Ухвала

від 22.04.2024 по справі 199/2985/24

АМУР-НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 199/2985/24

(2/199/1917/24)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.04.2024 року м. Дніпро

Суддя Амур-Нижньодніпровськогорайонного судум.Дніпропетровська Скрипник О.Г., ознайомившись з матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до Амур-Нижньодніпровської районної адміністрації Дніпровської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Центр надання адміністративних послуг м. Дніпра «Лівобережний», Соледарська державна нотаріальна контора, про встановлення факту, що має юридичне значення, та визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

17 квітня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська із позовом до Амур-Нижньодніпровської районної адміністрації Дніпровської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Центра надання адміністративних послуг м. Дніпра «Лівобережний», Соледарська державна нотаріальна контора, про встановлення факту, що має юридичне значення, та визнання права власності.

Ознайомившись із матеріалами позовної заяви, суд вважає за необхідне передати справу для розгляду до суду за місцезнаходженням майна, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів позову, позивач просить суд встановити факт належності їй договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 та визнати за нею право власності на останню відповідно до цього договору купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально.

Відповідно до положень ст. 181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Виходячи з аналізу зазначених правових норм, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири, тощо, зокрема, щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно тощо.

Отже, за правилами чинного цивільного процесуального законодавства виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

Так, у випадку пред`явлення позовних вимог, що випливають із договору купівлі-продажу об`єкта нерухомого майна, позов подається з дотриманням правил про виключну підсудність, тобто до суду за місцезнаходженням майна або основної його частини.

У свою чергу, положеннями ч. 1 ст. 378 ЦПК України передбачено, що порушення правил виключної підсудності є підставою для скасування рішення і передачі справи на новий розгляд.

Оскільки спір виник з приводу встановлення факту належності позивачу договору купівлі-продажу квартири та визнання за нею права власності на вказане нерухоме майно, яке територіально розташоване у Бахмутському районі Донецької області, на яке поширюється територіальна юрисдикція Артмемівського міськрайонного суду Донецької області, суд доходить висновку, що спір слід розглядати за правилами виключної підсудності відповідно до положень ст. 30 ЦПК України, тобто за місцем знаходження нерухомого майна.

Відповідно до ч. 7 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, розпорядженням голови Верховного Суду від 21 жовтня 2022 року № 61 територіальна підсудність судових справ Артемівського міськрайонного суду Донецької області змінена на Дружківський міський суд Донецької області, тому матеріали позовної заяви слід направити для розгляду саме до цього суду.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 30, 31, 32, ч. 1 ст. 260 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Амур-Нижньодніпровської районної адміністрації Дніпровської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Центр надання адміністративних послуг м. Дніпра «Лівобережний», Соледарська державна нотаріальна контора, про встановлення факту, що має юридичне значення, та визнання права власності передати на розгляд до Дружківського міського суду Донецької області.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Суддя: О.Г. Скрипник