Постанова

від 02.09.2024 по справі 924/1328/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2024 року Справа № 924/1328/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Філіпова Т.Л.

розглянувши матеріали апеляційної скарги першого заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури на рішення Господарського суду Хмельницької області від 7 травня 2024 року, повний текст судового рішення складено 17 травня 2024 року по справі №924/1328/23 (суддя Гладюк Ю.В.)

за позовом керівника Хмельницької окружної прокуратури

в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Хмельницької обласної ради

до товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Солобковецького навчально-реабілітаційного центру Хмельницької обласної ради

про стягнення безпідставно набутих коштів

Апеляційну скаргу розглянуто судом без повідомлення учасників справи, відповідно до частин 2, 10 статті 270, частини 13 статті 8 та частини 3 статті 252 ГПК України.

ВСТАНОВИВ:

Керівник Хмельницької окружної прокуратури (надалі Прокурор) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Хмельницької обласної ради (надалі Позивач) звернувся до Господарського суду Хмельницької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут" (надалі - Відповідач) про стягнення з Відповідача на користь Позивача коштів в сумі 82790 грн 02 коп., перерахованих за товар, який не отримано відповідно до умов договору №21800047 від 24 грудня 2020 року (надалі - Договір; а.с. 33-42). В справі брала участь Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Солобковецького навчально-реабілітаційного центру Хмельницької обласної ради (надалі - Третя особа).

В обґрунтування своїх позовних вимог Прокурор посилався на те, що сторони Договору упродовж всього періоду виконання договірних зобов`язань, без укладення додаткових угод до основного Договору, безпідставно змінювати ціну на електричну енергію, яка є істотною умовою Договору, цим самим щомісячно зменшуючи об`єм та кількість товару, вказуючи, що Відповідач постачав електричну енергію за ціною на власний розсуд, при цьому в бік збільшення вартості електроенергії, виставляючи рахунки-фактури замовнику на підставі яких здійснювалась оплата.

Прокурор вважає, що збільшення вартості поставленого товару, є незаконним, з порушенням вимог Закону України Про публічні закупівлі, а безпідставно набуте майно - бюджетні кошти Солобковецького навчального реабілітаційного центру Хмельницької обласної ради сплачені незаконно, тому мають бути повернуті до бюджету обласної ради.

Наголошує, що обов`язок з повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не був поставлений покупцеві, врегульований нормами Глави 54 Цивільного кодексу України та що безпідставно отримані Відповідачем кошти у сумі 842393 грн 03 коп. в результаті укладення Додаткових угод, мають бути стягнуті на користь Позивача в дохід місцевого бюджету.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 7 травня 2024 року (а.с. 205-209) в задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи дане рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що сторонами Договору є Третя особа та Відповідач. Споживачем та замовником послуг - Третя особа. Наявні в матеріалах справи рахунки фактури виставлялися Третій особі. Суд констатував, що в платіжних дорученнях платником є Третя особа. Платіжне доручення розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунку на рахунок отримувача.

Місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні вказав, що Прокурор, визначив органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, на користь якої має бути виконано рішення суду - Позивача, визначаючи, що застосування наслідків неналежного виконання умов договору купівлі-продажу, закріплених у статті 670 Цивільного кодексу України можливе лише до сторін Договору купівлі-продажу.

При цьому суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні вказав, що Третя особа є самостійною юридичною собою та виснував, що кошти можуть бути повернуті лише платнику, в даному випадку Солобковецькому навчально-реабілітаційний центру, який є стороною Договору. Також суд зауважив, що той факт, що основним джерелом фінансування Солобковецького навчально-реабілітаційного центру є бюджет не має в даному випадку правового значення оскільки з моменту передачі коштів вони становлять кошти (майно) юридичної особи.

Прокурор не погоджуючись з винесеним судом першої інстанції рішенням, звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (а.с. 217-220), в якій з підстав, висвітлених в ній, просив суд рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове, яким позов задоволити.

Мотивуючи дану апеляційну скаргу, Прокурор вказав, що засновником Третьої особи та власником її майна є територіальна громада Хмельницької області в особі Позивача, яка фінансує і контролює діяльність цього комунального закладу, а також зобов`язаний контролювати виконання обласного бюджету, зокрема законність та ефективність використання Третьою особою коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів. Зазначив, що Позивач є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету. Згідно із частиною четвертою статті 48 Бюджетного кодексу України зобов`язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов`язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов`язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов`язань не здійснюються. Ураховуючи наведене, Прокурор вказав, що Солобковецький навчально-реабілітаційний центр у спірних правовідносинах, які виникли щодо закупівлі електроенергії за Договором, діє як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (отримувач бюджетних коштів) та є замовником зазначеного товару в обсязі та в межах видатків, що визначені розпорядниками бюджетних коштів вищого рівня та виступає не як суб`єкт владних повноважень, а як сторона у зобов`язальних правовідносинах. Прокурор вважає, що місцевий господарський суд, дійшов помилкових висновків про відмову у стягненні коштів на користь Позивача з підстав того, що Позивач не був стороною договору про закупівлю та додаткових угод до нього.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 1 липня 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі № 924/1328/23 за апеляційною скаргою Прокурора. Запропоновано учасникам по справі протягом 7 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі надати відзив.

