Постанова

від 29.04.2024 по справі 910/11586/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" квітня 2024 р. Справа№ 910/11586/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Суліма В.В.

Коротун О.М.

за участю секретаря судового засідання : Новосельцева О.Р.

представників сторін

від позивача : Ровков С.О.

від відповідача : Демідова О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кріоін Інжинірінг "

на рішення Господарського суду міста Києва

від 12.10.2023 (оприлюднено 25.10.2023)

у справі №910/11586/23 (суддя Демидова В.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кріоін Інжинірінг"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавничий дім "МЕДІА-ДК"

про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Кріон Інжинірінг" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавничий дім "МЕДІА-ДК" про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 30.03.2023 відповідач ТОВ "Видавничий дім "МЕДІА-ДК" в особі інтернет-видання «NV» на сайті «nv.ua», в розділі «Бізнес», підрозділі «Компанії/Ринки» за посиланням: https://biz.nv.ua/ukr/markets/rosiyskiy-biznes-v-ukrajini-chomu-kompaniya-z-odesi-stvorvuve-zavod-v-korei i-novini-ukraj ini-50314206.html опублікувало неправдиву та негативну інформацію, яка порочить ділову репутацію підприємства, а саме: «Виробник чистого неону Кріоін Інжиніринг, якого звинуватили у постачаннях газів для російського ВПК, створив спільне підприємство в Південній Кореї. Туди може бути передана технологія виробництва надчистого неону. ... Нова компанія була створена на наступний день після того, як Служба безпеки України звинуватила керівництво одного з українських виробників надчистих інертних газів у співпраці з російським ВПК. А саме у постачанні неону для лазерних прицілів танків та високоточних видів озброєння...».

Позивач зазначає, що жодних обвинувачень Служба безпеки України посадовим чи службовим особам Товариства не пред`являла.

Також позивач вказує, що відповідач у своїй публікації вказав, що ТОВ «Кріон Інжинірінг» звинувачують у постачанні державі - агресору інертного газу «неон», однак, це також не відповідає дійсності.

Позивач також вказує, що не допомагає країні - агресору та не веде будь - якої діяльності з контрагентами країни - агресора (російської федерації).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.10.2023 у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходячи з аналізу інформації, викладеної відповідачем у спірній статті дійшов висновку, що розповсюджена інформація є предметом суспільного інтересу, була оприлюднена на офіційному вебсайті Служби безпеки України, що підтверджується наявними рішеннями суду, які є у відкритому доступі.

Крім того, позивачем не було надано до суду беззаперечних доказів, які би свідчили, що така інформація є недостовірною.

Отже, суд дійшов висновку, що інформація викладена відповідачем у спірній статті, не може бути підставою для захисту права на недоторканність ділової репутації, оскільки спірна інформація була здобута відповідачем на підставі аналізу відкритих даних, мала вигляд оціночних суджень про позивача, його господарську діяльність та керівників і пов`язаних з ними осіб, а також відсутні докази того, що саме опублікована відповідачем стаття зумовила зниження його ділової активності.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову про визнання недостовірною інформацію та зобов`язання її спростувати.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариства з обмеженою відповідальністю "Кріоін Інжинірінг" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2023 повністю та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт вказує, що дана публікація викладена у вигляді однозначних тверджень щодо виробництва чистого та надчистого неону, та у звинуваченні позивача Службою безпеки України у постачанні газів до російського ВПК, а саме - у постачанні неону для лазерних прицілів до танків та високоточних видів озброєння і створення спільного підприємства у Південній Кореї. Зазначає, що у даній публікації відповідачем не використовувались слова, які б можна було вважати оціночними судженнями та вираженням суб`єктивної думки, наприклад: можливо, мабуть, напевно, може бути, припускаємо, гадаю, тощо, як це вказано у постанові Верховного Суду від 11.07.2019 у справі №757/29455/16-ц на яку посилається і сам відповідач у своїх запереченнях.

