Рішення

від 01.05.2024 по справі 911/2/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" травня 2024 р. м. Київ Справа № 911/2/24

Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М., за участю секретаря судового засідання Тимошенка Д.Ю., розглянувши заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю « 104.ЮА» про розподіл судових витрат у справі № 911/2/24 за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю « 104.ЮА» (03134, м. Київ, пр. Корольова Академіка, будинок 1, код: 39142689)

до

Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» (08150, Київська обл., Фастівський р-н, м. Боярка, вул. Шевченка Т., будинок 178, код: 20578072)

про стягнення 5035971,38 гривень,

за участю представників учасників справи:

від позивачів:Булат Н.О.;

від відповідача:Широкопояс О.В.;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 10.04.2024 у справі № 911/2/24 позов Товариства з обмеженою відповідальністю « 104.ЮА» задоволено частково та вирішено стягнути з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю « 104.ЮА» 4195361,80 гривень основного боргу, 75957,85 гривень інфляційних втрат, 64475,64 гривень 3% річних, 695635,90 гривень пені та 60377,17 гривень судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Представником позивача (надалі також заявник) в підсистемі «Електронний суд» 15.04.2024 сформовано заяву, яка зареєстрована судом 16.04.2024, про розподіл судових витрат, у якій заявник просить суд стягнути з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю « 104.ЮА» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 503597,14 гривень. До вказаної заяви представником позивача долучено докази, що підтверджують обсяг наданих послуг та розмір витрат, які понесені позивачем на професійну правничу допомогу пов`язаних із розглядом цієї справи.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.04.2024 заяву представника позивача про розподіл між сторонами судових витрат призначено до розгляду на 01.05.2024.

Представником відповідача в підсистемі «Електронний суд» 24.04.2024 сформовано заперечення на заяву позивача про розподіл судових витрат.

Заперечення відповідача аргументовані тим, що приписами ст. 221 Господарського процесуального кодексу України визначено, що вирішення питання про судові витрати після ухвалення рішення можливе за умови наявності саме поважних причин, що перешкоджають подати такі докази до закінчення судових дебатів. Проте, як вказує відповідач, всупереч приписам вказаної статті, позивач не навів жодних поважних причин, що унеможливлювали подання до суду доказів понесення судових витрат до закінчення судових дебатів.

Зважаючи на те, що представником позивача не наведено обґрунтувань поважності причин не подання таких доказів суду до закінчення судових дебатів, а також те, що заява про розподіл судових витрат подана після закінчення судових дебатів у справі, відповідач просить суд відмовити у задоволенні відповідної заяви.

В судове засідання 01.05.2024 з`явились представники позивача та відповідача.

Розглянувши в судовому засіданні заяву позивача про розподіл судових витрат, суд дійшов наступних висновків.

Частинами 1, 3 статті 221 Господарського процесуального кодексу України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

За змістом статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частинами 1, 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Судом встановлено, що представник позивача звернувся до суду із заявою про розподіл судових витрат, повідомивши при цьому, у позовній заяві, що відповідні докази понесення судових витрат будуть надані до суду до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Також, судом встановлено, що із заявою про розподіл судових витрат представник позивача звернувся до суду 15.04.2024, тобто у строки визначені ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом ч.ч. 2-5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З наведених вище норм вбачається, що розмір витрат на оплату послуг адвоката обмежений їх співмірністю зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін (ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 Кодексу).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правничої допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: 1) фіксованого розміру; 2) погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Вказані висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 (пункти 130-134).

З наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представником позивача надано до суду копії: договору про надання правничої допомоги від 22.12.2023 № 38А360-610-23, укладеного між позивачем (замовником) та адвокатським об`єднанням «Лігал Інлайтен» (виконавець); звіту про фактично надані послуги; акту про надання послуг від 11.04.2024, підписаного між позивачем та виконавцем на загальну суму 503597,14 гривень.

Так, за умовами укладеного між замовником і виконавцем договору, останній зобов`язується надавати комплекс послуг правничої допомоги, а замовник приймати та оплачувати їх (пункт 1.1.).

Згідно п. 3.1. договору вартість послуг виконавця, з урахуванням ПДВ 20%, складається з: плати, що розраховується як 5% від ціни позову (-ів), поданого (-их) виконавцем в інтересах замовника (пп. 3.1.1.); плати, що розраховується як 5% від ціни позову (-ів), поданого (-их) виконавцем в інтересах замовника, у випадку прийняття судом позитивного на користь замовника судового рішення (гонорар успіху) (пп. 3.1.2.); плати, що розраховується як 50% від стягнутих та/або перерахованих на користь замовника внаслідок претензійно-позовної роботи виконавця, коштів штрафних та/або фінансових санкцій (інфляційні нарахування, проценти річних, пеня) (пп. 3.1.3.).

Верховний Суд у постанові від 02.02.2023 № 915/606/21 зазначив про те, що у разі погодження між адвокатом (адвокатським бюро/об`єднанням) та клієнтом фіксованого розміру гонорару такий гонорар обчислюється без прив`язки до витрат часу адвоката на надання кожної окремої послуги. Фіксований розмір гонорару не залежить від витраченого адвокатом (адвокатським бюро/об`єднанням) часу на надання правничої допомоги клієнту.

Таким чином, з огляду на визначення між адвокатом та клієнтом в договорі розміру гонорару адвоката у фіксованому розмірі, відсутня необхідність подання детального опису робіт як-то у формі окремого розрахунку, так і у формі акту приймання-передачі наданих послуг, оскільки з поданих документів та обставин справи можна встановити дійсний обсяг проведеної адвокатом роботи та її вартості.

Отже, наявними у матеріалах справи доказами підтверджено, що загальний розмір фактично понесених позивачем витрат на професійну правову допомогу пов`язаних із розглядом цієї справи становить 503597,14 гривень.

Між тим, правовий аналіз положень статті 221 Господарського процесуального кодексу України дає підстави дійти висновку про те, що розподіл судових витрат після ухвалення рішення по суті позовних вимог може здійснюватись судом, за одночасної наявності таких умов: (1) неможливість подання стороною з поважних причин до закінчення судових дебатів у справі доказів, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат; (2) наявність заяви сторони, поданої закінчення судових дебатів у справі.

Суд зауважує, що у постанові Верховного Суду від 10.01.2024 у справі № 285/5547/21, колегія суддів дійшла висновку, що у випадку якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин не подання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі; у разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат.

Господарський процесуальний кодекс України не надає визначення ознак та поняттю «поважна причина», однак за усталеною практикою поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами або труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій, що підтверджено належними доказами.

Виходячи з приписів ст. 221 Господарського процесуального кодексу України у заяві про вирішення питання про судові витрати заявник має навести причини пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними, і на підтвердження своїх доводів заявник має надати до заяви докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений процесуальним законом строк у заявника не було можливості.

Судом встановлено, що умовами договору про надання правничої допомоги від 22.12.2023 № 38А360-610-23, укладеного між позивачем та адвокатським об`єднанням «Лігал Інлайтен» визначено, що гонорар адвоката встановлено у фіксованому розмірі, порядок обчислення якого визначається у відсотковому співвідношенні по-перше до ціни позову, а по-друге до ціни позову у випадку ухвалення судом позитивного рішення на користь замовника.

Звертаючись з позовом до суду позивач у позовній заяві навів попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він очікує понести у зв`язку із розглядом справи, який становить 503597,14 гривень оплата правової допомоги, з яких: 251798,57 гривень плата, що розраховується як 5% від ціни позову; 251798,57 гривень гонорар успіху - 5% від ціни позову, у випадку прийняття рішення на користь позивача.

Тобто як на момент звернення до суду з позовом, так і до закінчення судових дебатів у цій справі позивач, враховуючи відсутність необхідності подання детального опису робіт, зокрема у формі окремого розрахунку або акту приймання-передачі наданих послуг, з огляду на визначення між адвокатом та клієнтом в договорі розміру гонорару адвоката у фіксованому розмірі, був обізнаний із розміром суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною і мав всі процесуальні можливості реалізувати свої права та надати суду необхідні докази, що підтверджують розмір понесених ним судових витрат, до закінчення у цій справі судових дебатів.

Проте, у поданій до суду заяві про вирішення питання про судові витрати позивач не навів суду жодних поважних причин неможливості подання ним до закінчення судових дебатів у справі доказів, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З огляду на те, що позивачем у заяві про розподіл судових витрат не наведено обґрунтувань поважності причин не подання суду доказів, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, до закінчення судових дебатів у справі, зважаючи на те, що на момент ухвалення рішення всі необхідні докази були наявні у його розпорядження, суд дійшов висновку, що заява представника Товариства з обмеженою відповідальністю « 104.ЮА» про розподіл судових витрат у справі № 911/2/24 задоволенню не підлягає, що зумовлює висновки суду про відмову в прийнятті додаткового рішення у справі.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 73, 76, 77, 80, 86, 123, 126, 129, 221, 232, 233, 236-238, 240, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю « 104.ЮА» відмовити.

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення у відповідності до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст додаткового рішення складено та підписано 15.05.2024.

Суддя Р.М. Колесник