Ухвала

від 20.06.2024 по справі 910/13952/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

20 червня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/13952/23

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду

Кондратової І.Д.,

розглянув касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк"

на рішення Господарського суду міста Києва

(суддя - Ягічева Н.І.)

від 17.01.2023

та постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий - Майданевич А.Г., судді - Коротун О.М., Сулім В.В.)

від 29.04.2024

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Державне підприємство "Донецька залізниця"

про стягнення 260 864 340,67 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. У жовтні 2023 року Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк" (далі - позивач, Банк) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - відповідач, Залізниця) про стягнення 260 864 340, 67 грн.

2. Позов обґрунтовано тим, що позивач на підставі біржових контрактів № 682092, 682093, 682094 придбав облігації, випущені згідно Проспекту емісії облігацій Державного підприємства "Донецька залізниця", проте останній не виконав зобов`язання щодо виплати відсоткового доходу у розмірі 38 097 510, 00 грн, додаткового доходу HEDGE за цінними паперами у розмірі 11 487 680, 50 грн та номінальної вартості облігацій у розмірі 169 775 000, 00 грн, у зв`язку з чим виникла вказана заборгованість, яку позивач просить суд стягнути з відповідача як правонаступника Державного підприємства "Донецька залізниця" відповідно до Закону України "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", а також 41 504 150, 17 грн 3% річних за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання.

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.01.2024 позов задоволено частково, стягнуто з Залізниці на користь Банку 18 023 791,90 грн 3% річних та 64 937,99 грн витрат зі сплати судового збору. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

4. Суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення відсоткового доходу у розмірі 38 097 510, 00 грн, додаткового доходу HEDGE за цінними паперами у розмірі 11 487 680, 50 грн та номінальної вартості облігацій у розмірі 169 775 000,00 грн, натомість відмовив у задоволенні позову в цій частині, застосувавши наслідки пропуску строку позовної давності, яка була заявлена відповідачем. Суд виходив з того, що граничним строком погашення облігацій серії "G" та "J" є 25.12.2016, серії "N" є 11.01.2017, тому відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України позов щодо погашення заборгованості за облігаціями серії "G" та "J" мав бути пред`явленим не пізніше 26.12.2019, а за облігаціями серії "N" не пізніше 13.01.2020. Суд зазначив, що позивач не був позбавлений права звернутися до відповідача з позовом про стягнення заборгованості ДП "Донецька залізниця", як до правонаступника поручителів, в межах строку позовної давності. Водночас суд першої інстанції, посилаючись на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 26.10.2018 у справі № 922/4099/17, дійшов висновку, що вимоги про стягнення грошових коштів, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, не є додатковими вимогами в розумінні статті 266 цього Кодексу, а тому закінчення перебігу позовної давності за основною вимогою не впливає на обчислення позовної давності за вимогою про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат; стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову, тому дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню 3 % річних у сумі 18 023 791,87 грн (за облігації серії "G" за період з 05.09.2020 по 01.06.2023 на загальну суму 4 256 185,59 грн; за облігації серії "J" за період з 05.09.2020 по 01.06.2023 на загальну суму 9 586 411,75 грн, за облігації серії "N" за період з 05.09.2020 по 01.06.2023 на загальну суму 4 181 194,53 грн).

5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2024 апеляційну скаргу Банку залишено без задоволення, апеляційну скаргу Залізниці задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано в частині задоволення 3% річних у розмірі 18 023 791, 87 грн та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову в цій частині відмовлено. В іншій частині рішення залишено без змін.

6. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог про стягнення відсоткового доходу у розмірі 38 097 510, 00 грн, додаткового доходу HEDGE за цінними паперами у розмірі 11 487 680, 50 грн та номінальної вартості облігацій у розмірі 169 775 000, 00 грн, та застосування строку позовної давності до вказаних вимог за заявою відповідача. Суд зазначив, що позивач не вживав належних заходів, спрямованих на захист своїх інтересів в межах строку позовної давності, а тому його твердження про існування об`єктивних підстав, які унеможливлювали звернення до суду в межах строку позовної давності є необґрунтованими та безпідставними. Натомість суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що правові підстави для часткового задоволення позовних вимог у частині 3 % річних, вказані у рішенні суду першої інстанції, є помилковими, оскільки зобов`язання 3% річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного, відповідно й вимога про сплату річних процентів є додатковою до основної вимоги, і тому пропуск позовної давності за основною вимогою є підставою для відмови у стягненні похідних вимог. Апеляційний господарський суд врахував правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 03.04.2019 у справі № 756/9094/15, від 09.11.2023 у справі № 420/2411/19, від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, від 03.10.2023 у справі № 366/203/21 та зазначив, що суд першої інстанції безпідставно застував до спірних відносин висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 26.10.2018 у справі № 922/4099/17, оскільки вони сформовані щодо тих правовідносин, коли на момент звернення із вимогами щодо виплат, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, зобов`язання за основною вимогою підлягали виконанню (за рішенням суду, що не виконано, тощо).

7. 31.05.2024 Банк подав до Верховного Суду через систему "Електронний суд" касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову та постанову суду апеляційної інстанції, та ухвалити постанову про задоволення позову повністю - стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 260 864 340, 67 грн. Також скаржник просить передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

8. Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги та дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.

9. Частиною першою статті 300 ГПК України передбачено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

10. Згідно з пунктом 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

11. Так, відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

12. У касаційній скарзі підставами касаційного оскарження судових рішень скаржник визначає випадки, передбачені пунктами 1 та 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

13. Верховний Суд звертає увагу, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 2 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу).

14. У цьому випадку необхідно чітко вказати:

1) норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд неправильно застосував в оскаржуваному судовому рішенні;

2) навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні;

3) навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи;

4) обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.

15. При цьому, обґрунтовуючи подібність правовідносин, як обов`язкової умови для виникнення підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1-3 частини другої статті 287 ГПК, необхідно враховувати, що подібність правовідносин визначається за відповідними критеріями.

16. Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин потрібно оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів (пункти 25, 26, 31 постанови від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19).

17. В обґрунтування підстави касаційного оскарження відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми частини другої статті 365 Цивільного кодексу України, і не врахували висновки Верховного Суду щодо її застосування.

18. Водночас скаржник у касаційній скарзі не наводить висновок щодо застосування саме цієї норми права (частини другої статті 365 Цивільного кодексу України) в оскаржуваних судових рішеннях, а також не наводить висновки щодо її застосування у постанові/постановах Верховного Суду із зазначенням дати її/їх прийняття та номер справи/справ, що не відповідає вимогам пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України та визначеній скаржником підставі касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, що є підставою для залишення касаційної скарги без руху.

19. Таким чином, скаржнику слід навести висновки щодо застосування зазначеної норми права у постанові/постановах Верховного Суду із зазначенням дати її прийняття та номер справи, та/або визначити підставу касаційного оскарження щодо застосування цієї норми права.

20. Наведені недоліки щодо змісту касаційної скарги є підставою для залишення її без руху, із наданням скаржникові строку на приведення касаційної скарги у відповідність до вимоги пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України шляхом викладення касаційної скарги у новій редакції з урахуванням наведених вище вимог процесуального законодавства.

21. Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

22. Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись нормами статей 174, 234, 288, пункту 5 частини другої статті 290, частини другої статті 292 ГПК України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2024 у справі № 910/13952/23 залишити без руху.

2. Встановити скаржнику строк десять днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків касаційної скарги таким способом:

- привести касаційну скаргу у відповідність до вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України шляхом викладення касаційної скарги у новій редакції, з урахуванням недоліків, визначених у пунктах 17-18 цієї ухвали;

- уточнену редакцію касаційної скарги, подану на виконання приписів цієї ухвали, надіслати відповідачу, надавши суду докази з урахуванням положень статті 42 ГПК України.

3. Роз`яснити скаржнику, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде йому повернута.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя І. Кондратова