Постанова

від 30.11.2020 по справі 495/10985/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/7082/20

Номер справи місцевого суду: 495/10985/17

Головуючий у першій інстанції Шевчук Ю. В.

Доповідач Гірняк Л. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.11.2020 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Одеського апеляційного суду в складі:

Головуючого- Гірняк Л.А.

Суддів - Князюка О.В., Комлевої О.С.,

За участю секретаря - Ющак А.Ю.

розглянула у відкритому судовому засіданні м. Одеса апеляційну скаргу представника

ОСОБА_1 - адвоката Садовського Василя Євгеновича на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 17 квітня 2020 року про забезпечення позову у справі за позовом першого заступника керівника Білгород - Дністровської місцевої прокуратури до Затоківської селищної ради, ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , виконавчий комітет Білгород - Дністровської міської ради Одеської області

-про визнання незаконним рішення, недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку, -

ВСТАНОВИЛА:

ПРОЦЕДУРА:

В грудні 2017 року Білгород-Дністровська місцева прокуратура звернулась до суду з позовними вимогами в котрих просила суд визнати незаконним рішення Затоківської селищної ради від 29.12.2014 року № 2690 Про передачу гр. ОСОБА_2 у власність земельної ділянки площею 0,0919 га (кадастровий номар 5110300000:02:012:0170) для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 .Визнати недійсним свідоцтво про право власності на це нерухоме майно та стягнути судові витрати ( а.с.1-110.

10.04.2020 року позивач подав заяву про забезпечення позову та просив суд забезпечити позов, шляхом накладення арешту на земельну ділянку площею 0,0919 га (кадастровий номар 5110300000:02:012:0170) для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 .

Зазначає, що є обґрунтоване припущення про те, що незастосування заходів забезпечення позову може утруднити або взагалі унеможливити виконання рішення суду При цьому посилається на неодноразове відчудження цієї земельної ділянки на користь третіх осіб, зокрема , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 .

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області заяву задоволено. Накладено арешт на земельну ділянку площею 0,0919 га (кадастровий номар 5110300000:02:012:0170) для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 .

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Садовський Василь Євгенович просить ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 17 квітня 2020 року скасувати, прийняти нову постанову та в заяві виконуючого обов`язків керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на земельну ділянку площею 0,0919 га (кадастровий номар 5110300000:02:012:0170) для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 - відмовити .

У відзиві на апеляційну скаргу представник Білгород-Дністровської місцевої прокуратури просить в задоволені апеляційної скарги відмовити.

В судове засідання сторони не з`явилсь, про час та місце розгляду справи сповіщені належним чином.

В силу частини 2 статті 372 ЦПК України судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності сторін.

Відповідно до частини 5 ст.ст.268 ЦПК України, яка набрала чинності 15.12.2017 року, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

У зв`язку з цим та на підставі частини 2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З цих підстав, датою складання цього судового рішення є 30.11.2020 року.

АРГУМЕНТИ СТОРІН:

Апеляційна скарга мотивована тим, що наявність або відсутність обтяження на нерухоме майно, належне третій особі, жодним чином не вплине на виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог прокуратури.Зміст позовних вимог має немайновий характер, їх виконання не має відношення, щодо належності земельної ділянки на яку накладено арешт.

Заява про накладення арешту не містить належних обґрунтувань, доказів на підтвердження необхідності вхиття заходів забезпечення позову у спосіб, про який просить прокурор.

Одночасно звертає увагу на принцип непорушності права власності з урахуванням ст.1 Першого протоколу до Коніенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У відзиві на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційні скарги залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін, указуючи на його законність та обґрунтованість посилається на ті ж обставини, що зазначені в заяві про забезпечення позову.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ та ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ:

Судова колегія заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги дйшла наступного.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову суд першої інстанції погодився з твердженнями позивача, що відповідачем дійсно можуть бути вчинені дії спрямовані на відчуження земельної ділянки площею 0.0919 га , що в свою чергу утруднить або зробить неможливим виконання рішення суду.

Судова колегія вважає такі висновки суду першої інстанції помилковими , а оскаржувана ухвалу, такою, що підлягає скасуванню з огляду на наступне.

