Рішення

від 22.04.2024 по справі 469/234/17

БЕРЕЗАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

22.04.2024 Справа №469/234/17

2/469/8/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2024 року с-ще Березанка

Березанський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Гапоненко Н.О.

за участю секретаря судового засідання Потриваєвої М.А.

учасники справи та їхні представники:

прокурор Мішустін М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави в особі Миколаївської районної державної адміністрації до Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області та ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог Державне спеціалізоване господарське підприємство "ЛІСИ УКРАЇНИ", про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним і скасування свідоцтва про право власності, витребування земельної ділянки,-

в с т а н о в и в:

Заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 21 лютого 2017 року звернувся до суду із позовом в інтересах держави в особі Березанської районної державної адміністрації до Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області та ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог Державне підприємство «Очаківське лісомисливське господарство», у якому просив :

- визнати незаконними та скасувати пункти 1, 2 рішення Коблівської сільської ради №20 від 15 жовтня 2015 року в частині затвердження проекту землеустрою та надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,1 га з кадастровим номером 4820982200:12:040:0074 для індивідуального дачного будівництва в межах населеного пункту с.Коблеве Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області;

- визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності № НОМЕР_1 , видане 10 листопада 2015 року реєстраційною службою Березанського РУЮ на ім`я ОСОБА_1 на земельну ділянку площею з кадастровим номером 4820982200:12:040:0074;

- витребувати від ОСОБА_1 у власність держави в особі Березанської районної державної адміністрації вказану земельну ділянку.

Як зазначено у позовній заяві, пунктом 1 рішення Коблівської с/ради від 19 вересня 2012 року №19 вилучено у ДП Очаківське лісомисливське господарство земельні ділянки загальною площею 17,2 га та переведено їх до земель запасу Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області в межах населеного пункту с. Коблеве. З метою визнання незаконним та скасування вказаного рішення 28 квітня 2016 року керівником Миколаївської місцевої прокуратури №1 подано позов до Господарського суду Миколаївської області в інтересах держави в особі Березанської РДА до Коблівської сільської ради, третя особа ДП Очаківське ЛМГ. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 16 листопада 2016 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 29 березня 2017 року, зазначений позов задоволено у повному обсязі, п.1 рішення Коблівської сільської ради від 19 вересня 2012 року №19 визнано визнано незаконним і скасовано.

За рахунок зазначених земель пунктами 1, 2 рішення Коблівської сільської ради №20 від 15 жовтня 2015 року затверджено проект землеустрою та надано у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,1 га з кадастровим номером 4820982200:12:040:0074 у с. Коблеве для індивідуального дачного будівництва. На підставі вказаного рішення реєстраційною службою Березанського районного управління юстиції 10 листопада 2015 року ОСОБА_1 видано свідоцтво № НОМЕР_1 про право власності на вказану земельну ділянку.

Заявлені вимоги обгрунтовані тим, що надана відповідачу ОСОБА_1 земельна ділянка належала до земель державного лісового фонду, перебувала у постійному користуванні ДП Очаківське ЛМГ та була вилучена у постійного користувача на підставі скасованого господарським судом Миколаївської області рішення Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області від 19 вересня 2012 року №19.

Таким чином, спірна земельна ділянка фактично належить до земель лісогосподарського призначення, відведення яких у приватну власність заборонено.

Крім того, спірна земельна ділянка розташована у прибережній захисній смузі Чорного моря, відстань від південної межі земельної ділянки до урізу води Чорного моря складає 1-1,014 км., від північної 1,2-1,4 км., а тому земельна ділянка, відповідно до ст.ст.85, 88 Водного кодексу України, ст.ст.59,84 ЗК України, може перебувати виключно у державній та комунальній власності і надаватися лише в користування та для спеціально визначених цілей, до яких не відноситься ведення індивідуальне дачне будівництво.

При цьому розміщення об"єктів індивідуального дачного будівництва в межах трикілометрової прибережної захисної смуги Чорного моря та в зоні рекреаційних закладів с.Коблеве забороняється існуючими будівельними нормами та містобудівною документацією.

