Рішення

від 13.05.2024 по справі 910/1734/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.05.2024Справа № 910/1734/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. розглянувши матеріали господарської справи у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання

за позовом Адвокатського об`єднання «Макмел»

до Фізичної особи-підприємця Шевченко Дмитра Ігоровича

про розірвання договору та стягнення 50 000, 00 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

Короткий зміст і підстави позовних вимог

Адвокатське об`єднання «Макмел» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Шевченко Дмитра Ігоровича про розірвання договору та стягнення 50 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором про надання послуг.

Процесуальні дії у справі

Господарський суд міста Києва ухвалою від 19.02.2024 зазначену позовну заяву залишив без руху, встановив позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

22.02.2024 через канцелярію суду позивачем подано заяву про усунення недоліків, допущених при поданні до суду позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/1734/24 та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.

Про розгляд справи відповідача було повідомлено ухвалою суду від 27.02.2024, направленою на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Зі змісту частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

З матеріалів справи вбачається, що ухвала суду від 27.02.2024 повернута на адресу суду поштовим відділенням зв`язку.

Зі змісту пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали.

За змістом пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, вказана ухвала вручена відповідачу та відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.

При цьому, суд зазначає, що не отримання стороною справи кореспонденції, якою суд, з дотриманням вимог процесуального закону, надсилав копії ухвали про відкриття провадження у справі за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням відповідачем, зумовлене суб`єктивною поведінкою відповідача щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Враховуючи вище наведене, суд прийшов до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція позивача

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що між позивачем та відповідачем був укладений договір про надання послуг у спрощеній спосіб, умови якого зафіксовано у повідомленнях у застосунку Telegram.

На виконання умов договору про надання послуг позивач перерахував на користь відповідача грошові кошти у сумі 50 000,00 грн за договором про надання послуг.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач посилається на те, що відповідач свої зобов`язання з надання послуг не виконав, акти приймання-передачі робіт між сторонами не підписано, у зв`язку із чим позивач звернувся до відповідача з претензією від 29.11.2023 про виконання умов договору надання послуг у тридцятиденний строк або повернення коштів у сумі 50 000,00 грн протягом тридцяти календарних днів.

Оскільки відповідач вимоги позивача не задовольнив, позивач звернувся до суду з позов про розірвання договору укладеного у спрощений спосіб між сторонами та стягнення з відповідача 50 000,00 грн.

Позиція відповідача

Відповідач у строк, встановлений в ухвалі про відкриття провадження у справі, не подав до суду відзив на позов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Адвокатське об`єднання «Макмел» було подано до суду позовну заяву про стягнення з Фізичної особи-підприємця Шевченка Дмитра Ігоровича помилково перерахованих коштів у розмірі 50 617, 81 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.04.2023 у справі №910/2301/23, позов задоволено, стягнуто з Фізичної особи-підприємця Шевченка Дмитра Ігоровича на користь Адвокатського об`єднання «Макмел» заборгованість у розмірі 50 000 грн 00 коп., 3% річних у розмірі 217 грн 81 коп., інфляційні втрати у розмірі 400 грн 00 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2684 грн 00 коп.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2023 у справі № 910/2301/23 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Шевченка Дмитра Ігоровича задоволено, рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2023 у справі №910/2301/23 скасовано, ухвалено нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Під час розгляду справи №910/2301/23 за вищевказаним позовом, судом було встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання послуг у спрощений спосіб, умови якого зафіксовані у повідомленнях у програмі Telegram. Також судом було встановлено, що на виконання договору про надання послуг на підставі рахунків-фактури № 20220729 від 29.07.2022, №20220812 від 12.08.2022, №20220826 від 26.08.2022 позивачем загалом перераховано 50 000,00 грн., а саме: 15 000,00 грн. (платіжна інструкція №39 від 29.07.2022), 15 000,00 грн. (платіжна інструкція №47 від 12.08.2022) та 20 000,00 грн. (платіжна інструкція №55 від 29.08.2022).

В обґрунтування заявленого позову позивач, посилаючись на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2023 у справі № 910/2301/23, зазначає, що між позивачем, як замовником, та відповідачем, як виконавцем, укладено договір про надання послуг у спрощений спосіб, умови якого зафіксовані в повідомленнях у застосунку Telegram.