Також апелянт зазначає, що Служба безпеки України не звинувачувала керівництво ТОВ «Кріон Інжинірінг» та саме Товариство у вчиненні будь-яких кримінальних правопорушень. Натомість відповідач у своїй публікації чітко вказав назву підприємства - ТОВ «Кріон Інжинірінг».

Апелянт зауважує, що в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції зазначив, що інформація кореспондується зі змістом ухвал слідчих суддів від 07.04.2023 про надання дозволу на огляд у справі №761/11865/23 та від 12.04.2023 про передачу доказів на збрігання у справі № 761/7964/2023. Проте апелянт вказує, що на момент публікації відповідачем дані ухвали слідчих суддів були відсутні. Крім того, у даних ухвалах відсутня будь-яка інформація щодо співпраці ТОВ «Кріон Інжинірінг» з російським військово-промисловим комплексом, а саме, постачанні неону для лазерних прицілів танків та високоточних видів озброєння. Нічого спільного з недостовірною інформацією, яка викладена у публікації відповідача тексти вищевказаних ухвал слідчих суддів не містять.

Скаржник звертає увагу, що зміст поширювальної недостовірної та негативної інформації фактично містить повідомлення про вчинення позивачем та її посадовими особами кримінальних правопорушень.

Підсумовуючи скаржник стверджує, що : інформацію було поширено до широких верств населення і дану публікацію переглянуто більше 8 тисяч осіб; поширена інформація стосується конкретної юридичної особи ТОВ «Кріон Інжинірінг»; поширена інформація є недостовірною; жодних обвинувачень службовим особам Товариства, ні самому Товариству не пред`явлено; поширення вищевказаної інформації порушило особисте немайнове право позивача - право на недоторканість ділової репутації, що призвело до настання матеріальних збитків та втрати контрагентів на території України, оскільки жодне підприємство не хоче співпрацювати з позивачем після публікації відповідача. Вказана вище публікація відповідача, на думку апелянта, викладена у формі фактів та тверджень, вказані висловлювання є фактичним твердженням, вони не містять, ні епітетів, гіпербол чи алегорій, а містять дані щодо вчинення дій, які підпадають під ознаки злочину та обставини, які не відповідають дійсності.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, відповідач у своєму відзиві, наданому до суду 24.01.2024, зазначає, що рішення суду прийнято при повному з`ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін.

Крім того, відповідач вказує, що розповсюджена інформація є безсумнівно предметом суспільного інтересу, була оприлюднена на офіційному вебсайті Служби безпеки України, що підтверджується наявними рішеннями судів, які ж наразі у відкритому доступі. Інформація не містить даних про вчинення злочину посадовими особами позивача, це є виключно власною інтерпретацією змісту статті представником позивача та не підтверджується жодними доказами. Вказав, що суди, розглядаючи такий спір, не повинні обмежуватися лише формальним дослідженням спірної фрази без врахування контексту всієї статті, змістовно пов`язаних її частин тощо.

Також відповідач зазначає, що позивачем не надано жодного доказу, який би підтверджував приниження його ділової репутації внаслідок поширення інформації.

Відповідач звертає увагу, що засоби масової інформації та громадськість не позбавлені можливості в обговоренні і висвітленні питань, що мають суспільно важливе значення. Вважає, що опублікована в спірній статті інформація містить відомості про події, що мають суспільне значення та викликають суспільний резонанс, вочевідь стосуються питань співпраці з країною-агресором в умовах активної війни. Крім того, словосполучення «може бути» свідчить про оціночний характер таких суджень.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.11.2023 справу № 910/11586/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Коротун О.М., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/11586/23.

07.12.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/11586/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кріоін Інжинірінг" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2023 у справі №910/11586/23 залишено без руху та запропоновано скаржнику у встановлений строк надати вмотивоване клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження зазначеного рішення із зазначенням поважності причин його пропущення та докази наявності електронного кабінету у ТОВ «Кріон Інжинірінг» та представника скаржника (Ровкова Сергія Олександровича).