Усупереч вимогам ч.3 ст.186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки, розташованої в межах прибережної захисної смуги, не погоджено із структурним підрозділом обласної державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Тому прокурор вважає, що оскаржуване рішення Коблівської сільської ради суперечить законодавству та порушує інтереси держави, що, згідно із ст.ст.16, 21 ЦК України, ст.152 ЗК України, ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", є підставою для визнання його недійсним (в частині щодо надання ОСОБА_1 земельної ділянки у власність) у судовому порядку, що, у свою чергу, відповідно до ч.1 ст.21, ст.393 ЦК України призводить до недійсності свідоцтва про право власності на спірну земельну ділянку, яке є похідним документом і лише посвідчує виникнення права власності.

Оскільки вибуття земельної ділянки відбулось без волі власника - держави в особі Березанської районної державної адміністрації, прокурор на підставі ч.3 ст.388 ЦК України просив витребувати земельну ділянку від нинішнього власника ОСОБА_1 на користь належного власника.

22лютого 2017року судом відкрито провадження у справі у порядку, визначеному ЦПК України (в редакції 2004 року) та призначено судове засідання.

Ухвалою суду від 22 березня 2017 року задоволено заяву прокурора про забезпечення позову, накладено арешт на спірну земельну ділянку; заборонено органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав, здійснювати реєстраційні дії щодо цієї земельної ділянки.

Ухвалою суду від 24 квітня 2018 року продовжено розгляд справи у порядку загального позовного провадження зі стадії підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 16 квітня 2019 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

14 вересня 2021 року судом залучено Миколаївську районну державну адміністрацію до участі у справі як правонаступника відповідача Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області.

14 серпня 2023 року ухвалою суду залучено Державне спеціалізоване господарське підприємство ЛІСИ УКРАЇНИ до участі у справі як правонаступника третьої особи Державного підприємства Очаківське лісомисливське господарство.

У судовому засіданні прокурор заявлені вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник позивача Миколаївської районної державної адміністрації у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі та підтримання позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_1 та представник відповідача Коблівської сільської ради у судове засідання, у якому ухвалено рішення, не з"явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином; представник Коблівської сільської ради надав заяву про розгляд справи без його участі за наявними у справі матеріалами; відповідач ОСОБА_1 у попередніх судових засіданнях позов не визнала, посилаючись на те, що спірна земельна ділянка знаходиться у курортній (рекреаційній) зоні, а не у прибережній захисній смузі, поряд розміщені аквапарк та інші будівлі, тобто це є забудована територія населеного пункту, що спростовує посилання прокурора на заборону будівництва; зазначала, що вимоги про погодження проекту землеустрою не поширюються на спірну земельну ділянку. Посилалась на те, що Генеральним планом с.Коблеве прибережна захисна смуга обмежена пляжною зоною 20-60 м.; у межах населеного пункту повноваження щодо розпорядження землями має лише Коблівська сільська рада.

Оскільки учасники справи повідомлені про час та місце розгляду справи належним чином та декілька разів не з"явились у судове засідання, і їх неявка не перешкоджає розгляду справи по суті, суд на підставі ст.223 ЦПК України постановив розглянути справу без їх участі.

Встановлені судом обставини з посиланням на докази, що їх підтверджують

Як встановлено у судовому засіданні, пунктами 1, 2 рішення Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області №20 від 15 жовтня 2015 року затверджено проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва із земель, не наданих у власність та постійне користування в межах території населеного пункту с.Коблеве Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області, вилучено із земель, не наданих у власність або постійне користування та надано безкоштовно відповідачу ОСОБА_1 у власність земельну ділянку загальною площею 0,1 га, кадастровий номер 4820982200:12:040:0074, відкриті землі без рослинного або з незначним рослинним покривом (а.с.13).

Зазначені обставини підтверджені також поземельною книгою, кадастровим планом земельної ділянки та експлікацією земельних угідь (а.с.22-24).

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що на підставі свідоцтва про право власності серія та номер 47292519, виданого 10 листопада 2015 року Державним реєстратором прав на нерухоме майно реєстраційної служби Березанського РУЮ у Миколаївській області, право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4820982200:12:040:0074 за ОСОБА_1 зареєстроване у Державному реєстрі 10 листопада 2015 року, індексний номер 26002081 (а.с.25-26).

Як вбачається з інформації відділу Держгеокадастру у Березанському районі, відповідно до даних Національної кадастрової системи, приблизна відстань від урізу води Чорного моря меж спірної земельної ділянки до південної межі складає 1-1,014 км., до північної 1,20-1,40 км. (а.с.27).

З повідомлення Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області вбачається, що у базі даних документів дозвільного та декларативного характеру, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відсутні записи про документи, у яких замовником будівництва зазначено ОСОБА_1 (а.с.29).

Повідомленням управління екології та природних ресурсів Миколаївської ОДА підтверджено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність відповідачу ОСОБА_1 з кадастровим номером 4820982200:12:040:0074 площею 0,1га на розгляд до управління не надходив, висновок про погодження (відмову) не надавався (а.с.25).

З повідомлення Управління містобудування та архітектури Миколаївської ОДА вбачається, що згідно з Генеральним планом с. Коблеве (затвердженого рішенням Коблівської сільської ради від 12 грудня 2014 року № 28) та планом зонування територій с. Коблеве Березанського району Миколаївської області (затверджений рішенням 43 сесії 6 скликання Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області 14 липня 2015 року №17) спірна земельна ділянка розташована на території рекреаційних закладів в перспективній зоні установ відпочинку та туризму (а.с.31).

З повідомлення Державного агентства лісових ресурсів України Українського Державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання ВО Укрдержліспроект вбачається, що за даними базового лісовпорядкування 2013 року надана відповідачу ОСОБА_1 у власність земельна ділянка була вилучена із складу земель державного лісового фонду ДП Очаківське ЛМГ на підставі рішення Коблівської сільської ради №19 від 19 вересня 2012 року. На час прийняття оскаржуваного рішення спірна земельна ділянка належала до земель державного лісового фонду квартал 35, виділ 1, 2 Березанського лісництва ДП Очаківське ЛМГ (а.с.32).

З повідомлення Коблівської сільської ради від 27 січня 2017 року вбачається, що спірна земельна ділянка вільна від об`єктів нерухомості, споруд, будівельних матеріалів (а.с.33).

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 16 листопада 2016 року, яке вступило в законну силу 29 березня 2017 року, задоволено позов керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави в особі Березанської РДА Миколаївської області, Державного агентства лісових ресурсів України, Миколаївського обласного лісового та мисливського господарства, визнано незаконним та скасовано п.1 рішення Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області від 19 вересня 2012 року №19 Про вилучення земельної ділянки та переведення до земель запасу (а.с.34-40).

Норми права, які застосував суд

1.Щодо дотримання водного законодавства

За положеннями ст.60 Земельного кодексу України та ст. 88 Водного кодексу України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги.

Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.

Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою.

Межі встановлених прибережних захисних смуг і пляжних зон зазначаються в документації з землеустрою, кадастрових планах земельних ділянок, а також у містобудівній документації.

Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках усіх категорій земель, крім земель морського транспорту.

Землі, зайняті прибережними захисними смугами, віднесено до земель водного фонду (ст. 58 ЗК України).

За змістом ст.59 ЗК України, землі прибережних захисних смуг перебувають виключно у державній та комунальній власності і можуть надаватися лише в користування та для цілей, визначених цим Кодексом.

Як передбачено ч.4 ст.59 ЗК України, земельні ділянки прибережних захисних смуг можуть передаватися громадянам та юридичним особам на умовах оренди для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо. Передача земельних ділянок прибережних захисних смуг у приватну власність та для потреб, не зазначених у ч.4 ст.59 ЗК України, законодавством України не передбачено.

Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності (статті 61-62 ЗК України, статті 89-90 ВК України, абзац другий пункту 8.19 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів і додаток 13 до цих правил).

Відповідно до п.11 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1996 року № 486, водоохоронна зона морів, морських заток і лиманів, як правило, збігається з прибережною захисною смугою і визначається шириною не менш як 2 кілометри від урізу води.

