Ухвала

від 14.05.2024 по справі 211/447/12

ЛАДИЖИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 211/447/12

Провадження № 6/135/11/24

У Х В А Л А

іменем України

14.05.2024 м. Ладижин

Ладижинський міський суд Вінницької області у складі: головуючого суддіНікандрової С.О., секретар судових засідань Мазур А.О., за участю представника заявника ОСОБА_1 , представника стягувача адвоката Бурка В.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні подання головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бойка Сергія Володимировича про надання дозволу на реалізацію нерухомого майна боржника, в якому зареєстровані діти, -

В С Т А Н О В И В:

Головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бойко Сергій Володимирович звернувся до Ладижинського міського суду Вінницької області із поданням про надання дозволу на реалізацію нерухомого майна боржника, в якому зареєстровані діти.

В обґрунтування подання вказав, що 01.06.2012 Ладижинським міським судом у справі №211/447/12 було задоволено позов ОСОБА_2 та стягнуто на його користь з ОСОБА_3 155 394,93 євро. Дане рішення набуло законної сили. Станом на 11.04.2024 на примусовому виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавче провадження №34351262 з виконання виконавчого листа №211/447/12, виданого 01.06.2012 Ладижинським міським судом Вінницької області про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 боргу в сумі 155 394,93 євро та 3433,60 грн. сплаченого судового збору. На час звернення до суду з поданням вищевказане рішення суду в повному обсязі не виконано.

22.02.2013 державним виконавцем проведено опис та арешт належних боржнику житлового будинку по АДРЕСА_1 та земельної ділянки, площею 0,0500 га, кадастровий номер 0510600000:07:002:0379 за адресою: АДРЕСА_1 .

21.03.2018 боржником ОСОБА_3 державному виконавцю надано довідку про реєстрацію з 26.11.2016 місця проживання малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

12.07.2018 державний виконавець звернувся до Ладижинської міської ради з листом про надання дозволу на реалізацію нерухомого майна боржника, у якому просив розглянути питання дозволу на примусову реалізацію нерухомого майна ОСОБА_3 . Рішенням виконавчого комітету Ладижинської міської ради №319 від 20.08.2018 було відмовлено у наданні дозволу на реалізацію житлового будинку, право користування яком має малолітня ОСОБА_5 .

31.05.2021 боржником ОСОБА_3 . державному виконавцю надано довідку про реєстрацію з 27.05.2021 місця проживання малолітньої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 15.05.2023 у справі №135/851/21 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_4 до виконавчого комітету Ладижинської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, та надання дозволу на реалізацію майна відмовлено у зв`язку з тим, що обраний позивачем спосіб захисту не є належним способом захисту у даних правовідносинах.

З метою виконання судового рішення державний виконавець 07.07.2023 звернувся до міського відділу у справах дітей Ладижинської міської ради з заявою про надання дозволу на реалізацію нерухомого майна, належного на праві власності ОСОБА_3 , та 04.08.2023 отримав рішення виконавчого комітету Ладижинської міської ради №232 від 31.07.2023, яким було відмовлено у наданні дозволу на реалізацію житлового будинку, право користування яким мають діти ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Реєстрація дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в будинку, належному боржнику ОСОБА_3 , яка відбулася після арешту і опису будинку, стала наслідком для виникнення умов для недопущення його реалізації в порядку ч.5 ст.19 ЗУ «Про виконавче провадження». Отже, реєстрація місця проживання неповнолітніх дітей в належному боржнику будинку є способом перешкоджання виконання рішення суду на користь позивача та свідчить про зловживання боржником своїми правами та створення штучних перешкод для його виконання.

22.03.2023 на адресу відділу від представника стягувача надійшло клопотання про звернення до суду з поданням про надання дозволу на реалізацію нерухомого майна боржника ОСОБА_3 , а саме: житлового будинку АДРЕСА_1 .

Посилаючись назазначені обставини,державний виконавецьпросить суднадати дозвілна зверненнястягнення намайно боржника ОСОБА_3 ,а саме:житлового будинку,що знаходитьсяза адресою: АДРЕСА_1 ,в якомузареєстровані діти ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,та ОСОБА_5 . ІНФОРМАЦІЯ_1 , таземельної ділянкиплощею 0,0500га,кадастровий номер0510600000:07:002:0379,що знаходитьсяза адресою: АДРЕСА_1 ,відповідно довиконавчого листа№211/447/12,виданого 01.06.2012 Ладижинським міським судом Вінницької області.

В судовому засіданні представник відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Калинчук С.І. подання підтримав в повному обсязі, просив його задовольнити.

Представник стягувача адвокат Бурка В.Р. в судовому засіданні просив задовольнити подання державного виконавця в повному обсязі.

Боржник ОСОБА_3 належним чином повідомлений про розгляд справи, проте в судове засідання, призначене на 26.04.2024, не з`явився, згідно довідки про причини повернення поштового відправлення, адресат відмовився від отримання судової повістки, в судове засідання на 14.05.2024, не з`явився, згідно з інформацією, розташованою на сайті «Укрпошта», розділ «Трекінг відправлень» (штрих код поштового відправлення 0600264222955),відправлення з 06.05.2024 року знаходиться у точці видачі та не отримується адресатом.

За положенням ч.1ст.435 ЦПК Українизаява про встановлення способу і порядку виконання судового рішення розглядається судом у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Зважаючи на те, що судове рішення не виконується боржником впродовж тривалого строку, нормамиЦПК Українипередбачені скорочені строки розгляду питання про встановлення способу і порядку виконання судового рішення, суд вважає можливим розглядати справу за відсутності боржника.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши думки учасників процесу, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 04.09.2012 Ладижинським міським судом Вінницької області виданий виконавчий лист у справі №211/447/12 (провадження №2/211/132/12) від 01.06.2012, яким стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_7 борг у сумі 155 394,93 євро, та 3433,60 грн. судового збору.

19.09.2012 відкрито виконавче провадження №34351262 про примусове виконання виконавчого листа №211/447/12, виданого 01.06.2012 Ладижинським міським судом про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_7 коштів в сумі 155394,93 євро, та 3433,60 грн судового збору.

Виконавче провадження №34351262 станом на 11.04.2024 перебуває на примусовому виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). На час звернення до суду з поданням вищевказане рішення суду в повному обсязі не виконано.

Боржник ОСОБА_3 є власником житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , та земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0.0500 га, кадастровий номер 0510600000:07:00260379 за адресою: АДРЕСА_1 .

Постановою державного виконавця від 11.10.2012 накладений арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_3 у межах суми звернення стягнення 1 543 878,77 грн, із забороною здійснювати відчуження вищевказаного майна.

22.02.2013 державним виконавцем в ході вказаного вище виконавчого провадження проведено опис та накладено арешт на майно ОСОБА_3 , а саме : житловий будинок та земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0.0500 га, кадастровий номер 0510600000:07:00260379, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

21.03.2018 боржником ОСОБА_3 державному виконавцю надано довідку про реєстрацію з 26.11.2016 місця проживання малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

12.07.2018 державний виконавець звернувся до Ладижинської міської ради з листом про надання дозволу на реалізацію нерухомого майна боржника, в якому просив перевірити факт реєстрації неповнолітньої ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 , а також розглянути питання щодо надання дозволу на примусову реалізацію нерухомого майна ОСОБА_3 , а саме: житлового будинку та земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0.0500 га, кадастровий номер 0510600000:07:00260379, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

20.08.2018 року відповідне звернення про надання дозволу на реалізацію майна боржника було розглянуто виконавчим комітетом Ладижинської міської ради та за результатами було прийнято рішення №319 «Про відмову у наданні дозволу на реалізацію житлового будинку, право користування яким має малолітня ОСОБА_5 ».

31.05.2021 боржником ОСОБА_3 державному виконавцю надано довідку про реєстрацію з 27.05.2021 місця проживання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 15.05.2023 у справі №135/851/21 за позовом ОСОБА_7 до Виконавчого комітету Ладижинської міської ради, треті особи Відділ примусового виконання рішень Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про визнання протиправним та скасування рішення, а також надання дозволу на реалізацію майна - у задоволенні позову відмовлено у зв`язку з тим, що обраний позивачем спосіб захисту не є належним способом захисту у даних правовідносинах.

На запит державного виконавця від 26.06.2023 від виконавчого комітету Ладижинської міської ради 06.07.2023 отримано інформацію про реєстрацію за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

Відповідно до статті 1 Закону України від 2 червня 2016 року №1404-VІІІ «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VІІІ) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону №1404-VІІІ примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Статтею 10 Закону №1404-VІІІ встановлено, що заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини першої, другої статті 18 Закону №1404-VІІІвиконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і Законом України «Про виконавче провадження»; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини першої статті 26 Закону №1404-VІІІвстановлено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Пункт 1 частини п`ятоїстатті 19 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що боржник зобов`язаний утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.

Частиною восьмоюстатті 19 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Згідно з частиною третьою, четвертоюстатті 50 Закону України «Про виконавче провадження»у разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленомузакономпорядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом.

За змістом частини другоїстатті 18 Закону України «Про охорону дитинства»дітичлени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Відповідно достатті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей»держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюванихзакономінтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям.

Відповідно до частини першої статті 405 ЦК України члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.

Дітичлени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Органи опіки та піклування зобов`язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла (стаття 18 Закону України «Про охорону дитинства»).

Пунктом 28 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень (тут і надалі в редакції чинній на час прийняття постанови апеляційним судом) у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 37 Закону.

Втім, згода органу опіки та піклування при виконанні судових рішень, які безпосередньо передбачають звернення стягнення на конкретно визначене житлове приміщення у конкретно визначений спосіб,закономне вимагається, а в разі виконання інших судових рішень, які передбачають загальне право стягнення боргу з боржника (його поручителя) на суму зобов`язань, отримання дозволу органу опіки та піклування є обов`язковим.

Вказаний висновок кореспондується із висновком Великої Палати Верховного Суду у своїй постанові від 26 жовтня 2021 року у справі №755/12052/19.

У даній справі на примусовому виконанні у державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бойка С.В. перебуває виконавчий лист №211/447/12, виданий 01.06.2012 Ладижинським міським судом про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_7 коштів в сумі 155394,93 євро, та 3433,60 грн судового збору.

Таким чином, у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право користування яким мають діти, отримання державним виконавцем відповідного дозволу органу опіки та піклування є обов`язковим в силу самого факту існування права користування неповнолітньої дитини щодо нерухомого майна, яке реалізується в рамках виконавчого провадження.

Разом з тим, у п. 92 вищезазначеної постанови Великої Палати Верховного у справі у справі №755/12052/19 (провадження №14-113цс21) зазначено, що не дивлячись на суперечливі висновки суду апеляційної інстанції щодо місця проживання дітей та їх матері, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про порушенням заявницею вимог частини п`ятої статті 19 Закону про виконавче провадження шляхом реєстрації у спірній квартирі малолітньої та неповнолітньої дітей під час виконавчого провадження. На переконання Великої Палати Верховного Суду зазначені дії заявниці не можуть свідчити про виникнення у дітей житлових прав на спірну квартиру.

У пункті 96 постанови зазначено, що Верховний Суд у постанові від 08 червня 2021 року у справі №607/8145/18, посилаючись на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 06 травня 2019 року у справі №639/5828/15-ц (провадження №61-29627св18), від 06 листопада 2019 року у справі №346/432/16-ц (провадження №61-29148св18) та від 19 червня 2019 року у справі №695/2714/15-ц (провадження №61-29000св18), зазначив, що чинним законодавством не передбачено обмежень при реалізації права власника на розпорядження майном в залежності від того чи мають право на користування ним інші особи, зокрема, малолітні діти, якщо власник не є їх батьком (матір`ю) або ж особою, яка замінює останніх.

У пункті 97 постанови зазначено, що керуючись принципом розумності як однією з загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першоїстатті 3 ЦК України), враховуючи принцип верховенства права, виходячи із завдання цивільного судочинства та застосування принципу пропорційності при здійсненні судочинства Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що встановлених обставин справи достатньо для твердження про те, що державним виконавцем не було допущено порушення відповідних прав неповнолітніх осіб у спосіб, зазначений заявницею.

Таким чином, розглянувши справу Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про необхідність отримання держаним (приватним) виконавцем дозволу органу опіки і піклування на примусову реалізацію житлової нерухомості, право на користування якою мають діти, однак саме у цій справі не погодилася з доводами скаржниці, оскільки дійшла висновку, що у її онуків житлові права на її нерухомість не виникли з огляду на недобросовісні дії скаржниці щодо реєстрації місця проживання власних онуків саме з метою перешкоджання виконавчому провадженню.

ЄСПЛ у пункті 65рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява N 40450/04) зазначив, що якщо йдеться саме про справи стосовно тривалості проваджень, найефективнішим рішенням є запровадження засобу, який би прискорював провадження і не допускав би надмірно тривалого провадження у справі (див. рішення у справі «Скордіно проти Італії» («Scordino v. Italy», заява №36813/97, п. 183). Так само й у справах про невиконання судових рішень: будь-який засіб юридичного захисту, який дозволяє запобігти порушенню шляхом забезпечення вчасного виконання рішення, є в принципі найціннішим. Однак, якщо судове рішення винесене проти держави і на користь фізичної особи, від такої особи в принципі не слід вимагати використання таких засобів (див. згадане вище рішення у справі «Метаксас проти Греції», п. 19): тягар виконання такого рішення покладається головним чином на органи влади, яким слід використати всі засоби, передбачені в національній правовій системі, щоб прискорити процес виконання рішення і не допустити таким чином порушення Конвенції.

Суд наділений правом вживати заходів забезпечення виконання рішення, встановлювати порядок і спосіб його виконання, отже і вирішити питання про надання дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстровано місце проживання дітей.

У відповідності до частини шостої статті 431 ЦПК України суд наділений правом вживати заходи, спрямовані на забезпечення виконання рішення суду, передбачені статтею 150 ЦПК України (іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України).

Відповідно до частин першої третьої статті 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

При цьому державний виконавець у межах наданих йому Законом України «Про виконавче провадження»та статтею 435 ЦПК України повноважень, у разі неможливості виконання судового рішення, не позбавлений права звертатися до суду із заявою (поданням) про зміну способу та порядку його виконання.

Чинним законодавством України не визначено порядку надання органом опіки та піклування згоди на примусову реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти.

Проте виконавець в силу приписів частини першої, пункту 1 частини другої, пунктів 3, 6, 22 частини третьоїстатті 18 Закону України «Про виконавче провадження» зобов`язаний та має право вживати всіх необхідних заходів щодо примусового виконання судового рішення, в тому числі й одержувати всі необхідні дозволи для проведення виконавчих дій.

При цьому дбати про дітей та їх інтереси мають насамперед батьки, а держава охороняє інтереси дітей при вчиненні саме батьками дій, які можуть нашкодити інтересам дітей.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 30 листопада 2022 року у справі №453/1637/21 (провадження №61-7418св22).

З наведеного вбачається, що з метою усунення обставин, які роблять неможливим виконання рішення суду, а саме відсутності дозволу (відмові) органу опіки та піклування на реалізацію нерухомого майна, право власності або право користування яким мають діти, виконавець має право звернутися до суду із заявою (поданням) про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстровані діти, яка повинна бути розглянута судом в порядку, встановленому встатті 435 ЦПК України.

Згідно з пунктом 6статті 3 ЦК Українисправедливість, добросовісність та розумність належать до загальних засад цивільного законодавства.

Під час розгляду заяви (подання) суд повинен оцінювати через призму дотримання прав та інтересів дітей добросовісність дій боржника, а саме: статус нерухомого майна (чи є воно предметом іпотеки), з якого часу діти зареєстровані в спірному приміщенні; чи дотримано встановлений чинним законодавством порядок їх реєстрації та вселення у спірне приміщення; чи є спірне приміщення єдиним місцем їх постійного проживання; чи наявне інше приміщення у дітей чи їх батьків або осіб, які їх замінюють, яке може використовуватись як постійне місце проживання; який ступінь споріднення між дітьми і боржником та інші обставини.

Таким чином, суд вважає, що права дітей внаслідок реалізації нерухомого майна на підставі рішення суду не можуть вважатись порушеними, оскільки реєстрацію місця проживання неповнолітніх дітей у спірному будинку було здійснено 25.11.2016 та 27.05.2021, тобто після ухвалення судом рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором та накладення арешту на нерухоме майно боржника, що вказує на недобросовісність дій боржника ОСОБА_3 , та реєстрацію місця проживання дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , саме з метою перешкоджання виконанню рішення суду.

З матеріалів справи не вбачається можливим встановити наявність родинних стосунків між боржником ОСОБА_3 та дітьми ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Суд враховує, що рішення суду, яким з боржника ОСОБА_3 було стягнуто борг, вже понад десять років залишається невиконаним. Недобросовісні дії боржника при здійсненні реєстрації неповнолітніх дітей у спірному будинку після винесення судового рішення стягнення боргу направлені на неможливість виконання рішення суду, призвели до того, що фактично стягувач позбавлений можливості задовольнити свої вимоги та захистити порушене право.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення подання головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бойка С.В. про надання дозволу на реалізацію нерухомого майна боржника, в якому зареєстровані діти.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.258,260, 435 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Подання головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бойка Сергія Володимировича про надання дозволу на реалізацію нерухомого майна боржника, в якому зареєстровані діти - задовольнити.

Надати головному державному виконавцю відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бойку Сергію Володимировичу дозвіл на звернення стягнення на майно боржника ОСОБА_3 , а саме: житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в якому зареєстровані діти ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 . ІНФОРМАЦІЯ_1 , та земельної ділянки площею 0,0500 га, кадастровий номер 0510600000:07:002:0379, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до виконавчого листа №211/447/12, виданого 01.06.2012 Ладижинським міським судом Вінницької області.

Ухвалу судуможе бутиоскаржено доВінницького апеляційногосуду шляхомподання апеляційноїскарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена в день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст ухвали суду складений 17.05.2024.

Суддя Ладижинського міського суду

Вінницької області С.О.Нікандрова