Постанова

від 30.07.2024 по справі 909/437/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" липня 2024 р. Справа №909/437/24

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Кравчук Н.М.

суддів Плотніцький Б.Д. Скрипчук О.С.

секретар судового засідання Хом`як Х.А.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю

"Станіславжитлобуд" (вх. № ЗАГС 01-05/1516/24 від 28.05.2024)

на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 16.05.2024 (суддя Неверовська Л.М.) про забезпечення позову до подання позовної заяви

у справі № 909/437/24

за заявою: ОСОБА_1 , м. Івано-Франківськ

до відповідача-1: ОСОБА_2 , м. Івано-Франківськ

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславжитлобуд" (надалі ТзОВ "Станіславжитлобуд"), м. Івано-Франківськ

до відповідача-3: Товариства з обмеженою відповідальністю "Меблева Фабрика ІФ"</a> (надалі ТзОВ "Меблева Фабрика ІФ"), м. Івано-Франківськ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Кобилянської Анжели Богданівни,

м.Івано-Франківськ

про: визнання недійсним акта приймання-передачі частки у статутному капіталі ТзОВ "Меблева Фабрика ІФ", визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТзОВ "Меблева Фабрика ІФ", визнання недійсними рішень єдиного учасника Товариства, про скасування реєстраційних дій та стягнення (витребування) 100% частки у статутному капіталі ТзОВ "Меблева Фабрика ІФ",

за участю представників:

від заявника: не з`явився;

від відповідача-1, -2 (в режимі відеоконференції): Гаврилкіна В.В.;

від відповідача -3: не з`явився;

від третьої особи: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

10.05.2024 ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Івано-Франківської області з заявою про забезпечення позову до пред`явлення позову, в якій просила суд забезпечити позов до подання позовної заяви шляхом:

- накладення арешту на частку Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславжитлобуд" в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Меблева Фабрика ІФ» у розмірі 100% статутного капіталу;

- заборони ОСОБА_2 , Товариству з обмеженою відповідальністю "Станіславжитлобуд" або будь-яким іншим особам вчиняти дії, спрямовані на відчуження та/або розпорядження часткою у статутному капіталі ТзОВ «Меблева Фабрика ІФ»;

- заборони всім суб`єктам державної реєстрації та державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які уповноважені відповідно до законодавства України здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в т. ч. нотаріусам, іншим акредитованим суб`єктам, посадовим особам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проведення реєстраційних дій щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Меблева Фабрика ІФ», пов`язаних зі зміною розміру статутного капіталу, складу та відомостей про учасників, розміру їхніх часток, затвердження Статуту у новій редакції, внесення змін до Статуту, зміни кінцевого бенефіціарного власника; прийняття рішень про ліквідацію, реорганізацію (злиття, поділ) стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю «Меблева Фабрика ІФ» до набрання законної сили рішенням суду за позовом ОСОБА_1 про визнання недійсними акту приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства, договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства, рішень єдиного учасника Товариства та скасування реєстраційних дій;

- накладення арешту на все майно, що належить відповідачеві ТзОВ «Меблева Фабрика ІФ».

Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_2 , діючи як представник продавця ОСОБА_1 (директора, єдиного засновника (учасника) та кінцевого бенефіціарного власника ТзОВ "Меблева Фабрика ІФ" з часткою у статутному капіталі 100%) за довіреністю від 07.09.2023, за актом приймання-передачі частки у статутному капіталі ТзОВ «Меблева Фабрика ІФ» від 28.11.2023, а також у відповідності до умов договору №28/11/23-1 від 28.11.2023 купівлі-продажу частки, передала 100% частку у статутному капіталі ТзОВ «Меблева Фабрика ІФ», що належала ОСОБА_1 , покупцеві - ТзОВ "Станіславжитлобуд", у якому ОСОБА_2 була і залишається єдиним засновником (учасником) з часткою 100% та його кінцевим бенефіціарним власником. Заявник вважає, що такий правочин укладено представником ОСОБА_2 у своїх інтересах, умисно, недобросовісно, несправедливо, зловживаючи своїм правом, з метою виведення майна з власності ОСОБА_1 .

При цьому заявник зауважив, що має намір подати позов про визнання недійсними акта приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства, договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства, рішень єдиного учасника Товариства, про скасування реєстраційних дій (тобто корпоративний спір, що виникає з правочинів щодо частки (корпоративних прав) в юридичній особі за позовом учасника (засновника) юридичної особи, який вибув) та про стягнення (витребування) 100% частки у статутному капіталі ТзОВ «Меблева Фабрика ІФ».