Межі прибережної захисної смуги за місцем розташування спірної земельної ділянки на час прийняття оскаржуваного рішення містобудівною документацією не встановлено, рішенням Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області від 16 грудня 2014 року № 7 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо встановлення меж водоохоронної зони та прибережної захисної смуги в межах села Коблеве Березанського району Миколаївської області.

Доказів існування фактичної забудови спірної земельної ділянки на момент прийняття оскаржуваного рішення суду не надано.

Так як окремий проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги на час прийняття спірного розпорядження був відсутній, тому межі прибережної захисної смуги визначаються відповідно до меж, встановлених законом.

З урахуванням зазначених нормативних розмірів та даних Національної кадастрової системи є підстави вважати, що спірна земельна ділянка розташована в межах прибережної захисної смуги Чорного моря.

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, сформульованим у постанові від 30 травня 2018 року у справі № 469/1393/16-ц, існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачене законом (статтею 88 ВК України). А тому відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність останньої, оскільки її розміри встановлені законом.

За змістом ч.3 ст.60 ЗК України прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках усіх категорій земель, крім земель морського транспорту.

Таким чином, Коблівською сільською радою Березанського району Миколаївської області рішенням №20 від 15 жовтня 2015 року всупереч зазначеним нормам законодавства передано у приватну власність земельну ділянку, що знаходиться у межах прибережної захисної смуги, для потреб, не передбачених законом.

2. Щодо погодження проекту землеустрою

Відповідно до ч.8 ст.118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується у порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, зокрема, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої в межах прибережної захисної смуги, підлягає погодженню з природоохоронним органом, а проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об`єкт будівництва або планується розташування такого об`єкта, - з органом містобудування та архітектури (ч.ч.2, 3 ст.186-1 ЗК України).

Як вбачається з повідомлення Управління екології та природних ресурсів Миколаївської ОДА (а.с.30), такого погодження відповідачами не отримано.

Як вбачається з ч.9 ст.118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Тобто прийняття рішення про надання земельної ділянки у власність можливе лише після погодження проекту землеустрою щодо її відведення визначеними законом органами.

3. Щодо належності земельної ділянки до державного лісового фонду

Рішенням Коблівської сільської ради № 19 від 19 вересня 2012, яке скасовано рішенням Господарського суду Миколаївської області від 16 листопада 2016 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 29 березня 2017 року (а.с.34-40), вилучено у ДП "Очаківське ЛМГ" земельні ділянки загальною площею 17.2 га та переведено їх до земель запасу Коблівської сільської ради, у тому числі земельні ділянки, розміщені у кварталі 35, виділи 1, 2.

Належність земельної ділянки, наданої ОСОБА_1 , до складу зазначеного масиву, незаконно вилученого з державного лісового фонду, підтверджена також повідомленнями ВО "Укрдержліспроект" (а.с.32).

Отже, надана ОСОБА_1 земельна ділянка перебувала у постійному користуванні ДП "Очаківське ЛМГ".

На підставі ч.1 ст.55 ЗК України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Відповідно до ст.84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Згідно з п."ґ" частини 4 зазначеної статті, до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Частиною 2 ст.56 ЗК України установлено, що громадянам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 га у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.122 ЗК України (у редакції, що діяла на момент прийняття оскаржуваного рішення), сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб; районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для ведення водного господарства, будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті, індивідуального дачного будівництва.

Відповідно до норм ч.5 ст.116 ЗК України (в редакції, що була чинною на момент прийняття рішення), земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

На підставі ст.149 ЗК України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом; вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Відповідно до ч.5 ст.149 ЗК України районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності (крім випадків, визначених частиною дев`ятою цієї статті), які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: сільськогосподарського використання; ведення водного господарства; будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі, інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції тощо) з урахуванням вимог частини восьмої цієї статті.

Сільські, селищні, міські ради вилучають земельні ділянки комунальної власності відповідних територіальних громад, які перебувають у постійному користуванні, для всіх потреб, крім особливо цінних земель, які вилучаються (викупляються) ними з урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу (ч.3 ст.149 ЗК України).

