Рішення

від 15.05.2024 по справі 727/6078/22

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЧЕРНІВЦІВ

Справа № 727/6078/22

Провадження № 2/727/157/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2024 року м. Чернівці

Шевченківський районний суд м. Чернівці у складі:

головуючого судді - Калмикової Ю.О.,

за участі секретарів - Макогон А.А., Лещинської А.М.,

за участю позивача - ОСОБА_1 ,

за участю представника позивача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, треті особі Чернівецька міська рада, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Зміст позовних вимог

ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду м. Чернівці з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, треті особі Чернівецька міська рада, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що позивач є співвласником земельної ділянки свідоцтво про право власності на нерухоме майно, індексний № 31976871 від 31 грудня 2014 року на земельну ділянку за кадастровим № 7310136300:08:001:0088, право сумісної спільної власності за яким оформлено.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 25.06.2007 року, власником будинку АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 . Як вказано в договорі житлова площа складає 33,10 кв. м., загальна складає 86.10.

Відповідно до інвентаризаційної справи з змінами від 29.05.2007 року площа складала:

По першому поверху: тамбур - 1,90 кв.м., кухня - 19,20 кв.м., коридор - 2,40 кв.м., санвузол - 3,60 кв.м., гараж - 15,60 кв.м., (всього по першому поверсі 42.70 кв.м); по другому поверсі: коридор 10,10 кв.м., кімната 17,50 кв.м., кімната- 15.8 кв.м.( всього по другому поверсі 43.40 кв.м,), всього по будинку 86.10 кв.м., житлова площа 33,30 кв.м. (таким чином зокрема площа тамбуру на 29.05.2007 рік складала 1.90 кв.м.)

Таким чином відповідно до дублікату договору від 25.06.2007 року саме тамбур розміром 1,90 кв. м. перейшов у власність ОСОБА_3 .

В період з 2007 року по 2014 рік ОСОБА_3 самочинно без відповідних дозволів зробила реконструкцію тамбуру та будинку та 08 грудня 2014 року був виготовлений новий технічний паспорт ОСОБА_6 де вказані наступні площі: тамбур - 6.20 кв.м., кухня - 19,20 кв.м., коридор - 1,3 кв.м., вбиральня - 1,2 кв.м., душова - 3,6 кв.м, кабінет - 14. З кв.м (всього по першому поверсі 45.80 кв. м.); по другомуповерсі:коридор 7.5кв.м.,кімната 17,50кв. м., кімната- 15.8 кв. м. (всього по другому поверсі 40.80) кв. м., всього по будинку 86.10 кв.м., житлова площа 33,30 кв. м., де площа тамбуру склала вже 6. 2 кв.м.

Таким чином, з двох вищевказаних інвентарних ми бачимо що площа другого поверху чомусь зменшилася на 43.40 кв. м. - 40.80 кв. м. = 2. 6 кв. м.

Таким чином 2.6 квадратних метри другого поверху внаслідок реконструкції як вбачається з документів зникли.

Про те, загальна площа будинку склала 86.6 кв.м., а житлова площа склала 33.3 кв.м.

Після цього 15.12.2014 відповідачка на підставі цього техпаспорту та дублікату договору перереєстровує за собою право власності на житловий будинок де вказані площі не відповідно до договору, а вже згідно з техпаспортом та вказана площа не 86,1 кв.м. як в договорі, а нова площа 86,6 кв.м.

Таким чином, як вбачається з інвентарних справ первинні площі приміщень на другому поверсі були штучно зменшені для того щоб приховати реконструйований тамбур із збільшеною площею тамбуру з 1,9 кв.м до 6.2 кв.м (тобто на 4.3 кв.м. більшою площею) та зареєструвати право власності на будинок.

Таким чином, не оспорюючи законність реєстрації права власності вважає, що площі зазначені в технічному паспорті від 08.12.2014 не відповідають реальним площам житлового будинку, а тамбур площею - 6.2 кв.м. є самочинно перебудованим та право власності на тамбур площею 6,2 кв.м. не є зареєстрованим належним чином.

А тому оскільки технічний паспорт від 08.12.2014 не є правовстановлюючим документом та в зв`язку з тим, що реальна (фактична) загальна площа житлового будинку є більшою, ніж зареєстрована на праві власності загальна площа будинку, то даний тамбу є самочинноперебудованим.

Відповідно до інвентарної справи зі змінами від 29.05.2007 розмір тамбуру складає 1,9 кв.м. загальна площа складає 86,1 кв. м.

Як вбачається з техпаспорту від 2014, тамбур складає 6,2 кв. м. внутрішній розмір приміщень не змінився, а тому виходячи з простих математичних підрахунків різниця в загальній площі мала би скласти:

6,2 (площа нового тамбуру) - 1,9 (площа старого тамбуру) = 4,3 кв.м. Тобто загальна площа мала би збільшитися на 4,3 кв.м. та скласти 86,1 + 4,3 = 90,4 кв.м.

Проте в новому технічному паспорті чомусь зазначена площа 86,6 кв.м.

Наголошуючи на тому що не оспорюємо право власності відповідача на житловий будинок загальною площею 86,6 кв.м важає, що його реальна площа становить 90,4 кв.м., а тому тамбур розміром 6,2 кв.м є самочинним та підлягає до повернення в попередній стан, оскільки даний тамбур не ввійшов в площу, яка була зареєстрована на праві власності за відповідачем 14 грудня 2014 року.

Для доведення даної обставини заявляється клопотання про призначення експертизи з метою встановлення реальної площі житлового будинку.

Крім того, факт самочинної перебудови підтверджується пунктом 5 рішення виконавчого комітету Шевченківської районної у місті Чернівці ради від 16 квітня 2008 за № 65/5, зобов`язано ОСОБА_3 , що є власницею будинку АДРЕСА_1 відновити у попередній стан відповідно до інвентарної справи на будинок, самовільно перебудований тамбур, в термін до 01.05.2008 року.

Таким чином, тамбур площею 6.2 м розмішений на земельній ділянці, яка належить на праві спільної сумісної власності позивачу, побудований із численними порушеннями будівельних норм і правил та порушує права користування та розпоряджання своїм майном ОСОБА_1 , що виходить із наступного правового обґрунтування.

Щодо порушення прав позивача щодо користування земельною ділянкою.

Положеннями ч. 4, 5 ст.82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року в справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17) зроблено висновок, що преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 08 липня 2013 року та постановою від 08 липня 2103 року Апеляційного суду Чернівецької області по справі від 07 серпня 2013 року було достеменно встановлено що спірний тамбур було перебудовано самочинно.

Крім того, постановою Чернівецького апеляційного суду від 29 липня 2020 року по справі № 727/5349/18 з тими самими сторонами було встановлено: отже, спірна земельна ділянка станом на дату прийняття рішення 57 сесії VI скликання Чернівецької міської ради від 01 грудня 2014 року № 1418 про передачу ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 безоплатно у спільну сумісну власність земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1, площею 0,0447 га (кадастровий номер 7310136300:08:001:0088), для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (код 02.01) була сформована, визначено її площу, межі та присвоєно кадастровий номер 7310136300:08:001:0088, внесено інформацію до Державного земельного кадастру та розміщено на Публічній карті України.

Таким чином, з тексту вищевикладених рішень достеменно встановлено, що спірний тамбур знаходиться на земельній ділянці, яке належить позивачу на праві власності.

На підставі викладеного, позивачка просила суд визнати тамбур площею 6.20 кв. м в будинку АДРЕСА_1 - самочинним будівництвом, усунути перешкоди у користуванні земельної ділянкою кадастровий номер 7310136300:08:001:0088, яка належить на праві сумісної власності ОСОБА_1 шляхом знесення тамбуру площею 6.20 кв.м в будинку АДРЕСА_1 та стягнути судовий збір у розмірі 1 984,80 грн.

Надходження позовної заяви та інших заяв до суду

08.08.2022 ухвалою суду про відкриття провадження у справі № 727/6078/22 було призначено справу до розгляду (Т.1 а.с.64).

22.08.2022 відповідачем ОСОБА_3 надані відзив на позов (Т.1 а.с.70-73) та клопотання про зупинення провадження у справі, за результатами розгляду якого постановлено ухвалу від 10.08.2023 про відмову в задоволенні клопотання (Т.2 а.с.74).

05.09.2022 представником третьої особи надані письмові пояснення (Т.1 а.с.100).

18.10.2022 представником позивача ОСОБА_2 надано письмове клопотання про залучення третіх осіб, за результатами розгляду якого постановлено ухвалу суду про задоволення клопотання від 18.10.2022 (Т.1 а.с.111, 113).

14.11.2022 представником позивача ОСОБА_7 надане письмове клопотання про призначення експертизи за результатами розгляду якого постановлено ухвалу суду про задоволення клопотання від 12.12.2022 та зупинення провадження у справі (Т.1 ас.с.120-122, 150-151,

14.11.2022 представником відповідача ОСОБА_8 надане письмове клопотання про долучення до матеріалів справи судових рішень (Т.1 а.с.125-126).

