Рішення

від 07.05.2024 по справі 725/5790/23

ПЕРШОТРАВНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРНІВЦІВ

Єдиний унікальний номер 725/5790/23

Номер провадження 2/725/711/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.05.2024 року м. Чернівці

Першотравневий районний суд м. Чернівці в складі:

головуючого судді Федіної А.В.,

за участю секретаря судового засідання Ватаманюк В.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

та представників відповідача ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради «Київський обласний центр реабілітаційної медицини» про визнання незаконним звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2023 року позивач звернулась до суду з вище вказаним позовом в обґрунтування якого посилалась на те, що з 03.10.2022 року відповідно до наказу №117-Л/4 її призначено на посаду заступника генерального директора Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради "Київська обласна лікарня". В подальшому, рішенням Київської обласної ради від 09 червня 2023 року №571-18-VIII "Про зміну назви та внесення змін до Статуту Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради "Київська обласна лікарня" перейменовано Комунальне некомерційне підприємства Київської обласної ради "Київська обласна лікарня" на комунальне некомерційне підприємство Київської обласної ради "Київський обласний центр реабілітаційної медицини".

Разом з тим, наказом від 30.06.2023 року №90-од її було звільнено з посади заступника генерального директора комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради "Київський обласний центр реабілітаційної медицини" на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Підставою для звільнення у вказаному наказі зазначено порушення умов та обов`язків передбачених посадовою інструкцією заступника генерального директора, а саме п. 4.1 -невиконання або неналежне виконання посадових завдань та обов`язків, передбачених посадовою інструкцією; п. 4.2 - правопорушення, скоєні під час професійної діяльності, відповідно до чинного законодавства; та розділ 5 посадової інструкції, тобто не підтверджено наявності необхідних знань з основи управління та правил ділового етикету.

Вважає своє звільнення незаконним, оскільки від неї не було відібрано пояснень, не проводилось службове розслідування по фактах, які на думку відповідача свідчили про неналежне виконання посадових обов`язків, а також не вказано, які саме дії свідчать про відсутність у неї необхідних знань з основи управління та правил ділового етикету, а також в чому полягало невиконання наказів та доручень керівництва. Крім того, в оскаржуваному наказі про звільнення зазначено, що вона відмовилась від ознайомлення з наказом від 28.06.2023 року №87-од «Про надання інформації щодо аналізу причин виникнення збитків» яким її зобов`язано надати інформацію в письмовому вигляді, про що було складено акт, натомість такі твердження не відповідають дійсності, даний наказ нею отримано у в.о. начальника відділу кадрового та документального забезпечення і діловода та 29.06.2023 року надано відповідь.

Щодо посилань в оскаржуваному наказі про те, що нею ставиться під сумнів повноваження виконуючого обов`язки генерального директора підприємства та не вживаються заходи з метою отримання інформації, щодо повноважень виконувача обов`язків, звертала увагу на те, що 22 червня 2023 року, генерального директора комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради «Київський обласний центр реабілітаційної медицини» Ігоря Кучму, розпорядженням в.о. голови Київської обласної ради від 22.06.2023 року №408 «Про проведення службового розслідування», відсторонено від виконання обов`язків генерального директора підприємства на період проведення стосовно останнього службового розслідування та згідно п. 7.6 Статуту вказаного підприємства, у разі відсутності Генерального директора або неможливості виконувати свої обов`язки з інших причин, обов`язки виконує заступник генерального директора чи інша особа з функціональними (посадовими) обов`язками. Таким чином, наказом від 04.10.2022 за № 67/4, в разі відсутності генерального директора, виконання функціональних обов`язків Генерального директора Реабілітаційного центру покладено на заступника генерального директора Маріну Назарко та саме вона була наділена правом першого підпису, про що внесено відповідний запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Натомість, ОСОБА_5 на час виникнення спірних правовідносин, не була працівником підприємства та підстави з яких остання підписувала від імені Реабілітаційного центру будь-які документи позивачу були відомі лише з усних пояснень останньої. З урахуванням отриманої усної інформації про наявність розпорядження в.о. голови Київської обласної ради від 22.06.2023 №409 «Про деякі питання трудових відносин з керівником Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради «Київська обласна лікарня» позивач 27.06.2023 року письмово зверталась у Київську обласну раду з проханням надати копію такого розпорядження, а також неодноразово до ОСОБА_6 з проханням надати копію розпорядчого документу згідно якого вона виконує обов`язки керівника центру, проте відповіді на такі прохання так і не отримувала.