Таким чином, оскільки спірна земельна ділянка на момент прийняття рішення Коблівської сільської ради Березанського району № 20 від 15 жовтня 2015 року перебувала у державній власності та знаходилась у межах с.Коблеве, на підставі ч.3 ст.122 ЗК України повноваження щодо розпорядження вказаною земельною ділянкою належали Березанській районній державній адміністрації, а тому Коблівською сільською радою надано земельну ділянку у приватну власність відповідача ОСОБА_1 поза волею належного власника.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10.04.2008 року №610-р Деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками з метою недопущення фактів порушення інтересів держави і суспільства під час відчуження та зміни цільового призначення земельних лісових ділянок (далі - ділянки) Міністерству екології та природних ресурсів, Міністерству аграрної політики та продовольства, Міністерству оборони, Державному агентству лісових ресурсів та Державному агентству земельних ресурсів до законодавчого врегулювання питань запобігання зловживанням у цій сфері заборонено приймати рішення про надання згоди на вилучення ділянок, їх передачу у власність та оренду із зміною цільового призначення, крім випадків, коли за умови обґрунтування неможливості реалізації альтернативних варіантів вирішення питання ділянки вилучаються і передаються у постійне користування та/або в оренду для будівництва, реконструкції та капітального ремонту залізничних ліній та автомобільних доріг загального користування; для розміщення кладовищ та за рішенням Кабінету Міністрів України - для: будівництва та обслуговування об`єктів енергетичної інфраструктури (газо-, нафтопроводів, газових та нафтових терміналів, газових та нафтових свердловин, ліній електропередачі, електростанцій, електропідстанцій, розподільних пунктів, ядерних установок); видобування корисних копалин відповідно до спеціальних дозволів на користування надрами; облаштування державного кордону та будівництва пунктів пропуску через нього; забезпечення відбудови та функціонування монастирів на місцях їх історичного заснування; будівництва, реконструкції та капітального ремонту об`єктів, визначених Державною цільовою програмою підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу; розміщення інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції; створення та забезпечення функціонування об`єктів природно-заповідного фонду і виробничо-соціальних об`єктів, необхідних для ведення лісового господарства; розміщення інших об`єктів, вилучення і надання ділянок для яких здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України.

Пунктом 4 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2010 р. N 318-р "Деякі питання збереження об`єктів державної власності" зобов"язано Державний комітет із земельних ресурсів разом із заінтересованими центральними органами виконавчої влади та іншими суб`єктами управління об`єктами державної власності, у тому числі Національними та галузевими академіями наук, не допускати погодження документів, прийняття рішень, на підставі яких може здійснюватися відчуження з державної власності земельних ділянок, наданих у постійне користування державним підприємствам, установам та організаціям (крім земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, що підлягають приватизації, та земельних ділянок, відчуження яких здійснюється для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності), до законодавчого врегулювання питання щодо визначення порядку їх відчуження.

Розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.04.2008 року № 610, яким зупинено прийняття рішень про надання згоди на вилучення земельних ділянок лісового призначення, та розпорядження Кабінету Міністрів України від 11.02.2010 року № 318, яким заборонено погодження вилучення земельних ділянок із постійного користування державних підприємств, на час прийняття оскаржуваних рішень були чинними та не визнавались недійсними з підстав їх невідповідності законодавству України; обставини, які свідчать про невідповідність зазначених актів Кабінету Міністрів України, представником відповідача не зазначено.

Таким чином, вилучення земель лісогосподарського призначення з користування державного лісогосподарського підприємства з передачею їх у власність громадян заборонено.

4. Щодо дотримання вимог містобудівної документації, будівельних норм і правил

Невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, є підставою для відмови у дозволі на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (ч.7 ст.118 ЗК України).

Відповідно до ст.17 Закону України Про основи містобудування основою для вирішення питань про вилучення (викуп), передачу (надання) земельних ділянок у власність чи користування громадян та юридичних осіб є містобудівна документація.

Абзацом 2 ст.48 Закону України Про охорону земель передбачено, що розміщення і будівництво об`єктів житлово-комунального, промислового, транспортного, іншого призначення здійснюються відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об`єктів.

Генеральний план с.Коблеве суду не надано, унаслідок чого посилання прокурора на те, що діючим Генеральним планом не передбачено можливість індивідуального дачного будівництва у рекреаційній зоні, не доведено.

Крім того, відповідно до повідомлення Управління містобудування та архітектури Миколаївської ОДА від 25 січня 2017 року, спірна земельна ділянка відповідно до Генерального плану с.Коблеве та плану зонування території розміщена на території рекреаційних закладів в перспективній зоні установ відпочинку та туризму (а.с.31).

Згідно з наданою Коблівською сільською радою інформацією з Плану зонування території (зонінг) с.Коблеве, у перспективній зоні установ відпочинку та туризму (КВТ-1п) передбачено використання, зокрема, під дачні будинки та спорудження інших об"єктів стаціонарної рекреації (а.с.93).

Як вбачається з викопіювання з Генерального плана с.Коблеве, затвердженого рішенням Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області від 16 грудня 2014 року № 28, земельна ділянка з кадастровим планом 4820982200:12:040:0074 розміщена у зоні рекреаційних закладів (розрахунковий етап).

Отже, містобудівною документацією передбачено можливість дачного будівництва на території рекреаційних закладів, у якій розміщена спірна земельна ділянка.

Разом з тим, за вимогами п.3.38, 3.40 ДБН 360-92 Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень, затверджених наказом Держкоммістобудування №44 від 17.04.1992 р., дачні і садівницькі поселення розміщуються за межами населених пунктів; будівництво нових дачних та садівницьких поселень на територіях, де діють планувальні обмеження, встановлені чинним законодавством, санітарними нормами та правилами, а також на резервних позаміських територіях, які передбачені містобудівною планувальною документацією для подальшого розвитку міст та поселень, інженерної і транспортної інфраструктури, не допускається.

Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності (статті 61-62 ЗК України, статті 89-90 ВК України, абзац другий пункту 8.19 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів і додаток 13 до цих правил), у яких забороняється, зокрема, будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів (п.п.4 абз.3 п.2 додатку 13 до Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів).

Згідно з п.10.17 ДБН 360-92, які відповідно до ст..1 Закону України Про будівельні норми є обов`язковими у сфері будівництва, містобудування та архітектури, у трикілометровій зоні узбережжя Азовського і Чорного морів забороняється будівництво індивідуального житла, крім населених пунктів, вказаних у розпорядженні Кабінету Міністрів України; розміщення будинків, споруд і комунікацій не допускається на землях заповідників, заказників, природних національних парків, ботанічних садів, дендрологічних парків і водоохоронних зон (підпункт "а" п.10.4)

Частиною 1 ст.90 ВК України визначено, що прибережна захисна смуга уздовж морів, морських заток і лиманів входить у зону санітарної охорони моря і може використовуватися лише для будівництва військових та інших оборонних об`єктів, об`єктів, що виробляють енергію за рахунок використання енергії вітру, сонця і хвиль, об`єктів постачання, розподілу, передачі (транспортування) енергії, а також санаторіїв, дитячих оздоровчих таборів та інших лікувально-оздоровчих закладів з обов`язковим централізованим водопостачанням і каналізацією, гідротехнічних, гідрометричних та лінійних споруд. Такі ж положення містяться і у додатку 13 до Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів.

Отже, індивідуальне дачне будівництво на спірній земельній ділянці суперечить діючим будівельним нормам, державним стандартам і правилам.

За встановлених судом обставин наданий відповідачем ОСОБА_1 висновок Управління містобудування та архітектури щодо забудови та іншого використання територій, вибору, вилучення (викупу), надання земельних ділянок для містобудівних потреб, яким з посиланням на необхідність дотримання ДБН 360-92 відповідачу погоджено проект землеустрою щодо оформлення земельної ділянки у власність, та яким не враховано вказані вище містобудівні обмеження щодо забудови земельних ділянок водного фонду, не може бути врахований судом як доказ правомірності набуття права власності на землю.