11 липня 2024 року через підсистему «Електронний суд» Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Відповідач вказав, що сторонами Договору є Третя особа та Відповідач. Споживачем та замовником послуг - Третя особа. Зазначив, що наявні в матеріалах справи рахунки фактури виставлялися Солобковецькому навчально-реабілітаційному центру та що в платіжних дорученнях платником є Солобковецький навчально-реабілітаційний центр. Констатував, що платіжне доручення це розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунку на рахунок отримувача. Вказує, що Прокурор, визначив органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, на користь якої має бути виконано рішення суду Позивача, однак, застосування наслідків неналежного виконання умов договору купівлі-продажу, закріплених у статті 670 Цивільного кодексу України на переконання Відповідача можливе лише до сторін договору купівлі-продажу.

Разом з тим ухвалою про відкриття апеляційного провадження апеляційного господарського суду повідомлено сторін про те, що у зв`язку із розглядом справи №924/1328/23 в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи, постанова по даній справі буде виготовлена до 2 вересня 2024 року включно.

Північно-західний апеляційний господарський суд констатує, що відповідно до частини 1 статті 270 Господарського процесуального кодексу України: у суду апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження, з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Згідно частини 2 статті 270 Господарського процесуального кодексу України: розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Частиною 3 статті 270 Господарського процесуального України передбачено, що розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

В силу дії частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України: апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову меншою ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

У відповідності до частини 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України: розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Разом з тим, суд констатує, що види справ, що не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження визначені в частині 4 статті 247 Господарського процесуального кодексу України.

Суд констатує, що дана справа № 924/1328/23 не підпадає під дані винятки.

Водночас, суд констатує, що згідно статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", з 1 січня 2024 року встановлено прожитковий мінімуму на одну працездатну особу в розмірі 3028 грн Відтак, максимальна ціна позову, що підлягає під дію частини 10 статті 270 ГПК України складає 302800 грн 00 коп. (що є більшою сумою, ніж сума позовних вимог в даній справі).

З огляду на вищевказане, колегія апеляційного господарського суду дослідивши матеріали справи на предмет їх підставності та предметності в розрізі вимог частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, ухвалила рішення здійснювати розгляд даної скарги без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, в такому випадку судове засідання не проводиться.

Відтак, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги Прокурора, суд апеляційної інстанції виснує, що апеляційну скаргу Прокурора слід задоволити, а оскаржуване рішення скасувати, прийнявши нове рішення про задоволення позову. При цьому, суд апеляційної інстанції виходив з наступного.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що згідно з пунктом 1.6 Статуту Третя особа є юридичною особою, має самостійний баланс, печатку, штамп, ідентифікаційний код, інші реквізити відповідно до чинного законодавства України. Має право відкривати рахунки у відповідних установах, укладати правочини, господарські договори і угоди, набувати немайнових та особистих немайнових прав, нести обов`язки, бути позивачем та відповідачем в суді. Ценрт самостійно приймає рішення та здійснює свою діяльність в межах своєї компетенції, передбаченної чинним законодавством України та цим Статутом.

Пунктом 1.8 Статуту визначено, що при виконанні основних завдань Третя особа підконтрольна і підзвітна Позивачу та в межах галузевих повноважень структурному підрозділу Хмельницької обласної державної адміністрації в галузі освіти.

19 листопада 2020 року Третьою особою оприлюднено оголошення про проведення відкритих торгів UA-2020-11-19-015261-с із закупівлі електричної енергії (ДК 021:2015:09310000-5) в обсязі 86500 кВт/год із очікуваною вартістю 302750 грн.

Згідно рішення уповноваженої особи Третьої особи про розгляд тендерної пропозиції на закупівлю Електрична енергія ДК 021:2015:09310000-5: Електрична енергія та прийняття рішення про намір укласти договір від 7 грудня 2020 року Відповідача визнано переможцем закупівлі, тендерна пропозиція якого була найбільш економічно вигідною.

24 грудня 2020 року між Відповідачем та Третьою особою укладено Договір (а.с. 33-42).

