувати це на люди, іншого виходу в них не було, а тому вони його перевели. Хронічні зміни кори головного мозку в 2016 році не могли бути зворотні в 2020 році, оскільки органічні порушення не зворотні. Додала, що періодів сьогодні-завтра не буває і це стандартна ситуація, яка на жаль не покращується.

Таким чином, Судом встановлено, що відповідно до медичної документації, яка досліджена в судовому засіданні та показів експертів, які були допитані в судовому засіданні, судом встановлено, що ОСОБА_3 переніс геморагічний інсульт в 2016 році.

При розгляді даної справи Суд зазначає, що вказані правовідносини регулюються нормами ст.ст. 1216-1218 ЦК України пов`язані з набуттям права власності в порядку спадкування.

У відповідності до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Також, відповідно до ст.ст. 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною 1 ст. 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Відповідно до ст. 1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Законодавець визначив пріоритет спадкування за заповітом над спадкуванням за законом, зазначивши у ч. 2 ст. 1223 ЦК України, що спадкування за законом має місце лише у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також неохоплення заповітом всієї спадщини.

Згідно ст. 1234 ЦК України, право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

Статтею 1247 ЦК України визначені загальні вимоги до форми заповіту, відповідно до яких заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складання. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до ч. 4 ст. 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у ст.ст. 1251-1252 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 1248 ЦК України, нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (ст. 1253 цього Кодексу).

Відповідно до ст. 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним; за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; недійсність окремого розпорядження, що міститься у заповіті, не має наслідком недійсності іншої його частини; у разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах.

Цивільний кодекс України проголошує принцип свободи заповіту, відповідно до якого заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Крім того, він може без зазначення будь-яких причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом. У цьому разі ця особа не може одержати право на спадкування. Але свобода заповіту має певні межі: не можна позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов`язкову частку в спадщині. Свобода заповіту стосується не лише визначення кола спадкоємців, а й визначення обсягу спадкової маси, яку заповідають. Заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому. Можна скласти заповіт щодо усієї спадщини або лише щодо її частини.

Однією з особливостей цього правочину є забезпечення його таємниці. Таємниця заповіту може мати для заповідача велике значення, тому нотаріус, інша посадова, службова особа, яка посвідчує заповіт, свідки, а також фізична особа, яка підписує заповіт замість заповідача, не мають права до відкриття спадщини розголошувати відомості щодо факту складення заповіту, його змісту, скасування або зміни заповіту.

Позивач звернулася з вимогою про визнання недійсним заповіту, посилаючись, зокрема, на те, що спадкодавець внаслідок своєї хвороби, а саме стійкого хронічного психічного захворювання станом на момент посвідчення спірного заповіту не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними, тому не міг скласти заповіт, оскільки волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Верховний Суд у постанові від 18.08.2021 у справі № 551/335/18 зазначив, зокрема, що заповіт як остання воля особи стосується її розпоряджень на випадок смерті і тому покликаний вирішувати важливі для особи питання щодо призначення спадкоємців, визначення обсягу спадщини, що має спадкуватися за заповітом. Свобода заповіту передбачає особисте здійснення заповідачем права на заповіт шляхом вільного волевиявлення, яке, будучи належним чином вираженим, піддається правовій охороні і після смерті заповідача. Свобода заповіту як принцип спадкового права включає, серед інших елементів, також необхідність поваги до волі заповідача та обов`язковість її виконання.

Відповідно до положень ст. 202 ЦК України заповіт є правочином і до нього застосовуються загальні положення та вимоги, визначені ст.ст. 203-236 ЦК України, у том числі і підстави недійсності правочинів.

Відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно частин першої та другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину строною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Недійсними є заповіти: в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; складенні особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту); складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником тощо).

Пункт 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» містять роз`яснення, що нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

У разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 грудня 2021 року в справі № 757/51379/17 (провадження № 61-6261св21).

Статтею 1257 ЦК визначено підстави нікчемності заповіту та визнання його недійсним, які не виключають застосування загальних норм § 2 глави 16 ЦК відповідно до встановлених судом обставин, якщо вони узгоджуються з правовими підставами та наслідками нікчемності або недійсності заповіту, зазначеними у ст. 1257 ЦК. На підставі ст. 215 ЦК визнання такого заповіту недійсним судом не вимагається.

