Постанова

від 22.11.2024 по справі 727/6078/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 727/6078/22

провадження № 61-13690св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивачка - ОСОБА_1 ,

відповідачка - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Мандзюк Віктор Борисович, на постанову Чернівецького апеляційного суду від 04 вересня 2024 року у складі колегії суддів: Перепелюк І. Б.,

Височанської Н. К., Литвинюк І. М., і виходив з наступного.

Зміст заявлених позовних вимог

1. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Чернівецька міська рада, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що вона є співвласником земельної ділянки кадастровий № 7310136300:08:001:0088 (свідоцтво про право власності на нерухоме майно, індексний № 31976871

від 31 грудня 2014 року).

3. Відповідно до договору купівлі-продажу від 25 червня 2007 року власником будинку АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 . Згідно з умовами зазначеного договору, житлова площа будинку складає 33,10 кв. м, загальна площа - 86,10 кв. м.

4. Згідно з інвентаризаційною справою із змінами від 29 травня 2007 року, площа житлового будинку складала по першому поверху: тамбур - 1,90 кв. м, кухня - 19,20 кв. м, коридор - 2,40 кв. м, санвузол - 3,60 кв. м, гараж - 15,60 кв. м, (всього по першому поверху 42,70 кв. м); по другому поверху: коридор - 10,10 кв. м, кімната - 17,50 кв. м, кімната -15,8 кв. м (всього по другому поверху 43,40 кв. м), всього по будинку - 86,10 кв. м, житлова площа 33,30 кв. м.

5. Зауважувала, що згідно із зазначеними вище документами у власність

ОСОБА_2 перейшов тамбур розміром 1,90 кв. м.

6. В період з 2007 року по 2014 рік ОСОБА_2 самочинно без відповідних дозволів зробила реконструкцію тамбуру та будинку і 08 грудня 2014 року був виготовлений новий технічний паспорт, де вказані наступні площі: тамбур -

6,20 кв. м, кухня - 19,20 кв. м, коридор - 1,3 кв. м, вбиральня - 1,2 кв. м, душова - 3,6 кв. м, кабінет - 14,3 кв. м (всього по першому поверху 45,80 кв. м); по другому поверху: коридор - 7,5 кв. м, кімната - 17,50 кв. м, кімната - 15,8 кв. м (всього по другому поверху 40,80 кв. м), всього по будинку - 86,10 кв. м, житлова площа 33,30 кв. м, де площа тамбуру склала вже 6,2 кв. м.

7. 15 грудня 2014 року відповідачка перереєструвала за собою право власності на житловий будинок, площа якого вже склала не 86,1 кв. м, як у договорі, а 86,6 кв. м.

8. Зазначала, що площа житлового будинку, зазначена в технічному паспорті від 08 грудня 2014 року, не відповідає реальній площі житлового будинку (вважає реальною площею 90,4 кв. м), а тамбур площею 6,2 кв. м є самочинно перебудованим, право власності на нього не зареєстровано належним чином.

9. Факт самочинної перебудови підтверджується пунктом 5 рішення виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Чернівці ради від 16 квітня 2008 року № 65/5, яким зобов`язано ОСОБА_2 , що є власницею будинку

АДРЕСА_1 , відновити у попередній стан, відповідно до інвентарної справи на будинок, самовільно перебудований тамбур, до

01 травня 2008 року.

10. Посилалася на те, що тамбур площею 6,2 кв. м розмішений на земельній ділянці, яка належить їй на праві спільної сумісної власності, побудований з численними порушеннями будівельних норм і правил, порушує її право користування та розпоряджання належним їй майном.

11. Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд: визнати тамбур площею

6,20 кв. м у будинку АДРЕСА_1 самочинним будівництвом; усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою кадастровий № 7310136300:08:001:0088, шляхом знесення зазначеного тамбуру.

Стислий виклад позиції відповідача

12. ОСОБА_2 заперечувала проти задоволення позовних вимог

ОСОБА_1 , посилаючись на їх безпідставність. Зазначала, що право власності на земельну ділянку, площею 0,447 га, кадастровий № 7310136300:08:001:0088, оформлено на ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , без визначення часток, однак інші співвласники не є сторонами справи.

13. Повідомляла про наявність судових спорів щодо правомірності набуття права власності ОСОБА_5 на спірну земельну ділянку (справа

№ 727/5349/18), а також правомірності державної реєстрації її права власності на житловий будинок (справа № 272/6030/18).