Відповідно до пункту 1.2 Договору, його умови розроблені відповідно до Закону України Про ринок електричної енергії та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14 березня 2018 року №312 (ПРРЕЕ).

За цим Договором Відповідач продає Третій особі із 1 січня 2021 року до 31 грудня 2022 року товар код ДК 021:2015 - 09310000-5 - Електрична енергія для забезпечення потреб електроустановок Третьої особи, а Третя особа оплачує Відповідачу вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Пунктом 5.1 Договору визначено, що ціна цього Договору становить 265122 грн.

За змістом пункту 5.2 Договору ціна за одиницю Товару визначається у Додатку №1 до Договору Комерційна пропозиція Постачальника.

Між тим пунктом 5.3 Договору визначено, що ціна за одиницю Товару включає в себе вартість послуг оператора системи передачі щодо надання послуг з передачі електричної енергії, які необхідні для виконання цього Договору. Інформацію про розмір тарифу на послуги з передачі електричної енергії визначено в Додатку № 1 до Договору.

Пунктом 5.4 Договору передбачено, що ціна за одиницю Товару включає в себе вартість послуг оператора системи щодо надання послуг з розподілу електричної енергії, які необхідні для виконання цього Договору. Інформацію про розмір тарифу на послуги з розподілу електричної енергії визначено в Додатку № 1 до Договору. Вказані послуги оплачуються Третьою особою через Відповідача. Третя особа здійснює плату за послугу з розподілу електричної енергії через Відповідача. При цьому, Відповідач зобов`язався при виставленні рахунка за електричну енергію Третій особі окремо вказувати оплату за послугу з розподілу електричної енергії та оплату вартості електричної енергії.

У відповідності до пункту 5.6 Договору, на виконання пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі сторони домовилось, що зміна ціни за одиницю товару та встановлення щомісячної ціни поставки товару здійснюється, виходячи з коливання ціни на ринку товару, а саме, зміни середньозваженої ціни на ринку на добу наперед (РДН).

Згідно з підпунктом 5.6.1 пункту 5 Договору зміна ціни за одиницю Товару відбувається з дотриманням усіх наступних умов: один раз на місяць після завершення розрахункового періоду; з дотриманням формули, передбаченої підпунктом 5.6.2 Договору; не більше, ніж на 10% від Базової ціни за одиницю Товару. При цьому, загальна ціна Договору не може бути збільшена. У разі документально підтвердженого зростання ціни за одиницю товару, одночасно здійснюється зменшення кількості товару.

Як визначено підпунктом 5.6.2 пункту 5 Договору ціна на за одиницю товару за відповідний розрахунковий період визначається у виставлених постачальником рахунках та актах приймання-передачі Товару, наданих згідно пункту 5.14 Договору, виходячи з коливання цін електричної енергії на ринку та обраховується по формулі. Середньомісячна ціна на РДН обраховується згідно даних ДП „Оператор ринку.

У пункті 5.7 Договору зазначено, що у випадку, якщо коливання ціни на ринку в сторону зменшення становитиме понад 10% відносно Базової ціни Товару, сторони, керуючись пунктом 5 частини 5 статті 41 Закону України „Про публічні закупівлі, дійшли згоди, що вартість Товару за відповідний розрахунковий період може зменшуватись без обмежень максимального відсотку. Обрахунок ціна за одиницю Товару на відповідний розрахунковий період, в такому випадку, визначається за формулою визначеною у пункті 5.6 Договору.

Відповідно до пункту 5.9 Договору, зміна ціни за одиницю товару, згідно пунктів 5.6-5.7 Договору здійснюється в письмовій формі, шляхом підписання Сторонами Акту приймання-передачі електричної енергії згідно пункту 5.14 Договору.

Пунктом 13.1 Договору визначено, що Договір набирає чинності з моменту підписання Сторонами, скріплення печатками Сторін (за наявності) і діє до 31 грудня 2022 року включно, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань в частині розрахунків.

Невід`ємною частиною цього Договору є: Додаток №1 - Комерційна пропозиція Відповідача; Додаток №2 - Примірна форма Заявки на постачання електричної енергії Третій особі; Додаток №3 - Примірна форма Акту приймання-передачі електричної енергії.

У додатку №1 до Договору - Комерційна пропозиція Відповідача сторони погодили: кількість електричної енергії 86500 кВт/год; ціну товару без ПДВ, без тарифу на передачу та без тарифу на розподіл за кВт/год 1,36967 грн; тариф на передачу, без ПДВ - 0,29393 грн, тариф на розподіл, без ПДВ 0,89057 грн; базову ціну товару, без ПДВ, з тарифом на передачу та тарифом на розподіл 2,55417 грн.

Також у пункті 1.1 Комерційної пропозиції зазначено, що у відповідності до пункту 5.3 Договору тариф на передачу електричної енергії, що включений в ціну за одиницю товару станом на дату подання тендерної пропозиції по процедурі, згідно якої укладено цей Договір, затверджено постановою НКРЕКП №2353 від 9 грудня 2020 року та становить - 0,29393 коп без ПДВ.

У пункті 1.2 Комерційної пропозиції зазначено, що у відповідності до пункту 5.4. Договору тариф на розподіл електричної енергії, що включений в ціну за одиницю товару станом на дату подання тендерної пропозиції по процедурі, згідно якої укладено цей Договір, затверджено постановою НКРЕКП №2381 від 9 грудня 2020 року та становить -1,12143 грн без ПДВ.

27 січня 2021 року сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до Договору, згідно якої, у зв`язку із набуттям 1 січня 2021 року чинності Постанови НКРЕКП від 9 грудня 2020 року № 2381 та зростанням тарифу на послуги з розподілу електричної енергії із 0,89057 грн./кВт*год без ПДВ до 1,12143 грн/кВт*год, сторони за взаємною згодою вирішили Додаток №1 до Договору №21800047 від 27 січня 2021 року викласти в новій редакції. При цьому загальний обсяг товару кВт/год зменшено з 86 500 кВт/год до 79 329,54 кВт/год.

Також, 4 лютого 2021 року сторонами укладено Додаткову угоду № 2 до Договору, згідно якої у зв`язку із збільшенням середньозваженої ціни на ринку на добу наперед (РДН) у II декаді січня 2021 на 34,54 % в порівнянні з І декадою січня 2021 та склала 1546,47 грн /Мвт*год. без ПДВ, інформація підтверджена довідкою Хмельницької торгово-промислової палати від 27 січня 2021 року №22-05/60, сторони, за взаємною згодою, вирішили Додаток №1 до Договору викласти в новій редакції. При цьому загальний обсяг товару кВт/год зменшено з 86 500 кВт/год до 73645,14 кВт/год.

Листом №50/1-7464вих-23 від 15 листопада 2023 року Прокурор звертався до Позивача та Третьої особи з проханням надати копії Договору, Додаткових угод та відомостей про отримання товару.

Листом від 28 листопада 2023 року Позивач повідомив, що Позивач не є володільцем запитуваної інформації, оскільки не є стороною Договору.

В свою чергу Третя особа, згідно листа № 57 від 4 грудня 2023 року надала інформацію щодо Договору.

Прокурор звернувся до Позивача з повідомленнями від 20 грудня 2023 року, в якому на підставі частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" попередньо повідомив про намір здійснювати представництво в суді інтересів держави в особі Позивача шляхом пред`явлення до суду позову до Відповідача та стягнення коштів за товар, який не був поставлений за умовами Договору про закупівлю електричної енергії.

Прокурором в підтвердження позовних вимог щодо збільшення ціни за одиницю товару без укладення будь-яких угод, довідок долучив до матеріалів справи наступні рахунки-фактури, якими й було проведене збільшення вартості електричної енергії: від 23 грудня 2021 року, від 6 грудня 2021 року, від 4 листопада 2021 року, від 7 вересня 2021 року, від 3 серпня 2021 року, від 6 липня 2021 року, від 9 червня 2021 року, від 11 травня 2021 року, від 6 квітня 2021 року, від 4 березня 2021 року. Також Прокурор долучив платіжні доручення: №1388 від 24 грудня 2021 року на суму 50220 грн 84 коп.; №1289 від 8 грудня 2021 року на суму 49684 грн 06 коп.; №1129 від 8 листопада 2021 року на суму 33455 грн 80 коп.; №1150 від 11 листопада 2021 року на суму 8412 грн 79 коп.; №1010 від 6 жовтня 2021 року на суму 27023 грн 72 коп.; №38 від 9 лютого 2021 року на суму 23090 грн; №40 від 11 лютого 2021 року на суму 1796 грн 80 коп.; №852 від 9 вересня 2021 року на суму 13416 грн 13 коп.; №730 від 6 серпня 2021 року на суму 9935 грн 86 коп.; №656 від 7 липня 2021 року на суму 11236 грн 98 коп.; №549 від 9 червня 2021 року на суму 28216 грн 12 коп.; №373 від 11 травня 2021 року на суму 30265 грн 15 коп.; №446 від 26 травня 2021 року на суму 1155 грн 39 коп.; №239 від 7 квітня 2021 року на суму 29673 грн 95 коп.; №135 від 10 березня 2021 року на суму 47394 грн 10 коп..

