Ухвала

від 10.10.2024 по справі 469/234/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 469/234/17

провадження № 61-12941ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідача Пархоменка П. І., суддів Гудими Д. А., Краснощокова Є. В. - розглянув питання щодо відкриття касаційного провадження

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 26 серпня 2024 року у складі колегії суддів: Крамаренко Т. В., Тищук Н. О., Яворської Ж. М.

у справі за позовом заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Миколаївської районної державної адміністрації до Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області, ОСОБА_1 , третя особа - Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним і скасування свідоцтва про право власності, витребування земельної ділянки,

постановив ухвалу про наступне:

1. У лютому 2017 року заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 звернувся до суду із позовом в інтересах держави в особі Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області (правонаступником якої є Миколаївська районна державна адміністрація) до Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області, ОСОБА_1 , третя особа - Державне підприємство «Очаківське лісомисливське господарство» (правонаступником якого є Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України»), про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним і скасування свідоцтва про право власності, витребування земельної ділянки.

2. Рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 22 квітня 2024 року позов задоволено частково. Витребувано від ОСОБА_1 у власність держави в особі Миколаївської районної державної адміністрації земельну ділянку, площею 0,1 га, з кадастровим номером 4820982200:12:040:0074. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

3. Не погодившись із вказаним рішенням суду, 26 липня 2024 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження.

4. Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 14 серпня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та витребувано з суду першої інстанції цивільну справу № 469/234/17.

5. Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 26 серпня 2024 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 22 квітня 2024 року з підстав, передбачених пунктом 4 частини першої статті 358 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК).

6. 23 вересня 2024 року ОСОБА_1 подано касаційну скаргу на ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 26 серпня 2024 року.

7. Касаційна скарга мотивована тим, що обставини, які були викладені в апеляційній скарзі та у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, можуть бути віднесені до поважних причин пропуску такого строку, проте суд апеляційної інстанції їх не врахував.

8. Верховний Суд робить висновки, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити на підставі частин четвертої та шостої статті 394 ЦПК.

9. Вказаними нормами ЦПК (див. пункт 8) передбачено, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення. Ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

10. Мотивами, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження, є наступне.

11. Згідно зі статтею 129 Конституції України та статтями 2, 17 ЦПК однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у встановлених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

12. Водночас таке право не є абсолютним і з метою забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання, зокрема, принципу правової визначеності, підлягає певним обмеженням.

13. Згідно зі статтею 354 ЦПК апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

14. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

15. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

16. Частиною першою статті 127 ЦПК передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

17. Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску цього строку та докази на підтвердження таких причин.

18. За приписами частини третьої статті 357 ЦПК апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

19. Відповідно до частини четвертої статті 357 ЦПК якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.

20. Пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК передбачено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

21. 22 квітня 2024 року Березанським районним судом Миколаївської області було ухвалене судове рішення.

22. ОСОБА_1 в судовому засіданні присутня не була, хоча про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

23. Копію судового рішення ОСОБА_1 було надіслано до її електронного кабінету 19 травня 2024 року, що не заперечується останньою.

24. При цьому з апеляційною скаргою ОСОБА_1 звернулася лише 26 липня 2024 року, особисто подавши її через суд першої інстанції.

25. Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 14 серпня 2024 року зазначену апеляційну скаргу було залишено без руху та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

26. Судом апеляційної інстанції встановлено, що 15 серпня 2024 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 подала клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому зазначила, що повний текст рішення суду першої інстанції вона отримала 19 травня 2024 року, проте ознайомитися з ним змогла лише 30 травня 2024 року. Також, як на поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, вказувала на те, що з 24 лютого 2024 року і по той час перебувала за межами України на лікуванні з онуком. Доказів на підтвердження вказаних обставин ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції не надала.

27. 19 серпня 2024 року на адресу апеляційного суду надійшла цивільна справа № 469/234/17, з матеріалів якої суд також встановив, що ОСОБА_1 08 липня 2024 року та 16 липня 2024 року зверталася до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на ухвалу Березанського районного суду Миколаївської області від 25 червня 2024 року, яка була постановлена судом першої інстанції вже після ухвалення рішення суду. До того ж, 23 липня 2024 року ОСОБА_1 особисто отримала в суді апеляційної інстанції судову повістку-повідомлення про розгляд 30 липня 2024 року її апеляційної скарги на ухвалу суду.

28. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що зазначені ОСОБА_1 підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження є неповажними.

29. Посилання ОСОБА_1 на те, що ознайомитись з повним текстом рішення суду, яке надійшло до її електронного кабінету 19 травня 2024 року, вона змогла лише 30 травня 2024 року апеляційний суд залишив поза увагою, оскільки це не підтверджено жодними доказами.

30. Також апеляційний суд критично оцінив твердження ОСОБА_1 про те, що вона з 24 лютого 2024 року перебуває за межами України, тому не мала можливості вчасно скласти та відправити апеляційну скаргу. Додана до апеляційної скарги копія її закордонного паспорту містить лише штамп державної прикордонної служби, датований 25 лютого 2024 року, який свідчить про перетин ОСОБА_1 державного кордону на автомобілі у пункті пропуску «Медика». Будь-яких інших штампів вказана копія паспорту не містить, що також не узгоджується з тим, що як мінімум 23 липня 2024 року (особисто отримала судову повістку в приміщенні апеляційного суду) та 26 липня 2024 року (особисто подала апеляційну скаргу через Березанський районний суд Миколаївської області) ОСОБА_1 перебувала в Україні, однак у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження від 15 серпня 2024 року продовжувала наголошувати на тому, що з 24 лютого 2024 року і по той час вона перебувала за межами України.

31. Крім того, апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 є адвокатом, користувачем системи «Електронний суд», має електронний кабінет, і відповідно, має доступ до інформації та сервісів ЄСІТС або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу.

32. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції правильно застосував приписи статей 354, 358 ЦПК та дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження з огляду на недоведеність поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

33. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

34. Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмежене у випадках встановлених законом, зокрема і в питані, що стосується строку звернення до суду, який стимулює учасників цивільного процесу добросовісно ставитися до реалізації своїх прав та виконання обов`язків.

35. Надання оцінки поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження лежить в межах дискреційних повноважень суду апеляційної інстанції. Натомість повноваження суду касаційної інстанції стосуються оцінки застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

36. Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновком апеляційного суду стосовно поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження та не спростовують правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

37. З огляду на наведене, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 26 серпня 2024 року слід відмовити, оскільки скарга є необґрунтованою, правильне застосовування апеляційним судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, наведені у скарзі доводи висновків суду не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.

Керуючись статтями 258-261, 394 ЦПК, Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 26 серпня 2024 року у справі № 469/234/17.

2. Копію ухвали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: П. І. Пархоменко

Д. А. Гудима

Є. В. Краснощоков