14. Також просила суд застосувати наслідки спливу позовної давності, оскільки позивачці було відомо про здійснення спірної добудови ще до 2013 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

15. Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівців від 15 травня

2024 року задоволено позов ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

16. Визнано тамбур, площею 6,20 кв. м, у будинку

АДРЕСА_1 самочинним будівництвом.

17. Усунуто перешкоди у користуванні земельною ділянкою кадастровий номер 7310136300:08:001:0088, яка належить на праві сумісної власності ОСОБА_1 , шляхом знесення тамбуру площею 6,20 кв. м у будинку АДРЕСА_1 . Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

18. Рішення суду першої інстанції мотивовано обґрунтованістю позовних вимог, з огляду на те, що спірне приміщення тамбуру є самочинним будівництвом та було здійснене на земельній ділянці, яка перебуває у спільній частковій власності позивачці.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

19. Постановою Чернівецького апеляційного суду від 04 вересня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 15 травня 2024 року скасовано. У позові ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

20. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував обставини, встановлені у справі № 727/6848/16-ц, зокрема того, що право власності ОСОБА_2 , у тому числі на реконструйований тамбур площею 6,20 кв. м, зареєстровано у Державного реєстрі речових прав на нерухоме майно, а тому положення статті 376 Цивільного кодексу України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Крім того, ОСОБА_2 , як власник житлового будинку, за правилами статті 377 ЦК України та статті 120 Земельного кодексу України, набула також право і на спірну земельну ділянку.

Узагальнені доводи касаційної скарги

21. 05 жовтня 2024 року ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Мандзюк В. Б., звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Чернівецького апеляційного суду від 04 вересня 2024 року та залишити в силі Шевченківського районного суду м. Чернівців від 15 травня 2024 року.

22. Підставами касаційного оскарження вказаної постанови апеляційного суду заявниця зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, посилаючись на те, що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16?ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 826/12372/17, від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13, від 23 червня 2020 року у справі № 680/214/16-ц, від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного суду від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц, у постановах Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року у справі № 520/17520/14-ц, від 04 квітня 2018 року у справі № 2-6977/11, від 16 січня 2019 року у справі № 458/1173/14-ц, від 04 березня 2020 року у справі № 822/1278/16, від 16 грудня 2020 року у справі № 579/968/17, від 22 лютого 2022 року у справі № 206/1658/20, від 11 січня 2023 року у справі № 924/820/21, від 06 березня 2024 року у справі № 206/2033/20 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також не дослідив зібрані у справі докази та не надав їм належної правової оцінки Крім того, вказує, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив клопотання про перенесення розгляду справи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

23. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суд апеляційної інстанції не врахував, що спірний тамбур знаходиться на земельній ділянці, яка належить їй та іншим співвласникам на праві спільної сумісної власності. Разом з тим самочинне збільшення відповідачкою площі тамбуру будинку призводить до зайняття належної їй земельної ділянки.

24. Суд апеляційної інстанції не визначився з предметом позову та не звернув належної уваги, що нею не оскаржується право власності відповідачки на житловий будинок. Апеляційним судом залишено поза увагою, що тамбур не входить до об`єкту, право власності на який зареєстровано за відповідачкою. Право власності на реконструйований тамбур не було зареєстровано.

25. Зазначає, що матеріали інвентарних справ підтверджують, що площі приміщень на другому поверсі житлового будинку відповідачки були штучно зменшені для того, щоб приховати реконструйований тамбур із збільшеною площею з 1,9 кв. м до 6,2 кв. З огляду на те, що площа приміщень, зазначена у технічному паспорті від 08 грудня 2014 року, не відповідає реальним площам житлового будинку, вважає, що тамбур, площею 6,2 кв. м є самочинно перебудованим, а право власності на нього не зареєстроване.

26. Вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, з огляду на те, що відповідачка не допустила судового експерта до приміщень об'єту дослідження.

27. Також зауважує про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при відмові у задоволенні її клопотання про перенесення судового розгляду справи. Акцентує увагу, що зазначене позбавило її права подати заяву про відвід судді Перепелюк І. Б., яка є близькою родичкою представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 .

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

28. Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 727/6078/22, витребувано матеріали цивільної справи з суду першої інстанції.