З урахуванням наведеного, посилаючись на норми матеріального та процесуального права, просила визнати незаконнимта скасуватинаказ №90-од від 30 червня 2023 року комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради «Київський обласний центр реабілітаційної медицини» Про звільнення заступника генерального директора ОСОБА_7 з посади заступника генерального директора комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради «Київський обласний центр реабілітаційної медицини» та поновити на зазначеній посаді; стягнути з комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради «Київський обласний центр реабілітаційної медицини» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 03 липня 2023 року по день прийняття рішення; допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника генерального директора комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради «Київський обласний центр реабілітаційної медицини».

На вказану позовну заяву надійшов відзив з доповненнями в якому відповідач позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні, виходячи з наступних підстав.

Так, відповідно до Розпорядження №370 від 13.06.2023 року Київської обласної ради на першого заступника генерального директора Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради «Київський обласний центр реабілітаційної медицини» Марію Кисельову було покладено з 14.06.2023 року обов`язки виконуючого обов`язки генерального директора, а рішенням Київської обласної ради від 09.06.2023 року затверджена нова редакція Статуту Комунального некомерційногопідприємства Київськоїобласної ради«Київський обласнийцентр реабілітаційноїмедицини» відповіднодо п. 7.1, п. 7.2 якого управління підприємством здійснюється засновником Підприємства в особі Київської обласної ради, генеральний директор призначається на посаду і звільняється з посади рішенням Київської обласної ради. Про вказані обставини позивачу могло бути відомо з відкритих джерел, зокрема на сайті Міністерства юстиції України, а також наведені обставини підтверджуються Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань від 15.06.2023 року.

В.о. генерального директора був виданий Наказ №85-од від 27.06.2023 року, яким зобов`язано заступника генерального директора ОСОБА_8 надати інформацію щодо кількості платних послуг наданих підприємством за період з 01.01.2023 року по 26.062023 року, проте позивач відмовилась ознайомлюватися з вказаним наказом, про що був складений акт від 27.06.2023 року підписаний заступником генерального директора з експертизи якості та клінічного аудиту Н.Обуховою, в.о. начальника відділу кадрового та документального забезпечення І. Шульської та діловодом ОСОБА_9 , відповідно до якого заступник генерального директора ОСОБА_10 відмовилася ознайомитись з наказом та ставити свій підпис про ознайомлення, після чого наказ було їй зачитано вголос, натомість жодних пояснень по суті викладених у наказі питань позивач не надала.

Крім того, 28.06.2023 року був виданий Наказ №87-од «Про надання інформації щодо аналізу причин виникнення збитків», проте позивач також відмовилась ознайомлюватись з таким наказом, про що був складений відповідний акт.

В подальшому,29.06.2023 рокупозивачу наказом№89-одбуло оголошенодогану заневиконання наказівкерівництва тавраховуючи неналежнуорганізацію роботиструктурних підрозділів,які булибезпосередньо підпорядковані їй.Звказаним наказом остання також відмовилась ознайомитись. Наказом №186-к/тм від 29.06.2023 року позивачу було запропоновано дати пояснення щодо невиконання наказу №87 від 28.06.2023 року, проте остання відмовилась від отримання копії наказу, а тому його зміст їй було оголошено усно, натомість пояснень вона так і не надала. Після чого, 30.06.2023 року Наказом №90-од позивача було звільнено за систематичне невиконання службових обов`язків, ненадання керівництву інформації про роботу безпосередньо підпорядкованих позивачу підрозділів та з наказом про звільнення ОСОБА_7 була ознайомлена під особистий підпис.