27.12.2024 від ТОВ «Кріон Інжинірінг» надійшла заява про усунення недоліків з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження зазначеного рішення та докази наявності електронного кабінету у ТОВ «Кріон Інжинірінг» та у представника скаржника (Ровкова Сергія Олександровича).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Кріоін Інжинірінг" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2023 у справі №910/11586/23 та призначено розгляд справи на 26.02.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2024 розгляд апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Кріоін Інжинірінг" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2023 у справі №910/11586/23 відкладено на 11.03.2024.

У судовому засіданні 11.03.2024 протокольною ухвалою оголошено перерву у розгляді справи №910/11586/23 до 01.04.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2024 у розгляді справи за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Кріоін Інжинірінг" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2023 у справі №910/11586/23 оголошено перерву до 29.04.2024.

Позиції учасників справи

Представник позивача у судовому засіданні апеляційної інстанції 29.04.2024 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 29.04.2024 заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просила відмовити у її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2023 у справі № 910/11586/23 залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Судом першої інстанції встановлено, що позивач у позовній заяві посилається на те, що 30.03.2023 відповідачем ТОВ «Видавничий дім «МЕДІА-ДК» в особі інтернет-видання «NV» на сайті «nv.ua», в розділі «Бізнес», підрозділі «Компанії/Ринки» за посиланням: https://biz.nv.ua/ukr/markets/rosiyskiy-biznes-v-ukrajini-chomu-kompaniya-z-odesi-stvorvuve-zavod-v-korei i-novini-ukraj ini-50314206.html опублікувало неправдиву та негативну інформацію, яка порочить ділову репутацію підприємства, а саме: «Виробник чистого неону Кріоін Інжиніринг, якого звинуватили у постачаннях газів для російського ВПК, створив спільне підприємство в Південній Кореї. Туди може бути передана технологія виробництва надчистого неону. ... Нова компанія була створена на наступний день після того, як Служба безпеки України звинуватила керівництво одного з українських виробників надчистих інертних газів у співпраці з російським ВПК. А саме у постачанні неону для лазерних прицілів танків та високоточних видів озброєння...».

Позивач зазначає, що вказана публікація доступна для перегляду необмеженого кола осіб, зокрема, станом на 05.07.2023 її переглянуло більше 8 тис. осіб. Проте вказує, що жодних обвинувачень Служба безпеки України посадовим чи службовим особам Товариства не пред`являла.

Однак, відповідач у своїй публікації вказує, що ТОВ «Кріон Інжинірінг» звинувачують у постачанні державі - агресору інертного газу «НЕОН», але це не відповідає дійсності.

Позивач наголошує на тому, що не допомагає країні - агресору та не веде будь - якої діяльності з контрагентами країни - агресора (російської федерації).

Вважає, що зміст поширюваної недостовірної та негативної інформації, фактично містить повідомлення про вчинення посадовими (службовими) особами позивача злочину. Вказані висловлювання є фактичним твердженням, вони не містять ані епітетів, гіпербол чи алегорій, а містять дані щодо вчинення дій, які не відповідають дійсності.

Крім того, розголошення даних досудового розслідування відносно діяльності Товариства, за яким не було постановлено судового вироку, є розголошенням негативної та недостовірної інформації стосовно підприємства.

Також зазначає, що відповідач є власником вказаного інтернет видання, а саме: «NV» на сайті «nv.ua».

Позивач просив суд визнати недостовірною та такою, що порушує особисте майнове право та недоторканість ділової репутації ТОВ «Кріон Інжинірінг» зазначену вище інформацію та зобов`язати відповідача спростувати дану інформацію шляхом публікації тексту вступної та резолютивної частини рішення у даній справі на інтернет сторінці ТОВ «Видавничий дім «МЕДІА-ДК» інтернет-видання «NV» на сайті «nv.ua», в розділі «Бізнес», підрозділі «Компанії/Ринки».

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що розповсюджена інформація є предметом суспільного інтересу, була оприлюднена на офіційному вебсайті Служби безпеки України, підтверджується наявними рішеннями судів, які є у відкритому доступі. Крім того, позивачем не було надано суду беззаперечних доказів, які б свідчили, що така інформація є недостовірною.

