Рішення

від 13.05.2024 по справі 400/15802/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2024 р. № 400/15802/23 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мельника О.М., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОбслуговуючого кооперативу "Обслуговуючий гаражний кооператив "Колодязний", вул. Колодязна, 14 А,м. Миколаїв, 54003,

до відповідачаВиконавчого комітету Миколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001,

провизнання протиправним та скасування рішення від 22.11.2023 року № 1377,

ВСТАНОВИВ:

Обслуговуючий кооператив «Обслуговуючий гаражний кооператив «Колодязний» (далі позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Миколаївської міської ради (далі відповідач), в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 22.11.2023 року №1377 « Про демонтаж самовільно встановлених металевих гаражів по вул. Колодязна 14 А в Центральному районі м. Миколаєва».

Позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним:

У 2019 році позивач звертався до відповідача з заявою про надання документів дозвільного характеру, а саме рішення міської ради про надання в оренду земельної ділянки. Листом Управління містобудування та архітектури Миколаївської міської ради від 04.03.2019 року у наданні земельної ділянки в оренду відмовлено. Вважаючи зазначену відмову протиправною, позивач звернувся до суду, внаслідок чого рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.08.2019 року по справі № 400/1931/19 позов ОК «ОГК «Колодязний» до Миколаївської міської ради було задоволено, Миколаївську міську раду зобов`язано розглянути питання надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою.

Станом на 09.02.2019 року зазначене рішення суду виконано не було, у зв`язку з чим позивач звертався до відповідача заявою про надання інформації щодо розгляду його питання на сесії відповідача. За відсутності відповіді від відповідача позивач 28.04.2021 року повторно звернувся із запитом про надання інформації.

Листом від 17.05.2021 року позивачу надано витяг з рішення 4 сесії Миколаївської міської ради VIII скликання від 22.04.2021 року № 4/311 «Про відмову ОК «ОГК «Колодязний» наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення

земельної ділянки в оренду для обслуговування автогаражного кооперативу у Центральному районі м. Миколаєва». Вказаного рішенням позивачу в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою відмовлено.

Рішенням від 11.08.2021 року Миколаївського окружного адміністративного суду № 400/4409/21 позов ОК «ОГК «Колодязний»» до Миколаївської міської ради було задоволено, скасовано рішення Миколаївської міської ради № 4/311 від 22.04.2021.

Не погоджуючись з вказаним рішенням Миколаївська міська рада подала апеляційну а потім і касаційну скаргу. Постановою від 16 березня 2023 року рішення скасовано а справу направлено на новий розгляд.

Рішенням від 17 серпня 2023 року Миколаївського окружного адміністративного суду № 400/4409/21 позов ОК «ОГК «Колодязний»» до Миколаївської міської ради було задоволено, скасовано рішення Миколаївської міської ради № 4/311 від 22.04.2021. Відповідачем подано апеляційну скаргу на вказане рішення, постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2024 року рішення першої інстанції залишено без змін.

26.09.2023 року позивачем отримано лист-попередження відповідача про необхідність усунення порушень вимог містобудівного та земельного законодавства, звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки від самовільно встановлених металевих гаражів, а також приведення її у придатний для використання стан в строк 10 календарних днів з дати отримання попередження.

Голові правління ОК «ОКГ Колодязний відповідачем повідомлено про наявність рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради за №1377 від 22.11.2023 року «Про демонтаж самовільно встановлених металевих гаражів по вул. Колодязна 14 А в Центральному районі м.Миколаєва»

Не погоджуючись із зазначеним рішенням відповідача від 22.11.2023 року № 1377, позивач вважає його протиправним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою від 03.01.2024 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (з викликом сторін у судове засідання).

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому у задоволенні вимог позивача просив відмовити. Заперечуючи проти позову відповідач зазначив, що в оскаржуваному рішенні зазначено перелік норм законодавства, якими виконавчий комітет Миколаївської міської ради керувався при прийнятті даного рішення у підтвердження своїх повноважень, а саме: пункт 2.9 Положення про порядок розгляду питань, пов`язаних із самочинним будівництвом та поверненням самовільно зайнятих земельних ділянок, затвердженого рішенням Миколаївської міської ради від 21.04.2011 № 5/15 (із змінами), ч. 6 ст. 589, ч. 1 ст. 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Також вказує, що листом-попередженням, яке було направлено позивачу, передбачено саме інформацію щодо зафіксованого факту самовільно встановлених металевих гаражів у кількості 30 шт. на земельній ділянці площею 2251 кв.м по АДРЕСА_1 та необхідності усунення порушених вимог містобудівного та земельного законодавства, звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки від самовільно встановлених металевих гаражів з визначенням строку для добровільного виконання 10 календарних днів з дати отримання попередження. Рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради передбачає мету його прийняття та норми законодавства, якими керується виконавчий комітет Миколаївської міської ради при прийнятті такого рішення. Відповідач зазначає, що оскаржуване рішення є обґрунтованим та ухвалено з відповідно до норм діючого законодавства.

Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне: 22.08.2019 року Миколаївським окружним адміністративним судом по справі було прийнято рішення, яким

адміністративний позов Обслуговуючого кооперативу «Обслуговуючий гаражний кооператив «Колодязний» задоволено, визнано протиправною бездіяльність Миколаївської міської ради щодо неприйняття рішення за заявою позивача від 18.02.2019 про надання документів дозвільного характеру та зобов`язано Миколаївську міську раду розглянути питання про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 2251 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 .

На виконання вказаного рішення суду 22.04.2021 року Миколаївською міською радою було розглянуто питання про надання дозволу позивачу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення зазначеної земельної ділянки, відповідно до чого прийнято рішення 4 сесії Миколаївської міської ради VIII скликання № 4/311 «Про відмову ОК «ОГК «Колодязний» наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для обслуговування автогаражного кооперативу у Центральному районі м. Миколаєва».

Абз.2 п.1 рішення відповідача зазначена підстава відмови надання позивачу дозволу на виготовлення проекту землеустрою ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України, а саме невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації.

Згідно з містобудівною документацією Генеральним планом міста Миколаєва, затвердженим рішенням Миколаївської міської ради від 18.06.2009 року № 35/18, земельна ділянка відноситься до території багатоквартирної житлової забудови. Відповідно до Плану зонування території міста Миколаєва, затвердженого рішенням Миколаївської міської ради від 11.08.2016 року № 6/3, земельна ділянка відноситься до зони мішаної багатоквартирної житлової забудови та громадської забудови (Ж-4), до переважного та супутнього виду використання якої зазначений об`єкт для зберігання автотранспортних засобів не відноситься. Крім того, зазначено про відсутність правових документів, що підтверджують право власності на нерухоме майно, що знаходиться на земельній ділянці.

Рішенням від 11.08.2021 року Миколаївського окружного адміністративного суду № 400/4409/21 позов ОК «ОГК «Колодязний»» до Миколаївської міської ради було задоволено, скасовано рішення Миколаївської міської ради № 4/311 від 22.04.2021.

Рішенням від 17 серпня 2023 року Миколаївського окружного адміністративного суду № 400/4409/21 позов ОК «ОГК «Колодязний»» до Миколаївської міської ради було задоволено, скасовано рішення Миколаївської міської ради № 4/311 від 22.04.2021. Відповідачем подано апеляційну скаргу на вказане рішення, постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2024 року рішення першої інстанції залишено без змін.

26.09.2023 року позивачем отримано лист-попередження відповідача про необхідність усунення порушень вимог містобудівного та земельного законодавства, звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки від самовільно встановлених металевих гаражів, а також приведення її у придатний для використання стан в строк 10 календарних днів з дати отримання попередження.

Голові правління ОК «ОКГ Колодязний відповідачем повідомлено про наявність рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради за №1377 від 22.11.2023 року «Про демонтаж самовільно встановлених металевих гаражів по АДРЕСА_1 »

Не погоджуючись із зазначеним рішенням відповідача від 22.11.2023 року № 1377, позивач звернувся до суду із цим позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Приймаючи рішення у справі, суд виходить з наступного:

Згідно зі ст.144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Суб`єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним Кодексом України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Судом встановлено, що позивач неодноразово повідомляв Миколаївську міську раду, Виконавчий комітет Миколаївської міської ради, Миколаївського міського голову та Адміністрацію Центрального району Миколаївської міської ради з наданням відповідних копій документів, що члени ОК «ОГК «Колодязний»» мають документи, що підтверджують право власті на вказані гаражі. Згідно витягу № 228920387 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності власником гаражу №3 є член кооперативу ОСОБА_1 , згідно витягу № 203411443 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності власником гаражу № НОМЕР_1 є член кооперативу ОСОБА_2 , згідно витягу № 252367176 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності власником гаражу № НОМЕР_2 є член кооперативу ОСОБА_1 , згідно витягу № 221136375 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності власником гаражу № НОМЕР_3 є член кооперативу ОСОБА_3 .

Згідно п. 2.8 «Положення про порядок розгляду питань, пов`язаних з самочинним будівництвом та поверненням самовільно зайнятих земельних ділянок» затвердженого рішення міської ради від 21.04.2011 № 5/15 у разі невиконання забудовником у визначений строк даного попередження, адміністрація району міста та управління юридичного забезпечення виконавчих органів Миколаївської міської ради (далі - управління юридичного забезпечення) за наданими управлінням містобудування та архітектури матеріалами, в залежності від виду (капітальна або некапітальна споруда) та місця розташування виявленого об`єкта самочинного будівництва та самовільно зайнятої земельної ділянки, зобов`язані протягом десяти робочих днів звернутися до суду з позовом про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення самочинно збудованого капітального об`єкта.

Згідно п. 2.11 Положення У разі виявлення фактів самовільного зайняття земельних ділянок шляхом самочинного будівництва капітальних нежитлових об`єктів, управління юридичного забезпечення за наданими управлінням містобудування та архітектури матеріалами звертається з відповідними позовами до суду.

Відповідно п. 3.1 Положення Знесення капітальних об`єктів самочинного будівництва та повернення самовільно зайнятих земельних ділянок здійснюється у порядку, встановленому чинним законодавством. Право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об`єкта нерухомості мають, як органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування.

Суд погоджується з позивачем та приходить до висновку, що у Виконавчого комітету Миколаївської міської ради відсутні повноваження на прийняття рішень про демонтаж конструкцій, незаконне встановлення яких у даному випадку не доведено.

Демонтаж самовільно розміщених тимчасових споруд є крайнім заходом, якому має передувати вжиття уповноваженим суб`єктом інших заходів реагування, націлених на достеменне встановлення порушення в галузі благоустрою населених пунктів, його припинення та ліквідацію наслідків, якщо такі є.

Відповідно до частини 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч. 2 ст. 83 Земельного кодексу (далі - ЗК) України, в комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування;

землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону. Відповідно до ст. 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно п. 2.7 «Положення про порядок розгляду питань, пов`язаних з самочинним будівництвом та поверненням самовільно зайнятих земельних ділянок» затвердженого рішення міської ради від 21.04.2011 №5/15 на яке посилаєтесь відповідач адміністрація відповідного району та управління містобудування та архітектури (у разі самочинного будівництва нежитлового об`єкта) готує особі, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво та самовільне зайняття земельної ділянки, лист-попередження за підписом міського голови про усунення порушень вимог містобудівного та земельного законодавства.

Суд зазначає, що позивач отримав лист-попередження від заступника міського голови, що суперечить нормам Положення, а отже і не тягне жодних наслідків. Ні лист - попередження ні оскаржуване рішення не містить посилання на жодну норму чинного законодавства України, яку було порушено. Відповідач використовує лише загальне посилання на порушення норм містобудівного та земельного законодавства.

Згідно ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з абз. 15 ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до вимог ст. 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок в придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Згідно ст. 376 ЦК України самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил. Крім того, вищевказаною статтею передбачено, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

З урахуванням приписів ч.ч. 4, 7 ст. 376 ЦК України, в поєднанні з положеннями ст.ст. 16,386.391 ЦК України Верховний Суд України під час розгляду справи №6-137цс14 сформулював правову позицію від 17.12.2014. відповідно до якої роз`яснив, що вимоги про знесення самочинно збудованого нерухомого майна на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, можуть бути заявлені власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до положень норм статей 16, 386, 391 ЦК України власник вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право, в тому числі шляхом знесення будівлі у разі порушення прав власника і неможливості усунення цих порушень іншим способом.

Знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності

Питання знесення самочинного будівництва регламентовано ч.7 ст. 376 ЦК України, згідно з якою, у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Таким чином, положеннями ч. 7 ст. 376 ЦК України передбачено можливість знесення самочинного будівництва за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування лише у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил, та в разі неможливості проведення відповідної перебудови або відмови особи, яка здійснила (здійснює) будівництво від її проведення.

Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 19 листопада 2014 року у справі №6-180 цс14.

Відповідно до положень норм статей 16. 386. 391 ЦК України, власник вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право, в тому числі шляхом знесення будівлі у разі порушення прав власника і неможливості усунення цих порушень іншим способом.

Знесення нерухомості, збудованої з істотним відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил, допустиме лише за умови, якщо неможливо здійснити перебудову нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови.

Європейській суд з прав людини також підтвердив, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності (рішення у справі «Іванова і Черкезов проти Болгарії» від 21 квітня 2016 року).

Суд звертає увагу не те, що вказані гаражі були встановлені не раніше 1988 року, що є більше ніж 30 років тому. В розумінні ст. ст. 316, 181 ЦК України вказані гаражі є особистим майном фізичних або юридичних осіб.

Так наприклад, копією виписки з рішення № 50 від 19.03.1993 року Центральної районної ради народних депутатів в якому зазначено про дозвіл громадянину ОСОБА_4 , що мешкає по АДРЕСА_2 на встановлення металевого гаражу.

Суд зазначає, що факт існування металевих гаражів зафіксовано у відповіді Виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 30.11.2020 року, згідно додатку витягу з існуючих топографічних матеріалів чітко вбачається наявність певної кількості гаражів.

Також суд звертає увагу, що з 24 лютого 2022 року відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено режим воєнного стану. На території України триває війна. В зв`язку з чим деякі члени ОК «ОГК «Колодязний»» перебувають за межами м. Миколаєва, деякі за межами України а деякі несуть службу в рядах Збройних сил України. Вказаний факт унеможливлює їх попередження та інформування, щодо ситуації, що склалася. Отже, виконання вказаного рішення в подальшому може суттєво порушити їх конституційні права. Відповідач своїм рішенням і можливими діями може порушити право власності на майно (гаражі та майно що в них знаходиться), яке відповідно до статей 316, 319, 321 Цивільного кодексу України є непорушним.

Оскільки до повноважень Виконавчого комітету Миколаївської міської ради не належить прийняття рішень про демонтаж конструкцій, незаконне встановлення яких у даному випадку не доведено, отже при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач помилково виходив з того, що належні членам ОК «ОГК «Колодязний»» гаражі є самочинно розміщеною малою архітектурною формою або тимчасовою спорудою чи конструкцією, отже, оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм ЗК України та не може вважатися обґрунтованим і законним.

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1. ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч.ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, суд дійшов висновку, що відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення діяв не на підставі, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246, 260 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Обслуговуючого кооперативу "Обслуговуючий гаражний кооператив "Колодязний" (вул. Колодязна, 14 А, м. Миколаїв, 54003 код ЄДРПОУ 42764593) до Виконавчого комітету Миколаївської міської ради (вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001 код ЄДРПОУ 04056612) задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 22.11.2023 року №1377 "Про демонтаж самовільно встановлених металевих гаражів по вул.Колодязна, 14 А в Центральному районі м. Миколаєва".

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Миколаївської міської ради (вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001 код ЄДРПОУ 04056612) на користь Обслуговуючого кооперативу "Обслуговуючий гаражний кооператив "Колодязний" (вул. Колодязна, 14 А, м. Миколаїв, 54003 код ЄДРПОУ 42764593) судові витрати в розмірі 2684,00 грн.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Суддя О.М. Мельник