Відповідно до частин 1 статі 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст.124 Конституції України визначений принцип обов`язковості судових рішень, який із огляду на положення статей 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позоу допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Відповідно до ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийнято на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позоу по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод чи інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення або скасування заходів забезпечення позову.

Правова природа арешту майна, вчиненого у зв`язку із провадженням по цивільній справі, полягає у обмеженні права розпорядженні ним (продаж, дарування, відчуження в інший спосіб, укладення інших правочинів чи перероблення майна), при цьому за власником зберігається право користування. Таке обмеження допускається, якщо воно передбачено законом і є обґрунтованим.

Встановлено, що власником спірної земельної ділянки являється ОСОБА_1 , котра до справи залучена в якості 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Предметом спору є визнання незаконним рішення Затоківської селищної ради від 29.12.2014 року № 2690 про передачу відповідачу ОСОБА_4 у власність земельні її ділянки площею 0.0919 га (кадастровий номер 5110300000:02:012:0170) дій індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 та скасування виданого на підставі оскаржуваного рішення селищної ради свідоцтва про право власності на це нерухоме майно, індексний номер 32636054.

В квітні 2020 року Білгород-Дністровська місцева прокуратура звернулась із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку належну саме третій особі. Заяву обгрунтовано тим, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку істотно ускладнить чи навіть унеможливить виконання рішення суду про визнання недійсними свідоцтва про право власності та ускладнить можливість поновлення порушених інтересів територіальної громади смт. Затока.

Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обгрунтування не є достатньою правовою підставою для задоволення відповідної заяви про забезпечення позову.

Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 21.11.2018 року у справі №752/6255/18.

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за позовом.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обгрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку міжі конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Співмірність передбачає врахування судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів щодо забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідач) здійснювати певні дії.

Фундаментальними критеріями, які формують висновок про наявність дійсних підстав для забезпечення позову, є логічний та юридичний аналіз обставин справи, на які посилається позивач, та доводи заяви про забезпечення позову. Процесуальні норми лише вказують на порядок вчинення дій.

Як вбачається зі змісту позовних вимог, останні заявлені щодо визнання незаконним рішення Затоківської селищної ради та скасування свідоцтва про право власності до ОСОБА_2 на земельну ділянку власником котрої являється ОСОБА_1 позовні вимоги до котрої не заявлені.

Право власності має фундаментальний характер, захищається згідно з нормами націального законодавства з урахуванням принципів ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Складовою захисту права особи на мирне володіння своїм майном, гарантованого Першого протоколу, є превентивні способи захисту права власності.

За таких обставин, наявність або відсутність обтяження на нерухоме майно, належне третій особі жодним чином не вплине на виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог прокуратури так як позовні вимоги не стосуються правовідносин щодо належності земельної ділянки на яку накладено арешт, тій чи іншій особі, оскільки факт незаконності рішений Затоківської селищної ради та свідоцтва про право власності на ім`я ОСОБА_2 № 32636054 від 24.01.2015 року не пов`язаний із можливим відчуженням земельної ділянки або її фактичним залишення у власності третьої особи - ОСОБА_1 .

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Приймаючи до уваги встановленні обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції накладаючи арешт на майно 3-ї особи не встановив дійсні обставини по справі, неправильно застосував норми матеріального права та допустив порушення норм процесуального права при розгляді справи, що є підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції відповідно до статті 376 ЦПК України, з ухваленням нового судового рішення, яким в задоволенні заяви про забезпечення позову- відмовити.

Керуючись ст. 367,368,374, 376,381,382,384,389,390 ЦПК України, судова колегія,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Садовського Василя Євгеновича задовольнити.

Ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 17 квітня 2020 року скасувати.

Заяву виконуючого обов`язків керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на земельну ділянку площею 0,0919 га (кадастровий номар 5110300000:02:012:0170) для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та підлягає оскарженню безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постановлено 30.11.2020 року.

Головуючий суддя - Л.А. Гірняк

Судді О.В.Князюк

-

О.С.Комлева