Ухвала

від 14.05.2024 по справі 909/601/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

14.05.2024 м. Івано-ФранківськСправа № 909/601/23

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Горпинюка І.Є., за участі секретаря судового засідання Феденько Н.М., учасників справи: представника позивача (стягувача) адвоката Митюка С.П., представника відповідача (боржника) адвоката Аннишина С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Тисменицягаз" (вх. № 4033/24 від 01.05.2024) про відстрочення виконання рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 24.01.2024 у справі № 909/601/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Тисменицягаз" про стягнення 6558762,67 грн, з яких 4750367,95 грн - заборгованість з оплати за негативний небаланс за договором транспортування природного газу від 04.02.2020 № 2002000116 за травень, листопад 2022 р., січень 2023 р., 506124,90 грн - інфляційні втрати, 120526,13 грн - 3% річних, 1181743,69 грн - пеня,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" звернулось з позовом до АТ "Оператор газорозподільної системи "Тисменицягаз" про стягнення 6 558 762, 67 грн, з яких 4 750 367, 95 грн - заборгованість з оплати за негативний небаланс за договором транспортування природного газу від 04.02.2020 № 2002000116 за травень, листопад 2022 року, січень 2023 року, 506 124, 90 грн - інфляційні втрати, 120 526, 13 грн - 3% річних, 1 181 743, 69 грн пені.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 24.01.2024 у справі № 909/601/23 позов задоволено частково, стягнуто з АТ "Оператор газорозподільної системи "Тисменицягаз" на користь ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" 5 967 890, 83 грн, з яких 4 750 367, 95 грн - заборгованість з оплати за негативний небаланс за договором транспортування природного газу від 04.02.2020 №2002000116 за травень, листопад 2022 року, січень 2023 року, 506 124, 90 грн інфляційних втрат, 120 526, 13 грн 3% річних, 590 871, 85 грн пені, а також 98 381, 44 грн судового збору. Відмовлено в позові в частині стягнення 590 871, 85 грн пені.

ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" подало апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 24.01.2024

На вимогу Західного апеляційного господарського суду від 04.03.2024, матеріали справи № 909/601/23 (у трьох томах) разом із супровідним листом від 07.03.2024 направлено до суду апеляційної інстанції.

01.05.2024 до Господарського суду Івано-Франківської області від представника Акціонерного товариства "Оператор газотранспортної системи "Тисменицягаз" адвоката Аннишина Святослава Ігоровича через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронний суд" надійшла заява (вх. № 4033/24 від 01.05.2024) про відстрочення виконання рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 24.01.2024 у справі № 909/601/23.

02.05.2024 матеріали справи № 909/601/23 повернулися до Господарського суду Івано-Франківської області у зв`язку із закінченням апеляційного провадження.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 26.03.2024 у задоволенні вимог апеляційної скарги ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" відмовлено. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 24.01.2024 у справі №909/601/23 залишено без змін.

На виконання рішення Господарського суду Івано-Франківської області у справі № 909/601/23 03.05.2024 Господарським судом Івано-Франківської області видано наказ (суддя Малєєва О.В.).

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Івано-Франківської області від 02.05.2024 для розгляду справи № 909/601/23 визначено суддю Горпинюка І.Є.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 03.05.2024, суд ухвалив заяву про відстрочення виконання рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 24.01.2024 у справі № 909/601/23 призначити до розгляду в судовому засіданні на 10.05.2024 о 12:30 год.

Ухвалою від 08.05.2024 суд задовольнив заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України", адвоката Митюка Сергія Петровича (вх.№7517/24 від 06.05.2024) про його участь у судовому засіданні у справі №909/601/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

09.05.2024 засобами підсистеми ЄСІТС Електронний суд від представника позивача (стягувача) адвоката Митюка С.П. надійшли заперечення на заяву АТ Тисменицягаз про відстрочення виконання рішення суду (вх. № 7705/24 від 09.05.2024).

10.05.2024 засобами підсистеми ЄСІТС Електронний суд від представника відповідача (боржника) адвоката Аннишина С.І. надійшло клопотання (вх. № 7790/24 від 10.05.2024) про долучення доказів, які підтверджують критичний фінансовий стан товариства відповідача: листа ТВБВ № 100088/066 Івано-Франківського обласного управління АТ Ощадбанк від 09.05.2024 № 108/068/40/38 про залишок коштів на банківських рахунках; довідки АТ Тисменицягаз щодо вивільнення працівників; копії платіжного доручення від 05.04.2024 № 1792 про сплату 76800 грн на виконання умов договору про закупівлю послуг від 25.03.2024 № 0056/2024/38А771-7-24.

В судовому засіданні 10.05.2024 взяли участь представник позивача адвокат Митюк С.П. та представник відповідача адвокат Аннишин С.П. Суд, заслухавши думку представників сторін, долучив до матеріалів справи копії документів, доданих до клопотання представника відповідача (вх. № 7790/24 від 10.05.2024). У цьому ж судовому засіданні суд відмовив в задоволенні усного клопотання представника відповідача про долучення копії договору оренди рухомого та нерухомого майна № 25-РД/24 від 29.01.2024, оскільки в порушення вимог ч. 9 статті 80 ГПК України, відповідач не надіслав копії такого доказу позивачу. За клопотанням представника відповідача, з метою належного виконання вимог ч. 9 статті 80 ГПК України щодо надсилання копії доказу іншій стороні суд оголосив перерву в судовому засіданні до 14.05.2024.

13.05.2024 засобами підсистеми ЄСІТС Електронний суд від представника відповідача (боржника) адвоката Аннишина С.І. надійшло клопотання (вх. № 7790/24 від 10.05.2024) про долучення до матеріалів справи копії договору оренди нерухомого та рухомого майна від 29.01.2024 № 25-РД/24. До клопотання також додано докази направлення клопотання та згаданого договору оренди позивачу.

Після перерви, в судовому засіданні 14.05.2024 взяли участь представник позивача адвокат Митюк С.П. та представник відповідача адвокат Аннишин С.П. Суд, заслухавши думку представників сторін, долучив до матеріалів справи копію договору оренди нерухомого та рухомого майна від 29.01.2024 № 25-РД/24.

Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Тисменицягаз" просить суд відстрочити виконання рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 24.01.2024 у справі № 909/601/23 терміном на один рік.

В обґрунтування своєї заяви посилається на те, що негайне виконання рішення суду робить його неможливим без істотного погіршення і без того вкрай тяжкого фінансового стану відповідача, що ставить під загрозу його подальшу діяльність. АТ Тисменицягаз є підприємством критичної інфраструктури, яке забезпечувало енергетичну незалежність в межах частини Івано-Франківської області, у спірний період було єдиним оператором газорозподільної системи на території частини Івано-Франківської області, що входить до зони його ліцензійної діяльності. Водночас відповідач на 100% є тарифним підприємством, всі витрати здійснює за рахунок тарифної виручки.

Відповідач покликається на відсутність достатніх коштів для виконання рішення суду, введення режиму воєнного стану, що обумовило утворення та накопичення збитків, зниження рівня розрахунків споживачів за послуги розподілу природного газу, і при цьому, відповідно до постанови КМУ від 05.03.2022 № 206 у період воєнного стану забороняється нарахування та стягнення неустойки, інфляційних втрат, процентів річних на заборгованість населення зі сплати житлово-комунальних послуг.

АТ Тисменицягаз також аргументує свою позицію тим, що станом на 31.12.2023 поточна кредиторська заборгованість за довгостроковими зобов`язаннями за товари, роботи, послуги перед іншими суб`єктами господарювання згідно з звітом про фінансовий стан становить 233 715 000 грн, а непокритий збиток на кінець звітного періоду становить 194 649 000 грн.

Також боржник вказує, що відповідно до Постанови НКРЕКП від 22.02.2024 № 373 Про зупинення ліцензії з розподілу природного газу АТ Тисменицягаз з 01 березня 2024 року йому зупинено дію ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, відповідно Товариство опинилось у вкрай важкому фінансовому становищі.

Відповідач звертає увагу суду, що є всі передумови для отримання АТ Тисменицягаз постійних надходжень від надання в оренду нерухомого і рухомого майна , яке належить товариству на праві власності, про що з ТОВ Газорозподільні мережі України укладено договір оренди нерухомого та рухомого майна від 29.01.2024 № 25-РД/24, і з 01.03.2024 розпочався строк оренди. Розмір орендної плати підлягає визначенню на підставі рецензованого звіту про визначення розміру ринкової (справедливої) орендної плати.

Боржник наполягає на відсутності своєї вини у виникненні судового спору, оскільки його збиткова господарська діяльність була зумовлена не тільки невиконанням зобов`язань по оплаті отриманих послуг з розподілу природного газу, а також у зв`язку з встановленням регулятором (НКРЕКП) тарифу на послуги з розподілу природного газу для АТ Тисменицягаз, який не покривав фактичних обґрунтованих витрат товариства, які є необхідними для господарської діяльності. Такі обставини стали підставою для прийняття Верховною Радою України Закону України Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу від 14.07.2021 № 1639-ІХ (Закон № 1639).

Також, відповідач зазначає, що Законом України Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування № 2479-ІХ заборонено підвищення для всіх категорій споживачів тарифів на послуги з розподілу природного газу, а отже діючий у спірний період (травень, листопад 2022, січень 2023) тариф на послуги розподілу природного газу для АТ Тисменицягаз , який не переглядався з грудня 2021 року, був збитковим та не покривав фактичних обґрунтованих витрат товариства.

Додатково заявник вказує, що єдиним джерелом надходження грошових коштів на рахунки Товариства є стягнення дебіторської заборгованості за послуги розподілу природного газу, надані у попередніх періодах до 01.03.2024, Товариство вживає можливих заходів для стягнення такої заборгованості. Станом на 01.04.2024 заборгованість споживачів послуг розподілу природного газу перед товариством становить 3630 тис. грн.

Разом з тим, в період з 29.02.2024 по 09.05.2024 відповідач звільнив 106 працівників, яким виплачено вихідну допомогу та компенсацію за невикористані відпустки. Станом на 09.05.2024 у Товаристві працює 29 працівників, з них за сумісництвом 12 (неповний робочий день, ставка 0,1-0,2 посадового окладу).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" заперечує проти задоволення заяви Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Тисменицягаз" та просить у задоволенні заяви про розстрочення виконання судового рішення відмовити повністю.

Позивач зазначає, що заборгованість АТ "Тисменицягаз", стягнута за рішенням суду у цій справі, не підпадає під врегулювання відповідно до Закону №1639, а тому безпідставними є усі посилання заявника на даний закон, як такий, що виправдовує затримку у виконанні рішення у даній справі.

Однак, уся існуюча заборгованість відповідача за період з 01.01.2020 по 28.02.2022 перебуває під мораторієм на примусове стягнення. Тому інформація про загальну дебіторську заборгованість АТ Тисменицягаз не свідчить, що це створює непомірний фінансовий тягар, оскільки частина цієї заборгованості підлягає врегулюванню відповідно до Закону № 1639.

Здійснюючи підприємницьку діяльність відповідач повинен самостійно нести всі ризики як щодо дотримання норм чинного законодавства, так і щодо належного виконання добровільно взятих на себе договірних зобов`язань, нести юридичну відповідальність за допущені правопорушення.

На думку стягувача, АТ "Тисменицягаз" не надало доказів щодо свого реального майнового стану та своєї платоспроможності. Зокрема, відповідачем не надано інформацію про всі розрахунки; докази відсутності руху коштів по банківських рахунках; докази про відсутність майна або його недостатності для погашення вимог кредиторів, з яких можна було б зробити висновок, що сплата на користь ТОВ "Оператор ГТС України" є неможливою без розстрочення.

Позивач стверджує, що надані відповідачем документи про залишки коштів на банківських рахунках відображають лише інформацію про грошові кошти відповідача лише на певну дату, але не відображають обсягів їх надходження та витрачання у відповідні періоди.

ТОВ Оператор газотранспортної системи України зазначає, що предметом його діяльності є транспортування природного газу, під час експлуатації газотранспортної системи України Оператор діє для забезпечення потреб держави, у власності якої перебуває газотранспортна система. Для забезпечення безперебійного транспортування природного газу ТОВ Оператор ГТС України здійснює постійну закупівлю природного газу з метою балансування газотранспортної системи, капітальний та поточний ремонт трубопроводів, газорозподільних станцій, систем автоматичного контролю і сигналізації на ГРСЮ компресорних станціях.

Стягувач доводить суду, що замовники послуг балансування, в тому числі відповідач створили значні обсяги небалансів, які протягом 2020-2022 років Оператор був змушений врегульовувати через придбання природного газу за власний кошт. Заборгованість замовників послуг транспортування з оплати негативних щодобових небалансів перед Оператором ГТС за період з 01.01.2020 по 31.03.2024 складає 38 524 548 991,40 грн. Також наявна дебіторська заборгованість замовників послуг транспортування природного газу за оплати несанкціонованого відбору за період з 28.02.2023 по 31.03.2024 в сумі 698 501 247,32 грн.

Крім того, зауважує позивач, з 11.05.2022 частково зупинено транспортування природного газу газотранспортною системою України, зокрема не здійснюється транспортування природного газу через ГВС Сохранівка, а це обсяги 32,6 млн куб.м. на добу, тобто третина від загального обсягу транзиту газу.

Розглянувши заяву про відстрочення виконання рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 24.01.2024 у справі № 909/601/23, дослідивши матеріали справи, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Стаття 129 Конституції України та частина 1 статті 326 Господарського процесуального кодексу України передбачають, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно з приписами ч. 1, 3, 4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Підставами для відстрочення, розстрочення, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення тощо.

Таким чином, законодавець, у будь-якому випадку, пов`язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

При цьому, положення ГПК України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд повинен оцінити докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 86 ГПК України. Відповідно до вказаної статті, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У рішенні Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013 зазначено, що відстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Разом з тим, необхідно враховувати, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема:

- законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012);

- невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012);

- відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19 березня 1997 року, п. 40);

- за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого п. 1 ст. 6 Конвенції права (рішення у справі "Іммобільяре Саффі проти Італії", № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V). Для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов`язково мають враховуватися інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.

З огляду на вищевикладене, запроваджений процесуальними нормами права механізм відстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду виконання ухваленого судом рішення, при цьому, винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання розстрочення або відстрочення виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

Тому, особа, яка подала заяву про відстрочення виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі.

Водночас, питання щодо розстрочення виконання рішення належить до дискреційних повноважень суду та є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи та дослідження доказів.

У рішенні ЄСПЛ у справі "Савіцький проти України" від 26.07.2012 зазначено, що право на суд захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.

Тому необґрунтовано тривала затримка виконання обов`язкового рішення може суперечити Конвенції. Саме на державу покладається обов`язок забезпечення того, щоб остаточні рішення, постановлені проти її органів або організацій чи підприємств, якими вона володіє або які вона контролює, були виконані відповідно до вищезазначених вимог Конвенції. Держава відповідає за виконання остаточних рішень, якщо органи влади контролюють обставини, що блокують або перешкоджають їхньому повному та своєчасному виконанню.

Згідно із рішенням ЄСПЛ у справі "Глоба проти України" від 05.07.2012, суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, interalia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.

Також суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності.

У зв`язку із тим, що розстрочка/відстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при її наданні суди в цілях вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, повинні враховувати інтереси як боржника, так і стягувача.

Боржник, як юридична особа, що здійснює підприємницьку діяльність на власний ризик, взяв на себе відповідні зобов`язання і об`єктивно усвідомлював усі можливі ризики ведення господарської діяльності.

Ризики при збитковій підприємницькій діяльності несе суб`єкт господарювання, а, відповідно, нерентабельність та неприбутковість відповідача стосується діяльності самого відповідача, у зв`язку із чим наведені ризики не можуть бути ризиками іншої сторони, оскільки в протилежному випадку порушується принцип збалансованості інтересів сторін.

Підприємництво здійснюється на основі, зокрема, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику (пункт 1, абзац 4 статті 44 Господарського кодексу України).

Така правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 19.02.2018 у справі № 910/15430/16, від 27.04.2018 у справі № 910/313/17 та від 02.05.2018 у справі № 910/3816/16.

Питання щодо надання відстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів всіх сторін, які приймають участь у справі. З цією метою, під час вирішення питання про відстрочку або розстрочку виконання, суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан.

Таким чином, обов`язковою умовою надання відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання такого рішення або роблять його неможливим, які заявник повинен довести відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України. До того ж, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд зобов`язаний також ураховувати ступінь вини відповідача у виникненні спору.

Відсутність у боржника необхідних коштів не може бути обставиною, що звільняє від господарсько-правової відповідальності за невиконання господарських зобов`язань.

При цьому, збитковість діяльності підприємства, наявність у нього кредиторської заборгованості в істотному розмірі є результатом провадження господарської діяльності відповідачем, як самостійним суб`єктом господарювання, а тому вказані обставини не є самостійними та достатніми підставами для відстрочки та/або розстрочки виконання судового рішення.

Зазначеної правової позиції дотримується Верховний Суд у прийнятій постанові від 27.06.2018 у справі № 813/8842/13-а.

Складний економічний стан підприємства не є безумовною підставою для відстрочення виконання рішення суду. А наявність військового стану наразі впливає на господарську діяльність обох підприємств. Сторони по справі знаходяться в рівнозначних економічних умовах. Суд звертає увагу, що позивач також наразі перебуває у складних економічних умовах, так само як і відповідач.

У матеріалах справи міститься бухгалтерська довідка позивача від 23.04.2024, станом на 23.04.2024 за даними бухгалтерського обліку ТОВ Оператор ГТС України заборгованість замовників послуг транспортування з оплати щодобових негативних небалансів по договорам транспортування природного газу за період 01.01.2020-31.03.2024 складає 38 524 548 991,40 грн, а заборгованість з оплати послуг несанкціонованого відбору за період з 28.02.2023 по 31.03.2024 складає 698 501 247,32 грн. Отже, з поданих сторонами документів вбачається, що обидві сторони перебувають у складному фінансовому становищі, а не лише відповідач.

Також, наведені аргументи Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Тисменицягаз" не підтверджують винятковості обставини в контексті розгляду даної заяви для її задоволення, оскільки показники, які зазначені у фінансовій звітності відповідача, є результатом його господарської діяльності, а відповідно, таке підприємство має самостійно нести відповідальність за неналежне планування своєї господарської діяльності та не повинно порушувати права інших господарюючих суб`єктів, передбачені законодавством України.

Господарська діяльність здійснюється на власний ризик, за власним комерційним розрахунком щодо наслідків вчинення відповідних дій, суб`єкт господарювання повинен самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утриматись від) таких дій.

Відстрочення виконання рішення суду - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому. Надання відстрочки судом полягає у визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку відстрочки рішення має бути виконано повністю. При розгляді заяв щодо відстрочки виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому; наявність підстави для відтермінування має бути доведена боржником. Строки такого відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку до повного виконання рішення суду.

Щодо посилання АТ "Тисменицягаз" на те, що підприємство в період, за який виникла заборгованість, відносилося до об`єктів критичної інфраструктури, забезпечувало розподіл природного газу на частині території Івано-Франківської області, суд вважає за необхідне зазначити, що чинне законодавство України не встановлює будь-яких привілей підприємствам за фактом їх належності до видів та організаційно-правових форм в аспекті неналежного виконання господарських зобов`язань чи відтермінування виконання рішень судів, що набрали законної сили. Необхідність відстрочення рішення суду повинно обґрунтовуватися належними та допустимими доказами, що подаються заявником. Крім того, враховуючи зупинення дії ліцензії АТ Тисменицягаз постановою НКРЕКП від 22.02.2024 № 373, на час розгляду заяви АТ Тисменицягаз уже не надає послуг розподілу природного газу.

Згідно із рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012, виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. У рішенні Конституційного Суду України від 25.04.2012 у справі № 11-рп/2012 зазначено, що невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

При цьому, судом враховано, що військова агресія російської федерації проти України та введення в Україні військового стану має загальний характер та впливає на діяльність, без виключення, усіх суб`єктів господарювання.

Позивач так само, як і відповідач, поніс збитки внаслідок ведення бойових дій, а дії російської федерації мали і мають негативний вплив на господарську діяльність обох сторін.

Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання судового рішення чи ускладнення його виконання, у зв`язку із чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини і за наявності обставин, які ускладнюють виконання судового рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право, зокрема, відстрочити виконання судового рішення. Відстрочення або розстрочення виконання судового рішення зміна способу та порядку його виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи.

Із підстав та умов можливого надання відстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Складне фінансове становище заявника, яким обґрунтована винятковість обставин, що ускладнюють виконання рішення суду, з урахуванням того, що господарська діяльність здійснюється ним на власний ризик, не може бути безумовною підставою для надання відстрочення виконання рішення суду; при цьому, відстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Відстрочка виконання рішення суду є інструментом, який спрямований на забезпечення виконання рішення суду в майбутньому, метою такого є надання відповідачу можливості виконати рішення суду в майбутньому через певний строк. Тобто відповідач має обґрунтувати, які дії він вчинить протягом відстрочки виконання рішення суду, і що такі дії забезпечать належне виконання рішення суду після відстрочки. Відстрочка виконання рішення суду не має полягати лише у наданні відповідачу тимчасового періоду, протягом якого він може не виконувати рішення суду. Відповідач не навів обставин і не підтвердив їх доказами, яким чином відстрочка виконання рішення суду буде сприяти належному та повному виконанню рішення суду після її завершення.

Доводи відповідача щодо надання в оренду власного майна згідно з договором оренди рухомого та нерухомого майна № 25-РД/24 від 29.01.2024 суд визнає необґрунтованими, оскільки як слідує з пояснень представника відповідача та наданих ним документів, між сторонами договору оренди ще не укладено додаткової угоди, передбаченої п. 4.1 договору, в якій має визначатись розмір орендної плати за договором, рецензований звіт про визначення розміру ринкової (справедливої) орендної плати суб`єктом оціночної діяльності не складено. Тому суд не може оцінити плановані обсяги надходжень відповідача від орендної плати.

Суд не може погодитись з твердженнями відповідача про те, що даний спір виник не з його вини. Рішенням від 24.01.2024 суд встановив, що позивач у травні, листопаді 2022 року та в січні 2023 року надав відповідачу послуги щодо врегулювання щодобових небалансів на загальну суму 4 750 367,95 грн, а відповідач був зобов`язаний сплатити рахунки на оплату у термін до 5 робочих днів, однак оплату не здійснив. Зменшуючи розмір пені на 50% суд виходив з того, що інтереси позивача захищено шляхом нарахування інфляційних втрат та 3% річних, нарахування пені, що становить майже 25% основної заборгованості свідчить, що належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками позивача. Жодних доказів відсутності своєї вини відповідач суду не подав, таких обставин судом не встановлено. Належних доказів того, що затверджений для відповідача тариф з розподілу природного газу, що діяв у період виникнення заборгованості, не покривав його витрат, відповідач не надав.

З огляду на вищевикладене, враховуючи матеріальні інтереси обох сторін та приймаючи до уваги, що заявником (боржником) всупереч приписів ч.3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України не надано беззаперечних, неспростовних доказів неможливості чи утруднення на даний час виконання рішення суду у цій справі, винятковості випадку, з наявністю якого процесуальний закон пов`язує можливість відстрочення виконання судового рішення, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви АТ "Оператор газорозподільної системи "Тисменицягаз" про відстрочення виконання рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 24.01.2024 у справі № 909/601/23.

Дата складення повного судового рішення: 16.05.2024.

Керуючись статтями 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

у задоволенні заяви Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Тисменицягаз" (вх. № 4033/24 від 01.05.2024) про відстрочення виконання рішення суду відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення - 14.05.2024, та може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Західного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Вебадреса, за якою можна знайти текст судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя І.Є. Горпинюк