Ухвала

від 26.08.2024 по справі 469/234/17

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

26.08.24

22-ц/812/1396/24

Єдиний унікальний номер судової справи 469/234/17

Провадження № 22-ц/812/1396/24

У Х В А Л А

26 серпня 2024 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого: Крамаренко Т.В.

суддів: Тищук Н.О., Яворської Ж.М.,

вирішуючи питання про відкриття провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 22 квітня 2024 року, ухвалене у справі за позовом заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави в особі Миколаївської районної державної адміністрації до Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області та ОСОБА_1 за участю третьої особи без самостійних вимог Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності, витребування земельної ділянки,

в с т а н о в и в:

Рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 22 квітня 2024року позовні вимоги задоволено частково. Витребувано від ОСОБА_1 у власність держави в особі Миколаївської районної державної адміністрації земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер 4820982200:12:040:0074. У задоволенні інших вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Миколаївської обласної прокуратури сплачений судовий збір у сумі 2400,00 грн.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, 26 липня 2024 року ОСОБА_1 подала до Миколаївського апеляційного суду через суд першої інстанції апеляційну скаргу з пропуском строку на апеляційне оскарження. При цьому, в самій апеляційній скарзі міститься клопотання про поновлення строку, яке ОСОБА_1 обґрунтувала тим, що копію повного тексту рішення суду отримала на свою електронну адресу 25квітня 2024 року, однак не змогла подати апеляційну скаргу в установлений законом строк, оскільки перебувала за межами України.

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 14 серпня 2024 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та витребувано з суду першої інстанції цивільну справу № 469/234/17.

15 серпня 2024 року до Миколаївського апеляційного суду від ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про поновлення строку, в якому ОСОБА_1 зазначила, що 22 квітня 2024 року Березанським районним судом Миколаївської області оголошено вступну та резолютивну частину оскаржуваного рішення суду та надіслано судом до її електронного кабінету, натомість повний текст рішення суду того дня надіслано не було. І лише 19 травня 2024 року о 19 год 54 хв повний текст оскаржуваного рішення суду було надіслано до її електронного кабінету. На підтвердження отримання вказаних документів саме в ці періоди часу, ОСОБА_1 надала скріншот екрану ПК з відкритим діалоговим вікном електронного кабінету системи «Електронний суд». Також, в своєму клопотанні ОСОБА_1 звертає увагу суду на те, що ознайомитись з повним текстом рішення суду вона змогла лише 30 травня 2024 року, а тому зазначала про неможливість своєчасного звернення з апеляційною скаргою на рішення суду.

Також як на поважність причин пропуску строку вказувала на те, що з 24 лютого 2024року і по теперішній час перебуває за межами України на лікуванні з онуком. Однак доказів на підтвердження вказаних обставин ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції не надала.

19 серпня 2024 року на адресу апеляційного суду надійшла цивільна справа №469/234/17.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та клопотання про поновлення строку щодо поважності причин пропуску ОСОБА_1 строку на апеляційне оскарження рішення Березанського районногосуду Миколаївськоїобласті від22квітня 2024року, апеляційний вважає, що у відкритті апеляційного провадження за вказаною апеляційною скаргою слід відмовити з таких підстав.

За правилами ст.354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, зокрема якщо наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск такого строку з поважних причин.

Крім того, саме на заявника покладено обов`язок доведення наявності в нього об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення.

Норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи. Разом з тим, право суду на поновлення строку не є безмежним.

У статті 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод проголошено право на справедливий судовий розгляд.

Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов`язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.

Відповідно до практики ЄСПЛ, яка є джерелом права (ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зі спливом значного проміжку часу, є порушенням принципу юридичної визначеності та «права на суд», гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункти 42 рішення ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 року).

Необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження «остаточного судового рішення» є порушенням принципу res judicata (правової визначеності), про що неодноразово наголошувалося у практиці Європейського суду з прав людини.

Так, у параграфі 41 рішення ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03квітня 2008 року зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими.

Поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення без доведеності поважності причин не забезпечувало б рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність у цивільних правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеного ст.8 Конституції України.

Аналогічний правовий висновок міститься в ухвалі Верховного Суду від 05 квітня 2022 року у справі № 490/10272/19 (провадження № 61-20314ск21).