06.02.2023 письмові листи-повідомлення судового експерту про забезпечення проведення експертизи (Т.1 а.с.154, 156,

14.02.2023 акт експерта про недопущення експерта до об`єкта експертизи для проведення експертизи (Т.1 а.с.157).

28.02.2023 судовим експертом надано лист №34 від 27.02.2023 про неможливість виконання ухвали суду від 12.12.2022 про призначення експертизи (Т.1 а.с.161-164).

06.03.2023 судом постановлено ухвалу про поновлення провадження у справі (т.11 а.с.166).

18.04.2023 заява представника відповідача про застосування строків позовної давності (т.1 а.с.183).

18.05.2023 представником позивача ОСОБА_2 подано повторне клопотання про призначення експертизи, за результатами розгляду якого постановлено ухвалу суду про задоволення клопотання від 24.05.2023 та зупинення провадження у справі, що була скасована на підставі Постанови колегії суддів Чернівецького апеляційного суду від 04.07.2023 (Т.1 а.с.207-209, 227-228, Т.2 а.с.37-39).

24.05.2023 представником відповідача ОСОБА_8 подано письмове клопотання про проведення підготовчого судового засідання у відсутність відповідача та його відсутність та надані письмові заперечення на клопотання про призначення експертизи (Т. 1 а.с.210, 219-223).

24.05.2023 представником позивача ОСОБА_2 надане письмове клопотання про розгляд клопотання про призначення експертизи у його відсутність (Т.1 а.с.224).

24.05.2023 представником третьої особи надане письмове клопотання про проведення судового розгляду у відсутність представника міської ради (Т.1 а.с.225).

10.08.2023 представником позивача ОСОБА_7 надане клопотання про долучення доказів (Т.2 а.с.53-54).

10.08.2023 постановлено ухвалу про закриття підготовчого судового засідання та призначення справи до розгляду (Т.2 а.с.76).

26.09.2023 представником відповідач ОСОБА_8 надане письмове клопотання про розгляд справи у відсутність сторони відповідача (Т. 2 а.с.89).

15.05.2024 представник позивача ОСОБА_2 надав письмове клопотання про розгляд справи у його відсутність та відсутність позивача. Позовні вимоги підтримали та просили задовольнити.

Доводи особи, яка подала позов

Позовна заява мотивована тим, що позивач вважає порушеним відповідачем своє право власності на земельну ділянку.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала у повному обсязі, підтвердила факти, викладені в позовній заяві та просила суд позовні вимоги задовольнити та визнати тамбур площею 6.20 кв. м в будинку АДРЕСА_1 - самочинним будівництвом, усунути перешкоди у користуванні земельної ділянкою кадастровий номер 7310136300:08:001:0088, яка належить на праві сумісної власності ОСОБА_1 шляхом знесення тамбуру площею 6.20 кв.м в будинку АДРЕСА_1 та стягнути судовий збір у розмірі 1 984,80 грн.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд позовні вимоги задовольнити та визнати тамбур площею 6.20 кв. м в будинку АДРЕСА_1 - самочинним будівництвом, усунути перешкоди у користуванні земельної ділянкою кадастровий номер 7310136300:08:001:0088, яка належить на праві сумісної власності ОСОБА_1 шляхом знесення тамбуру площею 6.20 кв.м в будинку АДРЕСА_1 та стягнути судовий збір у розмірі 1 984,80 грн.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, у встановлений судом строк, представлена захисником Шерметою С.І., який надав заяву про розгляд справи у відсутність сторони відповідача, позовні вимоги не визнали повністю та проти задоволення позовних вимог заперечували з підстав, зазначених у відзиві на позов та просили застосувати строки позовної давності. Так, Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 02.03.2020 року у справі № 727/5349/18 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та Чернівецької міської ради про визнання недійсним та скасування рішення сесії Чернівецької міської ради про передачу у приватну власність земельної ділянки та скасування свідоцтва про права власності на нерухоме майно, її позовні вимоги задоволені повністю та визнано недійсним п. 15, 15.1, 15.2, 15.3 рішення 57 сесії VI скликання Чернівецької міської ради від 01.12.2014 року № 1418, про передачу у приватну власність ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 земельної ділянки кадастровий номер 7310136300:08:001:0088.

Не погоджуючись із таким рішенням, відповідач у справі Чернівецька міська рада подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 02.03.2020 року у справі № 727/5349/18 та відмовити в задоволенні мого позову до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

Постановою Апеляційного суду Чернівецької області від 01.10.2019 року у справі № 272/6030/18 скасовано рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці та відмовлено ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області, Чернівецької міської ради, ОСОБА_3 про визнання рішення про державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно та скасування в Державному реєстрі речових прав та їх обтяжень запису про державну реєстрацію права власності.

Не погоджуючись із Постановою Апеляційного суду Чернівецької області, ОСОБА_3 було подано касаційну скаргу. Ухвалою Касаційного суду 29 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження за її скаргою (копія Ухвали суду додається). При цьому, що позивач у справі в своїй позовній заяві взагалі не вказує про обставини руху у справі № 727/5349/18, та те, що відкрите касаційне провадження в даній справі та рішення у справі не прийняте.

Вважає, що рішення у даній справі № 727/6078/22 неможливо прийняти до прийняття остаточного рішення у цивільній справі № 727/5349/18, де вона являється позивачем, та в разі визнання недійсним п. 15, 15.1, 15.2, 15.3 рішення 57 сесії VI скликання Чернівецької міської ради від 01.12.2014 року № 1418, про передачу у приватну власність ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 земельної ділянки кадастровий номер 7310136300:08:001:0088, позивач у даній справі буде позбавлений права звертатися за захистом своїх прав, тому як в неї не буде права власності на земельну ділянку.

Крім того, як встановлено з матеріалів справи № 727/6078/22, позивачем виступає ОСОБА_1

Земельна ділянка площею 0,447 га за кадастровим номером 7310136300:08:001:0088, право спільної сумісної власності на яку оформлено ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Частки у спільній сумісній власності не визначені. Пр те, позивачем в даній справі виступає тільки ОСОБА_10 , а позиція інших осіб у власності яких перебуває земельна ділянка не залучені до справи як сторона.

Відповідно до ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Учасники спільної часткової власності повинні погоджувати один з одним свою поведінку по володінню, користуванню і розпорядженню спільною річчю (ч. 1 ст. 358 ЦК). Учасники спільної часткової власності здійснюють правомочності по володінню, користуванню і розпорядженню спільним майном за спільною згодою.

По відношенню один до одного співвласники зобов`язані погоджувати свою. поведінку по володінню, користуванню і розпорядженню спільною річчю й у зв`язку з цим утримуватися від дій, що можуть перешкодити реалізації іншими співвласниками їхній повноважень. Обов`язки співвласників можуть бути як пасивними, так і активними. Співвласники зобов`язані активно сприяти шляхом здійснення різних юридичних дій здійсненню іншими співвласниками повноважень щодо розпорядження своєю часткою.

Представник третьої особи Чернівецької міської ради в судове засідання не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, надала суду заяву про розгляд справи без її участі. Суду надані письмові пояснення, в яких зазначили, що ознайомившись із позовною заявою та відзивом на позовну заяву з метою врегулювання спору вважаємо, що одним із шляхів його вирішення можливе встановлення земельного сервітуту між позивачем та відповідачем відповідно до порядку встановлення земельного сервітуту, передбаченого статтею 100 Земельного кодексу України, задля дотримання правил добросусідства.

Треті особи ОСОБА_5 та ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, втім, причини неявки суду не повідомили та заяв про відкладення чи розгляд справи у їх відсутність суду не надали.

Вислухавши позивача, представника позивача, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, встановленими наступні фактичні обставини справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

З матеріалів справи вбачається, що згідно з договором купівлі-продажу житлового будинку від 25.06.2007, посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Новосельською Н.Л. за реєстром №4149 ОСОБА_11 передала у власність ОСОБА_3 житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Загальною площею 86,10 кв.м.

Згідно з інвентаризаційною справою від 29.05.2007 на будинок АДРЕСА_1 , на першому поверсі: тамбур - 1,90 кв.м., кухня - 19,20 кв.м., коридор - 2,40 кв.м., санвузол - 3,60 кв.м., гараж - 15,60 кв.м., (всього по першому поверсі 42.70 кв.м); на другому поверсі: коридор 10,10 кв.м., кімната 17,50 кв.м., кімната - 15.8 кв.м.(всього по другому поверсі 43.40 кв.м.). Всього побудинку 86.10кв.м.,житлова площа33,30кв.м.

Згідно з технічним паспортом від 08.12.2014 на будинок АДРЕСА_1 , де вказані наступні площі: тамбур - 6.20 кв.м., кухня - 19,20 кв.м., коридор - 1,3 кв.м., вбиральня - 1,2 кв.м., душова - 3,6 кв.м, кабінет - 14. З кв.м (всього по першому поверсі 45.80 кв. м.); по другомуповерсі:коридор 7.5кв.м.,кімната 17,50кв. м., кімната - 15.8 кв. м. (всього по другому поверху 40.80) кв.м., всього по будинку 86.10 кв.м., житлова площа 33,30 кв. м., де площа тамбуру склала вже 6.2 кв.м.

Згідно з обмірних креслень та технічних заключень від 01.03.2008 на будинок АДРЕСА_1 , тамбур 6.20 кв.м., приймальна 19.20 кв.м., кабінет 14.30 кв.м., туалет 1.20 кв.м., коридор 1.30 кв.м., ванна 3.60 кв.м., коридор 9.10 к.вм., кімната 15.90 кв.м., кімната 15.80 кв.м.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію право власності №30984889 від 15.12.2014, ОСОБА_3 є власницею житлового будинку за адресою: будинок АДРЕСА_1 , загальна площа 86,6 кв.м., житлова площа 33.3 кв.м.

Згідно з рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці №2-31/12 від 08.07.2013, ухвалено знести за рахунок ОСОБА_3 , ОСОБА_12 самочинно добудований до будинку АДРЕСА_1 , тамбур, площею 5,5 кв.м., усунути перешкоди ОСОБА_1 в користуванні земельною ділянкою розміром 0,0005 га. Рішення не набрало законної сили, оскільки було оскаржено до апеляційного суду.

Згідно з рішенням апеляційного суду Чернівецької області від 07.08.2013, рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці №2-31/12 від 08.07.2013 в частині знесення самочинного будівництва скасовано. В задоволенні цих вимог відмовлено.

Згідно з постановою Чернівецького апеляційного суду від 29.07.2020, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці скасовано, в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання рішення сесії Чернівецької міської ради про передачу у приватну власність земельної ділянки недійсним, скасування свідоцтва про право власності на земельну ділянку відмовлено.

Мотивувальна частина

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу і позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів ( ч.1 ст.3 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст. 153 ЗК України власникам земельної ділянки гарантовано право власності на земельну ділянку.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 4 ст. 376 ЦК України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Згідно з свідоцтвом про право власності на нерухоме майно індексний № 31976871 від 31 грудня 2014 року, позивач ОСОБА_1 є співвласником земельної ділянки за кадастровим № 7310136300:08:001:0088 та звернулась до суду з позовом про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення тамбуру, який просить визнати самочинним будівництом.

Щодо позовних вимог про визнання тамбуру самочинним будівництвом

Згідно з договором купівлі-продажу житлового будинку від 25.06.2007, посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Новосельською Н.Л. за реєстром №4149 ОСОБА_11 передала у власність ОСОБА_3 житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Загальною площею 86,10 кв.м..

Згідно з інвентаризаційною справою від 29.05.2007 на будинок АДРЕСА_1 , на першому поверсі: тамбур - 1,90 кв.м., кухня - 19,20 кв.м., коридор - 2,40 кв.м., санвузол - 3,60 кв.м., гараж - 15,60 кв.м., (всього по першому поверсі 42.70 кв.м); на другому поверсі: коридор 10,10 кв.м., кімната 17,50 кв.м., кімната - 15.8 кв.м.(всього по другому поверсі 43.40 кв.м.). Всього побудинку 86.10кв.м.,житлова площа33,30кв.м.

Згідно з технічним паспортом від 08.12.2014 на будинок АДРЕСА_1 , де вказані наступні площі: тамбур - 6.20 кв.м., кухня - 19,20 кв.м., коридор - 1,3 кв.м., вбиральня - 1,2 кв.м., душова - 3,6 кв.м, кабінет - 14. З кв.м (всього по першому поверсі 45.80 кв. м.); по другомуповерсі:коридор 7.5кв.м.,кімната 17,50кв. м., кімната - 15.8 кв. м. (всього по другому поверху 40.80) кв.м., всього по будинку 86.10 кв.м., житлова площа 33,30 кв. м., де площа тамбуру склала вже 6.2 кв.м.

Згідно з обмірних креслень та технічних заключень від 01.03.2008 на будинок АДРЕСА_1 , тамбур 6.20 кв.м., приймальна 19.20 кв.м., кабінет 14.30 кв.м., туалет 1.20 кв.м., коридор 1.30 кв.м., ванна 3.60 кв.м., коридор 9.10 к.вм., кімната 15.90 кв.м., кімната 15.80 кв.м.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію право власності №30984889 від 15.12.2014, ОСОБА_3 є власницею житлового будинку за адресою: будинок АДРЕСА_1 , загальна площа 86,6 кв.м., житлова площа 33.3 кв.м.

Відповідно до частин 1, 2 ст.376ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Під самочинним будівництвом необхідно розуміти як нове будівництво, так і реконструкцію, реставрацію або капітальний ремонт вже існуючих об`єктів нерухомості. Будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта нерухомості здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил, місцевих правил забудови населених пунктів у порядку, визначеному статтею 24 Закону України «Про планування і забудову територій» ( ст.9 Закону України «Про архітектурну діяльність»). Будівництво без належного дозволу має місце як при відсутності дозволу на будівництво, так і при відсутності дозволу на виконання будівельних робіт.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, згідно з вимогами статей38,41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»істатті 376 ЦК Україниорган державного архітектурно-будівельного контролю за наявності обставин, передбачених абзацом 1 частини першоїстатті 38 цього Закону(у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою), уповноважений та зобов`язаний видати припис про усунення порушень, у тому числі шляхом знесення самочинно збудованого об`єкта особі, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво. Цей припис є обов`язковою передумовою для можливості контролюючого органу на звернення до суду на підставі частини першоїстатті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»у зв`язку з його невиконанням.

Подібна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 21 листопада 2018 року у справі № 826/12372/17 (провадження 11-1069аппа18), від 04 березня 2020 року у справі № 822/1278/16. Також вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 16 грудня 2020 року у справі 579/968/17.

Так, згідно з приписом Управління державної архітектурно-будівельної інспекції Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 11.02.2016 стосовно усунення ОСОБА_3 щодо приведення у відповідність до вимог чинного законодавства до 11.05.2016 виявлених порушень, а саме: станом на 10.02.2016 житловий будинок АДРЕСА_1 після проведення будівельних робіт з реконструкції експлуатується без введення в експлуатацію. З виходом на місце та при вивчені документів, встановлено, що в житловому будинку АДРЕСА_1 в період з 2007 року проведене реконструкція, а саме: збільшено розміри в плані тамбуру (приміщення №1 відповідно до по поверхового плану ЧКОБТІ), площа перебудови складала 1,90 кв.м., після перебудови тамбуру зі збільшенням розмірів в плані площа (відповідно до інвентаризаційної справи, виготовленої ФОП ОСОБА_6 ) складає 6,20 кв.м.; змінено функціональне призначення приміщень: замість приміщення гаража (приміщення № НОМЕР_1 відповідно до по поверхового плану ЧКОБТІ) тощо.

Також факт самочинної перебудови тамбура підтверджується: пунктом 5 рішення виконавчого комітету Шевченківської районної у місті Чернівці ради від 16 квітня 2008 року за № 65/5 зобов`язано ОСОБА_3 , що є власницею будинку АДРЕСА_1 відновити у попередній стан відповідно до інвентарної справи на будинок, самовільно перебудований тамбур, в термін до 01.05.2008 року; Актом Управління ДАБІ в Чернівецькій області від 11.02.2016 року, приписом Управління ДАБІ в Чернівецькій області про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних від 11.02.2016 року, Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 08 липня 2013 року (абзаци з четвертого по останній четвертої сторінки та перший, другий та третій абзаци п`ятої сторінки)

На підставі викладеного суд доходить що тамбур площею 6,20 кв.м. в будинку АДРЕСА_1 є самочинним будівництвом.

Щодо розташування самочинно реконструйованого тамбуру на земельній ділянці, яка належить позивачу

Положеннями ч. 4, 5 ст. 82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року в справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17) зроблено висновок, що преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так в рішенні Шевченківського районного суду м. Чернівці від 08 липня 2013 року (абзаци з четвертого по останній четвертої сторінки та перший, другий та третій абзаци п`ятої сторінки) вказано: «згідно з інвентарною справою на будинок АДРЕСА_1 , на місці самочинного тамбуру площею 5,5 кв.м., існував тамбур площею 2,7 кв.м., який ОСОБА_3 та ОСОБА_12 перебудували без відповідного дозволу.

З копії протоколу №43 про адміністративне правопорушення за ст. 152 КПАП України вбачається, що техніком ЖРЕП ОСОБА_13 було складено відносно ОСОБА_12 даний протокол за те, що він збільшив площу тамбуру до будинку за адресою: АДРЕСА_1 без відповідних документів.

Відповідно до постанови №1 адміністративної комісії при виконкомі Шевченківської районної у місті Чернівці ради від 25 вересня 2007 року до протоколу №43 вбачається, що закрито провадження, оскільки особу вже притягнуто до адміністративної відповідальності за ті ж дії і накладено адміністративне стягнення інспекцією державного архітектурного контролю.

Із постанови №219 у справі про адміністративне правопорушення у сфері містобудування від 09 серпня 2007 року вбачається, що ОСОБА_12 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.97 КПАП України, а саме: без дозвільних документів виконує перебудову тамбуру до будинку АДРЕСА_1 та накладено стягнення у вигляді штрафу в сумі 85 грн. Обставини, що ОСОБА_12 без дозвільної та проектної документації виконує перебудову тамбуру будинку АДРЕСА_1 .

Із листів ЖРЕПу №4 видно, що ОСОБА_3 , ОСОБА_12 неодноразово протягом 2007-2008 років попереджались про вжиття мір адміністративного впливу за самовільне будівництво тамбуру без відповідних документів, що підтверджується копіями актів ЖРЕПу № від 16.08.2007 року, від 12.02.2008 року та від 11.01.2008 року.

Рішенням виконавчого комітету Шевченківської районної у місті Чернівці ради від 16 квітня 2008 року за №65/5, зобов`язано ОСОБА_3 , яка є власницею будинку на АДРЕСА_1 , відновити в попередній стан відповідно до інвентарної справи на будинок, самовільно перебудований тамбур в термін до 01.05.2008 року.

Відповідно до технічного висновку №1826 експертного дослідження від 31 грудня 2010 року площа земельної ділянки, яка знаходиться під тамбуром за адресою: АДРЕСА_1 , знаходиться на земельній ділянці, яка приватизована мешканцями будинку АДРЕСА_2 , становить 0,0005 га, площа земельної ділянки, яка знаходиться під тамбуром за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці, яка належить місцевим радам становить 0,0004 га.

Згідно висновком №281 додаткової судової будівельно-технічної експертизи від 21 березня 2013 року, згідно з ситуаційним планом земельної ділянки, на яку виданий Держваний акт на право спільної сумісної власності серії ЯЕ №348744 ( ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 ) площею 0,0447 га, самочинно побудований тамбур будинку по АДРЕСА_3 займає земельну ділянку площею 0.0005 га.

Таким чином, спірний тамбур знаходиться на земельній ділянці яке належить позивачу на праві спільної сумісної власності.

Шодо позовних вимог в частині знесення самочинно реконструйованого тамбуру

Так, відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до частини 1 статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. 2 ст. 386 ЦК України, власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

У розумінні приписів наведеної норми право власності може бути також порушене без безпосереднього вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном.

Відповідно дочастин 1,2 ст.376ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Відповідно до частин 3, 4, 5 ст. 376 ЦК Україниправо власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Відповідно до пункту 17 Постанови № 6 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами статті 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва)» (далі за текстом - Постанова) позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред`явлено власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, зокрема, власником (користувачем) суміжної земельної ділянки з підстав, передбачених статтями 391, 396 ЦК, статтею 103 ЗК.

Відповідно до ч.1 п.22 Постанови знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Відповідно до ч.1, 3-5 п.24 Постанови знесення нерухомості, збудованої з істотним відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотним порушенням будівельних норм і правил (у тому числі за відсутності проекту), можливе лише за умови, що неможлива перебудова нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови.

Якщо технічна можливість перебудови об`єкта нерухомості відсутня або забудовник відмовляється від такої перебудови, суд, незалежно від поважності причин відмови, за позовом зазначених органів або особи, права чи інтереси якої порушено таким будівництвом, ухвалює рішення про знесення житлового будинку або іншого нерухомого майна.

Відмовою забудовника від перебудови слід вважати як його заяву про це, так і його дії чи бездіяльність щодо цього, вчинені до або після ухвалення рішення суду про зобов`язання здійснити перебудову.

Погодження забудовника на перебудову при розгляді справи про знесення самочинного будівництва за можливості перебудови, якщо це підтверджено, є підставою для відмови в позові лише тоді, коли рішення суду, яке набрало законної сили, про зобов`язання здійснити перебудову не виконано не з вини забудовника, про що державним виконавцем складено відповідний акт.

Відповідно до п. 26 Постанови притягнення особи до адміністративної чи кримінальної відповідальності за самочинне будівництво не позбавляє відповідні державні органи, органи місцевого самоврядування або осіб, права яких порушено самочинним будівництвом нерухомого майна, можливості пред`явити позов про перебудову чи знесення самовільно збудованого об`єкта нерухомості, а також про відшкодування витрат, пов`язаних із приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Відповідно до ст. 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»визначено, що у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

У разі, якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.

За рішенням суду самочинно збудований об`єкт підлягає знесенню з компенсацією витрат, пов`язаних із знесенням об`єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво.

У разі неможливості виконання рішення суду особою, яка здійснила таке самочинне будівництво (смерть цієї особи, оголошення її померлою, визнання безвісно відсутньою, ліквідація чи визнання її банкрутом тощо), знесення самочинно збудованого об`єкта здійснюється за рішенням суду за рахунок коштів правонаступника або за рішенням органу місцевого самоврядування за рахунок коштів місцевого бюджету та в інших випадках, передбачених законодавством.

З урахуванням змісту статті 376 ЦК України в поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 цього Кодексу вимоги про знесення самочинно збудованого нерухомого майна на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, можуть бути заявлені власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, за умови доведеності факту такого порушення самочинною забудовою.

Вимоги про знесення самочинного будівництва інші особи можуть заявляти за наявності двох умов: доведеності факту порушення прав; будівництво є самочинною забудовою.

Позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню незалежно від того, на своїй чи на чужій земельній ділянці або іншому об`єкті нерухомості відповідач вчиняє дії (бездіяльність), що порушують право позивача.

Якщо проведення перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Самочинне будівництво підлягає безумовному знесенню, якщо: 1) власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності за особою, яка здійснила таке будівництво; 2) власник земельної ділянки не заперечує проти визнання права власності на самочинну забудову, однак така забудова порушує права інших осіб на зазначену земельну ділянку; 3) самочинна забудова зведена на наданій земельній ділянці але з відхиленням від проєкту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил, що порушує права інших осіб, за умови, що особа, яка здійснила самочинне будівництво, відмовилась від здійснення перебудови.

Згідно з частиною першою статті 376 ЦК України самочинно збудованим вважається об`єкт нерухомості, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) об`єкт нерухомості збудовано без належного документа чи належно затвердженого проєкту; 3) об`єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Наявність хоча б однієї із трьох ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним. Саме такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року у справі № 520/17520/14-ц.

При цьому у постанові Верховного Суду від 04 квітня 2018 року у справі № 2-6977/11 зроблено висновок: позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред`явлено власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, зокрема, власником (користувачем) суміжної земельної ділянки, з підстав, передбачених статтями 391, 396 ЦК України, статтею 103 ЗК України.

Вимоги про знесення самочинного будівництва інші особи можуть заявляти за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою (постанова Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 458/1173/14-ц).

Відповідно до вимог ч. 7 ст. 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану

Відповідно до п. 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами статті 376 ЦК України» позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред`явлено власником (користувачем) суміжної земельної ділянки з підстав, передбачених статтями 391, 396 ЦК України, статтею 103 ЗК України.

На підставі викладеного суд доходить висновку про задоволення позовних вимог в частині усунення перешкод у користуванні земельної ділянкою кадастровий номер 7310136300:08:001:0088, яка належить на праві сумісної власності ОСОБА_1 шляхом знесення тамбуру площею 6.20 кв.м в будинку АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судовівитрати,пов`язані зрозглядом справи,покладаються: 1) у разі відмови в позові - на позивача.

Понесення позивачем судових витрат підтверджується квитанцією № 50 від 19.07.2022 року про сплату судового збору в сумі 1984,80 грн.

Приймаючи до уваги вимоги ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 1984,80 грн.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 82, 141, 141, 258, 259, 263-265, 273 ЦПК України, ст. 16, 319, 321, 376, 386, 391 ЦК України, суд,

УХВАЛИВ:

Задовольнити позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, треті особі Чернівецька міська рада, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

Визнати тамбур площею 6.20 кв. м в будинку АДРЕСА_1 - самочинним будівництвом.

Усунути перешкоди у користуванні земельної ділянкою кадастровий номер 7310136300:08:001:0088, яка належить на праві сумісної власності ОСОБА_1 шляхом знесення тамбуру площею 6.20 кв.м в будинку АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1984 (одна тисяча дев`ятсот вісімдесят чотири) гривень 80 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Чернівецького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання за адресою: кв. АДРЕСА_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_3 , місце проживання за адресою: кв. АДРЕСА_5 , реєстраційний номер НОМЕР_3 .

Третя особа: Чернівецька міська рада, місце знаходження за адресою: буд. 1, пл. Центральна, м. Чернівці, 58002, код ЄДРПОУ 36068147.

Третя особа: ОСОБА_4 , місце проживання за адресою: кв. АДРЕСА_6 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 .

Третя особа: ОСОБА_5 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_7 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 .

Суддя Ю. О. Калмикова