Вважає, що наведені вище обставини в їх сукупності свідчать про дотримання відповідачем визначеної ст. 149 КЗпП України процедури, оскільки позивачу неодноразово надавалась можливість ознайомитись зі всіма наказами та подати письмові пояснення по суті порушених питань, а неодноразове невиконання наказів щодо надання інформації та пояснень свідчить про систематичність порушень.

У відповіді на відзив позивач звертала увагу, що розпорядженням Київської обласної ради на яке посилається прдставник відповідача, ОСОБА_11 виконувала обов`язки генерального директора підприємства на час тимчасової непрацездатності генерального директора ОСОБА_12 , який перебував на лікарняному, проте у період з 22.06.2023 року по 30.06.2023 року останній на лікарняному не перебував, а тому у ОСОБА_13 не було повноважень видавати вказані вище накази. Також, звертала увагу, що її не було ознайомлено із розпорядженням про проведення службового розслідування відносно ОСОБА_12 та його відстороненням від виконання обов`язків генерального директора на час такого розслідування. Таким чином, вона керувалась наказом №67/4 від 04.10.2022 року відповідно до якого функціональні обов`язки генерального директора на час його відсутності покладались саме на неї ОСОБА_14 .

Звертала увагу на те, що не відповідають дійсності посилання представника відповідача, що вона відмовлялась отримувати перелічені вище накази, оскільки копії таких наказів нею були отриманні особисто про що зроблені відмітки на їх оригіналах. При цьому, нею не було отримано наказ №186-к/тм від 29.06.2023 року про надання пояснень, про його існування вона не знала , а його порядковий номер не відповідає затвердженій на підприємстві номенклатурі.

Вказувала на те, що представником відповідача не доведено систематичності вчинення нею дисциплінарних проступків та невиконання її посадових обов`язків, що також підтверджується часовим проміжком між наказом про оголошення догани та наказом про звільнення.

В рамках судового розгляду даного спору витребувано з Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради «Київський обласний центр реабілітаційної медицини» оригінал акту від 27.06.2023, який зареєстровано 27.06.2023 року під реєстровим №818; оригінал акту від 28.06.2023 року, який зареєстровано 28.06.2023 року під реєстровим номером №821; оригінал акту від 29.06.2023, який зареєстровано 29.06.2023 за реєстровим №834; оригінал акту від 29.06.2023 року, який зареєстровано 14.07.2023 року за реєстровим №1386; оригінал журналу реєстрації, в якому зареєстровано наказ від 29.06.2023 року №186-к/тм «Про надання письмових пояснень"; оригінал журналу реєстрації, в якому зареєстровано акт від 27.06.2023 року, який зареєстровано 27.06.2023 року під реєстровим №818; оригінал журналу реєстрації, в якому зареєстровано акт від 28.06.2023 року, який зареєстровано 28.06.2023 року під реєстровим №821; оригінал журналу реєстрації, в якому зареєстровано акт від 29.06.2023 року, який зареєстровано 29.06.2023 року за реєстровим №834; оригінал журналу реєстрації, в якому зареєстровано акт від 29.06.2023 року, який зареєстровано 14.07.2023 року за реєстровим №1386; відомості про заробітну плату ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за останні два місяці, що передували звільненню; розрахунок заробітної плати ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 за останні два місяці, що передували звільненню; відомості про фактично відпрацьовані дні ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 протягом останніх двох місяців, що передували звільненню; табелі обліку робочого часу ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 за останні два місяці, що передували звільненню.

