Постанова

від 14.05.2024 по справі 947/15244/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/3685/24

Справа № 947/15244/23

Головуючий у першій інстанції Петренко В.С.

Доповідач Назарова М. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Назарової М.В.,

суддів: Карташова О.Ю., Стахової Н.В.,

за участю секретаря Лупши В.В.,

учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в м. Одеса в порядку спрощеного позовного провадження

апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі свого представника Криворучко Вікторії Олегівни

на рішення Київського районного суду м. Одеси від 23 листопада 2023 року, ухвалене Київським районним судом м. Одеси у складі: судді Петренко В.С. в приміщенні того ж суду,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення відшкодування за невиконання договору про надання послуг,

в с т а н о в и в:

У травні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Київського районного суду м. Одеси із вказаною позовною заявою, в обґрунтування якої посилалась на те, що в лютому 2022 року вона звернулася до відповідача ОСОБА_2 , який є фізичною-особою підприємцем і основним видом діяльності якого є 46.14 Діяльність посередників у торгівлі машинами, промисловим устаткуванням, суднами та літаками, щодо придбання автомобіля, він є директором та власником 100 % статутного капіталу Товариств з обмеженою відповідальністю «Автомаксимум» та «Автомаксимум Груп» з аналогічним видом діяльності. Після узгодження конкретного автомобіля, який повинен був бути придбаним для неї, надала відповідачу аванс у сумі 290 000 доларів США у якості передоплати за автомобіль Rolls-Royce Cullinan 2019 року випуску VIN-код НОМЕР_1 , про що ОСОБА_2 надав розписку від 09 лютого 2022 року.

Внаслідок невиконання відповідачем свого зобов`язання, вона направляла на його ім`я письмові вимоги про повернення авансу, а з відповіді на адвокатський запит їй стало відомо, що спірний автомобіль, який є предметом зобов`язання, був зареєстрований у травні 2023 року на іншу особу.

Посилаючись на невиконання відповідачем ОСОБА_2 зобов`язань та не повернення грошових коштів, позивачка ОСОБА_1 , з огляду на зміст розписки, вважаючи, що між сторонами укладено договір комісії, із посиланням на застосування до спірних правовідносин вимог ч. 1 ст. 1011, ч. 1 ст. 1014, ст. 1025, ст. 612, 615, 1025, 1212 ЦК України, просила суд стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на її користь 290 000 доларів США, що еквівалентно 10 604 894 грн, а також понесені судові витрати на правову допомогу у розмірі 190 000 грн.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 02 червня 2023 року задоволено заяву позивачки та накладено арешт на рухоме майно: автомобіль марки Mercedes-Benz GLS 400 2021 року випуску VIN НОМЕР_2 ; автомобіль марки Aston Martin DBX 2020 року випуску, VIN НОМЕР_3 .

Накладено арешт на частку у розмірі 100% у статутному капіталі ТОВ «Автомаксимум» (код ЄДРПОУ 42913317), належну ОСОБА_2 .

Заборонено суб`єктам державної реєстрації, визначеним Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» в тому числі, але не виключно: державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам, які здійснюють діяльність на території України та іншим суб`єктам, що вчиняють реєстраційні дії з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, будь-яким іншим особам, наділеним функціями державного реєстратора, вчиняти, здійснювати, проводити реєстраційні дії, пов`язані зі зміною складу учасників/засновників ТОВ «Автомаксимум» (код ЄДРПОУ 42913317).

Накладено арешт на частку у розмірі 100% у статутному капіталі ТОВ «Автомаксимум груп» (код ЄДРПОУ 43487160), належну ОСОБА_2 .

Заборонено суб`єктам державної реєстрації, визначеним Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» в тому числі, але не виключно: державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам, які здійснюють діяльність на території України та іншим суб`єктам, що вчиняють реєстраційні дії з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, будь-яким іншим особам, наділеним функціями державного реєстратора, вчиняти, здійснювати, проводити реєстраційні дії, пов`язані зі зміною складу учасників/засновників ТОВ «Автомаксимум груп» (код ЄДРПОУ 43487160).

01 вересня 2023 року до Київського районного суду м. Одеси від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі. В обґрунтування своїх заперечень посилався на те, що в лютому 2022 року до нього в салон завітала ОСОБА_1 , яка обрала для покупки автомобіль Rolls-Royce Cullinan 2019 року випуску VIN-код НОМЕР_1 , який знаходився в автосалоні «Автомаксимум» та коштував 450 000 доларів США. Проте у ОСОБА_1 не було стільки коштів, і вона надала аванс в сумі 290 000 доларів США, про що ОСОБА_2 написав розписку від 09 лютого 2022 року. В березні 2022 року ОСОБА_1 зателефонувала відповідачу та повідомила, що у зв`язку з введенням воєнного стану вона передумала купувати автомобіль, проте на суму авансу може купити інший автомобіль в автосалоні «Автомаксимум». Автівки із салону відповідача було вивезено , у тому разі і за кордон. Відповідач стверджує, що він запропонував позивачу декілька варіантів, з яких ОСОБА_1 обрала Porsche Cayenne Coupe 2021 року випуску, за яким, зі слів відповідача, ОСОБА_1 15 березня 2022 року прислала свою довірену особу, яка отримала повний пакет документів на нього та два комплекти ключів, та Mercedes-Benz GLS-Class 2019 року випуску, який 13 квітня 2022 року ОСОБА_1 отримала в місті Дюссельдорф (Федеративна Республіка Німеччина) та здійснила його продаж, у зв`язку із чим документи купівлі-продажу були оформлені одразу на кінцевого покупця, а позивач отримала гроші за проданий автомобіль, натомість бажання оформити документи купівлі-продажу автомобілів позивачка виявила після припинення бойових дій. Тому вважає, що боргових зобов`язань у відповідача перед ОСОБА_1 не існує. Відповідач стверджує, що договір комісії між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у розумінні ст. 1011 ЦК України не укладався, сторони не досягали згоди щодо предмету договору, а саме - в розписці немає умови про обов`язок відповідача придбати автомобіль за ціною 290 000 доларів США та не вказано, за яку саме ціну ОСОБА_4 зобов`язувався придбати спірний автомобіль. Тому розписка від 09 лютого 2022 року, яка складена ОСОБА_2 , не є договором комісії, а є підтвердженням отримання авансу за придбання автомобіля в майбутньому. Докази отримання відповідачем вимог про повернення авансу відсутні.

Вважає, що отримання позивачкою від ОСОБА_2 автомобілів Porsche Cayenne Coupe 2021 року випуску та Mercedes-Benz GLS-Class 2019 року випуску свідчить про виконання відповідачем перед ОСОБА_1 зобов`язання, тому керуючись положеннями ч. 1, 2 ст. 545 ЦК України, позивач має повернути позивачу розписку від 09 лютого 2022 року.

У відповіді на відзив позивачка в особі свого представника доводи відзиву не визнала.

Відповідач в особі свого представника у запереченнях на відповідь на відзив на позовну заяву посилався на те, що 20 вересня 2023 року до Київського районного суду м. Одеси від представника позивачки ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, яка є заявою по суті справи, в якій ОСОБА_1 визнала ту обставину, що вона надала свою згоду змінити умови попереднього договору купівлі-продажу автомобілю Rolls-RoyceCullinan 2019 року випуску VIN-код НОМЕР_1 , тому така обставина не підлягає доказуванню. Листування між сторонами в месенджері WatsApp є належним доказом наведеного. Оскільки за приписам ч. 2 ст. 604 ЦК України зобов`язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням між сторонами (новація), то з припиненням первісного зобов`язання кредитор втрачає право вимагати від боржника виконання передбачених у такому зобов`язанні дій, а боржник звільняється від обов`язку виконувати такі дії.

