Постанова

від 28.10.2024 по справі 400/15802/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/15802/23Головуючий в 1 інстанції: Мельник О.М.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді Шевчук О.А.,

суддів: Бойка А.В., Федусика А.Г.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Виконавчого комітету Миколаївської міської ради на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 травня 2024 року у справі за адміністративним позовом Обслуговуючого кооперативу "Обслуговуючий гаражний кооператив "Колодязний" до Виконавчого комітету Миколаївської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

В грудні 2023 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 22.11.2023 року №1377 «Про демонтаж самовільно встановлених металевих гаражів по вул. Колодязна 14 А в Центральному районі м. Миколаєва»;

- стягнути з Виконавчого комітету Миколаївської міської ради за рахунок бюджетних асигнувань 2684,00 грн. сплаченого судового збору на користь Обслуговуючого кооперативу "Обслуговуючий гаражний кооператив "Колодязний".

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що до повноважень Виконавчого комітету Миколаївської міської ради не належить прийняття рішень про демонтаж конструкцій, незаконне встановлення яких у даному випадку не доведено. Отже, на думку позивача, при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач помилково виходив з того, що належні членам ОК ОГК Колодязний гаражі є самочинно розміщеною малою архітектурною формою або тимчасовою спорудою чи конструкцією.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 травня 2024 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 22.11.2023 року №1377 "Про демонтаж самовільно встановлених металевих гаражів по вул. Колодязна, 14 А в Центральному районі м. Миколаєва". Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Миколаївської міської ради на користь Обслуговуючого кооперативу "Обслуговуючий гаражний кооператив "Колодязний" судові витрати в розмірі 2684,00 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить повністю скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Доводами апеляційної скарги зазначено, що факт того, що підписантом даного листа-попередження є заступник міського голови, а не міський голова, є суто формальним та не впливає на його правильність та законність, а відтак не може слугувати підставою для скасування відповідного рішення. До того ж у випадку підписання листа-попередження міським головою, це не свідчило б про можливість зазначення іншого за змістом тексту. Апелянт зазначає, що по вказаній адресі розміщено 30 самовільно встановлених металевих гаражів. Надані позивачем витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не свідчать про те, що ці 4 гаражі відносяться до 30 - ти гаражів, які розміщені по вул. Колодязній, 14А, м. Миколаїв, та щодо демонтажу яких було прийняте оскаржуване рішення. Згідно вказаних вище витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно також не вбачається інформації про те, що гаражі № № 3, 2, 5, НОМЕР_1 розміщені саме за адресою: м. Миколаїв, вул. Колодязна, 14А. Вказує, що відповідач не приймав рішення щодо демонтажу гаражів, належних фізичним особам на праві приватної власності. Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, мова у ньому йде виключно про демонтаж самовільно встановлених металевих гаражів. Апелянт зазначає, що ОК «ОГК «КОЛОДЯЗНИЙ» здійснює самовільне зайняття земельної ділянки комунальної власності територіальної громади м. Миколаєва, оскільки металеві гаражі ОК «ОГК «КОЛОДЯЗНИМ» у кількості 30 шт. розміщені на земельній ділянці за відсутності відповідного рішення Миколаївської міської ради про її передачу у власність або надання у користування (оренду) та за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки. Між тим, рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 22.11.2023 № 1377 не породжує таких правових наслідків, як припинення прав власності на відповідні гаражі, при цьому наявність таких прав не є підставою для самовільного розміщення металевих гаражів на земельній ділянці комунальної власності, що не надана у власність або користування. Обґрунтування щодо відсутності посилань в оскаржуваному рішенні на норми чинного законодавства, яку було порушено, є невірними. Апелянт зазначає, що керуючись пунктом 2.9 Порядку, виконавчий комітет Миколаївської міської ради має повноваження на прийняття рішень про демонтаж самовільно розміщених металевих гаражів. Вказує, що оскаржуване у даній справі рішення від 22.11.2023 № 1377 було прийнято виконавчим комітетом Миколаївської міської ради до винесення остаточного рішення по справі № 400/4409/21 та набрання ним законної сили.

Відзиву на апеляційну позивачем до суду не надано.

Згідно з ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2024 року було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Виконавчого комітету Миколаївської міської ради на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 травня 2024 р.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2024 року у задоволенні заяви Виконавчого комітету Миколаївської міської ради про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відмовлено. Підготовку до розгляду адміністративної справи закінчено. Призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження в приміщенні П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2024 року було зупинено апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Виконавчого комітету Миколаївської міської ради на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 травня 2024 року.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2024 року поновлено провадження у справі №400/15802/23 за апеляційною скаргою Виконавчого комітету Миколаївської міської ради на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 травня 2024 року та призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження в приміщенні П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 22.08.2019 року Миколаївським окружним адміністративним судом по справі № 400/1931/19 було прийнято рішення, яким адміністративний позов Обслуговуючого кооперативу «Обслуговуючий гаражний кооператив «Колодязний» задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Миколаївської міської ради щодо неприйняття рішення за заявою Обслуговуючого кооперативу "Обслуговуючий гаражний кооператив "Колодязний" від 18.02.2019 про надання документів дозвільного характеру. Зобов`язано Миколаївську міську раду розглянути питання про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 2251 м.кв. за адресою: вул . Колодязна, 14-А, Миколаїв, за заявою Обслуговуючого кооперативу "Обслуговуючий гаражний кооператив "Колодязний".

На виконання вказаного рішення суду 22.04.2021 року Миколаївською міською радою було розглянуто питання про надання дозволу позивачу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення зазначеної земельної ділянки, відповідно до чого прийнято рішення 4 сесії Миколаївської міської ради VIII скликання № 4/311 «Про відмову ОК «ОГК «Колодязний» у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для обслуговування автогаражного кооперативу у Центральному районі м. Миколаєва».

Абз.2 п.1 рішення відповідача зазначена підстава відмови надання позивачу дозволу на виготовлення проекту землеустрою ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України, а саме невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації.

Згідно з містобудівною документацією Генеральним планом міста Миколаєва, затвердженим рішенням Миколаївської міської ради від 18.06.2009 року № 35/18, земельна ділянка відноситься до території багатоквартирної житлової забудови. Відповідно до Плану зонування території міста Миколаєва, затвердженого рішенням Миколаївської міської ради від 11.08.2016 року № 6/3, земельна ділянка відноситься до зони мішаної багатоквартирної житлової забудови та громадської забудови (Ж-4), до переважного та супутнього виду використання якої зазначений об`єкт для зберігання автотранспортних засобів не відноситься. Крім того, зазначено про відсутність правових документів, що підтверджують право власності на нерухоме майно, що знаходиться на земельній ділянці.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2023 року у справі № 400/4409/21, залишеним без змін постановю П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2024 року, позов Обслуговуючого кооперативу «Обслуговуючий гаражний кооператив «Колодязний» до Миколаївської міської ради було задоволено повністю. Визнано протиправним і скасовано рішення Миколаївської міської ради від 22.04.2021 № 4/311 «Про відмову ОК «ОГК «Колодязний» наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для обслуговування автогаражного кооперативу у Центральному районі м. Миколаєва».

26.09.2023 року позивачем отримано лист-попередження відповідача про необхідність усунення порушень вимог містобудівного та земельного законодавства, звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки від самовільно встановлених металевих гаражів, а також приведення її у придатний для використання стан в строк 10 календарних днів з дати отримання попередження.

Голові правління ОК «ОКГ «Колодязний» відповідачем повідомлено про наявність рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради за №1377 від 22.11.2023 року «Про демонтаж самовільно встановлених металевих гаражів по вул. Колодязна 14 А в Центральному районі м. Миколаєва»

Не погоджуючись із зазначеним рішенням відповідача від 22.11.2023 року № 1377, позивач звернувся до суду із цим позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки до повноважень Виконавчого комітету Миколаївської міської ради не належить прийняття рішень про демонтаж конструкцій, незаконне встановлення яких у даному випадку не доведено, отже при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач помилково виходив з того, що належні членам ОК «ОГК «Колодязний» гаражі є самочинно розміщеною малою архітектурною формою або тимчасовою спорудою чи конструкцією, отже, оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм ЗК України та не може вважатися обґрунтованим і законним.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно п. 2.8 «Положення про порядок розгляду питань, пов`язаних з самочинним будівництвом та поверненням самовільно зайнятих земельних ділянок» затвердженого рішення Миколаївської міської ради від 21.04.2011 № 5/15 (далі Положення № 5/15) у разі невиконання забудовником у визначений строк даного попередження, адміністрація району міста та управління юридичного забезпечення виконавчих органів Миколаївської міської ради (далі - управління юридичного забезпечення) за наданими управлінням містобудування та архітектури матеріалами, в залежності від виду (капітальна або некапітальна споруда) та місця розташування виявленого об`єкта самочинного будівництва та самовільно зайнятої земельної ділянки, зобов`язані протягом десяти робочих днів звернутися до суду з позовом про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення самочинно збудованого капітального об`єкта.

Згідно п. 2.11 Положення № 5/15 у разі виявлення фактів самовільного зайняття земельних ділянок шляхом самочинного будівництва капітальних нежитлових об`єктів, управління юридичного забезпечення за наданими управлінням містобудування та архітектури матеріалами звертається з відповідними позовами до суду.

Відповідно п. 3.1 Положення № 5/15 знесення капітальних об`єктів самочинного будівництва та повернення самовільно зайнятих земельних ділянок здійснюється у порядку, встановленому чинним законодавством. Право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об`єкта нерухомості мають, як органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування.

Відповідно до частини 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч. 2 ст. 83 Земельного кодексу (далі - ЗК) України, в комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону. Відповідно до ст. 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач неодноразово повідомляв Миколаївську міську раду, Виконавчий комітет Миколаївської міської ради, Миколаївського міського голову та Адміністрацію Центрального району Миколаївської міської ради з наданням відповідних копій документів, що члени ОК «ОГК «Колодязний»» мають документи, що підтверджують право власті на вказані гаражі. Згідно витягу № 228920387 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності власником гаражу №3 є член кооперативу ОСОБА_1 , згідно витягу № 203411443 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності власником гаражу № НОМЕР_2 є член кооперативу ОСОБА_2 , згідно витягу № 252367176 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності власником гаражу № НОМЕР_3 є член кооперативу ОСОБА_1 , згідно витягу № 221136375 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності власником гаражу № НОМЕР_1 є член кооперативу ОСОБА_3 .

З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у Виконавчого комітету Миколаївської міської ради відсутні повноваження на прийняття рішень про демонтаж конструкцій, незаконне встановлення яких у даному випадку не доведено.

Демонтаж самовільно розміщених тимчасових споруд є крайнім заходом, якому має передувати вжиття уповноваженим суб`єктом інших заходів реагування, націлених на достеменне встановлення порушення в галузі благоустрою населених пунктів, його припинення та ліквідацію наслідків, якщо такі є.

Відповідно п. 2.7 Положення № 5/15 адміністрація відповідного району та управління містобудування та архітектури (у разі самочинного будівництва нежитлового об`єкта) готує особі, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво та самовільне зайняття земельної ділянки, лист-попередження за підписом міського голови про усунення порушень вимог містобудівного та земельного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що позивач отримав лист-попередження від заступника міського голови, що суперечить нормам Положення, а отже і не тягне жодних наслідків. Ні лист - попередження ні оскаржуване рішення не містить посилання на жодну норму чинного законодавства України, яку було порушено. Відповідач використовує лише загальне посилання на порушення норм містобудівного та земельного законодавства.

Згідно ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з абз. 15 ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до вимог ст. 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок в придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Згідно ст. 376 ЦК України самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил. Крім того, вищевказаною статтею передбачено, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

З урахуванням приписів ч.ч. 4, 7 ст. 376 ЦК України, в поєднанні з положеннями ст.ст. 16, 386, 391 ЦК України Верховний Суд України під час розгляду справи №6-137цс14 сформулював правову позицію від 17.12.2014 відповідно до якої роз`яснив, що вимоги про знесення самочинно збудованого нерухомого майна на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, можуть бути заявлені власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до положень норм статей 16, 386, 391 ЦК України власник вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право, в тому числі шляхом знесення будівлі у разі порушення прав власника і неможливості усунення цих порушень іншим способом.

Знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Питання знесення самочинного будівництва регламентовано ч.7 ст. 376 ЦК України, згідно з якою, у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Таким чином, положеннями ч. 7 ст. 376 ЦК України передбачено можливість знесення самочинного будівництва за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування лише у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил, та в разі неможливості проведення відповідної перебудови або відмови особи, яка здійснила (здійснює) будівництво від її проведення.

Відповідно до положень норм статей 16, 386, 391 ЦК України, власник вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право, в тому числі шляхом знесення будівлі у разі порушення прав власника і неможливості усунення цих порушень іншим способом.

Знесення нерухомості, збудованої з істотним відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил, допустиме лише за умови, якщо неможливо здійснити перебудову нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови.

Колегія суддів звертає увагу не те, що відповідно до матеріалів справи, вказані гаражі були встановлені не раніше 1988 року, що є більше ніж 30 років тому. В розумінні ст. ст. 316, 181 ЦК України вказані гаражі є особистим майном фізичних або юридичних осіб.

При цьому, приймаючи рішення відповідач не прийняв до уваги рішення № 50 від 19.03.1993 року Центральної районної ради народних депутатів про надання дозволу громадянину ОСОБА_4 , що мешкає по АДРЕСА_1 , на встановлення металевого гаражу.

Колегія суддів зазначає, що факт існування металевих гаражів зафіксовано у відповіді Виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 30.11.2020 року, згідно додатку витягу з існуючих топографічних матеріалів чітко вбачається наявність певної кількості гаражів.

Також, колегія суддів звертає увагу, що з 24 лютого 2022 року відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено режим воєнного стану. На території України триває війна. В зв`язку з чим деякі члени ОК «ОГК «Колодязний»» перебувають за межами м. Миколаєва, деякі за межами України, а деякі несуть службу в рядах Збройних сил України. Вказаний факт унеможливлює їх попередження та інформування, щодо ситуації, що склалася. Отже, виконання вказаного рішення в подальшому може суттєво порушити їх конституційні права. Відповідач своїм рішенням і можливими діями може порушити право власності на майно (гаражі та майно що в них знаходиться), яке відповідно до статей 316, 319, 321 Цивільного кодексу України є непорушним.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки до повноважень Виконавчого комітету Миколаївської міської ради не належить прийняття рішень про демонтаж конструкцій, незаконне встановлення яких у даному випадку не доведено. У зв`язку з чим при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач помилково виходив з того, що належні членам ОК «ОГК «Колодязний» гаражі є самочинно розміщеною малою архітектурною формою або тимчасовою спорудою чи конструкцією, отже, оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм ЗК України та не може вважатися обґрунтованим і законним.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Під час розгляду справи колегією суддів врахована правова позиція, яка висловлена у постанові Верховного Суду України від 19 листопада 2014 року у справі №6-180 цс14.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин справи.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення Миколаївського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Миколаївської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 травня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуюча суддя: О.А. Шевчук

Суддя: А.В. Бойко

Суддя: А.Г. Федусик