Отже, суд першої інстанції дійшов висновку, що інформація викладена відповідачем у спірній статті, не може бути підставою для захисту прав на недоторканність ділової репутації, оскільки спірна інформація була здобута відповідачем на підставі аналізу відкритих даних, мала вигляд оціночних суджень про позивача, його господарську діяльність та керівників Товариства, та пов`язаних з ними осіб, а також відсутні докази того, що саме опублікована відповідачем стаття зумовила зниження його ділової активності. Зважаючи на це, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову про визнання недостовірною інформацію та зобов`язання її спростувати.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно зі ст. 34 Конституції, кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Статтею 68 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

За змістом ч. 1 ст. 91 ЦК України, юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Згідно зі ст. 94 ЦК України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.

Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу.

За змістом ч. 1 ст. 201 ЦК України ділова репутація належить до особистого немайнового блага, яке охороняється цивільним законодавством.

Згідно з ч. 2 ст. 34 ГК України дискредитацією суб`єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов`язаних з особою чи діяльністю суб`єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб`єкта господарювання.

При цьому Верховний Суд зазначає, що під діловою репутацією юридичної особи розуміється оцінка її підприємницької, громадської чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 ЦК України та ст. 1 Закону України «Про інформацію» інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Згідно зі статтею 5 Закону України «Про інформацію» кожна особа має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу ( ч. 1 ст. 16 ЦК України ).

Частиною 1 ст. 277 ЦК України передбачено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

За змістом ст. 91 ЦК України, право на спростування недостовірної інформації, передбачене ст. 277 ЦК України, належить не лише фізичним, але й юридичним особам у передбачених законом випадках, у тому числі як спосіб судового захисту проти поширення інформації, що шкодить діловій репутації господарюючого суб`єкта (підприємця).

Отже, юридична особа так само як і фізична особа має право на спростування недостовірної інформації відповідно до ч. 1 ст. 277 ЦК України та право на недоторканість ділової репутації відповідно до ч. 1 ст. 299 ЦК України.

Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, ділової репутації фізичної та юридичної особи, а також про спростування недостовірної інформації, є сукупність таких обставин як: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

При цьому при вирішенні зазначених спорів суди мають враховувати, що під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). При цьому обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має подати докази недостовірності поширеної інформації.

Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до ч. ч. 1. 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію», ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Отже, за своїм характером судження є розумовим актом, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, що пов`язано з такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Судження є такою думкою, у якій при її висловлюванні дещо стверджується про предмет дійсності і яка об`єктивно є або істиною чи хибною і при цьому неодмінно однією із двох. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування.

Ознаками оціночного судження є відсутність у його складі посилань на фактичні обставини та відсутність можливості здійснити перевірку такого судження на предмет його відповідності дійсності.

Фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об`єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Ураховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об`єктивною, незалежною від думок і поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.

Обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачами, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Тобто для розгляду даної категорії справ судам необхідно встановити: чи мало місце поширення відповідачем інформації; чи стосувалася поширена інформація позивача; чи є підстави для визнання поширеної інформації недостовірною, тобто такою, що не відповідає дійсності; чи призвело поширення інформації до порушення особистих немайнових прав позивача.

Відповідно до позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 904/4494/18, належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник вебсайту, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві. Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник вебсайту, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації. Дані про власника вебсайту можуть бути витребувані відповідно до положень процесуального законодавства в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет.

Як зазначалось вище, позовні вимоги були аргументовані тим, що 30.03.2023 відповідач, ТОВ «Видавничий дім «МЕДІА-ДК» в особі інтернет-видання «NV» на сайті «nv.ua», в розділі «Бізнес», підрозділі «Компанії/Ринки» за посиланням: https://biz.nv.ua/ukr/markets/rosiyskiy-biznes-v-ukrajini-chomu-kompaniya-z-odesi-stvorvuve-zavod-v-korei i-novini-ukraj ini-50314206.html опублікував неправдиву та негативну інформацію, яка порочить ділову репутацію позивача наступного змісту:

«Виробник чистого неону Кріоін Інжиніринг, якого звинуватили у постачаннях газів для російського ВПК, створив спільне підприємство в Південній Кореї. Туди може бути передана технологія виробництва надчистого неону. ... Нова компанія була створена на наступний день після того, як Служба безпеки України звинуватила керівництво одного з українських виробників надчистих інертних газів у співпраці з російським ВПК. А саме у постачанні неону для лазерних прицілів танків та високоточних видів озброєння...»

Колегія суддів звертає увагу, що праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Судом першої інстанції встановлено, що інформація, яку просить визнати недостовірною позивач кореспондується з прес-релізом Служби безпеки України, який опубліковано на офіційному сайті Служби безпеки України 23 березня 2023 року, посилання: https://ssu.gov.ua/novyny/sbu-vykryla-odesku-kompaniiu-yaka-postachala-v-rf-syrovynu-dlia-vyrobnytstva-lazernykh-prytsiliv.

У цій публікації зазначено, що інформація у прес-релізі СБУ стосується ТОВ «Кріон Інжиніринг», такого висновку відповідач дійшов, враховуючи аналіз попередньо опублікованої 23.03.2023 СБУ інформації. 23.03.2023 на веб-сайті «nv.ua» було опубліковано іншу статтю під заголовком «Допомогали цілитися в українців. СБУ викрила одеську компанію, яка постачала у рф сировину для виробництва лазерних прицілів», за посиланням: https://biz.nv.ua/ukr/markets/sbu-vikrila-odesku-kompanyu-yaka-postachala-sirovinu-dlya-vigotovlennya-zbroji-rosiyu-50312823.html. Дана стаття не оспорюється позивачем, він не звертався з позовами про спростування інформації, яка викладена у даній статті.

У цій статті, де також відкрите посилання на прес-реліз СБУ, міститься інформація щодо того, про яке саме підприємство йде мова у прес-релізі СБУ. Також в ній детально пояснюється, як автор дійшов такого висновку. Отже, журналіст, в рамках свого розслідування, володіючи інформацією, яка є у вільному доступі, перевіривши та оцінивши наяву інформацію щодо компанії позивача, дійшов висновку, що інформація опублікована у прес-релізі стосується саме компанії позивача.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 07.04.2023 у справі № 761/11865/23 задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС 2 відділу 3 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України, внесеного у кримінальному провадженні №22023000000000085 від 26.01.2023, за підозрою ОСОБА_5 (керівник ТОВ «Кріоін Інжинірінг») у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 111-1 та ч. 1 ст. 111-2 КК України - задоволено та надано дозвіл на проведення огляду речей за відповідними адресами. Зокрема в ухвалі зазначено наступне: «…крім того, 16.03.2023, директору ТОВ «Кріоін Інжинірінг», громадянину України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , повідомлено про підозру у вчиненні умисних дій, які полягають у провадженні господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, та у добровільному збиранні, підготовці та передачі матеріальних ресурсів та інших активів представникам держави-агресора, тобто у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.111-1 та ч.1 ст.111-2 КК України. Також, 22.02.2023 під час проведення обшуку у виробничо-майнових комплексах ТОВ «Кріоін Інжинірінг» (ЄДРПОУ 39032768) за адресою: АДРЕСА_1, та АДРЕСА_3, виявлено та вилучено обладнання, а також продукція, в т.ч. аналогічна тієї, що була поставлена до країни агресора, а також інше устаткування та обладнання, яке знаходиться за вказаною адресою, що використовуються підприємством при виробництві, упаковці та транспортуванні інертних газів. 24.03.2023 на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва накладено арешт на майно ТОВ «Кріоін Інжинірінг», виявлене та вилучене в ході проведення обшуку 22.02.2023 року в орендованих ТОВ «Кріоін Інжинірінг» (ЄДРПОУ 39032768) виробничо-майнових комплексах, які знаходяться за адресами: АДРЕСА_1, та АДРЕСА_3.»

