Постанова

від 20.01.2025 по справі 286/319/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №286/319/23 Головуючий у 1-й інст. Гришковець А. Л.

Категорія 72 Доповідач Коломієць О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Коломієць О.С.

суддів Талько О.Б., Шевчук А.М.

з участю секретаря

судового засідання Драч Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №286/319/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - орган опіки та піклування виконавчого комітету Овруцької міської ради про позбавлення батьківських прав

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 22 квітня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Гришковець А.Л.

встановив:

У січні 2023 року позивач звернулася до суду із вказаним позовом, в якому просила позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На обґрунтування позову вказувала, що 16.03.2018 між нею та ОСОБА_2 було розірвано шлюб. Від шлюбу вона виховує доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживає з нею та перебуває на її утриманні. Відповідач є батьком дитини. Однак, він зловживає спиртними напоями, не бере участі у вихованні дитини, не провідує доньку, не цікавиться її здоров`ям, успіхами у навчанні, морально та матеріально її не підтримує, ухиляється від сплати аліментів на неї. Тому, з метою найбільш повного та всебічного забезпечення прав та законних інтересів дитини, вона вважає за доцільне позбавити відповідача батьківських прав.

Рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 22 квітня 2024 року позов задоволено. Позбавлено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав щодо його малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що остання дата притягнення його до адміністративної відповідальності це листопад 2022 року. З цього часу він змінив свою поведінку, має нову сім`ю, за цей час у нього народилося двоє дітей. Суду він повідомляв, що намагається крім поточних аліментів гасити заборгованість. Згідно довідки ДВС (розрахунку заборгованості) його борг складає 134 675,18 грн., це станом на 01.06.2024 року, тобто із 01.11.2022 року по 01.06.2024 року він зменшив свій борг на 35 195,15 грн.

Вказує, що він намагається по мінімуму зустрічатися із своєю колишньою дружиною, так як вона провокує конфлікти. Він не ухиляється від участі у вихованні доньки. Позивач навмисно створює умови його ізоляції від дитини. Як суд так і позивач посилаються на те, що відповідач раніше не спілкувався з дочкою, але протягом останніх кількох років він виправляє ситуацію, робить спроби, але позивач не йде на зустріч, створює перешкоди у спілкуванні. Він не може самостійно відновити ситуацію без сприяння іншої сторони.

Додає, що йому ставлять в провину те, що він не намагається зустрічатися із дочкою, і те, що зустрічається із нею не в той спосіб, що встановлений рішенням. Однак у спосіб встановлений рішення суду зустрічатися із дитиною позивач не надає можливості. Дочка його знає, але їй тільки 9 років і тому вона перебуває під впливом матері.

З приводу скарг односельців повідомляє про те, що таким односельцем є одна єдина особа, яка виступала в якості свідка, ОСОБА_4 , з якою у нього тривалий час неприязні стосунки. Вона скаржиться до сільської ради не тільки на нього, але на всіх інших односельчан. Кримінальна справа щодо притягнення відповідача до відповідальності за ст.125 КК України так само стосувалась цієї особи ОСОБА_4 .

Посилання суду на обставини справи №286/1736/17 та вирок суду у справі №286/3678/19 є повністю не сумісними та абсурдними. Справа, на яку посилається суд, виникла через повернення дитини від батьків-вихователів до біологічних батьків, які були раніше позбавлені батьківських прав. Тобто, у даній справі та справі №286/1736/17 зовсім інші обставити, правовідносини та підстави.

Позивач скористалася своїм правом та подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення суду залишити без змін.

На спростування доводів апеляційної скарги вказує, що оспорюване рішення, прийняте на підставі повно, всебічно та об`єктивно встановлених обставин справи і висновки суду у повному обсязі відповідають нормам матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносини сторін. Натомість доводи апеляційної скарги є безпідставними, необґрунтованими та зводяться до посилання на обставини та норми законодавства.

У судовому засіданні відповідач та його представник доводи апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник органу опіки та піклування виконавчого комітету Овруцької міської ради в судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

За приписами статті 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Судом під час розгляду справи встановлено, що відповідач є батьком дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 11.11.2014 (а.с.4 зворот).

Рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 16.03.2018 у справі №286/246/18 було розірвано шлюб, зареєстрований 13 вересня 2003 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Овруцького районного управління юстиції у Житомирській області, між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 (актовий запис №109) (а.с.7).

16.02.2018 року Овруцьким районним судом Житомирської області було видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліментів на користь ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на утримання дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 29.01.2018 року і до досягнення ними повноліття (а.с.8).

Згідно копії довідки про фактичне місце проживання у житловому приміщенні/будинку осіб №6536 від 21.12.2022 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , фактично проживає по АДРЕСА_1 разом із матір`ю - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.9).

08.11.2022 року в м. Овруч комісією у складі начальника служби у справах дітей Овруцької міської ради - Казмерчук Т.П., головного спеціаліста служби - Соботюк Р.Ф. , завідувачки відділу соціальної роботи ЦНАП - Можарівської Ю.М. було здійснено обстеження умов проживання та виховання дітей в сім`ї ОСОБА_1 , тобто позивача. Так, згідно акту обстеження умов проживання сім`ї обстеженням було встановлено, що сім`я складається з 3-х чоловік: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Дитина має належні умови для проживання, виховання та розвитку (а.с.10).

Відповідно до довідки-розрахунку заборгованості зі сплати аліментів ОСОБА_2 станом на 01.11.2022 року заборгованість становить 169 870,33 грн. (а.с.11-12).

Характеристика учениці 2-В класу Овруцького ліцею №1 ОСОБА_3 , видана 06.12.2022 Овруцьким ліцеєм №1 Овруцької міської ради, свідчить, що остання навчається в ліцеї з 1 вересня 2021 року. За час навчання виявила високий і середній рівень знань. Програмовий матеріал засвоює достатньо легко і швидко. Проявляє інтерес до навчання. Дівчинку виховує мама - ОСОБА_1 . Вона відповідально ставиться до виховання та навчання доньки. Вдома створено всі необхідні житлово-побутові умови для нормального розвитку дитини. ОСОБА_9 підтримує постійний зв`язок зі школою та класним керівником, постійно відвідує батьківські збори та шкільні заходи. За час навчання ОСОБА_10 в закладі освіти, батька жодного разу не бачили в ліцеї. Жодного разу він не цікавився дочкою, її справами, успіхами. Жодного разу дівчинка не згадувала про тата, що свідчить, що батько не приймає участі у вихованні доньки (а.с.14).

Виконавчий комітет Овруцької міської ради надав висновок щодо недоцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 №02-09/1793 від 06.07.2023 року, в якому зазначив, що на засіданні комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Овруцької міської ради 15.06.2023 було розглянуто питання щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно його малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 27.06.2023 року виконавчим комітетом Овруцької міської ради було прийнято рішення №923 «Про затвердження висновку щодо недоцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 » (а.с.47).

Постановою Овруцького районного суду Житомирської області від 01 липня 2020 року у справі №286/1286/20 ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП. Судом встановлено, що 26 квітня 2020 року близько 22 години ОСОБА_2 перебуваючи на АДРЕСА_2 вчинив дрібне хуліганство, а саме: висловлювався нецензурною лайкою на адресу громадянки ОСОБА_4 , чим порушив громадський порядок і спокій громадян, таким чином вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.173 КУпАП (а.с.58).

Постановою Овруцького районного суду Житомирської області від 08 квітня 2019 року у справі № 286/138/19 ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с.59).

Постановою Овруцького районного суду Житомирської області від 08 квітня 2019 року у справі №286/1474/16-п ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Судом встановлено, що 04 червня 2016 року близько 21 години ОСОБА_2 по місцю свого проживання вчинив насильство у сім`ї відносно своєї дружини ОСОБА_2 , а саме затіяв з нею сварку, ображаючи останню нецензурними словами, чим міг завдати шкоди її психічному здоров`ю, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП (а.с.60).

Постановою Овруцького районного суду Житомирської області від 17 листопада 2020 року у справі №286/2592/20 ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с.61).

Вироком Овруцького районного суду Житомирської області від 20 січня 2021 року у справі №286/2690/20 ОСОБА_2 було визнано винним у скоєнні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України (злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів), та призначено йому покарання за цим законом у виді 80 годин громадських робіт (а.с.62).

З копії довідки-характеристики відповідача - ОСОБА_2 , виданої Гладковицькою сільською радою 15.12.2022 за №1057, вбачається, що останній проживає по АДРЕСА_3 . До виконавчого комітету Гладковицької сільської ради неодноразово надходили скарги від односельців щодо систематичних порушень правил благоустрою громади, а також незаконної вирубки лісових насаджень на території с. Сташки. З приводу останнього, виконком звертався до правоохоронних органів. На обліку при виконавчому комітеті родина ОСОБА_2 станом на 15.12.2022 року не перебуває. Компроментуючими матеріалами щодо неналежного виконання батьківських обов`язків виконавчий комітет не володіє (а.с.101).

Рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 04 липня 2023 року, яке залишене без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 31 жовтня 2023 року, визначено способи участі батька ОСОБА_2 у вихованні дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом встановлення наступного порядку побачень з дитиною - вихідного дня - неділю в період з 11 год. до 14 год. по місцях відпочинку та в закладах культури з урахуванням інтересів дитини, узгоджуючи дане спілкування попередньо з матір`ю (а.с.112-114).

Задовольняючи позов та позбавляючи відповідача батьківських прав суд першої інстанції виходив із того, що зважаючи на характеристику ОСОБА_2 , тобто відповідача, по місцю свого проживання, неодноразове притягнення його до адміністративної відповідальності за домашнє насильство, керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, дрібне хуліганство; до кримінальної відповідальності за спричинення умисних легких тілесних ушкоджень, суд вважає, що він не зможе забезпечити своїй доньці належне виховання, а напроти спілкування з ним може завдати певних психологічних травм дитині, що є неприпустимим, суперечить якнайкращим інтересам дитини і вказує на недоцільність збереження сімейних зав`язків в даному випадку.

Колегія суддів не може погодитися із таким висновком суду першої інстанції, виходячи із наступного.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Згідно з частинами першою та другою статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частинами першою та другою статті 3 Конвенції про права дитини закріплено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.

Стаття 9 Конвенції про права дитини зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частин першої та другої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини.

На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно з частиною першою статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України свідчить, що ухилення від виконання обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками (див. постанову Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц (провадження № 61-12305св18)).

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти (див. постанову Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20)).

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграфи 57, 58).

Оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13).

Позбавлення особи її/його батьківських прав є особливо кардинальним заходом, який позбавляє батька/матір сімейного життя з дитиною, та не відповідає меті їх возз`єднання (рішення ЄСПЛ від 30 червня 2020 року у справі «Ілля Ляпін проти росії», заява № 70879/11).

Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це, в першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Наведене узгоджується з правовими висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) та Верховним Судом у постановах: від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц (провадження № 61-36905св18), від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17 (провадження № 61-44369св18), від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17 (провадження № 61-3462св20), від 02 грудня 2020 року у справі № 180/1954/19 (провадження № 61-9754св20), від 17 січня 2024 року у справі № 735/308/21 (провадження № 61-10098св23), та багатьох інших.

Судова практика у цій категорії справ є сталою, відмінність залежить лише від фактичних обставин конкретної справи й доказування.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частина шоста статті 19 СК України).

Відповідно до частини третьої статті 12, частин першої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Висновком №02-09/1793 від 06.07.2023 року виконавчого комітету Овруцької міської ради вказано на недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно його малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Колегія суддів вважає, що висновок наданий органом опіки та піклування є достатньо обґрунтованим та відповідає інтересам дитини.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 притягнувся до адміністративної відповідності двічі 08.04.2019 року та 17.11.2020 року за ч.1 ст.130 КУпАП, тобто за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, 07.07.2020 року за ст. 173 КУпАП, тобто дрібне хуліганство відносно ОСОБА_4 , 08.04.2019 року за ч.1 ст.173-2 КУпАП, тобто вчинення домашнього насильства своєї дружини ОСОБА_2 , а також притягнувся до кримінальної відповідальності 20.01.2021 року за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України (злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів).

При цьому у матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач притягувався до кримінальної чи адміністративної відповідальності, у зв`язку із неналежним поводженням щодо дитини чи дітей.

Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Дійсно рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 04 липня 2023 року, яке залишене без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 31 жовтня 2023 року, визначено способи участі батька ОСОБА_2 у вихованні дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом встановлення наступного порядку побачень з дитиною - вихідного дня - неділю в період з 11 год. до 14 год. по місцях відпочинку та в закладах культури з урахуванням інтересів дитини, узгоджуючи дане спілкування попередньо з матір`ю.

Однак, разом із тим у вказаним судових рішеннях також встановлено, що фактично позивач чинить перешкоди відповідачу у спілкуванні з дитиною та у її вихованні у зв`язку із чим є необхідним визначення способи участі батька у вихованні дитини.

У справі, що переглядається, не встановлено обставин, які б однозначно свідчили про те, що ОСОБА_2 свідомо не бажає спілкуватися з дитиною, брати участь у її вихованні, остаточно самоусунувся від виконання своїх обов`язків з виховання дочки, яка залишилася проживати з матір`ю.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для позбавлення відповідача батьківських прав відносно дочки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки позивач не надала беззаперечних доказів, які б свідчили про наявність винної поведінки відповідача по ухиленню від виконання своїх обов`язків щодо виховання та утримання дитини, або інших обставин, які в силу приписів частини першої статті 164 СК України є підставою для позбавлення відповідачки батьківських прав.

ОСОБА_2 протягом усього розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій заперечував проти позбавлення його батьківських прав відносно дочки, так як бажає спілкуватися із нею, що свідчить про те, що він не втратив інтересу до дитини і має намір на відновлення відносин із нею.

При вирішенні даного спору колегія суддів, врахувавши принцип забезпечення якнайкращих інтересів дитини та бажання відповідача брати участь у вихованні й спілкуванні з дочкою, дійшов висновку про те, що позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведено й судом не встановлено.

Посилання суду першої інстанції на висновки та обставини справи №286/1736/17 є безпідставними, оскільки висновки у цій справі та у справі, яка переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є абсолютно різними, та такі висновки не є релевантним до спірних правовідносин.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції не врахував всіх обставин, які мають значення для справи, у зв`язку із чим дійшов помилкового висновку про задоволення вимог позивача про позбавлення батьківських прав.

Таким чином, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, призвело до ухвалення у справі незаконного рішення, а тому останнє підлягає скасуванню з постановленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовуз вищевказаних підстав (п. 3, п. 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України).

Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 22 квітня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - орган опіки та піклування виконавчого комітету Овруцької міської ради, про позбавлення батьківських прав.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 27 січня 2025 року.

Головуючий Судді