Постанова

від 18.04.2024 по справі 495/10985/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/229/24

Справа № 495/10985/17

Головуючий у першій інстанції Шевчук Ю.В.

Доповідач Заїкін А. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.04.2024 року м. Одеса

Єдиний унікальний номер судової справи: 495/10985/17

Номер провадження: 22-ц/813/229/24

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

- головуючого судді Заїкіна А.П. (суддя-доповідач),

- суддів: - Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М.,

за участю секретаря судового засідання Мокана В.В.,

учасники справи:

- позивач Перший заступник керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури,

- відповідачі 1) Затоківська селищна рада Білгород-Дністровської міської ради, 2) ОСОБА_1 ,

- треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору 1) ОСОБА_2 , 2) ОСОБА_3 , 3) Виконавчий комітет Білгород-Дністровської міської ради Одеської області,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Першого заступника керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури до Затоківської селищної ради, ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Виконавчий комітет Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, про визнання незаконним рішення, недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку, за апеляційною скаргою Заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області, ухвалене у складі судді Шевчук Ю.В. о 17 годині 00 хвилинні 24 вересня 2020 року, повний текст рішення складений 01 жовтня 2020 року,

встановив:

2. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2017 року Білгород-Дністровська місцева прокуратура звернулась до суду з вищезазначеним позовом, в якому просить: 1) визнати незаконним рішення Затоківської селищної ради від 29.12.2014 року № 2690 «Про передачу гр. ОСОБА_1 у власність земельної ділянки, площею - 0,0919 га., кадастровий номер 5110300000:02:012:0170, для індивідуального дачного будівництва за адресою - АДРЕСА_1 »; 2) визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно, індексний номер 32636054, щодо земельної ділянки, площею площею -0,0919 га., кадастровий номер5110300000:02:012:0170, для індивідуального дачного будівництва за адресою - АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги мотивовані тим, що Білгород-Дністровською місцевою прокуратурою вивчено стан додержання вимог земельного законодавства при розпорядженні земельними ділянками органами місцевого самоврядування на території міста Білгород-Дністровського та Білгород-Дністровського району.

Встановлено, що між Департаментом державної автомобільної інспекції МВС України та Затоківською селищною радою 12.10.2005 року укладено договір оренди земельної ділянки, загальною площею - 1,5244 га., яка знаходиться за адресою - АДРЕСА_2 , для розміщення готельного комплексу «Стрела» строком на 25 років.

На підставі технічної документації із землеустрою, щодо поділу та об`єднання земельних ділянок 23.12.2014 проведено державну реєстрацію земельної ділянки, площею - 0,0919 га., кадастровий номер 5110300000:02:012:0170, за адресою - АДРЕСА_1 із земельної ділянки, площею - 1,5244 га., наданої раніше у користування Департаменту державної автомобільної інспекції МВС України.

Рішенням Затоківської селищної ради від від 29.12.2014 року № 2690 «Про передачу гр. ОСОБА_1 у власність земельної ділянки, площею -0,0919 га., кадастровий номер5110300000:02:012:0170, для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 » відповідачу ОСОБА_1 передано спірну земельну ділянку.

У подальшому державним реєстратором реєстраційної служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області за результатами розгляду документів, поданих ОСОБА_1 для оформлення права власності, видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, індексний номер 32636054, щодо земельної ділянки, площею - 0,0919 га., кадастровий номер 5110300000:02:012:0170, для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , яке зареєстровано згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24.01.2015 року за № 18830410.

Як вбачається з інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 , після набуття. права власності на земельну ділянку, згідно договору дарування від 23.06.2015 року, серія та номер: 1007, посвідченого приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Чухрай Т. Ю., передала спірну земельну ділянку на користь ОСОБА_4 (серія запису про право власності 10149138). У подальшому ОСОБА_4 , згідно договору купівлі-продажу від 30.11.2015 року, серія та номер 2090 посвідченого приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Чухрай Т. Ю., передано земельну ділянку на користь ОСОБА_3 (серія запису про право власності 12284740).

Позивач вважає, що відповідачкою ОСОБА_5 право власності на вказану земельну ділянку набуто з порушенням вимог діючого законодавства, а саме - земельну ділянку, в порушення статей79-1,118 Земельного кодексу України,передано без розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Відведення земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва здійснено в порушення положень Генерального плану смт. Затока та за відсутності детального плану території, у зв`язку з цим рішення Затоківської селищної ради підлягає визнанню судом незаконним, а свідоцтво про право власності недійсним (Т. 1, а. с. 8 12).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції, мотивування його висновків

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 24.09.2020 року відмовленоу задоволеннівищевказаної позовної заяви керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури в інтересах держави.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що Затоківська селищна рада, приймаючи рішення про передачу спірної земельної ділянки із визначеним кадастровим номером, цільовим призначенням земельної ділянки та видом її використання, не порушила вимог законодавства в частині надання її у власність фізичній особі в межах безоплатної приватизації, визначеної ст. 121 Земельного кодексу України.

Зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель не є зміною її цільового призначення, а отже, не потребує проходження процедур, які відповідно до земельного законодавства України застосовуються при зміні цільового призначення (розробки проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, його затвердження тощо).

Затоківська селищна рада, приймаючи оскаржуване рішення про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_5 , не здійснювала зміни виду використання земельної ділянки, адже вказане рішення прийняте на підставі відповідних відомостей про земельну ділянку з Державного земельного кадастру, які внесені відповідним державним органом.

Розроблення детального плану на час винесення спірного рішення відносно передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_5 не вимагалось діючим законодавством.

Суд вважав спростованими посилання позивача на те, що відведення спірної земельної ділянки відбулося в порушення Генерального плану смт Затока та за відсутності детального плану території, що мало місце нераціональне використання спірної земельної ділянки із завданням економічних збитків територіальній громаді. Суд вважав недоведеним те, яким саме чином у розумінні практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) позбавлення відповідачки права власності на спірну земельну ділянку сприятиме задоволенню суспільного інтересу, та звернув увагу на необхідність дотримання принципу «належного урядування» при втручанні держави у право особи на мирне володіння своїм майном (Т. 2, а. с. 132 142).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційні скарзі Одеська обласна прокуратура просить рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 24.09.2020 року скасувати. Ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення ухвалено судом першої інстанції при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права, неправильному застосуванні норм матеріального права.

Апелянт посилається на те, що помилковими є висновки суду про недоведеність та неправомірність вимог прокурора та правомірність оскарженого рішення Затоківської селищної ради та дій інших відповідачів. Судом не було враховано, що об`єкти дачного будівництва мають свої будівельно-технічні і цільові особливості, що відокремлюють їх від інших об`єктів рекреаційного будівництва. Дачний будинок не є закладом (установою), а відноситься до об`єктів житлової нерухомості. Види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою. Крім того, помилковими є висновки суду першої інстанції про відсутність порушень Генерального плану смт. Затока при формуванні спірної земельної ділянки (Т. 2, а. с. 144 153).

Узагальнені доводи відповідачів на апеляційну скаргу

Адвокат Садовський В.Є., діючий від імені ОСОБА_3 , у письмових поясненнях, які за своєю суттю є відзивом на апеляційну скаргу просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Вказує, на те, що порушень вимог законодавства щодо формування та виділу спірної земельної ділянки не відбулось. Зміни виду використання земельної ділянки не відбулось (Т. 2, а.с.177 179)

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 01.12.2020 року апеляційну скаргу Заступника прокурора Одеської обласної прокуратури залишено без руху (Т. 2, а. с. 159 159 зворотна сторона).

На виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, апелянтом було подано заяву, якою усунуто недоліки апеляційної скарги.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 16.12.2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 24.09.2020 року (Т. 2, а. с. 164 164 зворотна сторона).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 16.02.2021 року призначено справу до розгляду в приміщенні Одеського апеляційного суду (Т. 2, а. с. 175).

Згідно Рішення Вищої ради правосуддя від 30.05.2023 року № 567/0/15-23 суддя Бездрабко В.О. достроково закінчила відрядження в Одеському апеляційному суді.

На підставі цього та керуючись Положенням про АСДС, було здійснено повторний автоматизований розподіл.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 30.06.2023 року вказану цивільну справу прийнято до провадження іншої колегії суддів. Призначено справу до розгляду в приміщенні Одеського апеляційного суду (Т. 3, а. с. 44 44 зворотна сторона).

Прокурор Одеської обласної прокуратури Бондаревський О.М. у судовому засіданні просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати. Ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін,а неможливістьвирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, час знаходження справи на розгляді апеляційного суду, багаторазове призначення справи до розгляду, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, викладення учасниками справи своєї правової позиції у заявах по суті справи, достатню наявність у справі матеріалів для її розгляду, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, заслухавши думку учасників справи, які прийняли участь у судовому засіданні, про можливість розгляду справи за відсутності її інших учасників, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її інших учасників.

3. Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення осіб, які прийняли участь у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Одеської обласної прокуратури не підлягає задоволенню.

Встановлені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин

12.10.2005 року між Департаментом державної автомобільної інспекції МВС України та Затоківською селищною радою було укладено договір оренди земельної ділянки, загальною площею - 1,5244 га., яка знаходиться за адресою - АДРЕСА_2 , для розміщення готельного комплексу «Стрела» строком на 25 років.

На підставі технічної документації із землеустрою, щодо поділу та об`єднання земельних ділянок 23.12.2014 проведено державну реєстрацію земельної ділянки, площею - 0,0919 га., кадастровий номер 5110300000:02:012:0170, за адресою - АДРЕСА_1 із земельної ділянки, площею - 1,5244 га., наданої раніше у користування Департаменту державної автомобільної інспекції МВС України.

Рішенням Затоківської селищної ради від від 29.12.2014 року № 2690 «Про передачу гр. ОСОБА_5 у власність земельної ділянки площею0,0919 га (кадастровий номер5110300000:02:012:0170) для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 » відповідачці ОСОБА_5 передано спірну земельну ділянку у власність.

У подальшому державним реєстратором реєстраційної служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області, за результатами розгляду документів, поданих відповідачкою ОСОБА_5 для оформлення права власності, видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, індексний номер 32636054, щодо земельної ділянки, площею - 0,0919 га., кадастровий номер 5110300000:02:012:0170, для індивідуального дачного будівництва за адресою - АДРЕСА_1 , яке зареєстровано згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24.01.2015 року за № 18830410.

Доводи, за якими суд апеляційної інстанції частково погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги його висновків не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.

Частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, розглядаючи справи відповідно доКонституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовуючи при розгляді справ, зокрема,Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права ( ч.1,2 та 4 ст. 10 ЦПК ).

У відповідності до вимог п. 4 ст. 264 ЦПК при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Мотиви відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі, та прийняття аргументів відзиву на апеляційну скаргу

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частинами першою, другою статті 18 ЗК України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Стаття 1 Закону України «Про землеустрій»містить визначення поняття «цільове призначення земельної ділянки», згідно з яким це є використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Цільове призначення земельних ділянок, які надані громадянам, юридичним особам у власність чи постійне користування, зазначається в державних актах на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою.

Відповідно до статті 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення;землі рекреаційного призначення;землі історико-культурного призначення; землі лісогосподарського призначення; землі водного фонду; землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Згідно з частинами першою, другою статті 20 ЗК України(далі в редакції, чинній начас виникнення спірних правовідносин)віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідно до абзаців першого, другого частини п`ятої статті 20 ЗК України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Отже, за цільовим призначенням землі України поділяються на категорії. Однією з таких категорій є землі рекреаційного призначення. У межах кожної категорії земель виділяються види використання земельної ділянки, які визначаються її власником або користувачем самостійно, крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони.

Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватної власності, цільове призначення якої змінюється, розробляється на замовлення власника земельної ділянки без надання дозволу Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування на його розроблення.Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється в порядку, встановленому законом.Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленомустаттею 186--1цього Кодексу.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для:а) визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам;б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок;в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; г) притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель(стаття 21 ЗК України).

Частиною першоюстатті 116 ЗК Українипередбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Порядок безоплатної приватизації громадянами земельних ділянок визначений статтею 118 ЗК України.

Згідно з частинами першою, другою, четвертою, шостою, сьомою, дев`ятою,статті 118 ЗК Українигромадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначенихстаттею 122цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Відповідний орган місцевогосамоврядуванняабо орган виконавчоївладив місячний термін розглядаєклопотання і надаєдозвілпідприємствам, установам та організаціям на розробку проекту приватизації земель.

Громадяни, зацікавлені в одержаннібезоплатно у власність земельної ділянки із земель державноїабокомунальноївласності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, щопідтверджуютьдосвідроботи у сільськомугосподарствіабонаявністьосвіти, здобутоїв аграрному навчальномузакладі (у разінадання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання ВерховнаРада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим,відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначенихстаттею 122цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Проект землеустроющодовідведенняземельноїділянкипогоджуєтьсявпорядку, встановленомустаттею 186-1цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

На підставі технічної документації із землеустрою, щодо поділу та об`єднання земельних ділянок 23.12.2014 проведено державну реєстрацію земельної ділянки, площею - 0,0919 га., кадастровий номер 5110300000:02:012:0170, за адресою - АДРЕСА_1 із земельної ділянки, площею - 1,5244 га., наданої раніше у користування Департаменту державної автомобільної інспекції МВС України.

Спірна земельна ділянка, площею - 0,0919 га., кадастровий номер 5110300000:02:012:0170, для індивідуального дачного будівництва за адресою - АДРЕСА_1 була зареєстрована у Державному земельному кадастрі із визначенням кадастрового номеру, категорії земельної ділянки та виду використання в межах зазначеної категорії.

Цільове призначення сформованих земельних ділянок (кадастрові номери: 5110300000:02:012:0017, 5110300000:02:012:0016, 5110300000:02:012:0015), що були об`єктом об`єднання та поділу на підставі технічної документації із землеустрою до 23.12.2014 року - Е07 - «Землі рекреаційного призначення» (вид використання - розміщення готелю «Стрела»).

Цільове призначення спірної земельної ділянки, площею -0,0919 га., кадастровий номер 5110300000:02:012:0170, яка передана ОСОБА_5 і зареєстрована за нею на праві власності, - Е07 - «Землі рекреаційного призначення» (вид використання - Е07-03 для індивідуального дачного будівництва).

Формування спірної земельної ділянки відбулось без зміни цільового призначення, а саме - категорії Е07 - «Землі рекреаційного призначення», а лише зі зміною виду використання земельної ділянки в межах даної категорії. Тому, формування земельних ділянок, зокрема спірної земельної ділянки, площею -0,0919 га., кадастровий номер 5110300000:02:012:0170,було цілком правомірно здійснено на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, в порядкуст. 56 Закону України «Про землеустрій».

Процедура передачі безоплатно у власність громадянам земельних ділянок встановлена законом, наступним чином.

Статтею 50 Закону України «Про землеустрій» передбачено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Таким чином з метою отримання земельної ділянки безоплатно у власність громадянами має бути виготовлено та надано на погодження відповідний проект землеустрою.

Рішенням Затоківської селищної ради від від 29.12.2014 року № 2690 «Про передачу гр. ОСОБА_5 у власність земельної ділянки площею0,0919 га (кадастровий номер5110300000:02:012:0170) для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 » відповідаці ОСОБА_5 передано у власність спірну земельну ділянку.

У подальшому державним реєстратором реєстраційної служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області за результатами розгляду документів, поданих відповідачкою ОСОБА_5 для оформлення права власності, видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, індексний номер 32636054, щодо земельної ділянки, площею - 0,0919 га., кадастровий номер 5110300000:02:012:0170, для індивідуального дачного будівництва за адресою - АДРЕСА_1 , яке зареєстровано згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24.01.2015 року за № 18830410.

Класифікацією видів цільового призначення земель, затвердженої Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 року №548, землі рекреаційного призначення (Секція Е) виокремлюються за цільовим призначенням, зокрема для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення з кодом КВПЦЗ 07.01 та для індивідуального дачного будівництва з кодом КВЦПЗ 07.03.

Статтею 19 ЗК України передбачено категорії земель, в тому числі й землі рекреаційного призначення.

Віднесення земель до тієї чи іншої категорії земель згідно із ч. 1 ст. 20 ЗК України здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Згідно із статтею 50 ЗК України до земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів.

Відповідно до статті 51 ЗК Українидо земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об`єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об`єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об`єктів стаціонарної рекреації.

Згідно зі статтею 52 ЗК України землі рекреаційного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Землі загального користування дачного кооперативу безоплатно передаються йому у власність за клопотанням вищого органу управління кооперативу до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування на підставі документації із землеустрою, за якою здійснювалося формування земельних ділянок або технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). До земель загального користування дачного кооперативу належать земельні ділянки, зайняті захисними смугами, дорогами, проїздами, будівлями і спорудами загального користування.

На землях рекреаційного призначення забороняється діяльність, що перешкоджає або може перешкоджати використанню їх за призначенням, а також негативно впливає або може вплинути на природний стан цих земель.

Відповідно до закріпленого принципу раціонального використання та охорони земель земельні ділянки (частини земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування з визначеними щодо неї правами) рекреаційного призначення підлягають використаннювиключно відповідно до видів їх використання, які відповідають їх цільовому призначенню.

Згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року № 548 (чинній на час винекнення спірних правовідносин) (далі Класифікація), землі рекреаційного призначення (секція Е 07) (земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об`єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об`єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об`єктів стаціонарної рекреації): 07.01 для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення; 07.02 для будівництва та обслуговування об`єктів фізичної культури і спорту; 07.03 для індивідуального дачного будівництва; 07.04 для колективного дачного будівництва; 07.05 для цілей підрозділів 07.01 07.04 та для збереження та використання земель природно-заповідного фонду.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 01 червня 2021 року у справі № 925/929/19 відступила від висновку, викладеного в постановах Верховного Суду України від 05 березня 2013 року у справі № 21-417а12, від 08 квітня 2015 року у справі № 6-32цс15, постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 712/10864/16-а та постановах Касаційного цивільного суду від 26 червня 2019 року у справі № 701/902/17-ц, від 03 червня 2019 року у справі № 708/933/17, від 24 лютого 2020 року у справі № 701/473/17, про те, що зміна виду використання землі в межах її цільового призначення повинна проводитися в порядку, встановленому для зміни цільового призначення такої землі.

Отже, земельне законодавство чітко встановлює, що зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою та з дотриманням відповідної процедури. Проте, такої процедури для зміни виду використання земельної ділянки без зміни її категорії цільового призначення законодавство не визначає.

Зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земельне є зміною її цільового призначення, отже, не потребує проходження процедур, які відповідно до земельного законодавства застосовуються при зміні цільового призначення (розробки проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, його затвердження тощо).

Ураховуючи, що зміна використання земельної ділянки з виду «Для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення» (розділ секція Е 07, підрозділ 07.01) на вид використання «Для індивідуального дачного будівництва» (розділ секція Е 07, підрозділ 07.03) не призводить до зміни цільового призначення земельної ділянки та відбувається у межах однієї категорії земель (землі рекреаційного призначення), таку зміну виду цільового використання без дотримання процедури, передбаченої для зміни цільового призначення, не можна вважати незаконною.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду у подібних справах за позовами першого заступника керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури до Затоківської селищної ради та фізичних осіб про визнання незаконними рішень селищної ради та визнання недійсними свідоцтв про право власності від 24 листопада 2021 року у справі № 495/1439/18, від 04 травня 2022 року у справі № 495/6094/17, від 22 лютого 2023 року у справі № 495/1427/18, від 01 березня 2023 року у справі № 495/6098/17 та справі № 495/9134/16-ц, від 05 квітня 2023 року у справі № 495/1422/18 та справі № 495/10984/17, від 19 квітня 2023 року у справі № 495/1387/19, від 24 квітня 2023 року у справі № 495/1492/1, від 28 червня 2023 року у справі № 495/1440/18, від 07.02.2024 року у справі № 495/10988/17.

Згідно з частиною першою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Порядок безоплатної приватизації громадянами земельних ділянок визначений статтею 118 ЗК України.

Відповідно до частинипершої статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб .

Згідно з частиною першою статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки, як об`єкта цивільних прав.Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок (абзац третій частини другої статті 79-1 ЗК України).

Формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок (частина шоста статті 79-1 ЗК України).

Відповідно до частини першої статті 50 Закону України «Про землеустрій» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.

Судом встановлено, що для переданої у приватну власність земельної ділянки кадастровий номер 5110300000:02:005:0076, встановлено вид цільового використання для індивідуального дачного будівництва, що відповідно до Класифікації належить до категорії земель рекреаційного призначення, отже виходячи з того, що це не є зміною цільового призначення земельної ділянки, а вид використання змінився в межах однієї категорії земель (землі рекреаційного призначення), що не призвело до зміни цільового призначення земельної ділянки та не вимагало розроблення і затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Затоківська селищна рада як власник земельної ділянки, кадастровий номер 5110300000:02:012:0170, мала право визначати вид її використання для індивідуального дачного будівництва в межах категорії земель рекреаційного призначення. На підставі технічної документації щодо поділу цієї земельної ділянки були сформовані земельні ділянки з присвоєнням їм кадастрових номерів, зокрема і спірна земельна ділянка, кадастровий номер5110300000:02:012:0170, яка в подальшому передана ОСОБА_5 у власність.

Аналогічні правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 24 листопада 2021 року у справі № 495/1439/18, яка застосована судом апеляційної інстанції у справі, що переглядається, та у постановах Верховного Суду від 04 травня 2022 року у справі № 495/6094/17, від 22 лютого 2023 року у справі № 495/1427/18, від 01 березня 2023 року у справі № 495/6098/17 та справі № 495/9134/16-ц, від 05 квітня 2023 року у справі № 495/1422/18 та справі № 495/10984/17, від 19 квітня 2023 року у справі № 495/1387/19, від 24 квітня 2023 року у справі № 495/1492/18, від 28 червня 2023 року у справах № 495/1491/18,495/1440/18.

З огляду на вказане доводи прокурора щодо передання спірної земельної ділянки без розроблення проекту землеустрою про її відведення є недоведеними.

Представник позивача вважає, що відведення вказаної земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництво не відповідає наявній містобудівній документації, що є грубим порушенням приписам земельного та містобудівного законодавства. Відповідно до Генерального Плану, вказана територія відноситься до земель запланованих для територій рекреаційних установ та центрів загально-рекреаційного обслуговування, тому надання у приватну власність земельної ділянкизкадастровим номером 5110300000:02:012:0170 для індивідуального дачного будівництва суперечить чинній містобудівній документації.

Прийняття Затоківською селищною радою рішення від 29.12.2014 року № 2690, яким у власність ОСОБА_5 передано земельну ділянку, площею - 0,0919га., для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 », відповідало як документації із землеустрою, так і містобудівній документації.

Отже, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на їх законність не впливають, а в основному зводяться до переоцінки доказів.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми процесуального права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги Заступника керівника Одеської обласної прокуратури є недоведеними, а тому її треба залишити без задоволення.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374, статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права.

За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є справедливим, законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги Заступника керівника Одеської обласної прокуратури відсутні.

Порядок та строк касаційного оскарження

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Підстави касаційного оскарження передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України.

Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).

4. Резолютивна частина

Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України,

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,

постановив:

Апеляційну скаргу Заступника керівника Одеської обласної прокуратури залишити без задоволення.

Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 24 вересня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складений 13 травня 2024 року.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: С. О. Погорєлова

О. М. Таварткіладзе