За змістом ст. 30 ЦК України цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

За правилами, встановленими ч. 1 ст. 225 ЦК, правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Відповідно до постанов Верховного Суду України №6-1531цс16 від 28.09.2016 року, №36-9цс12 від 29.02.2012 року, №6-9цс12 від 29.02.2012 року, підставою для визнання правочину недійсним може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент його вчинення розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Згідно роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правила ст. 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).

При розгляді справ за позовами про визнання недійсними заповітів на підставі ст.225, ч. 2 ст.1257 ЦК України суд відповідно до п. 2 ст. 105 ЦПК України, для встановлення психічного стану особи зобов`язаний призначити посмертну судово-психіатричну експертизу, висновок якої у даному випадку є належним доказом, який містить інформацію щодо предмета доказування.

Висновок про тимчасову недієздатність учасника такого правочину слід робити перш за все на основі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи в момент вчинення правочину. Хоча висновок експертизи в такій справі є лише одним із доказів у справі і йому слід давати належну оцінку в сукупності з іншими доказами, будь-які зовнішні обставини (показання свідків про поведінку особи тощо) мають інше побічне значення для встановлення того, чи була здатною особа в конкретний момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Для визначення наявності стану недієздатності на момент укладення правочину суд зобов`язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів, які підтверджують чи спростовують доводи позивача про те, що в момент укладення оспорюваного правочину особа не розуміла значення своїх дій та не могла керувати ними.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 20 червня 2018 року у справі № 161/17119/16-ц, від 12 вересня 2018 року у справі № 522/25597/13-ц, від 18 вересня 2019 року у справі № 311/3823/15, від 23 листопада 2022 року у справі № 368/953/19.

Крім того, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 11 листопада 2019 року в справі № 496/4851/14-ц (провадження № 61-7835сво19) вказав, що висновок судово-психіатричної експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину. Висновок про тимчасову недієздатність учасника такого правочину слід робити, перш за все, на основі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи в момент вчинення правочину. Хоча висновок експертизи в такій справі є лише одним із доказів у справі і йому слід давати належну оцінку в сукупності з іншими доказами, будь-які зовнішні обставини (показання свідків про поведінку особи тощо) мають лише побічне значення для встановлення того, чи була здатною особа в конкретний момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними. Висновок експертизи має бути категоричним та не може ґрунтуватись на припущеннях.

Тлумачення наведених норм права дає підстави для висновку, що для визнання правочину недійсним на підставі частини першої статті 225 ЦК України, може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 травня 2022 року у справі № 208/9102/15-ц (провадження № 61-21308св21) зазначено: «правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені (частина перша статті 225 ЦК України). Правила статті 225 ЦК України поширюються на випадки, коли фізична особа хоча і є дієздатною, однак у момент вчинення правочину вона перебувала в такому стані, коли не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). Підставою для визнання правочину недійсним на підставі, передбаченій частиною першою статті 225 ЦК України, має бути встановлена судом абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними. З позовом про визнання правочинів недійсними на підставі статті 225 ЦК України звертається: (а) або сторона правочину, яка не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними; (б) або в разі її смерті - інші особи, чиї цивільні права або інтереси порушені. До інших осіб відносяться, зокрема, спадкоємці сторони правочину, яка не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними».

У постанові від 06 квітня 2022 року у справі № 319/547/20 (провадження № 61-8623св21) Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду послався на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 грудня 2021 року у справі № 635/3664/16 (провадження № 61-14002св21), у якій зазначено, що «для визнання правочину недійсним на підставі, передбаченій частиною першою статті 225 ЦК України, може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними, і в основу рішення суду про недійсність правочину не може покладатися висновок експертизи, який ґрунтується на припущеннях.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду: від 19 червня 2019 року у справі № 554/11179/13-ц (провадження № 61-30685св18), від 02 листопада 2020 року у справі № 326/81/15 (провадження № 61-837св19), від 26 травня 2021 року у справі № 639/348/17 (провадження № 4822св21).

Так, за клопотанням позивача судом була призначена посмертна судово-психіатрична експертиза, за результатами якої складено висновок № 787 від 30.11.2023 року. (том 3 а.с. 155-158).

З описової частини висновку вбачається, що ОСОБА_3 на період який відноситься до 15.10.2020 виявляв ознаки психічних розладів внаслідок органічного ураження головного мозку (геморагічний інсульт 2016 році) з вираженим психоорганічним синдромом (інтелектуально-мнестичні та емоційно-вольові порушення), що досягають рівня недоумства. Про це свідчать дані матеріалів справи та медичної документації. Підекспертний тривалий час страждав на серцево-судинні захворювання та цукровий діабет. В 2013-2014 проведено операції по встановленню стентів після перенесеного інфаркту міокарда. Наявність атеросклерозу судинної системи призвело в листопаді 2016 року до виникнення у підекспертного геморагічного інсульту з яким він проходив лікування в реанімаційному відділенні ТОКПЛ. Під час обстеження та лікування, на протязі всього перебування в реанімації, у підекспертного спостерігались і описувались психомоторні збудження, порушення мови, зниження пам`яті та інтелекту, елементи дезорієнтації. В зв`язку з психотичною симптоматикою підекспертний в день виписки з реанімаційного відділення 30.11.2016 був госпіталізований в закритий психіатричний відділ ТОКПЛ. Проходив там лікування до 29.12.2016 року і був виписаний з діагнозом: психічні розлади внаслідок органічного ураження головного мозку з вираженим психоорганічним синдромом. В зв`язку з письмовою заявою дружини підекспертного з деонтологічних міркувань на титульній сторінці та виписці з історії хвороби вказаний діагноз: Органічний емоційно-лабільний розлад з метаморфопсичними включеннями.

В подальшому підекспертний до березня 2017 року спостерігався райпсихіатром і приймав антипсихотичні медикаменти (соліан) та препарати для відновлення пам`яті (мемокс). Після цього до райпсихіатра він не звертався, хоча згідно запису в амбулаторній карті відомо, що лікувався в приватному порядку та приймав соліан.

12.08.2020 року підекспертному проведено МРТ у висновку якого вказано про грубі органічні порушення головного мозку та наявність атрофічних змін речовини головного мозку, що є свідченням наростання патологічних розладів головного мозку та формуванням виражених органічних розладів психіки. На період який відноситься до 15.10.2020.

В амбулаторній карті № 516829 зроблено запис від 21.07.2021, що згідно постанови КМУ від 27.09.2000р. № 1465 (у редакції постанови КМУ від 10.10.2021 р.№ 924) усі форми психічних розладів, в тому числі на стадії ремісії, є протипоказом для отримання, носіння, перевезення та збереження зброї.

За результатами проведеного дослідження, з урахуванням усіх наданих на експертизу об`єктів дослідження експерт дійшов до висновків, що ОСОБА_3 на період часу, який відноситься до 15.10.2020 року виявляв ознаки психічних розладів внаслідок органічного ураження головного мозку (геморагічний інсульт 2016 році) з вираженим психоорганічним синдромом (інтелектуально-мнестичні та емоційно-вольові порушення), що досягають рівня недоумства, тому він не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними. Експерти дійшли наступних висновків:

1. ОСОБА_3 на період часу, який відноситься до 15.10.2020 року виявляв ознаки психічних розладів внаслідок органічного ураження головного мозку (геморагічний інсульт 2016 році) з вираженим психоорганічним синдромом (інтелектуально-мнестичні та емоційно-вольові порушення).

2. Так як вищевказаний розлад досягає рівня недоумства ОСОБА_3 не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними.

3. На період часу, який відноситься до 15 жовтня 2020 року ОСОБА_3 не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними.

Заперечуючи проти висновку експертизи, відповідачем ОСОБА_2 подано клопотання про призначення повторної посмертної судово-психіатричної експертизи (нова редакція) від 27.03.2024 року. В обґрунтування клопотання відповідач стверджує про неповноту висновку Тернопільської філії судових експертиз Державної установи «Інститут судової психіатрії» Міністерства охорони здоров`я України № 787 від 30.11.2023 року, а також про його необґрунтованість та неузгодженість дослідницької частини і зроблених висновків.

Щодо неповноти, зокрема вказується на те, що експертами не була досліджена амбулаторна карта хворого ОСОБА_3 з амбулаторії за місцем проживання. Проте, Суд зауважує, що зі змісту висновку № 787 від 30.11.2023 року та допиту експертів проведеного в судовому засіданні вбачається, що експертами взято до уваги амбулаторну карту № 516829 хворого ОСОБА_3 заведену в Тернопільській центральній районній лікарні по місцю проживання хворого. Амбулаторна карта № 516829 хворого ОСОБА_3 знаходиться в матеріалах справи та описана як предмет дослідження в описовій частині висновку судово-психіатричної експертизи № 787 від 30.11.2023 р.

Щодо відсутності у дослідницькій частині висновку № 787 від 30.11.2023 року опису пояснень позивачки та допитаних судом свідків, то експерти, відповідаючи на питання представника відповідачки адвоката Майки А.Б., зазначили, що дані пояснення мають суб`єктивний та суперечливий характер, а тому не є інформативними для експертного дослідження.

Водночас, щодо вказівки у клопотанні на відсутність дослідження пояснень відповідачки та нотаріуса, який посвідчував оспорюваний заповіт від 15 жовтня 2020 року, то суд зауважує, що жодна сторона у ході підготовчих та судових засідань не заявляла клопотання про допит приватного нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу Береша С.М. Також, відповідачка ОСОБА_2 не скористалась своїм правом надати суду особисті пояснення щодо обставин справи. Враховуючи принцип диспозитивності сторін, який закріплений у статті 11 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

З тих же підстав суд вважає необґрунтованою вказівку представника відповідачки ОСОБА_2 адвоката Майки А.Б. на те, що експерти не зробили спроби відшукати медичну документацію з приватної психіатричної клініки, де міг спостерігатись ОСОБА_3 .

При цьому, щодо вказівки у клопотанні про проведення повторної посмертної судово-психіатричної експертизи на відсутність у матеріалах експертного дослідження відповідної медико-експертної справи, яка могла бути заведена при присвоєні групи інвалідності ОСОБА_3 у 2018 році, то з даного приводу Суд зазначає наступне.

Принцип диспозитивності та змагальності сторін, який закріплений у ст.ст. 12, 13 Цивільного процесуального кодексу України передбачає обов`язок кожної сторони надати ті докази, на які вона посилається, або клопотати перед судом про їх витребування. Обов`язок сторін щодо представлення суду доказів кореспондується з обов`язком суду розглядати справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених Кодексом.

Згідно із п.3 ст.129 Конституції України до основних засад судочинства відноситься принцип змагальності сторін і свободи в наданні ними суду своїх доказів та в доведенні перед судом їхньої переконливості. Дане положення і є головним нормативним закріпленням принципів змагальності та диспозитивності в законодавстві України.

Загальна формула принципу змагальності закріплена в ст. 12 ЦПК України, відповідно до якої, вказується положення, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Сторона відповідача не подавала у встановлені процесуальним законом строки клопотання про витребування таких доказів як медико-експертну справу заведену при встановленні групи інвалідності згідно висновку МСЕК; протоколів психіатричного огляду 18.03.2021 року; медичних документів про отримане лікування у приватній психіатричній клініці. За таких умов посилання на неповноту проведеного дослідження при складанні висновку № 787 від 30.11.2023, як на підставу для проведення повторної посмертної судово-психіатричної експертизи є необґрунтованим.

Експерт, який не є стороною провадження, не наділений повноваженнями щодо збирання доказів, в тому числі і шляхом їх витребування. Усі докази, які підлягають дослідженню експертом, надаються експерту виключно судом, який залучив експерта (експертну установу) для проведення експертизи.

Щодо посилання у клопотанні на те, що при складанні висновку № 787 від 30.11.2023 експертами не були досліджені матеріали цивільної справи №607/18049/20, кримінального провадження № 607/8538/16к, цивільної справи № 607/12186/16-ц, цивільної справи №607/4016/21, цивільної справи 607/24063/21, Суд зазначає наступне.