Відповідно до повідомлень в застосунку Telegram сторонам було погоджено істотні умови договору, а саме:

1. Рахунок на оплату № 20220729 від 29.07.2022 передбачає виконання наступних етапів розробки сайту: розробка головної сторінки сайту, розробка блогу. Вартість послуг становить 15 000,00 грн. Строк надання послуги - 7-10 днів.

2. Рахунок на оплату № 20220812 від 12.08.2022 передбачає виконання наступних етапів: верстка онлайн-конструктора документів. Вартість послуг становить 15 000 ,00 грн. Строк надання послуги - 7-10 днів.

3. Рахунок на оплату № 20220826 від 26.08.2022 передбачає виконання наступних етапів розробки сайту: валідація даних користувача, внесення даних користувача в базу даних, формування документів, відправка даних в CRM-систему. Вартість послуг становить 20 000,00 грн. Строк надання послуг - 10-14 днів.

Рахунки на оплату № 20220729 від 29.07.2022, № 20220812 від 12.08.2022, № 20220826 від 26.08.2022 виставлялись відповідачем у спосіб прикріплення файлу у повідомлення в застосунку Telegram.

Позивач вказує, що відповідачем у встановлені строки не було належним чином виконано умови договору, акти приймання-передачі робіт між сторонами не підписано, у зв`язку із чим позивач звернувся до відповідача з претензією від 29.11.2023 про виконання умов договору надання послуг у тридцятиденний строк або повернення коштів у сумі 50 000,00 грн протягом тридцяти календарних днів.

Відповідач направив позивачу відповідь на претензію від 14.12.2023, в якій повідомив про повторне направлення результатів виконаних робіт та вимагав погасити борг у розмірі 20 000,00 грн.

Оскільки, відповідач вимоги позивача не задовольнив, допустив істотне порушення умов вказаного договору, позивач звернувся до суду з позов про розірвання договору укладеного у спрощений спосіб між сторонами та стягнення з відповідача сплачених коштів у розмірі 50 000,00 грн.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Часиною 1 статті 639 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно із ч. 1 статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як встановлено судом вище, постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2023 у справі № 910/2301/23 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Шевченка Дмитра Ігоровича задоволено, рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2023 у справі №910/2301/23 скасовано, ухвалено нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Вказаною постановою встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання послуг у спрощений спосіб, умови якого зафіксовані у повідомленнях у програмі Telegram, на виконання якого на підставі рахунків-фактури № 20220729 від 29.07.2022, №20220812 від 12.08.2022, №20220826 від 26.08.2022 позивачем загалом перераховано 50 000,00 грн., а саме: 15 000,00 грн. (платіжна інструкція №39 від 29.07.2022), 15 000,00 грн. (платіжна інструкція №47 від 12.08.2022) та 20 000,00 грн. (платіжна інструкція №55 від 29.08.2022).

Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, факти встановлені постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2023 у справі № 910/2301/23 щодо укладення між сторонами договору про надання послуг у спрощений спосіб, умови якого зафіксовані в повідомленнях у застосунку Telegram та сплата позивачем на користь відповідача коштів у загальному розмірі 50 000,00 грн на виконання договору про надання послуг повторного доведення не потребують.

Таким чином, права та обов`язки сторін у даній справи виникли на підставі договору про надання послуг, укладеного між позивачем, як замовником, та відповідачем, як виконавцем, у спрощений спосіб, умови якого зафіксовані в повідомленнях у застосунку Telegram.

Судом встановлено, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є змішаним договором з елементами договору підряду та про надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч.2 ст.837 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Частиною першою статті 854 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як встановлено судом, позивач на виконання умов договору перерахував на користь відповідача кошти у сумі 50 000,00 грн.

Стаття 846 Цивільного кодексу України визначає, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У застосунку Telegram сторонам було погоджено істотні умови договору, а саме:

1. Рахунок на оплату № 20220729 від 29.07.2022 передбачає виконання наступних етапів розробки сайту: розробка головної сторінки сайт, розробка блогу. Вартість послуг становить 15 000,00 грн. Строк надання послуги - 7-10 днів.

2. Рахунок на оплату № 20220812 від 12.08.2022 передбачає виконання наступних етапів: верстка онлайн-конструктора документів. Вартість послуг становить 15 000 ,00 грн. Строк надання послуги - 7-10 днів.

