Ухвала

від 13.05.2024 по справі 442/5791/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

У х в а л а

13 травня 2024 року

м. Київ

Справа № 442/5791/23

Провадження № 61-4047ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Краснощокова Є. В., Крата В. І. - розглянув питання щодо відкриття касаційного провадження

за касаційною скаргою, яку від імені Відділу освіти Східницької селищної ради (далі - відділ освіти) подав адвокат Манькут Андрій Юрійович (далі - адвокат),

на постанову Львівського апеляційного суду від 4 березня 2024 року

у справі за позовом ОСОБА_1 (далі - позивачка) до відділу освіти й Опаківського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ рівнів Східницької селищної ради Дрогобицького району Львівської області (далі - ЗЗСО) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, - директора ЗЗСО Дуба Василя Богдановича - про визнання незаконним наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і

в с т а н о в и в :

1. У серпні 2023 року позивачка звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати незаконним наказ ЗЗСО від 23 червня 2023 року № 30-к про її звільнення з посади вчителя початкових класів ЗЗСО, поновити на цій посаді та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу. Мотивувала вимоги так:

- 12 серпня 2021 року ЗЗСО вручив позивачці письмову пропозицію укласти строковий трудовий договір на виконання вимог Закону України «Про повну загальну середню освіту», яка мала ультимативний характер (якби позивачка відмовилася укласти строковий трудовий договір, її б звільнили з роботи на підставі пункту 9 статті 36 Кодексу законів про працю України, підпункту 2 пункту 3 розділу 10 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про повну загальну середню освіту» без виплати вихідної допомоги);

- позивачка уклала із ЗЗСО строковий трудовий договір строком на 1 рік та 136 днів із 15 лютого 2022 року до 30 червня 2023 року;

- наказ ЗЗСО № 10-к від 15 лютого 2022 року про укладення строкового трудового договору з позивачкою виданий на виконання вимог абзацу третього частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» від 16 січня 2020 року № 463-ІХ, який згідно з рішенням Конституційного Суду України від 7 лютого 2023 року № 1-р/2023 визнаний неконституційним. Тому умова трудового договору щодо строку в 1 рік і 136 днів з 15 лютого 2022 року до 30 червня 2023 року є недійсною з 7 лютого 2023 року. Отже, ЗЗСО не міг звільнити позивачку з роботи у зв`язку із закінченням строку трудового договору;

- з дня прийняття Конституційним Судом України 7 лютого 2023 року рішення № 1-р/2023 у відділу освіти виник обов`язок перевести позивачку зі строкового трудового договору на безстроковий. Незважаючи на те, що позивачка подала заяву про її переведення на безстроковий трудовий договір, директор ЗЗСО, діючи всупереч трудовому законодавству та службовим обов`язкам, видав наказ від 23 червня 2023 року № 30-к про звільнення позивачки 13 серпня 2023 року з посади вчителя початкових класів у зв`язку із закінченням строку трудового договору.

2. 23 серпня 2023 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області постановив ухвалу, згідно з якою визнав справу малозначною, відкрив провадження у справі та вирішив проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

3. 17 жовтня 2023 року цей суд ухвалив рішення про відмову в задоволенні позову. Мотивував так:

- твердження позивачки про ультимативний характер пропозиції укласти строковий трудовий договір є безпідставними та не відповідають дійсності. Зважаючи на письмову згоду позивачки, відсутність претензій чи будь-яких скарг з її боку, звернень до правоохоронних чи контролюючих органів з метою захисту можливого порушеного права, твердження про укладення строкового договору під тиском є безпідставним;

- після надання згоди на укладення строкового трудового договору позивачка не оскаржила його через порушення її трудових прав, не просила визнати недійсним цей договір чи його окремі пункти;

- роботодавець не виявив бажання на продовження строкового трудового договору з працівником. Тому для вирішення спору не має юридичного значення те, що позивачка повідомила директору про бажання продовжити працювати вчителем, подавши заяву про переукладення строкового трудового договору після видання наказу про її звільнення;

- на час укладення строкового трудового договору з позивачкою абзац третій частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» був чинним. Тому немає підстав для висновку про незаконність звільнення позивачки;

- оскільки у позові про поновлення на роботі суд відмовив, немає підстав для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

4. 4 березня 2024 року Львівський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою скасував рішення суду першої інстанції й ухвалив нове - про задоволення позову. Мотивував так:

- згідно з рішенням Конституційного Суду від 7 лютого 2023 року № 1-р/2023 у справі № 1-5/2020(118/20) абзац третій частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» від 16 січня 2020 року № 463ІХ не відповідає Конституції України та втрачає чинність з дня ухвалення цього рішення;

- якщо правовідносини тривалі та виникли до ухвалення рішення Конституційного Суду України, однак продовжують існувати після його ухвалення, то на них поширюється дія цього рішення;

- ураховуючи те, що на час прийняття 7 лютого 2023 року рішення Конституційним Судом України № 1-р/2023 позивачка перебувала у трудових відносинах із ЗЗСО, подала 8 червня та 4 серпня 2023 року заяви директору ЗЗСО про переведення на безстроковий трудовий договір і забезпечення виконання цього рішення, керівник ЗЗСО не мав допустити порушення трудового законодавства.

5. 20 березня 2024 року адвокат в інтересах відділу освіти сформував у системі «Електронний суд» заяву про зупинення виконання рішення (або зупинення його дії) (вх. № 9709/0/220-24 від 20 березня 2024 року), у якій просив зупинити виконання постанови Львівського апеляційного суду від 4 березня 2024 року у частині стягнення з відділу освіти середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивачки.

6. 1 квітня 2024 року адвокат в інтересах відділу освіти сформував у системі «Електронний суд» касаційну скаргу (вх. № 11202/0/220-24 від 1 квітня 2024 року), у якій просив скасувати постанову Львівського апеляційного суду від 4 березня 2024 року та залишити в силі рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 17 жовтня 2023 року. Мотивував так:

- суд апеляційної інстанції не врахував висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у таких постановах Верховного Суду:

у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 березня 2023 року у справі № 305/1340/21, про те, що, установивши, що сторони уклали трудовий договір на визначений строк, який закінчився, і роботодавець не висловив бажання продовжити трудові відносини з позивачем після закінчення строку його дії, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, обґрунтовано вважав, що звільнення з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України, відповідає трудовому законодавству; Верховний Суд у постанові згадав рішення Конституційного Суду України від 7 лютого 2023 року № 1-р/2023 і зазначив, що воно не може бути підставою для скасування ухвалених у тій справі судових рішень;

у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2020 року у справі № 607/18964/18 - про те, що із закінченням строку трудового договору трудові відносини припиняються навіть тоді, коли вимогу про звільнення заявила одна зі сторін трудового договору (працівник чи власник або уповноважений ним орган); за такого волевиявлення однієї зі сторін друга сторона не може перешкодити припиненню трудових відносин;

у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 листопада 2020 року у справі № 202/5741/18 і від 31 липня 2020 року у справі № 757/34139/18-ц - про те, що для припинення строкового трудового договору у зв`язку із закінченням строку дії непотрібні заява чи будь-яке волевиявлення працівника, бо згоду на припинення трудового договору після закінчення його строку працівник надав, коли писав заяву про прийняття на роботу за строковим трудовим договором або підписував такий договір;

у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 2 серпня 2019 року у справі № 2а-1131/11/1470 - про те, що за загальним правилом рішення Конституційного Суду України змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, які матимуть місце з дати його ухвалення, якщо інше не встановлено у цьому рішенні;

- позивачка в апеляційній скарзі звертала увагу на постанову Львівського апеляційного суду від 17 жовтня 2023 року у справі № 442/3157/23, яка підтверджує «різну судову практику у подібних правовідносинах»;

- є «багата практика Верховного Суду з врегулювання спірних правовідносин при звільненні педагогічних працівників саме з підстав закінчення строку дії трудового договору» (постанови від 28 жовтня 2022 року у справі № 595/1517/21, від 3 лютого 2023 року у справі № 61-3166св22, від 22 січня 2020 року у справі № 607/18964/18, від 16 листопада 2020 року у справі № 202/5741/18, від 31 липня 2020 року у справі № 757/34139/18-ц). Ця практика сформована до ухвалення рішення Конституційного Суду України від 7 лютого 2023 року № 1-р/2023. Тому у зазначених постановах відсутній висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах з урахуванням цього рішення Конституційного Суду;

- справа має фундаментальний характер із урахуванням вказаних судових рішень Верховного Суду, має виняткове значення для відділу освіти та становить значний суспільний інтерес «з огляду на певну кількість вчителів, яких звільнено у зв`язку із закінченням строку трудового договору, а також наявність вчителів, терміни дії строкових трудових договорів яких добігають кінця»;

- апеляційний суд не зазначив, яка норма права передбачає переведення працівника зі строкового трудового договору на безстроковий;

- висновок суду апеляційної інстанції, що прийняття Конституційним Судом України рішення від 7 лютого 2023 року № 1-р/2023 є підставою для зміни трудового договору з позивачкою, недостатньо обґрунтоване та не ґрунтується на праві, верховенство якого гарантує стаття 8 Конституції України;

- апеляційний суд не оцінив повідомлення від 12 серпня 2021 року «Про пропозицію укласти строковий трудовий договір».

7. 29 квітня 2024 року згідно з протоколом автоматизованого визначення складу колегії суддів суддею-доповідачем у справі визначений суддя Гудима Д. А., а іншими членами колегії суддів - Крат В. І. та Краснощоков Є. В.

8. Верховний Суд вважає, що підстав для відкриття касаційного провадження немає.

9. Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).

10. Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: (а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; (б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; (в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; (г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).

10.1. Конституційний Суд України у рішенні від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 у справі щодо гарантування права на судовий захист у малозначних спорах визнав таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

10.2. Для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 2 частини шостої статті 19 ЦПК України).

10.3. Предметом спору є визнання незаконним наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Як встановив суд апеляційної інстанції, з відділу освіти слід стягнути 104 178,30 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Суд першої інстанції визнав справу малозначною, відкрив провадження у справі та вирішив її розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

11. У касаційній скарзі адвокат в інтересах відділу освіти звернув увагу на підпункти «а», «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Зазначив, що скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики, бо відсутні висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 7 лютого 2023 року № 1-р/2023. Стверджував, що з огляду на певну кількість вчителів, яких звільнили через закінчення строку трудового договору, а також наявність вчителів, терміни дії строкових договорів яких добігають кінця, справа становить значний суспільний інтерес і має виняткове значення для відділу освіти; однак не підтвердив цей аргумент жодними доказами.

11.1. Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд вважає, що відділ освіти не обґрунтував фундаментальний характер питання права, яке він підняв у касаційній скарзі, для формування єдиної правозастосовної практики в Україні. Відсутні підстави вважати, що розгляд саме цієї справи судом касаційної інстанції потрібен для забезпечення єдності правозастосовної практики.

11.2. Вжите законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для суспільства в цілому, певних соціальних груп, територіальних громад тощо до певної справи у контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи й інтереси фізичних та юридичних осіб. Наявність значного суспільного інтересу саме до цієї справи, а також її виняткове значення для відділу освіти останній не обґрунтував. Твердження про «певну кількість вчителів, яких звільнено у зв`язку із закінченням строку трудового договору, а також наявність вчителів, терміни дії строкових трудових договорів яких добігають кінця» не підтвердив жодними доказами, як і не пояснив, учителів якого закладу освіти стосується вказаний аргумент.

11.3. Так само не обґрунтував наявність інших випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за яких судові рішення у малозначних справах, можливо оскаржити у касаційному порядку. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

12. Верховний Суд зауважує, що право доступу до суду є невід`ємною складовою права на суд. Але останнє не є абсолютним і може бути піддане обмеженням державою. Відділ освіти отримав доступ до судів першої й апеляційної інстанцій і мав можливість навести аргументи та докази проти позовних вимог. Право касаційного оскарження згідно з процесуальним законом обмежене. Це обмеження спрямоване на забезпечення виконання Верховним Судом завдання із забезпечення сталості та єдності судової практики у порядку та спосіб, визначені таким законом (частина перша статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів).

13. Адвокат в інтересах відділу освіти подав касаційну скаргу на судові рішення, які за загальним правилом не можна оскаржити у касаційному порядку. Передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків немає.

14. За наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу, суд у разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання рішення (ухвали) суду або зупинення його дії (абзац другий частини восьмої статті 394 ЦПК України).

14.1. Адвокат в інтересах відділу освіти всупереч зазначеному припису, не подавши касаційну скаргу, подав заяву (вх. № 9709/0/220-24 від 20 березня 2024 року) про зупинення виконання постанови апеляційного суду у частині стягнення з відділу освіти середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивачки. Проте до вирішення судом питання за цією заявою 1 квітня 2024 року сформував у системі «Електронний суд» касаційну скаргу (вх. № 11202/0/220-24 від 1 квітня 2024 року).

14.2. З огляду на те, що у відкритті касаційного провадження Верховний Суд відмовив, немає необхідності вирішувати питання про зупинення виконання постанови апеляційного суду. Тому відповідне клопотання відділу освіти слід залишити без розгляду.

Керуючись статтями 260, 261, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої, абзацом другим частини восьмої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

у х в а л и в :

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Відділу освіти Східницької селищної ради на постанову Львівського апеляційного суду від 4 березня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу освіти Східницької селищної ради й Опаківського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ рівнів Східницької селищної ради Дрогобицького району Львівської області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, - директора Опаківського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ рівнів Східницької селищної ради Дрогобицького району Львівської області Дуба Василя Богдановича - про визнання незаконним наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

2. Залишити без розгляду заяву Відділу освіти Східницької селищної ради (вх. № 9709/0/220-24 від 20 березня 2024 року) про зупинення виконання постанови Львівського апеляційного суду від 4 березня 2024 року у частині стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

3. Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити особі, яка подала цю скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Судді Д. А. Гудима Є. В. Краснощоков В. І. Крат