У відповідності до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З матеріалів справи вбачається, що 22 квітня 2024 року Березанським районним судом Миколаївської області оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду.

ОСОБА_1 в судовому засіданні присутня не була, хоча про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином ( т. 1 а.с.217).

В подальшому судом першої інстанції було виготовлено в АСДС повний текст рішення суду і 19 травня 2024 року підписано КЕП судді.

Згідно довідки про доставку електронного документу, повний текст рішення суду від 22 квітня 2024 року було надіслано одержувачу ОСОБА_1 в її електронний кабінет 19 травня 2024 року о 19 год 59 хв. (т. 1 а.с.233).

При цьому ОСОБА_1 в своєму клопотанні про поновлення строку також підтвердила те, що повний текст оскаржуваного рішення суду надійшов до її електронного кабінету саме 19 травня 2024 року о 19 год 54 хв.

Натомість посилання ОСОБА_1 в клопотанні про поновлення строку на те, що ознайомитись з повним текстом рішення суду, яке надійшло до її електронного кабінету 19травня 2024 року вона змогла лише 30 травня 2024 року на увагу суду не заслуговує, оскільки не підтверджено жодними доказами.

З апеляційною скаргою ОСОБА_1 звернулась до апеляційного суду лише 26липня 2024 року, при цьому вказана апеляційна скарга подана нею особисто до суду першої інстанції. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 перед цим зверталась до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою (08.07.2024 року та 16.07.2024 року) на ухвалу Березанського районного суду Миколаївської області від 25червня 2024 року, яка була постановлена судом першої інстанції вже після ухвалення оскаржуваного рішення суду. До того ж, 23 липня 2024 року ОСОБА_1 особисто отримала в суді апеляційної інстанції судову повістку-повідомлення про розгляд її апеляційної скарги на ухвалу суду 30 липня 2024 року (т.2 а.с.9).

За вказаних обставин, апеляційний суд критично оцінює твердження ОСОБА_1 про те, що вона з 25 лютого 2024 року і по теперішній час перебуває за межами України. До того ж, додана до апеляційної скарги копія її закордонного паспорту містить лише штамп державної прикордонної служби 25.02.2024 року, який свідчить про перетин ОСОБА_1 державного кордону на автомобілі у пункті пропуску Медика. Будь яких інших штампів вказана копія паспорту не містить, що також не узгоджується з тим, що як мінімум 23.07.2024 року (особисто отримала судову повістку в приміщенні апеляційного суду) та 27.07.2024 року (особисто подала апеляційну скаргу до Березанського районного суду Миколаївської області) ОСОБА_1 перебувала в Україні, однак в клопотанні про поновлення строку від 15 серпня 2024 року продовжує наголошувати на тому, що з 24 лютого 2024 року і по теперішній час вона перебуває за межами України.

Зазначені протиріччя ставлять під сумнів достовірність відомостей, зазначених ОСОБА_1 як в клопотанні про поновленні строку доданому до апеляційної скарги так і в клопотанні строку від 15 серпня 2024 року.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що ЄСПЛ у справі «Каракуця проти України» зазначив, що неналежна зацікавленість у розгляді справи може бути підставою для процесуальних наслідків. ЄСПЛ наголошує, що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Отже, ОСОБА_1 як відповідач у даній справі повинна була добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та вживати активних заходів з метою оскарження рішення суду у встановлені законом строки.

Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_1 є адвокатом, користувачем системи «Електронний суд», має електронний кабінет у підсистемі (модулі) ЄСІТС, а тому має доступ до інформації та сервісів ЄСІТС або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 22 квітня 2024року, з підстав, передбачених п.4 ч.1 ст. 358 ЦПК України.

Натомість протилежний висновок суду міг свідчити про порушення принципу res judicata (правової визначеності).

Керуючись ст.358 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в:

Відмовити ОСОБА_1 у відкритті апеляційного провадження у справі за її апеляційною скаргою на рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 22 квітня 2024 року, ухвалене у справі за позовом заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави в особі Миколаївської районної державної адміністрації до Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області та ОСОБА_1 за участю третьої особи без самостійних вимог Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності, витребування земельної ділянки.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий Т.В. Крамаренко

Судді: Н.О. Тищук

Ж.М. Яворська