Ухвала

від 16.05.2024 по справі 909/437/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 909/437/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

16.05.2024 м. Івано-Франківськ

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л. М., при секретарі судового засідання Андріїв Л.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву про забезпечення позову до подачі позовної заяви ОСОБА_1 від 09.05.2024 (вх.№12325/24 від 10.05.2024),

за участі:

представника заявника ОСОБА_2 ,

встановив: ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Івано-Франківської області з заявою про забезпечення позову до пред`явлення позову від 09.05.2024 (вх.№12325/24 від 10.05.2024), в якій просить суд забезпечити позов до подання позовної заяви шляхом:

- накладення арешту на частку Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАНІСЛАВЖИТЛОБУД» в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕБЛЕВА ФАБРИКА ІФ» (ідентифікаційний код 40906580) у розмірі 100% статутного капіталу;

- заборони ОСОБА_3 , Товариству з обмеженою відповідальністю «СТАНІСЛАВЖИТЛОБУД» або будь-яким іншим особам вчиняти дії, спрямовані на відчуження та/або розпорядження часткою у статутному капіталі ТОВ «МЕБЛЕВА ФАБРИКА ІФ» (ідентифікаційний код 40906580);

- заборони всім суб`єктам державної реєстрації та державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які уповноважені відповідно до законодавства України здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в т. ч. нотаріусам, іншим акредитованим суб`єктам, посадовим особам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проведення реєстраційних дій щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕБЛЕВА ФАБРИКА ІФ» (ідентифікаційний код 40906580), пов`язаних зі зміною розміру статутного капіталу, складу та відомостей про учасників, розміру їхніх часток, затвердження Статуту у новій редакції, внесення змін до Статуту, зміни кінцевого бенефіціарного власника; прийняття рішень про ліквідацію, реорганізацію (злиття, поділ) стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕБЛЕВА ФАБРИКА ІФ» (ідентифікаційний код 40906580), місцезнаходження: 76018, м. Івано-Франківськ, вул. Левинського, 1, до набрання законної сили рішенням суду за позовом ОСОБА_1 про визнання недійсними акту приймання-передачі частки у статутному капіталі товариства, договору купівлі- продажу частки у статутному капіталі товариства, рішень єдиного учасника товариства та скасування реєстраційних дій;

- накласти арешт на все майно, що належить відповідачеві ТОВ «МЕБЛЕВА ФАБРИКА ІФ» (ідентифікаційний код 40906580).

В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначає про те, що ОСОБА_3 , діючи як представник продавця ОСОБА_1 (директора, єдиного засновника (учасника) та кінцевого бенефіціарного власника ТОВ "МЕБЛЕВА ФАБРИКА ІФ" з часткою у статутному капіталі 100%) за довіреністю від 07.09.2023, за актом приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕБЛЕВА ФАБРИКА ІФ» (ідентифікаційний код 40906580) від 28.11.2023., а також у відповідності до умов договору №28/11/23-1 від 28.11.2023 купівлі-продажу частки, передала 100% частку у статутному капіталі ТОВ «МЕБЛЕВА ФАБРИКА ІФ», що належала ОСОБА_1 , покупцеві Товариству з обмеженою відповідальністю «СТАНІСЛАВЖИТЛОБУД» (ідентифікаційний код 35022452), у якому ОСОБА_3 була і залишається єдиним засновником (учасником) з часткою 100% та його кінцевим бенефіціарним власником. Заявник вважає, що такий правочин укладено представником ОСОБА_3 у своїх інтересах, умисно, недобросовісно, несправедливо, зловживаючи своїм правом, з метою виведення майна з власності ОСОБА_1 .

Також, зазначає, що заявниця має намір подати позов про визнання недійсними акту приймання-передачі частки у статутному капіталі товариства, договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства, рішень єдиного учасника товариства, проскасування реєстраційних дій (тобто корпоративний спір, що виникає з правочинів щодо частки (корпоративних прав) в юридичній особі за позовом учасника (засновника) юридичної особи, який вибув) та про стягнення (витребування) 100% частки у статутному капіталі ТОВ «МЕБЛЕВА ФАБРИКА ІФ».

Як вказує заявниця, станом на дату подання заяви про забезпечення позову існує реальна загроза того, що до завершення судового розгляду право власності на частку в статутному капіталі ТОВ «МЕБЛЕВА ФАБРИКА ІФ» може бути відчужене третім особам, що призведе до необхідності змінювати позовні вимоги, збільшення кількості учасників розгляду справи, ускладнення розгляду справи, порушення строків розгляду справи та унеможливить виконання рішення суду у випадку його задоволення. Заявник має підстави побоюватись, що відповідач (ТОВ «МЕБЛЕВА ФАБРИКА ІФ») в особі його одноосібного засновника (яким є ТОВ «СТАНІСЛАВЖИТЛОБУД») зможе розпорядитися своїм майном та відчужити його, що спричинить порушення майнових прав Заявника (позивача) у випадку задоволення позову про витребування 100% частки у статутному капіталі ТОВ «МЕБЛЕВА ФАБРИКА ІФ».

Розглянувши подану заяву про забезпечення позову, суд дійшов до висновку, що вона підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ст. 136 ГПК України. Господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) виключено; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) виключено; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (частина перша статті 137 ГПК України).

Відповідно до частини десятої статті 137 ГПК України заходи забезпечення позову не повинні порушувати прав інших акціонерів (учасників) господарського товариства. Зокрема, крім випадків, передбачених частиною дев`ятою цієї статті, заборона вчиняти дії має стосуватися лише акцій або корпоративних прав, безпосередньо пов`язаних з предметом спору.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачів, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Крім того, має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

За змістом статті 136 ГПК України обґрунтування щодо необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

При цьому, заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Згідно поданої заяви, предметом позову, який має намір подати заявниця, є вимоги про визнання недійсними акту приймання-передачі частки у статутному капіталі товариства, договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства, рішень єдиного учасника товариства, про скасування реєстраційних дій (тобто корпоративний спір, що виникає з правочинів щодо частки (корпоративних прав) в юридичній особі за позовом учасника (засновника) юридичної особи, який вибув) та про стягнення (витребування) 100% частки у статутному капіталі ТОВ «МЕБЛЕВА ФАБРИКА ІФ».

Положення Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" передбачають вчинення такої реєстраційної дії, як: заборони (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій; накладення/зняття арешту корпоративних прав (абзац 4, 5 пункту 2 частини 1 статті 25).

Також, пунктом 2 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" передбачена така підстава для відмови у державній реєстрації, як "у Єдиному державному реєстрі містяться відомості про судове рішення щодо заборони проведення реєстраційної дії".

Отже, заборона вчинення реєстраційних дій, накладення/зняття арешту корпоративних прав є одними із визначених законом способів забезпечення позову, який передбачений, зокрема, Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань".

За своєю суттю арешт майна - це тимчасовий захід, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження.

При вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном, та не позбавляється їх.

Судом враховано, що предметом позову, який має намір подати заявниця у даній справі є захист права власності позивача на частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕБЛЕВА ФАБРИКА ІФ».

Надавши оцінку доводам позивача, суд встановив, що у випадку подальшого відчуження частки у статутному капіталі ТОВ «МЕБЛЕВА ФАБРИКА ІФ» виконання майбутнього рішення буде ускладненим.

Невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на частку, шляхом заборони ОСОБА_3 , Товариству з обмеженою відповідальністю «СТАНІСЛАВЖИТЛОБУД» або будь-яким іншим особам вчиняти дії, спрямовані на відчуження та/або розпорядження часткою у статутному капіталі ТОВ «МЕБЛЕВА ФАБРИКА ІФ», а також заборони всім суб`єктам державної реєстрації та державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії проведення реєстраційних дій щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕБЛЕВА ФАБРИКА ІФ», утруднить можливість заявника (позивача) вчиняти дії, направлені на відновлення стану, який існував до порушення його прав. Тобто, існує обґрунтоване припущення про реальну та дійсну загрозу невиконання чи ускладнення виконання рішення суду.

При цьому судом враховано, що накладення арешту на частку Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАНІСЛАВЖИТЛОБУД» в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕБЛЕВА ФАБРИКА ІФ» носить тимчасовий характер, не завдасть шкоди та збитків ні відповідачам, ні самому Товариству та не позбавить можливості здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплати податків тощо, а лише тимчасово обмежить право учасників реалізувати корпоративні права щодо спірної частки.

Вжиття наведених заходів забезпечення позову спрямоване виключно на збереження існуючого становища та на ефективний захист порушених прав та інтересів позивача у випадку задоволення позову.

Враховуючи вищевикладені обставини та виходячи з вимог процесуального закону, який регулює підстави забезпечення позову та заходи забезпечення позову, зокрема, статей 136, 137 ГПК України, судом встановлено наявність зв`язку між вказаними вище заходами до забезпечення позову і предметом спору, який заявник має намір подати до суду, співмірність та адекватність заходів із позовними вимогами, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про наявність правових підстав задоволення поданої заяви про забезпечення позову в частині забезпечення позову до пред`явлення позову шляхом: накладення арешту на частку Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАНІСЛАВЖИТЛОБУД» в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕБЛЕВА ФАБРИКА ІФ» (у розмірі 100% статутного капіталу; заборони ОСОБА_4 , Товариству з обмеженою відповідальністю «СТАНІСЛАВЖИТЛОБУД» або будь-яким іншим особам вчиняти дії, спрямовані на відчуження та/або розпорядження часткою у статутному капіталі ТОВ «МЕБЛЕВА ФАБРИКА ІФ»; заборони всім суб`єктам державної реєстрації та державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які уповноважені відповідно до законодавства України здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в т. ч. нотаріусам, іншим акредитованим суб`єктам, посадовим особам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проведення реєстраційних дій щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕБЛЕВА ФАБРИКА ІФ», пов`язаних зі зміною розміру статутного капіталу, складу та відомостей про учасників, розміру їхніх часток, затвердження Статуту у новій редакції, внесення змін до Статуту, зміни кінцевого бенефіціарного власника; прийняття рішень про ліквідацію, реорганізацію (злиття, поділ) стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕБЛЕВА ФАБРИКА ІФ», до набрання законної сили рішенням суду за позовом ОСОБА_1 про визнання недійсними акту приймання-передачі частки у статутному капіталі товариства, договору купівлі- продажу частки у статутному капіталі товариства, рішень єдиного учасника товариства та скасування реєстраційних дій;

Можливість забезпечення позову в таких спорах підтверджено висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 07.09.2020 у справі № 904/1766/20 та від 23.07.2021 у справі № 910/20593/20, від 02.02.2022 у справі №910/16868/19.

Щодо заявленого заявницею способу забезпечення позову шляхом накладення арешту на все майно, що належить ТОВ «МЕБЛЕВА ФАБРИКА ІФ», суд зазначає наступне.

Як встановлено судом заява про вжиття заходів забезпечення позову подана до подання позову, предметом майбутнього позову є немайнові вимоги.

У заяві представник ОСОБА_1 , обґрунтовуючи необхідність накладення арешту на все майно, що належить товариству "МЕБЛЕВА ФАБРИКА ІФ" посилається на висновки Верховного Суду, наведені у пунктах 31-33 постанови від 11.12.2023 у справі № 904/1934/23. Господарський суд не погоджується із такими доводами, оскільки у вказаній постанові Верховний Суд звернув увагу на те, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін. Проте, заявник зазначив про майбутнє звернення з позовом із немайновими вимогами та не стосуються безпосередньо повернення/витребування нерухомого майна.

Таким чином, спірний вказаний захід забезпечення позову шляхом накладення арешту на все майно не є співмірним з предметом майбутнього спору у цій справі.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що за змістом пункту 1 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України, під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або кошти суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися коштами або майном, тому може застосуватися у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, коштів або про стягнення коштів. Сума арештованих коштів обмежується розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт має стосуватися майна, належного до предмета спору. Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 15.01.2019 у справі № 915/870/18, від 05.09.2019 у справі № 911/527/19, від 14.02.2020 у справі № 916/2278/19, від 26.11.2020 у справі № 911/949/20, від 24.05.2021 у справі № 910/3158/20, від 09.06.2021 у справі № 914/2438/20.

За наведеного, відсутні підстави для застосування такого способу забезпечення позову як накладення арешту на все майно, що належить ТОВ «МЕБЛЕВА ФАБРИКА ІФ».

У відповідності до ч. 3 ст. 138 Господарського процесуального кодексу України, у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред`явити позов протягом десяти днів, якщо інші строки не встановлено законом, а у разі подання заяви про арешт морського судна - тридцяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.

Керуючись статтями 136, 137, 139, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

заяву про забезпечення позову до подачі позовної заяви ОСОБА_1 від 09.05.2024 (вх.№12325/24 від 10.05.2024) задовольнити частково.

Накласти арешт на частку Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАНІСЛАВЖИТЛОБУД" (ідентифікаційний код 35022452) в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕБЛЕВА ФАБРИКА ІФ" (ідентифікаційний код 40906580) у розмірі 100% статутного капіталу.

Заборонити ОСОБА_3 , Товариству з обмеженою відповідальністю "СТАНІСЛАВЖИТЛОБУД" (ідентифікаційний код 35022452) або будь-яким іншим особам вчиняти дії, спрямовані на відчуження та/або розпорядження часткою у статутному капіталі ТОВ "МЕБЛЕВА ФАБРИКА ІФ" (ідентифікаційний код 40906580).

Заборонити всім суб`єктам державної реєстрації та державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які уповноважені відповідно до законодавства України здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в т. ч. нотаріусам, іншим акредитованим суб`єктам, посадовим особам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проведення реєстраційних дій щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕБЛЕВА ФАБРИКА ІФ" (ідентифікаційний код 40906580), пов`язаних зі зміною розміру статутного капіталу, складу та відомостей про учасників, розміру їхніх часток, затвердження Статуту у новій редакції, внесення змін до Статуту, зміни кінцевого бенефіціарного власника; прийняття рішень про ліквідацію, реорганізацію (злиття, поділ) стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕБЛЕВА ФАБРИКА ІФ" (ідентифікаційний код 40906580), місцезнаходження: 76018, м. Івано-Франківськ, вул.Левинського, 1, до набрання законної сили рішенням суду за позовом ОСОБА_1 про визнання недійсними акту приймання-передачі частки у статутному капіталі товариства, договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства, рішень єдиного учасника товариства та скасування реєстраційних дій.

В задоволенні іншої частини заяви - відмовити.

Ухвала про забезпечення позову набирає законної сили 16.05.2024 та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження відповідно до ч. 1 ст. 144 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала може бути оскаржена в порядку і строки, визначені статтями 253-259 Господарського процесуального кодексу України до суду апеляційної інстанції.

Ухвалу підписано 16.05.2024.

Суддя Неверовська Л.М.