Досліджені судом матеріали містять ряд процесуальних документів підписаних із зазначенням прізвища ОСОБА_3 . Однак, дані документи не містять інформації про рівень сприйняття, розуміння та усвідомлення ОСОБА_3 викладених у них відомостей. Рівень усвідомленого користування процесуальними правами учасника цивільного процесу не може бути досліджений з самого лише підпису на документах. Разом з тим оглядом матеріалів справи встановлено, що особисто ОСОБА_3 не був присутній в судових засіданнях після 2016 року.

Щодо документального оформлення висновку посмертної судово-психіатричної експертизи Тернопільської філії судових експертиз Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України № 787 від 30.11.2023 року, то суд приходить до переконання, що в цілому таке оформлення відповідає вимогам Інструкції затвердженої Наказом МОЗ України від 28.07.2014 № 527. Вказана Інструкція затверджує форму Висновку судового психіатричного експерта № 100/о.

Досліджуваний висновок № 787 від 30.11.2023 року за формою відповідає вимогам Інструкції затвердженої Наказом МОЗ України від 28.07.2014 № 527; рівень кваліфікації та повноваження експертів ОСОБА_68 та ОСОБА_69 не викликають у суду сумнівів та можуть бути перевірені згідно Державного реєстру атестованих судових експертів, що сформований згідно Наказу МінЮсту України № 897/5 від 28.03.2016.

Суд критично оцінює твердження відповідачки ОСОБА_2 про те, що діагноз ОСОБА_3 не відповідає Міжнародній кваліфікації хвороб виходячи із наступного. Міжнародна статистична класифікація хвороб та проблем, пов`язаних зі здоров`ям (скорочено МКХ) документ, який використовується як довідкова, статистична та класифікаційна основа в системі охорони здоров`я. Класифікація періодично переглядається та доповнюється під керівництвом Всесвітньої організації охорони здоров`я. МКХ є нормативним документом, що забезпечує єдність методичних підходів та міжнародну верифікацію матеріалів. Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.10.1998 року № 297 МКХ запроваджено у закладах МОЗ України.

МКХ-10 містить розділ : «РОЗЛАДИ ПСИХІКИ ТА ПОВЕДІНКИ (F00-F99) Органічні, включаючи симптоматичні, психічні розлади (F00-F09) F00». Даний класифікатор хвороб у вказаному розділі зокрема передбачає під маркуваннями F06, F07 та F09 наступні діагнози :

- F06 Інші психічні розлади внаслідок ушкодження чи дисфункції головного мозку або внаслідок соматичної хвороби ;

- F07 Розлади особистості та поведінки внаслідок хвороби, ушкодження та дисфункції головного мозку;

- F09 Неуточнений органічний чи симптоматичний психічний розлад.

Згідно дослідницької частини висновку судово-психіатричної експертизи №787 від 30.11.2023 на період, який відноситься до 15.10.2020 року ОСОБА_3 виявляв ознаки психічних розладів внаслідок органічного ураження головного мозку (геморагічний інсульт 2016 року) з вираженим психоорганічним синдромом (інтелектуально-мнестичні та емоційно-вольові порушення), що досягають рівня недоумства. При відповіді на перше питання поставлене в ухвалі від 07.09.2023 року про призначення посмертної судово-психіатричної експертизи експерти вказали саме цей діагноз. Разом із тим наявність у МКХ-10 діагнозів під маркуваннями F06, F07 та F09 свідчить про те, що не лише і не виключно деменція належить до психічних розладів внаслідок органічного ушкодження головного мозку. З огляду на наведене суд приходить до переконання, що відсутність у висновку судово-психіатричної експертизи № 787 від 30.11.2023 діагнозу «деменція» не свідчить про суперечність висновку Міжнародній статистичній класифікації хвороб та проблем, пов`язаних зі здоров`ям.

При цьому, суд також приймає до уваги, що експертиза у справі проведена посмертно та експертна комісія не встановлювала діагноз хворого, а досліджувала наявну медичну документацію із уже зафіксованими у ній діагнозами та проведеними обстеженнями ОСОБА_3 .

Суд відхиляє доводи про проведення у справі судово-психіатричної експертизи установою відмінною від тієї, назва якої зазначена в ухвалі про призначення експертизи від 07.09.2023 виходячи із наступного.

В ухвалі Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07.09.2023 року проведення експертизи доручено експертам Тернопільської філії судово-психіатричної експертизи Державної установи «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства хорони здоров`я України».

