Рішення

від 10.05.2024 по справі 372/3570/22

ОБУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 372/3570/22

Провадження № 2-

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 травня 2024 року Обухівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді: Тиханського О.Б.,

за участю секретаря: Бойко В.Ю.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у приміщенні Обухівського районного суду Київської області в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання шлюбного договору недійсним,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з вищевказаним позовом, уточнивши який зазначила, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 16.05.2009 по 24.10.2020 та від спільного проживання народились двоє дітей. Під час перебування в шлюбі сторони набули майно, що складається з квартири, земельної ділянки, гаражу, автомобілів та корпоративні права на будівельне підприємство. 22.12.2020 сторони уклали шлюбний договорів, за яким позивачу залишалась у власність квартира, яка була придбана за її кошти. Все інше нерухоме майно, яке придбано за спільні кошти, автомобілі та корпоративні права залишались у власності відповідача. Вказаний договір був підписаний позивачем під тиском відповідача та обманом. Крім того, умови договору щодо поділу майна поставили позивача у надзвичайно невигідне матеріальне становище. В зв`язку з цим, позивач просить визнати шлюбний договір недійсним.

Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечує проти задоволення позову та зазначив, що все майно, окрім частини квартири було придбано за кошти відповідача, оскільки позивач не працювала. При укладені договору жодного тиску чи обману позивача не було. Позивач розуміла, що все майно набуто відповідачем і тому сторони уклали договорів. Крім того, позивачу цим договором передано право власності на квартиру набуту під час шлюбу, що спростовує твердження, що оспорюваний договорів поставив її у надзвичайно невигідне становище. В зв`язку недоведеністю позовних вимог, в задоволенні позову просить відмовити.

Представником позивача надано відповідь на відзив, де зазначено, що твердження відповідача про те, що позивач не працювала не відповідають дійсності, що підтверджується записами в трудовій книжці, твердження відповідача, що квартира була придбана за спільні кошти на відповідає дійсності. Крім того, відповідач наніс позивачу тілесні ушкодження, а саме струс мозку, і позивач тривалий час лікувалась і не могла під час підписання договору в повній мірі розуміти значення своїх дій. Крім того, відповідач ввів позивача в оману про умови і підписання шлюбного договору.

В судовому засіданні позивач уточнений позов підтримала в повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві та заяві про збільшення позовних вимог, додатково зазначила, що проживала з відповідачем у шлюбі з 2009 року. Народились двоє дітей. Спільно з відповідачем вирішили розпочати бізнес, зареєстрували підприємство на ім`я чоловіка. На підприємстві позивач вела діловодство. Відповідач на протязі спільного проживання морально принижував, наносив тілесні ушкодження, отримала струс мозку,обмежував фінансово. В в`язку з чим вона перебувала в лікарні та приймала ліки, ходили до психолога. Квартира, яка була придбана під час шлюбу, куплена за кошти від продажу належної їй квартири. В 2020 році відповідач повідомив її, що він бере кредит на підприємство і з метою уникнути можливих проблем з кредиторами, повідомив про необхідність укласти шлюбний договір. В цей час позивач була під психологічним тиском від відповідача та приймала ліки, які впливали на свідомість, тому не заперечила щодо підписання договору. При підписані договору вона його не читала та підписала під тиском відповідача. Після початку війни, позивач разом з дітьми виїхала за кордон, а через деякий час відповідач повідомив,що вони розлучаються. Зі всього набутого майна, після розлучення їй залишилась лише квартира, а все ніше набуте майно, земельна ділянка, гараж, автомобілі, підприємство залишилось відповідачі і тому вважає, що такі умови шлюбного договору поставили її у вкрай невигідне матеріальне становище, тому просить позов задовольнити.

В судовому засіданні представник позивач уточнений позов підтримала в повному обсязі, з підстав викладених у уточненій позовній заяві та відповіді на відзив, додатково зазначила, що умови договору поставили позивач у вкрай невигідне становище, оскільки майже все майно залишило у відповідача. Відповідач під примусом вимусив позивача підписати договір. В зв`язку з чим, просить визнати шлюбний договір недійсним.