29. 30 жовтня 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Відзив на касаційну скаргу

30. 08 листопада 2024 року ОСОБА_2 через засоби поштового зв`язку подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому, посилаючись на необґрунтованість доводів скарги, просить суд відмовити у її задоволенні.

31. Відзив на касаційну скаргу обґрунтований посиланням на те, що суд апеляційної інстанції правильно врахував, що позивачка вже зверталася до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом зобов`язання здійснити перебудову самочинно збудованого тамбура, у задоволенні якого було відмовлено (справа № 727/6848/16-ц). Сам факт отримання ОСОБА_1 у власність спірної земельної ділянки не є підставою для позбавлення її права на таку земельну ділянку, яке вона набула у порядку статті 377 ЦК України та статті 120 ЗК України.

32. Зазначає про безпідставність доводів заявниці про недопуск судового експерта до приміщення досліджуваного об'єкту, а також вказує, що ухвала суду першої інстанції про призначення судової експертизи була скасована в апеляційному порядку.

33. Посилання касаційної скарги на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права вважає проявом зловживання стороною своїми процесуальними правами. Зауважує, що її представник ОСОБА_7 не має ніякого відношення до розгляду справи, що переглядається в касаційному порядку. Більш того, строк виданої на її ім'я довіреності закінчився ще у 2018 році. Заяву про відвід суддів позивачка не подавала.

34. Крім того, з огляду на строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи, належне повідомлення сторін про дату, час та місце судового розгляду, а також достатності матеріалів справи для її розгляду, суд апеляційної інстанції розглянув справу з дотриманням вимог статті 372 ЦПК України.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

35. Відповідно до договору купівлі-продажу житлового будинку від 25 червня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Новосельською Н. Л. за реєстром № 4149, ОСОБА_8 передала у власність ОСОБА_2 житловий будинок за адресою:

АДРЕСА_1 , загальною площею 86,10 кв. м.

36. Згідно з інвентаризаційною справою від 29 травня 2007 року на будинок

АДРЕСА_1 , на першому поверсі розміщені: тамбур - 1,90 кв. м, кухня - 19,20 кв. м, коридор - 2,40 кв. м, санвузол - 3,60 кв. м, гараж - 15,60 кв. м, (всього 42,70 кв. м); на другому поверсі: коридор - 10,10 кв. м, кімната - 17,50 кв. м, кімната -15,8 кв. м (всього 43,40 кв. м), всього по будинку - 86,10 кв. м, житлова площа 33,30 кв. м.

37. Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 30984889 від 15 грудня 2014 року,

ОСОБА_2 є власницею житлового будинку

АДРЕСА_1 , загальною площею 86,6 кв. м, житловою площею 33,3 кв. м.

38. Факт самочинної перебудови тамбура підтверджується: пунктом 5 рішення виконавчого комітету Шевченківської районної у місті Чернівці ради від 16 квітня 2008 року за № 65/5, яким зобов`язано ОСОБА_2 , що є власницею будинку АДРЕСА_1 , відновити у попередній стан, відповідно до інвентарної справи на будинок, самовільно перебудований тамбур у строк до 01 травня 2008 року; актом Управління ДАБІ в Чернівецькій області від 11 лютого 2016 року; приписом Управління ДАБІ в Чернівецькій області про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних від 11 лютого 2016 року.

39. Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівців від 08 липня

2013 року у справі № 2-31/12 вирішено знести за рахунок ОСОБА_2 , ОСОБА_9 самочинно добудований до будинку

АДРЕСА_1 , тамбур, площею 5,5 кв. м, усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні земельною ділянкою розміром 0,0005 га.

40. Рішенням Апеляційного суду Чернівецької області від 07 серпня 2013 року рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 08 липня 2013 року у справі №2-31/12, в частині знесення самочинного будівництва скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.

41. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 грудня 2013 року касаційні скарги ОСОБА_1 та виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Чернівці ради відхилено. Рішення апеляційного суду Чернівецької області від 07 серпня 2013 року залишено без змін.

42. Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 27 грудня

2017 року у справі № 727/6848/16-ц зобов`язано ОСОБА_2 здійснити перебудову вхідного тамбура літ. І-1 в будинку

АДРЕСА_1 площею 6,2 кв. м до тамбура прямокутної конфігурації із зменшенням його площі до 1,9 кв. м з лінійними розмірами 2,15 м вздовж стіни житлового будинку та 0,88 м від стіни житлового будинку.

