Постанова

від 26.03.2024 по справі 757/46889/20-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

К И Ї В С Ь К И Й А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2024 року місто Київ

справа № 757/46889/20-ц

апеляційне провадження № 22-ц/824/870/2024

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача - Головачова Я.В.,

суддів: Нежури В.А., Невідомої Т.О.,

за участю секретаря судового засідання: Осінчук Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтайм Капітал" на рішення Печерського районного суду міста Києва у складі судді Підпалого В.В. від 17 січня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтайм Капітал", товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвест-Кредо", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , про визнання права власності на майно,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст обставин справи

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ "Райффайзен Банк Аваль", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , про визнання права власності на майно, вільне від обтяжень.

Позов обґрунтовано тим, що 21 грудня 2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір позики, відповідно до умов якого останній отримав в борг 25 000 000 грн з кінцевим строком повернення до 31 грудня 2019 року.

В забезпечення належного виконання умов договору позики, 19 лютого 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , ОСОБА_2 укладено та нотаріально посвідчено іпотечний договір, згідно з яким ОСОБА_2 передала позивачу в іпотеку нерухоме майно: житловий будинок та земельну ділянку площею 0,1 га за адресою: АДРЕСА_1 .

18 квітня 2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя, за умовами якого ОСОБА_2 передала ОСОБА_1 заставлене майно в рахунок виконання умов договору позики. У той же день в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно внесено записи про реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно за ОСОБА_1 (записи № 25780719, № 25780773).

Зазначав, що ні станом на час купівлі ОСОБА_2 нерухомого майна (червень 2011 року), ні станом на час укладення позивачем із ОСОБА_2 договору про задоволення вимог іпотекодержателя у квітні 2018 року, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не було записів про будь-які обтяження майна на користь третіх осіб, крім єдиного обтяження іпотекою на його ж користь згідно іпотечного договору від 19 лютого 2015 року. Тому він набув право власності на нерухоме майно, вільне від будь-яких обтяжень третіх осіб.

В подальшому позивач дізнався, що АТ "Райффайзен Банк Аваль" (первісний відповідач) пред`являє претензії щодо вказаного нерухомого майна, аргументуючи це тим, що нерухоме майно перебуває в іпотеці банку на підставі договору іпотеки від 15 лютого 2008 року, укладеного між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_4 на забезпечення виконання нею зобов`язань за укладеним кредитним договором від 6 лютого 2008 року № 014/08-112/75236.

Так, у 2019 році ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" звернулося до Печерського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Скринника С.М. про застосування наслідків недійсності правочину, скасування записів про іпотеку, визнання недійсним договору про задоволення вимог іпотекодержателя та скасування запису про державну реєстрацію права власності.

При ознайомлення з матеріалами вказаної справи, позивачу також стало відомо про цивільну справу № 757/46665/16-ц за позовом ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_4 , про звернення стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок та земельну ділянку, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Постановою Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 757/46665/16-ц прийнято остаточне рішення, яким у задоволенні позову ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" про звернення стягнення на предмет іпотеки відмволено.

Зі вказаного рішення позивач дізнався, що 6 лютого 2008 року між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір, який забезпечено іпотекою земельної ділянки та будинку по АДРЕСА_1 . 23 червня 2009 року на підставі листа заступника директора з питань корпоративного бізнесу МОД ВАТ "Райффайзен Банк Аваль"про погашення кредитної заборгованості, приватним нотаріусом Марченко О.І. вилучено з реєстрів запис про обтяження нерухомого майна.

3 липня 2009 року ОСОБА_4 продала спірний будинок та земельну ділянку ОСОБА_5 , який в свою чергу, 17 червня 2011 року відчужив їх на користь ОСОБА_2 .

Висновком експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області від 17 квітня 2012 року № 518 встановлено, що підпис від імені заступника директора з питань корпоративного бізнесу МОД ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" виконаний іншою особою.

Посилаючись на те, що на момент укладення договору іпотеки від 19 лютого 2015 року та договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 18 квітня 2018 року в Державних Реєстрах було відсутнє будь-яке обтяження на спірне нерухоме майно, а тому позивач є добросовісним його набувачем, однак банк не визнає його право власності, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, просив суд: визнати відсутнім обтяження іпотекою згідно з договором іпотеки від 15 лютого 2008 року, укладеним між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" (яке змінило назву на АТ "Райффайзен Банк Аваль") та ОСОБА_4 , такого нерухомого майна: житлового будинку загальною площею 600,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 578657480000), та земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:82:136:0047 площею 0,1 га за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 578666680382); визнати за ОСОБА_6 право власності на спірне нерухоме майно як таке, що є вільним від обтяження іпотекою згідно з договором іпотеки від 15 лютого 2008 року, укладеним між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" (після зміни назви АТ "Райффайзен Банк Аваль") та ОСОБА_4 .

Процесуальні дії суду

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 21 липня 2021 року замінено відповідача АТ "Райффайзен Банк Аваль" на належних відповідачів: ТОВ "ФК "Фінтайм Капітал", ТОВ "ФК "Інвест-Кредо".

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 17 січня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано відсутнім обтяження іпотекою згідно з договором іпотеки від 15 лютого 2008 року, укладеним між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" (яке змінило назву на АТ "Райффайзен Банк Аваль") та ОСОБА_4 , такого нерухомого майна: житлового будинку загальною площею 600, 2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , та земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:82:136:0047 площею 0,1 га за адресою: АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок загальною площею 600, 2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , та земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:82:136:0047 площею 0,1 га за адресою: АДРЕСА_1 , як такі, що є вільними від обтяження іпотекою згідно з договором іпотеки від 15 лютого 2008 року, укладеним між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" (яке змінило назву на АТ "Райффайзен Банк Аваль") та ОСОБА_4 Стягнуто з ТОВ "ФК "Фінтайм Капітал", ТОВ "ФК "Інвест-Кредо" на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в рівних частинах з кожного у розмірі 5 709 грн.

Рішення мотивоване тим, що АТ "Райффайзен Банк Аваль" ще у 2009 році було повідомлене нотаріусом про вилучення запису про іпотеку із реєстрів, а тому тривала бездіяльність банку призвела до того, що станом на 2011 рік запису про іпотеку в

державному реєстрі не було і ОСОБА_2 придбала спірне нерухоме майно як вільне від обтяжень, покладаючись на дані реєстру, що в свою чергу свідчить про зловживання АТ "Райффайзен Банк Аваль" своїм правом (стаття 13 ЦК України). На підставі статті 23 Закону України "Про іпотеку" та пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" АТ "Райффайзен Банк Аваль" втратило право іпотеки за договором від 15 лютого 2008 року, укладеного із ОСОБА_4 , ще 17 червня 2011 року, коли ОСОБА_2 придбала майно як таке, що вільне від обтяжень. Передаючи в подальшому спірне нерухоме майно в іпотеку ОСОБА_2 та ОСОБА_1 діяли добросовісно, оскільки жодних обтяжень майно не мало. Таким чином, наявні підстави для визнання права власності на спірне нерухоме майно в судовому порядку за ОСОБА_1 як такого, що є вільним від обтяжень за іпотекою від 15 лютого 2008 року.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

У поданій апеляційній скарзі ТОВ "ФК "Фінтайм Капітал", посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Скаржник вказує, що поза увагою суду залишилися встановлені у справах № 2-1956/11, № 757/20330/13-ц, № 757/644/14-ц, 757/46665/16-ц, № 757/6666/16-ц обставини, зокрема, первісний кредитор АТ "Райффайзен Банк Аваль" не давав згоди на відчуження заставленого нерухомого майна будь-яким особам, запис про іпотеки вилучений поза волею іпотекодержателя, а тому усі правочини укладені щодо цього майна є нікчемними в силу Закону, умови договору іпотеки підлягають виконанню, відповідно він є діючим до повного погашення заборгованості за кредитним договором, стягнутої за рішенням суду. Зазначений висновок узгоджується з діючими нормами ЦК України (статті 598-609), Законом України "Про іпотеку" (статті 9, 12, 17) та відповідає правовому висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2022 року у справі № 761/36873/18. Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору, оскільки основне зобов`язання за кредитним договором не виконано, іпотека також є чинною, що також підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Суд першої інстанції невірно застосував положення статті 23 Закону України "Про іпотеку", оскільки особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права та несе всі його обов`язки за іпотечним договором в обсязі та на умовах, що існували до набуття такою особою права власності на предмет іпотеки. Рішенням Конституційного Суду України від 14 липня 2020 року (справа № 3-67/2019 (1457/19)) щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин 1, 2 статті 23 Закону України "Про іпотеку" було наголошено, що чинна іпотека є пріоритетною над відомостями в реєстрі. Перехід права власності на предмет іпотеки до іншої особи не змінює сам режим іпотеки для цього об`єкта нерухомості, а новий власник стає іпотекодавцем автоматично. Відповідні правові висновки наведені також у постановах Верховного Суду від 1 жовтня 2020 року у справі № 761/24810/14-ц, від 15 вересня 2020 року у справі № 918/80/19, від 30 вересня 2020 року у справі № 912/2037/19.

Суд першої інстанції помилково послався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17, оскільки у вказаній справі правовідносини виникли з підстав реалізації заставного нерухомого майна за рішенням суду у процедурі банкрутство, що виключає тотожність правовідносин.

Поза увагою суду залишилась та обставина, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , який є чоловіком ОСОБА_2 , є бізнес партнерами, оскільки є співвласниками ресторану "Поплавок"; у справі № 757/20330/13-ц (щодо поновлення запису про іпотеку на спірне майно в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державному реєстрі іпотек) адвокатом ОСОБА_2 був ОСОБА_7 , який з 2006 року працює в адвокатському об`єднанні "Ситнюк та партнери". Вказані обставини у своїй сукупності свідчать про явну обізнаність сторін щодо первісного іпотекодержателя спірного нерухомого майна.

Судом не враховано, що звертаючись до суду з указаним позовом, ОСОБА_1 пропустив строк позовної давності, оскільки на виконання заочного рішення Печерського районного суду міста Києва від 14 березня 2014 року у справі № 757/20330/13-ц, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Марченко О.М. від 5 листопада 2015 року були внесені відповідні записи щодо обтяження майна іпотекою АТ "Райффайзен Банк Аваль", що і є початком перебігу позовної давності, а закінченням - 5 листопада 2018 року. ОСОБА_1 , як фаховий юрист, користується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а тому міг дізнатися про наявність відповідного обтяження.

Крім того, ухвалою Печерського районного суду міста Києва, яка занесена до протоколу судового засідання, АТ "Райффайзен Банк Аваль" було безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання про визнання ОСОБА_1 особою, яка зловживає процесуальними правами. Так, звертаючись до суду, позивач подав чотири однакові позови, однак на виконання пункту 10 частини 3 статті 175 ЦПК України вказав, що ним не подано іншого позову до цього ж відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав. 28 жовтня 2020 року позовну заяву залишено без руху, яка надіслана судом в ЄДРС 2 листопада 2020 року, натомість вже 30 жовтня 2020 року відкрито провадження у справі у зв`язку із виконанням вимог ухвали суду. Наведені обставини свідчать про недобросовісність дій позивача та порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - ОСОБА_8 зазначає про безпідставність її доводів, оскільки судом вірно надано оцінку усім обставинам справи.

Інші учасники справи не скористалися своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Позиція учасників справи, які з`явилися в судове засідання

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_8 в суді апеляційної інстанції проти задоволення апеляційної скарги заперечувала та просила залишити рішення суду без змін.

Представник ТОВ "ФК "Фінтайм Капітал" - Хільчевська Н.О. в судове засідання не з`явилась, однак подала клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із погіршення стану здоров`я, на підтвердження чого додала копію скріншота з екрану мобільного телефону про створення медичного висновку про непрацездатність (E-helth).

Розглянувши подане клопотання, колегія суддів вважає, що воно не підлягає задоволенню, оскільки належних доказів на підтвердження поважності причини неявки в судове засідання суду не надано, з поданої представником копії скріншота з екрана телефону неможливо перевірити обставини на які вона посилається як на підставу для відкладення. З метою дотримання розумних строків розгляду справи, суд ухвалив продовжив розгляд справи у відсутність представника скаржника.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. З урахуванням положень частини 2 статті 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

6 лютого 2008 року між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", правонаступником якого є АТ "Райффайзен Банк Аваль", та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 014/08-112/75236, відповідно до умов якого кредитор надав позичальнику кредит у сумі 2 346 000 доларів США на строк 120 місяців зі сплатою 12 % річних. Кредитні кошти були призначені для використання на споживчі цілі за програмою кредитування "Житло в кредит на вторинному ринку" для купівлі житлового будинку загальною площею 600,2 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 .

З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 15 лютого 2008 року між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" (іпотекодержатель) та позичальником (іпотекодавець) укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого іпотекодержатель має право у випадку невиконання іпотекодавцем своїх зобов`язань за кредитним договором отримати задоволення своїх вимог за рахунок майна. Предметом іпотеки виступає нерухоме майно, а саме: житловий будинок під АДРЕСА_1 , житловою площею 180,60 кв. м, нежитловою площею 419,60 кв. м, загальною площею 600,2 кв. м, 1997 року побудови, складається з житлового будинку під літерою А та споруджень № 1, 2; земельна ділянка загальною площею 0,1000 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення - для обслуговування жилого будинку та господарських споруд, кадастровий номер - 82136047. Заставна вартість предмета іпотеки визначена сторонами у сумі 14 811 251 грн 05 коп.

23 червня 2009 року приватний нотаріус Марченко О.І. вилучила з реєстрів це обтяження нерухомого майна іпотекою на користь банку на підставі листа заступника директора з питань корпоративного бізнесу МОД ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" від 15 червня 2009 року № 01-02/16-28513, у якому йшлося про погашення ОСОБА_4 кредитної заборгованості в повному обсязі.

3 липня 2009 року ОСОБА_4 продала земельну ділянку та розташований на ній житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ємельяновою Н.В., № 1340.

На час укладення цього договору записів про обтяження майна іпотекою ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" на підставі укладеного із ОСОБА_4 іпотечного договору у відповідних реєстрах не було.

17 червня 2011 року ОСОБА_5 продав будинок та земельну ділянку ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скринник С.М., № 1029.

На час укладення цього договору записів про обтяження майна іпотекою ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" на підставі укладеного із ОСОБА_4 іпотечного договору у відповідних реєстрах також не було.

З даних які містяться у висновку експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області від 17 квітня 2012 року № 518 убачається, що підпис в листі на ім`я приватного нотаріуса Марченко № 01-02/16-28513 від 15 червня 2009 року в графі "Заступник директора з питань корпоративного бізнесу МОД ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" ОСОБА_9 " виконаний не ним, а іншою особою; підпис в заяві про вилучення обтяження об`єкта нерухомого майна за вихідним № 01-02/16-28976 з реєстраційними номерами запису в Єдиному реєстрі заборон 6601925 та 6601669 в графі "Підпис заявника"виконаний не ним, а іншою особою.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 3 червня 2014 року у справі № 757/644/14-ц стягнуто солідарно з ОСОБА_4 , ОСОБА_10 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль"заборгованість за кредитним договором №014/08-112/75236 від 6 лютого 2008 року в розмірі 33 929 381 грн 71 коп.

21 грудня 2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір позики, відповідно до умов якого ОСОБА_3 отримав в борг 25 000 000 грн, з кінцевим строком повернення до 17 квітня 2018 року (з урахуванням змін на підставі додаткової угоди від 16 квітня 2018 року).

19 лютого 2015 року в забезпечення виконання зобов`язань за договором позики між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , ОСОБА_2 укладено іпотечний договір (з відповідними змінами від 16 квітня 2018 року), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скринник С.М., № 191, згідно з яким ОСОБА_2 передала ОСОБА_1 в іпотеку нерухоме майно: земельну ділянку площею 0,1 га та розташований на ній житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідні відомості внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Дані щодо заборони відчуження та те, що ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" є іпотекодержателем вказаного майна внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 5 листопада 2015 року на підставі рішення суду від 14 березня 2015 року, яке було скасовано рішенням Апеляційного суду міста Києва від 31 березня 2016 року (запис вилучено), та заяви представника банку.

18 квітня 2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скринник С.М., № 416, відповідно до умов якого, в

рахунок виконання зобов`язань за договором позики від 21 грудня 2014 року та додаткової угоди від 16 квітня 2018 року, ОСОБА_2 передала у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер 8000000000:82:136:0047, та розташований на ній житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . В цей же день відомості внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

На час укладення цього договору записів про обтяження майна іпотекою ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на підставі укладеного із ОСОБА_4 іпотечного договору у відповідних реєстрах також не було.

18 лютого 2021 року між АТ "Райффайзен Банк Аваль" та АТ "Оксі Банк" укладено договори про відступлення права вимоги за кредитним договором № 014/08-112/75236 від 6 лютого 2008 року та договором іпотеки від 15 лютого 2008 року.

В цей же день між АТ "Оксі Банк" та ТОВ "ФК "Інвест-Кредо" укладено договори про відступлення права вимоги за кредитним договором № 014/08-112/75236 від 6 лютого 2008 року та договором іпотеки від 15 лютого 2008 року.

5 березня 2021 року між ТОВ "ФК "Інвест-Кредо" та ТОВ "ФК "Фінтайм Капітал" укладено договори про відступлення права вимоги за кредитним договором № 014/08-112/75236 від 6 лютого 2008 року та договором іпотеки від 15 лютого 2008 року.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 20 липня 2021 року № 266604372 в Реєстрі наявні два записи про іпотеку спірного нерухомого майна: № 8790600 від 19 лютого 2015 року (підстава для державної реєстрації - договір іпотеки від 19 лютого 2015 року; іпотекодержатель: ОСОБА_1 ; іпотекодавець: ОСОБА_2 ) та № 40624523 від 17 лютого 2021 року (підстава для державної реєстрації - повідомлення банку про реєстрацію іпотеки за договором іпоетки від 15 лютого 2008 року та договір про відступлення права вимоги за договором іпоетки від 5 березня 2021 року; іпотекодержатель: ТОВ "ФК "Фінтайм Капітал"; іпотекодавець: ОСОБА_4 ) (том ІІ а.с. 78-90).

Позиція суду апеляційної інстанції

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

За змістом статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися заставою (частина 1 статті 546 ЦК України).

Відповідно до статті 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (стаття 575 ЦК України).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (стаття 3 Закону України "Про іпотеку").

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України "Про іпотеку" (в редакції, чинній на час набуття ОСОБА_2 права власності на спірне нерухоме майно) обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством. У разі недотримання цієї умови іпотечний договір є дійсним, але вимога іпотекодержателя не набуває пріоритету відносно зареєстрованих прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно обтяження - заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, встановлена законом, актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або така, що виникла на підставі договору.

За змістом частини 1 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права, похідні від права власності, зокрема іпотека.

За правилами частин 1, 2 статті 23 Закону України "Про іпотеку" у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Отже, іпотека як майновий спосіб забезпечення виконання зобов`язання є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов`язанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов`язань або зменшити їх.

Виконання забезпечувального зобов`язання, що виникає з іпотеки, полягає в реалізації іпотекодержателем (кредитором) права одержати задоволення за рахунок переданого боржником в іпотеку майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Сутність цього права полягає в тому, що воно дозволяє задовольнити вимоги кредитора навіть у разі невиконання боржником свого зобов`язання в силу компенсаційності цього права за рахунок іпотечного майна та встановленого законом механізму здійснення кредитором свого переважного права, незалежно від переходу права власності на це майно від іпотекодавця до іншої особи (в тому числі й у випадку недоведення до цієї особи інформації про обтяження майна).

Відповідно до статті 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її; якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (провадження № 12-127гс19) зроблено висновки про те, що добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень.

Також у постанові від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20) Велика Палата Верховного Суду зробила висновки про те, що відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вважаються правильними, доки не доведено протилежне. Однією із загальних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини 1 статті 3 ЦК України). Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" до загальних засад державної реєстрації прав належить гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження. Тому суд має оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна. Добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження

(їх наявність або відсутність) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Тому за відсутності в реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень.

У наведеній постанові наголошено на тому, що функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі. Аналогічно функцією державної реєстрації іпотеки є оголошення належності іпотеки нерухомого майна певній особі. Тобто запис про іпотеку не може бути відновлений з моменту вчинення первинного запису ("заднім числом"), а підлягає відновленню з моменту вчинення запису про таке відновлення.

Велика Палата Верховного Суду для забезпечення єдності судової практики у постанові від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20) конкретизувала висновки, викладені у певних постановах Великої Палати Верховного Суду, Верховного Суду України та Верховного Суду. Конкретизація висновків полягала, зокрема, у такому:

- запис про іпотеку не може бути відновлений з моменту вчинення первинного запису, а вчиняється державним реєстратором повторно за наявності для цього підстав, передбачених законом, зокрема договору іпотеки, а також судового рішення про визнання права іпотекодержателя;

- за відсутності в реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. За таких умов право іпотеки припиняється, відомості про іпотеку поновленню не підлягають, а позов про звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає задоволенню;

- під час вирішення таких спорів потрібно враховувати наявність чи відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного за відсутності в державному реєстрі відомостей про обтяження.

Установивши, що, як на момент придбання спірного нерухомого майна (17 червня 2011 року) ОСОБА_2 , так і на момент передання його в іпотеку ОСОБА_1 (19 лютого 2015 року) та в подальшому набуття останнім права власності на предмет іпотеки (18 квітня 2018 року), в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно були відсутні відомості про іпотеку АТ "Райффайзен Банк Аваль", не встановивши при цьому недобросовісність в діях ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов привального висновку про визнання права власності за позивачем на спірне нерухоме майно як такого, що є вільним від обтяження іпотекою за договором іпотеки від 15 лютого 2008 року.

Посилання у апеляційній скарзі на те, що договір іпотеки від 15 лютого 2008 року є чинним, підстави для припинення іпотеки на підставі статті 17 Закону України "Про іпотеку" відсутні, в силу статті 23 Закону України "Про іпотеку" ОСОБА_1 набув статусу іпотекодавця і обтяження є чинним, відхиляються колегією суддів.

З матеріалів справи убачається, що відчуження спірного нерухомого майна здійснено, коли у відповідному Державному реєстрі не було запису про його обтяження іпотекою банку, що унеможливлює застосування статті 23 Закону України "Про іпотеку".

Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що договір іпотеки від 19 лютого 2015 року та договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 18 квітня 2018 року є чинними та на момент їх вчинення спірне майно не було обтяжене іпотекою банку, не перебувало під забороною.

За наведених обставин та враховуючи правові висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20), колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про припинення права іпотеки ТОВ "ФК "Фінтайм Капітал" за іпотечним договором від 15 лютого 2008 року.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не дослідив належним чином рішення у справах № 2-1956/11, № 757/20330/13-ц, № 757/644/14-ц, 757/46665/16-ц, № 757/6666/16-ц, не врахував преюдиційність встановлених у них фактах, є безпідставними, оскільки у вказаних справах не встановлювалися обставини наявності/відсутності запису про обтяження нерухомого майна у спірний період часу (що є предметом цього спору), вони стосувалися кредитних правовідносин між АТ "Райффайзен Банк Аваль" та позичальником ОСОБА_4 , позивач не був стороною у вказаних спорах.

Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника про неврахування судом висновків про застосування положень статей 17, 23 Закону України "Про іпотеку", викладених, зокрема, у постановах Верховного Суду від 1 жовтня 2020 року у справі № 761/24810/14-ц, від 15 вересня 2020 року у справі № 918/80/19, від 30 вересня 2020 року у справі № 912/2037/19, оскільки такі висновки зроблені за різних фактичних обставин. Водночас оскаржувані рішення відповідають актуальній (на час постановлення цього рішення) правовій позиції Великої Палати Верховного Суду у постанові від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20) щодо припинення права іпотеки у разі, якщо добросовісний набувач придбав спірне майно, коли у відповідному Державному реєстрі немає відомостей про таке обтяження. Викладене не суперечить рішенню Конституційного Суду України від 14 липня 2020 року (справа № 3-67/2019 (1457/19)).

Посилання у апеляційній скарзі на те, що правова позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 не підлягає застосуванню у спірних правовідносинах не заслуговують на увагу, оскільки свідчать про невірне тлумачення її змісту.

Стосовно доводів скаржника про недобросовісність набувача спірного нерухомого майна, придбаного за відсутності в державному реєстрі відомостей про обтяження, суд зазначає таке.

Добросовісність є однією з основоположних засад цивільного законодавства та імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини 1 статті 3 ЦК України).

Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які

вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість.

Частиною 3 статті 13 ЦК України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Зловживання правом - це особливий тип правопорушення, яке вчиняється правомочною особою при здійсненні нею належного їй права, пов`язаний з використанням недозволених конкретних форм у межах дозволеного їй законом загального типу поведінки.

Зловживання правом і використання приватноправового інструментарію всупереч його призначенню проявляється у тому, що: 1) особа (особи) "використовувала /використовували право на зло"; 2) наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки є певним станом, у який потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів / умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які "потерпають" від зловживання нею правом, або не перебувають); 3) враховується правовий статус особи/осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а й про обсяг прав інших учасників цих правовідносин і порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах, або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин) (постанова Верховного Суду від 11 листопада 2021 року у справі № 910/8482/18 (910/4866/21)).

Велика Палата Верховного Суду наголошувала на тому, що правочини, які вчиняються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути неправомірною та недобросовісною. Отже, правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (постанова Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 2 червня 2021 року у справі № 904/7905/16, пункт 153). Відтак правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними і зводяться до зловживання правом (постанова Великої Палати Верховного Суду від 7 вересня 2022 року у справі № 910/16579/20 (провадження № 12-60гс21)).

Як убачається з матеріалів справи, та правильно встановлено судом першої інстанції, першим власником та іпотекодавцем спірного нерухомого майна була ОСОБА_4 , яка після вилучення у 2009 році відомостей про іпотеку від 15 лютого 2008 року, продала його ОСОБА_5 17 червня 2011 року ОСОБА_5 продав будинок та земельну ділянку ОСОБА_2

18 квітня 2018 року позивач набув право власності на спірне нерухоме майно на підставі договору іпотеки від 19 лютого 2015 року, при цьому жодних записів про обтяження (окрім іпотечного договору від 19 лютого 2015 року) Державні реєстри не містили.

Наведені обставини не дають підстав для сумніву у добросовісності останнього набувача майна, оскільки будь-які правові чи інші зв`язки між ОСОБА_4 не прослідковуються. Той факт, що ОСОБА_1 має певні взаємовідносини з чоловіком ОСОБА_2 , не свідчить про обізнаність щодо первісного іпотекодержателя спірного нерухомого майна.

Доводи апеляційної скарги щодо пропуску позивачем строку позовної давності для звернення із відповідним позовом також не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Перш за все, слід зауважити, що інститут позовної давності застосовується судом виключно за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (частина 3 статті 267 ЦПК України).

Відповідно до частини 1 статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

З матеріалів справи убачається, що первісним відповідачем у справі було АТ "Райффайзен Банк Аваль", яке 29 березня 2021 року подало до суду заяву про застосування строків позовної давності (том І а.с. 198). При цьому, ще 18 лютого 2021 року АТ "Райффайзен Банк Аваль" відступило на користь АТ "Оксі Банк" право вимоги за кредитним договором № 014/08-112/75236 від 6 лютого 2008 року та договором іпотеки від 15 лютого 2008 року (в подальшому відступлено на користь ТОВ "ФК "Фінтайм Капітал" і ТОВ "ФК "Інвест-Кредо"). Тобто на момент подання заяви АТ "Райффайзен Банк Аваль" вже не було належним відповідачем у справі.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 21 липня 2021 року замінено відповідача АТ "Райффайзен Банк Аваль" на належних відповідачів: ТОВ "ФК "Фінтайм Капітал", ТОВ "ФК "Інвест-Кредо" (том ІІ а.с. 118).

Після заміни судом належного відповідача, ТОВ "ФК "Фінтайм Капітал" набуло процесуального статусу сторони у справі, однак правом на подання клопотання про застосування строків позовної давності не скористалося, що виключало необхідність вирішення цього питання судом першої інстанції.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції вважає необхідним надати оцінку питанню щодо дотримання позивачем строку позовної давності при зверненні до суду з цим позовом.

За змістом статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальний строк позовної давності встановлюється тривалістю у три роки. Таким чином, на протязі саме цього строку особа, чиї права порушені, має право звернутись до суду.

Строки позовної давності мають загальний характер.

Значення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивільних правовідносин. Він дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активності у здійсненні належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну, сталість господарських відносин.

Частиною 1 статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У спірних правовідносинах перебіг позовної давності почався від дня, коли позивач довідався або повинен був довідатися про порушення його права, з урахуванням предмета спору - після набуття спірного майна у власність, тобто 18 квітня 2018 року. Матеріали справи не містять доказів, що ОСОБА_1 раніше було відомо про наявність іпотечного договору від 15 лютого 2008 року, враховуючи, що запис про обтяження іпотекою був відсутній, підстави для ініціювання подібного спору до моменти набуття майна у власність об`єктивно були відсутні. Тому, звертаючись у жовтні 2020 року з даним позовом, позивач не пропустив трирічний строк позовної давності.

Судом апеляційної інстанції також не встановлено порушень норм процесуального права судом першої інстанції. Твердження скаржника про безпідставну відмову у визнанні позивача особою, яка зловживає процесуальними правами, внаслідок одночасного подання чотирьох однакових позовів, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду.

Підсумовуючи вищевикладене та враховуючі встановлені судом обставини, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтайм Капітал" залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 17 січня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді: