Ухвала

від 19.07.2012 по справі 211/447/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 211/447/12 Провадження № 22-ц/0290/2086/2012Головуючий в суді першої інстанції:ОСОБА_1 Категорія: 29 Доповідач: Денишенко Т. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.07.2012 м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючої судді Денишенко Т.О.,

суддів Панасюка О.С., Жданкіна В.В.,

при секретарі Сніжко О.А.,

за участю представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці, в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом

ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення коштів,

за апеляційною скаргою представника відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5 - ОСОБА_6 на рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 01 червня 2012 року, ухвали від 26 та 30 березня 2012 року про забезпечення позовів,

В С Т А Н О В И Л А:

22 лютого 2012 року П.ОСОБА_2 звернувся в Ладижинський міський Вінницької області з позовом до ОСОБА_4 про стягнення коштів у сумі 155394,93 євро, що на день звернення з позовом становило 1646595,75 гривень ( а. с. 4 ). Позов мотивований тим, що по письмовий розписці 28 червня 2008 року позивач передав відповідачу 105 тисяч євро для придбання автомобілів. 16 серпня 2011 року таким же чином з такою ж метою ОСОБА_4 було передано ще 50 тисяч євро. Оскільки дана позика на вимогу позивача у встановлений тридцятиденний строк не була повернута, то 3 відсотки річних за прострочений період з 01.01.2012 року станом на 01.02.2012 року ( 31 день ) становлять суму 394,93 євро. Всю суму позики з нарахованими відсотками річних від простроченої суми П.ОСОБА_2 просив стягнути на свою користь з відповідача ОСОБА_4

21 березня 2012 року П.ОСОБА_2 пред'явив позов до ОСОБА_5 про стягнення 50127,40 євро ( 531159,95 гривень ), з яких 50 тисяч євро були передані відповідачу по розписці від 16 серпня 2011 року на придбання автомобілів, а 127,40 євро складають 3 відсотки річних за прострочений період з 01. 01. по 01.02.2012 року ( а. с. 22 ).

Ухвалою Ладижинського міського суду Вінницької області від 26 березня 2012 року ( а. с. 29 ) задоволено заяву представника заявника ОСОБА_7 про забезпечення позову, накладено арешт на майно ОСОБА_5 на суму 531159,95 гривень.

Ухвалами Ладижинського міського суду Вінницької області від 30 березня 2012 року забезпечено позов шляхом накладення арешту на майно ОСОБА_4 на суму 1646595,75 гривень, справи за позовами П.ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 об'єднані в одне провадження, (а.с. 32, 35).

Рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 01 червня 2012 року позови задоволені. Стягнуто на користь П.ОСОБА_2 з ОСОБА_4 155394,93 євро, що по курсу Національного банку України станом на 01. 06.2012 року становить 1540445,17 гривень, та 3433,60 гривні сплаченого судового збору; з ОСОБА_5 на користь П.ОСОБА_2 стягнуто борг в сумі 50127,40 євро, що курсу НБУ станом на 01.06.2012 року становить 496917,83 гривень, та 3433,60 гривні сплаченого судового збору ( а. с. 74-76 ).

Не погоджуючись з ухваленим рішенням у справі, відповідачі оскаржують його в апеляційному порядку, просять дане судове рішення, ухвали суду від 26 та 30 березня 2012 року стосовно забезпечення позову скасувати, ухваливши нове рішення про відмову у позові в повному обсязі. Апелянти вважають, що судове рішення від 01 червня 2012 року є незаконним, ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права ( а. с. 86-89 ).

Заслухавши суддю-доповідача, заперечення на скаргу представника позивача ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази, наявні в ній, в їх сукупності, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, що мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правовідносини випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Умовами обґрунтованості є повне і всебічне з'ясування обставин, що мають значення для справи, доведеність тих обставин, які суд вважає встановленими, відповідність висновків суду обставинам справи.

Рішення суду першої інстанції відповідає цим вимогам.

Судом встановлено, що між сторонами у справі виникли правовідносини, що регулюються договірними положеннями позики. Такий висновок суду за мотивацією позовних вимог не оспорюється ОСОБА_4, ОСОБА_5, їхнім представником ОСОБА_6, в апеляційній скарзі заперечень цьому немає.

28 червня 2008 року П.ОСОБА_2 передав ОСОБА_4 105 тисяч євро, 16 серпня 2011 року - 50 тисяч євро, в цей же день 16 серпня 2011 року позивач передав ОСОБА_5 50 тисяч євро для придбання автомобілів. Підтвердженням надання коштів у вказаних сумах є розписки відповідачів. Строк повернення позичених коштів сторонами не встановлювався. На письмові вимоги П.ОСОБА_2 ( а. с. 9, 10, 25, 26, 66, 68 ) відповідачі у тридцятиденний строк отримані кошти не повернули, прострочивши виконання зобов'язання.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки факт порушення відповідачами прав позивача знайшов своє підтвердження в ході розгляду судом справи по суті, то права останнього підлягають судовому захисту шляхом стягнення позичених коштів на користь П.ОСОБА_2. У відповідності з нормами ст. 625 ЦК України позивач має право на отримання 3 відсотків річних від простроченої суми за період, який він визначив самостійно в 31 день.

Твердження відповідачів щодо безгрошовості позики, їхні заперечення щодо отримання коштів від П.ОСОБА_2 не знайшли свого доведення в судовому засіданні. Разом з тим, саме у позивача зберігаються боргові розписки ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Непослідовність позиції відповідачів в обгрунтування невизнання заявленого до них позову розцінена судом як намагання уникнути цивільно-правової відповідальності за невиконання своїх зобов'язань.

Сумніви апелянтів у достовірності перекладу написаних ними розписок не спростовують суті вимог позивача, самі відповідачі не довели своєї позиції щодо невірності цього перекладу. Вимога апелянтів стосовно засвідчення нотаріусом підпису перекладача також не є безспірною і достатньою підставою для відмови у задоволенні позову.

Посилання апелянтів на допущену судом помилку в застосуванні норм ма-теріального права щодо визначення строку виконання зобов'язання через не-отримання ними вимог П.ОСОБА_2 про повернення коштів є надуманим та безпідставним. З відповіді УДП поштового зв'язку «Укрпошта» від 29.05. 2012 року № 68 вбачається, що адресату ОСОБА_4 вручено повідомлення, а ОСОБА_5 за цінним листом у поштове відділення не з'явився, тому лист повернутий відправнику по закінченню терміну зберігання. З доданих до матеріалів справи слід зробити висновок, що позивач зробив все від нього належне для врегулювання виниклих спірних питань поза судовим розглядом, однак це не дало позитивних наслідків і він змушений захищати свої ущемлені інтереси саме в судовому порядку.

Крім цього, колегія суддів приймає до уваги, що з часу звернення з позовами в суд ( лютий-березень 2012 року ) до дня ухвалення оскаржуваного судового рішення (01 червня 2012 року) у відповідачів було достатньо часу для врегулювання спору мирним шляхом.

Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. Ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях сторони, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Відповідачі у справі не довели обману зі сторони П.ОСОБА_2 під час вчинення договору позики коштів.

Крім цього, заперечуючи законність, справедливість оскаржуваного судового рішення, ОСОБА_4, ОСОБА_5 посилаються і на недопустимість як доказів складених розписок про отримання коштів, і на вчинення ними правочину під впливом обману, що є взаємовиключними обставинами і свідчить про їх намагання будь-якими способами уникнути цивільно-правової відповідальності за невиконання власних зобов'язань.

Колегія суддів приймає до уваги, що постановою слідчого СУ УМВС України у Вінницькій області від 19.03.2012 року ( а. с. 39 ) відносно ОСОБА_5 порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, у зв'язку з привласненням 50 тисяч євро шляхом обману та зловживання довірою громадянина ОСОБА_8 ОСОБА_2. Відповідач ОСОБА_4 постановою слідчого СУ УМВС України у Вінницькій області від 10.05.2012 року ( а. с. 71 ) притягнутий як обвинувачений за вчинений злочин, передбачений ч. 4 ст. 190 КК України. Злочин, що інкримінується ОСОБА_4, вчинений стосовно П.ОСОБА_2.

Згідно довідки СУ УМВС України у Вінницькій області від 18 липня 2012 року № 5/2816, доданої до матеріалів справи, досудове слідство по кримінальних справах №№ 12340001, 12340028 стосовно відповідачів у справі закінчене. 03 липня 2012 року дані кримінальні справи в порядку ст. 255 КПК України направлені у прокуратуру Вінницької області.

Судом першої інстанції зроблено обгрунтований і вмотивований висновок про законність, підставність позовних вимог. Суд вірно визначився у правовідносих, що склалися між сторонами у справі, застосував норми матеріального права, що регулюють дані правовідносини.

Мотиви апеляційної скарги ОСОБА_4, ОСОБА_5 не заслуговують на увагу, не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, тому колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.

За викладених обставин не вбачається також підстав для скасування судових ухвал від 26 та 30 березня 2012 року про забезпечення позовів у даній цивільній справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 та ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 308 ЦПК України встановлено, що апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія cуддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника відповідачів ОСОБА_9, ОСОБА_5 - ОСОБА_10 відхилити.

Рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 01 червня 2012 року, ухвали від 26 та 30 березня 2012 року про забезпечення позовів залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча:

Судді: