Постанова

від 14.05.2024 по справі 560/14523/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/14523/23

Головуючий у 1-й інстанції: Козачок І.С.

Суддя-доповідач: Гонтарук В. М.

14 травня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гонтарука В. М.

суддів: Матохнюка Д.Б. Білої Л.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 листопада 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Залізничного об`єднаного управління ПФУ м.Львова про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Залізничного об`єднаного управління ПФУ м.Львова про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 листопада 2023 року позов задоволено частково.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційних скарг апелянти послались на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на їх думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Сторони своїм правом, передбаченим ст.ст. 300,304 КАС України не скористались та не подали відзиви на апеляційні скарги.

Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 18 березня 2024 року, з урахуванням ст. 311 КАС України, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що рішення підлягає частковому скасуванню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що ОСОБА_1 з 13.07.2023 призначене щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII від 02.06.2016.

Згідно з рішенням Залізничного об`єднаного управління ПФУ м. Львова за №134550016332 від 19.07.2023 ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання призначене в розмірі 70% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Згідно з цим рішенням щомісячне довічне грошове утримання виплачується Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області, виходячи із 30 років 4 місяців стажу роботи виключно на посаді судді.

Водночас, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області не враховано до спеціального стажу роботи судді, який дає право на відставку та на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, період проходження строкової військової служби в Збройних силах СРСР з 30.06.1981 по 24.04.1983, половину строку навчання в Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського з 01.09.1983 року по 01.07.1987, період роботи в якості стажиста прокуратури, стажиста слідчого прокуратури Ярмолинецького району Хмельницької області з 03.08.1987 по 01.08.1988, період роботи на посаді слідчого прокуратури Ярмолинецького району Хмельницької області з 02.08.1988 по 11.01.1993.

Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з пунктом 2 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, попередній Закон України від 07.07.2010 №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів», крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.

Згідно з ч. 1 статті 142 Закону №1402-VIІІ судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними відповідного віку. При цьому, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (ч. 2 статті 142 Закону №1402-VIІ).

Згідно з ч. 3 статті 142 Закону № 1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Згідно з абзацом 4 п. 34 Розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону №1402-VIII судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання). Таким чином, при обчисленні стажу роботи на посаді судді підлягають застосуванню норми законодавства, які були чинними на день призначення (обрання) відповідного судді.

Так, станом на дату призначення (обрання) позивача суддею статус суддів визначали положення Закону України "Про статус суддів" від 15.12.1992 №2862-ХІІ (надалі по тексту також Закон №2862-ХІІ). Кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов`язків за власним бажанням або у зв`язку з закінченням строку повноважень (частина 1 статті 43 Закону №2862-ХІІ).

Абзацом 2 частини 4 цієї статті Закону передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

В період дії положень статті 43 Закону №2862-ХІІ правове регулювання поняття стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, було додатково врегульовано і іншими нормативно-правовими актами.

Так, за змістом статті 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 №584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" (стаття втратила чинність 20 березня 2008), чинної на час набуття позивачем стажу роботи безпосередньо на посаді судді 10 років, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.

Крім того, згідно з пунктом 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 №865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Враховуючи вищенаведене законодавство, яке діяло на момент набуття відповідного необхідного стажу, а також на час виходу позивача у відставку, суддя має право на зарахування до стажу, який дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, часу роботи на посадах прокурорів та слідчих, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів і календарного періоду проходження строкової військової служби.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що невключення до відповідного стажу роботи на посаді судді, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, часу роботи на посадах прокурорів та слідчих, календарного періоду проходження строкової військової служби, половини періоду навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах і врахування для визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді, є неправомірним.

Вказаний висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 06 березня 2018 у справі № 308/6953/17, від 19 червня 2018 у справі № 243/4458/17, від 05 грудня 2019 у справі №592/2737/17, від 24 березня 2020 у справі № 227/766/17 щодо аналогічних правовідносин.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновок суду першої інстанції, що ОСОБА_1 необхідно зарахувати період проходження строкової військової служби в Збройних силах СРСР з 30.06.1981 по 24.04.1983 тривалістю 01 рік 09 місяців 24 дні, половину строку навчання у Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського з 01.09.1983 по 01.07.1987 (01 рік 10 місяців 29 днів), період роботи на посаді слідчого прокуратури Ярмолинецького району Хмельницької області з 02.08.1988 по 11.01.1993 (04 роки 05 місяців 09 днів).

Даючи оцінку доводам апеляційної скарги відповідача в частині відсутності підстав для зарахування періоду роботи на посаді стажиста до стажу позивача, колегія суддів зазначає наступне.

До набрання чинності Законом України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII та Законом України "Про судоустрій і статус суддів" №2453-VI, зазначені правовідносини регулювались Законом України від 15.12.1992 № 2862-ХІІ "Про статус суддів".

Згідно з абзацом 2 частини 4 статті 43 Закону України "Про статус суддів" №2862-XII (який діяв на час роботи позивача на посаді судді) до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Згідно з п. 34 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції Закону №1798-VIII від 21.12.2016), судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання). Обчислення стажу за час розглядуваного періоду здійснювалось відповідно до Закону України "Про державну службу", Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (далі - Порядок №283), та додатку до нього.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про державну службу" №3723-XII від 16.12.1993 державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Відповідно до п. 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283, до стажу державної служби зараховується робота на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів судів, прокуратури, а також в державних органах колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатком, зокрема, у виконавчих комітетах місцевих Рад депутатів трудящих, Рад народних депутатів, їх управліннях, самостійних відділах, інших структурних підрозділах.

Статтею 67 Закону УРСР "Про судоустрій" від 05.06.1981 №2022-Х (в редакції Закону від 05.06.1981) було передбачено, що структура і штатна чисельність апарату районного (міського) народного суду затверджуються начальником відділу юстиції виконавчого комітету обласної, Київської міської Ради народних депутатів у межах штатної чисельності і фонду заробітної плати, встановлених Міністром юстиції Української PCP.

Як було зазначено, з 03.08.1987 по 01.08.1988 позивач працював стажистом слідчого прокуратури Ярмолинецького району Хмельницької області, що підтверджується записами трудової книжки.

Питання проходження стажування випускниками вищих навчальних закладів в цей період регулювались такими законодавчими актами колишнього Союзу PCP та УРСР, як: постанова Ради Міністрів СРСР від 18.07.1972 №535 "Про заходи щодо подальшого удосконалення вищої освіти в країні", Положенням про стажування молодих спеціалістів, які закінчили вищі учбові заклади, затвердженим Державним комітетом Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати, Всесоюзною Центральною Радою Професіональних Союзів, Міністерством Вищої та середньої освіти СРСР від 25.06.1973.

У підпункті 4.2 п. 10 зазначеної постанови №535 від 18.07.1972 було визначено, що випускники вищих навчальних закладів для набуття необхідних практичних навичок проходять за місцем розподілення на підприємствах і установах стажування строком до одного року, під час якого виконують посадові обов`язки і отримують заробітну платню відповідно штатного розкладу. Загальне керівництво стажуванням покладається на галузеві міністерства і відомства, в веденні яких перебувають ці підприємства, організації та установи.

Відповідно до пункту 1 Положення про стажування молодих спеціалістів, які закінчили вищі учбові заклади, затвердженого Державним комітетом Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати, Міністерством Вищої та середньої освіти СРСР 25.06.1973, також передбачалось, що молоді спеціалісти, які закінчили вищі навчальні заклади, проходять за місцем розподілення на підприємствах, в організаціях і установах стажування строком до одного року, під час якого виконують посадові обов`язки і отримують заробітну плату згідно штатного розкладу. Пунктами 5, 15 цього Положення передбачалось, що час стажування зараховується в трирічний строк роботи молодого спеціаліста за місцем розподілу. Під час стажування молодий спеціаліст користується всіма правами і пільгами, встановленими для працівників цього підприємства (організації, закладу) які обіймають аналогічну посаду; несе обов`язки, покладені на нього трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку; виконує функціональні обов`язки щодо займаної посади, визначеними відповідними інструкціями і положеннями, з урахуванням індивідуального плану.

Згідно з п. 4 Порядку №283 документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що до загального стажу роботи позивача, який дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, крім роботи на посаді судді, належить враховувати період роботи на посаді стажиста слідчого прокуратури Ярмолинецького району Хмельницької області з 03.08.1987 по 01.08.1988.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 14.11.2018 у справі №819/1550/16 щодо аналогічних правовідносин.

Отже, до стажу позивача, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, крім періоду роботи на посаді судді, належить загалом зарахувати: період проходження строкової військової служби в Збройних силах СРСР з 30.06.1981 по 24.04.1983, половину строку навчання у Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського з 01.09.1983 року по 01.07.1987, період роботи стажистом органу прокуратури, стажистом слідчого прокуратури Ярмолинецького району Хмельницької області з 03.08.1987 по 01.08.1988, період роботи на посаді слідчого прокуратури Ярмолинецького району Хмельницької області з 02.08.1988 по 11.01.1993, визначивши загальний стаж, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, в кількості 39 років 07 місяців 11 днів.

Вказане також підтверджується рішенням Вищої ради правосуддя від 27.06.2023 № 663/0/15-23 та розрахунком стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання.

Відтак, з урахуванням приписів ч. 3 ст. 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" розмір довічного грошового утримання позивача відповідає 88% (50% (за 20 років роботи на посаді судді) + 38% (за додаткові роки роботи на посаді судді понад 20 років) суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

З огляду на зазначене, доводи апеляційної скарги відповідача є безпідставними та спростовуються вищенаведеними обставинами, а тому рішення в частині призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 у розмірі 70% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді є протиправним та підлягає скасуванню.

Даючи оцінку доводам апеляційної скарги позивача з приводу дати, з якої необхідно здійснити призначення довічного грошового утримання судді у відставці, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2 розділу 1 Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 3-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.03.2008 № 200/14891 (далі Порядок, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 09.02.2023 № 7-2) заява про призначення (перерахунок) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці подається до управлінь Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об`єднаних управлінь через уповноважену особу суду за останнім місцем роботи.

Пунктом 3 розділу 1 Порядку встановлено, що щомісячне довічне грошове утримання призначається з дня, наступного за днем звільнення судді з посади у відставку або звільнення / припинення повноважень судді Конституційного Суду України (далі - звільнення судді з посади), якщо звернення за призначенням щомісячного довічного грошового утримання відбулося не пізніше трьох місяців з дня звільнення судді з посади.

Днем звернення за призначенням щомісячного довічного грошового утримання вважається день прийняття органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, заяви про призначення щомісячного довічного грошового утримання та документів, перелік яких наведено в розділі II цього Порядку (п. 4 розділу 1 Порядку).

Згідно пункту 2 розділу 2 Порядку до заяви про призначення щомісячного довічного утримання додаються, зокрема, копія рішення Вищої ради правосуддя про звільнення судді з посади; розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (додаток 4).

З матеріалів справи встановлено, що рішення про звільнення ОСОБА_1 у відставку Вища рада правосуддя ухвалила 27 червня 2023 року. При цьому, із заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області 13.07.2023, тобто не пізніше трьох місяців з дня звільнення.

Як наслідок, призначення спірного довічного грошового утримання судді у відставці позивача має відбутись з 28.06.2023, з дня, наступного за днем звільнення судді з посади у відставку, а не як помилково зазначив суд першої інстанції з 13.07.2023 року, а саме з дати звернення з відповідною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

Враховуючи вищезазначене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги позивача та наявності підстав для її задоволення.

Відтак, обираючи по справі належний спосіб захисту встановленого судом порушеного права позивача, необхідно зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 з 28.06.2023 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 88 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, провести перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою Восьмого апеляційного адміністративного суду про суддівську винагороду, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, №43 від 30 червня 2023, з урахуванням раніше проведених виплат.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору не в повному обсязі встановив фактичні обставини справи та не надав їм належної правової оцінки, а доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції та дають правові підстави для скасування оскаржуваного судового рішення в цій частині.

У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення зокрема є, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що необхідно скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області- залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити повністю.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 листопада 2023 року скасувати в частині дати з якої необхідно здійснити призначення ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 88 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 з 27.06.2023 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 88 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, провести перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою Восьмого апеляційного адміністративного суду про суддівську винагороду, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, №43 від 30 червня 2023, з урахуванням раніше проведених виплат.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.

Головуючий Гонтарук В. М. Судді Матохнюк Д.Б. Біла Л.М.