Постанова

від 29.04.2024 по справі 910/13952/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" квітня 2024 р. Справа№ 910/13952/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Коротун О.М.

Суліма В.В.

за участю секретаря судового засідання: Новосельцева О.Р.;

представників сторін

від позивача: Мартинюк Є.В.,

від відповідача: Бабенко А.М., Цісар Г.І.,

від третьої особи: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» та Акціонерного товариства "Українська залізниця"

на рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2024

у справі №910/13952/23 (суддя Ягічева Н.І.)

за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк»

до Акціонерного товариства "Українська залізниця"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Державне підприємство «Донецька залізниця»

про стягнення 260 864 340,67 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2023 року Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - відповідач) про стягнення 260 864 340, 67 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі біржових контрактів № 682092, 682093, 682094 було придбано облігації, випущені згідно з Проспектом емісії облігацій Державного підприємства "Донецька залізниця", проте останнім не виконане зобов`язання щодо виплати відсоткового доходу у розмірі 38 097 510, 00 грн, додаткового доходу HEDGE за цінними паперами у розмірі 11 487 680, 50 грн та номінальної вартості облігацій у розмірі 169 775 000, 00 грн, у зв`язку з чим, виникла вказана заборгованість, яку позивач просив суд стягнути з відповідача як правонаступника Державного підприємства "Донецька залізниця" відповідно до Закону України "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", а також 41 504 150, 17 грн 3% річних за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання.

31.10.2023 від відповідача надійшла заява про застосування наслідків пропуску строку позовної давності відповідно до якої вказує, що позов щодо погашення заборгованості за облігаціями серії «G» та «J» мав бути пред`явленим не пізніше 26.12.2019, а за облігаціями серії «N» не пізніше 13.01.2020. Отже, у даній справі, пропущено строк позовної давності більше ніжна 3,5 роки від моменту її спливу. Також відповідачем подано відзив на позовну заяву в якому проти позову заперечує та вказує на сплив строку позовної давності, виникнення між сторонами правовідносин, які трансформувалися у натуральне зобов`язання. Зобов`язання про стягнення 3% річних, є акцесорним. Крім того, стягнення 3% річних та інфляційних втрат можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову.

Короткий зміст рішення місцевого суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.01.2024 у справі №910/13952/23 позов задоволено частково.

Стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" 18 023 791,90 грн 3% річних та 64 937,99 грн витрат по сплаті судового збору. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд вказав, що граничним строком погашення облігацій серії «G» та «J» є 25.12.2016, серії «N» є 11.01.2017, отже, відповідно до статей 256, 257 ЦК України, позов щодо погашення заборгованості за облігаціями серії «G» та «J» мав бути пред`явленим не пізніше 26.12.2019, а за облігаціями серії «N» не пізніше 13.01.2020.

При цьому, якщо виконання зобов`язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Таким чином, суд розцінив, підписання сторонами договору, про внесення змін та доповнень №8 від 28.04.2023 про проведення перемовин щодо заборгованості не як дії, які свідчать про визнання відповідачем свого боргу або іншого обов`язку, поза межами строку позовної давності.

Суд зазначив, що позивач не був позбавлений права звернутися до відповідача з позовом про стягнення заборгованості ДП «Донецька залізниця», як до правонаступника поручителів, в межах строку позовної давності.

Відтак, суд дійшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог про стягнення відсоткового доходу у розмірі 38 097 510, 00 грн, додаткового доходу HEDGE за цінними паперами у розмірі 11 487 680, 50 грн та номінальної вартості облігацій у розмірі 169 775 000,00 грн, проте, погодився з доводами відповідача, та застосовав строк позовної давності, відмовивши у задоволенні позову в цій частині .

Крім того, суд першої інстанції, посилаючись на правову позицію Верховного Суду у постанові від 26.10.2018 у справі № 922/4099/17, дійшов висновку, що вимоги про стягнення грошових коштів, передбачених статтею 625 ЦК, не є додатковими вимогами в розумінні статті 266 ЦК, а тому закінчення перебігу позовної давності за основною вимогою не впливає на обчислення позовної давності за вимогою про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат. Стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову.

Отже, враховуючи, що позивач звернувся до суду з позовом 04.09.2023, суд вважав правильним розрахунком матеріальних втрат буде нарахування за період з 05.09.2020 по 01.06.2023 (кінцева дата нарахування зазначена позивачем) по облігаціях серії «G» на загальну суму 4 256 185,59 грн, за період з 05.09.2020 по 01.06.2023 (кінцева дата нарахування зазначена позивачем) по облігаціях серії «J» на загальну суму 9 586 411,75 грн, за період з 05.09.2020 по 01.06.2023 (кінцева дата нарахування зазначена позивачем) по облігаціях серії «N» на загальну суму 4 181 194,53 грн.

На підставі викладеного, суд дійшов до висновку, що з відповідача підлягає стягненню 3 % річних у сумі 18 023 791,87 грн, тобто, у меншому розімір, ніж заявлено позивачем.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги Акціонерного товариства «Українська залізниця» та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Акціонерне товариство «Українська залізниця» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою 06.02.2024, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2024 у справі № 910/13952/23 та прийняти нове рішення в частині задоволених вимог, яким у задоволенні відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт наголошує, що судом першої інстанації під час ухваленння судового рішення не надано належної оцінки аргументу відповідача та не враховано, що 3% річних нараховані позивачем на основну заборгованість віднсоно якої сплинув строк позовної давності, тобто 3% річних нараховані на натуральне зобов`язання.

Відмовляючи у задоволенні позову у частині основного зобов`язання з підстав пропуску строку позовної давності, суд фактично визнав, що основне зобов`язання трансформувалось у натуральне, тобто таке, яке не може бути захищене у судовому порядку, при цьому зробив суперечливі висновки в частині 3 % річних.

Також апелянт зазначає, що судом першої інстанції не враховано правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 06.03.2019 у справі №757/44680/15-ц, який зробив висновок, що: натуральним є зобов`язання, вимога в якому, не може бути захищена у судовому порядку, але добровільне виконання якої не є безпідставно набутим майном; конструкція статті 625 ЦК України щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат розрахована на її застосування до такого грошового зобов`язання, вимога в якому може бути захищена в судовому (примусовому) порудку; кредитор у натуральному зобов`язанні не має права на нарахування 3% річних та інфляційних втрат, оскільки вимога в такому зобов`язанні не може бути захищена у судовому (примусовому) порядку.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою 08.02.2024, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2024 у справі № 910/13952/23 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Крім того, позивач, зазначає, що у відповіді на відзив на позовну заяву, Банком заявлено клопотання про визнання поважними причин пропуску строків позовної давності, тому вважає, що позивач має право отримати судовий захист при визнанні судом поважними причин пропуску позовної давності

При нарахуванні 3% річних суд першої інстанції не врахував, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 встановлено карантин з 12.03.2020 до 03.04.2020 на всій території України, який у подальшому неодноразово продовжувався та тривав до липня 2023 року. З огляду на це, апелянт вважає, що в силу пунктів 12 та 19 Перехідних та прикінцевих положень Цивільного кодексу України трирічний строк позовної давності, передбачений статтею 257 ЦК України не може бути застосовано до вимог, що виникли, починаючи з 12 березня 2017 по теперішній час, оскільки строк позовної давності було продовжено на час дії карантину. На думку апелянта, щодо 3% річних у сумі 41 504 150,17 грн, які нараховані Банком за невиконання зобов`язань за облігаціями за період з 12.03.2017 по 01.07.2023, строк позовної давності було продовжено на період дії карантину та воєнного стану.

Також апелянт зазначає, що суд першої інстанції необґрунтовано не врахував заборгованість за відсотковий та додатковий дохід HEDGE при розрахунку 3% річних, що підлягали стягненню з АТ «Укрзалізниця», оскільки в контексті спірних правовідносин, емітент облігацій брав на себе три грошових зобов`язання: виплатити номінальну вартість облігацій при погашенні; сплатити відсотковий дохід за облігаціями; сплатити додатковий дохід HEDGE, отже, стаття 625 ЦК України поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань.

Апелянт звертає увагу, що відповідно до п.5 договору про внесення змін та доповнень №8 від 28.04.2023 до Кредитного договору про надання кредиту у формі відновлювальної кредитної лінії №31-К/16-VIP від 27.12.2016, укладеного між Банком та АТ «Укрзаліниця», де остання зобов`язалась протягом 30 банківських днів після завершення правового режиму воєнного стану провести перемовини щодо заборгованостіі ДП «Донецька залізниця» по облігаціям перед АБ «Укргазбанк». Вказане, на думку апелянта, свідчить про визнання АТ «Укрзаліниця» своїх обов`язків як правонаступника ДП «Донецька залізниця» за облігаціями, що має наслідком переривання строку позовної давності.

Узагальнені доводи відзиву АТ «Укрзалізниця» на апеляційну скаргу

У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги ПАТ АБ «Укргазбанк», відповідач у своєму відзиві, наданому до суду 06.03.2024, просить апеляційну скаргу ПАТ АБ «Укргазбанк» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2024 у справі № 910/13952/23 в частині відмови у задоволенні позовних вимог залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2024 в цій частині залишити без змін.

Відповідач вказує, що позивачем не було подано заперечень на заяву відповідача про застосування наслідків строку позовної давності, як і не було подано клопотання про визнання поважними причин пропуску строку звернення з позовною заявою. А твердження позивача, що таке клопотання було заявлено ним у відповіді на відзив на позовну заяву не відповідає вимогам процесуального законодавства, оскільки відповідне клопотання може бути викладено у позові або вигляді окремого клопотання.

Також відповідач ввжає, що аргументи позивача щодо безпідставності часткового задоволення вимог про стягнення 3% річних, що нараховані лише на номінальну вартість облігацій не відповідають дійсності. Так, судом стягнуто на користь позивача 3% річних у розмірі 18 023 791,90 грн за період з 05.09.2020 по 01.06.2023 згідно з долученим до матеріалів справи контррозрахунком АТ «Укрзаліниця». При цьому, відповідно до контррозрахунку, наведеного у відзиві на позовну заяву, 3% річних розраховані відповідачем на всю суму заборгованості у розмірі 219 360 190,50 грн. А стягнення 3% річних судом першої інстанції лише за останні три роки, що передували зверненню з позовом, відповідає позиції Верховного Суду.

Разом з тим, відповідач зауважує, що судом першої інстанції не враховано, що позивачем здійснено нарахування 3% річних на натуральне зобов`язання, що суперечить вимогам статті 625 ЦК України та висновкам Верховного Суду.

Крім того, відповідач зазначає, що заборгованість, що є предметом судового розгляду у даній справі виникла за результатами діяльності ДП «Донецька залізниця» на дату закінчення строку погашення облігацій, передбаченого Проспектом емісії, в ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань був відсутній запис про припинення боржника -ДП «Донецька залізниця», тому позивач не був позбавлений можливості звернутися з позовом про стягнення заборгованості за облігаціями до ДП «Донецька залізниця» з урахуванням судової практики, яка існувала на той момент. Позивач не вживав заходів, спрямованих на захист своїх інтересів в межах строку позовної давності.

Також відповідач наголошує, що внесення змін до кредитного договору від 27.12.2016 в частині включення умови про проведення перемовин щодо заборгованості ДП «Донецька залізниця» за облігаціями після завершення воєнного стану не свідчить про визнання такої заборгованості. А також переривання строку позовної давності можливе лише у випадку, якщо така позовна давність ще не сплинула. Внесення змін до кредитного договору у 2023 році не може бути підтвердженням переривання строку позовної давності, який сплинув у грудні 2019 та січні 2020 відповідно.

18.03.2024 представником відповідача до Північного апеляційного господарського суду були надані заперечення на відзив позивача на апеляційну скаргу аналогічні відзиву на апеляціну скаргу.

Узагальнені доводи відзиву ПАТ АБ «Укргазбанк» на апеляційну скаргу відповідача

У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги АТ «Укрзалізниця», позивач у своєму відзиві, наданому до суду 07.03.2024, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги АТ «Укрзалізниця».

Позивач, посилаючись на практику Верховного Суду зазначає, що, оскільки 3% річних нараховані згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України не є додатковою вимогою, закінчення строку позовної давності за основною вимогою не свідчить про автоматичне закінчення такого строку й за вимогами про стягнення 3% річних.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.02.2024 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Коротун О.М., Сулім В.В.

Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 09.02.2024 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2024 у справі № 910/13952/23 передано для розгляду раніше визначеному складу суду у складі колегії суддів: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Коротун О.М., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2024 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2024 у справі № 910/13952/23 залишено без руху.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/13952/23.

19.02.2024 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшла заява Акціонерного товариства "Українська залізниця" про усунення недоліків, з копією платіжної інстанції №99822 від 16.02.2024 про сплату судового збору у розмірі 227 021,26 грн та доказами надсилання копії апеляційної скарги і доданих до неї документів до Державного підприємства «Донецька заліниця».

22.02.2024 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/13952/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2024 у справі № 910/13952/23 та призначено розгляд справи на 01.04.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2024 у справі № 910/13952/23 та призначено розгляд справи на 01.04.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2024 оголошено переву у розгляді апеляційних скарг Акціонерного товариства "Українська залізниця" та Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2024 у справі № 910/13952/23 до 29.04.2024.

Явка представників сторін

Представник третьої особи у судове засідання, призначене на 29.04.2024, не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, шляхом оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

Враховуючи положення частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка представника третьої особи обов`язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника третьої особи.

Позиції учасників справи

Представник позивача у судовому засіданні апеляційної інстанції 29.04.2024 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2024 у справі № 910/13952/23 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача, з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив відмовити у її задоволенні.

Представники відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 29.04.2024 підтримали доводи свої апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просили її задовольнити, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2024 у справі № 910/13952/23 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Заперечували проти задоволення апеляційної скарги позивача, з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просили відмовити у її задоволенні.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до п. 3.1. Проспекту емісії облігацій Державного підприємства «Донецька залізниця» (далі - Проспект емісії), начальником «Донецької залізниці» було прийнято Рішення про відкрите (публічне) розміщення Іменних відсоткових забезпечених облігацій Наказом від 27.08.2013 року №782/Н, зі змінами і доповненнями, внесеними Наказом від 03.12.2013р. № 1183/Н. Погоджено з Міністерством інфраструктури України (лист від 28.10.2013 року № 12127/45/10-13), Міністерством фінансів України ( лист від 06.12.2013р. № 31-12110-19.10/35673), Міністерством економічного розвитку і торгівлі України (лист від 20.11.2013 року № 3111-11/40891-07). Облігації розміщуються дванадцятьма серіями: F, G , Н, І, J, К, L, М, N, О, Р,Q.

Відповідно до Проспекту емісії облігацій ДП «Донецька залізниця», зареєстрованого Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку (далі - Проспект емісії), здійснено випуск іменних, відсоткових, забезпечених облігацій серії F, G, Н, І, J, К, L, М, N, О, Р, Q у бездокументарній формі в кількості 580 000 шт. номінальною вартістю облігації 1 000,00 грн, загальною номінальною вартістю випуску облігацій 580 000 000,00 грн (п. 3.2 Проспекту емісії).

Згідно з порядком розміщення облігацій, передбаченого п. 3.8 Проспекту емісії, укладення договорів з першими власниками облігацій здійснювалось за місцезнаходженням наступних організаторів торгівлі (бірж):

1) Публічне акціонерне товариство «Фондова біржа ПФТС», місцезнаходження: Україна, 01601, м. Київ, вул. Шовковична, буд. 42/44.

2) Публічне акціонерне товариство «Фондова біржа «Перспектива», місцезнаходження Україна, 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Леніна, буд. 30.

Відповідно до біржового звіту ПАТ «Фондова біржа ПФТС», 27.08.2014 між АБ «Укргазбанк» (далі - позивач) як покупцем та державним підприємством «Донецька залізниця», як продавцем укладено наступні біржові контракти:

- № 682092, предметом якого були облігації підприємств, іменні відсоткові, емітент ДП «Донецька залізниця», серії "G" у кількості 40 000 шт, номінальною вартістю цінного паперу - 1 000,00 грн, загальною сумою біржового контракту - 41 003 200, 00 грн, датою погашення облігацій - 23.12.2016.

- № 682093, предметом якого були облігації підприємств, іменні відсоткові, емітент ДП «Донецька залізниця», серії "J" у кількості 90 000 шт, номінальною вартістю цінного паперу - 1 000,00 грн, загальною сумою біржового контракту - 902 707 200, 00 грн, датою погашення облігацій - 23.12.2016.

- № 682094, предметом якого були облігації підприємств, іменні відсоткові, емітент ДП «Донецька залізниця», серії "N" у кількості 90 000 шт, номінальною вартістю цінного паперу - 1 000,00 грн, загальною сумою біржового контракту - 40 868 000, 00 грн, датою погашення облігацій - 09.01.2017.

На виконання біржових контрактів №№ 682092, 682093 та 682094, 07.07.2014 позивач перерахував на користь ДП «Донецька залізниця» грошові кошти за облігації, що підтверджується: платіжним дорученням № 4 від 27.08.2014 про перерахування 41 203 200, 00 грн за облігації Донецька залізниця (серії G) згідно договору №ДД-830/14 від 27.08.2014 платіжним дорученням № 5 від 27.08.2014 про перерахування 92 707 200, 00 грн за облігації Донецька залізниця (серії J) згідно договору №ДД-831/14 від 27.08.2014; платіжним дорученням № 6 від 27.08.2014 про перерахування 40 868 000,00 грн за облігації Донецька залізниця (серії N) згідно договору №ДД-832/14 від 27.08.2014.

Придбання позивачем облігацій ДП «Донецька залізниця» серій G, J, N підтверджується виписками про стан рахунку АБ «Укргазбанк» в цінних паперах, копії яких наявні в матеріалах справи.

Порядок виплати відсоткового доходу за придбаними облігаціями ДП «Донецька залізниця» визначено пунктом 3.11 Проспекту емісії, відповідно до якого виплати відсоткового доходу за облігаціями здійснюються в національній валюті України (гривні) Емітентом шляхом перерахування належної суми на рахунок ПАТ «НДУ», відкритий в ПАТ «Розрахунковий центр», після чого належні кошти перераховуються на рахунки депозитарних установ, для подальшого перерахування на рахунки власників облігацій, на підставі реєстру власників цінних паперів, складеного депозитарієм на кінець операційного дня, що передує даті початку виплати відсоткового доходу по облігаціях, та наданого на дату початку виплати відсоткового доходу.

Крім вищезазначеного відсоткового доходу, облігації забезпечують виплату додаткового доходу HEDGE - частину відсоткового доходу, яка виплачується у разі її додатного значення у день виплати Емітентом відсоткового доходу за четвертий, восьмий та дванадцятий відсотковий період відповідно

Відповідно до п. 3.12 Проспекту емісії, погашення облігацій F,G, Н, І, J, К, L, М, N, О, Р, Q здійснюється в національній валюті Україні (гривні) Емітентом шляхом перерахування належної суми на рахунок ПАТ «НДУ», відкритий в ПАТ «НДУ», відкритий в ПАТ «Розрахунковий центр», після чого належні кошти перераховуються на рахунки депозитарних установ, для подальшого перерахування на рахунки власників облігацій, на підставі реєстру власників цінних паперів, складеного депозитарієм на кінець операційного дня, що передує даті початку погашення облігацій, та наданого ПАТ «НДУ» на дату початку погашення облігацій, та наданого ПАТ «НДУ» на дату початку погашення облігацій.

Відповідно до Проспекту емісії облігацій, визначені наступні строки погашення облігацій, якими володів позивач: Серія. Дата початку погашення. Дата закінчення G23.12.201625.12.2016J23.12.201625.12.2016N09.01.201711. 01.2017. При погашенні облігацій Емітент виплачує номінальну вартість облігацій та одночасно виплачує відсотковий дохід за останній відсотковий період. Погашення облігацій здійснюється в національній валюті України - гривні. Емітент зобов`язується вчинити всі необхідні дії для зарахування облігацій на власний рахунок.

Згідно зі статтею 156 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання можуть придбавати акції інші цінні папери, зазначені у цьому Кодексі, за рахунок коштів, що надходять у їх розпорядження після сплати податків та відсотків за банківський кредит, якщо інше не встановлено законом.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на час розгляду справи позивач є власником іменних відсоткових облігацій серії «G» у кількості 39 925 шт загальною номінальною вартістю 39 925 000,00 грн, серії «J» у кількості 89 925 шт загальною номінальною вартістю 89 925 000,00 грн, серії «N» у кількості 39 925 шт загальною номінальною вартістю 39 925 000,00 грн емітентом яких є ДП «Донецька залізниця».

Разом з тим, як вказує позивач, емітентом ДП «Донецька залізниця не виконано передбачене Проспектом емісії зобов`язання щодо виплати АБ «Укргазбанк» відсоткового доходу за облігаціями за 8-12 відсоткові періоди, виплати додаткового доходу HEDGE - частини відсоткового доходу, яка виплачується у разі її додатного значення у день виплати емітентом відсоткового доходу за 5-12 відсоткові періоди відповідно, а також не здійснено виплату номінальної вартості облігацій.

Відповідно до абзацу другого підпункту 17. пункту 5. Розділу V. Положення про провадження депозитарної діяльності затверджене рішенням НКЦПФР №735 від 23.04.2013 (надалі - Положення), емітент надає Центральному депозитарію розпорядження про проведення погашення та відповідні документи, на підставі яких здійснюється погашення. Розпорядження має містити реквізити випуску, що погашається, дату початку погашення, термін та спосіб виконання зобов`язань емітента за борговими цінними паперами, що погашаються. Датою обліку вважається дата, що передує даті початку погашення.

Також абзацом шостим підпункту 17. пункту 5. Розділу V Положення визначено, що списання прав на цінні папери, що підлягають погашенню, з рахунків власників є безумовною операцією з управління рахунком у цінних паперах, що здійснюється депозитарною установою на підставі відповідного розпорядження (повідомлення) Центрального депозитарію, якщо інше не встановлено умовами випуску відповідних цінних паперів.

