Рішення

від 03.05.2024 по справі 686/24536/21

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 686/24536/21

Провадження № 2/686/974/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 травня 2024 року Хмельницький міськрайонний суд в складі:

головуючої судді Павловської А.А.,

з участю секретаря судового засідання Вороніної К.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Хмельницький цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 (за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Товариства з обмеженою відповідальності «Бімер») про визнання договорів недійсними, скасування договору, скасування реєстраційних записів, витребування майна з чужого незаконного володіння, -

ВСТАНОВИВ:

1.Стислий виклад позицій учасників справи і показань свідків

В жовтні 2021 ОСОБА_5 звернулася до суду з вище вказаним позовом,в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив:

-визнати недійсним договір комісії №013628 від 23.11.2018 р. між ТОВ «Бімер» та ОСОБА_1 .

-визнати недійсним та скасувати договір купівлі-продажу №6329/18/013628 від 23.11.2018 р., укладений між ТОВ «БІМЕР» та ОСОБА_4 ,

-скасувати реєстраційний запис, за яким автомобіль TOYOTALANDCRUISER 200 (4461 куб см.. № кузова НОМЕР_1 , 2015 року випуску), зареєстровано за

ОСОБА_4 ,

-скасувати реєстраційний запис, за яким автомобіль TOYOTALANDCRUISER 200 (4461 куб см.. № кузова НОМЕР_1 , 2015 року випуску), зареєстровано за ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

-витребувативід ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 автомобіль TOYOTALANDCRUISER200(4461куб см..№ кузова НОМЕР_1 ,2015року випуску),

В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що 21.07.2018 року, він придбав автомобіль ТОYОТА LАNDCRUISER 200 (4461 куб. см., кузов № НОМЕР_2 , 2015 р.в.) на підставі договору №4257 від 21.07.2018 року та оформив на себе. З 09.10.2018 року по 23.10.2020 він працював за кордоном, на території України його не було. Після повернення в Україну дізнався, що автомобіль без його відома та його згоди 23.11.2018 відчужено за договором купівлі-продажу №6329/18/013628 укладеним між ТОВ «Бімер» та ОСОБА_4 та договором комісії №013628 від 23.11.2018 укладеним між ТОВ «Бімер» та ОСОБА_1 , замість якого незрозуміло з яких підстав вказано ОСОБА_5 . В результаті укладення даних договорів спірний автомобіль був перереєстрований на нового власника ОСОБА_6 . Оскільки автомобіль вибув з його володіння поза його волею, а свою дружину ОСОБА_5 позивач не уповноважував на укладення будь-яких правочинів на відчуження автомобіля, то вище вказані договори комісії та купівлі-продажу є нікчемними.

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали і просили задовольнити в повному обсязі.

Позивач пояснив, що спірний автомобіль був придбаний ним в 2018 році в ОСОБА_7 , його кума, з яким вони давно знайомі як земляки, а до того він користувався ним на підставі виданої ОСОБА_7 довіреності.

В кінці 2018 року позивач виїхав до Чехії з метою лікування сина. Дружина привезла сина до нього і вони поїхали на курорт « ОСОБА_8 ».

Тим часом до позивача зателефонував його кум ОСОБА_9 (заступник начальника податкової, з яким вони знайомі з 2006 2007 року) щодо того, що його кум ОСОБА_10 попросив приїхати до нього, аби обговорити можливість спільної діяльності. Коли закінчилося лікування, дружина позивача приїхала до Польщі разом з ОСОБА_9 і його дружиною та водієм (з 16 по 18 листопада 2018 року). 18.11.18 ОСОБА_9 , дружина з сином, водій поїхали, а позивач залишився в Польщі.

Наступного дня він зустрівся з ОСОБА_11 і поїхав до нього, на авто позивача « ОСОБА_12 » вони поїхали до Німеччини з питань подальшого ведення бізнесу, однак він позивача не зацікавив і вони повернулися до готелю в Польщі. Наступного дня зустрілися знову, відпочивали, а ввечері позивача побили, закрили в кімнаті, вимагаючи 300 доларів.

За кілька днів позивача посадили в авто і кудись повезли в супроводі трьох інших людей. До місця призначення дісталися вночі, сказали позивачеві, що приїде дружина і передадуть авто. Перед передачею авто позивач ні з дружиною, ні з ОСОБА_7 не говорив, не зізвонювався. Позивач побачив дружину і ОСОБА_7 і зробив так, як йому сказали. Дружині сказав, що пояснить потім. Передача автомобіля зайняла кілька хвилин (23.11.18), після цього позивача посадили в інше авто і завезли в іншу квартиру, де утримували, вимагаючи грошей. Від людей, які його утримували, позивач дізнався, що в нього вдома був обшук і що він перебуває в розшуку. Відтоді він не бачив свого автомобіля. Був там до кінця березня 2019 року, коли зміг втекти.

Після втечі позивач переїхав до Російської Федерації. Телефонував спочатку до ОСОБА_7 , потім до дружини. Орієнтовно в квітні відновився зв`язок з дружиною і з`ясувалося, що за цей час було переоформлено майно. Сім`я приїжджала до нього в Російську Федерацію.

Коли позивач повернувся в Україну, він був затриманий і поміщений в СІЗО, звідки був звільнений 15 липня під домашній арешт (кримінальне провадження щодо нього наразі триває в суді). Коли він був в СІЗО, його адвокат з`ясував, де наразі його авто, і одразу по отриманню відповіді було подано даний позов до суду.

В матеріалах справи є відомості про те, що спірне авто виїхало з України 9.10.18 і в`їхало 24.11.18. Водночас в Реєстрі обтяжень є запис про його огляд і опис 22.11 податковим інспектором ДПС. На даний автомобіль було накладено арешт, за зняття якого дружина заплатила ОСОБА_13 1000 доларів. Договір комісії був укладений 23.11, коли авто перебувало не в Україні. Договір комісії підписаний дружиною, котрій позивач не надавав довіреності на продаж. Договір купівлі-продажу датований 23.11, коли ОСОБА_7 був в Польщі, а фактично підписаний 27.11, на прохання Мантуляка у м. Хмельницький в МРЕВ.

Позивач визнає, що теперішній власник авто ОСОБА_14 є його добросовісним набувачем.

Представник позивача акцентував увагу на тому, що оспорюваних договір комісії підписаний не уповноваженою особою ОСОБА_5 .

Представник відповідача ОСОБА_6 в судовому засіданні проти позову заперечив і просить в його задоволенні відмовити, посилаючись на те, що позивач знав про продаж авто, більше того, сам надавав дружині вказівку про його відчуження, оскільки на той час вони виводили майно зі своєї власності, щоб убезпечити себе від його арешту в межах кримінальної справи, до якої мав стосунок позивач. Відповідач же є добросовісним набувачем і в нього відсутні будь-які підстави повертати вказане майно.

Додатково зазначив, що пояснення відповідачів ОСОБА_15 та ОСОБА_16 як свідків сфабриковані, адже вони всі є рідними людьми з позивачем і завчасно узгодили свої покази. На думку ОСОБА_17 , почалася кримінальна справа щодо позивача і його сімя почала його рятувати, в тому числі продавати майно. Позивач боявся повертатися в Україну, щоб не посадили в СІЗО, а передав авто з метою вирішення питань по кримінальній справі. Зараз же в нього постала потреба повернення авто. Натомість відповідач ОСОБА_18 не знав про ці обставини. Він купував спірне авто в Києві в 2019 році за відплатним договором через комісійну компанію, обравши його на сайті «АвтоРіа». Про судову справу дізнався лише від суду. До нього змінилося 5 чи 6 власників цього авто. Він не був знайомий з ОСОБА_9 , не мав з ним спільних друзів.

Відповідачка ОСОБА_5 в судовому засіданні позов визнала, в якості свідка повідомила суду, що вони з позивачем перебувають у шлюбі понад 20 років і мають чотирьох спільних дітей.

Так, на початку жовтня 2018 чоловік (позивач) поїхав за кордон з метою лікування сина. в середині жовтня вона завезла сина до нього і повернулася. Коли курс лікування (орієнтовно 10 днів) минув, їхній кум ОСОБА_9 зайшов до неї на роботу і з`ясувалося, що йому також треба було до Польщі, а оскільки відповідачка мала їхати забирати сина, вони вирішили поїхати всі разом.

Потім в них вдома відбувся обшук з Одеської прокуратури і на тому зв`язок з чоловіком у відповідачки припинився.

Наступного дня ОСОБА_9 приїхав, сказав, що знає про кримінальну справу від свого знайомого і може допомогти завдяки наявним в нього зв`язкам. Відповідачка була вдячна йому, бо не розумілася на цьому. Все їх майно внесене в ТОВ «Династія», тобто все могли забрати. ОСОБА_9 сказав, щоб зберегти майно, вона може переоформити на його людей, для чого треба привезти печатку товариства і всі документи на товариство.

Потім ОСОБА_9 зателефонував, що потрібно забрати спірний автомобіль з Польщі. Оскільки позивачка не їздить за кермом, попросив ОСОБА_7 перегнати авто. В дорозі вони багато спілкувалися, але не про авто.

Коли вони приїхали до Польщі, там був позивач, їхнє авто і чужий чоловік за кермом. Вона підійшла до чоловіка, він сказав, що не може зараз говорити, сказав брати авто і їхати в Хмельницький.

Після перетину кордону ОСОБА_9 зателефонував і сказав їхати у ОСОБА_19 . Потім ОСОБА_7 набрав номер телефона і йому сказали їхати в МРЕВ. Там їй показали, що є арешт на це авто. Звідти сказали їхати в ОСОБА_20 , бо машина в розшуку, тому хай ОСОБА_9 сам каже, що робити. їхати треба було швидко з тим, аби не зупинили розшукуване авто в дорозі.

Вона і ОСОБА_7 приїхали до ОСОБА_9 , поставили авто на парковку біля нього.

27.11 подзвонив ОСОБА_9 і сказав під`їхати в МРЕВ. Машину оглянули. Відповідачка і ОСОБА_7 чекали в машині. ОСОБА_9 вийшов і приніс документи. Вона і ОСОБА_7 їх підписали, вона підписувала, не читаючи, довіряла кумові. Дійсно в наявних у справі договорах проставлено саме її підпис від її імені. ОСОБА_9 запевнив, що за авто можна більше не хвилюватися, позивач забере його, коли повернеться в Україну. Вони залишили авто. Що з ним сталося далі, відповідачка не знає. Коштів ніяких їй за авто не давали.

За допомогою ОСОБА_9 вони переоформили два своїх авто « ОСОБА_21 » (спірний) і « ОСОБА_22 ». Метою переоформлення було зберегти майно з огляду на наявність кримінальної справи щодо позивача, адже в відповідачки четверо дітей.

З позивачем вона спілкувалася вперше після цього вже після Різдва, по кілька хвилин, з телефона ОСОБА_9 . Вони з позивачем говорили на загальні теми, «як ти», «як діти». По реалізації авто не говорили більше.

В липні 2019 відповідачка вперше побачила позивача вони з дітьми поїхали до нього в Росію.

Вона передавала чоловікові гроші за кордон через ОСОБА_7 навесні 2019 року. тоді чоловік сказав їй не довіряти ОСОБА_9 , розказав, що його тримали на квартирі.

Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні позов визнав, як свідок пояснив, що він виконував всі вказівки позивача і його дружини (його кума, якого він знає понад сорок років, і куми), в тому числі про перевезення автомобіля, передачу коштів, не з`ясовуючи, з чим це пов`язано і для чого потрібно. Договір купівлі-продажу дійсно підписав він, однак не читав його. Коли зрозумів, що придбав авто, переоформив його на іншого покупця.

Спірний автомобіль ОСОБА_7 придбав за орієнтовно 2 млн грн., потім продав позивачеві.

23.11.18 йому зателефонував ОСОБА_9 і сказав, що в позивача проблеми із законом, треба поїхати забрати авто. Вони з ОСОБА_23 поїхали. В дорозі спілкувалися, однак не говорили про ситуацію з позивачем.

Коли вони з ОСОБА_23 перейшли кордон, машина вже була на місці, біля машини був позивач. ОСОБА_7 привітався з позивачем, спитав, в чому справа. Вони лише почали говорити, коли з машини з-за керма вийшов незнайомий чоловік, передав ключі і документи, сказав не ставити запитань і їхати.

ОСОБА_7 і дружина позивача поїхали. Після перетину кордону він зателефонував ОСОБА_9 і він сказав їхати у ОСОБА_19 , що ОСОБА_7 і зробив, не з`ясовуючи, куди саме і навіщо.

24.11.18 ОСОБА_9 сказав, що у Львові їх вже чекають. Вони приїхали в МРЕВ, передали документи, зайшли, але чоловік, з яким вони спілкувалися, сказав швидко їхати звідти.

Оскільки у Львові оформлення не пройшло, вони поїхали у ОСОБА_20 до ОСОБА_9 , віддали документи і ключі від авто йому, поставивши машину по вул. Хотовицького біля пологового будинку, як сказав зробити ОСОБА_9 . Наступного дня поїхали до МРЕВ усі троє. Згодом ОСОБА_9 , який приносив документи ОСОБА_7 на підпис і які ОСОБА_7 підписував, не читаючи (зокрема договір купівлі-продажу, який оспорюється у справі), сказав, що авто оформили на ОСОБА_7 . Вони посварилися, бо ОСОБА_7 не хотів цієї машини собі, після чого вони переоформили авто орієнтовно 27.11 на іншу людину.

Наступного разу ОСОБА_7 возив позивачеві гроші від дружини в Познань на початку 2019 року. на тему авто вони не спілкувалися і позивач взагалі йому нічого не пояснював, бо був п`яний.

З ОСОБА_24 ще спілкувався, однак вони не говорили більше про цю ситуацію.

Третя особа свого представника в судове засідання не направила, пояснень у справі не надала, хоча про час і місце судового розгляду справи повідомлялася в установленому законом порядку, про причини неявки не повідомила, з огляду на що суд вважає за можливе судовий розгляд справи провести за відсутності представника третьої особи в судовому зсіданні.

Свідок ОСОБА_25 в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_26 та ОСОБА_23 його куми, а ОСОБА_27 його знайомий як кум позивача. ОСОБА_7 в близьких відносинах з позивачем, він допомагав і допомагає позивачеві. Свідок працював в податковій міліції з 1999 року по 2014 рік. Щодо спірного авто «Тойота ЛандКрузер» знає, що позивач їздив на ньому, виїжджав ним за кордон, дитину возив на лікування, а також що авто наразі продане.

У 2018 2019 роках він спілкувався з позивачем, з кінця 2018 року лише по телефону, бо позивач поїхав за кордон. Вони були на той час у дружніх стосунках.

Знає, що була кримінальна справа будівництво в Одесі від позивача до його виїзду за кордон свідок чув, що по ньому питання не стояло, а коли виїхав за кордон, вже по ньому стало питання. Ще до виїзду з України позивач розповідав йому ситуацію по кримінальній справі в Одесі хто закритий, хто ні.

Позивач виїжджав в жовтні 2018 року з метою лікування дитини, а потім лишився за кордоном. Спірний транспортний засіб був в користуванні лише позивача, ОСОБА_7 не мав таких коштів, щоб його купити.

Свідку відомо, що ОСОБА_7 їздив до позивача за авто зі слів позивача по телефону, а коли вони вже були в Україні і ОСОБА_23 , і ОСОБА_27 до свідка телефонували зі ОСОБА_28 , що хочуть його переоформити. Позивач, коли був у Польщі, свідкові також пропонував придбати спірне авто, однак він відмовився. Він чув, що позивач має намір його продати.

Свідок допомагав позивачеві на його прохання знайти адвокатів, а переоформити майно ОСОБА_29 не пропонував. Знає про позивача, що в його родині і бізнесі ухвалює рішення лише позивач, оскільки він чітко знає, чого хоче, а дружина зробить все, що він скаже, аби зберегти міцну сім`ю.

Коли ОСОБА_23 зателефонувала до свідка, що вони у Львові хотіли перереєструвати цей автомобіль, то там був арешт. В Хмельницькому з`ясували, що це податкова застава. Саме з цих питань вони спілкувалися з ОСОБА_23 : свідок пояснив їй, що це таке. ОСОБА_23 не передавала коштів власне йому. Наскільки йому відомо, вони сплатили ту суму, в зв`язку з якою існувала застава, після чого, вочевидь, застава була знята і вони продовжили займатися спірним транспортним засобом і, з їх слів, продали. Хто саме займався перереєстрацією, не знає, не був присутній. Стверджує, що не має жодного стосунку до перереєстрації авто і не чинив щодо позивача жодного примусу. В МРЕВ м. Хмельницького знайомих не має і не ходив туди щодо спірного авто, не давав на підпис ніяких договорів, не підробляв ніяких документів, та й не міг брати в цьому участі, бо з 2014 року є пенсіонером, ні в яких владних структурах не працює.

Свідку відомо, що позивач почав перереєстрацію свого майна ще до виїзду за кордон в «Династію». Він чув від позивача, що по ціні йому не подобалося, за скільки продано авто, вийшло на кілька тисяч дешевше, ніж він очікував. Свідку позивач пропонував купити його за 58 тис. дол. Навіщо позивач продавав авто, не може стверджувати. Знає, що позивач мав різні плани, зокрема, будувати бізнес в Польщі, про що радився зі свідком. В нього не було будь-яких вказівок щодо позивача, а також будь-якого стосунку щодо його перебування за кордоном.

З 9.10.18 по кінець 2018 219 рр свідок спілкувався з позивачем по телефону на « ОСОБА_30 » - за бажанням позивача саме в такий спосіб. Позивач говорив, що гуляв, їв, пив. Спілкування між ними припинилося після повернення позивача в Україну.

2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі

18.10.2021 року в провадження судді ОСОБА_31 надійшла вище вказана позовна заява, в якій ухвалою від 26.02.2024 року задоволено заяву про самовідвід головуючого судді.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи, після задоволення попереднім складом суду заяви про самовідвід головуючого, справу передано в провадження судді Павловській А.А.

01.03.2024 у справі призначено підготовче судове засідання на 21.03.2024.

21.03.2024 підготовче судове засідання відкладено на 19.09.2024 в зв`язку з заявленим клопотанням позивача про проведення розгляду справи в дистанційному судовому засіданні з участю його представника. Клопотання було задоволено.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 19.04.2024 задоволено клопотання представника відповідача про допит співвідповідачів як свідків, закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті на 26.04.2024.

26.02.2024 в судовому засіданні сторони і оголошено перерву з підстави задоволення клопотання представника відповідача про виклик свідка.

03.05.2024 розгляд справи закінчено, ухвалено рішення суду по суті заявлених вимог.

3. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Встановлено, що 21.07.2018 позивач набув у власність автомобіль Toyota Land Kruiser», 2015 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , - на підставі договорів комісії та купівлі-продажу від 21.07.2018, укладених з ПП «Леон-Поділля» (арк. спр. 7-8, 10 11, 29-32).

09.10.2018 позивач виїхав з України через пункт пропуску Нові Яриловичі автомобілем НОМЕР_3 Toyota (арк. спр. 12, 33, 161 174, 180).

25.10.2018 ОСОБА_5 виїхала з України через пункт пропуску Шегині, повернулася 26.10.2018 в Україну через пункт пропуску Краківець (арк. спр. 180).

З 26.10.2018 по 14.11.2018 син позивача ОСОБА_32 перебував на лікуванні в реабілітаційному санаторії в Чеській Республіці (арк. спр. 197 198).

29.10.2018 ОСОБА_1 було оголошено в розшук в межах досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 42016162010000032 від 20.04.2016 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 5 ст. 191, ст. 356 КК України (арк. спр. 12 13, 33 34, 38).

16.11.2018 ОСОБА_5 виїхала з України через пункт пропуску Краківець, повернулася 18.11.2018 в Україну через пункт пропуску Краківець. Поїздка відбулася іншим автомобілем «Мерседес» НОМЕР_4 (арк. спр. 9, 28, 180).

21.11.2018 в межах досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до ЄДРД за № 42016162010000032 від 20.04.2016, на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 07.11.2018 було проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_1 та вилучено ряд речей (арк. спр. 190 196).

23.11.2018 ТОВ «БІМЕР» було укладено договір комісії № 013628, який підписала ОСОБА_5 як уповноважена особа від комітента ОСОБА_1 (арк. спр. 18 19, 39 42). За цим договором сторони домовилися про вчинення комісіонером договору купівлі-продажу автомобіля TOYOTALANDCRUISER 200, № кузова НОМЕР_1 , за 110000 грн.

23.11.2018 між ТОВ «БІМЕР» і ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу 6329/18/013628 вище вказаного автомобіля, за яким ОСОБА_4 набув його у власність за 110000 грн. (арк. спр. 20 21, 41 42).

23.11.2018 було зареєстровано публічне обтяження (податкова застава) Головним управлінням ДФС у Хмельницькій області на автомобіль TOYOTALANDCRUISER 200, № кузова НОМЕР_1 , НОМЕР_3 (арк. спр. 140 141).

23.11.2018 Ярема виїхав з України в пункті пропуску Шегині, а 24.11.2018 через той же пункт пропуску повернувся автомобілем НОМЕР_3 (арк. спр. 61 62, 180, зворот).

23.11.2018 ОСОБА_5 виїхала з України через пункт пропуску Шегині, повернулася 24.11.2018 в Україну через пункт пропуску Шегині автомобілем НОМЕР_3 (арк. спр. 180).

24.11.2018 автомобіль TOYOTALANDCRUISER 200, № кузова НОМЕР_1 , НОМЕР_3 , був ввезений ОСОБА_33 в Україну (пасажир ОСОБА_15 ; арк. спр. 161 174).

26.11.2018 обтяження на спірне авто було вилучено (арк. спр. 140).

27.11.2018 ОСОБА_4 звернувся з заявою про перереєстрацію на нового власника за договором купівлі-продажу до РСЦ ГСЦ МВС в Хмельницькій області (арк. спр. 16, 37).

10.09.2019 автомобіль TOYOTALANDCRUISER 200, № кузова НОМЕР_1 , було перереєстровано на відповідача ОСОБА_6 , який є на даний час його власником (арк. спр. 92).

23.10.2020 позивач повернувся в Україну через пункт пропуску Юнаківка (арк. спр. 14, 35, 180).

13.10.2021 ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому зазначено, що 09.10.2018 він виїхав за кордон, де залишився працювати.

17.03.2022 ОСОБА_1 подав до суду позовну заяву в нові редакції, де також зазначив, що 09.10.2018 виїхав за кордон, де і залишився працювати, і звідки повернувся в Україну 23.10.2020 (арк. спр. 98 99).

31.01.2023 ОСОБА_1 звернувся до Хмельницької обласної прокуратури з заявою про внесення відомостей до ЄРДР про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 146, ч. 4 ст. 187, ч. 4 ст. 189, ч. 4ст. 190, ч. 3 ст. 289, ч. 5 ст. 191 КК України, зазначаючи, що ОСОБА_25 разом з особою на ім`я ОСОБА_11 безпідставно вимагали і отримали належні ОСОБА_1 грошові кошти, незаконно позбавили його волі, наносили тілесні ушкодження, заволоділи його транспортним засобом та транспортним засобом юридичної особи, учасником якої є ОСОБА_1 (арк. спр. 181).

4. Мотивована оцінка аргументів сторін, порушення прав, застосовані норми права

Суд, заслухавши сторони та їх представників, показання свідків, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов до задоволення не підлягає з таких підстав.

Перш за все, за ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

У прийнятті визнання співвідповідачами позову судом має бути відмовлено, оскільки вони визнають ті обставини, про які їм відомо лише зі слів позивача і свідками яких вони особисто не були, при цьому відповідач ОСОБА_6 цих обставин не визнає, а відповідне визнання впливає безпосередньо саме на його права та обов`язки. Відтак судовий розгляд у даній справі має бути проведено в повному обсязі.

Надалі, відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 15ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; (пункти 1 і 4 частини другої статті 175 ЦПК України).

Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України).

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

За ч. 1 ст. 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсними договорів комісії і купівлі-продажу, на підставі чого також про скасування реєстраційних записів, а також витребування майна.

Разом з тим, спірні договори укладені з ТОВ «Бімер», а вказану особу не залучено до участі у справі як співвідповідача. Позивач у цій справі клопотань про залучення до участі у справі третьої особи як співвідповідача не заявляв. Суд не вправі залучати співвідповідачів у справі з власної ініціативи. На стадії підготовчого судового засідання, як і на стадії судового розгляду справи інтереси позивача представляв адвокат, відтак його права в судовому засіданні йому були в повному обсязі відомі та зрозумілі.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Таким чином, позовні вимоги про визнання договорів недійсними заявлені позивачем до не всіх належних відповідачів, а саме позивачем не залучено до участі у справі як співвідповідача ТОВ «Бімер», що є підставою для відмови в цій частині позовних вимог.

Позовні вимоги про скасування реєстраційних записів є похідними від вимог про визнання договорів недійсними, відтак теж до задоволення не підлягають.

Що ж стосується вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння, то суд враховує також такі обставини та відповідні їм норми права.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановленічастинами першою - третьою,п`ятоюташостою статті 203цього Кодексу.

За ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Представник позивача послався на те, що спірне майно було викрадене. Фактично в цьому полягає і позиція позивача, адже в судовому засіданні він стверджував, що його кум ОСОБА_34 , скориставшись довірою його дружини та його (позивача) фізичною відсутністю, вчинив дії, внаслідок яких переоформив його майно на власну користь.

Однак такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком суду і в інший спосіб об`єктивно встановити їх неможливо.

Немає також жодних доказів утримування позивача в умовах позбавлення волі за кордоном, навіть сам позивач не стверджував цього ані в позовній заяві, ані в поданій зі спливом року після подання первинної редакції позовної заяви її нової редакції. Заява про внесення до ЄРДР щодо фактів, про які стверджує позивач, подана ним до правоохоронних органів лише зі спливом двох років після подання первинної позовної заяви у даній справі.

Водночас в судовому засіданні допитана як свідок ОСОБА_5 суду повідомила, що намагалась усіма способами «зберегти» сімейне майно, в складі якого й спірний автомобіль, аби воно не було вилучене в межах кримінального провадження щодо позивача, для чого переоформляла його на інших осіб; допитаний як свідок ОСОБА_4 пояснив, що знав, що в позивача є «проблеми з законом», для чого треба перевезти спірне авто в Україну, і він беззастережно виконував всі вказівки стосовно його подальшого відчуження; свідок ОСОБА_25 в судовому засіданні пояснив, що позивач до виїзду з України розповідав йому про обставини вище зазначеного кримінального провадження і про потребу відчуження свого майна, і особисто пропонував придбати спірний автомобіль, оскільки мав намір його продажу. Всі ці показання узгоджуються між собою і спростовують доводи позивача про те, що автомобіль було продано поза його волею.

Згідно з ч. 1 ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Стверджувати про неправомірність правочину без належного кола відповідачів у даній справі не можна.

Разом з тим, оцінюючи всі обставини справи в їх сукупності, суд також бере до уваги те, що позивач і співвідповідачка неодноразово наголошували, що вони перебувають у шлюбі близько 20 років. Спірне авто придбано на ім`я позивача в липні 2018 року, тобто у шлюбі. Відтак воно є спільною сумісною власністю позивача і співвідповідачки.

Відповідно ж до частин 1 3 ст. 65 СК України, дружина,чоловік розпоряджаютьсямайном,що єоб`єктомправа спільноїсумісної власностіподружжя,за взаємноюзгодою.При укладеннідоговоріводним ізподружжя вважається,що віндіє зазгодою другогоз подружжя.Дружина,чоловік маєправо назвернення досуду зпозовом провизнаннядоговору недійснимяк такого,що укладенийдругим ізподружжя безїї,його згоди,якщо цейдоговірвиходить замежі дрібногопобутового.Для укладенняодним ізподружжядоговорів,які потребуютьнотаріального посвідченняі (або)державної реєстрації,а такождоговорівстосовно цінногомайна,згода другогоз подружжямає бутиподана письмово. Згода на укладеннядоговору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Такої письмової згоди дійсно не було надано, довіреності матеріали справи не містять.

Співвідповідачка визнає даний позов, однак її визнання не тягне для неї жодних негативних наслідків, навпаки, в разі задоволення позову вона набула б майно у власність. Водночас з її показань вбачається, що вона дійсно підписала договір комісії і розуміла, що відчужує майно, - оскільки якби воно залишалося надалі зареєстроване за позивачем, то могло б бути вилучене в межах кримінального провадження. Вчиняючи спірний правочин, вона очікувала, що майно повернеться знову у власність позивача після його повернення в Україну.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року в справі № 127/7029/15-ц (провадження № 61-9018сво18) зазначено, що у випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв`язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на частку у спільному майні. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що оскільки спірний автомобіль придбаний сторонами під час їх перебування у зареєстрованому шлюбі за спільні кошти, то це майно є об`єктом спільної сумісної власності подружжя. Відповідач здійснив продаж транспортного засобу без повідомлення про це позивача та без отримання її згоди, тому має відшкодувати останній 1/2 частину його вартості, визначену відповідно до висновку (акта) експертної оцінки.

Виходячи зтакого підходу,якщо позивач наполягає, що відповідачка здійснила продаж спірного транспортного засобу без повідомлення про це позивача та без отримання його згоди, то позивач має право на відшкодування йому нею 1/2 частини вартості зазначеного транспортного засобу.

Якщо ж виходити з доводів позивача про те, що майно вибуло з його та співвідповідачки власності внаслідок зловмисних дій ОСОБА_25 , то позивач вправі заявити позов саме до ОСОБА_25 про відшкодування збитків, завданих злочином, - в межах кримінального провадження, ініційованого позивачем за даними фактами.

У даній же справі встановлено (і позивачем це визнається), що відповідач ОСОБА_6 є добросовісним набувачем, придбав спірне авто за відплатним договором, отже, за невстановленням обставин, передбачених в пунктах 1 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України, вказане майно не може бути у нього витребуване.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Обставини, визнані співвідповідачами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , не визнаються відповідачем ОСОБА_6 і третьою особою, крім того, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перебувають в близьких, по суті родинних стосунках між собою, що ставить під сумнів визнання ними заявлених позивачем обставин: ОСОБА_5 у шлюбі з позивачем і є матір`ю чотирьох їхніїх спільних з позивачем дітей, а з ОСОБА_4 , як він та позивач повідомили в судовому засіданні, вони є земляками, кумами і друзями понад 44 роки, тобто орієнтовно з семирічного віку кожного з них (їх дати народження збігаються). Свідок ОСОБА_25 в судовому засіданні відзначив, що ОСОБА_4 завжди допомагав ОСОБА_1 , і з пояснень ОСОБА_4 це також вбачається, адже він неодноразово підкреслював, що нічого не запитував, навіщо потрібно вчиняти ті чи інші дії, - якщо це було прохання в інтересах позивача, він просто виконував такі прохання.

Отже, визначені законом підстави для задоволення заявлених позовних вимог відсутні, внаслідок чого в позові слід відмовити.

5. Судові витрати

Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України, судові витрати у разі відмови в позові покладаються на позивача, тому вони стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст.2, 12, 13, 76, 81, 82, 141, 258, 259 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 (за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Товариства з обмеженою відповідальності «Бімер») про визнання договорів недійсними, скасування договору, скасування реєстраційних записів, витребування майна з чужого незаконного володіння відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана Хмельницькому апеляційному суду протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту.

Дата складення повного тексту рішення суду 10.05.2024.

Суддя