Постанова

від 09.05.2024 по справі 385/1184/23

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 травня 2024 року м. Кропивницький

справа № 385/1184/23

провадження № 22-ц/4809/733/24

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Мурашка С. І. (головуючий, суддя-доповідач), Карпенка О. Л., Чельник О. І.,

за участі секретаря Бойко В. В.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_2 ,

відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу заапеляційною скаргою ОСОБА_5 та її представника адвоката Гончарука Олексія Олексійовича на рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 30 січня 2024 року у складі судді Венгрина М. В. і

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовної заяви

В липні 2023 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та просила:

-визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на земельну ділянку з кадастровим номером 3521186000:02:000:5077, яка розташована на території Таужненської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області, розміром 1,3999 га, після смерті батька ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

-визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на частину житлового будинку з погосподарськими спорудами АДРЕСА_1 , після смерті батька ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

-судові витрати залишити по фактично понесених.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_7 , після смерті якого відкрилась спадщина, до складу якої входить земельна ділянка, кадастровий номер 3521186000:02:000:5077, яка розташована на території Таужненської сільської ради Голованівського району Кіровоградської області, розміром 1,3999 га, земельна ділянка кадастровий номер 3521186000:02:000:0898 яка розташована на території Таужненської сільської ради Голованівського району Кіровоградської області, розміром 2,60 га та житловий будинок з погосподарськими спорудами, розташований в АДРЕСА_2 .

Спадщину після смерті ОСОБА_7 прийняли ОСОБА_4 , ОСОБА_8 та ОСОБА_3 .

Рішенням Гайворонського районного суду від 08.04.2021 за ОСОБА_3 було визнано право власності в порядку спадкування за законом на земельну ділянку кадастровий номер 3521186000:02:000:089, розташовану на території Таужненської сільської ради Голованівського району Кіровоградської області, розміром 2,60 га після смерті ОСОБА_7

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_8 , який за життя правовстановлюючі документи на спадкове майно після смерті ОСОБА_7 не виготовив, а після його смерті єдиним спадкоємцем є його син ОСОБА_6 , який прийняв спадщину шляхом подачі заяви про прийняття спадщини до нотаріуса.

ОСОБА_6 бажав успадкувати земельну ділянку кадастровий номер 3521186000:02:000:5077, розташовану на території Таужненської сільської ради Голованівського району Кіровоградської області, розміром 1,3999 га, про що подав заяву про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_8 до нотаріальної контори, а тому вважається таким, що спадщину прийняв, але правовстановлюючі документи за життя виготовити не встиг та 12.03.2022 помер.

07.03.2018 ОСОБА_9 на випадок своєї смерті склала заповіт яким заповіла ОСОБА_5 земельну ділянку № 1456 кадастровий номер 3521186000:02:000:1456, площею 2,63 га, а все інше майно де б воно не було та з чого б не складалось та те, що буде належати їй після смерті і на те, що за законом буде мати право заповіла дітям ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в рівних долях, склавши заповіт.

ОСОБА_9 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , а після її смерті відкрилась спадщина зокрема на житловий будинок АДРЕСА_1 .

ОСОБА_5 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_9 шляхом подачі заяви про прийняття спадщини, а ОСОБА_6 прийняв спадщину, як спадкоємець який постійно проживав разом з спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Позивач, як неповнолітня є спадкоємцем майна, що належало її батькові ОСОБА_6 , проте, постановою нотаріуса від 07.04.2023 їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_6 , що стало підставою для звернення до суду з позовом.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 30 січня 2024 року позов ОСОБА_1 в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_10 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання права власності в порядку спадкування задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 , на земельну ділянку з кадастровим номером 3521186000:02:000:5077, розташовану на території Таужненської сільської ради Голованівського району Кіровоградської області, розміром 1,3999 га та на 1/2 частину житлового будинку з погосподарськими спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду мотивовано тим, що ОСОБА_6 успадкував земельну ділянку з кадастровим номером 3521186000:02:000:5077, розташовану на території Таужненської сільської ради Голованівського району Кіровоградської області, розміром 1,3999 га та 1/2 частину житлового будинку з погосподарськими спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Оскільки, малолітня дочка ОСОБА_6 ОСОБА_1 вважається такою, що прийняла спадщину після його смерті, суд першої інстанції вважав, що наявні підстави для задоволення позовних вимог.

Короткий зміст апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 та її предстаник адвокат Гончарук О. О. просять скасувати рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 30 січня 2023 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 , в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_2 , про визнання права власності в порядку спадкування на частину житлового будинку з погосподарськими спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Позивачем не доведено, що спадкодавець ОСОБА_6 за життя після смерті своєї матері ОСОБА_9 прийняв спадщину за заповітом на частину спірного будинку, як спадкоємець, який постійно проживав разом, вів спільне господарство, мав спільний бюджет, вів покупки та утримував житло зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Розглядаючи позов, суд першої інстанції не встановив місце проживання спадкодавця на день його смерті та чи було це місце постійним, переважним або тимчасовим місцем проживання.

Посилання суду першої інстанції на довідки Таужненської сільської ради № 185 від 15.06.2020 не мають правового підґрунтя, оскільки були спростовані поясненнями допитаного в судовому засіданні суду першої інстанції свідка ОСОБА_11 .

Відзиви на апеляційну скаргу

Відзивів на апеляційну скаргу не надходило, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в частині, що оскаржується.

Розгляд справи у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції

В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_5 та її представник адвокат Гончаренко О. О. підтримали доводи апеляційної скарги.

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судове засідання апеляційного суду не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень з судовими повістками.

Від представника позивача адвоката Волощука В. В. надійшла заява про розгляд справи без його участі.

Відповідно до положень частини першої статті 372ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Оскільки, учасники справи про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, суд вирішив розглядати справу без участі осіб, що не з`явились, що відповідає положенням ст. 372 ЦПК України.

Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановленихстаттею 367 ЦПК Українимежах, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

Судом першої інстанції встановлено, що позивачка в справі малолітня ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є дочкою ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 ., а тому вважається такою що прийняла спадщину після смерті батька та успадкувала все належне ОСОБА_6 , на момент смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 , майно.

ОСОБА_6 , в свою чергу, за життя набув нерухоме майно, до складу якого входять земельна ділянказ кадастровим номером 3521186000:02:000:5077 та житлового будинку з погосподарськими спорудами в АДРЕСА_1 , які він успадкував.

Зокрема, земельна ділянка з кадастровим номером 3521186000:02:000:5077, що належала ОСОБА_7 згідно державного акту на право власності на земельну ділянку КР № 094094, що підтверджено витягом Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 11.07.2023.

ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та, як вбачається з спадкової справи № 34/2013, спадщину в частині даної земельної ділянки (паю № 089 розміром 1,40 га) прийняв його син ОСОБА_8 , про що подав відповідну заяву у встановлений законом строк (01.02.2013).

Інша спадкоємиця, що подала заяву про прийняття спадщини ОСОБА_4 , на спірну земельну ділянку не претендувала що вбачається зі змісту зави про прийняття спадщини, поданої нею 01.02.2013, що міститься в матеріалах спадкової справи.

Також, як вбачається з спадкової справи щодо майна ОСОБА_7 , заповітів, спадкових договорів він за життя не складав.

ОСОБА_8 , прийнявши спадщину після смерті ОСОБА_7 , не оформив належним чином правовстановлюючі документи на спадкове майно.

ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6 , у встановлений законом 6-ти місячний строк, звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини щодо всього спадкового майна, що підтверджується його заявою від 21.02.2018 в матеріалах спадкової справи № 67/2018 щодо майна померлого ОСОБА_8 .

Крім того, як вбачається з матеріалів спадкової справи інші особи з заявами про прийняття спадщини не звертались, та на день смерті з ОСОБА_8 не проживали.

Згідно свідоцтва про право власності на нерухома майно та архівної довідки від 06.06.2020 будинок в АДРЕСА_1 належав ОСОБА_9 .. Дані обставини сторонами не заперечуються.

За життя 07.03.2018 ОСОБА_9 склала заповіт, яким, окрім земельної ділянки з кадастровим № 3521186000:02:000:1456, все своє майно заповіла в рівних частках ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

ОСОБА_9 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , а після її смерті ОСОБА_5 звернулась до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини 1/2 житлового будинку АДРЕСА_1 , вказала, що іншим спадкоємцем є ОСОБА_6 . В подальшому ОСОБА_5 отримала свідоцтво про право на спадщину на частку цього будинку

Інший спадкоємець за заповітом ОСОБА_6 з заявою про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_9 не звертався.

З довідки № 185 від 15.06.2020, що видана Таужненською сільською радою Гайворонського району Кіровоградської області видана за підписами сільського голови ОСОБА_12 , секретаря виконкому Клименчук А. О. вбачається, що разом з ОСОБА_9 до дня її смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 проживав та був зареєстрований син покійної ОСОБА_6 .

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Оскільки, рішення суду в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 , в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_2 , про визнання права власності в порядку спадкування на земельну ділянку з кадастровим номером 3521186000:02:000:5077, яка розташована на території Таужненської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області, розміром 1,3999 га, не оскаржується, тому суд відповідно до ст. 367 ЦПК України в цій частині його не переглядає.

Частиною першоюстатті 15 ЦК Українивизначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (статті15,16 ЦК України).

Положеннямстатті 392 ЦК Українипередбачено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно достатті 1216 ЦК Україниспадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідностатті 1218 ЦК Українидо складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з приписамистатті 1223 ЦК Україниправо на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені устаттях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до положеньстатті 1258 ЦК Україниспадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановленихстаттею 1259 цього Кодексу.

Частиною 1статті 1261 ЦК Українипередбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1266 ЦК України внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Згідно ч. 1 ст. 1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Згідно з частиною 1 та 3статті 1268 ЦК Україниспадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленогостаттею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановленихчастинами другою - четвертоюстатті 1273 цього Кодексу (ч. 4 ст. 1268 ЦПК України).

Згідно ч. 1 ст. 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленогостаттею 1270цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Відповідно до норм ч. 5 ст. 1268ЦКУкраїни незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Згідно положеньстатті 76 ЦПК Українидоказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі показань свідків, письмових доказів, речових і електронних доказів, висновків експертів.

Частиною першоюстатті 81 ЦПК Українипередбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин першої-третьоїстатті 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Матеріалами справи підтверджується, що згідно копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 16.02.2011 САЕ 202836 ОСОБА_13 на праві власності належав будинок в АДРЕСА_1 (а. с. 25).

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 02.01.2020 ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , померла ІНФОРМАЦІЯ_4 (а. с. 16).

За змістом копії заповіту, складеного в с. Таужне Гайворонського району Кіровоградської області 07.03.2018 ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , що посвідчений секретарем Таужненської сільської ради ОСОБА_14 вбачається, що вона на випадок смерті розпорядилася належним майном, заповівши належну земельну ділянку (пай) № 1456 з кадастровим номером 3521186000:02:000:1456 площею 2,63 га ОСОБА_5 , а все інше майно в рівних долях ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а. с. 24).

Після її смерті ОСОБА_5 звернулась до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини 1/2 житлового будинку АДРЕСА_1 , вказала, що іншим спадкоємцем є ОСОБА_6 . В подальшому ОСОБА_5 отримала свідоцтво про право на спадщину на частку цього будинку (а. с. 135).

Згідно копії довідки № 185 від 15.06.2020 виданої Таужненською сільською радою Гайворонського району Кіровоградської області ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 до дня смерті проживала та була зареєстрована по АДРЕСА_1 . На день її смерті з нею проживали та були зареєстровані донька ОСОБА_5 , син ОСОБА_6 та онука ОСОБА_15 . Заповіт за № 25 заповідачем посвідчений Таужненською сільською радою 07.03.2018 (а. с. 22).

ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_6 , її батьками є ОСОБА_6 та ОСОБА_10 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 03.04.2015 (а. с. 17).

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 15.03.2022 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 (а. с. 13).

З копії довідки № 105 від 17.03.2022, виданої старостою Таужненського старостинського округу № 4 Заваллівської селищної ради вбачається, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживав та був зареєстрований в АДРЕСА_1 , з 1984 року до дня смерті. На день смерті разом з спадкодавцем були зареєстровані, але не проживала ОСОБА_5 та її донька ОСОБА_15 . Від імені ОСОБА_6 заповіт в виконкомі Таужненської сільської ради не посвідчувався (а. с. 23).

З аналізу наданих сторонами доказів та встановлених судом обставин, вбачається, що ОСОБА_6 за життя прийняв спадщину за заповітом у вигляді частини будинку АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_9 , оскільки на момент відкриття спадщини постійно проживав зі спадкодавцем.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є малолітньою дочкою ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 ,а тому всилу вимог ч. 4 ст. 1268 ЦК України вона, як малолітня, яка не відмовлялась від прийняття спадщини, вважається такою що прийняла спадщину після смерті батька ОСОБА_6 та успадкувала все належне останньому на момент смерті майно, у тому числі і частину спірного домоволодіння.

Таким чином, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 76-78,81,89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого дійшов правильного висновку про наявність підстав для визнання права власності ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом на частину житлового будинку з погосподарськими спорудами АДРЕСА_1 , після смерті батька ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Суд не бере до уваги доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не доведено, що спадковдавець ОСОБА_6 за життя після смерті своєї матері ОСОБА_9 прийняв спадщину за заповітом на частину спірного будинку, як спадкоємець, який постійно проживав разом, вів спільне господарство, мав спільний бюджет, вів покупки та утримував житло зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, з огляду на таке.

Згідно ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Місцем проживання фізичної особи згідно з частинами першою, другою та шостою статті 29 ЦК України є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

Статтями 2, 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Місцем проживання є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік

Згідно з пунктом 211 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року № 20/5 свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто тим, які постійно проживали разом зі спадкодавцем чи подали заяву нотаріусу про прийняття спадщини. Доказом постійного проживання разом зі спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом зі спадкодавцем; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Зі змісту наведених норм закону вбачається, що під постійним місцем проживанням спадкоємця із спадкодавцем розуміється як факт безпосереднього проживання спадкоємця із спадкодавцем на момент його смерті, так і факт наявності у спадкоємця, на момент смерті спадкодавця, зареєстрованого у передбаченому законом порядку права на постійне проживання з останнім за однією адресою.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 26 квітня 2023 року в справі № 204/1052/20.

Враховуючи, що з копії довідки № 185 від 15.06.2020, що видана Таужненською сільською радою Гайворонського району Кіровоградської області за підписами сільського голови ОСОБА_12 та секретаря виконкому Клименчук А. О. вбачається, що разом з ОСОБА_9 до дня її смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 проживав та був зареєстрований син покійної ОСОБА_6 , суд першої інстанції обґрунтовано вважав доведеним фактсвоєчасного прийняття спадщини спадкоємцем за заповітом ОСОБА_6 після смерті його матері ОСОБА_9 .

Не заслуговують на увагу суду доводи апеляційної скарги про те, що дані довідки Таужненської сільської ради № 185 від 15.06.2020 не мають правового підґрунття, оскільки були спростовані поясненнями допитаного в судовому засіданні суду першої інстанції свідка ОСОБА_11 , з огляду на те, що останнім, який був допитаний в якості свідка в судовому засіданні суду першої інстанції, було зазначено, що він чітко не може згадати де постійно проживав ОСОБА_6 ,проте, вказані свідчення не спростовують факт проживання ОСОБА_6 з ОСОБА_9 на момент смерті останньої, який підтверджений належними та допустимими доказами.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд маєвиконатиобов`язокщодообґрунтуваннярішення, може бути різною в залежностівід характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

За змістом ст.375ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки суд першої інстанції ухвалив в судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення в частині, що оскаржується, без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційні скарги залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст. ст. 362, 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 та її представника адвоката Гончарука Олексія Олексійовича залишити без задоволення, а рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 30 січня 2024 року в частині, що оскаржується, без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 16.05.2024.

Головуючий суддя С. І. Мурашко

Судді О. Л. Карпенко

О. І. Чельник