Прокурор покликаючись на те, що вищеописані рахунки-фактури, якими змінено ціну за одиницю товару - електричну енергію, є порушенням вимог чинного законодавства, звернувся до суду з позовом про стягнення з Відповідача на користь Позивача коштів в сумі 82790 грн 02 коп., перерахованих за товар, який не отримано відповідно до умов Договору.

Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.

Відповідно до частини 1, 2 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Частинами 1 - 3, 5 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з частиною першою статті 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначає, що підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

За змістом частин 1-3 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Правові та економічні засади закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначає Закон України "Про публічні закупівлі".

Метою вказаного закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

У статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" зазначено, що договір про закупівлю - це господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

Частиною 1 статтею 41 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Досліджуючи обставини звернення Прокурора в особі Позивача з даним позовом до суду, зважаючи на заперечення Відповідача, наведені у відзиві на позов та відзиві на апеляційну скаргу, щодо представництва інтересів держави в особі Позивача, колегія суду зауважує, що згідно з абзацами 1 і 2 частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до абзаців 1-3 частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Системне тлумачення положень частин третьої - п`ятої статті 53 Господарського процесуального кодексу України і частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Прокурор, звертаючись з позовом до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягають інтереси держави, обґрунтовує необхідність їх захисту у порядку, передбаченому частиною четвертою статті 23 Закону України "Про прокуратуру", а також має довести підстави для представництва, однією з яких є відсутність органу державної влади, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист інтересів держави у спірних правовідносинах.

Звертаючись з цим позовом до суду в інтересах держави в особі Позивача, Прокурор зазначив про необхідність даного захисту у спірних правовідносинах у зв`язку із нераціональним та неефективним використання коштів державного бюджету у результаті укладення спірного правочину.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року в справі № 5023/10655/11 (підпункти 6.21, 6.22), від 26 лютого 2019 року в справі № 915/478/18 (підпункти 4.19, 4.20), від 26 червня 2019 року в справі № 587/430/16-ц (пункт 26)).

Зважаючи на характер спірних правовідносин, колегія суду звертається до позиції Верховного Суд у постанові від 23 вересня 2021 року в справі № 907/576/19, що замовниками, у розумінні Закону України «Про публічні закупівлі», є суб`єкти, які створені державою або територіальною громадою для забезпечення потреб суспільства, яких має забезпечувати держава та які витрачають для здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг публічні фінанси. Наслідком порушення вимог Закону України «Про публічні закупівлі» є нераціональне використання бюджетних коштів, що в свою чергу свідчить про наявність саме публічного (державного) інтересу, а не приватного інтересу суб`єкта закупівлі.

Преамбулою Закону України «Про публічні закупівлі» визначено, що цей Закон визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад. Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про публічні закупівлі» до замовників, які здійснюють закупівлі відповідно до цього Закону, належать юридичні особи, які є підприємствами, установами, організаціями (крім тих, які визначені у пунктах 1 і 2 цієї частини) та їх об`єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі, за наявності однієї з таких ознак: - юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів; - органи державної влади чи органи місцевого самоврядування або інші замовники володіють більшістю голосів у вищому органі управління юридичної особи; - у статутному капіталі юридичної особи державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків.

Інтереси держави у сфері бюджетних відносин полягають в ефективному використанні бюджетних коштів, дотриманні цілей бюджетних асигнувань та призначень, а безпідставне витрачання бюджетних коштів не відповідає меті та принципам бюджетного процесу, закріплених в Бюджетному кодексі України. Неефективне використання бюджетних коштів, їх безпідставне витрачання порушує зазначені державні інтереси, оскільки створює загрозу економічній безпеці держави, порушує порядок надходження, акумулювання та використання бюджетних коштів, що може призвести до неможливості фінансування видатків бюджетів.

Отже, порушення «інтересів держави» в даному випадку полягає у тому, що розпоряджаючись бюджетними коштами, Третя особа порушила принцип максимальної економії та ефективності, відкритості та прозорості закупівель. Таким чином, укладання Додаткових угод до Договору всупереч норм Закону України «Про публічні закупівлі», а також безпідставна сплата коштів за товар, у більшому ніж встановлено Договором розмірі, є прямим порушенням законності в бюджетній сфері, яке сприяє розвитку інфляційних процесів у країні, підриває довіру громадян і наносить матеріальний збиток, що не може не відображатися на державних інтересах та авторитеті держави. Відтак, підставою для звернення Прокурора до суду в інтересах держави з даним позовом є порушення економічних інтересів держави внаслідок укладення незаконної додаткової угоди, чим завдано шкоди бюджету у вигляді надлишкових витрат.

При пред`явленні позовної заяви Прокурором органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, на користь якої має бути виконано рішення суду визначено Позивача з огляду на наступне.

Пунктом 18 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України передбачено, що головні розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до статті 22 цього Кодексу отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень. Розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня - розпорядник, який у своїй діяльності підпорядкований відповідному головному розпоряднику та (або) діяльність якого координується через нього (абзац третій пункту 7 Порядку). Абзацами першим та другим пункту 5 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ визначено, зокрема, що установам можуть виділятися бюджетні кошти тільки за наявності затверджених кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду. Установи мають право брати бюджетні зобов`язання витрачати бюджетні кошти на цілі та в межах, установлених затвердженими кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.

У відповідності до частин 2, 4 статті 59 Закону України «Про повну загальну середню освіту», фінансування закладів загальної середньої освіти здійснюється з державного та місцевих бюджетів відповідно до Бюджетного кодексу України. Фінансово-господарська діяльність закладу загальної середньої освіти здійснюється на основі кошторису, що затверджується засновником з урахуванням пропозицій закладу загальної середньої освіти.

Згідно з пунктом 2 частиною 1 статтею 89 Бюджетного кодексу України, до видатків, що здійснюються з бюджетів сільських, селищних, міських територіальних громад, належать видатки на освіту.

Навчальний заклад в розумінні статті 22 Бюджетного кодексу України дійсно є розпорядником (одержувачем) бюджетних коштів і, як замовник, в розумінні пункту 3 частини 2 статті 2 Закону України «Про повну загальну середню освіту», забезпечує потреби територіальної громади.

Відповідно до пункту 1.5 Статуту Солобковецького навчально-реабілітаційного центру Хмельницької обласної ради, затвердженого 25 січня 2023 року, центр перебуває у комунальній власності, є об`єктом спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Хмельницької області. При виконанні основних завдань Третя особа підконтрольна і підзвітна Позивачу - засновнику.

Згідно з частиною 2 статтею 25 Закону України «Про освіту», засновник закладу освіти або уповноважений ним орган, серед іншого, здійснює контроль за фінансовогосподарською діяльністю закладу освіти.

Відтак, підсумовуючи усе описане вище колегія суду виснує, що оскільки засновником Третьої особи та власником її майна є територіальна громада Хмельницької області в особі Позивача, яка фінансує і контролює діяльність цього комунального закладу, а також зобов`язаний контролювати виконання обласного бюджету, зокрема законність та ефективність використання Третьою особою коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, то Позивач є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету.

Схожі висновки викладені й у постановах Верховного Суду від 21 червня 2023 року в справі 905/1907/21 та від 9 серпня 2023 року в справі №924/1283/21.

Згідно із частиною четвертою статті 48 бюджетного кодексу України зобов`язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов`язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов`язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов`язань не здійснюються.

Ураховуючи наведене, Третя особа у спірних правовідносинах, які виникли щодо закупівлі електроенергії за Договором, діє як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (отримувач бюджетних коштів) та є замовником зазначеного товару в обсязі та в межах видатків, що визначені розпорядниками бюджетних коштів вищого рівня та виступає не як суб`єкт владних повноважень, а як сторона у зобов`язальних правовідносинах.

З огляду на викладене безпідставною та необгрунтованою є позиція Відповідача (що відображена й в оскаржуваному рішенні) про відмову у стягненні коштів на користь Позивача з підстав того, що Позивач не був стороною Договору та додаткових угод до нього, а також того, що Третя особа є окремою юридичною особою.

Зважаючи на викладене та з огляду на те, що Прокурор у позовній заяві навів підстави для представництва інтересів держави, обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів, та визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, то апеляційний господарський суд доходить висновку, що Прокурор підтвердив підстави для представництва інтересів держави у цій справі та обґрунтовано звернувся до суду в інтересах держави в особі Позивача, що не спростовано сторонами в даній справі.

Враховуючи вище викладені обставини, колегія суду констатує, що прокуратурою дотримано порядок, передбачений статтею 23 Закону України «Про прокуратуру».

Розглядаючи позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача коштів в сумі 82790 грн 02 коп., перерахованих за товар, який не отримано відповідно до умов Договору, колегія суду зауважує таке.

За умовами пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови Договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії;

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 18 червня 2021 року у справі №927/491/19 висловив правову позицію, що закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.

Стаття 652 Цивільного кодексу України передбачає, що в разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Тобто, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим.

Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. Інше тлумачення відповідної норми Закону України "Про публічні закупівлі" нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів.

Обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).

В силу дії частини 1 статі 651 Цивільного кодексу України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Закон України "Про публічні закупівлі" не містить виключень з цього правила.

Отже, зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку, що обґрунтоване і документально підтверджене постачальником; ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.

Водночас, коливання ціни на ринку повинно розцінюватися саме після підписання договору, оскільки частина 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" урегульовано саме зміну істотних умов у разі виникнення такого явища після підписання договору та до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі.

Тобто, внесення змін до договору є правомірним лише у випадку документального підтвердження коливання ціни на товар у період з моменту укладення договору до моменту укладення додаткової угоди.

При цьому, існування обставин, які є підставою для зміни ціни товару, повинні бути доведені належними та допустимими доказами, та такі коливання ціни товару на ринку повинні бути наявні саме на момент внесення таких змін.

Чинне законодавство про публічні закупівлі не визначає, які органи, установи чи організації мають право надавати інформацію щодо коливання цін на ринку і які документи можуть підтверджувати таке коливання. Такі органи і такі документи можуть визначатися замовником при формуванні тендерної документації, а сторонами - при укладенні договору (відповідно до тендерної документації).

Разом з тим, у документах, які видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників такого коливання, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року в справі №912/1580/18.

При цьому судом враховується, що будь-який суб`єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємець має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору.

З іншого боку, будь-який покупець товару, за звичайних умов, не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно й у зміні відповідних умов договору. Тобто, навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі купівлі-продажу чи поставки .

Між тим, Позивач, який мав беззаперечне право на отримання електричної енергії за ціною, визначеною в укладеному між сторонами Договорі, без надання письмових заперечень чи проведення переговорів щодо збільшення ціни товару підписав оспорені Додаткові угоди, внаслідок чого ціна за одиницю товару збільшилась, а обсяг поставки, що передбачався за Договором, фактично, зменшився.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 Цивільного кодексу України та пункті 2 частини 5 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

В іншому випадку не досягається мета Закону України Про публічні закупівлі, яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.

Відповідна правова позиція викладена і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 жовтня 2024 року в справі № 922/2321/22.

Одночасно постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судому у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 18 червня 2021 року в справі № 927/491/19.

Крім того, із системного тлумачення наведених вище у даній постанові норм Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про публічні закупівлі" вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 Цивільного кодексу України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 Цивільного кодексу України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

Аналогічний правовий висновок наведений і Великою Палатою Верховного Суду, в постанові від 24 січня 2024 року в справі №922/2321/22.

В іншому випадку не досягається мета Закону України "Про публічні закупівлі", яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.

Так, у пункті 5.9 підпункту 5.9.2 Договору Відповідач та Третя особа погодили, що зміна ціни за одиницю товару згідно пунктів 5.6-5.7 Договору здійснюється в письмовій формі, шляхом підписання сторонами акту приймання-передачі електричної енергії згідно пункту 5.14 Договору; зміна ціни за одиницю товару згідно з підставами, наведеними в пунктах 5.6-5.7 Договору, здійснюється в письмовій формі шляхом погодження та підписання сторонами згідно з вимогами Договору відповідного акту приймання-передачі товару, що підтверджує поставку партії товару. Датою внесення змін до договору в частині зміни ціни за одиницю товару відповідно до умов Договору є дата погодження та підписання обома сторонами відповідного акту приймання-передачі на партію товару. Наведений порядок внесення змін до Договору є для сторін належним, допустимим та прийнятним щодо зміни ціни за Договором.

Однак, будь-які правочини, договори чи додаткові угоди сторонами не укладались. При цьому системний аналіз положень статті 652 Цивільного кодексу України у поєднанні з положеннями статті 651 Цивільного кодексу України та пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» дає підстави для висновку про те, що зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.

При цьому Відповідачем виставлялись рахунки в яких безпідставно щомісячно збільшена ціна за товар, в порівнянні з Договірною ціною, що вказує на послідовне збільшення вартості електроенергії, за відсутності доказів, що її вартісні показники упродовж дії Договору зростали в такій прогресії, що виконання його умов стало вочевидь невигідним (збитковим) для Відповідача (зокрема, в сторону збільшення). Оскільки, збільшення ціни здійснювалося на підставі виставлених рахунків, а не укладення додаткових угод, з огляду на відсутність норм матеріального права, котрі б надавали право визнавати їх недійсними, колегія суду враховуючи усе описане вище, надаючи правову оцінку рахункам-фактури виснує про те, що сторонами не підтверджено правомірності дій щодо зміни істотних умов Договору після його підписання та до виконання сторонами в повному обсязі, тому зміна ціни згідно з виставленими рахунками-фактури є безпідставною, суперечить принципам максимальної економії та ефективності, встановлених статтею 5 Закону України "Про публічні закупівлі".

Прокурором в підтвердження позовних вимог щодо збільшення ціни за одиницю товару без укладення будь-яких угод, довідок долучив до матеріалів справи наступні рахунки-фактури, якими й було проведене збільшення вартості електричної енергії: від 23 грудня 2021 року, від 6 грудня 2021 року, від 4 листопада 2021 року, від 7 вересня 2021 року, від 3 серпня 2021 року, від 6 липня 2021 року, від 9 червня 2021 року, від 11 травня 2021 року, від 6 квітня 2021 року, від 4 березня 2021 року. Також Прокурором в підтвердження даного факту доручено платіжні доручення: №1388 від 24 грудня 2021 року на суму 50220 грн 84 коп.; №1289 від 8 грудня 2021 року на суму 49684 грн 06 коп.; №1129 від 8 листопада 2021 року на суму 33455 грн 80 коп.; №1150 від 11 листопада 2021 року на суму 8412 грн 79 коп.; №1010 від 6 жовтня 2021 року на суму 27023 грн 72 коп.; №38 від 9 лютого 2021 року на суму 23090 грн; №40 від 11 лютого 2021 року на суму 1796 грн 80 коп.; №852 від 9 вересня 2021 року на суму 13416 грн 13 коп.; №730 від 6 серпня 2021 року на суму 9935 грн 86 коп.; №656 від 7 липня 2021 року на суму 11236 грн 98 коп.; №549 від 9 червня 2021 року на суму 28216 грн 12 коп.; №373 від 11 травня 2021 року на суму 30265 грн 15 коп.; №446 від 26 травня 2021 року на суму 1155 грн 39 коп.; №239 від 7 квітня 2021 року на суму 29673 грн 95 коп.; №135 від 10 березня 2021 року на суму 47394 грн 10 коп..

Статтею 714 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Зокрема, положеннями статті 669 Цивільного кодексу України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості.

Згідно з частиною 1 статті 670 Цивільного кодексу України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Отже, обов`язок з повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не був поставлений, врегульований нормами глави 54 ЦК України "Купівля-продаж".

Дана правова позиція щодо застосування наведених правових норм у аналогічних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду від 18 червня 2021 року в справі № 927/491/19.

Відповідно до частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Все вищеописане є підставою для задоволення позовних вимог Прокурора щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача коштів в сумі 82790 грн 02 коп., перерахованих за товар, який не отримано відповідно до умов Договору.

Поряд з тим, приймаючи таке рішення Північно-західний апеляційний господарський суд скасовує рішення місцевого господарського суду та приймає нове рішення про задоволення позову.

З огляду на усе вищевказане у даній постанові, Північно-західний апеляційний господарський суд, вважає подану Прокурором апеляційну скаргу підставною та обгрунтованою. Відповідно суд апеляційної інстанції приймає рішення про задоволення позовних вимог.

Разом з тим, суд скасовує рішення Господарського суду Хмельницької області від 7 травня 2024 року по справі 3924/1328/23.

Згідно частини 1 статті 269 ГПК України: суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Водночас, Північно-західний апеляційний господарський суд приходить до висновку про неповне з`ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи та про неправильне застосування норм матеріального права, що в силу дії пунктів 1, 2 та 4 частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України є підставою для зміни оспорюваного рішення на підставі пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, порушення норм матеріального та процесуального права.

Судові витрати, в силу дії приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України, за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги, суд покладає на Відповідача.

Керуючись статтями 129, 269-276, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу першого заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури на рішення Господарського суду Хмельницької області від 7 травня 2024 року по справі №924/1328/23 - задоволити.

2. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 7 травня 2024 року по справі №924/1328/23 - скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут" (29000, м. Хмельницький, вул. Свободи, буд. 57/2, код ЄДРПОУ 42035266) на користь Хмельницької обласної ради (код ЄДРПОУ 0002265, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 2), яка є засновником Солобковецького навчально-реабілітаційного центру Хмельницької обласної ради (с. Солобківці, Хмельницький район, вул. Грушевського, 25, код ЄДРПОУ 23563467) кошти в сумі 82790 грн 02 коп., перераховані за товар, який не отримано відповідно до умов Договору за №21800047 від 24 грудня 2020 року.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут" (29000, м. Хмельницький, вул. Свободи, буд. 57/2, код ЄДРПОУ 42035266) на користь Хмельницької обласної прокуратури (Хмельницька обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02911102, Держказначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, р/р UА 188201720343120002000002814) 2684 грн витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви та 4026 грн витрат зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги.

5.Господарському суду Хмельницької області видати відповідні накази.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

7. Відповідно до частини 3 статті 287 ГПК України, дана справа не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, визначених у підпунктах а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.

8. Справу № 924/1328/23 повернути Господарському суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Філіпова Т.Л.