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 12.04.2023 у справі 761/11932/23 задоволено клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора про передачу арештованого майна Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для здійснення заходів з управління ним, у кримінальному провадженні № 22023000000000085 від 26.01.2023 за підозрою ОСОБА 4 (керівник ТОВ «Кріон Інжиніринг») у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 111-1 та ч. 1 ст. 111-2 КК України. Відповідно Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів з метою здійснення заходів з управління майном, передано майно та корпоративні права ТОВ "Кріоін Інжинірінг'" (код ЄДРПОУ 39032768, юридична адреса: м. Одеса, Митна Площа, буд. 1А), а також арештоване майно його фактичних власників ОСОБА_5 та ОСОБА_7.

Таким чином, інформація про те, що Служба безпеки України викрила позивача на співпраці з країною-агресором, а керівнику компанії повідомлено про підозру відповідає дійсності, що підтверджується прес-релізом СБУ, ухвалами судів у справах №761/11865/23 та №761/11932/23.

У квітні 2023 року ухвали слідчих суддів Шевченківського районного суду міста Києва від 07.04.2023 у справі №761/11865/23 та від 12.04.2023 у справі № 761/11932/23 з`явились у вільному доступі, зміст цих ухвал є ідентичним обставинам, наведеним у вказаній публікації та прес-релізі СБУ, що підтверджує той факт, що інформація, викладена у публікації не може бути визнана недостовірною, незалежно від дати публікації цих ухвал, адже відсутність їх у вільному доступі на момент публікації статті, не заперечує факт існування кримінальної справи щодо зазначених обставин.

У червні 2023 року директора ТОВ «Кріон Інжиніринг» Шишова Олесандра Григоровича оголошено у розшук СБУ за статтями 111-1 ч.4, 111-2 ч.1 КК України, інформація є у вільному доступі на веб-сайті МВС, що співпадає з інформацією викладеною у прес-релізі СБУ та відповідно створеній на підставі цього прес-релізу публікації відповідача.

Також у матеріалах справи міститься відповідь Офісу Генерального прокурора на адвокатський запит від 12.09.2023, у якій зазначається щодо ТОВ «Кріон Інжиніринг» здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за підозрою службової особи ТОВ «Кріон Інжинірінг» у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.111-1, ч.1 ст.111-2 КК України та фактичних власників підприємства у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.1 ст. 111-2 КК України, а також за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 110-2 КК України.

У своїй практиці Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) розрізняє факти та оціночні судження. Якщо існування фактів може бути підтверджене, то правдивість оціночних суджень не піддається доведенню. Вимога довести правдивість оціночних суджень є нездійсненною і порушує свободу висловлювання думки як таку, що є фундаментальною частиною права, яке охороняється статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення у справі "Лінгенс проти Австрії" від 08.07.1986).

Щоб розрізнити твердження щодо фактів та оціночні судження, необхідно враховувати обставини справи та загальний тон висловлювань (рішення ЄСПЛ у справі "Бразільє проти Франції" від 11.04.2006), оскільки судження з питань, які становлять суспільний інтерес, можуть на цій підставі становити оціночні судження, а не твердження щодо фактів (рішення ЄСПЛ "Патурель проти Франції" від 22.12.2005, "ТОВ "Інститут економічних реформ" проти України" від 02.06.2016).

Однак, навіть якщо висловлювання є оціночним судженням, пропорційність втручання має залежати від того, чи існує достатній фактичний базис для оспорюваного висловлювання. Залежно від обставин конкретної справи, висловлювання, яке є оціночним судженням, може бути перебільшеним за відсутності будь-якого фактичного підґрунтя (рішення ЄСПЛ у справі "Де Хаес і Гійселс проти Бельгії" від 24.02.1997).

Отже, за змістом наведених положень чинного законодавства та усталеної практики ЄСПЛ, судження має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки, і пов`язане із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування.

Виходячи з викладеного, при вирішенні спору, предметом якого є захист ділової репутації шляхом спростування відомостей, що були поширені у тому числі за допомогою мережі "Інтернет" з метою задоволення суспільного інтересу, ключовим є чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями в інформації, що викладалася у спірній публікації. У той час, як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.05.2021 у справі № 918/132/20).

За загальним правилом, відповідно до частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Зокрема, Верховний Суд виснував, що для позивача діє загальний тягар доведення позову: 1) факту поширення недостовірної інформації та 2) недостовірність цієї інформації (постанова від 11.10.2023 у справі № 758/13555/21). Водночас, оскільки відповідно частини другої статті 302 ЦК України фізична особа, яка поширює інформацію, зобов`язана переконатися в її достовірності, на відповідачеві, який поширює інформацію або відповідальний за її поширення (твердження про факти), лежить обов`язок довести, які вчинялися заходи, щоб переконатися в достовірності.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Це означає, що поширена інформація не вважається автоматично недостовірною, і позивач несе тягар доведення обґрунтованості свого позову за загальним правилом, включаючи підтвердження недостовірності поширеної інформації. Натомість відповідач в обґрунтування своїх заперечень, щоб спростувати аргументи позивача про недостовірність, має обов`язок довести, які заходи вчинялися, щоб переконатися в достовірності та надати відповідні докази, які на його переконання свідчать про достовірність поширеної інформації.

Колегія суддів зазначає, що оскаржувана інформація була опублікована в контексті публічних обговорень з питань, які широко висвітлювалися (ються) в засобах масової інформації в умовах сьогодення. Громадськість має право знати таку інформацію. У цьому аспекті Верховний Суд у постанові від 06.02.2024 у справі № 910/7750/22 зауважує, що ступінь підтвердження точності та достовірності наданої інформації при висловленні думки журналістів з питання, що становить суспільний інтерес, навряд чи можна порівняти з тією, яка вимагається від державних органів для обґрунтованості кримінального обвинувачення чи застосування санкцій з підстав, пов`язаних з поширеною інформацією. Це пов`язано з особливою роллю журналістів у громадянському суспільстві і захист права журналістів на розповсюдження інформації з питань, що становлять суспільний інтерес відповідно до статті 10 Конвенції.

Тому, в аспекті порушеного питання щодо застосування статті 277 ГПК України та розподілу обов`язку доказування, колегія суддів вважає, що таке питання має вирішуватися за правилами, визначеними статтями 13, 74, 79 ГПК України та іншими положеннями про докази, що закріплені у Кодексі. Висновок про (не)достовірність інформації - це обставина, що є предметом доказування у справі. Суд оцінює докази обох сторін і відповідно до свого внутрішнього переконання визначає, які з них є більш вірогідними, тобто більш переконливими. У розумінні статті 79 ГПК України якщо докази відповідача, які свідчать про достовірність інформації, є більш вірогідними, ніж докази позивача, що свідчать про її недостовірність, суд визнає інформацію достовірною.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції не звільняв відповідача від обов`язку доказування тих обставин, на які він посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, здійснив оцінку доказів, які були надані як позивачем у справі, так і відповідачем. Суд першої інстанції, проаналізувавши зміст оприлюдненої статті та надані сторонами докази дійшов висновку, що поширена інформація не має характеру недостовірної. Цей висновок був зроблений з урахуванням принципу змагальності сторін, урахування ролі преси у демократичному суспільстві, а також з дотриманням принципів, якими суд повинен керуватися при оцінці у випадках, коли йому необхідно збалансувати право особи на ділову репутацію з суспільним інтересом у захисті свободи вираження поглядів.

Крім того, колегія суддів зауважує, що немає фактичних елементів, які б доводили, що оскаржувана інформація зумовлена навмисним наміром завдати шкоди репутації відповідних осіб. Всі оспорювані позивачем тези у публікації були сформульовані та логічно виведені з подій, які були оприлюднені на офіційному веб-сайті Служби безпеки України, підтверджуються наявними рішеннями судів, які є у відкритому доступі і це було встановлено судом першої інстанції.

Крім того, позивачем не було надано суду беззаперечних доказів, які свідчили б, що така інформація є недостовірною.

Висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено, що за своїм характером спірна поширена інформація містить недостовірні відомості фактично стосується не визначення його обов`язку щодо доведення недостовірності інформації, а оцінки характеру такої інформації, яка була здійснена судом на підставі доказів, які були подані, як позивачем, так і відповідачем. Іншими словами суд, застосовуючи словосполучення "позивач не довів" у тексті оскаржуваних судових рішень, наголошував не на тому, що ним не виконано обов`язок щодо надання доказів щодо недостовірності інформації, а те, що в результаті судового розгляду судом було встановлено, що поширена інформація не містить ознак недостовірної. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.01.2022 у справі № 910/153/21 (пункт 5.36).

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що розповсюджена інформація є предметом суспільного інтересу, була оприлюднена на офіційному вебсайті Служби безпеки України, підтверджується наявними рішеннями судів, які є у відкритому доступі.

Стосовно доводів позивача, що у статті присутні звинувачення у вчиненні ним злочину колегією суддів дані доводи відхиляються як безпідставні, оскільки у публікації не міститься жодних звинувачень, у спірному матеріалі наведено відомості, що «..наразі тривають слідчі дії для встановлення всіх обставин злочину та притягнення винних до відповідальності…». Водночас, дійсно вжито термін «звинуватити», але колегія суддів звертає увагу, що веб-сайт nv.ua не є спеціалізованим ЗМІ у сфері кримінального права, тому сприйняття позивачем слів «звинуватила», як тотожне поняттю кримінального судочинства «обвинувачений» є суб`єктивним і визначається представником позивача виключно особистою інтерпретацією інформації.

Водночас, позивач не бере до уваги текст в цілому, проте для правильної оцінки спірних висловлювань необхідно оцінювати всю публікацію загалом (а не окремі речення та слова) і враховувати контекст, у якому подано спірну інформацію. Сам заголовок статті вже протирічить поняттю того, що СБУ обвинувачує позивача, журналіст підкреслив, що СБУ підозрює у співпраці з рф.

Також колегія суддів відхиляє доводи позивача щодо порушення презумпції невинуватості, оскільки у публікації не йдеться про винуватість конкретної фізичної особи, зокрема, про наявність усіх юридичних однак складу кримінального правопорушення, а навпаки вказується на повідомлення про підозру керівництву ТОВ «Кріон Інжиніринг» у вчиненні кримінального правопорушення.

Щодо висловлювання «до Південної Кореї може бути передана технологія виробництва надчистого неону», колегія суддів зазначає, що дана інформація є оціночним судженням, адже автор статті не впевнений та вживає конструкцію «може бути», тобто фактично не стверджує, а лише припускає. Позивач також зазначав, що ТОВ «Кріон Інжинірінг» не створював спільного підприємства у Кореї, проте автор статті не стверджує, що позивач створив його.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що позивачем не надано жодного доказу, який би підтверджував дійсно приниження його ділової репутації внаслідок поширення інформації. Позивачем не надано доказів щодо наявності будь-яких втрат майнового характеру (упущена вигода, прямі збитки), їх розміру. Не надано доказів і того, що мали місце втрати немайнового характеру.

Таким чином судом першої інстанції правильно встановлено, що інформація викладена відповідачем у спірній статті, не може бути підставою для захисту права на недоторканність ділової репутації, оскільки спірна інформація була здобута відповідачем на підставі аналізу відкритих даних, мала вигляд оціночних суджень про позивача, його господарську діяльність, керівників Товариства і пов`язаних з ними осіб.

Зважаючи на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову про визнання недостовірною інформацію та зобов`язання її спростувати.

Отже, усі інші доводи та міркування скаржника, окрім наведених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги, однак не є такими, що спростовують висновки суду про відсутність підстав для задоволення позовниг вимог.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Кріоін Інжинірінг" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2023 у справі №910/11586/23 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2023 у справі №910/11586/23 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кріоін Інжинірінг" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2023 у справі №910/11586/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2023 у справі №910/11586/23 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №910/11586/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, порядку та строку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 13.05.2024.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді В.В. Сулім

О.М. Коротун