Із долучених до матеріалів справи документів вбачається, що 08.09.2023 року відповідно до наказу МОЗ України № 1601 найменування Державної установи «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров`я України» змінено на «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України».

12.09.2023 згідно наказу № 74 керівника Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства хорони здоров`я України» структурні підрозділи даної установи, в т.ч. Тернопільську філію, зобов`язано здійснити відповідні заходи пов`язані зі зміною найменування Інституту.

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про судову експертизу» судово-експертна діяльність в Україні здійснюється державними спеціалізованими установами та відомчими службами, до яких належать:

- науково-дослідні та інші установи судових експертиз Міністерства юстиції України;

- науково-дослідні установи судових експертиз, судово-медичні та судово-психіатричні установи Міністерства охорони здоров`я України (далі МОЗ України);

- експертні служби Міністерства внутрішніх справ України (далі МВС України), Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Державної прикордонної служби України.

Судово-експертна діяльність, пов`язана з проведенням криміналістичних, судово-медичних і судово-психіатричних експертиз, здійснюється виключно державними спеціалізованими установами. Експертами цих установ можуть бути фахівці, які мають відповідну вищу освіту й освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку та отримали кваліфікацію судового експерта.

Відповідно до вимог ст. 9 Закону України "Про судову експертизу" особа або орган, які призначили судово-медичну, судово-психіатричну чи судово-криміналістичну експертизу, можуть доручити її проведення лише тим судовим експертам, яких внесено до Реєстру атестованих судових експертів, ведення якого покладено на Міністерство юстиції України. Атестовані відповідно до цього Закону судові експерти включаються до державного Реєстру атестованих судових експертів, ведення якого покладається на Міністерство юстиції України. Сторонами не представлено та судом не здобуто доказів того, що експерти Державної установи «Інститут судової психіатрії» Міністерства охорони здоров`я України Бондаренко О.М. та ОСОБА_67 , які склали наявний у матеріалах справи висновок № 787 від 30.11.2023 за рівнем кваліфікації та проведеною атестацією не наділені правом на складання відповідного висновку.

Відповідно до частин першої, другої статті 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

При перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з`ясувати: достатність поданих експертові об`єктів дослідження; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.

Згідно з частиною другою статті 113 ЦПК України, якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам). (Ухвала КЦС Верховного Суду від 19 лютого 2019 року у справі № 761/45993/16-ц).

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 30 травня 1997 року «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» повторна експертиза призначається, коли є сумніви у правильності висновку експерта, пов`язані з його недостатньою обґрунтованістю чи з тим, що він суперечить іншим матеріалам справи, а також за наявності істотного порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи.

11.04.2024 року представником відповідачки Скарлош адвокатом Майка А.Б. було подано клопотання про призначення додаткової посмертної судово-психіатричної експертизи. У даному клопотанні ставляться питання про дослідження шляхом проведення посмертної комісійної судово-психіатричної експертизи ряду додаткових питань , а саме:

- Який точний діагноз захворювань ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 в період з 30.11.2016 року по 15.102020 року ? Чи є це захворювання психіатричним, чи неврологічним?

- Чи перебував ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 на психіатричному обліку після лікування у відділенні інтенсивної терапії з приводу геморагічного інсульту з помірно вираженою сенсорно-амнестичною афазією з 30.11.2016 року?

- Чи заводилась історія хвороби на ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 в період 30.11.2016 року по 15.10.2020 року? Якщо так. То в якому лікувальному закладі?

- Чи є відомості з приводу психічного захворювання в історії хвороби та будь-якій медичній карті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 в період 30.11.2016 року по 15.10.2020 року?

- Чи надавалась будь яка медична допомога ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 в період 30.11.2016 року по 15.10.2020 року? Якщо так, з приводу якого захворювання, коли і ким, які лікувальні препарати йому призначалися і на який період часу?

- Чи свідчать виявлені при магнітно-резонансній томографії від 12.08.2020 року грубі органічні ушкодження та атрофічні зміни речовини головного мозку про глибокий рівень ураження психічної сфери ОСОБА_3 .?

- Чи проявлявся у ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 розлад психічної діяльності на фоні захворювання, внаслідок якого він не міг розуміти значення своїх дій або керувати ними в період 30.11.2016 року по 15.10.2020 року ?

- Чи міг ОСОБА_3 станом на 15.10.2020 року усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними ?

- Чи міг ОСОБА_3 під час складання заповіту 15.10.2020 року усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними ?

Підставою для проведення додаткової посмертної судово-психіатричної експертизи адвокат Майка А.Б. вказує на ті ж обставини, які були заявлені як підстава для проведення повторної експертизи, а саме неповнота проведеного дослідження та допущені порушення методичних та нормативних вимог при складанні висновку № 787 від 30.11.2023 року.

Зокрема, представник відповідача вказує на несинонімічність понять «Розуміти» та «Усвідомлювати», які вжиті експертами у висновку № 787 від 30.11.2023 року як тотожні.

Проаналізувавши доводи клопотання, заслухавши думку інших учасників, справи, Суд приходить до переконання про відсутність підстав для призначення у справі додаткової посмертної судово-психіатричної експертизи та при цьому виходить з викладеного нижче.

Згідно ст. 61 ЦПК додаткова експертиза призначається після розгляду судом висновку первинної експертизи, коли з`ясується, що усунути неповноту або неясність висновку шляхом допиту експерта неможливо.

В ухвалі про призначення додаткової експертизи необхідно чітко зазначити, які саме висновки експерта суд вважає неповними чи неясними або які обставини зумовили необхідність розширення експертного дослідження. Така судова експертиза може призначатись як з ініціативи суду, так і за клопотанням учасників судового процесу, а її проведення може бути доручено тому ж або іншому експерту. Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 920/639/17. При цьому судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Проте, у заявленому клопотанні про призначення додаткової посмертної судово-психіатричної експертизи ті питання, які дійсно становлять предмет доказування у поточній справі та потребують спеціальних знань у галузі судової психіатрії, дублюють питання вирішенні при складенні висновку № 787 від 30.11.2023 року. Інші питання, зокрема щодо наявності або відсутності медичної документації щодо лікування ОСОБА_3 стосуються стадії зібрання доказів, оцінки їх достатності та повноти і не потребують спеціальних знань у галузі судової психіатрії.

У клопотанні про проведення додаткової посмертної судово-психіатричної експертизи автор клопотання не довів, що наявний у матеріалах справи висновок № 787 від 30.11.2023 року не дає відповіді на питання, які є предметом дослідження в рамках заявлених позовних вимог.

Щодо несинонімічності понять «Розуміти» та «Усвідомлювати», які вжиті експертами у висновку № 787 від 30.11.2023, то дане питання було предметом дослідження суду в ході допиту експертів в судовому засіданні, під час якого експерт ОСОБА_66 дав суду відповідь, що вживав дані поняття як тотожні.

Слід також зазначити, що у посмертних експертизах судовий експерт психіатр позбавлений можливості безпосередньо спілкуватися із підекспертним, тому цей вид експертиз допускає кваліфікацію стану померлого з урахуванням наданих експерту вихідних даних (медичної документації, матеріалів справи, показів очевидців, тощо).

Крім того, Суд не приймає до уваги висновок ОСОБА_70 Каніщева № 1 від 27 січня 2024 року наданий на замовлення відповідачки ОСОБА_2 та Висновок судово-психіатричного експертного дослідження Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України» № 198 від 21.02.2024 року, проведеного на замовлення позивачки ОСОБА_1 , оскільки дані висновки є неналежними доказами по справі, оскільки експерти не попереджені про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 КК України за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов`язків.

Таким чином, суд визнає висновок повним, ясним, обґрунтованим, таким, що узгоджується з іншими матеріалами справи, а тому суд бере до уваги висновок судово-психіатричного експерта № 787 від 30.11.2023 та приймає за основу.

Водночас, Суд не приймає до уваги покази свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_18 ,, ОСОБА_19 , ОСОБА_22 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_47 , оскільки вони спростовуються висновком експертизи, медичною документацією та показами інших допитаних в судовому засіданні свідків, які показали, що поведінка ОСОБА_3 свідчила про наявність у нього психічного захворювання.

Аналізуючи надані сторонами докази, покази свідків під час розгляду справи, зважаючи на медичну документацію, враховуючи висновок судово-психіатричного експерта № 787 від 30.11.2023, суд приходить до висновку про наявність законних підстав для визнання недійсним заповіту ОСОБА_3 від 15.10.2020, який складений на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу Береш С.М. і зареєстрований в реєстрі за № 3505.

Верховний суд у постанові від 25.11.2021 по справі № 210/573/19 зазначає, що обов`язковість вимог ст. 105 ЦПК України щодо призначення судової-психіатричної експертизи при вирішенні спору про визнання правочину недійсним за ст. 225 ЦК України вказує на те, що саме висновок експерта в цьому випадку є належним доказом медичного характеру в розумінні ст. 77 ЦПК України.

Інші доводи сторін не впливають на висновки суду, відтак не потребують детального обґрунтування.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

У сукупності з іншими доказами у справі та, з урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку про підставність позовних вимог про визнання недійсними заповіту ОСОБА_3 від 15.10.2020, посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу Береш С.М., реєстровий номер 3505.

За таких обставин, оцінюючи в сукупності досліджені в судовому засіданні докази, суд приходить до висновку про наявність законних підстав для задоволення позовних вимог про визнання заповіту недійсним.

Доводи сторони відповідача щодо здорового психічного стану ОСОБА_3 , в тому числі, і під час складення заповіту, спростовуються висновком посмертної судово-психіатричної експертизи № 787 від 30.11.2023, який суд визнає належним, допустимим та достовірним доказом, і який не спростований стороною відповідача.

Відповідно до п. 6ст. 264 ЦПК Українипід час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно зі ст.133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Враховуючи те, що позов задоволено у повному обсязі, у відповідності до статті 141 ЦПК України, із відповідача в користь позивача, слід стягнути понесені позивачем судові витрати, що складаються із судового збору в розмірі 992,40 грн.

Щодо стягнення судових витрат пов`язаних із проведенням судово-психіатричного експертного дослідження згідно Висновку Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України» № 198 від 21.02.2024 року, проведеного на замовлення позивачки ОСОБА_1 в розмірі 25286, 04 грн., то стягнення даних витрат до задоволення не підлягає, оскільки Судом даний висновок експерта не брався до уваги при вирішенні спору по суті.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.141,213-215,263-265,272,353,354, ЦПК України, суд,

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі.

Визнати недійсним заповіт ОСОБА_3 , який посвідчений 15 жовтня 2020 року за реєстраційним номером 3505 приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу Береш С.М. на користь ОСОБА_2 .

Стягнути із ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 992,40 гривень сплаченого позивачем судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , проживає за адресом: АДРЕСА_8 .

Відповідач: ОСОБА_2 , проживає за адресом: АДРЕСА_9 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Третя особа: Тернопільська районна державна нотаріальна контора, вул. Котляревського, 27, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 05466080.

Третя особа: приватний нотаріус Тернопільського міського нотаріального округу Береш Сергій Миколайович, адреса: вул. Л. Українки, 39, м. Тернопіль, 460002.

Головуючий суддяВ. Л. Дзюбич

СудТернопільський міськрайонний суд Тернопільської області
Дата ухвалення рішення22.04.2024
Оприлюднено14.05.2024
Номер документу118978837
СудочинствоЦивільне
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них

Судовий реєстр по справі —607/10326/22

Ухвала від 02.09.2024

Цивільне

Тернопільський апеляційний суд

Костів О. З.

Постанова від 12.08.2024

Цивільне

Тернопільський апеляційний суд

Костів О. З.

Ухвала від 11.07.2024

Цивільне

Тернопільський апеляційний суд

Костів О. З.

Ухвала від 01.07.2024

Кримінальне

Тернопільський апеляційний суд

Гірський Б. О.

Ухвала від 24.06.2024

Цивільне

Тернопільський апеляційний суд

Костів О. З.

Ухвала від 04.06.2024

Цивільне

Тернопільський апеляційний суд

Костів О. З.

Ухвала від 21.05.2024

Цивільне

Тернопільський апеляційний суд

Костів О. З.

Рішення від 17.05.2024

Цивільне

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Дзюбич В. Л.

Рішення від 22.04.2024

Цивільне

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Дзюбич В. Л.

Рішення від 22.04.2024

Цивільне

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Дзюбич В. Л.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні