Ухвала

від 15.05.2024 по справі 905/1718/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

15 травня 2024 року м. Харків Справа № 905/1718/23

Східний апеляційний господарський суд у складі судді-доповідача Крестьянінова О.О.,

розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Дьяконова Сергія Васильовича та ОСОБА_1 (вх. №1220Д) на рішення Господарського суду Донецької області від 04.04.2024 у справі №905/1718/23

за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку УКРГАЗБАНК (код ЄДРПОУ 23697280, вул. Європейська, 1, м. Київ, 03087)

до відповідача-1 фізичної особи-підприємця Дьяконова Сергія Васильовича (код ЄДОРПОУ НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )

відповідача-2 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 )

про солідарне стягнення заборгованості у розмірі 830474,15 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Донецької області від 04.04.2024 у справі №905/1718/23 (суддя Огороднік Д.М.) позов задоволено повністю, стягнуто солідарно з фізичної особи-підприємця Дьяконова Сергія Васильовича та ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку Укргазбанк заборгованості за кредитним договором №1024/2019/СРД-МСБ від 20.09.2019 в розмірі 830474 грн 15 коп, з яких: заборгованість по кредиту строкова 392826 грн 61 коп; заборгованість по кредиту прострочена 252109 грн 00 коп; заборгованість по процентах поточна 8905 грн 41 коп; заборгованість по процентах прострочена 102934 грн 27 коп; заборгованість по комісії поточна 2658 грн 31 коп; заборгованість по комісії прострочена 71040 грн 55 коп та судовий збір у розмірі 12457 грн 11 коп.

Відповідачі звернулися з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просять скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 04.04.2024 у справі №905/1718/23 за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку УКРГАЗБАНК до фізичної особи-підприємця Дьяконова Сергія Васильовича та ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості у розмірі 830474,15 грн, та прийняти по справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідачі також просять поновити строк на оскарження рішення, оскільки стверджують, що його повний текст поштою не отримували, електронним судом не користуються, на електронну поштову адресу копія судового рішення не надходила, а про судове рішення дізналися з Єдиного державного реєстру судових рішень 24.04.2024, і тому вважають, що пропуск строку на оскарження рішення суду пропущений з поважних підстав.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, суд дійшов висновку про залишення її без руху виходячи з такого.

1. Згідно з частиною 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Розглянувши клопотання про поновлення строку для подання апеляційної скарги, суд зазначає, що лише сам факт його подання не передбачає обов`язок суду автоматично відновлювати пропущений строк, оскільки в кожному випадку суд має визначити, з якої причини такий строк було пропущено заявником, та чи підлягає він відновленню; у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин справи оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та докази, що підтверджують доводи заявника, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Клопотання чи заява про відновлення процесуального строку повинна містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.

Виходячи із системного аналізу норм процесуального закону, поважними причинами пропуску процесуального строку слід розуміти неможливість особи подати заяву у визначений законом строк у зв`язку з такими обставинами, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.

У рішенні від 03.04.2008 у справі Пономарьов проти України, Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

Відповідно до положень ч. 5 7 ст. 242 ГПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення. Якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.

Як зазначалося, в обґрунтування клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження відповідачі стверджують, що копію оскаржуваного рішення вони не отримували.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що оскаржуване рішення суду від 04.04.2024 у справі №905/1718/23 (повний текст якого підписано 04.04.2024) було доставлено 05.04.2024 о 02:44 год до електронних кабінетів ОСОБА_1 та представника відповідачів ОСОБА_2 (який діяв на підставі ордерів на надання правничої (правової) допомоги серії АЕ №1256984 від 25.01.2024, серії АЕ №1257455 від 25.01.2024).

З огляду на положення ст. 242 ГПК України судове рішення вважається врученим відповідачам 05.04.2024. Таким чином, відповідно до положень ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду мала бути подана до 25.04.2024.

Проте, апеляційна скарга на судове рішення подана заявниками лише 01.05.2024, тобто з пропуском відповідного двадцятиденного строку встановленого ст. 256 ГПК України.

Отже, покладені відповідачами в обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження доводи не підтверджені відповідними доказами та не відповідають наявній інформації в електронній справі. При цьому, заявники не обґрунтували причини неможливості подання скарги протягом двадцяти днів з дня вручення повного рішення суду. А тому, наведені відповідачами підстави не можуть бути визнані судом поважними.

За положеннями ч.3 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

2. Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Правові засади справляння судового збору, платники, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Ставка судового збору за подання позовної заяви майнового характеру складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пп.1, п. 2 ч. 2 ст. ст. 4 Закону України "Про судовий збір").

Ставка судового збору з апеляційних скарг на рішення суду складає 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги (пп. 4 п.2 ч.2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір").

Предметом спору у даній справі є майнові вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 830474,15 грн.

Колегія суддів звертає увагу, що апеляційна скарга підписана від імені обох відповідачів по справі ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , і позивач просив стягнути суму заборгованості з них солідарно.

Враховуючи, що заявниками оскаржується рішення суду в повному обсязі, за подання апеляційної скарги заявники повинні сплатити судовий збір у розмірі 18685,67 грн (830474,15 грн * 1,5% * 150%).

Проте, заявниками не надано доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що заявниками апеляційної скарги не було виконано вимоги п. 2 ч. 3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України.

3. Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 258 ГПК України до апеляційної скарги додаються докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 259 ГПК України особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копії цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч. 7 ст. 42 ГПК України якщо цим Кодексом передбачено обов`язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.

Проте, з доданого до апеляційної скарги (яка була подана у паперовій формі) чеку АТ «Укрпошта» від 01.05.2024 неможливо встановити особу відправника, а також, що саме було відправлено отримувачу, а отже наданий чек не є тим доказом, який надає суду можливість пересвідчитися у тому, що іншій стороні було направлено саме копію апеляційної скарги та доданих до неї документів.

З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідачів надати докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

Статтею 174 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху також у разі, якщо позовну заяву подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його.

Відповідно ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без руху з наданням заявнику строку для усунення вказаних недоліків.

На підставі викладеного та керуючись ст. 174, 234, 260 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Дьяконова Сергія Васильовича та ОСОБА_1 залишити без руху.

2. Встановити відповідачам десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення її недоліків шляхом надання можливості звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строків на апеляційне оскарження, вказавши інші підстави для поновлення строку; надання доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі (18685,67 грн), а також надсилання копії скарги позивачу з урахуванням положень статті 42 Господарського процесуального кодексу України.

3. Наслідки не усунення недоліків, визначених цією ухвалою, у строк, встановлений судом, передбачені статтями 174, 260, 261 ГПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя О.О. Крестьянінов