Рішення

від 16.05.2024 по справі 280/26/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 травня 2024 року Справа № 280/26/24 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Стрельнікової Н.В. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунальної установи «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Запорізької обласної ради, Державного закладу «Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров`я України», треті особи: Державна установа «Український Державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України», Міністерство охорони здоров`я України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

31.12.2023 через підсистему «Електронний суд» до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Комунальної установи «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Запорізької обласної ради (далі відповідач 1), Державного закладу «Центральної медико-соціальної експертної комісії Міністерства охорони здоров`я України» (далі відповідач 2), треті особи: Державна установа «Український Державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» (далітретя особа 1), Міністерство охорони здоров`я України (далітретя особа 2), в якій позивач (з урахуванням уточених позовних вимог) просить суд:

- Визнати протиправною бездіяльність Відповідача-1 Комунальної установи «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Запорізької обласної ради, що полягає в відсутності розгляду/відмові розгляду комісією питання щодо встановлення групи інвалідності гр. ОСОБА_1 , про що зазначено в акті огляду № 244 від 11.05.2023 року;

- Визнати протиправною бездіяльність Відповідача-2 Державного закладу «Центральної медико-соціальної експертної комісії Міністерства охорони здоров`я України», що полягає в відсутності розгляду/відмові розгляду комісією питання щодо встановлення групи інвалідності гр. ОСОБА_1 , про що зазначено в акті огляду № 1284 від 15.11.2023 року;

- Визнати протиправними дії Комунальної установи «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Запорізької обласної ради, які полягали в заниженні відсотків втрати професійної працездатності гр. ОСОБА_1 , про що зазначено в акті огляду № 244 від 11.05.2023 року;

- Визнати протиправними дії Державного закладу «Центральної медико- соціальної експертної комісії Міністерства охорони здоров`я України», які полягали в заниженні відсотків втрати професійної працездатності гр. ОСОБА_1 , про що зазначено в акті огляду № 1284 від 15.11.2023 року;

- Зобов`язати Комунальну установу «Обласний центр медико-соціальної експертизи Запорізької обласної ради» повторно розглянути документи гр. ОСОБА_1 щодо встановлення йому статусу особи з інвалідністю ІІ групи (інвалідності ІІ-ї групи) та встановлення відсотків втрати професійної працездатності відповідно до стану його здоров`я.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що позивач - військовослужбовець Національної гвардії України, ВЧ № НОМЕР_1 , перебував в полоні в російській федерації з травня 2022 року по 21 вересня 2022 року. Позивач звернувся до КУ «Обласний центр медико-соціальної експертизи Запорізької обласної ради» з метою встановлення йому ступеню втрати працездатності та отримання інвалідності, внаслідок чогопозивачу було встановлено втрату професійної працездатності на 20 відсотків, яка пов`язана із захистом Батьківщини. Зазначає, що групу інвалідності позивачу встановлено не було. 15 травня 2023 року позивачем отримано Довідку про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії АГ №0016165 від 11 травня 2023 року. Позивач, не погодився із результатами акту огляду подав до відповідача та Міністерства охорони здоров`я України заяву щодо перегляду акту огляду КУ «Обласний центр медико-соціальної експертизи Запорізької обласної ради» № 224 від 11 травня 2023 року. В липні 2023 року позивачем було отримано лист від 03.07.2023 №21-16/08/759 про направлення його заяви до Державної установи «Український Державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності». Розгляд вказаної заяви Позивача - Відповідачем-2 відбувся 15 листопада 2023 року (відразу після надходження до Запорізького окружного адміністративного суду адміністративного позову про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії). Відповідно до листа Відповідача-2 за № 53-8/07/-1769 від 20.11.2023 року на підставі Акту № 1284 - Позивачу було відмовлено також і Відповідачем-2 у встановленні йому групи інвалідності, але встановлено (збільшено) відсоток втрати працездатності з 20 відсотків встановлених Відповідачем-1 до 30 відсотків встановлених Відповідачем-2. Отже, невідповідність вимогам чинного законодавства дій Відповідача-1 при проведенні медико-соціальної експертизи відносно Позивача частково підтверджено й Відповідачем-2. Позивач зазначає, що оскільки Відповідачем-2 було направлено документи Позивача до Третьої особи-1 (яка не надала доказів виклику та отримання цього виклику Позивача на огляд до Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності (м. Дніпропетровськ), що випливає з відповіді на адвокатський запит № 2023-12/05-01 від 05.12.2023 року) - випадок Позивача є дійсно складним. Більш того, як підтверджується відповідями Відповідача-2 та Третьої особи-1 на адвокатські запити - відносно Позивача взагалі не розглядалося питання щодо встановлення чи/або відмови йому інвалідності, неналежним чином здійснено розгляд документів та відповідно надано висновок Третьою особою-1 без огляду та з`ясування всіх захворювань Позивача, а отже вважати належним Висновок Третьої особи-1 є неправильно. Позивач також посилається на приписи п. 27 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності згідно якого до II групи інвалідності можуть належати також особи, які мають дві хвороби або більше, що призводять до інвалідності, наслідки травми або вроджені вади та їх комбінації, які в сукупності спричиняють значне обмеження життєдіяльності особи та її працездатності. Позивач вважає, що оскільки, у нього підтверджено обмеження до повноцінної військової служби, а також наявність більше двох захворювань, а також, зважаючи на те, що Постанова КМУ № 1317 від 03.12.2009 року «Питання медико-соціальної експертизи» має вищу юридичну силу, ніж інструкція МОЗ «Про затвердження Інструкції про встановлення груп інвалідності», затверджена Наказом № 561 від 05.09.2011 року, то позивачу має бути встановлена II група інвалідності. Отже, позивач вважає, що протиправність дій Відповідачів, яка полягає в неналежному розгляді порушеного позивачем питання є протиправними та грубо порушують права позивача на соціальні гарантій особи (в т.ч. на встановлення статусу особи з інвалідністю) відповідно до його захворювань та вимог чинного законодавства у звязку з чим позовні вимоги просить задовольнити.