В судовомузасіданні позивач позов підтримала та просилазадовольнити.При цьомупояснила,що змоменту появи в лікарні ОСОБА_13 нею було подано запит на отримання публічної інформації з метою з`ясування наявності у неї повноважень, при цьому у червні 2023 року працівники відділу кадрів повідомили, що їм було заборонено виконувати її вказівки як заступника генерального директора Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради "Київська обласна лікарня", відповіді на її запити не надавались. Накази про надання інформації вона отримувала в копіях та про їх отримання розписувалась на оригіналах, при цьому нею були надані відповіді на питання порушені у наказах, та на підприємстві реєструється вхідна та вихідна кореспонденція. Рівень її знань з метою встановлення відповідності займаній посаді ніким не перевірявся.

Також, позивач, за її згодою, була допитана в судовому засіданні в якості свідка та пояснила, що у випадку відсутності генерального директора, яким на момент виникнення спірних правовідносин був ОСОБА_12 , саме вона як заступник генерального директора за посадою, згідно виданого раніше наказу та відповідно до статуту на період відсутності ОСОБА_15 має виконувати його обов`язки, натомість у зв`язку із появою на підприємстві сторонніх осіб, в тому числі ОСОБА_13 , яка не зрозуміло на які підставі керувала реабілітаційним центром, а також у зв`язку із зникненням з її кабінету статутних документів, вона викликала поліцію. Вказувала на те, що їй ніхто не повідомляв та не пояснював з яких підстав ОСОБА_16 керує підприємством та чому її вказівки мають виконуватись. Усі видані ОСОБА_6 накази у червні накази приносились їй в кабінет, оригінал клали їй на стіл, у копія була в руках працівниць, що їх приносил. Про отримання наказів вона ставила свій підпис та ознайомлювалась з ними, при цьому скопіювала лише наказ про звільнення. На накази про надання інформацію вона надавала письмову відповідь, яка мала реєструватись у журналі вхідної кореспонденції, її знань та навиків на відповідність займаній посаді ніхто не перевіряв, дисциплінарне розслідування відносно неї не проводилось, наказ про догану отримала пізно ввечері, а наступного дня вранці її вже було звільнено із займаної посади.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала та просила задовольнити з підстав зазначених у позовній заяві. Вважає, що дії керівництва НКП «Київська обласна лікарня» свідчать про цілеспрямоване усунення позивачки з посади заступника генерального директора, оскільки у короткий проміжок часу було видано шість незаконних наказів терміни для виконання яких встановлені занадто короткі, при цьому ОСОБА_1 не ухилялась від їх виконання та надавала відповідь по суті питань, порушених у наказах. Таким чином, позивач підлягає поновленню на роботі, з виплатою відповідної компенсації за час вимушеного прогулу та з поновленням у штатному розписі підприємства її посади.

Інтереси відповідача в рамках судового розгляду даного спору спочатку представляв адвокат Лактіонов Р.В., а в подальшому адвокат Павлішина Н.В., які в судовому засіданні позов не визнали, заперечували проти його задоволення з підстав вказаних у тексті відзиву та письмових заперечень. Зауважували, що позивач не надавала або надавала неповні відповіді по суті питань, порушених у винесених наказах, не виконала своїх обов`язків, які були на неї покладені посадовою інструкцією, а доводи ОСОБА_1 про те, що вона ставила під сумнів повноваження виконуючої обов`язки генерального директора слід оцінити критично, оскільки відповідна інформація є в загальному публічному доступі та не потребує окремого звернення із запитом про надання інформації. Вказували на те, що службове розслідування щодо ОСОБА_1 не проводилось, оскільки у цьому не було необхідності, рішення про її звільнення було погоджено із засновниками та відповідає вимогам трудового законодавства, при цьому ОСОБА_1 надавалась можливість надати пояснення по факту виявлених порушень.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_17 в судовому засідання пояснила, що вона працює на посаді інспектора з кадрів Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради «Київський обласний центр реабілітаційної медицини» та серед її обов`язків, зокрема є також реєстрація вихідної кореспонденції. Проекти наказів щодо ОСОБА_1 вона безпосередньо не готувала, а їх приносила ОСОБА_18 . Усі накази, які були видані у червні, вручені особисто ОСОБА_1 в присутності трьох працівників підприємства, накази були зачитані позивачці в голос, зокрема деякі накази зачитувала вона особисто, деякі зачитувались ОСОБА_19 , проте позивачка відмовлялась ставити підпис про їх отримання, у зв`язку з чим були складені відповідні акти. Наказ про звільнення позивачу було вручено та вона розписалась про факт його отримання. Які підстави були для видачі у червні 2023 року наказів щодо ОСОБА_1 вона не знає та цим питанням не цікавилась через велику кількість роботи. Вхідну кореспонденцію реєструвала ОСОБА_20 та їй не відомо в якому саме журналі таку кореспонденцію слід реєструвати.

