Рішення

від 22.04.2024 по справі 286/319/23

ОВРУЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 286/319/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2024 року м. Овруч

Овруцький районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Гришковець А. Л.

з секретарем Максимець О. В.,

з участю позивача ОСОБА_1 ,

представника ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

представника третьої особи Соботюк Р. Ф. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про позбавлення батьківських прав , -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду із позовною заявою і просить позбавити відповідача - ОСОБА_5 батьківських прав відносно його малолітньої дитини - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мотивуючи тим, що 16.03.2018 між нею та ОСОБА_5 було розірвано шлюб. Від шлюбу вона виховує доньку - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає з нею та перебуває на її утриманні. Відповідач є батьком дитини. Однак, він зловживає спиртними напоями, не бере участі у вихованні дитини, не провідує доньку, не цікавиться її здоров`ям, успіхами у навчанні, морально та матеріально її не підтримує, ухиляється від сплати аліментів на неї. Тому, з метою найбільш повного та всебічного забезпечення прав та законних інтересів дитини, вона вважає за доцільне позбавити відповідача батьківських прав.

Відповідачем відзив на позовну заяву не подавався.

В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали, з підстав зазначених у позові. При цьому, позивач пояснила, що відповідач взагалі не цікавився і не цікавиться дитиною, не приймає участі в її житті, не допомагає матеріально. Донька взагалі його не знає. Психолог, до якого вона водила доньку, пояснила, що мозок дитини відштовхує негативні емоції. Оскільки, доньці було три роки, коли вони розлучалися, емоції були лише негативні, тому вона батька і не пам`ятає. Після рішення суду від 04.07.2023, яким було визначено способи участі батька у вихованні дитини, шляхом встановлення побачень з дитиною, відповідач так і не намагався шукати з донькою зустрічей. Лише один раз він зателефонував, коли дитина хворіла, про що вона йому і повідомила. Більше він так і не телефонував. Хоча вона саме з метою підготовки дитини до спілкування з батьком, уникнення травмування, водила її до психолога. Один із фактів, який характеризує відношення відповідача до дитини, це початок війни. Вона на той час перебувала на військовій службі в м. Сєвєродонецьк і коли дізналася, що м. Овруч бомблять, то сама автомобілем із Сєвєродонецька через зони активних бойових дій їхала до дітей, а відповідач - батько, який живе поряд в с. Сташки, навіть не зателефонував їм.

Представник відповідача щодо задоволення позову заперечив, пояснивши, що відповідач бажає спілкуватися зі своєю дитиною. Однак, позивач чинить йому перешкоди. В неї мета - це позбавити його батьківських прав і щоб його мобілізували.

Представник третьої особи - органу опіки та піклування Овруцької міської ради в судовому засіданні щодо задоволення позову покладається на погляд суду.

Вислухавши пояснення учасників справи, показання свідків та дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з ч.1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», ч. 2, 3 ст. 150 та с 180 СК України кожна дитина має право на піклування батьків, а батьки мають право та зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, матеріально забезпечувати та утримувати її.

Згідно із ч.ч.2, 4 ст. 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Підстави позбавлення батьківських прав закріплені в ч.1 ст. 164 СК України. Зокрема, п. 2 ч.1 ст. 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини.

Тлумачення п. 2 ч.1 ст. 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

В п. 16 Постанови від 30.03.2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» Пленум Верховного Суду України роз`яснив, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини, що передбачені ст.166 СК України.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Частинами 1,2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої Верховною Радою України 27.02.1991, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до ст. 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 7 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголосив на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Такого правового висновку дійшов і Верховний Суд у справі № 753/2025/19 (постанова від 6 травня 2020 року).

У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16.07.2015 Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. При цьому основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.

При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним (параграф 76).

ЄСПЛ у рішенні від 30 червня 2020 року у справі «Ілля Ляпін проти Росії», заява № 70879/11, встановив відсутність порушень національними судами Російської федерації статті 8 Конвенції (право на повагу до приватного та сімейного життя), а також зауважив, що, якщо батько значний проміжок часу не підтримує стосунки з дитиною, його можна позбавити батьківських прав. І в цьому немає порушення права на сімейне життя, гарантованого Конвенцією.

Відтак, враховуючи особливості правовідносин, що склались між сторонами, суд з однієї сторони має розглянути правомірність втручання в право відповідача на повагу до сімейного життя, що гарантовано статтею 8 Конвенції.

З іншої сторони обов`язковому дослідженню підлягає питання щодо забезпечення прав дитини не розлучатися з батьками і врахування при цьому якнайкращих інтересів дитини (статті 1, 9 Конвенції).

Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, визначених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. ч. 5-6 ст.81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В ст.89 ЦПК України законодавець закріпив, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що відповідач є батьком дитини - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 11.11.2014 (а. с. 4 зворот).

16.02.2018 Овруцьким районним судом Житомирської області було видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліментів на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на утримання дітей: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 29.01.2018 і до досягнення ними повноліття (а. с. 8).

Рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 16.03.2018 у справі №286/246/18 було розірвано шлюб, зареєстрований 13 вересня 2003 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Овруцького районного управління юстиції у Житомирській області, між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , (актовий запис №109), що підтверджується копією вказаного рішення (а. с. 7).

Згідно копії довідки про фактичне місце проживання у житловому приміщенні/будинку осіб №6536 від 21.12.2022 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично проживає по АДРЕСА_1 разом із матір`ю - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а. с. 9).

08.11.2022 в м. Овруч комісією у складі начальника служби у справах дітей Овруцької міської ради - Казмерчук Т. П., головного спеціаліста служби - Соботюк Р. Ф. , завідувачки відділу соціальної роботи ЦНАП - Можарівської Ю. М. було здійснено обстеження умов проживання та виховання дітей в сім`ї ОСОБА_1 , тобто позивача.

Так, згідно акту обстеження умов проживання сім`ї обстеженням було встановлено, що сім`я складається з 3-х чоловік: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та доньки - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина має належні умови для проживання, виховання та розвитку.

Характеристика учениці 2-В класу Овруцького ліцею №1 ОСОБА_6 , видана 06.12.2022 Овруцьким ліцеєм №1 Овруцької міської ради, свідчить, що остання навчається в ліцеї з 1 вересня 2021 року. За час навчання виявила високий і середній рівень знань. Програмовий матеріал засвоює достатньо легко і швидко. Проявляє інтерес до навчання.

Дівчинку виховує мама - ОСОБА_1 . Вона відповідально ставиться до виховання та навчання доньки. Вдома створено всі необхідні житлово-побутові умови для нормального розвитку дитини. ОСОБА_1 підтримує постійний зв`язок зі школою та класним керівником, постійно відвідує батьківські збори та шкільні заходи.

За час навчання ОСОБА_6 в закладі освіти, батька жодного разу не бачили в ліцеї. Жодного разу він не цікавився дочкою, її справами, успіхами. Жодного разу дівчинка не згадувала про тата, що свідчить, що батько не приймає участі у вихованні доньки (а. с.14).

З копії довідки-характеристики відповідача - ОСОБА_5 , виданої Гладковицькою сільською радою 15.12.2022 за №1057, вбачається, що останній проживає по АДРЕСА_2 . До виконавчого комітету Гладковицької сільської ради неодноразово надходили скарги від односельців щодо систематичних порушень правил благоустрою громади, а також незаконної вирубки лісових насаджень на території с. Сташки. З приводу останнього, виконком звертався до правоохоронних органів.

На обліку при виконавчому комітеті родина ОСОБА_5 станом на 15.12.2022 не перебуває.

Компроментуючими матеріалами щодо неналежного виконання батьківських обов`язків виконавчий комітет не володіє (а. с.101).

Копії постанов від 10.08.2016, 08.04.2019, 01.07.2020 та 17.11.2020 підтверджують факти неодноразового притягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 (домашнє насильство по відношенню до дружини), ч.1 ст. 130 (керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння) та ст.173 КУпАП (дрібне хуліганство) (а. с. 58-61).

Вироком Овруцького районного суду Житомирської області від 20.01.2021 у справі №286/2690/20 ОСОБА_5 було визнано винним у скоєнні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України (злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів), та призначено йому покарання за цим законом у виді 80 (вісімдесяти) годин громадських робіт (а. с. 62).

Довідка-розрахунок заборгованості зі сплати аліментів ОСОБА_5 станом на 01.11.2022 свідчить, що заборгованість становить 169870 грн. 33 коп.(а.с. 11-12).

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні показала, що живе по сусідству з ОСОБА_5 . Вони ніколи в їхню сім`ю не вмішувалися. Їй відомо, що ОСОБА_5 проживає з іншою жінкою. Старший син буває у нього, але на її думку ОСОБА_5 його використовує. У неї з ОСОБА_5 відносини не склалися. В лютому 2022 року він її побив, за що був притягнутий до кримінальної відповідальності.

Свідок ОСОБА_7 , яка є мамою позивача, показала, що ОСОБА_5 ніякий батько своїм дітям. Жили вони з її дочкою - ОСОБА_1 , не добре. Вона його залишала, потім верталася, щоб жити, щоб діти були з батьком. Коли помер батько ОСОБА_1 , а її чоловік, ОСОБА_5 став битися і дочка прийшла до неї з двома дітьми жити. Вона прийшла у чому була. Крім сумки з одягом, нічого з собою не взяла. ОСОБА_1 працювала в м. Коростень, а ОСОБА_6 була з нею. Він дитиною взагалі не цікавився. Лише один раз він - батько, купив дитині плаття, і все, більше нічого. Якось було ОСОБА_5 приїздив ремонтувати машину, а ОСОБА_6 гралася біля будинку, то він навіть до неї не підійшов. Дочка - ОСОБА_1 , ніколи не казала їй не давати йому спілкуватися з дитиною. Такого, що вона потайки від ОСОБА_1 давала дітей ОСОБА_5 , не було. Він навіть про це ніколи не просив. В 2022 році почалася війна, ОСОБА_1 була на військовій службі, а він поряд, однак, дітьми взагалі не цікавився. Він не знав коли донька йшла в 1-й клас. ОСОБА_6 казала, що не знає, який він є - тато. Після рішення суду він теж не намагався зустрічатися з донькою. Старший внук - ОСОБА_8 зараз проживає в м. Києві, а до Києва жив у м. Коростень, приїздив до неї, а потім жив і в с. Сташки - в діда, батька відповідача ОСОБА_1 , іноді був у батька.

Свідок ОСОБА_10 показала, що є сусідкою батьків ОСОБА_1 . ОСОБА_5 вона знає ще по садочку. Вони з ОСОБА_1 одружилися. Їй відомо, що він розпускав руки до дружини, потім вони розійшлися. Дівчинкою він взагалі не цікавиться. ОСОБА_5 у будинку батьків ОСОБА_1 ніколи не було. За тата була бабуся. ОСОБА_6 казала «я не знаю, який він є».

Виконавчий комітет Овруцької міської ради надав висновок щодо недоцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_5 №02-09/1793 від 06.07.2023, в якому зазначили, що на засіданні комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Овруцької міської ради 15.06.2023 було розглянуто питання щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_5 відносно його малолітньої дитини - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 27.06.2023 виконавчим комітетом Овруцької міської ради було прийнято рішення №923 «Про затвердження висновку щодо недоцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_5 ».

За положенням ч. 6 ст.19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер.

Оцінюючи обставини справи та досліджені докази у справі, суд, надаючи правову оцінку висновку органу опіки та піклування, вважає, що цей висновок не є обґрунтованим. Так, обгрунтовуючи рішення, орган опіки та піклування послався лише на те, що мати дівчинки повідомила членам комісії, що ОСОБА_5 має заборгованість по сплаті аліментів. ОСОБА_6 проживає разом із мамою, яка займається її вихованням, утримує її. ОСОБА_5 пояснив комісії, що він заперечує щодо позбавлення його батьківських прав відносно його доньки - ОСОБА_6 , хоче спілкуватися з нею та брати участь у її вихованні. Висновок не містить взагалі відомостей, що ж йому перешкоджає і перешкоджало це робити, не містить відомостей щодо з`ясування думки дитини, врахування якнайкращих інтересів дитини, що закріплено, в ст.ст. 1, 9 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої Верховною Радою України 27.02.1991, на що звертав увагу неодноразово і Верховний Суд.

При цьому, суд відмічає, що в судовому засіданні представник органу опіки та піклування щодо задоволення позову покладалася на погляд суду.

Враховує суд, крім того, і той факт, що відповідач особисто під час розгляду справи по суті в судові засідання не з`являвся, хоча за клопотанням представника судові засідання відкладалися, в тому числі і по причині неможливості явки в судове засідання відповідача, який бажав, зі слів представника, приймати участь в судовому розгляді. Однак, пізніше представник пояснював неявки відповідача в судові засідання його не бажанням зустрічатися з позивачем. Тобто, не бажання відповідача зустрічатися з позивачем превелює над його бажанням зустрічатися і налагодити відносини з донькою. Відповідно і заперечення стороною відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав в даному випадку з урахуванням його поведінки не свідчить про його інтерес до дитини та реальне бажання змінити поведінку.

Суд звертає увагу, що рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 04.07.2023 у справі №286/193/23, яке набрало законної сили 31.10.2023, було визнано способи участі батька - ОСОБА_5 у вихованні дитини - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , шляхом встановлення наступного порядку побачень з дитиною, а саме: вихідний день - неділю в період з 11 год. до 14 год. по місцях відпочинку та в закладах культури з урахуванням інтересів дитини, узгоджуючи дане спілкування попередньо з матір`ю (а. с. 48). Відповідно без зустрічей та спілкування з позивачем, відповідач ніяким чином не може реалізувати свій спосіб участі у вихованні дитини. Як наслідок він його жодного разу і не реалізував. З моменту набрання вказаним рішенням законної сили пройшло майже півроку. Однак, за вказаний період відповідач так жодного разу з дитиною і не бачився. Посилання представника відповідача щодо спілкування відповідача з дитиною десь минулого тижня в школі, а також його очікування закінчення судового розгляду для реалізації свого права на побачення, суд не може покласти в основу рішення у справі, так як факт спілкування заперечується позивачем, а будь-яких доказів на його підтвердження суду не надано, причому інформації про день, час, обставини побачення представник не повідомив, посилаючись на необізнаність, для реалізації ж способу участі батька у вихованні дитини, який визначено рішенням суду, для виконання своїх батьківських обов`язків не має будь-яких підстав чекати закінчення судового розгляду даної справи. Поряд з цим, відповідач не надав суду будь-яких доказів, які б свідчили про те, що йому чинились або чиняться перешкоди у спілкуванні з донькою, після набрання рішенням суду законної сили.

За змістом ст. 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї.

Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

Судом в судовому засіданні було з`ясовано думку дитини - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка пояснила, що батька вона взагалі не знає, ніколи з ним не спілкувалася і не бажає з ним спілкуватися. У неї є тато ОСОБА_9 .

Таким чином, під час судового розгляду знайшли підтвердження ті обставини, що з моменту розірвання шлюбу між сторонами у березні 2018 року відповідач взагалі не брав та не бере участі у вихованні доньки, не піклується про неї, її фізичний, духовний та моральний розвиток, не забезпечує матеріально, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду і лікування, як складову частину виховання.

Крім того, суд враховує, що відповідач, будучи поряд з донькою під час ворожих обстрілів в березні 2022 року, та знаючи, що вона перебуває з бабусею, не вжив будь-яких заходів на забезпечення її безпеки, догляду за нею, більше того, навіть не зателефонував, не поцікавився її станом.

Після того, як рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 04.07.2023 у справі №286/193/23, яке набрало законної сили 31.10.2023, було визнано способи участі відповідача у вихованні доньки, він так і не приймав участі у її вихованні, але поряд з тим приймав участь у судовому розгляді справи № 286/534/22 по обвинуваченню його у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України. Вироком Овруцького районного суду Житомирської області від 15.09.2023 його було визнано винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України (умисне легке тілесне ушкодження), і призначено покарання у виді 240 годин громадських робіт, які він на даний час і відбуває, про що повідомив представник.

Відтак, суд приходить до висновку, що відповідачем свідомо обрано такі життєві умови, за якими його участь у вихованні доньки є взагалі відсутньою, що в свою чергу свідчить про його винну поведінку, свідоме нехтування ним своїми обов`язками та відповідно про його ухилення від виконання батьківських обов`язків в розумінні ст. 164 СК України.

Зважаючи на характеристику ОСОБА_5 , тобто відповідача, по місцю свого проживання, неодноразове притягнення його до адміністративної відповідальності за домашнє насильство, керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, дрібне хуліганство; до кримінальної відповідальності за спричинення умисних легких тілесних ушкоджень, суд вважає, що він не зможе забезпечити своїй доньці належне виховання, а напроти спілкування з ним може завдати певних психологічних травм дитині, що є неприпустимим, суперечить якнайкращим інтересам дитини і вказує на недоцільність збереження сімейних зв`язків в даному випадку.

При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу, що надання переваги саме збереженню сімейних зв`язків іноді призводить до вкрай тяжких наслідків, зокрема і смерті дитини, що підтверджується рішеннями суду першої та апеляційної інстанції у справі №286/1736/17 та вироком і ухвалою у справі №286/3678/19, що є загальновідомими.

Встановлені судом обставини свідчать про наявність підстав для позбавлення відповідача батьківських прав, що не є порушенням статті 8 Конвенції, яка передбачає право особи на повагу до свого сімейного життя, і що узгоджується і з правовими висновками ЄСПЛ у рішенні від 30 червня 2020 року у справі «Ілля Ляпін проти Росії», заява № 70879/11, та Верховного Суду, що викладено в постановах від 26.04.2022 у справі № 520/8264/19, від 13.07.2022 у справі № 366/2047/18.

Таким чином, за встановлених обставин та визначеного правового врегулювання, оцінюючи надані докази на підтвердження фактів та спірних правовідносин, норми діючого законодавства що їх регулюють, а також практику Європейського суду з прав людини, зважаючи, що відповідач фактично не виконував, не виконує і не намагається виконувати свої батьківські обов`язки з моменту розлучення сторін, він не довів своє прагнення здійснювати належне піклування за донькою, не спростував, що свідомо нехтував обов`язками батька, а також враховуючи особу відповідача та якнайкращі інтереси дитини (статті 1, 9 Конвенції), суд приходить до висновку про застосування до відповідача крайнього заходу впливу у вигляді позбавлення його батьківських прав.

При цьому, суд не вбачає винятковості випадку для відмови в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав та попередження відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини і покладення на органи опіки та піклування контролю за виконанням ним батьківських обов`язків. Однак, вважає за необхідне роз`яснити, що батько, позбавлений батьківських прав, має право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав у разі зміни поведінки особи, позбавленої батьківських прав, та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.

Позбавлення батьківських прав відповідача в даному випадку скасовує лише правовий зв`язок між ним та його дитиною, підтверджує відсутність фактичного духовного зв`язку між батьком та донькою.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 245, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Позбавити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ), який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , батьківських прав щодо його малолітньої дитини - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Роз`яснити, що батько, позбавлений батьківських прав, має право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав у разі зміни поведінки особи, позбавленої батьківських прав, та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.

Стягнути з ОСОБА_5 судовий збір в розмірі 1073 грн. 60 коп. в дохід держави.

На рішення суду до Житомирського апеляційного суду через Овруцький районний суд Житомирської області може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: А. Л. Гришковець

Повне рішення виготовлено 14.05.2024.