Ухвала

від 02.09.2024 по справі 909/601/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

02.09.2024 м. Івано-ФранківськСправа № 909/601/23

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Малєєвої О. В., секретар судового засідання Поп`юк Я. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу АТ "Оператор газорозподільної системи "Тисменицягаз" від 21.06.2024 (вх. № 5700/24) на дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Хорішка О. О. у справі, у якій

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ",

відповідач - Акціонерне товариство "ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИТЕМИ "ТИСМЕНИЦЯГАЗ",

про стягнення 6 558 762, 67 грн, з яких 4 750 367, 95 грн - заборгованість з оплати за негативний небаланс за договором транспортування природного газу від 04.02.2020 №2002000116 за травень, листопад 2022 р., січень 2023 р., 506 124, 90 грн - інфляційні втрати, 120 526, 13 грн - 3% річних, 1 181 743, 69 грн - пеня,

за участю представників:

від позивача - Ракітін П. С.,

від відповідача - Попович В.В.,

від приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хорішка Олександра Олександровича - Косяк Н. В.,

постановив таку ухвалу.

1. Процесуальні питання.

1.1. Суд ухвалив рішення від 24.01.2024 про часткове задоволення позову ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" до АТ "Оператор газорозподільної системи "Тисменицягаз" - стягнув з відповідача на користь позивача 5 967 890, 83 грн, з яких 4 750 367, 95 грн - заборгованість з оплати за негативний небаланс за договором транспортування природного газу від 04.02.2020 №2002000116 за травень, листопад 2022 р., січень 2023 р., 506 124, 90 грн - інфляційні втрати, 120 526, 13 грн - 3% річних, 590 871, 85 грн - пеня, а також 98 381, 44 грн судового збору.

Згідно з постановою Західного апеляційного господарського суду від 26.03.2024 вказане рішення суду першої інстанції залишено без змін.

На виконання рішення видано наказ від 03.05.2024.

1.2. АТ "Оператор газорозподільної системи "Тисменицягаз" (далі - заявник, боржник) подав скаргу від 21.06.2024 (вх. № 5700/24) на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хорішка Олександра Олександровича (далі - приватний виконавець).

1.3. Згідно з ухвалою від 26.06.2024 суд прийняв скаргу до розгляду. Проте відсутність в Господарському суді Івано-Франківської області матеріалів справи унеможливило розгляд скарги. Після повернення до суду матеріалів справи у зв`язку із закінченням касаційного провадження суд згідно з ухвалою від 14.08.2024 призначив розгляд скарги в судовому засіданні на 21.08.2024. В судовому засіданні 21.08.2024 було оголошено перерву до 02.09.2024.

1.4. В зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді та її перебуванням у черговій річній відпустці повний тест ухвали складено 04.11.2024.

2. Зміст поданої скарги, позиція учасників справи.

2.1. В скарзі від 21.06.2024 (вх. № 5700/24) заявник просить:

1) визнати неправомірними дії приватного виконавця щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 14.06.2024 ВП НОМЕР_4 щодо виконання наказу Господарського суду Івано-Франківської області у справі № 909/601/23, виданого 03.05.2024, на виконання рішення Господарського суду Івано-Франківської області у даній справі про стягнення з АТ "Тисменицягаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" 5 967 890, 83 грн, з яких 4 750 367, 95 грн - заборгованість з оплати за негативний небаланс, 506 124, 90 грн - інфляційні втрати, 120 526, 13 грн - 3% річних, 590 871, 85 грн - пеня, а також 98 381, 44 грн судового збору;

2) визнати неправомірними дії приватного виконавця щодо винесення постанови від 14.06.2024 у ВП НОМЕР_4 про стягнення з боржника основної винагороди в сумі 606 627, 23 грн;

3) визнати неправомірними дії приватного виконавця щодо винесення постанови від 14.06.2024 у ВП НОМЕР_4 про стягнення з боржника мінімальних витрат виконавчого провадження у сумі 586, 44 грн;

4) визнати неправомірними дії приватного виконавця щодо винесення постанови від 14.06.2024 у ВП НОМЕР_4 про арешт коштів боржника в сумі 6 673 485, 94 грн;

5) визнати неправомірними дії приватного виконавця щодо винесення постанови від 14.06.2024 у ВП НОМЕР_4 про арешт майна боржника (транспортних засобів) на суму 6 673 485, 94 грн;

6) зобов`язати приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право АТ "Тисменицягаз") шляхом вжиття всіх необхідних заходів, пов`язаних із зняттям арешту у ВП № 75304528 з усіх грошових коштів/електронних грошей, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях та належать боржнику, рухомого та нерухомого майна боржника - Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Тисменицягаз" (адреса: 77401, Івано-Франківська обл., м. Тисмениця, вул. Озерна, 3, код ЄДРПОУ 20538865), а саме надіслати постанову про зняття арешту органу (установі), якому вона була надіслана для виконання, а також сторонам виконавчого провадження;

7) зобов`язати приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право АТ "Тисменицягаз") шляхом винесення постанови про повернення виконавчого документу стягувачу в зв`язку із тим, що виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Скаргу обґрунтовує тим, що:

1) постанова приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження винесена з порушенням п. 2 ч. 2 ст. 5 ЗУ "Про виконавче провадження", відповідно до якої приватний виконавець не може здійснювати примусове виконання рішень, за якими боржником є юридична особа, частка держави у статутному капіталі якої перевищує 25 відсотків. Стверджує, що боржник є юридичною особою, частка держави у статутному капіталі якого перевищує 25 відсотків, оскільки одним із його акціонерів є АТ "НАК "Нафтогаз України", якому належить 25, 000075% статутного капіталу товариства. Водночас 100 % акцій АТ "НАК "Нафтогаз України" належать Державі Україна в особі Кабінету Міністрів України.

Крім того вказує, що відповідно до ст. 1, 19, 21 ЗУ "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів", ст. 4 ЗУ "Про управління об`єктами державної власності" на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 24.05.2022 у справі №757/11783/22-к в управління АРМА було передано корпоративні права, а саме цінні папери ПрАТ "ГАЗТЕК", АТ "ХМЕЛЬНИЦЬКГАЗ", ТОВ "ІК "ДОБРИЙ КАПІТАЛ", що в сукупності становить 59, 39% відсотків статутного капіталу боржника. АТ "НАК "Нафтогаз України" є засновником та власником 100% пакету акцій АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз", якому за розпорядженням КМУ від 28.05.2022 № 429-р передано в управління активи, на які накладено арешт у кримінальному провадженні № 62021000000000160 від 22.02.2021.

Таким чином, боржник є юридичною особою, частка держави у статутному капіталі якого перевищує 25 відсотків (акціонер - АТ "НАК "Нафтогаз України", 100% акцій якого належать державі, та яке є засновником та власником 100% пакету АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз", який є управителем від АРМА).

2) Приватний виконавець при відкритті виконавчого провадження допустив порушення територіальної юрисдикції. Відповідно до ч. 2 ст. 24 ЗУ "Про виконавче провадження" та ст. 25 ЗУ "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" приватний виконавець має право прийняти до виконання подані йому виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання у разі, якщо місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташоване у межах виконавчого округу, в якому приватний виконавець здійснює свою діяльність та на яку розповсюджується компетенція цього приватного виконавця. Відповідно до п. 3 розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 5125/5, у разі пред`явлення виконавчого документа приватному виконавцю за місцезнаходженням майна боржника до заяви про примусове виконання рішення додається документ/копія документа, який підтверджує, що майно боржника (грошові кошти на рахунках в банках або інших фінансових установах) знаходиться (яться) в межах виконавчого округу приватного виконавця.

Звертаючись до приватного виконавця із заявою про примусове виконання наказу, стягувач не довів знаходження майна боржника у місті Києві. Єдиним доказом наявності такого майна були банківські рахунки, відкриті в Івано-Франківському обласному управлінні ПАТ "Державний ощадний банк України" (далі - ПАТ "Ощадбанк"), яке розташоване за адресою: 76018, м. Івано-Франківськ, вул. Грушевського, буд. 18. На думку заявника, той факт, що юридична особа ПАТ "Ощадбанк" знаходиться в м. Києві, не свідчить про знаходження там майна боржника.

Вважає, що наведені підстави для визнання неправомірними дій приватного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження обумовлює неправомірність всіх наступних його дій і постанов.

2.2. Заперечення на скаргу ТОВ "ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ" (стягувача) від 27.06.2024 (вх. №10672/24).

Щодо посилання скаржника на порушення приватним виконавцем при відкритті виконавчого провадження приписів ст. 5 ЗУ "Про виконавче провадження" зазначає таке. У витязі є ЄДРЮОФОПГФ боржника відсутні відомості про наявність частки держави у статутному капіталі. Ця інформація підтверджується витягом з його річної звітності емітента за 2022 рік, яка була складена 31.12.2022. У цьому витязі вказано, що відсоток акцій у статутному капіталі АТ "Оператор газорозподільної системи "Тисменицягаз", що належать державі, становить нуль.

Вважає, що безпідставно ототожнювати поняття "держава" та "юридична особа", зокрема АТ "НАК "Нафтогаз України". Відповідно до статуту НАК "Нафтогаз України" засновником та єдиним акціонером НАК "Нафтогаз України» (далі - Компанія) є держава. Функції з управління корпоративними правами держави у статутному капіталі Компанії здійснює Кабінет Міністрів України. Компанія є приватним акціонерним товариством та набула статусу юридичної особи з дня її державної реєстрації в установленому законом порядку. Компанія є підприємницьким товариством - юридичною особою, може набувати майнових і особистих немайнових прав, обов`язків і здійснювати їх, вчиняти правочини відповідно до вимог законодавства. Компанія є повноправним акціонером (засновником, учасником) господарських товариств, пакети акцій/корпоративні права яких передані до статутного капіталу Компанії, а також тих, що засновані Компанією або акції/ корпоративні права яких набуті Компанією в інший спосіб. Компанія здійснює всі права та несе всі обов`язки акціонера (засновника, учасника) відповідно до закону. Таким чином, не держава володіє акціями боржника, а НАК "Нафтогаз України" як юридична особа, яка здійснює всі права та несе всі обов`язки акціонера. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.07.2020 у справі № 913/398/16.

Щодо відкриття виконавчого провадження за місцем знаходження майна боржника вказує, що у заяві про примусове виконання рішення стягувач зазначив, що боржник має рахунки, відкриті у банківській установі, яка розташована у місті Києві, а саме в ПАТ "Державний ощадний банк України", що знаходиться за адресою: 01023, м. Київ, вул. Госпітальна, буд. 12 Г, тобто у виконавчому окрузі приватного виконавця. Інформація щодо зазначених рахунків стала відома стягувачу з Єдиного вебпорталу використання публічних коштів (https://spending.gov.ua). Відмічає, що боржник не надав доказів закриття вищезгаданих рахунків на момент відкриття виконавчого провадження № 75304528. Згідно з відомостями ЄДРЮОФОПГФ АТ "Ощадбанк" зареєстроване як самостійна юридична особа, проте його філія - Івано-Франківське обласне управління АТ "Ощадбанк" - не є юридичною особою. Отже, кошти на рахунках є такими, що знаходяться в АТ "Ощадбанк" та, відповідно, на території виконавчого округу міста Києва.

Щодо вимог скарги в частині визнання неправомірними дій виконавця по винесенню постанов про стягнення з боржника основної винагороди та мінімальних витрат виконавчого провадження вказує, що відповідно до ч. 2 ст. 74 ЗУ "Про виконавче провадження" вирішення вказаних питань віднесено до юрисдикції адміністративних судів.

2.3. Відзив на скаргу приватного виконавця від 21.08.2024 (вх. №1333924).

Звертає увагу, що у приватного виконавця перебували інші виконавчі провадження, у яких боржником є АТ "Оператор газорозподільної системи "Тисменицягаз" і у яких примусове стягнення коштів тривало з 10.05.2023 (ВП НОМЕР_5 та ВП НОМЕР_6). АТ "Оператор газорозподільної системи "Тисменицягаз" до цього не оскаржувало жодних дій приватного виконавця.

Обґрунтовує те, що, зважаючи на правову природу безготівкових коштів, визначену в ст. 177, 190, 1066 ЦК України, п. 3.1. ст. 3 ЗУ "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", їх місцезнаходженням належить вважати місцезнаходження банку, на рахунках у якому вони знаходяться. Тому відповідно до ч. 4 ст. 24 ЗУ "Про виконавче провадження" виконавець може приймати виконавчі документи за місцезнаходженням грошових коштів боржника, які знаходяться на його рахунках в банках. Посилається на висновки, які викладені у постановах ВС від 10.09.2018 у справі № 905/3542/15, від 01.08.2019 у справі № 910/13508/15, від 19.08.2019 у справі № 922/1293/15, від 01.10.2020 у справі № 914/3703/15.

Пояснює, що в заяві про відкриття виконавчого провадження стягувач зазначив, що боржник має рахунки, відкриті у банківських установах, які розташовані у місті Києві, а саме в АТ "ОЩАДБАНК", у виконавчому окрузі приватного виконавця. Інформація щодо рахунків стала відома стягувачу з Єдиного вебпорталу використання публічних коштів (https://spending.gov.ua), де зазначено номери трансакцій, які свідчать про те, що вказані рахунки використовуються боржником та на них надходять кошти.

З посиланням на ст. 23 ЗУ "Про банки і банківську діяльність", ст. 89, 95 ЦК України, ст. 9 ЗУ "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" вказує, що філія АТ "ОЩАДБАНК" не є юридичною особою, а тому кошти, які знаходяться на рахунках, є такими, що знаходяться в АТ "Ощадбанк" та, відповідно, на території виконавчого округу міста Києва.

Також вказує, що у постанові ОП КГС ВС від 21.05.2021 у справі № 905/64/15 зазначено, що стягувач має довести місцезнаходження майна боржника на відповідній території, а не докази фактичної наявності майна боржника у місцезнаходженні такого майна.

Звертає увагу, що Міністерство юстиції України в листі від 11.01.2021 вказало, що перелік документів, які можуть підтверджувати, що майно боржника, зокрема, грошові кошти, знаходиться на території виконавчого округу приватного виконавця, Інструкцією не визначений.

Щодо порушення приватним виконавцем приписів ст. 5 ЗУ "Про виконавче провадження" пояснює, що саме АТ "НАК "Нафтогаз України" є власником 25% статутного капіталу боржника, а не держава. Відповідно до даних з інформаційного ресурсу smida.gov.ua станом на 20.08.2024 відсоток акцій у статутному капіталі АТ "Оператор газорозподільної системи "Тисменицягаз", що належить державі, становить "0", тобто відсутній. Відповідно до витягу з ЄДРЮОФОПГФ АТ "Оператор газорозподільної системи "Тисменицягаз" відсутні дані про те, що частка держави його у статутному капіталі перевищує 25 відсотків. В статуті боржника вказано, що АТ "Тисменицягаз" є приватним акціонерним товариством.

З посиланням на ЗУ "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів", ст. 961, 1029, 1030 ЦК України, ст. 22 ЗУ "Про акціонерні товариства" обґрунтовує те, що прийняття управителем активів в управління, наявність активів на балансі управителя не призводить до виникнення в нього права власності, а також права довірчої власності на активи. Ухвала про арешт майна з визначеними межами заходів забезпечення у кримінальному провадженні не поширюється на гарантоване Конституцією України право користування корпоративними правами та акціями. Законом не встановлено, що договір про управління активами позбавляє чи обмежує власника користуватись своїми правами. Управитель не здійснює діяльність з управління портфелем фінансових інструментів, а лише управляє активами. Арешт корпоративних прав із встановленням заборони на розпорядження акціями у кримінального провадженні веде до тимчасового позбавлення власника акцій можливості розпоряджатися цими акціями згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України, а не до переходу права власності.

Вважає, що вимоги скарги в частині визнання неправомірними дій виконавця по винесенню постанов про стягнення з боржника основної винагороди не підлягають оскарженню в порядку господарського судочинства.

Стверджує про відсутність порушеного права боржника, за захистом якого він звернувся до суду, що є підставою для відмови в задоволенні скарги (постанова ВП ВП від 05.12.2018 у справі № 904/7326/17).

3. Обставини виконання рішення суду.

3.1. Згідно із заявою від 12.06.2024 №ТОВИХ-24-8798 стягувач пред`явив наказ від 03.05.2024 для примусового виконання рішення суду у цій справі приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва Хорішку Олександру Олександровичу (відмітка про вхідну реєстрацію від 14.06.2024 №123). У вказаній заяві стягувач зазначив, що боржник має відкриті рахунки у банківських установах, які розміщені у м. Києві № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 та НОМЕР_3 в Філії Івано-Франківського обласного управління ПАТ "Ощадбанк". До заяви стягувач долучив витяги з Єдиного вебпорталу використання публічних коштів по рахунках (https://spending.gov.ua) - інформацію про трансакції боржника: № 281564246 від 13.05.2024, № 282142446 від 23.05.2024, № 282986573 від 05.06.2024, № 280901603 по рахунку UA87 336503 0000 0260 3530 1172 676, № 282160015 від 23.05.2024 по рахунку НОМЕР_2 .

3.2. Приватний виконавець виніс постанову від 14.06.2024 про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_4.

3.3. Також приватний виконавець 14.06.2024 виніс дві постанови про арешт коштів боржника, постанову про арешт майна боржника, постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, постанову про стягнення з боржника основної винагороди.

4. Норми права та мотиви, якими суд керувався при постановленні ухвали.

4.1. Щодо повноважень приватного виконавця здійснювати примусове виконання рішень, за якими боржником є АТ "Оператор газорозподільної системи "Тисменицягаз".

4.1.1. Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЗУ "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються ЗУ "Про органи ти осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

За приписами п. 2 ч. 2 ст. 5 ЗУ "Про виконавче провадження" приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього закону, крім рішень, за якими боржником є, зокрема, юридичні особи, частка держави у статутному капіталі яких перевищує 25 відсотків.

4.1.2. Досліджуючи питання про наявність у боржника частки держави у статутному капіталі, яка перевищує 25 відсотків, суд встановив таке.

Відповідно до витягу з ЄДРЮОФОПГФ інформація про наявність у боржника частки держави у статутному капіталі - відсутня.

За даними інформаційного ресурсу smida.gov.ua відсоток акцій у статутному капіталі боржника, що належить державі, становить "0".

Згідно з інформаційною довідкою НДУ вих.№101183 від 21.02.2023 акціонерами боржника є ТОВ "ІК "ДОБРИЙ КАПІТАЛ" (8, 490454 % у статутному капіталі), ПрАТ "ГАЗТЕК" (26, 000075 % у статутному капіталі), АТ "ХМЕЛЬНИЦЬКГАЗ" (24, 898863 % у статутному капіталі), управителем корпоративними правами яких від АРМА є АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз". Також акціонером боржника є АТ "НАК "Нафтогаз України" (25, 00075 % у статутному капіталі).

Відповідно до витягу з ЄДРЮОФОПГФ станом на 21.06.2024 100 % акцій АТ "НАК "Нафтогаз України" належать Державі Україна в особі Кабінету Міністрів України.

У статуті АТ "НАК "Нафтогаз України" вказано, що засновником та єдиним акціонером Компанії є держава. Функції з управління корпоративними правами держави у статутному капіталі Компанії здійснює Кабінет Міністрів України (п. 15). Тип компанії - приватне акціонерне товариство (п. 2). Компанія набуває статусу юридичної особи з дня її державної реєстрації в установленому законом порядку (п. 7). Компанія є повноправним акціонером (засновником, учасником) господарських товариств, що засновано компанією або акцій/корпоративні права яких набуту компанією у власність в інший визначений законом спосіб. Компанія здійснює всі права та виконує всі обов`язки акціонера (засновника, учасника) відповідно до закону (п. 11).

АТ "НАК "Нафтогаз України" є засновником та власником 100% пакету акцій АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" (витяг з ЄДРЮОФОПГФ станом 20.06.2024).

АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" як управителю відповідно до договору про управління активами (майном) від 05.05.2022 № 11/2022, укладеному з АРМА, було передано в управління акції, що належать ПрАТ "ГАЗТЕК", АТ "ХМЕЛЬНИЦЬКГАЗ", ТОВ "ІК "ДОБРИЙ КАПІТАЛ". В п. 1.3. цього договору передбачено, що управитель набуває повноваження щодо реалізації прав на цінні папери, прав за цінними паперами з дати укладення такого договору. За умовами п. 3.1. вказаного договору управління активами за цим договором здійснюється управителем в таких інтересах вказаних нижче осіб, зокрема:

а) власника активів - в частині збереження вартості активів, ефективності управління

активами - з метою забезпечення збереження активів власнику у разі настання визначеної законом підстави такого повернення;

б) Держави Україна - з метою забезпечення:

- разом з Міністерством енергетики України та Національною комісією, що здійснює

державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, вжиття відповідно до законодавства всіх дієвих заходів, спрямованих на запобігання ризику збою та/або переривання функціонування активів, що може призвести до виникнення надзвичайних ситуацій;

- виконання визначеного кримінальним процесуальним законодавством України завдання арешту активів як заходу забезпечення відповідного кримінального провадження;

- можливості примусового стягнення активів на користь Держави Україна у визначеному законом правовому режимі у разі настання визначеної законом підстави такого стягнення;

- надходжень до Державного бюджету України доходів від управління Активами в порядку, на умовах та у розмірах, визначених законодавством та цим Договором;

в) Установника Управління - в частині забезпечення виконання ним визначених законом функцій та повноважень з управління активами.

4.1.3. Оцінюючи вказані докази, суд висновує про відсутність у статутному капіталі боржника частки держави, яка перевищує 25 відсотків.

Той факт, що акціонером боржника є АТ "НАК "Нафтогаз України", 100% акцій якого належать державі, не обумовлює те, що у статутному капіталі боржника є частка держави.

В постанові КМУ від 11.02.2004 N 155 "Про затвердження Основних концептуальних підходів до підвищення ефективності управління корпоративними правами держави" визначено, що корпоративні права держави - це право держави, частка якої визначається в статутному капіталі господарського товариства, що включає право на управління цим товариством, отримання певної частки його прибутку (дивідендів), активів у разі ліквідації відповідно до законодавства, а також інші права, передбачені законом та установчими документами. Для обліку корпоративних прав держави Фонд державного майна за участю інших органів виконавчої влади формує та веде Реєстр корпоративних прав держави, який передбачається як складова частина Реєстру об`єктів державної власності (розділ П). В розділі ІІІ цієї постанови визначено перелік осіб, які здійснюють управління корпоративними правами держави. Викладене свідчить про те, що наявність частки держави в статутному капіталі господарського товариства передбачає безпосереднє визначення такої частки в статутному капіталі товариства, облік таких корпоративних прав держави Фондом державного майна і здійснення управління цими правами уповноваженою особою.

Дані про наявність корпоративних прав держави в АТ "Оператор газорозподільної системи "Тисменицягаз" в зазначеному реєстрі відсутні.

Це підтверджується відомостями з ЄДРЮОФОПГФ. Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 9 ЗУ "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про центральний орган виконавчої влади, який здійснює функції з управління корпоративними правами держави у відповідній юридичній особі. До відомостей, які можна отримати з Єдиного державного реєстру належать відомості про центральний чи місцевий орган виконавчої влади, до сфери управління якого належить державне підприємство або частка держави у статутному капіталі юридичної особи, якщо така частка становить не менше 25 відсотків (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЗУ "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань"). Якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою (п. 1 ст. 10 ЗУ "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань").

З приводу застосування вказаних норм суд враховує правову позицію КГС ВС, викладену у постанові від 10.07.2020 у справі № 913/398/16.

4.1.4. Оцінюючи доводи заявника про передачу АРМА корпоративних прав його акціонерів в управлінні АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз", акціонером якого є АТ "НАК "Нафтогаз України", належить врахувати те, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 ЗУ "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" управління активами - діяльність із володіння, користування та розпорядження активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави і вирішено питання про їх передачу Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, тобто забезпечення збереження активів, збереження (за можливості - збільшення) їх економічної вартості, передача їх в управління або реалізація активів у випадках та порядку, передбачених цим законом, а також реалізація активів, конфіскованих у кримінальному провадженні чи стягнених за рішенням суду в дохід держави внаслідок визнання їх необґрунтованими.

Перебування корпоративних прав в управлінні відповідно до цього закону не свідчить про перехід таких активів у власність держави. Набуття державою права власності на вказані корпоративні права може відбутись внаслідок їх реалізації у випадках та порядку, передбачених вказаним законом. Водночас, наявність частки держави у статутному капіталі товариства повинна підтверджуватись в порядку, описаному в п. 4.1.3. цієї ухвали.

З огляду на викладене, склад акціонерів АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" як управителя частиною корпоративних прав боржника ніяким чином не впливає на наявність частки держави в його статутному капіталі.

4.2. Щодо визначення територіальної юрисдикції приватного виконавця за місцем знаходження майна боржника.

4.2.1. Згідно зі ст. 1 ЗУ "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", яка кореспондується з нормами ст. 5 ЗУ "Про виконавче провадження", примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених ЗУ "Про виконавче провадження" випадках - на приватних виконавців.

Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України (ч. 2 ст. 24 ЗУ "Про виконавче провадження").

Відповідно до ч. 2 ст. 25 ЗУ "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до ЗУ "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ. Виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя (ч. 1 ст. 25 ЗУ "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів).

За приписами ст. 27 цього закону фізичні або юридичні особи мають право вільного вибору приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначеного ЗУ "Про виконавче провадження".

Отже, приватний виконавець має право прийняти до виконання подані йому виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання у разі, якщо місцезнаходження майна боржника розташоване у межах виконавчого округу, в якому приватний виконавець здійснює свою діяльність та, відповідно, на яку поширюється компетенція цього приватного виконавця.

4.2.2. В п. 1 ч. 1 ст. 26 ЗУ "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема конкретне майно боржника та його місцезнаходження, рахунки в банках (п. 3 ч. 1 ст. 26 ЗУ "Про виконавче провадження"). Відповідно до абз. 12 п. 3 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (далі - Інструкція) у разі пред`явлення виконавчого документа до приватного виконавця за місцезнаходженням майна боржника до заяви про примусове виконання рішення додається документ/копія документа, який підтверджує, що майно боржника (грошові кошти на рахунках в банках або інших фінансових установах) знаходиться(яться) на території в межах виконавчого округу приватного виконавця. Зазначена норма передбачає надання стягувачем лише доказів місцезнаходження майна боржника на цій території, а не доказів фактичної наявності майна боржника у місцезнаходженні такого майна, оскільки стягувач обмежений в отриманні інформації, що є банківською таємницею.

З аналізу норм ст. 13, 18, 26, 36, 48 ЗУ "Про виконавче провадження" вбачається, що до прийняття виконавчого документа до виконання та відкриття виконавчого провадження виконавець не має права вчиняти дій, направлених на перевірку майнового стану боржника (стану рахунків боржника у банках), розшук боржника та/або його майна, зокрема грошових коштів боржника. На етапі вирішення питання про відкриття виконавчого провадження або повернення виконавчого документа у виконавця відсутній будь-який механізм, передбачений чинним законодавством, спрямований на перевірку відомостей щодо стану банківських рахунків боржника. Відповідно до ч. 2 ст. 24 ЗУ "Про виконавче провадження" на стадії вирішення питання про відкриття виконавчого провадження за таким критерієм, як місцезнаходження майна боржника, виконавець має дослідити цей критерій не в ракурсі фактичного знаходження майна у його (зазначеному стягувачем) місцезнаходженні, а саме для встановлення обставини наявності майна боржника в межах виконавчого округу приватного виконавця, за формальними ознаками - доданими стягувачем до заяви про примусове виконання рішення доказами місцезнаходження майна боржника на такій території. Отже, за наявності документального підтвердження відомостей про наявність такого майна в межах виконавчого округу приватного виконавця, зокрема відомостей про відкриті на ім`я боржника рахунки в банках або інших фінансових установах, виконавець має підстави для відкриття виконавчого провадження за таким критерієм, як місцезнаходження майна боржника.

Така правова позиція викладена в постанові ОП КГС ВС від 21.05.2021 у справі № 905/64/15, яка застосована, зокрема, в постановах КГС ВС від 19.12.2023 у справі № 917/1216/18 та від 04.04.2024 у справі № 913/262/22.

Суд встановив, що стягувач, звертаючись до приватного виконавця із заявою про відкриття виконавчого провадження, надав докази того, що боржник має відкриті рахунки у АТ "Ощадбанк", місцезнаходження якого м. Київ, що відноситься до виконавчого округу приватного виконавця.

4.2.3. Суд відхиляє твердження боржника про те, що рахунки були відкриті ним у Івано-Франківському обласному управлінні ПАТ "Ощадбанк", а тому не відносяться до рахунків, які відкриті у банківській установі, що розташована в м. Києві.

Відповідно до положень ст. 95 ЦК України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами та наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

За приписами ст. 2 ЗУ "Про банки і банківську діяльність" банк - юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги; банківські рахунки - рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов`язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів.

Відповідно до ст. 23 ЗУ "Про банки і банківську діяльність" банк має право відкривати відокремлені підрозділи (філії, відділення, представництва тощо) на території України. Згідно з п. 53 розділу VIII "Відокремлені підрозділи банку на території України" Положення про ліцензування банків, затвердженого постановою НБУ від 22.12.2018 № 149, банк може створювати на території України відокремлені підрозділи, які здійснюють банківську діяльність від імені банку (філії, відділення тощо), та відокремлені підрозділи, які виконують функції представництва та захисту інтересів банку та не здійснюють банківської діяльності (представництва). Банк може надавати банківські послуги за допомогою інших каналів обслуговування (банкомати, платіжні термінали, пункти самообслуговування, мобільні пристрої тощо), які не є відокремленими підрозділами банку. Отже, відповідно до ЗУ "Про банки і банківську діяльність" та Положення про ліцензування банків з метою поліпшення обслуговування клієнтів та виконання функцій, визначених банком, банк може відкривати структурні підрозділи (філії, відділення тощо), які здійснюють банківську діяльність від імені банку. Надання стягувачем доказів відкриття боржником рахунку у філії банку, якщо місцезнаходження банку - м. Київ, свідчить про знаходження майна боржника у м. Києві.

Такий правовий висновок викладений в постановах КГС ВС від 22.06.2023 у справі № 925/791/21, від 04.04.2024 у справі № 913/262/22.

4.3. Відповідно до ч. 3 ст. 343 ГПК України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Суд встановив, що приватний виконавець під час відкриття виконавчого провадження діяв відповідно до закону, в межах своїх повноважень і право заявника не було порушено. Відповідно, всі інші постанови були винесені приватним виконавцем правомірно.

4.4. Належить відмітити, що відповідно до ч. 1 ст. 339 ГПК України предметом оскарження можуть бути рішення, дії або бездіяльність приватного виконавця.

Під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених ЗУ "Про виконавче провадження" та іншими нормативно-правовими актами. На вказані документи, які формуються виконавцем в автоматизованій системі виконавчого провадження, накладається кваліфікований електронний підпис із застосуванням засобів кваліфікованого електронного підпису (п. 6 розділу І Інструкції).

Боржник в скарзі просить визнати неправомірними дії приватного виконавця щодо винесення постанов, хоча в цьому випадку належить оскаржувати саме рішення приватного виконавця, а не дії щодо винесення рішення.

4.5. З приводу заперечень стягувача та приватного виконавця стосовно компетенції господарського суду щодо оскарження постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди та витрат виконавчого провадження суд виходить з такого. Відповідно до приписів ч. 2 ст. 74 ЗУ "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом. Тобто до компетенції адміністративного суд належить оскарження рішень, дій чи бездіяльності саме щодо виконання постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди та витрат виконавчого провадження. Це передбачає оскарження вказаних постанов як окремих виконавчих документів з самостійних підстав. У цій справі вказані постанови оскаржуються з підстав неправомірного, на думку стягувача, відкриття виконавчого провадження і, як наслідок, відсутності у приватного виконався повноважень для винесення всіх інших постанов.

Суд вважає, що підстави оскарження вказаних постанов обумовлюють застосування ч. 1 ст. 74 ЗУ "Про виконавче провадження", відповідно до якої рішення, дії чи бездіяльність виконавця щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Вказаний висновок суду ґрунтується на одному з основних підходів Великої Палати Верховного Суду у визначенні юрисдикційності спорів, який сформульований як "один спір - одна справа". Він передбачає, що особі не потрібно звертатись до суду за захистом свого порушеного права чи інтересу декілька разів внаслідок існування юрисдикційних розмежувань. Такий підхід забезпечує дотримання принципу правової визначеності як складової частини верховенства права (п. 1 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

5. Висновки суду.

5.1. З огляду на викладене, у задоволенні скарги належить відмовити.

6. Судові витрати.

6.1. У відзиві на скаргу представниця приватного виконавця Косяк Наталія Вікторівна просила стягнути з заявника 30 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

6.2. Відповідно до ст. 344 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги. В ухвалі ОП КГС від 16.08.2024 зазначено, що правовідносини з розподілу витрат, пов`язаних з розглядом скарги є врегульованими спеціальними нормами, які містяться у розділі VI "Судовий контроль за виконанням судових рішень" (ст. 343 - 344 ГПК) з огляду на спеціальну правосуб`єктність приватного виконавця у сфері суспільних відносин, пов`язаних із оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності. Покладення судових витрат, пов`язаних з розглядом скарги, на заявника є можливим виключно у разі постановлення рішення про відмову в задоволенні його скарги (у разі встановлення судом необґрунтованості скарги згідно з приписами ст. 343 ГПК).

6.3. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

На підтвердження понесених витрат надано договір № 17/24 від 15.08.2024 про надання правової допомоги, укладений між приватним виконавцем Хорішко О. О. та адвокатським бюро "НАТАЛІЇ КОСЯК". У п. 1.1. цього договору передбачено, що його предметом є надання послуг адвоката, спрямованих на юридичний супровід питань, пов`язаних з оскарженням дій або бездіяльності приватного виконавця, стягнення шкоди (та всіх інших спорах, пов`язаних з діяльністю приватного виконавця) у справі № 909/601/23. Відповідно до п. 4.1.1. цього договору визначено фіксований розмір гонорару за надання послуг на всіх стадіях (частинах) судового розгляду у Господарському суді Івано-Франківської області у справі № 909/601/23 у розмірі 30 000 грн.

Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Згідно зі ст. 30 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Суд зобов`язаний тільки оцінити рівень адвокатських витрат (за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Аналогічний висновок міститься у постанові КГС ВС від 22.11.2023 у справі № 910/3758/22 (п. 5.21) з посиланням на постанову ОП КГС ВС від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 (п. 40, 46). Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст. 43 Конституції України.

Представником приватного виконавця Хорішко О. О. у справі була адвокат Косяк Наталія Вікторівна, повноваження якої підтверджуються ордером на надання правничої (правової) допомоги від 16.08.2024 серія АІ №1683260. Адвокат надала такий обсяг послуг: ознайомлення з матеріалами справи (виконавчого провадження НОМЕР_4); складання та направлення заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вих. №16/08 від 16.08.2024); формування правової позиції замовника щодо відзиву на скаргу; складання письмового відзиву на скаргу (вих. №20/08 від 20.08.2024); формування пакету документів та виготовлення копій (скан-копій) до письмових пояснень на скаргу.

ВП ВС у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 щодо змісту детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом виснувала, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права. У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Оскільки відповідно до ч. 4, 5 ст. 126 ГПК України відповідач заперечень щодо співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката не подав, суд вважає, що заявлена сума цих витрат у розмірі 30 000 грн належить до стягнення із заявника (боржника).

Керуючись ст. 232 - 235, 253 - 257, 339 - 344 ГПК України, суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні скарги АТ "Оператор газорозподільної системи "Тисменицягаз" від 21.06.2024 (вх. № 5700/24) на дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Хорішка О. О.

Стягнути з Акціонерного товариства "ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИТЕМИ "ТИСМЕНИЦЯГАЗ" (вул. Озерна, буд. 3, м. Тисмениця, Івано-Франківська обл., 77401, ідентифікаційний код 20538865) на користь приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хорішка Олександра Олександровича (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 25-А, корп. 1, оф. 2) 30 000 (тридцять тисяч) грн витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення і може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з моменту її оголошення.

Повний текст ухвали складено 04.11.2024.

Суддя О.В. Малєєва