Рішення

від 07.05.2024 по справі 924/1328/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" травня 2024 р. Справа № 924/1328/23

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Гладюка Ю. В., при секретарі судового засідання Загроцька А.Ю., розглянувши матеріали справи

за позовом керівника Хмельницької окружної прокуратури, м. Хмельницький

в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Хмельницької обласної ради, м. Хмельницький

до товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут", м. Хмельницький

про стягнення безпідставно набутих коштів

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Солобковецький навчально-реабілітаційний центр Хмельницької обласної ради, Хмельницька область, Хмельницький район, с. Солобківці

Представники сторін:

від прокуратури: Юхимчук М.О. згідно посвідчення,

від позивача: не з`явився,

від відповідача: Несторук О.С. згідно наказу,

від третьої особи: не з`явився.

встановив:

керівника Хмельницької окружної прокуратури, м. Хмельницький в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Хмельницької обласної ради, м. Хмельницький за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Солобковецький навчально-реабілітаційний центр Хмельницької обласної ради, Хмельницька область, Хмельницький район, с. Солобківці звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут", м. Хмельницький в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача кошти в сумі 82790,02 грн., перераховані за товар, який не отримано відповідно до умов договору №21800047 від 24.12.2020.

В обґрунтування позову прокурор зазначає, що сторони Договору №201800047 упродовж всього періоду виконання договірних зобов`язань, без укладення додаткових угод до основного Договору, безпідставно змінювати ціну на електричну енергію, яка є істотною умовою договору, цим самим щомісячно зменшуючи об`єм та кількість товару. ТОВ "Хмельницькенергозбут" постачало електричну енергію за ціною на власний розсуд, при цьому в бік збільшення вартості електроенергії, виставляючи рахунки-фактури замовнику на підставі яких здійснювала оплата.

Прокурор вважає, що збільшення вартості поставленого товару, є незаконним, з порушенням вимог Закону України «Про публічні закупівлі», а безпідставно набуте майно - бюджетні кошти Солобковецького навчального реабілітаційного центру Хмельницької обласної ради сплачені незаконно, тому мають бути повернуті до бюджету обласної ради ради.

Відповідач у відзиві, який сформований в системі „Електронний суд" 22.01.2024р. позовні вимоги не визнає. Повідомив, що 19.11.2020 Солобковецький навчально-реабілітаційний центр Хмельницької обласної ради оприлюднив на веб-порталі Уповноваженого органу оголошення про проведення відкритих торгів за UA-2020-11-19-015261-с по закупівлі товару. Відповідачем за допомогою електронної системи було подано тендерну пропозицію відповідно до вимог тендерної документації і згідно рішення уповноваженої особи від 07.12.2020 ТОВ "Хмельницькенергозбут" визнано переможцем торгів та прийнято рішення укласти договір.

24.12.2020 між відповідачем та Солобковецький навчально-реабілітаційний центр Хмельницької обласної ради було укладено договір про постачання електричної енергії споживачу №21800047, додатком №1 до якого ("Комерційна пропозиція Постачальника") визначено: ціну за одиницю товару 2,55417 грн без ПДВ; у відповідності до п. 5.3 Договору тариф на передачу електричної енергії, що включений в ціну за одиницю Товару, станом на дату проведення аукціону по процедурі згідно якої укладено цей договір затверджено постановою НКРЕКП № 2353 від 09.12.2020, та становить 0,29393 грн без ПДВ; у відповідності до п. 5.4 Договору тариф на розподіл електричної енергії, що включений в ціну за одиницю Товару, станом на дату проведення аукціону по процедурі згідно якої укладено цей договір затверджено постановою НКРЕКП № 1351 від 11.07.2020, та становить 0,89057 грн. без ПДВ.

Відповідач звертає увагу, що додаткові угоди про збільшення/зменшення ціни за одиницю товару Сторонами Договору не підписувалася, оскільки сторони керувались підпунктом 5.9. пункту 5 Договору- Зміна ціни за одиницю товару, згідно п.п. 5.6-5.7 Договору здійснюється в письмовій формі, шляхом підписання Сторонами Акту приймання-передачі електричної енергії згідно п.5.14 Договору. Укладаючи акти приймання - передачі електричної енергії сторони не виходили за рамки 10 відсоткового збільшення ціни за одиницю товару, при цьому, загальна сума договору не збільшувалась, а зменшувався обсяг закупівлі, що було погоджено з замовником, а обмеження строків зміни ціни за одиницю товару на дату укладення додаткових угод Законом України "Про публічні закупівлі" не встановлено. Акти приймання-передачі електричної енергії укладені не за усною домовленістю, а на підставі звернення відповідача, як постачальника, до споживача, з відповідним обґрунтуванням та наданням доказів наявності підстав для зміни істотних умов Договору. Крім того, коливання ціни підтверджено ціновими довідками Хмельницької торгово-промислової палати.

Щодо вимоги про стягнення 82790,02 грн. відповідач зазначає, що у позовній заяві вказано, що постачання електричної енергії відбувалось січень-грудень 2021 року, проте це не відповідає дійсності, оскільки за взаємною згодою сторін 02.11.2021 року укладено Додаткову угоду № 3 до Договору про постачання електричної енергії споживачу№21800047 від 24.12.2020 року про припинення договору.

Відповідач також звертає увагу, що у цій справі належним органом уповноваженим державою на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах є Державна аудиторська служба України та її територіальні органи, проте Прокуратура при зверненні до Господарського суду Хмельницької області з позовом в інтересах держави в межах цієї справи не визначив Держаудитслужбу позивачем та не направив відповідне звернення, що планується звернення з позовною заявою для захисту інтересів держави.

Прокурор у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Позивач представника в судове засідання не направив, причини не повідомив, заяв, клопотань щодо розгляду справи не надав, хоча був належним чином повідомлений про судовий розгляд справи.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав позицію викладену у відзиві на позов.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Солобковецький навчально-реабілітаційний центр Хмельницької обласної ради представника в судове засідання не направив. У заяві від 23.01.2024р. просить розгляд справи проводити за відсутності представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.

Згідно з п.1.6. Статуту Солобковецький навчально-реабілітаційний центр є юридичною особою, має самостійний баланс, печатку, штамп, ідентифікаційний код, інші реквізити відповідно до чинного законодавства України. Має право відкривати рахунки у відповідних установах, укладати правочини, господарські договори і угоди, набувати немайнових та особистих немайнових прав, нести обов`язки, бути позивачем та відповідачем в суді. Ценрт самостійно приймає рішення та здійснює свою діяльність в межах своєї компетенції, передбаченної чинним законодавством України та цим Статутом.

При виконанні основних завдань Центр підконтрольний і підзвітний Хмельницькій обласній раді та в межах галузевих повноважень - структурному підрозділу Хмельницької обласної державної адміністрації в галузі освіти (п.1.8. Статуту).

19.11.2020р. Солобковецький навчально-реабілітаційний центр Хмельницької обласної ради оприлюднено оголошення про проведення відкритих торгів UA-2020-11-19-015261-с із закупівлі електричної енергії (ДК 021:2015:09310000-5) в обсязі 86500 кВт/год із очікуваною вартістю 302750 грн.

Згідно рішення уповноваженої особи Солобковецького навчально- реабілітаційного центру Хмельницької обласної ради про розгляд тендерної пропозиції на закупівлю «Електрична енергія «ДК 021:2015:09310000-5: Електрична енергія»» та прийняття рішення про намір укласти договір» від 07.12.2020р. ТОВ «Хмельницькенергозбут» визнано переможцем закупівлі, тендерна пропозиція якого була найбільш економічно вигідною.

24.12.2020р. між відповідачем та Солобковецький навчально-реабілітаційний центр Хмельницької обласної ради було укладено договір про постачання електричної енергії споживачу №21800047.

Згідно з п. 1.2 договору його умови розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 №312 (ПРРЕЕ).

За цим Договором постачальник продає споживачу із 01.01.2021 до 31.12.2022 товар "код ДК 021:2015 - 09310000-5 - Електрична енергія" для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору (п. 2.1 договору).

Ціна цього Договору становить 265122,5 грн, в т.ч. ПДВ 53024,5 грн. (п. 5.1 договору).

Згідно з п. 5.2 договору ціна за одиницю Товару визначається у додатку №1 до Договору "Комерційна пропозиція Постачальника".

Ціна за одиницю Товару включає в себе вартість послуг оператора системи передачі щодо надання послуг з передачі електричної енергії, які необхідні для виконання цього Договору. Інформацію про розмір тарифу на послуги з передачі електричної енергії визначено в Додатку № 1 до договору (п. 5.3 договору).

Пунктом 5.4 договору передбачено, що ціна за одиницю Товару включає в себе вартість послуг оператора системи щодо надання послуг з розподілу електричної енергії, які необхідні для виконання цього договору. Інформацію про розмір тарифу на послуги з розподілу електричної енергії визначено в Додатку № 1 до договору. Вказані послуги оплачуються споживачем через постачальника. Споживач здійснює плату за послугу з розподілу електричної енергії через постачальника. При цьому, постачальник зобов`язаний при виставленні рахунка за електричну енергію споживачу окремо вказувати оплату за послугу з розподілу електричної енергії та оплату вартості електричної енергії.

На виконання п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" сторони домовилось, що зміна ціни за одиницю товару та встановлення щомісячної ціни поставки товару здійснюється, виходячи з коливання ціни на ринку товару, а саме, зміни середньозваженої ціни на ринку на добу наперед (РДН) (п. 5.6 договору).

Згідно з підпунктом 5.6.1. пункту 5 Договору зміна ціни за одиницю Товару відбувається з дотриманням усіх наступних умов: один раз на місяць після завершення розрахункового періоду; з дотриманням формули, передбаченої п.5.6.2 Договору; не більше, ніж на 10% від Базової ціни за одиницю Товару. При цьому, загальна ціна Договору не може бути збільшена. У разі документально підтвердженого зростання ціни за одиницю товару, одночасно здійснюється зменшення кількості товару.

Згідно з підпунктом 5.6.2. пункту 5 договору ці на за одиницю товару за відповідний розрахунковий період визначається у виставлених постачальником рахунках та актах приймання-передачі Товару, наданих згідно п.5.14 договору, виходячи з коливання цін електричної енергії на ринку та обраховується по формулі. Середньомісячна ціна на РДН обраховується згідно даних ДП „Оператор ринку".

У п. 5.7 договору зазначено, що у випадку, якщо коливання ціни на ринку в сторону зменшення становитиме понад 10% відносно Базової ціни Товару, сторони, керуючись п.5 ч. 5 ст. 41 Закону України „Про публічні закупівлі", дійшли згоди, що вартість Товару за відповідний розрахунковий період може зменшуватись без обмежень максимального відсотку. Обрахунок ціна за одиницю Товару на відповідний розрахунковий період, в такому випадку, визначається за формулою визначеною у п.5.6. цього договору.

Відповідно до п. 5.9. договору зміна ціни за одиницю товару, згідно п.п. 5.6-5.7 Договору здійснюється в письмовій формі, шляхом підписання Сторонами Акту приймання-передачі електричної енергії згідно п.5.14 Договору.

Договір набирає чинності з моменту підписання Сторонами, скріплення печатками Сторін (за наявності) і діє до 31.12.2022 включно, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань в частині розрахунків (п. 13.1 договору).

Невід`ємною частиною цього договору є: Додаток №1 - Комерційна пропозиція Постачальника; Додаток №2 - Примірна форма Заявки на постачання електричної енергії Споживачу; Додаток №3 - Примірна форма Акту приймання-передачі електричної енергії.

У додатку №1 до договору - Комерційна пропозиція постачальника сторони погодили: кількість електричної енергії - 86500 кВт/год; ціну товару без ПДВ, без тарифу на передачу та без тарифу на розподіл за кВт/год - 1,36967 грн; тариф на передачу, без ПДВ - 0,29393 грн, тариф на розподіл, без ПДВ - 0,89057 грн; базову ціну товару, без ПДВ, з тарифом на передачу та тарифом на розподіл - 2,55417 грн.

Також у п.1.1. Комерційної пропозиції зазначено, що у відповідності до п.5.3. Договору тариф на передачу електричної енергії, що включений в ціну за одиницю товару станом на дату подання тендерної пропозиції по процедурі, згідно якої укладено цей договір, затверджено постановою НКРЕКП №2353 від 09.12.2020 та становить - 0,29393 коп без ПДВ.

У п. 1.2 Комерційної пропозиції зазначено, що1 у відповідності до п.5.4. Договору тариф на розподіл електричної енергії, що включений в ціну за одиницю товару станом на дату подання тендерної пропозиції по процедурі, згідно якої укладено цей договір, затверджено постановою НКРЕКП №2381 від 09.12.2020 та становить -1,12143 коп без ПДВ.

27.01.2021р. сторонами укладено додаткову угоду № 1, згідно якої, у зв`язку із набуттям 01.01.2021 чинності Постанови НКРЕКП від 09.12.2020 № 2381 та зростанням тарифу на послуги з розподілу електричної енергії із 0,89057 грн./кВт*год без ПДВ до 1,12143 грн/кВт*год, сторони за взаємною згодою вирішили Додаток №1 до Договору №21800047 від 27.01.2021 викласти в новій редакції. При цьому загальний обсяг товару кВт/год зменшено з 86 500 кВт/год до 79 329,54 кВт/год.

Також, 04.02.2021р. сторонами укладено додаткову угоду № 2, згідно якої у зв`язку із збільшенням середньозваженої ціни на ринку «на добу наперед» (РДН) у II декаді січня 2021 на 34,54 % в порівнянні з І декадою січня 2021 та склала 1546,47 грн /Мвт*год. без ПДВ, інформація підтверджена довідкою Хмельницької торгово-промислової палати від 27.01.2021р. №22-05/60, сторони, за взаємною згодою, вирішили Додаток №1 до Договору №21800047 від 24.12.202р. викласти в новій редакції. При цьому загальний обсяг товару кВт/год зменшено з 86 500 кВт/год до 73645,14 кВт/год.

Листом №50/1-7464вих-23 від 15.11.23 прокурор звертався до Хмельницької обласної ради та Солобковецького навчального реабілітаційного центру Хмельницької обласної ради з проханням надати копії договору, додаткових угод та відомостей про отримання товару.

Листом від 28.11.2023р. Хмельницька обласна рада повідомила, що остання не є володільцем запитуваної інформації, оскільки не є стороною договору.

Солобковецьким навчально - реабілітаційним центром Хмельницької обласної ради згідно листа № 57 від 04.12.2023 надано інформацію щодо договору про постачання електричної енергії №2180047 від 24.12.2020р.

Керівник Хмельницької окружної прокуратури звернувся до Хмельницької обласної ради з повідомленнями від 20.12.2023, в якому на підставі ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" попередньо повідомив про намір здійснювати представництво в суді інтересів держави в особі Хмельницької обласної ради шляхом пред`явлення до суду позову до ТОВ "Хмельницькенергозбут" та стягнення коштів за товар, який не був поставлений за умовами договору про закупівлю електричної енергії.