Ухвалою суду від 08.01.2024 було залишено поовну заяву без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 23.01.2024 відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

16.02.2024 до суду від відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що 11.05.2023р. гр. ОСОБА_2 був оглянутий на обласній МСЕК №2 КУ «ОЦМСЕ» ЗОР. За результатами огляду ОСОБА_2 було встановлено 20% втрати працездатності внаслідок травми, повязаної із захистом Батьківщини. Згідно запита ДЗ «ЦМСЕК МОЗ України», викладеному в листі від 03.07.2023р. №21- 16/08/-759 та згідно листа КУ «ОЦМСЕ» ЗОР від 18.07.2023р. №426, медико-експертна справа ОСОБА_2 була направлена до ДУ «Український Державний науково- дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» в м. Дніпро. Позовні вимоги ОСОБА_2 заявлені безпідставно і не підлягають задоволенню. У спірних правовідносинах всі дії та рішення відповідача здійснені у відповідності з вимогами чинного законодавства України.

29.02.2024 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій зазначно що конкретних доводів відповідачем-1 в своєму «Відзиві на позовну заяву» правомірності своїх дій - не зазначено. Отже, вказаним Відзивом на позовну заяву не доводиться правомірність дій відповідачем-1 при прийнятті рішення відносно позивача в травні 2023 року.

Ухвалою суду від 20.03.2024 було частково задоволено клопотання позивача про витребування доказів та витребувано від Державної установи "Український Державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" належним чином засвідчені копії документів, які містяться в особовій медико-експертній справі гр. ОСОБА_1 .

До 15.05.2024 вищезазначені докази не надійшли до суду як і не надано пояснень щодо причин ненадання таких доказів.

Згідно зі ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

ОСОБА_1 звернувся до КУ «Обласний центр медико-соціальної експертизи Запорізької обласної ради» з метою встановлення йому ступеню втрати працездатності та отримання інвалідності.

Відповідно до довідки АГ №0016165 позивачу визначено 20 (двадцять) відсотків втрати професійної здатності.

Не погоджуючись з результатами акту огляду позивачем у червні 2023 року подано до Державного закладу «Центральної медико-соціальної експертної комісії Міністерства охорони здоров`я України» та до Міністерства охорони здоров`я України заяву щодо перегляду акту огляду (а.с. 12-14).

Листом Державного закладу «Центральної медико-соціальної експертної комісії Міністерства охорони здоров`я України» від 03.07.2023 №21-16/08/-759 позивача повідомлено, що його заява направлена для консультації з питання правильності встановлення позивачу 11.05.2023 Запорізькою обласною МСЕК №2 20% втрати працездатності внаслідок травми, повязаної із захистом Батьківщини (а.с. 18).

Листом Державного закладу «Центральної медико-соціальної експертної комісії Міністерства охорони здоров`я України» вих. №53-8/07/-1769 від 20.11.2023 позивача було повідомлено про те, що в межах його звернення 03.072023 комісією прийнятно рішення щодо направоення звернення з приєднанням медико-експертної справи Запорізькою обласною МСЕК для направлення до Державної установи «Український Державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності» з метою проведення консультації з питання правильності встановлення 11.05.2023 Запорізькою обласною МСЕК №2 20% втрати працезданості внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини. 10.11.2023 справа надійшла до ДЗ «ЗМСЕК МОЗ України» разом з консультативним висновком інституту для прийняття остаточного рішення. 15.11.2023 в межах розгляду оскарження рішення обласної МСЕК, проведеного на підставі Положення про порядок умови та критреії встановлення інвалідності, Питання медико-соціальної експертизи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року №1317 постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 прийнято рішення, групу інвалідності вам не встановлено. За результатами проведеного очного огляду складено Акт №1284, в якому зазначено, що ОСОБА_1 встановлено 30 (тридцять) % із них 20 (двадцять) % втрати професійної працездатності внаслідко травми, пов`язані із захистом Батьківщини та 10 (десять) % захворювання, повязані із захистом Батьківщини.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями відповідачів, якими не було встановлено позивачу інвалідність, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Дослідивши матеріали справи суд зазначає таке.

Відповідно достатті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні визначаєЗакон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 № 875-XII(далі - Закон №875-XII), який також гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.

Відповідно до частини 1статті 2 Закону № 875-XIIособою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Згідно з частиною 1статті 3 Закону № 875-XIIінвалідність як міра втрати здоров`я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Положення про медико-соціальну експертизу затверджується Кабінетом Міністрів України з урахуванням думок громадських об`єднань осіб з інвалідністю (частина 2статті 3 Закону № 875-XII).

Основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації наслідків, спричинених стійким порушенням здоров`я, функціонування системи підтримання особами з інвалідністю фізичного, психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності визначеніЗаконом України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в України» від 06.10.2005 № 2961-IV(далі - Закон «2961-IV).

За визначенням, наведеним устатті 1 Закону №2961-IV, медико-соціальна експертиза - встановлення ступеня стійкого обмеження життєдіяльності, групи інвалідності, причини і часу їх настання, а також доопрацювання та затвердження індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (дитини з інвалідністю) в рамках стратегії компенсації на основі індивідуального реабілітаційного плану та комплексного реабілітаційного обстеження особи з обмеженням життєдіяльності.

Частинами 1 та 2статті 7 Закону №2961-IVвстановлено, що медико-соціальна експертиза осіб з обмеженнями повсякденного функціонування та осіб з інвалідністю проводиться медико-соціальними експертними комісіями, а дітей - лікарсько-консультативними комісіями закладів охорони здоров`я.

Особа з обмеженнями повсякденного функціонування направляється для проходження медико-соціальної експертизи з метою підтвердження стійкого обмеження життєдіяльності та встановлення статусу "особа з інвалідністю" або "дитина з інвалідністю" у разі виявлення мультидисциплінарною реабілітаційною командою ознак стійкого обмеження життєдіяльності, що зазначається в індивідуальному реабілітаційному плані.

Частиною 8статті 7 Закону №2961-IVпередбачено, що медико-соціальні експертні комісії визначають:

групу інвалідності, її причину і час настання. Особа може одночасно бути визнана особою з інвалідністю однієї групи і лише з однієї причини. При підвищенні групи інвалідності в разі виникнення більш тяжкого захворювання причина інвалідності встановлюється на вибір особи з інвалідністю. У разі якщо однією з причин інвалідності є інвалідність з дитинства, вказуються дві причини інвалідності;

види трудової діяльності, рекомендовані особі з інвалідністю за станом здоров`я. Висновок про нездатність до трудової діяльності внаслідок інвалідності готується виключно за згодою особи з інвалідністю (крім випадків, коли особу з інвалідністю визнано недієздатною);

причинний зв`язок інвалідності із захворюванням чи каліцтвом, що виникли у дитинстві, вродженою вадою;

ступінь втрати професійної працездатності потерпілим від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання;

ступінь втрати здоров`я, групу інвалідності, причину, зв`язок і час настання інвалідності громадян, які постраждали внаслідок політичних репресій або Чорнобильської катастрофи;

медичні показання на право одержання особами з інвалідністю автомобіля і протипоказання до керування ним.

Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями та лікарсько-консультативними комісіями закладів охорони здоров`я затверджуються Кабінетом Міністрів України (частина 12статті 7 Закону №2961-IV).

Положення про медико-соціальну експертизу (далі - Положення про МСЕК) та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності затвердженіпостановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317.

За змістом пункту 3 Положення про МСЕК медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії (далі - комісії), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров`я при Міністерстві охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій (пункт 4 Положення про МСЕК).

Відповідно до підпункту 1 пункту 11 Положення про МСЕК міжрайонні комісії визначають, серед іншого, ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов`язане ушкодження здоров`я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням ними трудових обов`язків; потребу осіб з інвалідністю у забезпеченні їх технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення на підставі медичних показань і протипоказань, а також з урахуванням соціальних критеріїв; потребу осіб з інвалідністю, потерпілих від нещасного випадку на виробництві, із стійкою втратою працездатності у медичній та соціальній допомозі, в тому числі у додатковому харчуванні, ліках, спеціальному медичному, постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування; ступінь стійкого обмеження життєдіяльності хворих для направлення їх у стаціонарні відділення центрів соціального обслуговування.

Пунктом 12 Положення про МСЕК передбачено, що Кримська республіканська, обласні, центральні міські комісії, зокрема, проводять у складних випадках огляд осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленнями районних, міжрайонних, міських комісій.

Згідно з пунктом 17 Положення про МСЕК медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб особи з інвалідністю, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Відповідно до пункту 19 Положення про МСЕК комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.

За приписами пункту 3 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, медико-соціальна експертиза проводиться з метою встановлення інвалідності хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи.

Згідно з пунктом 4 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, лікарсько-консультативна комісія лікувального профілактичного закладу охорони здоров`я направляє осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, на огляд комісії за формою, затвердженою МОЗ.

Комісія приймає документи осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за наявності у них стійкого чи необоротного характеру захворювання, а також у разі безперервної тимчасової непрацездатності не пізніше ніж через чотири місяці з дня її настання чи у зв`язку з одним і тим самим захворюванням протягом п`яти місяців з перервою за останніх 12 місяців, а у разі захворювання на туберкульоз - протягом 10 місяців з дня настання непрацездатності.

Пунктом 7 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності встановлено, що комісія проводить огляд тимчасово непрацездатної особи, що звернулася для проведення медико-соціальної експертизи, протягом п`яти робочих днів з дня надходження направлення лікарсько-консультативної комісії та приймає рішення про наявність чи відсутність інвалідності.

Комісія під час заповнення форми первинної облікової документації керується Інструкцією щодо заповнення форми первинної облікової документації № 157-5/о «Журнал протоколів засідань медико-соціальної експертної комісії», затвердженоюнаказом Міністерства охорони здоров`я України від 30.07.2012 № 577, у якій вказано, що дана форма має бути завірена головою МСЕК та печаткою закладу охорони здоров`я.

Комісія під час встановлення інвалідності керується Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики та Радою Федерації незалежних профспілок України (пункт 20 Положення про МСЕК).

Так, Інструкція про встановлення груп інвалідності затвердженанаказом Міністерства охорони здоров`я України від 05.09.2011 № 561, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 листопада 2011 року за № 1295/20033 (далі -Інструкції №561).

Пунктом 1.4Інструкції N 561визначено, що медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, здійснення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб інваліда, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Згідно з пунктом 1.10Інструкції № 561при огляді у МСЕК проводяться: вивчення документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи; опитування хворого; об`єктивне обстеження та оцінка стану всіх систем організму, необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження усіма членами комісії.

Тобто, рішення МСЕК приймається після повного медичного обстеження особи і проведення необхідних досліджень лікувально-профілактичним закладом охорони здоров`я, на підставі медичної документації, яка обов`язково включає направлення на МСЕК, та за результатами об`єктивного обстеження особи членами комісії.

В особливо складних випадках Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ, обласна, центральна міська комісія та МОЗ можуть направляти осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, для проведення медико-соціального експертного обстеження до клініки Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності (м. Дніпро) та Науково-дослідного інституту реабілітації інвалідів (м. Вінниця). Після обстеження зазначені науково-дослідні установи складають консультативні висновки, які для комісії мають рекомендаційний характер.

Відповідно до п.23-25 Положення Про МСЕК № 1317 - «У разі незгоди з рішенням районної, міжрайонної, міської комісії хворий, потерпілий від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання або особа з інвалідністю має право подати протягом місяця після одержання висновку комісії і письмову заяву до Кримської республіканської, обласної, Київської та Севастопольської центральних міських комісій або до комісії, в якій він проходив огляд, чи до відповідного управління охорони здоров`я. Комісія, що проводила огляд, або управління охорони здоров`я надсилає у триденний строк після надходження відповідного запиту всі наявні документи на розгляд Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії, яка протягом місяця з дня подання зазначених документів проводить повторний огляд заявника і приймає відповідне рішення. Рішення Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії може бути оскаржене до МОЗ. МОЗ за наявності фактів порушення законодавства про медико-соціальну експертизу доручає Центральній медико-соціальній експертній комісії МОЗ або Кримській республіканській, Київській та Севастопольській міським або обласній комісії іншої області повторно розглянути з урахуванням усіх наявних обставин питання, з якого оскаржується рішення, а також вживає інших заходів впливу для забезпечення дотримання законодавства під час проведення медико - соціальної експертизи.

Відтак, чинним законодавством України визначено окремий порядок оскарження рішень медико - соціальної експертної комісії.

Як встановлено судом, відповідно до п. 23-25 Положення, 03.07.2023 відповідачем 2 прийнято до розгляду звернення позивача та прийнято рішення щодо направлення звернення для консультації з питання правильності встановлення йому 11.05.2023 Запорізькою обласною МСЕК №2 20% втрати працездатності внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини до Державної установи «Український Державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності» для проведення консультації.

03.07.2023 позивачу направлений лист № 21-16/08/-759 щодо прийнятого рішення.

Листом Державного закладу «Центральної медико-соціальної експертної комісії Міністерства охорони здоров`я України» вих. №53-8/07/-1769 від 20.11.2023 позивача було повідомлено про те, що в межах його звернення 03.07.2023 комісією прийнятно рішення щодо направлення звернення з приєднанням медико-експертної справи Запорізькою обласною МСЕК для направлення до Державної установи «Український Державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності» з метою проведення консультації з питання правильності встановлення 11.05.2023 Запорізькою обласною МСЕК №2 20% втрати працезданості внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини. 10.11.2023 справа надійшла до ДЗ «ЗМСЕК МОЗ України» разом з консультативним висновком інституту для прийняття остаточного рішення. 15.11.2023 в межах розгляду оскарження рішення обласної МСЕК, проведеного на підставі Положення про порядок умови та критреії встановлення інвалідності, Питання медико-соціальної експертизи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року №1317 постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 прийнято рішення, групу інвалідності позивачу не встановлено. За результатами проведеного очного огляду складено Акт №1284, в якому зазначено, що ОСОБА_1 встановлено 30 (тридцять) % із них 20 (двадцять) % втрати професійної працездатності внаслідок травми, пов`язані із захистом Батьківщини та 10 (десять) % захворювання, повязані із захистом Батьківщини.

Таким чином, правом на своєчасне оскарження рішення обласної МСЕК №3, в порядку пункту 23 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, до ДЗ «Центральна МСЕК МОЗ України» позивач скористався.

При цьому, суд зазначає, що Верховний Суд у постановах від 29.12.2021 у справі №638/2723/16-а та від 12.10.2021 у справі № 280/4820/19, у яких спір виник у зв`язку із незгодою позивачів із висновками МСЕК щодо встановлення таким групи інвалідності, дійшов висновку, що рішення МСЕК приймається після повного медичного обстеження особи і проведення досліджень лікувально-профілактичним закладом охорони здоров`я, на підставі медичних документів та за результатами об`єктивного обстеження особи членами комісії.

У вказаних постановах Верховний Суд висловив правову позицію, згідно з якою при розгляді по суті спору у справах, у яких оспорюються рішення МСЕК, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки не є спеціалізованою установою в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суди вправі перевіряти законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку на підставі приписів Інструкції про встановлення груп інвалідності, Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.

Тобто, суд не вправі втручатися в діяльність державних органів, що застосовують надані їм у межахзаконуповноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження в будь-якій формі своїх дій з іншими суб`єктами. Втручання в дискреційні повноваження суб`єкта влади виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Водночас, за змістом позовної заяви представник позивача не посилається на порушення процедури прийняття рішення про невизнання інвалідності у ОСОБА_1 .

Посилання позивача на те, що невідповідність вимогам чинного законодавства дій Відповідача-1 при проведенні медико-соціальної експертизи відносно Позивача частково підтверджено й Відповідачем-2 та на те що оскільки Відповідачем-2 було направлено документи Позивача до Третьої особи-1, то випадок позивача є дійсно складним - не спростовує вищенаведених висновків суду.

Щодо доводів позивача про те, що як підтверджується відповідями Відповідача-2 та Третьої особи-1 на адвокатські запити - відносно Позивача взагалі не розглядалося питання щодо встановлення чи/або відмови йому інвалідності, неналежним чином здійснено розгляд документів та відповідно надано висновок Третьою особою-1 без огляду та з`ясування всіх захворювань Позивача, а отже вважати належним Висновок Третьої особи-1 є неправильно суд зазначає, що по-перше, з доданих позвачем до позову відповідей відповідача 2 та третьої особи 1 на адвокатські запити не вбачається те, що відносно Позивача взагалі не розглядалося питання щодо встановлення чи/або відмови йому інвалідності, неналежним чином здійснено розгляд документів та відповідно надано висновок Третьою особою-1 без огляду та з`ясування всіх захворювань Позивача, це є довільним трактуванням вказаних відповідей та припущеннями позивача. По-друге, правомірність або правильність висновку третьої особи-1 не є предметом позову та знаходиться поза межами предмету доказування у цій справі.

Крім того, як вбачається з доданої позивачем до позову копії відповіді Державної установи «Український Державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» вих. №694/01-19 від 13.12.2023 (а.с. 56) ОСОБА_1 було запрошено на обстеження до клініки інституту в будь-який зручний для нього день. Доказ: лист до ОСОБА_1 від 09.08.2023 №303, запрошення відправлено простим листом. У зв`язку з неприбуттям ОСОБА_1 до клініки інституу, після закінчення терміну, якій відвеено на чекання приїзду пацієнта (1-2 місяці) та відсутність будь-якої інформації від ОСОБА_1 медико-ескпертна справа, після ретельного аналізу у кардіоревматологічному експертно-реабілітаційному відділенні, розглянута на засіданні загальноінститутської медикекспертної комісії (Консультативний висновок інституту №826 від 09.11.2023).

Більш того, у спірних правовідносинах Державний заклад «Центральна медико-соціальна експертна комісіяМіністерства охорони здоров`я України» не виступав органом, який обстежував позивача, а лише переглядав раніше прийняті рішення МСЕК про відсутність підстав для встановлення позивачеві інвалідності з урахуванням результатів обстежень та лікарських висновків.

Щодо посилання позивача на приписи п. 27 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності згідно якого до II групи інвалідності можуть належати також особи, які мають дві хвороби або більше, що призводять до інвалідності, наслідки травми або вроджені вади та їх комбінації, які в сукупності спричиняють значне обмеження життєдіяльності особи та її працездатності суд зазначає наступне.

Пунктом 27 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності визначено, що підставою для встановлення II групи інвалідності є стійкі, вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або вродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, при збереженій здатності до самообслуговування та не спричиняють потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі.

Критеріями встановлення II групи інвалідності є ступінь втрати здоров`я, що спричиняє обмеження у вираженому II ступені однієї чи декількох категорій життєдіяльності особи: обмеження самообслуговування II ступеня - здатність до самообслуговування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб; обмеження здатності до самостійного пересування II ступеня - здатність до самостійного пересування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб; обмеження здатності до навчання II ступеня - нездатність до навчання або здатність до навчання тільки у спеціальних навчальних закладах або за спеціальними програмами вдома; обмеження здатності до трудової діяльності II ступеня - нездатність до провадження окремих видів трудової діяльності чи здатність до трудової діяльності у спеціально створених умовах з використанням допоміжних засобів і/або спеціально обладнаного робочого місця, за допомогою інших осіб; обмеження здатності до орієнтації II ступеня - здатність до орієнтації в часі і просторі за допомогою інших осіб; обмеження здатності до спілкування II ступеня - здатність до спілкування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб; обмеження здатності контролювати свою поведінку II ступеня - здатність частково чи повністю контролювати свою поведінку тільки за допомогою сторонніх осіб.

До II групи інвалідності можуть належати також особи, які мають дві хвороби або більше, що призводять до інвалідності, наслідки травми або вроджені вади та їх комбінації, які в сукупності спричиняють значне обмеження життєдіяльності особи та її працездатності.

Отже, зазначеним пунктом Положення передбачена можливість того, що до II групи інвалідності можуть належати також особи, які мають дві хвороби або більше, однак за наявності супкупності інших визначених положенням обставин.

У постанові Верховного Судувід 17.03.2020 у справі № 240/7133/19, у якій спір виник у зв`язку із незгодою позивача з висновком МСЕК про час настання інвалідності позивача, Верховний Суд висловив правову позицію, згідно з якою суди вправі перевірити законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку, яка встановлена Інструкцією про встановлення груп інвалідності, Положенням про медико-соціальну експертизу та Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності. Суди позбавлені можливості оцінювати підставність прийняття певного висновку, так як суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального та процесуального права.

У свою чергу, матеріалами справи підтверджується, що оскаржувані рішення прийняті відповідачами після проведення необхідних досліджень позивача лікувально-профілактичним закладом охорони здоров`я, на підставі медичної документації, яка включає направлення на МСЕК, та за результатами об`єктивного обстеження позивача членами комісії, що свідчить про відсутність порушення відповідачами порядку розгляду цього питання.

Таким чином, обставин порушення відповідачами цієї процедури в межах даної справи позивачем не наведено та судом також не встановлено.

Ураховуючи викладене, в контексті спірних правовідносин, станом на момент ухвалення рішення, позивачем не доведено, а судом не здобуто доказів протиправності рішень відповідачів, які відображаються в актах огляду №244 від 11.05.2023 та №1284 від 15.11.2023 про не визнання позивача особою з інвалідністю.

Частиною 2статті 2 КАС Українивстановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі с, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності передзаконом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами 1 та 2статті 9 КАС Українирозгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цьогоКодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частини 1, 2статті 77 КАС Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно достатті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідачі, як суб`єкти владних повноважень, діяли у межах повноважень, наданих їм законодавством та відстуні підстави для визнання їх рішень неправомірними, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що особі, що не є суб`єктом владних повноважень у разі відмови у задоволені позовусудові витрати поверненню не підлягають.

Керуючись ст.ст.9,77,139,243,243-246 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Комунальної установи «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Запорізької обласної ради (69063, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 44, код ЄДРПОУ 19282314), Державного закладу «Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров`я України» (04053, м. Київ, вул. Юрія Коцюбинського, буд. 9, код ЄДРПОУ 38260065), треті особи: Державна установа «Український Державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» (49027, Дніпропетровська область, м. Дніпро, пров. Феодосія Макаревського, буд. 1-А, код ЄДРПОУ 03191673), Міністерство охорони здоров`я України (01601, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 7, код ЄДРПОУ 00012925) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити повністю.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

СуддяН.В. Стрельнікова