Належність спірної земельної ділянки до земель рекреаційного призначення не спростовує її належність до земель водного та лісового фонду та, відповідно, поширення на неї обмежень, визначених водоохоронним та лісовим законодавством.

Щодо застосування обраних прокурором способів захисту інтересів держави

Як вбачається з наведеного прокурором обгрунтування заявлених позовних вимог, основною метою зверення його до суду є захист права власності держави на земельну ділянку водного фонду та лісогосподарського призначення.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) у постанові від 23 листопада 2021 року вказувала, що набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою.

Таким чином, належним відповідачем за позовом про витребування від (стягнення з) особи земельної ділянки є особа, за якою зареєстроване право власності на таку ділянку. Якщо земельною ділянкою неправомірно (на думку позивача, який вважає себе власником) заволодів відповідач, то віндикаційний позов відповідає належному способу захисту прав позивача: власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19).

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204 гс 19), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140 гс 19).

Судом встановлено неправомірність заволодіння відповідачем ОСОБА_1 земельною ділянкою водного фонду та лісогосподарського призначення поза волею належного власника, що є підставою для витребування земельної ділянки на користь держави.

Статтею 152 ЗК України встановлено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не позбавлені з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

За ч.3 ст.388 ЦК України, якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Витребування спірної земельної ділянки лісогосподарського призначення з володіння кінцевої набувачки треба розглядати як віндикаційний позов, заявлений на підставі статей 387-388 ЦК України власником з метою введення його у володіння цією ділянкою, тобто з метою внесення запису (відомостей) про державну реєстрацію за власником права власності на відповідну ділянку ("книжкове володіння") (постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 56), від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17).

Відповідно до частини першої статті 126 ЗК України, у редакції, чинній на час видачі свідоцтва про право власності на земельну ділянку, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Пунктом 8-1 частини 1 ст.18 Закону України " Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що свідоцтво про право власності на нерухоме майно, що підтверджує виникнення права власності при здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно видається фізичним та юридичним особам у разі безоплатної передачі їм земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності за рішенням органів державної влади. Ради міністрів автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та підтверджує виникнення права власності при здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Отже, свідоцтво про право власності на нерухоме майно лише посвідчує наявність відповідного права, і не породжує, не змінює і не припиняє певні права та обов`язки, тобто не є правочином або підставою для державної реєстрації права власності на земельну ділянку у даному спорі, та втрачає свою юридичну силу у зв"язку зі скасуванням документа, що підтверджував право.

Тому вимога прокурора в частині визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно задоволенню не підлягає.

Метою позову про витребування майна (незалежно від того, на підставі приписів яких статей ЦК України цю вимогу заявив позивач) є забезпечення введення власника-позивача у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений.

У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого володіння суд витребує це майно від відповідача, який незаконно ним володіє, на користь позбавленого володіння позивача-власника.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що заявлені прокурором вимоги про визнання незаконними та скасування пунктів рішення Коблівської сільської ради і визнання недісним та скасування свідоцтва про право власності не є необхідним і ефективним способом захисту для вирішення питання про захист права власності держави чи територіальної громади на земельну ділянку та для повернення цієї ділянки власнику.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є підставою для відмови у позові.

Такий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20).

Розподіл судових витрат

Відповідно до ст.141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_1 на користь прокуратури сплачені судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог, які складаються із судового збору за задоволеною позовною вимогою майнового характеру та за подання заяви про забезпечення позову у сумі 1600,00 грн.+800,00 грн.=2643,00 грн..

Напідставі викладеного,керуючись ст.ст. 12,13,258,259,263-265ЦПК України, суд у х в а л и в:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Витребувати від ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) у власність держави в особі Миколаївської районної державної адміністрації земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер 4820982200:12:040:0074.

У задоволенні інших вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Миколаївської обласної прокуратури (ЄДРПОУ 02910048) сплачений судовий збір у сумі 2400,00 грн.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: