Ухвала

від 09.10.2024 по справі 924/1328/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

09 жовтня 2024 року

м. Київ

cправа № 924/1328/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ємця А.А. (головуючий), Бенедисюка І.М., Колос І.Б.

перевіривши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут" (далі - ТОВ "Хмельницькенергозбут", скаржник)

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.09.2024

за позовом керівника Хмельницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Хмельницької обласної ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Солобковецького навчально-реабілітаційного центру Хмельницької обласної ради

про стягнення безпідставно набутих коштів

ВСТАНОВИВ:

Керівник Хмельницької окружної прокуратури (надалі - Прокурор) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Хмельницької обласної ради (надалі - Позивач) звернувся до Господарського суду Хмельницької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут" (надалі - Відповідач) про стягнення з Відповідача на користь Позивача коштів в сумі 82 790, 02 грн, перерахованих за товар, який не отримано відповідно до умов договору №21800047 від 24.12.2020. В справі брала участь Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Солобковецького навчально-реабілітаційного центру Хмельницької обласної ради (надалі - Третя особа).

В обґрунтування своїх позовних вимог Прокурор посилався на те, що сторони Договору упродовж всього періоду виконання договірних зобов`язань, без укладення додаткових угод до основного Договору, безпідставно змінювати ціну на електричну енергію, яка є істотною умовою Договору, цим самим щомісячно зменшуючи об`єм та кількість товару, вказуючи, що Відповідач постачав електричну енергію за ціною на власний розсуд, при цьому в бік збільшення вартості електроенергії, виставляючи рахунки-фактури замовнику на підставі яких здійснювалась оплата. Прокурор вважає, що збільшення вартості поставленого товару, є незаконним, з порушенням вимог Закону України "Про публічні закупівлі", а безпідставно набуте майно - бюджетні кошти Солобковецького навчального реабілітаційного центру Хмельницької обласної ради сплачені незаконно, тому мають бути повернуті до бюджету обласної ради. Наголошує, що обов`язок з повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не був поставлений покупцеві, врегульований нормами Глави 54 Цивільного кодексу України та що безпідставно отримані Відповідачем кошти у сумі 842393 грн 03 коп. в результаті укладення Додаткових угод, мають бути стягнуті на користь Позивача в дохід місцевого бюджету.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 07.05.2024 у справі №924/1328/23 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою від 02.09.2024 Північний-західний апеляційний господарський суд постановив:

« 1.Апеляційну скаргу першого заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури на рішення Господарського суду Хмельницької області від 07.05.2024 у справі №924/1328/23 - задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 07.05.2024 у справі №924/1328/23 - скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

3. Стягнути з ТОВ "Хмельницькенергозбут" на користь Хмельницької обласної ради, яка є засновником Солобковецького навчально-реабілітаційного центру Хмельницької обласної ради кошти в сумі 82 790, 02 грн, перераховані за товар, який не отримано відповідно до умов Договору за №21800047 від 24.12.2020.

4. Стягнути з ТОВ "Хмельницькенергозбут" на користь Хмельницької обласної прокуратури 2 684 грн витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви та 4 026 грн витрат зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги.».

ТОВ "Хмельницькенергозбут" 23.09.2024 звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.09.2024 у справ №924/1328/23.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.09.2024 для розгляду касаційної скарги у справі № 924/1328/23 визначено колегію суддів у складі: - Ємця А.А., головуючий, Бенедисюка І. М., Малашенкової Т. М.

У зв`язку з відпусткою судді Малашенкової Т. М. склад судової колегії Касаційного господарського суду змінився, що підтверджується Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 07.10.2024.

Згідно з Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.10.2024 справу № 924/1328/23 передано колегії суддів у складі: Ємця А.А. (головуючий), Бенедисюка І. М., Колос І.Б.

Перевіривши касаційну ТОВ "Хмельницькенергозбут", Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Частиною 2 статті 6 та частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із пунктом 8 частини 1 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

За приписами пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Пунктом 1 частини 1 статті 163 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Відповідно до частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з частиною 7 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з 01.01.2023 встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2 684 гривень.

Предметом позову у справі № 924/1328/23 є стягнення безпідставно набутих коштів у сумі 82 790, 02 грн, перерахованих за товар, який не отримано відповідно до умов договору №21800047 від 24.12.2020, а, отже, ціна позову у цій справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб х 2 684 грн = 268 400, 00 грн).

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного зазначила, що для оскарження судових рішень у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, скаржникові необхідно довести та обґрунтувати наявність передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України підстав (постанова від 21.05.2021 у справі № 905/1623/20).

Верховний Суд звертає увагу на те, що за такого правового регулювання можливість відкриття касаційного провадження у малозначних справах залежить виключно від значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики та обставин конкретної справи, при наявності випадків, передбачених підпунктами «а» - «г» пункту 2 частини третьою статті 287 ГПК України.

Отже, тягар доказування наявності випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України, покладається на скаржника.

Суд звертає увагу скаржника, що у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України унормовано випадки, за умови доведення скаржником наявності яких та наведенням відповідних цим випадкам обставин, судові рішення у малозначній справі можуть бути предметом касаційного оскарження.

У касаційній скарзі скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції під час ухвалення оскаржуваного судового рішення зроблено хибні висновки щодо застосування норм статей 670, 1212 ЦК України (в контексті того, зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження майна за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України) у результаті чого зроблено хибні висновки, які впливатимуть на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми, що відповідно до підпункту «а», «в» пункту 2 частини 3 ст. 287 ГПК України є підставою для його касаційного оскарження.

В той же час, необхідність відкриття касаційного провадження у малозначній справі ТОВ "Хмельницькенергозбут" обгрунтовує, тим, що спір у даній справі має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки наразі в провадженні Господарському суді Хмельницької області перебуває багато справ за позовом прокуратури до ТОВ «Хмельницькенергозбут» про визнання правочинів недійсними та стягнення безпідставно набутого майна (коштів), скаржник зазначає, що розгляд такої кількості справ ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі № 924/1328/23, а в значній кількості спорів, які вже існують, а тому залишення в силі постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.09.2024 у справі № 924/1328/23 може вплинути на сталу судової практики.

Розглянувши викладені доводи щодо наявності випадків для касаційного оскарження судових рішень у малозначній справі, передбачених підпунктами "а" та "в" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, Суд дійшов висновку, що твердження скаржника про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, є безпідставними з огляду на таке.

Відповідно до частини 4 статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики (пункт 4).

Єдність судової практики є фундаментальною засадою здійснення судочинства і визначається тим, що має гарантувати стабільність правопорядку, об`єктивність і прогнозованість правосуддя. Застосування ж судами різних підходів до тлумачення законодавства, навпаки, призводить до невизначеності закону, його суперечливого та довільного застосування. Також єдність судової практики є складовою вимогою принципу правової визначеності.

При цьому, фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.

Формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права є метою вирішення виключної правової проблеми, яка має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів.

Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються, як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі.

У поданій касаційній скарзі скаржник хоча і зазначає про фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, однак не наводить жодних обґрунтувань, які дозволяють дійти висновку, що при перегляді оскаржуваних судових рішень у цій справі має бути усунута невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися, що питання має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, або існує необхідність вирішити питання застосування аналогії закону чи права.

При цьому наведені скаржником у касаційній скарзі доводи та зміст оскаржених судових рішень у цій справі не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, адже скаржником належним чином не наведено обґрунтованих доводів та не надано жодних доказів кількісного та якісного виміру наявності/відсутності питання, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Посилання скаржника на наявність інших судових рішень, ухвалених судами різних інстанцій у близьких за змістом спорах (зокрема, щодо стягнення безпідставно набутих коштів), не доводить неоднакового застосування судами одних і тих самих норм матеріального права, а свідчить лише про наявність у таких справах різних встановлених істотних обставин, підтверджених/ непідтверджених належними та допустимими доказами, в залежності від яких і ухвалюється судове рішення.

За оцінкою Суду касаційна скарга також не містить належних обгрунтувань, які б свідчили, що касаційна скарга має виняткове значення для скаржника При цьому незгода з постановою суду апеляційної інстанції не свідчить автоматично про її незаконність, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок її прийняття, оскільки настання певних наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь позивача/відповідача є звичайним передбачуваним процесом.

Щодо "виняткового значення" справи, то в цьому випадку оцінка судом такої "винятковості" може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Отже, особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.

Водночас, доводи скаржника, наведені у касаційній скарзі, за висновком Суду, зводяться до незгоди із постановою суду апеляційної інстанції, заперечення встановлених судом обставин справи з одночасним тлумаченням власного їх викладення та переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Разом з тим незгода скаржника із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій не свідчить про їх незаконність, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника прийняття цих судових рішень, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судових рішень не на користь однієї із сторін справи є звичайним передбаченим процесуальним законом процесом.

Суд звертає увагу, що самі лише посилання скаржника на наявність відповідних обставин, що не обґрунтовані іншими доводами, автоматично не презюмує їх існування.

Верховним Судом під час аналізу доводів та аргументів касаційної скарги також взято до уваги: предмет позову, правову природу спірних правовідносин, складність справи, факт розгляду даної справи судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію.

Касаційний господарський суд також враховує, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".

Учасники судового процесу повинні розуміти, що визначені підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є винятком із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.

Тож тенденції нормативно-правового регулювання національної моделі касаційного оскарження свідчать про перехід на конституційному рівні до моделі обмеженої касації, що реалізується, зокрема, за допомогою введення переліку випадків, коли рішення підлягає касаційному оскарженню, а також низки процесуальних фільтрів.

Введення процесуальних "фільтрів" не порушує право на доступ до суду, оскільки таке право вже реалізоване при зверненні до суду першої та апеляційної інстанцій, та можна стверджувати, що введення процесуальних "фільтрів" допуску до перегляду судових рішень касаційним судом не порушує право доступу до правосуддя.

Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку, що скаржник не навів обґрунтованих доводів, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, та має виняткове значення для скаржника, а отже ТОВ "Хмельницькенергозбут" не дотримано умови допуску малозначної справи до касаційного оскарження, передбачені підпунктами "а" та "в" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Також Європейський суд з прав людини в ухвалі від 09.10.2018 у справі "Азюковська проти України" (Azyukovska v. Ukraine, заява №26293/18) зазначив, що застосування критерію малозначності справи було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням наведеного, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справ №924/1328/23 за касаційною скаргою ТОВ "Хмельницькенергозбут" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.09.2024 згідно з пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись частиною п`ятою статті 12, статтею 234, пунктом 2 частини третьої статті 287, статтею 293 ГПК України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.09.2024 у справ №924/1328/23.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя А. Ємець

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Колос