Матеріали справи містять рахунки- фактури від 23.12.21, від 06.12.21, від 04.11.21, від 07.09.21, від 03.08.21р., від 06.07.21, від 09.06.21,від 11.05.21,від 06.04.21, від 04.03.21 та платіжні доручення №1388 від 24.12.21 на суму 50220,84 грн., №1289 від 08.12.21 на суму 49684,06 грн., №1129 від 08.11.21р. на суму 33455,80 грн., №1150 від 11.11.21р. на суму 8412,79 грн., №1010 від 06.10.21р. на суму 27023,72 грн., №38 від 09.02.21р. на суму 23090,00 грн., №40 від 11.02.21р. на суму 1796,80 грн., №852 від 09.09.21р. на суму 13416,13 грн.,№730 від 06.08.21р. на суму 9935,86 грн., №656 від 07.07.21р. на суму 11236,98 грн.,№549 від 09.06.21р. на суму 28216,12 грн., №373 від11.05.21р. на суму 30265,15 грн., №446 від 26.05.21р. на суму 1155,39 грн., №239 від 07.04.21р. на суму 29673,95 грн., №135 від10.03.21р. на суму 47394,10грн.

Дослідивши наявні в справі докази, давши їм оцінку в сукупності, суд враховує наступне.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Даний спір пов`язаний із реалізацією прокурором повноважень згідно зі статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", зокрема представництва інтересів держави у суді.

Згідно ч. 2 ст. 2 ЦК України одним з учасників цивільних відносин є держава Україна, яка відповідно до статей 167, 170 ЦК України набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом частини 3 статті 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Статтею 53 ГПК України визначено участь у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Передумовою участі органів та осіб, передбачених статтею 53 ГПК України, в господарському процесі у будь-якій із п`яти форм є набуття ними господарського процесуального статусу органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, та наявність процесуальної правосуб`єктності, яка передбачає процесуальну правоздатність і процесуальну дієздатність.

На відміну від осіб, які беруть участь у справі (позивач, відповідач, третя особа, представник), відповідні органи та особи повинні бути наділені спеціальною процесуальною правоздатністю, тобто здатністю мати процесуальні права та обов`язки органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Така процесуальна правоздатність настає з моменту виникнення у цих осіб відповідної компетенції або передбачених законом повноважень. Необхідною умовою такої участі є норми матеріального права, які визначають випадки такої участі, тобто особи, перелічені статтею 53 ГПК України, можуть звернутися до суду із позовною заявою або беруть участь в процесі лише у випадках, чітко встановлених законом.

Так, відповідно до частин третьої-п`ятої статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

У рішенні від 05.06.2019 №4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Положення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

Так, відповідно до частини першої, абзацу першого частини третьої та абзацу першого частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Про необхідність обґрунтування прокурором підстав представництва у суді зазначено й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц.

Аналіз положень частин третьої-п`ятої статті 53 ГПК України у взаємозв`язку зі змістом частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

Поняття "нездійснення захисту" має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача (аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 04.04.2019 №914/882/17, від 22.10.2019 № 926/979/19).

Отже, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень. При цьому, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Аналогічна правова позиція викладена у низці постанов Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 05.12.2018 у справі № 923/129/17 та від 20.03.2019 у справі № 905/1135/18, від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

З урахуванням вищевикладеного колегія суддів відзначає, що підстави представництва прокурором інтересів держави з`ясовуються, насамперед, судом першої інстанції, який має досить широкий розсуд (дискрецію) в оцінці підстав звернення прокурора.

Велика Палата Верховного Суду своєю постановою від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц конкретизувала висновок Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладений у постанові від 07.12.2018 у справі №924/1256/17, вказавши, що процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону, застосовується до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом таких підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (аналогічна правова позиція викладена об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи у постанові від 25.10.2019 у справі № 911/1107/18).

У свою чергу, врегульовуючи розбіжності у правових позиціях, Велика Палата Верховного Суду постановою від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 уточнила висновки, зроблені у постановах: Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18; Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 927/246/18, від 16.04.2019 у справах №910/3486/18 та №925/650/18, від 17 та 18 квітня 2019 року у справах №923/560/18 та № 913/299/18 відповідно, від 13.05.2019 у справі №915/242/18; Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10.10.2019 у справі №0440/6738/18, та вказала, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Предметом позову у даній справі є вимоги керівника Хмельницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Хмельницької обласної ради, м. Хмельницький за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Солобковецький навчально-реабілітаційний центр Хмельницької обласної ради до товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут" про стягнення з відповідача на користь позивача кошти в сумі 82790,02 грн., перераховані за товар, який не отримано відповідно до умов договору №21800047 від 24.12.2020.

В обгрунтування підстав для представництва прокурор вказує на невжиття Хмельницькою обласною радою заходів щодо відновлення порушеного права, а саме щодо стягнення безпідставно перерахованих коштів, оскільки вона є засновником Солобковецького навчально-реабілітаційного центру. На що у відповідь листом від 28.11.2023р. Хмельницька обласна рада повідомила, що вона не є стороною договору, звертатися до суду з позовом не планують.

Листом від 20.12.2023р. керівник Хмельницької окружної прокуратури повідомив Хмельницьку обласну раду про встановлення підстав та намір здійснювати представництво інтересів держави в суді.

При цьому, Хмельницькою обласною радою протягом розумного строку не були вжиті жодні заходи для усунення порушення інтересів держави, зокрема, самостійно не звернулися до суду з позовом в інтересах держави, що є достатнім аргументом для підтвердження їх бездіяльності та достатньою підставою для звернення прокурора до суду із позовом в інтересах держави.

Як вбачається з матеріалів справи, що сторонами договору про постачання електричної енергії споживачу №21800047 є Солобковецький навчально-реабілітаційний центр Хмельницької обласної ради та ТОВ "Хмельницькенергозбут". Споживачем та замовником послуг - Солобковецький навчально-реабілітаційний центр. Наявні в матеріалах справи рахунки - фактури виставлялися Солобковецькому навчально-реабілітаційному центру. Крім того, в платіжних дорученнях платником є Солобковецький навчально-реабілітаційний центр.

Платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунку на рахунок отримувача.

Керівник Хмельницької окружної прокуратури, визначив органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, на користь якої має бути виконано рішення суду - Хмельницьку обласну раду.

Однак, застосування наслідків неналежного виконання умов договору купівлі-продажу, закріплених у ст. 670 Цивільного кодексу України можливе лише до сторін договору купівлі-продажу.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною першою статті 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Відповідно до статті 79 Закону України "Про освіту" джерелами фінансування суб`єктів освітньої діяльності відповідно до законодавства можуть бути: державний бюджет; місцеві бюджети; плата за надання освітніх та інших послуг відповідно до укладених договорів; плата за науково-дослідні роботи (послуги) та. інші роботи, виконані на замовлення підприємств, установ, організацій, інших юридичних та фізичних осіб; доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, підприємств, цехів і господарств, від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання; гранти вітчизняних і міжнародних організацій; дивіденди від цінних паперів, відсотки від депозитів і розміщення коштів спеціального фонду на поточних рахунках банків державного сектору; добровільні внески у вигляді коштів, матеріальних цінностей, нематеріальних активів, одержаних від підприємств, установ, організацій, фізичних осіб; інші джерела, не заборонені законодавством.

Окремо слід звернути увагу на те, що Солобковецький навчально-реабілітаційний центр Хмельницької обласної ради є самостійною юридичною собою.

Таким чином, кошти можуть бути повернуті лише платнику, в даному випадку Солобковецькому навчально-реабілітаційний центру, який є стороною договору. Той факт, що основним джерелом фінансування Солобковецького навчально-реабілітаційного центру є бюджет не має в даному випадку правового значення оскільки з моменту передачі коштів вони становлять кошти (майно) юридичної особи.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на встановлене, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню.

Судові витрати у справі покладаються на прокуратуру відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

У позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. (ч.1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. (ч.1 ст. 256 ГПК України).

Суддя Ю.В. Гладюк

Повний текст рішення складено 17.05.2024р.

Віддрук. 1 - до справи.

Прокуратурі, позивачу, відповідачу надіслати в кабінети ЕС.

Надіслати на елек. адреси: третій особі (shkola-internat@ukr.net)