На думку позивача станом на поточну дату заборгованість за облігаціями серій G, J, N складає:

-прострочена заборгованість за номінальною вартістю цінних паперів станом на 01.07.2023 року - 169 775 000,00 грн;

- прострочена заборгованість зі сплати відсоткового (купонного) доходу за цінними паперами станом на 01.07.2023 року - 38 097 510,00 грн;

- заборгованість зі сплати додаткового доходу HEDGE за цінними паперами станом на 01.07.2023 року - 11 487 680,50 грн;

Загальна заборгованість станом на 01.07.2023 року - 219 360 190,50 грн.

У зв`язку з вищевикладеним,позивач вказує, облігації не могли бути пред`явлені АБ «УКРГАЗБАНК» до погашення до Центрального депозитарію через те, що ДП «Донецька залізниця» не було здійснено дій передбачених Положенням (не було надано Центральному депозитарію розпорядження про проведення погашення).

В той же час, Верховною Радою України прийнято Закон України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» № 4442-УІ від 23.02.2012, який визначає правові, економічні та організаційні особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування, 100 відсотків акцій якого належать державі (далі - Товариство), управління і розпорядження його майном та спрямований на забезпечення економічної безпеки і захисту інтересів держави.

Відповідно до ч. 6 ст. 2 Закону України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» АТ «Укрзалізниця» є правонаступником усіх прав та обов`язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту. Оприлюднення затвердженого Кабінетом Міністрів України переліку підприємств залізничного транспорту, на базі яких утворюється Товариство, є офіційним повідомленням для кредиторів про припинення таких суб`єктів господарювання.

На виконання зазначеного Закону України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» було утворено АТ «Укрзалізниця» на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття, згідно з додатком 1.

Згідно із додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України № 200 від 25.06.2014 у переліку підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, на базі яких утворюється Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» зазначено Державне підприємство «Донецька залізниця».

Пунктом 1 наказу Державної адміністрації залізничного транспорту України від 30.11.2015 № 512-Ц/од «Про деякі питання щодо реорганізації підприємств, установ залізничного транспорту» визначено, що датою закінчення господарської діяльності Державної адміністрації залізничного транспорту України (Укрзалізниці) і підприємств та установ залізничного транспорту, які реорганізуються шляхом злиття, згідно з додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 є 30.11.2015.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, АТ «Укрзалізниця» є правонаступником усіх прав та обов`язків ДП «Донецька залізниця».

У п. 1.2. Статуту АТ «Укрзалізниця», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 735 «Питання акціонерного товариства "Українська залізниця" вказано, що Товариство є правонаступником усіх прав і обов`язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою позасудового врегулювання питання погашення заборгованості за облігаціями до AT «Укрзалізниця» направлено претензію вих. № 14131/3886/2016 з вимогою сплатити відсотковий (купонний) дохід за облігаціями серії G та J за 8 та 9 відсотковий період та додатковий дохід HEDGE за 5-8 відсотковий період.

Також, до AT «Українська залізниця» направлено претензію вих. №14131/4392/2016 від 25.04.2016 з вимогою сплатити відсотковий (купонний) дохід за облігаціями серії N за 8 та 9 відсотковий період та додатковий дохід HEDGE за 9 відсотковий період.

Від AT «Укрзалізниця» отримано відповідь на претензію від 17.05.2016 за змістом якої AT «Українська залізниця» зазначило про відсутність підстав для сплати заборгованості, з огляду на те, що AT «Укрзалізниця» не стало правонаступником ДП «Донецька залізниця».

Також, до AT «Укрзалізниця» було направлено вимогу від 04.02.2022 вих. № 110/4929/2022 про сплату заборгованості за облігаціями, яка не була виконана AT «Укрзалізниця».

Крім того, як вказує позивач, відповідно до п. 5 договору про внесення змін та доповнень №8 від 28.04.2023 до Кредитного договору про надання кредиту у формі відновлювальної кредитної лінії № 31 -К/16-VIP від 27.12.2016, укладеного між Банком та AT «Укрзалізниця», AT «Укрзалізниця» зобов`язалось протягом 30 - ти банківських днів після завершення правового режиму воєнного стану провести перемовини щодо заборгованості ДП «Донецька залізниця» по облігаціям перед АБ «Укрназбанк».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі біржових контрактів №682092, 682093, 682094 було придбано облігації, випущені згідно з Проспектом емісії облігацій Державного підприємства "Донецька залізниця", проте останнім не виконане зобов`язання щодо виплати відсоткового доходу у розмірі 38 097 510, 00 грн, додаткового доходу HEDGE за цінними паперами у розмірі 11 487 680, 50 грн та номінальної вартості облігацій у розмірі 169 775 000, 00 грн, у зв`язку з чим, виникла вказана заборгованість, яку позивач просить суд стягнути з відповідача як правонаступника Державного підприємства "Донецька залізниця" відповідно до Закону України "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", а також 41 504 150, 17 грн 3% річних за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно із ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України обов`язок боржника щодо виконання взятого на себе зобов`язання, а кредитора - щодо прийняти ним особисто виконання такого зобов`язання.

Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» вчинення емітентом цінний паперів, у тому числі через особу, уповноважену діяти від його імені, правочину, результатом якого є набуття першим власником права власності на такі цінні папери у процесі їх емісії у порядку, встановленому законодавством, та з урахуванням положень проспекту (у разі здійснення публічної пропозиції) або рішення про емісію; проспект цінних паперів (далі - проспект) - документ, який оформлюється при здійсненні публічної пропозиції цінних паперів та містить інформацію відповідно до вимог, визначених законом;.

Частинами 1, 3 статті 8 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» (в редакції, станом на дату виникнення спірних правовідносин) визначено, що облігації підприємств розміщуються юридичними особами тільки після повної сплати свого статутного капіталу. Облігації підприємств підтверджують зобов`язання емітента за ними та не дають право на участь в управлінні емітентом.

Статтею 165 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання можуть придбавати акції та інші цінні папери, зазначені у цьому Кодексі, за рахунок коштів, що надходять у їх розпорядження після сплати податків та відсотків за банківський кредит, якщо інше не встановлено законом. Цінні папери оплачуються суб`єктами господарювання у гривнях. Операції купівлі-продажу цінних паперів здійснюють їх емітенти, власники, а також торговці цінними паперами - посередники у сфері випуску та обігу цінних паперів. Види та порядок здійснення зазначеної діяльності визначаються цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 Цивільного кодексу України цінним папером є документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право, визначає взаємовідносини емітента цінного папера (особи, яка видала цінний папір) і особи, яка має права на цінний папір, та передбачає виконання зобов`язань за таким цінним папером, а також можливість передачі прав на цінний папір та прав за цінним папером іншим особам.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» облігація - це цінний папір, що посвідчує внесення його першим власником коштів, визначає відносини позики між власником облігації та емітентом, підтверджує обов`язок емітента повернути власникові облігації її номінальну вартість у передбачений проспектом або рішенням про емісію (для державних облігацій України - умовами їх розміщення) строк та виплатити дохід за облігацією, якщо інше не передбачено проспектом або рішенням про емісію (для державних облігацій України - умовами їх розміщення).

Частиною 3 ст. 11 Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» встановлено, що відсоткові облігації - це облігації, за якими передбачається виплата відсоткових доходів або за якими відсоткова ставка дорівнює нулю.

Відповідно до п. п. 2 п. 5 розділу І Положення «Про порядок здійснення емісії облігацій підприємств, облігацій міжнародних фінансових організацій та їх обігу», затвердженого рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 27.12.2013 за № 2998, емітент відсоткових облігацій повинен виплачувати відсотковий дохід за облігаціями в розмірі та в строк, що встановлені рішенням про розміщення таких облігацій та проспектом їх емісії.

При цьому, відповідачем подано заяву про застосування строків позовної давності.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Проспекту емісії облігацій, граничним строком погашення облігацій (дата закінчення погашення) є:

серія G - 25.12.2016;

серія «J» - 25.12.2016;

серія «N» - 11.01.2017.

Тобто, з 26.12.2016 та 12.01.2017 відповідно, зобов`язання вважається простроченим. Початок перебігу позовної давності за позовами про стягнення заборгованості у зв`язку з невиконанням зобов`язань у договірних правовідносинах з визначеним строком виконання починається зі спливом цього строку. Цивільне право кредитора є порушеним з моменту невиконання зобов`язання, а отже у позивача виникло право на звернення до суду за захистом своїх порушених прав, але в межах строку позовної давності.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушено, так і тим и суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права.

Для спірних відносин застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (статті 256, 257 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, граничним строком погашення облігацій серії «G» та «J» є 25.12.2016, серії «N» є 11.01.2017, отже, відповідно до статей 256, 257 ЦК України, позов щодо погашення заборгованості за облігаціями серії «G» та «J» мав бути пред`явленим не пізніше 26.12.2019, а за облігаціями серії «N» не пізніше 13.01.2020.

Частиною 1 ст. 257 Цивільного кодексу України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У поданих запереченнях на заяву про застосування наслідків сплину строків позовної давності, позивач вказує про наявність підстав для переривання перебігу позовної давності в межах строку позовної давності, але клопотання про поновлення пропущеного строку позовної давності, що відповідає вимогам процесуального законодавства не подав.

Позивач у апеляційній скарзі стверджує, що відповідно до п.5 договору, про внесення змін та доповнень №8 від 28.04.2023 до Кредитного договору про надання кредиту у формі відновлювальної кредитної лінії№ 31-К/16-VIP від 27.12.2016, відповідач зобов`язався протягом 30 - ти банківських днів після завершення правового режиму воєнного стану провести перемовини щодо заборгованості, що, на його думку, є прериванням строку позовної давності.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати:

-визнання пред`явленої претензії;

-зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору;

-письмове прохання відстрочити сплату боргу;

-підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір;

-письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу;

-часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

При цьому, якщо виконання зобов`язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Таким чином, підписання сторонами змін та доповнень до кредитного договору про надання кредиту у формі відновлювальної кредитної лінії№ 31-К/16-VIP від 27.12.201 №8 від 28.04.2023 про проведення перемовин щодо заборгованості не свідчить про визнання відповідачем такої заборгованості, а свідчить лише про намір проведення перемовин із зазначеного питання, наслідком яких може бути невизнання такої заборгованості.

У дослідженні обставин, пов`язаних із вчиненням зобов`язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

Так, переривання позовної давності можливе лише у випадку, якщо така позовна давність ще не сплинула. Внесення змін до кредитного договору у 2023 році у жодному разі не може бути підтвердженням переривання строку позовної давності, який сплинув у грудні 2019 року та січні 2020 року.

Крім того, позивач заявив про визнання поважними причини пропуску позовної давності, посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №910/5953/17, в якій сформовано висновки щодо правонаступництва АТ «Укрзалізниця».

Проспектом емісії облігацій ДП «Донецька залізниця», зареєстрованого Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку передбачено, що облігації забезпечуються солідарною порукою в розмірі 580 000 000,00 грн відповідно до Договору поруки (далі - Договір поруки) від 27.08.2013 N Д/НФ-131538/НЮ на користь третіх осіб - власників облігацій емітента.

Поручителями за вказаним договором є: Державне підприємство «Придніпровська залізниця», Державне територіально-галузеве об`єднання «Південно-Західна залізниця», Державне підприємство «Одеська залізниця», Державне територіально-галузеве об`єднання «Львівська залізниця». Державне підприємство «Південна залізниця».

Відповідно до п. 2.1. договору поруки поручителі зобов`язуються перед власниками облігацій у повному обсязі солідарно відповідати за порушення емітентом зобов`язань, передбачених проспектом емісії, а саме: виплати номінальної вартості облігацій при їх погашенні та/або викупі у порядку та строки, визначені в проспекті емісії облігацій.

У разі порушення емітентом зобов`язань за облігаціями, емітент і поручителі відповідають перед власниками облігацій як солідарні боржники, що означає право власників облігацій вимагати виконання зобов`язань за облігаціями в повному обсязі як від емітента і поручителів разом, так і від кожного з них окремо.

Згідно з п. 3.1. договору поруки поручителі зобов`язані:

- протягом 5 (п`яти) календарних днів від дати отримання письмової вимоги власника облігацій виконати відповідне зобов`язання емітента шляхом сплати власникові облігацій відповідних грошових сум;

- у разі порушення емітентом забезпеченого порукою зобов`язання, відповідати перед власниками облігацій як солідарні боржники наявними майновими правами на отримання грошових коштів за доходними договорами та грошовими коштами поручителів. Поручителі не відповідають за відшкодування емітентом збитків та за сплату процентів, неустойки (штрафу, пені).

Статті 553 та 554 Цивільного кодексу України передбачають, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Суди неодноразово зазначали, зокрема у постановах Вищого господарського суду України від 11.04.2017 у справі N 908/424/16, від 17.01.2017 у справі N 904/3013/16, від 26.04.2017 у справі N 910/6097/16, від 27.12.2016 у справі N 916/1539/16, від 18.11.2016 у справі N 913/304/14, що у зв`язку з припиненням державних підприємств залізничного транспорту, в тому числі і Державного підприємства «Придніпровська залізниця», Державного територіально-галузевого об`єднання «Південно-Західна залізниця», Державного підприємства «Одеська залізниця», Державного територіально-галузевого об`єднання «Львівська залізниця» та Державного підприємства «Південна залізниця» всі права та обов`язки з моменту реєстрації правонаступника Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» перейшли до останнього.

Таким чином, позивач не був позбавлений права звернутися до відповідача з позовом про стягнення заборгованості ДП «Донецька залізниця», як до правонаступника поручителів, в межах строку позовної давності.

Доводи позивача, що до прийняття Великою Палатою Верховного Суду постанови від 16.06.2020 у справі №910/5953/17 існувала правова невизначеність щодо правонаступництва в частині прав та обов`язків ДП «Донецька залізниця», оскільки суди визначали, що ДП «Донецька залізниця» перебуває в стані припинення, але не припинена, а отже, може бути стороною у справі, свідчить про обізнаність позивача в можливості звернення до суду із позовною заявою до самого боржника, а не до його правонаступника.

Крім того, у постанові від 16.06.2020 Велика Палата Верховного Суду у справі №910/5953/17 не визначала нового правонаступника, а лише підтвердила правильність застосування норм, що регулюють спірні правовідносини.

До того ж, навіть на момент прийняття постанови Великою Палатою Верховного Суду строк позовної давності уже був пропущений позивачем.

Крім того, оскільки заборгованість, що є предметом судового розгляду у даній справі виникла за результатами діяльності ДП «Донецька залізниця» на дату закінчення строку погашення облігацій, передбаченого Проспектом емісії, в ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань був відсутній запис про припинення боржника -ДП «Донецька залізниця», тому позивач не був позбавлений можливості звернутися з позовом про стягнення заборгованості за облігаціями до ДП «Донецька залізниця» з урахуванням судової практики, яка існувала на той момент.

Прийняття Великою Палатою Верховного Суду постанови від 16.06.2020 у справі №5953/17 не невілювало б право позивача на судовий захист шляхом звернення з позовом до ДП «Донецька заліниця», як і не позбавило права, надалі, на підставі ст.ст.52,334 ГПК України здійснити заміну сторони у судовому процесі або боржника у виконавчому провадженні з ДП «Донецька заліниця» на АТ «Укрзалізниця», як правонаступника відповідача або боржника.

Також можливість позивача звернутися з позовом до ДП «Донецька заліниця» підтверджується і тим, що за період з 21.10.2015 (дата реєстрації ПАТ «Укрзаліниця») до 16.06.2020 (дата постанови ВПВС щодо правонаступництва) судами господарської юрисдикції ухвалено 463 судових рішення у справах, де учасником виступало саме ДП «Донецька залізниця».

Позивач не надав доказів на підтвердження того, що він намагався реалізувати захист свого порушеного права шляхом звернення до суду з позовом щодо стягнення заборгованості за облігаціями з ДП «Донецька залізниця» та/або поручителів за договором поруки від 27.08.2013 №Д/НФ-131538/НЮ чи їх правонаступника.

Позивач не вживав належних заходів, спрямованих на захист своїх інтересів в межах строку позовної давності, а тому колегія суддів вважає, що твердження позивача про існування об`єктивних підстав, які унеможливлювали звернення до суду в межах строку позовної давності є необґрунтованими та безпідставними.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обгрунтованість позовних вимог про стягнення відсоткового доходу у розмірі 38 097 510, 00 грн, додаткового доходу HEDGE за цінними паперами у розмірі 11 487 680, 50 грн та номінальної вартості облігацій у розмірі 169 775 000, 00 грн, та застосовання строку позовної давності до вказаних вимог за заявою відповідача.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 41 504 150,17 грн за період з 12.03.2017 по 01.06.2019, колегія суддів зазначає наступне.

Із матерілів справи вбачається, що 3% річних нараховані позивачем на основну заборгованість щодо якої сплинув строк позовної давності, тобто 3% річних розраховані на натуральне зобов`язання.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині основного зобов`язання з підстав пропуску строку позовної давності, суд першої інстанції фактично визнав, що основне зобов`язання транформувалось у натуральне, тобто таке, яке не може бути захищене у судовому порядку, при цьому зробив помилкові висновки у частині стягнення 3 % річних.

Колегія суддів звертає увагу на правову позицію Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладену у постанові від 06.03.2019 у справі №757/44682/15-ц, де зазначено, що тлумачення ч.1 ст.509, ч. 1 ст.267, ст. 625 ЦК України, свідчить, що:

-натуральним є зобов`язання вимога в якому, не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку, але добровільне виконання якої не є безпідставно набутим майном;

- конструкція статті 625 ЦК України щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат розрахована на її застосування до такого грошового зобов`язання, вимога в якому може бути захищена у судовому порядку;

-кредитор у натуральному зобов`язанні не має права нарахування 3% річних та інфляційних втрат, оскільки вимога в такому зобов`язанні не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку.

Аналогічні позиції містяться у висновках Верховного Суду у постановах від 02.09.2020 у справі №569/12918/16-ц, від 18.03.2020 у справі № 442/398/15-ц, від 11.12.2019 у справі №390/880/16-ц.

Також пропуск строку позовної давності за основною вимогою є підставою для відмови у стягненні похідних вимог. Такиий підхід узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.04.2019 у справі № 756/9094/15, де суд відмовив у стягненні основної заборгованості у зв`язку зі спливом позовної давності та вказав, що не підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних від простроченої суми заборгованості, які передбачені статтею 625 ЦК України, як похідні вимоги про стягнення основної суми боргу.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що зобов`язання 3% річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного, відповідно й вимога про сплату річних процентів є додатковою до основної вимоги.

Схожі за змістом висновки щодо акцесорного характеру 3% річних містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2023 у справі №420/2411/19, де зазначено, що спір з приводу зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів, який є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю, підлягає розгляду у тому судочинстві, що і попередньо розглянутий спір за осносним зобов`язанням.

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду звернулась до постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, де зазначено, що зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Відповідно й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основої вимоги.

Подібний висновок також був викладений у постанові від 03.10.2023 у справі № 366/203/21, в якій Велика Палата Верховного Суду зазначила, що спір з приводу зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, шо пропуск позовної давності за основною вимогою є підставою для відмови у стягненні похідних вимог.

Також, колегія суддів звертає увагу, що судом першої інстанції безпідставно застосовано до спірних відносин висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 26.10.2018 у справі № 922/4099/17.

Верховний Суд, посилаючись у постанові від 26.10.2018 у справі №922/4099/17 на висновок Верховного Суду України від 26.04.2007 у справі №918/329/16, процитував його, як такий «Верховний Суд у постанові від 26.004.2017 у справі №3-1522гс зробив висновок, що вимоги про стягнення грошових коштів, передбачених статтею, не є додатковими вимогами у розумінні статті 266 ЦК України, а тому закінчення перебігу позовної давсності за основною вимогою не впливає на обчислення позовної давності за вимогою стягнення 3% річних та інфляційних витрат. Стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову».

Водночас, як вбачається зі змісту постанови від 26.10.2018 у справі № 922/409/17 Верховний Суд, вирішуючи спір за вимогами щодо стягнення виплат, нарахованих згідно зі статтею 625 ЦК України, виходив з обставин переривання позовної давності за вимогами щодо основного боргу та врахував наведений висновок Верховного Суду України від 26.04.2007 у справі №918/329/16 щодо правил обчислення позовної давності за вимогами про стягнення грошових коштів за виплатами, передбаченими статтею 625 ЦК України до моменту фактичного виконання зобов`язання, що обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову.

Отже, висновки у постанові Верховного Суду від 26.10.2018 у справі №922/4099/17 сформульовані щодо тих правовідносин, коли на момент звернення із вимогами щодо виплат, передбачених ч.2 ст. 625 ЦК України, зобов`язання за основною вимогою підлягали виконанню (за рішенням суду, що не виконано, тощо).

З огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що вказані у оскаржуваному рішенні правові підстави для часткового задоволення позовних вимог у частині 3 % річних є помилковими, у зв`язку з чим, рішення у цій частині підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині, з урахуванням встановлених обставин, викладених у цій постанові. В іншій частині рішення слід залишити без змін.

Таким чином, на переконання колегії суддів, апеляційна скарга Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2024 у справі №910/13982/23 підлягає задоволенню, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» залишити без задоволення.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За змістом пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право повністю або частково скасувати судове рішення.

Відповідно до статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2024 у справі №910/13982/23 без задоволення. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2024 у справі №910/13982/23 задовольнити. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2024 у справі №910/13982/23 cлід скасувати в частині задоволення 3% річних у розмірі 18 023 791, 87 грн та прийняти нове рішення в цій частині про відмову у задоволенні позовних вимог. В іншій частині рішення залишити без змін.

Відповідно до пункту 3 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у разі часткового задоволення позову покладаються - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 240, 269, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2024 у справі №910/13982/23 залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2024 у справі №910/13982/23 задовольнити.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2024 у справі №910/13982/23 скасувати в частині задоволення 3% річних у розмірі 18 023 791, 87 грн та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в цій частині.

4. В іншій частині рішення залишити без змін.

5. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» (03087, м.Київ, вул.Єреванська, 1, ЄДРПОУ 23697280) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м.Київ, вул.Гедройця, 5, ЄДРПОУ 40075815) - 227 021 (двісті двадцять сім тисяч двадцять одна) грн 26 коп. - судового збору за розгляд апеляційної скарги в апеляційній інстанції.

7. Видати наказ.

8. Матеріали справи №910/13982/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 13.05.2024.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді О.М. Коротун

В.В. Сулім