На переконання заявника станом на дату подання заяви про забезпечення позову існує реальна загроза того, що до завершення судового розгляду право власності на частку в статутному капіталі ТзОВ «Меблева Фабрика ІФ» може бути відчужене третім особам, що призведе до необхідності змінювати позовні вимоги, збільшення кількості учасників розгляду справи, ускладнення розгляду справи, порушення строків розгляду справи та унеможливить виконання рішення суду у випадку його задоволення. Заявник має підстави побоюватись, що відповідач (ТзОВ «Меблева Фабрика ІФ») в особі його одноосібного засновника, яким є ТзОВ "Станіславжитлобуд", зможе розпорядитися своїм майном та відчужити його, що спричинить порушення майнових прав Заявника (позивача) у випадку задоволення позову про витребування 100% частки у статутному капіталі ТзОВ «Меблева Фабрика ІФ».

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 16.05.2024 у справі №909/437/24 заяву про забезпечення позову до подачі позовної заяви ОСОБА_1 задоволено частково. Накладено арешт на частку Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславжитлобуд" в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Меблева Фабрика ІФ» у розмірі 100% статутного капіталу. Заборонено ОСОБА_2 , Товариству з обмеженою відповідальністю "Станіславжитлобуд" або будь-яким іншим особам вчиняти дії, спрямовані на відчуження та/або розпорядження часткою у статутному капіталі ТзОВ «Меблева Фабрика ІФ». Заборонено всім суб`єктам державної реєстрації та державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які уповноважені відповідно до законодавства України здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в т. ч. нотаріусам, іншим акредитованим суб`єктам, посадовим особам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проведення реєстраційних дій щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Меблева Фабрика ІФ», пов`язаних зі зміною розміру статутного капіталу, складу та відомостей про учасників, розміру їхніх часток, затвердження Статуту у новій редакції, внесення змін до Статуту, зміни кінцевого бенефіціарного власника; прийняття рішень про ліквідацію, реорганізацію (злиття, поділ) стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю «Меблева Фабрика ІФ», до набрання законної сили рішенням суду за позовом ОСОБА_1 про визнання недійсними акта приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства, договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства, рішень єдиного учасника Товариства та скасування реєстраційних дій. В задоволенні іншої частини заяви - відмовлено.

При прийнятті оскаржуваної ухвали судом першої інстанції враховано, що предметом позову, який має намір подати заявник у даній справі, є захист права власності позивача на частку у статутному капіталі ТзОВ «Меблева Фабрика ІФ». При цьому суд встановив, що у випадку подальшого відчуження частки у статутному капіталі ТзОВ «Меблева Фабрика ІФ» виконання майбутнього рішення буде ускладненим. Невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на частку, шляхом заборони ОСОБА_2 , ТзОВ "Станіславжитлобуд" або будь-яким іншим особам вчиняти дії, спрямовані на відчуження або розпорядження часткою у статутному капіталі ТзОВ «Меблева Фабрика ІФ», а також заборони всім суб`єктам державної реєстрації та державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії проведення реєстраційних дій щодо ТзОВ «Меблева Фабрика ІФ», утруднить можливість заявника (позивача) вчиняти дії, направлені на відновлення стану, який існував до порушення його прав. Тобто, існує обґрунтоване припущення про реальну та дійсну загрозу невиконання чи ускладнення виконання рішення суду. Водночас, суд врахував, що накладення арешту на частку ТзОВ "Станіславжитлобуд" в статутному капіталі ТзОВ «Меблева Фабрика ІФ» носить тимчасовий характер, не завдасть шкоди та збитків ні відповідачам, ні самому Товариству та не позбавить можливості здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплати податків тощо, а лише тимчасово обмежить право щодо спірної частки.

Щодо заявленого заявником способу забезпечення позову шляхом накладення арешту на все майно, що належить ТзОВ «Меблева Фабрика ІФ», суд врахував правові висновки Верховного Суду, який неодноразово зазначав, що за змістом пункту 1 частини 1 статті 137 ГПК України, під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно або кошти суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися коштами або майном, тому може застосуватися у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, коштів або про стягнення коштів. Сума арештованих коштів обмежується розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт має стосуватися майна, належного до предмета спору. Відтак, суд дійшов висновку, що відсутні правові підстави для застосування такого способу забезпечення позову, як накладення арешту на все майно, що належить ТзОВ «Меблева Фабрика ІФ».

ТзОВ "Станіславжитлобуд" подало апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Івано-Франківськоїобласті від 16.05.2024 року у справі №909/437/24, в якій просить скасувати зазначену ухвалу суду в частині задоволення заяви про забезпечення позову у даній справі.

Скаржник вважає оскаржувану ухвалу незаконною та необґрунтованою. Зазначає, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання, як до, так і після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову та їх оцінка судами з належним відображенням у судових рішеннях висновків здійсненої оцінки. Однак, ОСОБА_1 при поданні заяви про забезпечення позову до пред`явлення позову не надано суду доказу, що майбутній відповідач може відчужити третім особам право власності на частку в статутному капіталі ТзОВ «Меблева Фабрика ІФ». Більш того, як акт приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства, так і договір купівлі-продажу цієї частки, які планує у майбутньому оскаржити заявник, датовані 28.11.2023. Однак, починаючи з цього періоду до дати прийняття оскаржуваної ухвали, що становить майже пів року, відповідач не вчиняв жодних дій, які б могли свідчити про його намір відчужити третім особам право власності на частку в статутному капіталі ТзОВ «Меблева Фабрика ІФ». Також скаржник зауважує, що заявником не надано доказів того, що спірна частка у статутному капіталі ТзОВ «Меблева Фабрика ІФ» взагалі належала ОСОБА_1 , яка, обґрунтовуючи свою заяву про забезпечення позову до пред`явлення позову зазначила, щозаявник має підстави побоюватись, що відповідач -ТзОВ «Меблева Фабрика ІФ» в особі його одноосібного засновника, яким є ТзОВ "Станіславжитлобуд", зможе розпорядитися своїм майном та відчужити його, що спричинить порушення майнових прав Заявника (позивача) у випадку задоволення позову про витребування 100% частки у статутному капіталі ТзОВ «Меблева Фабрика ІФ».

ОСОБА_1 у письмовому відзиві на апеляційну скаргу не погоджується з доводами скаржника, вважає їх такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, який постановляючи оскаржувану ухвалу, не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, належно перевірив доводи заявника, викладені у заяві, вжив заходів до всебічного та повного дослідження обставин справи, ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення.

На переконання заявника правильним та обґрунтованим є вжиття судом першої інстанції заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на спірне майно (100% частки в статутному капіталі ТзОВ "Меблева Фабрика ІФ") для забезпечення виконання можливого в майбутньому рішення суду про витребування 100% частки статутного капіталу ТОВ "Меблева Фабрика ІФ", оскільки спірна частка може бути відчужена до завершення розгляду спору, що призведе до необхідності звернення позивача до суду з іншими позовами, так як даний спосіб захисту не призведе до поновлення прав позивача у одному судовому провадженні (у випадку задоволення позову). Водночас, місцевий господарський суд цілком обґрунтовано врахував, що звертаючись з вказаними вимогами до суду, позивач обрав такий спосіб захисту порушеного права (права власності позивача на 100% частки у статутному капіталі ТзОВ "Меблева Фабрика ІФ"), який поверне сторін спору у становище, в якому вони перебували до імовірного порушення прав ОСОБА_1 , а також відновить порушене право власності останньої на 100% частки у статутному капіталі ТзОВ "Меблева Фабрика ІФ". Водночас, вимога заявника щодо заборони проводити реєстраційні дії щодо зміни часток засновників (учасників) у статутному капіталі, зміну розміру статутного капіталу кореспондуються у даному випадку з вимогами про витребування 100% частки у статутному капіталі ТзОВ «Меблева фабрика ІФ», про визнання недійсним акта приймання-передачі частки у статутному капіталі ТзОВ «Меблева фабрика ІФ», визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТзОВ «Меблева фабрика ІФ», визнання недійсними рішень єдиного учасника Товариства та про скасування реєстраційних дій. При цьому просить врахувати, що ОСОБА_1 володіла часткою у статутному капіталі ТзОВ «Меблева фабрика ІФ» у розмірі 100%, яка незаконно вибула з її володіння внаслідок укладення оспорюваних договору № 28/11/23-1 від 28.11.2023 купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства та укладеного на його підставі акта приймання-передачі частки у статутному капіталі ТзОВ "Меблева фабрика ІФ". Наголошує, що вжиття заходів забезпечення позову у цій справі спрямоване виключно на збереження існуючого становища та на ефективний захист порушених прав та інтересів позивача щодо 100% частки в статутному капіталі ТзОВ «Меблева фабрика ІФ».

Заявник зауважує, що ОСОБА_2 та ТзОВ «Станіславжитлобуд» вчиняли спроби щодо подальшого відчуження спірної частки у розмірі 100 % в статутному капіталі ТзОВ «Меблева фабрика ІФ», про що свідчить: Рішення єдиного учасника ТзОВ «Станіславжитлобуд» №18/04-1 від 18.04.2024, акт приймання-передачі частки у статутному капіталі ТзОВ «Меблева фабрика ІФ» від 20.05.2024 та заява ОСОБА_3 за формою 9 щодо державної реєстрації зміни учасника юридичної особи, вимоги нотаріального засвідчення/посвідчення. Разом з тим, застосування заходів забезпечення позову лише тимчасово унеможливлює відчуження спірної частки та забороняє державним реєстраторам вчиняти реєстраційні дії щодо ТзОВ «Меблева фабрика ІФ», вносити зміни до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, про зміну частки засновника (учасника) у статутному капіталі та зміну розміру статутного капіталу Товариства, що не має своїм наслідком будь-якого перешкоджання його господарській діяльності та спрямовано на запобігання ймовірним порушенням речових прав позивача та забезпечують збалансованість інтересів сторін. Просить ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 16.05.2024 у справі № 909/437/24 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідачі-1,-3 та третя особа не надали суду письмових відзивів на апеляційну скаргу.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.05.2024 справу № 909/437/24 розподілено до розгляду судді-доповідачу Кравчук Н.М., склад колегії сформований з суддів: Кравчук Н.М. - головуючий суддя, судді: Скрипчук О.С. та Матущак О.І.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 24.06.2024 року (головуючий-суддя Н.М. Кравчук, судді: О.І. Матущак, О.С. Скрипчук) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТзОВ «Станіславжитлобуд» на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 16.05.2024 року та призначено розгляд справи №909/437/24 в судовому засіданні на 23.07.2024. Ухвалою суду від 23.07.2024 розгляд справи відкладено на 30.07.2024.

У зв`язку із перебуванням у відпустці судді-члена колегії Матущака О.І. та склад судової колегії Західного апеляційного господарського суду змінився, що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.07.2024 року.

Представник відповідача-1 та відповідача-2 в судовому засіданні в режимі відеоконференції підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі.

Заявник не делегував уповноваженого представника в судове засідання, подав через систему «Електронний суд» заяву (вх. № 01-04/4978/24 від 30.07.2024), в якій просить розгляд справи № 909/437/24 проводити за відсутності представника ОСОБА_1 .

Відповідач-3 та третя особа не делегували уповноважених представників в судове засідання, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Суд враховує, що ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 23.07.2024 у справі №909/437/24, оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень України. Зміст даної ухвали є загальнодоступним.

Учасники справи зобов`язані з розумним інтервалом часу самі цікавитись провадженням у їх справі, добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Згідно з положеннями статті 129 Конституції України, статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Враховуючи практику Верховного Суду та Європейського Суду з прав людини з даного питання, й те, що явка сторін у справі не визнавалася судом обов`язковою, участь у судовому засіданні є правом, а не обов`язком сторони, колегія суддів прийшла до висновку, що відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, справу може бути розглянуто при відсутності уповноважених представників відповідача-3 та третьої особи.

При прийнятті постанови суд апеляційної інстанції виходив з наступного.

У відповідності до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Право на ефективний засіб юридичного захисту» встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі навіть, якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.

Частиною 1 статті 137 ГПК України передбачено, що позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Суд може застосовувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 та ч. 4 статті 137 ГПК України).

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Підставами забезпечення позову є: 1) наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі; 2) наявність неможливості захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття таких заходів; 3) необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав, свобод та інтересів позивача в разі невжиття цих заходів. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 21.02.2020 року у справі №910/9498/19, від 17.09.2020 року у справі №910/72/20, від 15.01.2021року у справі №914/1939/20, від 16.02.2021року у справі №910/16866/20, від 15.04.2021року у справі №910/16370/20, від 24.06.2022року у справі №904/3783/21, від 26.09.2022року у справі №911/3208/21.

Згідно правових висновків наведених Верховним Судом у постанові від 05.07.2024 справа № 910/6287/23 у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення.

У випадку, якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в цьому випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (правова позиція, викладена у постанові Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.10.2019 у справі №904/2285/19, від 16.03.2020 у справі №916/3245/19, від 21.10.2021 у справі №910/20007/20).

Колегія суддів зазначає, що обрання належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Крім того, під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Водночас, для вирішення питання про наявність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову та вжиття відповідних заходів має значення правильне визначення предмета спору.

Згідно поданої заявником заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви вбачається, що предметом позову, який має намір подати ОСОБА_1 , є вимоги про визнання недійсними акта приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства, договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства, рішень єдиного учасника Товариства, про скасування реєстраційних дій (тобто корпоративний спір, що виникає з правочинів щодо частки (корпоративних прав) в юридичній особі за позовом учасника (засновника) юридичної особи, який вибув) та про стягнення (витребування) 100% частки у статутному капіталі ТзОВ «Меблева Фабрика ІФ».

Положення Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" передбачають вчинення такої реєстраційної дії, як: заборони (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій; накладення/зняття арешту корпоративних прав (абзац 4, 5 пункту 2 частини 1 статті 25 названого Закону).

Також, пунктом 2 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" передбачена така підстава для відмови у державній реєстрації, як "у Єдиному державному реєстрі містяться відомості про судове рішення щодо заборони проведення реєстраційної дії".

Отже, заборона вчинення реєстраційних дій, накладення/зняття арешту корпоративних прав є одними із визначених законом способів забезпечення позову, який передбачений, зокрема, Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань".

За своєю суттю арешт майна - це тимчасовий захід, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження. При вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном, та не позбавляється їх.

При цьому, колегія суддів враховує, що предметом позову, який має намір подати заявник у даній справі є захист права власності на частку у статутному капіталі ТзОВ «Меблева Фабрика ІФ».

Отже, в даному випадку має досліджуватись така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а також має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як ефективний захист або поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Заявник зазначив, що станом на дату подання заяви про забезпечення позову існує реальна загроза того, що до завершення судового розгляду право власності на частку в статутному капіталі ТзОВ «Меблева Фабрика ІФ» може бути відчужене третім особам, що призведе до необхідності змінювати позовні вимоги, збільшення кількості учасників розгляду справи, ускладнення розгляду справи, порушення строків розгляду справи та унеможливить виконання рішення суду у випадку його задоволення. Заявник має підстави побоюватись, що відповідач (ТзОВ «Меблева Фабрика ІФ») в особі його одноосібного засновника (яким є ТзОВ "Станіславжитлобуд") зможе розпорядитися своїм майном та відчужити його, що спричинить порушення майнових прав Заявника (позивача) у випадку задоволення позову про витребування 100% частки у статутному капіталі ТзОВ «Меблева Фабрика ІФ».

Колегія суддів зауважує, що заборона державним реєстраторам вчиняти, здійснювати (проводити) реєстраційні дії передбачені Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» щодо ТзОВ «Меблева Фабрика ІФ» логічно обумовлена можливістю повторного відчуження частки або зміни розміру частки, а відтак і прийняттям відповідних рішень і внесення змін до Державного реєстру.

Надавши оцінку доводам заявника, наведеним у заяві про забезпечення позову, до подання позовної заяви, враховуючи встановлені обставини, на які заявник покликався, як на підставу вжиття заходів забезпечення позову, колегія суддів погоджується з висновком судку першої інстанції, що у випадку відчуження частки у статутному капіталі ТзОВ «Меблева Фабрика ІФ» виконання майбутнього рішення буде ускладненим.

Невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на частку, шляхом заборони ОСОБА_2 , ТзОВ «Станіславжитлобуд» або будь-яким іншим особам вчиняти дії, спрямовані на відчуження або розпорядження часткою у статутному капіталі ТзОВ «Меблева Фабрика ІФ», а також заборони всім суб`єктам державної реєстрації та державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії проведення реєстраційних дій щодо ТзОВ «Меблева Фабрика ІФ», утруднить можливість заявника (позивача) вчиняти дії, направлені на відновлення порушених прав. Тобто, існує обґрунтоване припущення про реальну та дійсну загрозу невиконання чи ускладнення виконання рішення суду.

Водночас, заборона державним реєстраторам вносити зміни до реєстру є тимчасовою та не має своїм наслідком будь-якого перешкоджання господарській діяльності Товариства. Тобто, вжиття заходів забезпечення позову спрямоване на запобігання імовірним порушенням прав заявника, забезпечуючи збалансованість інтересів сторін.

При цьому, колегія суддів вважає підставним висновок суду першої інстанції, що вжиття таких заходів забезпечення позову, як накладення арешту на частку ТзОВ «Станіславжитлобуд» в статутному капіталі ТзОВ «Меблева Фабрика ІФ» носить тимчасовий характер, не завдасть шкоди та збитків ні відповідачам, ні самому Товариству та не позбавить можливості здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплати податків тощо, а лише тимчасово обмежить право учасників реалізувати корпоративні права щодо спірної частки.

Вжиття наведених заходів забезпечення позову спрямоване виключно на збереження існуючого становища та на ефективний захист порушених прав та інтересів позивача у випадку задоволення позову.

Враховуючи встановлені обставини, колегія суддів вбачає наявність зв`язку між вказаними вище заходами до забезпечення позову і предметом спору, який заявник має намір подати до суду, співмірність та адекватність заходів із позовними вимогами, у зв`язку з чим місцевий господарський суд дійшов підставного та обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення в цій частині заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви.

При цьому колегія суддів враховує, що можливість забезпечення позову в таких спорах підтверджено висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 07.09.2020 справа № 904/1766/20, від 23.07.2021 справа № 910/20593/20, від 02.02.2022 справа №910/16868/19.

Водночас суд апеляційної інстанції зауважує, що при забезпеченні позову відповідачам матеріальних збитків спричинено не буде та не будуть порушені права відповідачів, у зв`язку з чим підстави, з якими законодавець встановив обов`язок суду на застосування зустрічного забезпечення, згідно ч.1 ст. 141 ГПК України відсутні.

Разом з тим, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів, оскільки обмеження можливості суб`єкта господарювання володіти та користуватися власним майном може призвести до незворотних правових наслідків, в т.ч. майнового характеру.

Заходами забезпечення позову не повинна блокуватися господарська діяльність юридичної особи.

Як зазначалось вище, у заяві про забезпечення позову заявник також просив накласти арешт на все майно, що належить ТзОВ «Меблева Фабрика ІФ».

Втім, такий захід забезпечення позову як накладення арешту на все майно обмежує право особи користуватися та розпоряджатися таким майном, тому може застосуватися у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.

Відповідних правових висновків дотримується Верховний Суд, зокрема у своїх постановах від 07.09.2021 у справі №910/6481/21, від 15.09.2023 у справі №917/453/23, від 24.01.2024 у справі № 755/12931/23, від 21.02.2024 у справі № 910/15634/23, від 09.04.2024 у справі № 917/1610/23, від 09.05.2024 у справі № 910/6287/23.

Відтак, заявником не дотримано принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позовними вимогами. Отже, обраний позивачем такий захід забезпечення позову, як накладення арешту на все майно не є належним у даній справі, про що судом першої інстанції зроблено вірний висновок.

З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов підставного висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову в частині накладення арешту на все майно, що належить ТзОВ «Меблева Фабрика ІФ». Водночас, колегія суддів зауважує, що ухвала Господарського суду Івано-Франківської області від 16.05.2024 у даній справі в частині відмови у задоволенні вказаного заходу забезпечення позову не оскаржується.

Підсумовуючи вищевказане, враховуючи встановлені обставини, суд апеляційної інстанції констатує, що доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги, ці доводи не спростовують висновків, покладених в основу оскарженої ухвали місцевого господарського суду. Наведені в апеляційній скарзі аргументи ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм процесуального права.

За приписами статті 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для даної справи, надав належну оцінку дослідженим доказам.

Ухвала Господарського суду Івано-Франківської області від 16.05.2024 у справі №909/437/24 прийнята у відповідності до норм процесуального права, яку необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись, ст. ст. 255, 269, 270, 271, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславжитлобуд" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Івано-Франкіфвської області від 16.05.2024 року у справі №909/437/24 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст.ст. 287-288 ГПК України.

5. Справу повернути до Господарського суду Івано-Франківської області.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий-суддя Н.М. Кравчук

Судді Б.Д. Плотніцький

О.С. Скрипчук