Рішення

від 03.01.2025 по справі 199/2985/24

ДРУЖКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 199/2985/24

Провадження № 2/229/787/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 січня 2025 р. Дружківський міський суд Донецької області у складі: головуючого судді Дубовика Р.Є., за участю секретаря Ергашової Н.Н., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дружківка цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до Соледарської міської ради Бахмутського району Донецької області, треті особи - Амур-Нижньодніпровська районна адміністрація Дніпропетровської міської ради в особі Центру з надання адміністративних послуг м. Дніпра «Лівобережний», Соледарська державна нотаріальна контора, про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, визнання права власності на нерухоме майно та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з позовом до Соледарської міської ради Бахмутського району Донецької області, треті особи - Амур-Нижньодніпровська районна адміністрація Дніпропетровської міської ради в особі Центру з надання адміністративних послуг м. Дніпра «Лівобережний», Соледарська державна нотаріальна контора, який в подальшому уточнила та в якому просила встановити факт належності ОСОБА_1 договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , посвідченого 20.12.2003 р. Соледарською державною нотаріальною конторою, реєстровий номер 1621, визнати за ОСОБА_1 право власності на вищевказану квартиру та зобов`язати Амур-Нижньодніпровську районну адміністрацію Дніпропетровської міської ради в особі Центру з надання адміністративних послуг м. Дніпра «Лівобережний», зареєструвати право власності ОСОБА_1 на вищевказану квартиру.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що у жовтні 2023 р. позивач звернулась до державного реєстратора прав на нерухоме майно Дніпропетровської міської ради щодо реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить позивачу на підставі договору купівлі-продажу від 20.12.2003 р. з метою отримання в майбутньому компенсації за зруйноване майно. Проте, рішенням державного реєстратора позивачу було відмовлено, оскільки предметом договору купівлі-продажу квартири від 20.12.2003 р. є квартира АДРЕСА_1 . Наданий для проведення державної реєстрації договір купівлі-продажу квартири, посвідчений 20.12.2003 р. за № 1621 Соледарською державною нотаріальною конторою, викладений на бланку серії ВВА № 459238. Після проведення перевірки встановлено, що в Єдиному реєстрі спеціальних бланків нотаріальних документів державним реєстратором встановлено, що інформація про витрачення вказаного бланка відсутня. У зв`язку з чим, вищевказаний договір купівлі-продажу квартири від 20.12.2003 р. є неналежним документом, який не підлягає використанню для цілей документального відтворення процедури державної реєстрації прав. Таким чином, вказані обставини позбавляють державного реєстратора можливості вчинити дії спрямовані на проведення державної реєстрації права власності на зазанечене вище нерухоме майно. Отже, предметом договору купівлі-продажу квартири від 20.12.2003 р. є нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_2 , проте заяву про державну реєстрацію прав № 57781632 від 31.10.2023 р. подано для державної реєстрації прав вланості на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_2 . Внести відомості до Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів про витрачення державним нотаріусом Соледарської державної нотаріальної контори бланку серії ВВА № 459238 щодо державної реєстрації договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 20.12.2003 р. за № 1621, неможливо. Позивач позбавлена можливості отримати дублікат договору купівлі-продажу, оскільки примірник вказаного договору знаходиться на тимчасово окупованій території.

У судове засідання позивач не з`явились, про час, дату і місце розгляду справи була повідомлена відповідно до ст. ст. 128, 129 ЦПК України, надала заяву, про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримала.

Представник відповідача Соледарської міської ради Бахмутського району Донецької області в судове засідання не з`явилась, була належним чином повідомлена про час, дату і місце розгляду справи, відповідно до ст. ст. 128,129 ЦПК України, надала заяву про розгляд справи у її відсутність на розсуд суду відповідно до діючого законодавства.

Представник третьої особи - Амур-Нижньодніпровсько районної адміністрації Дніпропетровської міської ради в особі Центру з надання адміністративних послуг м. Дніпра «Лівобережний» в судове засідання не з`явився, був належним чином повідомлений про час, дату і місце розгляду справи, відповідно до ст. ст. 128,129 ЦПК України, надав заяву про розгяд справи у його відсутність.

Представник третьої особи - Соледарської державної нотаріальної контори в судове засідання не з`явився, був належним чином повідомлений про час, дату і місце розгляду справи, відповідно до ст. ст. 128,129 ЦПК України.

З урахуванням ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у зв`язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного.

Як встановлено у судовому засіданні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується паспортом НОМЕР_1 , який виданий Артемівським МВ УМВС України в Донецькій області 02.10.1998 р. (а.с.7-8), є внутрішньо переміщеною особою за адресою: АДРЕСА_4 , що підтверджується довідкою № 1205-5002783704 від 26.05.2023 р. (а.с.9).

Відповідно до копії договору купівлі-продажу квартири від 20.12.2003 р., посвідченого державним нотаріусом Соледарської державної нотаріальної контори, зареєстрованого в реєстрі за № 1621, бланк серії ВВА № 459238, ОСОБА_1 придбала квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 40,07 кв.м., в тому числі житловою 25,60 кв.м, яка складається з двох житлових кімнат (а.с.12).

З копії Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно Комунального підприємства БТІ м. Артемівськ № 2372207 від 22.12.2003 р., вбачається, що Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно видано щодо об`єкта за адресою: АДРЕСА_2 , власник - ОСОБА_1 , підстава виникнення права власності договір купівлі-продажу/1621/20.12.2003/ Соледарської державної нотаріальної контори (а.с.13).

Відповідно до довідки КП «Бахмутське БТІ» № 416 від 20.11.2024 р., за даними КП «Бахмутське БТІ» станом на 31.12.2012 р. право вланості на квартиру загальною площею 40,07 кв.м., житловою площею 25,60 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 20.12.2003 р., посвідченого Соледарською державною нотаріальною конторою за № 1621. Дата реєстрації права вланості 22.12.2003 р.

Згідно рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно, Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради, Дніпропетровської області № 70078371 від 06.11.2023 р., відмовлено у проведенні реєстраційних дій за заявою № 57781632 від 31.10.2023 р., оскільки предметом договору купівлі-продажу квартири від 20.12.2003 р. є нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_2 , проте заяву про державну реєстрацію прав № 57781632 від 31.10.2023 р. подано для державної реєстрації прав вланості на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_2 . Наданий для проведення державної реєстрації договір купівлі-продажу квартири, посвідчений 20.12.2003 р. за № 1621 Соледарською державною нотаріальною конторою, викладений на бланку серії ВВА № 459238. Після проведення перевірки встановлено, що в Єдиному реєстрі спеціальних бланків нотаріальних документів державним реєстратором встановлено, що інформація про витрачення вказаного бланка відсутня. У зв`язку з чим, вищевказаний договір купівлі-продажу квартири від 20.12.2003р. є неналежним документом, який не підлягає використанню для цілей документального відтворення процедури державної реєстрації прав. Таким чином, вказані обставини позбавляють державного реєстратора можливості вчинити дії спрямовані на проведення державної реєстрації права власності на зазанечене вище нерухоме майно (а.с.10-11).

Щодо встановлення факту належності позивачу правовстановлюючого документу, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 315 ЦПК України юридичні факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, встановлюють у судовому порядку, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Як вбачається з копії договору купівлі-продажу квартири від 20.12.2003 р., посвідченого державним нотаріусом Соледарської державної нотаріальної контори, зареєстрованого в реєстрі за № 1621, бланк серії ВВА № 459238, ОСОБА_1 придбала квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 40,07 кв.м., у тому числі житловою 25,60 кв.м, яка складається з двох житлових кімнат.

За даними КП «Бахмутське БТІ» станом на 31.12.2012 р. право власності на квартиру загальною площею 40,07 кв.м., житловою площею 25,60 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 20.12.2003 р., посвідченого Соледарською державною нотаріальною конторою за № 1621. Дата реєстрації права вланості 22.12.2003 р.

Варховуючи, що невідповідність в написанні назви вулиці в правовстановлюючому документі перешкоджає позивачу реалізації нею цивільних прав та інтересів щодо свого майна, суд, оцінивши в сукупності наведені докази, дійшов висновку про задоволення заявлених вимог в частині встановлення факту належності ОСОБА_1 договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , посвідченого 20.12.2003 р. Соледарською державною нотаріальною конторою, реєстровий номер 1621.

Щодо визнання за позивачем право власності на нерухоме майно, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону підставою для відмови в державній реєстрації прав є подання документів, які не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово був продовжений та станом на дату розгляду справи триває.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 (у редакції станом на час розгляду справи), м. Соледар Бахмутського району Донецької області віднесено до тимчасово окупованої території.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Згідно із частиною першою статті 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 цього Кодексу).

Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Частиною першою статті 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з вимогами статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

З приписів ст. 392 ЦК України слідує, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Тобто, передумовою для застосування ст. 392 ЦК України є відсутність іншого, крім судового, шляху для відновлення порушеного права. Позивачем у позові про визнання права власності є особа, яка вже є власником. Вказана стаття не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивачів право власності, а також у разі втрати позивачами документа, який посвідчує його право власності.

Частина четверта статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" містить припис стосовно того, що будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті, у випадках, визначених статтею 28 цього Закону, та в інших випадках, визначених законом.

Частиною третьою статті 3 Закону передбачено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:

1. Реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;

2. На момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

До 2013 року реєстрація права власності на житлові будинки проводилася Бюро технічної інвентаризації, із видачею про це документів (Витягів) або проставленням відповідних штампів (відміток) на самому документі. Така реєстрація проводилася БТІ в Реєстрі прав власності на нерухоме майно (в якому реєструвалися виключно квартири, будинки, приміщення).

Відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації.

На підставі викладеного, оцінивши наявні у справі докази на предмет їх належності, достовірності та достатності, аналізуючи встановлені у справі обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині слід задовольнити та визнати за позивачем право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 40,07 кв.м., житловою площею 25,60 кв.м, оскільки це не призведе до порушення прав, свобод та інтересів інших осіб і є єдиним можливим способом захисту прав та законних інтересів позивача.

Позовні вимоги в частині зобов`язання Амур-Нижньодніпровську районну адміністрацію Дніпропетровської міської ради в особі Центру з надання адміністративних послуг м. Дніпра «Лівобережний» зареєструвати право власності ОСОБА_1 на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , задоволенню не підлягають, оскільки рішення суду про встановлення права власності, яке набрало законної сили, є підставою для вчинення державним реєстратором дій спрямованих на проведення державної реєстрації права власності на зазначене вище нерухоме майно.

Судові витрати залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст. 3-15, 76, 82, 258, 259, 263, 265, 268,273 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Встановити факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , посвідченого 20.12.2003 р. Соледарською державною нотаріальною конторою, реєстровий номер 1621.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 40,07 кв.м., житловою площею 25,60 кв.м.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Дружківський міський суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Р.Є. Дубовик