43. Постановою апеляційного суду Чернівецької області від 27 лютого

2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 27 грудня 2017 року скасовано, ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом зобов`язання здійснити перебудову самочинно збудованого тамбура.

44. Постановою Верховного Суду від 23 травня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, постанову апеляційного суду Чернівецької області від 27 лютого 2018 року залишено без змін.

45. Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 02 березня

2020 року у справі № 727/5349/18 позов ОСОБА_2 задоволено, визнано недійсними та скасовано пункти 15, 15.1, 15.2, 15.3 рішення 57 сесії VI скликання Чернівецької міської ради від 01 грудня 2014 року № 1418, про передачу у приватну власність ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_10 земельної ділянки кадастровий № 7310136300:08:001:0088. Скасовано свідоцтво про право власності на нерухоме майно СТА 236995, індексний № 31976871 від 31 грудня 2014 року на земельну ділянку за кадастровим № 7310136300:08:001:0088, право сумісної спільної власності, за яким оформлено ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_10 , та його держану реєстрацію. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

46. Постановою Чернівецького апеляційного суду від 29 липня 2020 року у справі № 727/5349/18 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Першотравневого районного суду м. Чернівців від 02 березня 2020 року скасовано, ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання рішення сесії Чернівецької міської ради про передачу у приватну власність земельної ділянки недійсним, скасування свідоцтва про право власності на земельну ділянку.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

47. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга до задоволення не підлягає.

48. Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

49. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

50. Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

51. Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

52. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 зазначено, що позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

53. Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

54. Згідно із частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

55. Відповідно до статті 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

56. Відповідно до частин першої, другої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

57. Позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред`явлено власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено.

58. Судами попередніх інстанцій встановлено, що сторони у справі є землекористувачами суміжних земельних ділянок. ОСОБА_1 є однією із співвласників земельної ділянки, розташованої на АДРЕСА_2 . На сусідній земельній ділянці ( АДРЕСА_1 ) розташований належний ОСОБА_2 на праві приватної власності житловий будинок, земельна ділянка не приватизована.

59. Згідно з положеннями статті 377 ЦК України та статті 120 ЗК України, у редакції, яка діяла на момент набуття відповідачкою права власності на житловий будинок, до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.

60. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

61. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

62. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 661/3925/16-а зроблено висновок про те, що набуття певного речового права на земельну ділянку особою, яка набула право власності на нерухоме майно, розміщене на цій земельній ділянці, відбувається шляхом переходу від попереднього власника нерухомого майна в тому ж обсязі, або відповідно до рішення органу місцевого самоврядування.

63. Згідно з пунктом 8 договору купівлі-продажу житлового будинку

від 25 червня 2007 року, на підставі якого ОСОБА_2 придбала вказаний вище житловий будинок, до покупця, який придбав житловий будинок, переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій він розміщений, та частина ділянки, яка необхідна для його обслуговування.

64. Стаття 91 ЗК України передбачає, що власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, а також дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.

65. Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 20 березня 2019 року у справі № 514/1571/14-ц, для висновків про порушення прав позивача визначенням меж сусідніх земельних ділянок мають бути надані належні та допустимі докази, які б беззаперечно вказували, яка саме земельна ділянка перебувала у власності позивача, де проходить її межа, чи порушена межа її земельної ділянки відповідачем. Такі докази зазвичай можуть підтверджуватися висновками експерта чи спеціаліста.

66. Згідно з пунктом 5 частини третьої статті 2 ЦПК України однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства є диспозитивність.

67. Відповідно до положень частин першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

68. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

69. Згідно з частинами першою - третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

70. Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

71. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).

72. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина четверта статті 82 ЦПК України).

73. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

74. Судами попередніх інстанцій встановлено, що між сторонами існували судові спори щодо межі між суміжними земельними ділянками сторін спору, а також щодо здійсненої ОСОБА_2 реконструкції житлового будинку (справи

№ 2-52/2009, №2-31/12, № 727/6848/16-ц, № 727/5349/18).

75. Згідно з постановою апеляційного суду Чернівецької області від 27 лютого 2018 року у справі № 727/6848/16-ц, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 23 травня 2018 року, ОСОБА_2 зареєструвала право власності на житловий будинок із збільшеною площею за рахунок реконструкції тамбура, проведеної 15 серпня 2008 року, а тому відповідно до статті 377 ЦК України та статті 120 ЗК України набула право користування земельною ділянкою, на якій розміщено її будинок, в тому числі його складова - спірний тамбур. Наступне набуття у 2014 році ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку площею 0,0447 га не є підставою для задоволення позову про зобов`язання відповідачки здійснити перебудову вхідного тамбуру.

76. З урахуванням встановлених у справі № 727/6848/16-ц, суд апеляційної інстанції дійшов мотивованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про усунення їй перешкод у користуванні земельною ділянкою, кадастровий № 7310136300:08:001:0088, шляхом знесення реконструйованого відповідачкою тамбуру.

77. Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, фактично зводяться до переоцінки доказів, яким суди надали обґрунтовану правову оцінку, з урахуванням наведених вище правил доказування.

78. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

79. Посилання касаційної скарги на недопуск відповідачкою судового експерта до приміщень об`єкту оцінки, з огляду на скасування в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про призначення судової будівельно-технічної експертизи (постанова Чернівецького апеляційного суду від 04 липня 2023 року), не впливають на правильність ухваленого судового рішення по суті спору.

80. Висновки судів попередніх інстанцій, з урахуванням встановлених у цій справі обставин та наданої правової оцінки доказам у їх сукупності, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які містяться посилання у касаційній скарзі.

81. Необґрунтованими є також доводи касаційної скарги щодо порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права в частині позбавлення права позивачки на участь у судовому розгляді справи та заявлення відводу судді Перепелюк І. Б.

82. Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачка була належним чином повідомлена про дату, час та місце судового розгляду справи, від її уповноваженого представника надійшла заява про відкладення розгляду справи, яку було відхилено судом апеляційної інстанції. Причин неможливості явки уповноваженого представника позивачки для участі у судовому розгляді справи в суді апеляційної інстанції, а також обставин, які ОСОБА_1 мала намір особисто повідомити суду, остання не зазначила.

83. З огляду на належне повідомлення заявниці про дату, час та місце судового розгляду справи, викладення її позиції у тексті відзиву на апеляційну скаргу, неявку уповноваженого представника позивачки для участі у розгляді справи, беручи до уваги положення статті 372 ЦПК України, строки розгляду справи, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для висновку про порушення судом апеляційної інстанції гарантій, визначених статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

84. Необґрунтованими є також доводи заявниці щодо позбавлення її права на заявлення відводу судді.

85. Учасники судового процесу та їхні представники, як зазначено у частині першій статті 44 ЦПК України, повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

86. На учасників судового процесу та їх представників покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборону зловживати наданими правами.

87. Колегія суддів зауважує, що ОСОБА_1 не скористалася своїм правом на заявлення відводу судді Чернівецького апеляційного суду Перепелюк І. Б. під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції (ні у відзиві на апеляційну скаргу, ні при поданні заяви про відкладення розгляду справи), а викладені у касаційній скарзі причини неможливості участі зазначеної судді у розгляді справи, що переглядається в касаційному порядку, ґрунтуються на припущеннях.

88. Колегія суддів зауважує, що в матеріалах справи відсутні докази щодо представлення інтересів ОСОБА_2 адвокатом Перепелюк І. М. у межах розгляду справи, що переглядається в касаційному порядку.

89. Наявність безсторонності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд, як такий, та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно об`єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.

90. ЦПК України не встановлює вичерпного переліку обставин, які свідчать про необ`єктивність судді, проте визначає, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді.

91. Презумпція особистої неупередженості судді діє допоки не з`являться докази на користь протилежного.

92. Доказів на спростування презумпції неупередженості суддів Чернівецького апеляційного суду Перепелюк І. Б. заявницею не надано.

93. Колегія суддів наголошує на тому, що учасники справи не можуть використовувати інститут відводу суддів з метою схиляння суду до ухвалення бажаного для них процесуального рішення. Необґрунтоване усунення судді від участі у розгляді певної справи є так само порушенням права на справедливий суд, як і незадоволення обґрунтованої заяви про відвід судді.

94. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

95. З урахуванням доводів касаційної скарги ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Мандзюк В. Б., які стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі, меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскарженого судового рішення суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Мандзюк Віктор Борисович, залишити без задоволення.

2. Постанову Чернівецького апеляційного суду від 04 вересня 2024 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Є. В. Синельников

О. М. Осіян

В. В. Шипович