Постанова

від 16.05.2024 по справі 560/18111/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/18111/23

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Матущак В.В.

Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П.

16 травня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Полотнянка Ю.П.

суддів: Драчук Т. О. Смілянця Е. С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Щиборівської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Хмельницьке виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство» до Щиборівської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області про визнання протиправним та нечинним рішення,

В С Т А Н О В И В :

Приватне акціонерне товариство "Хмельницьке виробниче сільськогосподарсько-робоводне підприємство" звернулось до суду з позовом до Щиборівської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області про визнання протиправним та нечинним рішення.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 16.01.2024 позов задоволено.

Визнано протиправним та нечинним з моменту прийняття рішення позачергової двадцять восьмої сесії Щиборівської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області восьмого скликання від 27.06.2023 №1 "Про внесення змін до рішення сільської ради від 27.04.2022 №2 "Про встановлення на території Щиборівської сільської ради місцевих податків і зборів", в частині внесення змін до рішення Щиборівської сільської ради "Про встановлення на території Щиборівської сільської ради місцевих податків і зборів" від 27.04.2022 №2, в частині встановлення, у додатку 3.1 Положення "Ставки земельного податку", ставки земельного податку за земельні ділянки водного фонду, по коду цільового призначення 10.07 "Для рибогосподарських потреб", для юридичних осіб: нормативну грошову оцінку яких проведено (незалежно від місцезнаходження), в розмірі 12% нормативної грошової оцінки земельної ділянки та за земельні ділянки за межами населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено, в розмірі 12% від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по області.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині визнання протиправним та нечинним з моменту прийняття рішення позачергової двадцять восьмої сесії Щиборівської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області восьмого скликання від 27.06.2023 N 1 "Про внесення змін до рішення сільської ради від 27.04.2022 N 2 "Про встановлення на території Щиборівської сільської ради місцевих податків і зборів", в частині внесення змін до рішення Щиборівської сільської ради "Про встановлення на території Щиборівської сільської ради місцевих податків і зборів" від 27.04.2022 N 2, в частині встановлення, у додатку 3.1 Положення "Ставки земельного податку", ставки земельного податку за земельні ділянки водного фонду, по коду цільового призначення 10.07 "Для рибогосподарських потреб", для юридичних осіб: нормативну грошову оцінку яких проведено (незалежно від місцезнаходження), в розмірі 12 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки. В іншій частині рішення залишити без змін.

В обгрунтування доводів апедяційної скарги апелянт зазначив, що зі змісту Податкового кодексу України вбачається, що законодавством проведено диференціацію ставок земельного податку виключно за двома (а не трьома, як зазначено судом першої інстанції) підставами: 1) на земельні ділянки норматину грошову оцінку яких проведено (незалежно від місця знаходження) (ст.274 ПК) та 2) на земельні ділянки нормативно грошову оцінку не проведено (ст.277 ПК). Саме за такими підставами і встановлено ставки податку в оскаржуваному рішенні сільської ради. Також апелянт зазначає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами порушення відповідачем при затвердженні ставок земельного податку його безпосереднього права чи інтересу.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечив проти змісту і вимог апеляційної скарги, вважає її необгрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як встановлено судом першої інстанції, приватне акціонерне товариство "Хмельницьке виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою водного фонду серії І-ХМ №000588 від 15.11.2000, має право постійного користування землею з кадастровим номером:

- 6822785500:04:001:0001 площею 789,0443 га, цільове призначення землі: 10.07 для рибогосподарських потреб (земельна ділянка розташована за межами населеного пункту с. Кузьмин на території Щиборівської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, нормативно грошову оцінку землі проведено);

- 6822785500:01:008:0250 площею 0,8901 га, цільове призначення землі: 10.07 для рибогосподарських потреб (земельна ділянка розташована за межами населеного пункту с. Кузьмин на території Щиборівської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, нормативно грошову оцінку землі не проведено).

24.11.2022 Щиборівська сільська рада Хмельницького району Хмельницької області прийняла рішення "Про затвердження технічної документації з грошової оцінки земельної ділянки водного фонду, яка перебуває в постійному користуванні ПрАТ "Хмельницькрибгосп", яким затвердила технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельної ділянки водного фонду, яка знаходиться в постійному користуванні ПАТ "Хмельницьке виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" для рибогосподарських потреб розташована за межами населених пунктів Щиборівської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області кадастровим номером 6822785500:04:001:0001, площею 789,0443 га - нормативну грошову оцінку зазначеної земельної ділянки - 15009516,00 грн. Дане рішення розміщено на сайті Щиборівської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області.

27.04.2022 Щиборівська сільська рада Хмельницького району Хмельницької області прийняла рішення "Про встановлення на території Щиборівської сільської ради місцевих податків і зборів", яким затвердила положення сільської ради, а саме: 2.3. Положення про плату за землю на території Щиборівської сільської ради (додаток 3).

Згідно даного положення про плату за землю на території Щиборівської сільської ради встановлено, з 01.01.2023, ставку земельного податку за земельні ділянки з цільовим призначенням 10.07 для рибогосподарських потреб в наступному розмірі:

- за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено (незалежно від місцезнаходження), для фізичних і юридичних осіб, в розмірі 3% від нормативно грошової оцінки;

- за земельні ділянки за межами населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено, для фізичних і юридичних осіб, в розмірі 5% від нормативно грошової оцінки ріллі по Хмельницькій області.

27.06.2023 Щиборівська сільська рада прийняла Рішення №1, яким внесено зміни до рішення Щиборівської сільської ради "Про встановлення на території Щиборівської сільської ради місцевих податків і зборів" від 27.04.2022 №2, а саме, викладено Додаток 3 до рішення "Положення про плату за землю на території Щиборівської сільської ради" (з додатком 3.1 Положення "Ставки земельного податку" та додатком 3.2 Положення "Перелік пільг для фізичних та юридичних осіб, наданих відповідно до пункту 284.1 статті 284 Податкового кодексу України, зі сплати земельного податку" в новій редакції.

Зміни, в частині викладу в новій редакції Додатку 3.1. до Положення про плату за землю на території Щиборівської сільської ради "Ставки земельного податку" стосуються зміни ставки земельного податку за землі водного фонду з цільовим призначенням "10.07 Для рибогосподарських потреб", а саме встановлено:

- за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено (незалежно від місцезнаходження), для фізичних і юридичних осіб, в розмірі 12% від нормативно грошової оцінки;

- за земельні ділянки за межами населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено, для фізичних і юридичних осіб, в розмірі 12% від нормативно грошової оцінки ріллі по Хмельницькій області.

Позивач, вважаючи таке рішення відповідача протиправним та таким, що підлягає визнанню нечинним, з метою захисту своїх прав, звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що умова застосування ставки 12% - наявність нормативно грошової оцінки земельної ділянки та наявність встановлення органом місцевого самоврядування, що така ставка стосується саме платників податків які володіють правом постійного користування землею, а не всіх користувачів землі на території Щиборіської сільської ради.

Суд зазначив, що ставки плати за землю для земель, які перебувають у постійному користуванні, оприлюднюються органами місцевого самоврядування поряд зі ставками за інші земельні ділянки. До переліку повноважень органу місцевого самоврядування у галузі земельних відносин, визначеного у статті 9 ЗК України, не належить законодавче встановлення або зміна гранично встановлених законодавцем ставок земельного податку за земельні ділянки (із 3% на 12%), оскільки, такі повноваження належать Верховній Раді України - єдиному органу законодавчої влади в Україні (стаття 75 Конституції України).

Суд дійшов висновку, що зміна відповідачем розміру ставки земельного податку всупереч вимог ПК України, оформлена додатком до рішення органу місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на відповідний рік, не може вважатися правомірним.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Відповідно до статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Статтею 4 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні»" визначено, що одним із основних принципів місцевого самоврядування є законність.

Відповідно до частини 3 статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Згідно з пунктом 24 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключною компетенцією сільських, селищних, міських рад є, зокрема, питання щодо встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України.

Статтею 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". Проекти актів органів місцевого самоврядування оприлюднюються в порядку, передбаченому Законом України "Про доступ до публічної інформації", крім випадків виникнення надзвичайних ситуацій та інших невідкладних випадків, передбачених законом, коли такі проекти актів оприлюднюються негайно після їх підготовки. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються у порядку, встановленому Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Статтею 69 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що органи місцевого самоврядування відповідно до Податкового кодексу України встановлюють місцеві податки, збори.

За правилами пункту 3.1 статті 3 Податкового кодексу України (далі - ПК України) рішення органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом, є частиною податкового законодавства.

Відтак, такі рішення мають ґрунтуватися на засадах податкового законодавства, визначених у статті 4 ПК України.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 ПК України податкове законодавство України ґрунтується на принципах, зокрема:

4.1.2. рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу;

4.1.8. нейтральність оподаткування - установлення податків та зборів у спосіб, який не впливає на збільшення або зменшення конкурентоздатності платника податків.

Згідно пункту 274.1. статті 274 ПК України, ставка податку за земельні ділянки, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше З відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше і відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для лісових земель - не більше 0,1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Пунктом 274.2. цієї ж статті ставка податку встановлюється у розмірі не більше 12 відсотків від їх нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб`єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності).

У свою чергу, згідно пункту 277.1. статті 277 ПК України, ставка податку за земельні ділянки, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), розташовані за межами населених пунктів або в межах населених пунктів, встановлюється у розмірі не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі риллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі но Автономній Республіці Крим або по області, а для лісових земель - не більше 0,1 відсотка від нормативної грошової оцінки площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

Згідно підпункту 14.1.147 статті і 14 ПК України встановлено принцип платності користування землею, який реалізується у двох формах: земельний податок, який сплачується власниками земельних ділянок, а також постійними користувачами земельних ділянок державної або комунальної власності; орендна плата, яка справляється на умовах договору оренди за надані у строкове користування земельні ділянки державної або комунальної власності.

Стаття 206 Земельного Кодексу України (далі - ЗК України) визначає, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

За підпунктами 14.1.72 і 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК України земельним податком визнається обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до підпункту 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками земельного податку є землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування.

Згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК України об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

За визначенням пункту 271.1 статті 271 ПК України базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Частиною першою пункту 286.1 статті 286 ПК України встановлено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

За загальним правилом, закріпленим у частині першій пункту 287.1 статті 287 ПК України, датою виникнення податкового обов`язку із справляння плати за землю власниками землі та землекористувачами є день виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Таким чином, законодавець встановив наступну диференціацію ставок земельного податку залежно від наявності/відсутності затвердженої нормативно грошової оцінки земельної ділянки:

1. Не більше 5 % від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, - якщо нормативно грошова оцінка земельної ділянки не проведено (стаття 277 ПК України);

2. Не більше 3 % від нормативно грошової оцінки, якщо нормативно грошова оцінка земельної ділянки проведено (стаття 274 ПК України);

3. Не більше 12 % від нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб`єктів господарювання (крім державної та комунальної форм власності) (частина 274.2 статті 274 ПК України).

При цьому, як вірно зазначив суд першої інстанції, умова застосування ставки 12% - наявність нормативно грошової оцінки земельної ділянки та наявність встановлення органом місцевого самоврядування, що така ставка стосується саме платників податків які володіють правом постійного користування землею, а не всіх користувачів землі на території Щиборіської сільської ради, як зазначено в спірному рішенні.

Аналізуючи положення статті 277 та 274 ПК України, суд доходить до висновку, що ставки плати за землю для земель, які перебувають у постійному користуванні, оприлюднюються органами місцевого самоврядування поряд зі ставками за інші земельні ділянки.

До переліку повноважень органу місцевого самоврядування у галузі земельних відносин, визначеного у статті 9 ЗК України, не належить законодавче встановлення або зміна гранично встановлених законодавцем ставок земельного податку за земельні ділянки (із 3% на 12%), оскільки, такі повноваження належать Верховній Раді України - єдиному органу законодавчої влади в Україні (стаття 75 Конституції України).

Враховуючи вищевикладені положення законодавства зміна відповідачем розміру ставки земельного податку всупереч вимог ПК України, оформлена додатком до рішення органу місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на відповідний рік, не може вважатися правомірним.

Доводи апелянта про те, що законодавством проведено диференціацію ставок земельного податку виключно за двома (а не трьома) підставами: 1) на земельні ділянки норматину грошову оцінку яких проведено (незалежно від місця знаходження) (ст.274 ПК) та 2) на земельні ділянки нормативно грошову оцінку не проведено (ст.277 ПК), спростовуються вищенаведеним.

При цьому, колегія суддів зазначає, що в ході судового розгляду відповідач не навів жодних належних обґрунтувань правомірності здійсненої ним диференціації ставки орендної плати за землю в межах одного і того ж коду цільового призначення земельної ділянки. Водночас, встановлення такого розмежування може призвести до нерівності ринкової позиції суб`єктів господарювання, які здійснюють діяльність на одному товарному ринку. Доводів щодо спростування наведеного апеляційна скарга не містить.

Помилковими є твердження апелянта про те, що оскаржуване рішення не порушує права та інтереси позивача при встановленні ставок земельного податку в розмірі 12 %, оскільки позивач здійснює користування земельною ділянкою водного фонду площею 789,0443 га (кадастровий номер землі 6822785500:04:001:0001) та площею 0,8901 га (кадастровий номер 6822785500:01:008:0250), на праві постійного користування. Дана обставина підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №209383717 та №209290617. Цільове призначення земельних ділянок - 10.07 "Для рибогосподарських потреб".

З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, дослідивши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги позивача не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Щиборівської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 січня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Полотнянко Ю.П. Судді Драчук Т. О. Смілянець Е. С.