Рішення

від 08.05.2024 по справі 539/368/24

ЛУБЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 539/368/24

Провадження № 2/539/551/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2024 року м. Лубни

Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Алтухової О.С.,

за участю секретаря судового засідання Байви Т.В.,

представника відповідача адвоката Джумелі Н.Г. ( в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Лубенського міськрайонного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «САЙЛІ» до ОСОБА_1 про стягнення вартості майна, переданого на зберігання за договором відповідального зберігання майна, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «САЙЛІ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення вартості майна, переданого на зберігання за договором відповідального зберігання майна.

Позовні вимоги мотивували тим, що 01 вересня 2021 року між ТОВ «САЙЛІ» та ОСОБА_1 , було укладено Договір відповідального зберігання майна №10/09-21/ВЗ від 01 вересня 2021 року.

Відповідно до п. 1.1 розділу 1 Договору Поклажодавець передає, а Зберігач приймає на відповідальне зберігання Майно (мікродобриво, засоби захисту рослин, насіння), що визначені у Актах приймання-передачі майна, що є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно п. 1.2 розділу 1 Договору місце зберігання майна установлено: АДРЕСА_1 .

Пунктом 1.4 розділу 1 Договору передбачено, що перелік Майна, яке передається на відповідальне зберігання визначений у Актах приймання-передачі. Такий Акт №01 приймання-передачі майна до договору відповідального зберігання майна № 10/09-21/ВЗ було укладено Сторонами 01 вересня 2021 року (додається), що також підтверджуються скріншотами з месенджеру Телеграм, відповідно до яких вбачається, що Відповідачу було направлено Товар, а він вів відповідну комунікацію з представником Позивача.

Також, п. 2.1.4. розділу 2 Договору передбачено обов`язок Зберігача Повернути Майно Поклажодавця за першою вимогою останнього, а також нести відповідальність за втрату, нестачу пошкодження Майна тощо. Інші обов`язки Зберігача визначено у розділі 2 Договору.

У п. 3.2 розділу 3 Договору обумовлено право Поклажодавця у будь-який час вимагати у Зберігача повернення Майна, яке знаходиться на зберіганні.

Так, відповідно до п. 5.3 розділу 5 Договору передбачено, що Зберігач несе відповідальність за збереженість і цілісність Майна, а у випадку пошкодження знищення тощо несе відповідальність та зобов`язаний відшкодувати вартість пошкодженого Майна у повному обсязі.

Строк дії Договору сплив 31.12.2021 року.

Разом з тим, ОСОБА_2 перестав виходити на зв`язок, не відповідав на повідомлення, ігнорував телефонні дзвінки, а товар у встановлений термін не повернув. Крім того, представники Позивача, реалізуючи своє право у будь який час повернути Товар, неодноразово звертались до Відповідача з проханням повернути Товар, що також у порушення 2.1.4. розділу 2 та п. 3.2 розділу З Договору не було виконано Відповідачем.

З огляду на вищезазначені обставини Відповідач не повернув Майно Позивача на суму 551250 грн.

Також, 19.12.2023 року Відповідачу було повторно направлено Повідомлення про необхідність сплати коштів у зв`язку з невиконанням зобов`язання.

На офіційному сайті Укрпошти у розділі «відстежити» міститься інформація щодо статусу листа, який було відправлено під трекером 3601102485968. Так, відповідно до отриманої інформації, станом на дату перевірки (08.01.2024) Відповідач отримав зазначене повідомлення, натомість жодним чином не відреагував на нього.

Просили стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «САЙЛІ» борг у розмірі 551 250 грн. та понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 8268 грн. 75 коп.

Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 25.03.2024 відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

22.04.2024 через підсистему "Електронний суд" від представника відповідача адвоката Джумелі Н.Г. до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач позовні вимоги не визнає з огляду на таке. Згідно договору відповідального зберігання майна №10/09-21ВЗ Поклажодавець зобов`язаний після закінчення строку дії договору забрати майно у Зберігача протягом семи календарних днів, якщо інше не погоджено Сторонами. Тобто, саме позивач допустив порушення умов договору, оскільки не забрав майно до 07.01.2022. Відповідач не змінював місце проживання з 01.09.2021 по 25.01.2024 і постійно проживав за місцем своєї реєстрації, яка співпадає з місцем зберігання майна, і не змінював номер телефону. Жодної вимоги від позивача про повернення майна не надходило. Лише 18.12.2023 позивач направив відповідачу письмове звернення з вимогою повернення грошових коштів, а не переданого на зберігання товару. При цьому представник звернула увагу, що відповідачем здійснено всі можливі дії задля збереження майна, все майно, яке передане відповідно до Акту продовжує зберігатися і до цього часу. Просила відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

30.04.2024 від представника позивача адвоката Моруженка Д.О. надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що аргументи відповідача щодо відсутності повідомлень від позивача з вимогою повернути товар спростовуються скріншотами з мобільних телефонів. Відповідач перестав відповідати на телефонні дзвінки з квітня 2022 року. Йому неодноразово телефонував як директор, так і головний бухгалтер ТОВ «Сайлі». Зауважив, що товар, який був переданий на зберігання є таким, що не може зберігатися тривалий період, і є вже давно простроченим. Навіть якщо б відповідач відреагував на вимогу і запропонував повернути товар, то наразі цей товар є таким, що непридатний для використання та повністю втратив свої властивості, у зв`язку з простроченням зобов`язання на 752 дні. Наполягав на задоволенні позовних вимог.

03.05.2024 через підсистему "Електронний суд" від представника відповідача адвоката Джумелі Н.Г. до суду надійшло заперечення на відповідь на відзив, в якому зазначає наступне. З доданих скріншотів телефонних дзвінків незрозуміло з якого номера здійснювався дзвінок/листування. Крім того, ці скірншоти жодним чином не доводять причини телефонного дзвінка висунення вимоги про повернення майна, поговорити щодо укладання нового договору, домовитися про зустріч, привітати зі святом тощо.

Представник позивача ТОВ «САЙЛІ» - адвокат Моруженко Д.О. в судове засідання не з`явився, був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи. Згідно клопотання від 28.03.2024 просив розгляд справи проводити без його участі.

Представник відповідача ОСОБА_3 адвокат Джумеля Н.Г. в судовому засіданні в режимі відеоконференції позовні вимоги не визнала з підстав зазначених у відзиві та запереченні на відповідь на відзив.

Суд, заслухавши представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, приходить такого висновку.

Статтями 15,16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

01 вересня 2021 року між ТОВ «САЙЛІ» та ОСОБА_1 було укладено Договір відповідального зберігання майна №10/09-21/ВЗ від 01 вересня 2021 року. Строк Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.7.1. Договору та закінчується - 31.12.2021 року. (а.с.16).

Відповідно до умов п.1.1. Договору Поклажодавець (Позивач) передає, а Зберігач (відповідач) приймає на відповідальне зберігання протягом строку Договору майно (мікродобрива, засоби захисту рослин, насіння), що визначені у Актах приймання- передачі майна.

Згідно п.1.3 Договору приймання майна на відповідальне зберігання та повернення його з відповідального зберігання здійснюється сторонами за Актами приймання-передачі, які є його невід`ємною частиною. Перелік майна, яке передається на відповідальне зберігання згідно з цим договором, його кількість, вартість та комплектність визначаються Сторонами у Актах приймання-передачі (п.1.4. Договору).

Відповідно до Акту №01 приймання-передачі майна до Договору відповідального зберігання майна № 10/09-21/В3 відповідач прийняв на відповідальне зберігання таке майно на загальну сум суму 551 250 грн. 00 коп. П.1.2 Договору передбачено, що місцем зберігання майна є: АДРЕСА_1 .(а.с.17).

Відповідно до умов Договору (Розділ 2) Зберігач (Відповідач) зобов`язався: вживати всіх заходів для забезпечення схоронності майна протягом строку зберігання; зберігати майно з дотриманням усіх умов, які забезпечують збереження майна Поклажодавця; нести відповідальність за втрату (нестачу) або пошкодження майна Поклажодавця, переданого на зберігання Зберігачеві, його комплектність у відповідності із цим Договором та чинним в Україні законодавством з моменту одержання майна від Поклажодавця та до моменту його повернення Поклажедавцеві; повернути майно Поклажедавцеві за першою вимогою останнього.

Розділом 3 Договору визначено обов`язки Поклажодавця: передати Зберігачеві майно на зберігання; після закінчення строку дії даного Договору забрати майно у Зберігача протягом 7 (семи) календарних днів, якщо інше не погоджено Сторонами.

П.3.2. Договору передбачено, що Поклажодавець має право у будь-який вимагати у Зберігача повернення майна, яке знаходиться на зберіганні (всього його частини).

П. 5.3. Договору визначено умови щодо відповідальності Зберігача (Відповідача). Зберігач несе відповідальність за збереження і цілісність майна з моменту передання майна на зберігання і до моменту його повернення Поклажедавцеві. У випадку пошкодження майна, переданого Зберігачу, внаслідок якого його якість змінилась настільки, що товар не може бути використано за первісним призначенням, Зберігач зобов`язаний відшкодувати вартість пошкодженого майна у повному обсязі.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі за текстом - ЦК України зобов`язанням є правовідношення. в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Ст.526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Ч. 1 ст. 936 ЦК України передбачено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до ч.1 ст.938 ЦК України зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

Ст. 942 ЦК України врегульовано обов`язок зберігача щодо забезпечення схоронності речі. Згідно ч.1 цієї статті зберігач зобов`язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

Згідно ст. 948 ЦК України поклажодавець зобов`язаний забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання.

Відповідно до ст. 949 ЦК України зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Так, звертаючись до суду з позовом про стягнення вартості майна за договором відповідального зберігання майна №10/09-21/ВЗ від 01 вересня 2021 року, переданого згідно акту №01 від 01.09.2021 року, позивачем не надано суду доказів неналежного виконання умов вказаного договору Зберігачем.

За умовами договору саме на позивача покладений обов`язок забрати майно після закінчення строку його дії протягом семи календарних днів, якщо інше не погоджено сторонами. Суду не надано доказів того, що сторонами був погоджений будь-який інший строк повернення майна, а тому позивач зобов`язаний був забрати майно не пізніше 07 січня 2022 року.

Жодних доказів того, що позивачем вживались будь-які заходи для виконання свого обов`язку, передбаченого п. 3.1.2., суду не надано.

Так, позивачем на підтвердження своїх вимог надано повідомлення №18-12-23 від 18.12.2023, адресоване на адресу відповідача, в якому ставиться вимога про повернення коштів за товар в розмірі 551250 грн.

Ч.3 ст.950 ЦК України вказує, що зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі після закінчення строку зберігання лише за наявності його умислу або грубої необережності.

Зі змісту даної норми слід зробити висновок, що Відповідач після 07.01.2022 має нести відповідальність лише за втрату або пошкодження майна лише за наявності його умислу або грубої необережності. При чому, ці обставини (втрата/нестача/пошкодження та умисел або необережність) повинні існувати одночасно.

Позивач, ставлячи вимогу про повернення коштів, не надає доказів ані втрати або пошкодження майна, ані будь-яких доказів наявності в цьому умислу або грубої необережності з боку відповідача, а лише висловлює припущення, що товар, який був переданий на зберігання є таким, що не може зберігатися тривалий період, і є вже давно простроченим.

Надані позивачем скріншоти телефонних дзвінків не можна вважати належними доказами в даній справі, оскільки вони жодним чином не підтверджують тієї обставини, що відповідачем порушено умови договору, на них лише зафіксовано історія телефонних дзвінків невідомого абонента з абонентом « ОСОБА_4 », а тому, у відповідності до ч. 4 ст. 77 ЦПК України, суд не бере їх до розгляду.

Згідно частин 1-3 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, та відповідно до частини 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Виходячи з вищевикладеного, з аналізу наведених норм, встановлених обставин справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позивачу у задоволені вимог позову відмовлено, то судові витрати не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст.ст. 4,76-81, 89,141,258,259,263-265,268 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «САЙЛІ» до ОСОБА_1 про стягнення вартості майна, переданого на зберігання за договором відповідального зберігання майна відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст.265 ЦПК України:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «САЙЛІ», код ЄДРПОУ 43829808, місце знаходження м.Дніпро, вул. Калинова (АНД, Індустріальний район) будинок 9.

Відповідач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання/реєстрації: АДРЕСА_2 .

Повне судове рішення складено та підписано 13 травня 2024 року.

Суддя Лубенського міськрайонного суду О.С. Алтухова