Тому позивачка позбавлена можливості вимагати від ОСОБА_2 виконати умови договору, які зазначені в його розписці від 09 лютого 2022 року.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 23 листопада 2023 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення відшкодування за невиконання договору про надання послуг задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування за невиконання договору про надання послуг у розмірі 290 000 (двісті дев`яносто тисяч) доларів США.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 13 420 (тринадцять тисяч чотириста двадцять) гривень 00 копійок та витрати на правову допомогу у розмірі 190 000 (сто дев`яносто тисяч) гривень 00 копійок.

Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_5 в особі свого представника Криворучко В.О. звернувся до суду з апеляційною скаргою.

В апеляційній скарзі відповідач в особі свого представника просить рішення Київського районного суду м. Одеси від 23 листопада 2023 року як ухвалене з порушенням норм процесуального права та невірним застосуванням норм матеріального права, а також при неповному з`ясуванні всіх істотних обставин справи скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Доводами апеляційної скарги відповідача є порушення судом норм процесуального права, неврахування судом, що кінцевим строком розгляду справи з огляду на вимоги ч. 2 ст. 210 ЦПК України є 09 грудня 2023 року; суд позбавив відповідача бути заслуханим в судовому засіданні, надати пояснення щодо доказів, постановити питання щодо обставин справи та скористатися іншими правами, оскільки представник відповідача 23 листопада 2023 року була відсутня у судовому засіданні через поважну причину, а у суду були строки, в межах яких він мав відкласти розгляд справи; визнання судом правовідносин сторін за розпискою як комісії суперечить змісту самої розписки, вимогам ст. 1011 ЦК України, а враховуючи, що автомобіль Rolls-Royce Cullinan 2019 року випуску VIN-код НОМЕР_1 після сплати 290000 доларів США залишився в салоні, то йдеться про так звану «передплату», оскільки у разі повної оплати вартості автівки, є резон укласти договір купівлі-продажу та віддати авто, в розписці відсутні істотні умови договору (предмет, ціна, тощо), вважає, що розписка від 09 лютого 2022 року, яка складена ОСОБА_2 , не є договором комісії, а є підтвердженням отримання авансу за придбання автомобіля в майбутньому; висновок суду про ненадання відповідачем належних доказів на спростування доводів позивача спростовуються відповіддю позивача як заяви по суті справи на відзив відповідача, в якому вона підтверджує своє погодження змінити умови попереднього договору купівлі-продажу автомобілю Rolls-Royce Cullinan 2019 року випуску VIN-код НОМЕР_1 на новий, а саме: на купівлю-продаж двох автомобілів Porsche Cayenne Coupe 2021 року випуску та Mercedes-Benz GLS-Class 2019 року випуску, що за правилами ч. 1 ст. 82 ЦПК України як обставина не підлягає доказуванню, та таке є новацією, а позивачка позбавлена права вимагати від відповідача виконати умови первісного договору; натомість позивачка фактично отримала одну автівку через свою довірену особу в Україні, а іншу - в Німеччині, свідками чого є особи, про допит яких суд задовольнив клопотання, а згодом відмовив в їх допиті, посилаючись на незабезпечення їх явки стороною відповідача, ставши на бік позивача та відійшовши від принципу змагальності; під час вирішення питання щодо витрат на професійну правничу допомогу суд не звернув увагу на відсутність додаткових угод та кошториса як невід`ємних частин Договору про надання правової допомоги.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_6 просила в задоволенні апеляційної скарги відповідача відмовити, а оскаржуване рішення - залишити без змін, посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Мухамеджанов О.С. доводи скарги не визнав, просив рішення суду першої інстанції як законне та обгрунтоване залишити без змін.

Інші учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, до судового засідання не з`явилися.

Представник ОСОБА_2 - адвокат Криворучко В.О. 14 травня 2024 року подала до апеляційного суду заяву, в якій повідомила, що вона розірвала договірні відносини з ОСОБА_2 , а тому не є його представником, натомість ще 13 травня 2024 року вказаний представник подавала клопотання про допит свідків.

Розглядаючи клопотання другого представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Лоскутова С.П. від 14 травня 2024 року про відкладення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні у кримінальному провадженні щодо особи, до якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, колегія суддів зазначає наступне.

Вказаний представник діє на підставі Договору про надання правової допомоги від 13 травня 2024 року, укладеного із ОСОБА_2 , 13 травня 2024 року надавав суду клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, проте з матеріалами справи не ознайомився до розгляду справи, свій РНКОПП задля доступу до електронної справи апеляційному суду не надав.

Справа перебуває в провадженні Одеського апеляційного суду з грудня 2023 року, апеляційне провадження відкрито 02 січня 2024 року, передбачений частиною першою статті 371 ЦПК України строк розгляду справи апеляційної скарги сплинув у березні 2024 року, у той час коли правом на справедливий судовий розгляд у відповідності до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, складовою якого є розумність строків розгляду справи, наділені всі учасники справи, у тому разі і позивачка.

Участь відповідача ОСОБА_2 та його представника в суді апеляційної інстанції не визнавалася судом обов`язковою. Свої міркування щодо позовних вимог та законності рішення суду першої інстанції представником відповідача висловлено у заяві по суті справи - в апеляційній скарзі.

Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про дату, час та місце розгляду справи.

Заявник не навів у своїй заяві обставин, які б перешкоджали розглянути справу за його відсутності, а також не мотивував необхідність його безпосередньої явки до суду, як і не надав доказів у підтвердження викладених ним у заяві про відкладення розгляду справи обставин.

Крім того, відповідач ОСОБА_2 належним чином повідомлений в особі свого повноважного представника Криворучко В.О. , яка є користувачем Електронного Суду, про дату, час та місце розгляду справи ще 11 квітня 2024 року. Натомість лише 13 травня 2024 року відбулася зміна представника, що вочевидь не відповідає засадам добросовісності здійснення учасниками цивільного процесу своїх процесуальних прав та обов`язків, а відповідач, як ініціатор судового провадження в суді апеляційної інстанції, має демонструвати готовність на всіх етапах такого брати участь у судових процедурах.

Отже, у задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_5 - адвоката Лоскутова С.П. слід відмовити, і наведене не є перешкодою в розумінні ч. 2 ст. 372 ЦПК України для розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які з`явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено та ніким по справі не оспорюється, що 09 лютого 2022 року відповідач по справі ОСОБА_2 написав розписку наступного змісту «Я, ОСОБА_2 , отримав від ОСОБА_1 у якості передоплати за автомобіль Rolls-Royce Cullian 2019 року, НОМЕР_4 у розмірі 290 000 (двісті дев`яносто тисяч доларів)» (т. 1, а.с. 18).

Судом також встановлено, що відповідач в заявах по суті спору визнав обставину того, що саме ним була написана розписка від 09 лютого 2022 року позивачці ОСОБА_1 на суму 290 000 доларів США.

03 квітня 2023 року позивачка направила на адресу ОСОБА_2 вимогу про повернення авансу, в якій вказала, що зобов`язання з придбання автомобіля у її власність так і не виконано, у зв`язку із чим повідомила відповідача про відмову від послуг та просила негайно повернути наданий аванс у сумі 290 000 доларів США (т. 1, а.с. 21).

15 травня 2023 року ОСОБА_1 було направлено повторну вимогу ОСОБА_2 про повернення авансу, в якій зазначено, що попередня вимога про повернення авансу залишена без задоволення, а тому вимагала повернути наданий аванс у сумі 290 000 доларів США (т. 1, а.с. 14).

По справі є встановленим, що автомобіль Rolls-Royce Cullian 2019 року, НОМЕР_4 не набутий позивачкою у власність станом на час її звернення до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд, крім іншого, виходив з того, що стороною відповідача не надано будь-яких доказів з приводу ні часткового, ні повного виконання зобов`язання перед ОСОБА_1 , в матеріалах справи відсутні відомості щодо отримання позивачем у власність автомобілів, про які стверджує відповідач, так само і відсутні будь-які письмові докази, з яких можливо було б встановити, що позивачем отримувалися грошові кошти або автомобілі від відповідача в рахунок погашення боргу, а тому отримані ним від позивачки кошти як аванс підлягають повернення ОСОБА_1 .

Переглядаючи вказане судове рішення за доводами апеляційної скарги, колегія суддів зазначає таке.

У постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 904/5726/19 зроблено висновок про те, що у процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia» («суд знає закони»), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus).

Активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Позовна заява обов`язково повинна містити предмет позову та підстави позову. Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яке опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Водночас правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Свої позовні вимоги про стягнення коштів позивачка обґрунтовує невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за розпискою від 09 лютого 2022 року, за якою вона передала йому в якості передплати за автомобіль Rolls-Royce Cullian 2019 року, НОМЕР_4 , у розмірі 290 000 доларів США, одночасно посилаючись як на укладеність між сторонами договору комісії, так і на безпідставність утримання відповідачем належних позивачці коштів.

Натомість, заперечуючи проти позову, відповідач посилається на змінені умови договірних відносин між сторонами та виконання ним такого зміненого зобов`язання шляхом передачі позивачці двох автомобілів PorscheCayenneCoupe 2021 року випуску та Mercedes-Benz GLS-Class 2019 року випуску.

Отже, спірні відносини між сторонами виникли з приводу повернення позивачці переданих нею відповідачу коштів у сумі розмірі 290 000 доларів США за придбання в майбутньому певного автомобілю, який нею до часу звернення до суду не отриманий та відсутність доказів з боку відповідача про виконання ним обов`язку з передачі вказаного автомобілю або іншого - трансформованого зобов`язання - на користь позивачки.

Тому, виходячи зі змісту позовної заяви та характеру спірних правовідносин, обставин, якими позивачка обґрунтовує свої вимоги, та встановлених по справі обставин, колегія суддів зазначає таке.

Згідно з частиною першою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку, що зобов`язання з повернення безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна.

Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц (провадження № 14-445цс18, від 31 січня 2020 року у справі № 161/17945/18 (провадження № 14-599цс19)).

Отже, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 ЦК України у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18) та від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17 (провадження № 14-32цс19) зроблено висновок, що «предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України».

За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях. Натомість, для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття. Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна(збереження) майна однією особою за рахунок іншої (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18)).

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції правильно виходив, зокрема, з того, що ОСОБА_2 набуто грошові кошти у розмірі 290 000 доларів США, зобов`язання з оплатної передачі автівки позивачці ним не виконане, отже, такі кошти у відповідності до вимог ст. 1212 ЦК України є авансом, який безпідставно утримується відповідачем та не повернутий позивачці і який підлягає поверненню, незалежно від того, з чиєї вини не відбулося укладення договору, а доводи відповідача є непідтвердженими жодним доказом.

Колегія суддів вважає таке правильним, оскільки суд в наведеній частині правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає в наведеній частині вимогам матеріального та процесуального права.

При цьому для стягнення авансу не має значення намагання відповідача довести неотримання ним від позиваки вимог про повернення такого, оскільки аванс підлягає поверненню, незалежно від того, з чиєї вини не відбулося укладення договору.

Натомість, згідно з ч. 1 ст. 1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов`язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Помилкове посилання суду одночасно на вимоги ч. 1 ст. 1011, ч. 1 ст. 1014, ст. 1025 ЦК України, що регулюють договір комісії, та висновки суду з приводу існування між сторонами відносин за договором комісії та передачу вказаних грошових коштів як авансу за договором комісії та застосування до правовідносин сторін вимог ст. 1212 ЦК України, що регулює зобов`язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави, не призвело до неправильного вирішення справи.

Слушними є доводи відповідача про відсутність між сторонами правовідносин за договором комісії, оскільки притаманні вказаному виду договірних зобов`язань ознаки по справі відсутні, про що свідчить текст розписки відповідача, в якій чітко визначений предмет купівлі-продажу, який є в наявності, та передача позивачкою відповідачу певної суми в якості передплати за нього.

Жодних відомостей про домовленість сторін про вчинення ОСОБА_2 як комісіонером за плату будь-якого правочину від свого імені, але за рахунок ОСОБА_1 як комітента, в розписці немає.

Інші докази укладення між сторонами вказаного виду договору відсутні.

Натомість, не може бути взято до уваги довід апеляційної скарги про трансформацію вказаного зобов`язання купівлі-продажу між сторонами в інше зобов`язання з передачі в рахунок отриманих коштів двох інших автівок (новація), оскільки таке не підтверджено належними, допустимим і достатніми доказами.

Колегія суддів зазначає, що новація - це угода про заміну первинного зобов`язання новим зобов`язанням між тими самими сторонами. Вона не припиняє правового зв`язку сторін, оскільки замість зобов`язання, дія якого припиняється, виникає узгоджене ними нове зобов`язання. Юридичною підставою для зобов`язання, яке виникає при новації, є домовленість сторін про припинення первинного зобов`язання.

Угода про заміну первинного зобов`язання має договірну природу. Новація є консенсуальним, двостороннім та оплатним договором, який має право припинювальну природу. Істотними умовами такого договору є: предмет, вказівка на колишнє й нове зобов`язання, яке виникає замість попереднього, яке припиняється. Про намір вчинити новацію сторони повинні зазначити в договорі.

Отже, умовами здійснення новації є: новий договір укладається між тими самими сторонами, які були учасниками первинного договору; новий правочин оформляється укладенням сторонами так званого новаційного договору, який можна визначити як договір, за яким одна сторона (позикодавець) враховує суму заборгованості, що виникла з договору позики, як сума позики, а інша сторона (позичальник) зобов`язується повернути таку суму вже на виконання нових позикових зобов`язань; дотримання форми такого правочину (новаційного договору), тобто у формі, передбаченій для укладення первісного договору; дійсність первинного зобов`язання.

Крім того, прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає (частини перша, друга статті 545 ЦК України).

Оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності, суд вірно дійшов висновку про відсутність відповідних доказів виконання відповідачем як боржником зобов`язання за розпискою, оригінал якої оглянутий в судовому засіданні та встановлено його відповідність наявній в матеріалах справі копії розписки, на спростування чого відповідач не надав жодного належного доказу, яким має бути укладений в такій самій формі - простій письмовій формі - договір про інше зобов`язання ОСОБА_2 , а також належні докази виконання такого іншого зобов`язання.

Показання свідків в даному випадку як спосіб доказування не відповідають вимогам ч. 2 ст. 78 ЦПК України, коли обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Апеляційним судом відхиляється як необґрунтоване клопотання представника відповідача про допит в суді апеляційної інстанції у якості свідків осіб, про допит яких відповідачем було заявлено в суді першої інстанції, оскільки вказані особи не допитані судом через незабезпечення відповідачем їх явки до суду, і один із свідків перебуває у Федеративній Республіці Німеччині.

З відповіді Головного сервісного центру МВС від 09 травня 2023 року про розгляд адвокатського запиту, яка наявна в матеріалах справи, вбачається, що станом на 05 травня 2023 року автомобіль ROLLS-ROYCE CULLINAN VIN НОМЕР_1 зареєстрований за ОСОБА_7 (т. 1, а.с. 7).

Судом вірно оцінено надані відповідачем роздруківки переписки у додатку WhatsApp, які на думку відповідача, підтверджують домовленість сторін спору щодо передачі ОСОБА_1 двох автомобілів: Porsche Cayenne Coupe 2021 року випуску та Mercedes-Benz GLS-Class 2019 року випуску, як неналежні докази підтвердження того, що зобов`язання ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 було виконано.

Зі змісту повідомлень з номером телефону НОМЕР_5 вбачається, особа, яка названа в телефоні відповідача « ОСОБА_8 », лише вбачається про те, адресат повідомлень посилається на те, що не отримала ні машин, ні грошей.

Що стосується повідомлень з номером телефону НОМЕР_6 , то судом вірно виснувато, що ОСОБА_2 не зазначено, кому саме належить даний номер телефону та чим підтверджується, що дана особа вела переписку від імені позивача.

З відповідей на адвокатські запити, які були надані і стороною позивача і стороною відповідача, вбачається, що за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, транспортний засіб PORSCHE CAYENNE, 2021 року випуску, VIN номер НОМЕР_7 обліковується зареєстрованим на ім`я ОСОБА_2 з 16 лютого 2022 року та 29 березня 2023 року був знятий з обліку власником у зв`язку з вибраковкою, транспортний засіб MERCEDES-BENZ GLS350, 2019 року випуску, VIN номер НОМЕР_8 обліковується зареєстрованим на ім`я ОСОБА_9 , дата реєстрації ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Отже, транспортні засоби PORSCHE CAYENNE, 2021 року випуску та MERCEDES-BENZ GLS350, 2019 року випуску, не були передані у власність ОСОБА_1 та відповідно не були зареєстровані на її ім`я.

Також представником позивача до суду надано відповідь на адвокатський запит, за змістом якої, за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, станом на 28 вересня 2023 року на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_9 , зареєстровано транспортний засіб VOLVO XC90, 2018 року випуску, VIN номер НОМЕР_10 , дата реєстрації 22 листопада 2018 року.

З наданої відповіді вбачається, що ОСОБА_1 є власником лише одного транспортного засобу, який був зареєстрований за нею задовго до виникнення договірних зобов`язань із ОСОБА_2 .

Крім того, судом досліджено надані представником відповідача у якості доказу роздруківки з інтерв`ю ОСОБА_10 та зроблено висновок про те, що з них лише вбачається підтвердження позивача про те, що вона мала на меті придбати автомобіль Rolls-Royce Cullinan, заплатила за нього 70 відсотків вартості, проте так і не отримала автомобіль у власність, у зв`язку із чим в м. Одесі слухається справа щодо цієї події.

Отже, відповідачем не підтверджено обставини, на які він посилається як на обґрунтування відсутності у нього будь-яких зобов`язань перед позивачкою, а крім того, вказані докази могло би бути належними у разі доведення, що між сторонами відбулася новація (відповідний договір у відповідній формі).

Тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що стороною відповідача не надано будь-яких доказів з приводу ні часткового, ні повного виконання зобов`язання перед ОСОБА_1 , в матеріалах справи відсутні відомості щодо отримання позивачем у власність автомобілів, про які стверджує відповідач, так само і відсутні будь-які письмові докази, з яких можливо було б встановити, що позивачем отримувалися грошові кошти від відповідача в рахунок погашення боргу.

Встановивши вказані обставини справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у сумі 290 000 доларів США, оскільки такі позовні вимоги є обґрунтованими та підтверджуються належними та допустимими доказами.

Натомість, висновки суду про застосування до виниклих спірних правовідносин вимог ч. 1 ст. 1011, ч. 1 ст. 1014, ст. 1025 ЦК України, що регулюють договір комісії, та висновки суду з приводу існування між сторонами відносин за договором комісії є помилковими з вищенаведених підстав.

Тому колегія суддів дішла висновку, що доводи апеляційної скарги підлягають часткововe задоволенню, оскільки суд першої інстанції дав належну оцінку аргументам позивача, проте помилково застосував до спірних правовідносин вимоги ч. 1 ст. 1011, ч. 1 ст. 1014, ст. 1025 ЦК України, що є підставою для зміни рішення суду та виключення з його мотивувальної частини посилання на застосування до спірних правовідносин вимог ч. 1 ст. 1011, ч. 1 ст. 1014, ст. 1025 ЦК України.

Щодо доводів апеляційної скарги про помилковість стягнення з відповідача на користь позивачки витрат на правову допомогу у розмірі 190 000 грн, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з вимогами ст. 137 ЦПК витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У разі недотримання вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Але обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат.

Крім того, законодавець встановив обов`язок кожної сторони подати до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, невиконання чого може мати наслідком відмову їй у відшкодуванні відповідних судових витрат за винятком суми сплаченого нею судового збору (частини 1, 2 ст. 134 ЦПК України).

Статтею 141 ЦПК передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Отже, якщо сторона документально доведе, що вона понесла витрати на правову допомогу, а саме: буде надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

При визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Такий же правовий висновок зробила Велика Палата ВС у справі № 755/9215/15-ц (постанова від 19 лютого 2020 року).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зазначено, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Тобто, метою надання відповідних доказів є забезпечення можливості іншій стороні ґрунтовно заперечувати проти заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

У справі, що переглядається, суд першої інстанції вважав, що позивачкою надано належні, допустимі, достатні та достовірні докази щодо підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача на його користь.

Відповідач посилається, що суд під час вирішення питання щодо витрат на професійну правничу допомогу не звернув увагу на відсутність додаткових угод та кошториса як невід`ємних частин Договору про надання правової допомоги.

У підтвердження наявності договірних відносин між адвокатом та позивачем до позовної заяви долучено договір про надання правової допомоги № 28.03./291-2023 від 28 березня 2023 року, пунктом 6.1 якого визначено, що розмір та порядок обчислення гонорару Адвокатського бюро визначається сторонами шляхом піписання Додаткових угод до цього договору та у відповідності до Кошторису вартості надання правової допомоги (юридичних послуг), затвердженого рішенням засновника від 06 травня 2021 року. Додаткові угоди та Кошторис є невід`ємною частиною даного Договору.

Однак, у матеріалах справи відповідні додаткові угоди відсутні, як і відсутні акти здачі-приймання робіт із зазначенням обсягу та вартості виконаних адвокатом робіт.

Долучена до позовної заяви Додаткова угода № 1 від 31 березня 2023 року до Договору про надання правової допомоги № 28.03./291-2023 від 28 березня 2023 року не містить умов щодо визначення розміру та порядку обчислення гонорару Адвокатського бюро, а лише щодо можливості представництва інтересів позивачки по теперішній справі (т. 1, а.с. 19).

Відтак, судом першої інстанції помилково стягнуто з відповідача на користь позивачки витрати на правову допомогу у розмірі 190000 грн за відсутності доказів погодження сторонами розміру гонорару у передбачений в Договорі про надання правової допомоги від 28 березня 2023 року спосіб шляхом укладення Додаткових угод та Кошторису, які є невід`ємними частинами договору та не надані суду першої та апеляційної інстанції, підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, на що слушно посилається відповідач і що є підставою для скасування рішення суду в цій частині.

У відповідності до частини третьої та четвертої статті 376 ЦПК України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неправильне застосування норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Вказана невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, та неправильне застосування норм матеріального права у відповідності до п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є підставою для часткового задоволення апеляційної скарги позивача, зміни рішення шляхом виключення з його мотивувальної частини посилання на застосування до спірних правовідносин вимог ч. 1 ст. 1011, ч. 1 ст. 1014, ст. 1025 ЦК України, що регулюють договір комісії, та висновки суду з приводу існування між сторонами відносин за договором комісії, а також для скасування рішення в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на правову допомогу у розмірі 190 000 грн.

В іншій частині рішення суду підлягає залишенню без змін.

Вказана зміна судового рішення не є підставою для перерозподілу судових витрат у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. 367, 374, 376 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі свого представника Криворучко Вікторії Олегівни задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 23 листопада 2023 року змінити, виключивши з мотивувальної частини рішення посилання на застосування до спірних правовідносин вимог ч. 1 ст. 1011, ч. 1 ст. 1014, ст. 1025 ЦК України, що регулюють договір комісії, та висновки суду з приводу існування між сторонами відносин за договором комісії.

Скасувати рішення Київського районного суду м. Одеси від 23 листопада 2023 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на правову допомогу у розмірі 190 000 грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Дата складення повного тексту постанови - 17 травня 2024 року.

Головуючий М.В. Назарова

Судді: О.Ю. Карташов

Н.В. Стахова