3. Рахунок на оплату № 20220826 від 26.08.2022 передбачає виконання наступних етапів розробки сайту: валідація даних користувача, внесення даних користувача в базу даних, формування документів, відправка даних в CRM-систему. Вартість послуг становить 20 000,00 грн. Строк надання послуг - 10-14 днів.

Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Оскільки виконання зобов`язання, проведене належним чином, є однією із підстав його припинення (ст.599 ЦК України), то виконання боржником, у даному випадку відповідачем за договором (зобов`язаною стороною за договором в частині виконання робіт), повинно бути підтверджено відповідачем належним чином.

З урахуванням наведеного, тягар доведення належного виконання відповідачем свого обов`язку за договором, а так само обставин, які перешкоджали виконанню цього обов`язку, несе відповідач як боржник у цьому зобов`язанні.

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами як письмові, речові та електронні докази.

У відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Однак, жодні докази виконання відповідачем обумовлених договором робіт у визначений строк, зокрема, підписання сторонами акту прийому-передачі виконаних робіт у матеріалах справи відсутні.

Оскільки, відповідач не виконав роботи у строк, визначений умовами договору, позивач направив на адресу відповідача претензію від 29.11.2023 про виконання умов договору надання послуг у тридцятиденний строк або повернення коштів у сумі 50 000,00 грн протягом тридцяти календарних днів.

Згідно із ч.2 ст.598 ЦК України припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Положеннями статті 615 ЦК України установлено, що у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.

Відповідно до частин 1, 3 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Отже, за змістом наведених положень законодавства розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Право сторони на одностороннє розірвання договору може бути передбачено законом або безпосередньо у договорі, а може залежати від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору).

Частиною 2 статті 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Факт невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором підтверджений матеріалами справи та відповідачем у встановленому порядку належними доказами не спростований.

Частиною 2 статті 849 ЦК України визначено, що якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Статтею 849 Цивільного кодексу України передбачено три окремі (самостійні) підстави для відмови замовника від договору підряду, а саме: - підрядник несвоєчасно розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим (частина 2); - очевидність для замовника невиконання роботи належним чином та невиконання підрядником у визначений замовником строк вимоги про усунення недоліків (частина 3); - відмова замовника від договору до закінчення робіт з виплатою підрядникові плати за виконану частину робіт та відшкодуванням збитків, завданих розірванням договору (частина 4).

Близька за змістом правова позиція викладена в постанові від 16.03.2020 об`єднаної палати Верховного Суду у справі №910/2051/19.

Суд зазначає, що відмовитись від договору підряду і вимагати відшкодувати збитки відповідно до положень частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України є правом замовника в силу закону, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим.

За таких обставин, враховуючи не виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором, суд визнає обґрунтованими вимоги позивача про розірвання договору.

Положеннями частин першої, третьої статті 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставне набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог, зокрема, про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні.

Таким чином, із змісту зазначеної норми вбачається, що підставою виникнення зобов`язання, визначеного даною нормою, є сукупність наступних умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав, або коли така підстава згодом відпала.

З огляду на вищенаведене, оскільки матеріалами справи підтверджено, що позивачем перераховано на рахунок відповідача 50 000,00 грн, однак, відповідач обумовлені договором роботи не виконав, доказів в спростування обставин наведених у позові не надав, суд дійшов до висновку про обґрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідача 50 000,00 грн.

У зв`язку із вище наведеним, вимоги позивача про стягнення заборгованості у розмірі 50 000,00 грн підлягають задоволенню.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

ВИСНОВКИ СУДУ

Враховуючи встановлені вище судом обставини, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, на день розгляду справи, суд задовольняє позовні вимоги Адвокатського об`єднання «Макмел» до Фізичної особи-підприємця Шевченко Дмитра Ігоровича.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Розірвати договір, укладений у спрощений спосіб між Адвокатським об`єднанням «МАКМЕЛ» та Фізичною особою-підприємцем Шевченко Дмитром Ігоровичем щодо розробки сайту.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Шевченко Дмитра Ігоровича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Адвокатського об`єднання «Макмел» (02002, м. Київ, вул. Є. Сверстюка, буд. 19, оф. 21, ідентифікаційний код 40313801) суму коштів у розмірі 50 000,00 грн та судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 13.05.2024.

Суддя О.В. Гулевець