В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечив в задоволенні позову у повному обсязі зі підстав викладених у відзиві, додатково зазначив, що відповідач та позивач не були власниками корпоративних прав, позивач отримала у власність квартиру, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог. Жодного тиску не було, відсутні докази, що позивач не розуміла значення своїх дій. В зв`язку з цим, в задоволенні позов упросить відмовити в повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представників сторін, допитавши свідків, перевіривши матеріали справи, дослідивши письмові докази, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.

Згідно ст.12 ЦПК України , цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення . Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно до ч. 5,6 ст. 263 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 показала, що є рідною сестрою позивача. Квартира, яку сторони придбали під час шлюбу, була куплена за кошти позивача. Позивач працювала та мала дохід. Відповідач кошти не надавав та вчиняв до позивача психологічний тиск, поводив себе неадекватно, вона перебувала під його впливом.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 показала, що має дружні стосунки зі сторонами. Позивач та відповідач після одруження проживали в квартирі позивача, в подальшому продали належну позивачу квартиру та придбали нову за кошти отримані від продажу попередньої квартири. Позивач постійно працювала, навіть у декреті, проте жалілась, що відповідач всі кошти вкладав у бізнес. Позивач купувала продукти та речі дітям за власні кошти. Через тиск відповідача, позивач перебувала в складному емоційному стані, проходила лікування в зв`язку з нанесенням відповідачем їй тілесних ушкоджень.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 показав, що є батьком позивача. Кватиру в якій після одруження проживали сторони, подарили батьки позивача. Дану квартиру сторони продали і за ці кошти купили нову. Позивач працювала. В позивача та відповідача були конфлікти, відповідач не надавав коштів на проживання, ображав позивача, бив її. Позивач лікувалась.

Судом встановлено наступні фактичні обставини справи.

Сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 16.05.2009 по 24.10.2022 роки, що визнається сторонами по справі.

Під час шлюбу у сторін народилось двоє дітей, ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується відповідними свідоцтвами про народження.

Під час шлюбу, сторонами було придбано майно, зокрема: квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру від 30.07.2019; земельна ділянка, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується копією договору оренди земельної ділянки та витягом з державного реєстру від 26.06.2019; нежитлове приміщення, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 що підтверджується витягом з державного реєстру від 26.06.2019; гараж, що розташований за адресою: АДРЕСА_4 , що підтверджується копією договору оренди гаражу та витягом з державного реєстру від 26.06.2019.

Також сторонами набуто під час перебування в шлюбі сторони набули у власності автомобіль ЗИЛ, автомобіль BYD, автомобіль BYD, автомобіль Chery, екскаватор-навантажувач JCB, що підтверджується свідоцтвами про реєстрації транспортних засобів та довідкою Головного сервісного центру МВС від 06.09.2022.

Крім того, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру від 11.12.2013, ОСОБА_4 став засновником підприємства ТОВ «Вітон».

22.12.2020 ОСОБА_4 та ОСОБА_1 уклали шлюбний договір.

Відповідно до п.4.2.1. шлюбного договору, майно, право на яке підлягає державній реєстрації належить на праві особистої приватної власності тому із Подружжя, на ім`я якого майно зареєстровано.

Відповідно до п.5.5. шлюбного договору, квартири, житлові і нежитлові будинки і споруди, нежитлові приміщення, гаражі, місця в підземних і наземних паркінгах та інші об`єкти нерухомого майна і земельні ділянки з будівлями на них та інше майно, право на яке підлягає реєстрації, придбане або побудоване Подружжям до шлюбу або в період шлюбу, є власністю того із Подружжя, на чиє ім`я воно оформлено та зареєстровано чи набуто в порядку спадкування, дарування або в іншій спосіб одним із подружжя від його батьків, тобто набуте Чоловіком від своїх батьків вважатиметься особистою приватною власністю Чоловіка, а набуте Дружиною від своїх батьків вважатиметься особистою приватною власністю Дружини.

Отже, вказані умови шлюбного договору регулюють відносини з приводу майна, що підлягає державній реєстрації.

Відповідно до медичної документації ОСОБА_1 11.11.2020, 23.12.2020 проходила огляд у невропатолога.

Згідно з частинами першою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини регулюються цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Серед загальних засад регулювання сімейних відносин у частині другій статті 7 СК України закріплена можливість урегулювання цих відносин за домовленістю (договором) між їх учасниками.

Стаття 9 СК України визначає загальні межі договірного регулювання відносин між подружжям, а саме: така домовленість не повинна суперечити вимогам СК України, іншим законам та моральним засадам суспільства. Під вимогами законів у цьому випадку слід розуміти імперативні норми, що встановлюють заборону для договірного регулювання відносин подружжя.

Оскільки договір, в тому числі шлюбний договір, передусім є категорією цивільного права, то відповідно до статті 8 СК України у випадках договірного регулювання сімейних відносин повинні застосовуватися загальні норми статей 3, 6 ЦК України щодо свободи договору, а також глав 52, 53 ЦК України щодо поняття та умов договору, його укладення, зміни і розірвання.

Так, частина третя статті 6 ЦК України передбачає, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, надаючи, таким чином, особам право вибору: використати існуючі норми законодавства для регулювання своїх стосунків або встановити для цих стосунків власні правила поведінки.

Отже принцип свободи договору відповідно до статей 6, 627 ЦК України є визначальним та полягає у наданні особі права на власний розсуд реалізувати, по-перше: можливість укласти договір (або утриматися від укладення договору); по-друге, можливість визначити зміст договору на власний розсуд, враховуючи при цьому зустрічну волю іншого учасника договору та обмеження щодо окремих положень договору, встановлені законом.

Таким чином, сторони не можуть на власний розсуд врегулювати у договорі свої відносини, лише у випадках, якщо існує пряма заборона, встановлена актом цивільного законодавства; заборона випливає із змісту акта законодавства; така домовленість суперечить суті відносин між сторонами.

Про необхідність застосування норм ЦК України при визнанні шлюбного договору недійсним міститься вказівка і у статті 103 СК України.

Виходячи зі змісту статей 9, 103 СК України, статей 203, 215 ЦК України, підставою недійсності шлюбного договору є недодержання в момент вчинення стороною (сторонами) таких вимог: 1) зміст шлюбного договору не може суперечити законодавству України, а також моральним засадам суспільства; 2) волевиявлення кожного із подружжя при укладенні шлюбного договору має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 3) шлюбний договір має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно частини четвертої статті 93 СК України шлюбний договір не може зменшувати обсяг прав дитини, які встановлені цим Кодексом, а також ставити одного із подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище.

Згідно з частиною п`ятою статті 93 СК України за шлюбним договором не може передаватися у власність одному з подружжя нерухоме майно та інше майно, право на яке підлягає державній реєстрації.

Враховуючи, що п.4.2.1. та п.5.5. шлюбного договору регулюються питання щодо передачі у власність майна одному із подружжя, право на яке підлягає державній реєстрації, суд приходить до висновку, що вказані умови договору суперечать ч.5 ст.93 СК України, а тому визнаються судом недійсними.

Разом з тим, в судовому засіданні не встановлено, що позивач при укладанні оспорюваного шлюбного договору не розуміла значення своїх дій, а волевиявлення не було вільним і не відповідати її внутрішній волі.

Крім того, судом не встановлено обставин, що інші умови шлюбного договору за виключенням п.п. 4.2.1. та 5.5., які визнані судом недійсними, ставлять позивача у надзвичайно невигідне матеріальне становище.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Відповідно до ст.141 ЦК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 700 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 8, 12, 13, 77, 81, 89, 141, 263, 264, 265, 354 ЦПК України, відповідно до ст.ст.7,8,9,93,103 СК України, ст.ст. 3,6,627,203,215,627 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання шлюбного договору недійсним - задовольнити частково.

Визнати недійсним п.4.2.1. та п.5.5. шлюбного договору укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 22 грудня 2020 року, зареєстрованого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дешко Н.М. номер в реєстрі 7255.

В задоволенні позову в іншій частині щодо визнання шлюбного договору недійсним - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 700 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського Апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Апеляційна скарга подається до Київського Апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст складено 14.05.2024.

Суддя: О.Б. Тиханський