Ухвала

від 08.01.2025 по справі 367/3925/14-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

08 січня 2025 року

м. Київ

справа № 367/3925/14

провадження № 61-12225ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 07 травня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області, Центральної випробувальної державної лабораторії Держпродспоживслужби

в Київській області, Києво-Святошинської районної державної лікарні ветеринарної медицини, правонаступник якої є Бучанська районна державна лікарня ветеринарної медицини, третя особа - ОСОБА_2 , про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області, Центральної випробувальної державної лабораторії Держпродспоживслужби

в Київській області, Києво-Святошинської районної державної лікарні ветеринарної медицини, правонаступник якої є Бучанська районна державна лікарня ветеринарної медицини, третя особа - ОСОБА_2 , у якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, остаточно просила:

- визнати незаконним та скасувати наказ Ірпінської державної лікарні ветеринарної медицини «Про звільнення ОСОБА_1 » від 26 червня 2014 року № 34;

- поновити її на посаді лікаря-радіолога 1 категорії Ірпінської державної лікарні ветеринарної медицини з 26 червня 2014 року;

- стягнути на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 320 573,08 грн та моральну шкоду в розмірі 100 000,00 грн.

Рішенням Ірпінського міськрайонного суду Київської області від 26 грудня

2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ Ірпінської міської державної лікарні ветеринарної медицини від 26 червня 2014 року № 34 про звільнення

ОСОБА_1 з посади лікаря-радіолога 1 категорії «Ірпінської міської державної лікарні ветеринарної медицини».

Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаду лікаря-радіолога 1 категорії «Ірпінської міської державної лікарні ветеринарної медицини», а в разі її ліквідації - на підприємстві правонаступника, з 26 червня 2014 року.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживчслужби в Київській області, Центральної випробувальної державної лабораторії Держпродспоживчслужби в Київській області залишено

без задоволення.

Стягнуто з Києво-Святошинської районної державної лікарні ветеринарної медицини на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 26 червня 2014 року до 20 серпня 2023 року в розмірі

320 573,08 грн.

Стягнуто з Києво-Святошинської районної державної лікарні ветеринарної медицини 10 000,00 грн моральної шкоди.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1

на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць у розмірі 2 977,04 грн.

Постановою Київського апеляційного суду від 07 травня 2024 року рішення Ірпінського міськрайонного суду Київської області від 26 грудня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.

Позов задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ Ірпінської міської державної лікарні ветеринарної медицини № 34 від 26 квітня 2014 року про звільнення

ОСОБА_1 з посади лікаря-радіолога 1 категорії «Ірпінської міської державної лікарні ветеринарної медицини».

Визнано ОСОБА_1 звільнену за пунктом першим статті 40 Кодексу законів про працю України з 04 січня 2017 року у зв`язку з ліквідацією Ірпінської міської державної лікарні ветеринарної медицини.

Стягнуто з Бучанської районної державної лікарні ветеринарної медицини

на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу

за період з 26 червня 2014 року до 04 січня 2017 року в розмірі 86 006,28 грн.

Стягнуто з Бучанської районної державної лікарні ветеринарної медицини

на користь ОСОБА_1 10 000,00 грн моральної шкоди.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

29 серпня 2024 року ОСОБА_1 , засобами поштового зв`язку, звернулася

до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 07 травня 2024 року у цій справі, у якій заявниця, посилаючись

на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 07 травня 2024 року і залишити в силі рішення Ірпінського міськрайонного суду Київської області від 26 грудня 2023 року.

Ухвалою Верховного Суду від 23 вересня 2024 року касаційну скаргу залишено

без руху та запропоновано заявниці надати суду належні докази в оригіналах

чи належним чином завірені їх копії з приводу недотримання апеляційним судом вимог, встановлених статтею 272 ЦПК України, щодо порядку видачі

або направлення копій судових рішень.

На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 23 вересня 2024 року

ОСОБА_1 надіслала на адресу суду матеріали на усунення недоліків.

Таким чином недоліки касаційної скарги заявницею усунуто.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Конституційний Суд України у Рішенні від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 дійшов висновку, що припис пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, який встановлює один із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис ЦПК України також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10р(II)/2023, зокрема, визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Предметом спору в цій справі є вимоги про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 320 573,08 грн та відшкодування моральної шкоди в розмірі

100 000,00 грн.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу становить 3 028,00 грн.

Ціна позову за вимоги майнового характеру у загальному розмірі становить 420 573,08 грн (320 573,08 + 100 000,00), яка не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00 грн * 250 = 757 000,00 грн).

Щодо вимоги немайнового характеру про скасування наказу про звільнення

та поновлення на роботі у цій справі, то в цій частині справа не є тако, яка підлягає розгляду за правилами загального позовного провадження, виключний перелік яких передбачений частиною четвертою статті 274 ЦПК України.

Зазначена справа є незначної складності (пункт 2 частини шостої статті 19 ЦПК України) та з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).

У касаційній скарзі відсутні посилання на зазначені у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадки, як і на докази на їх підтвердження.

Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема

й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до статей 389, 394 ЦПК України.

Зазначення підстав касаційного оскарження є лише вимогою до форми та змісту касаційної скарги відповідно до цивільного процесуального закону, проте

не є безумовною підставою для відкриття провадження у малозначній справі.

Верховний Суд дослідив та взяв до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановив випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, які б свідчили

про необхідність перегляду судових рішень у цій справі у касаційному порядку.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України, є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Оскільки заявниця оскаржила судове рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 07 травня 2024 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області, Центральної випробувальної державної лабораторії Держпродспоживслужби в Київській області, Києво-Святошинської районної державної лікарні ветеринарної медицини, правонаступник якої є Бучанська районна державна лікарня ветеринарної медицини, третя особа - ОСОБА_2 , про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди відмовити.

Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Сердюк

С. О. Карпенко

І. М. Фаловська