В судове засідання неодноразово викликались решта свідків, які заявлені у відповідному клопотанні позивача, натомість останні в судове засідання не з`явились.

За змістом ч.2ст.91ЦПК України,у заяві про виклик свідка зазначаються його ім`я, місце проживання (перебування) або місце роботи, обставини, які він може підтвердити.

Так, судові повістки про виклик свідків направлялись судом за адресою місця знаходження Комунального некомерційногопідприємства Київськоїобласної ради«Київський обласнийцентр реабілітаційноїмедицини» , натомість до суду повернулись поштові відправлення з відміткою ПАТ «Укрпошта» про неможливість вручення, а позивач і її представник в судовому засідані вказували, що на їх допитані не наполягають та відмовляються від допиту решти свідків.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представників сторін, покази свідка, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільногосудочинства єсправедливий,неупереджений тасвоєчасний розгляді вирішенняцивільних справз метоюефективного захиступорушених,невизнаних абооспорюваних прав,свобод чиінтересів фізичнихосіб,прав таінтересів юридичнихосіб,інтересів держави.

Частиною першою ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно вимог ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно дост. 233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

За наслідками розгляду справи встановлено, що наказом №117-Л/4 від 03.10.2022 року ОСОБА_1 була призначена на посаду заступника генерального директора Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради "Київська обласна лікарня", яке в подальшому було перейменоване на Комунальне некомерційне підприємство Київської обласної ради "Київський обласний центр реабілітаційної медицини" (а/с 46-47 Том 1).

Разом з тим, наказом КНП Київської обласної ради "Київський обласний центр реабілітаційної медицини" від 30.06.2023 року №90-од останню було звільнено із займаної посади на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України (а/с 8 Том 1).

Так, за замістом п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення.

У вказаному наказі підставами для звільнення було зазначено наступне.

Відповідно до наказу від 28.06.2023 № 87-од «Про надання інформації щодо аналізу причин виникнення збитків» заступника генерального директора ОСОБА_7 зобов`язано надати інформацію в письмовому вигляді в термін до 10:00 29.06.2023 року, однак ОСОБА_7 відмовилась від ознайомленням із зазначеним наказом. Про що складений відповідний акт від 28.06.2023.

ОСОБА_7 реєструє інформацію № 1260 від 29.06.2023 року, якою ставить під сумнів повноваження виконуючого обов`язки генерального директора, які вона мала в змозі перевірити в вільному доступі на сайті Мінюсту, або звернувшись безпосередньо до засновника Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради "Київський обласний центр реабілітаційної медицини".

Крім того ОСОБА_7 , не надала підтверджуючих документів щодо діяльності та вжитих заходів комісією з відповідними підтверджуючими документами, яку вона очолює, а також інформацію щодо витрат, наводячи доводи про недбале ведення бухгалтерського обліку структурним підрозділом, який відповідно до пункту 1.6. посадової інструкції заступника генерального директора Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради "Київський обласний центр реабілітаційної медицини" безпосередньо підпорядковується саме ОСОБА_7 , що свідчить про службову недбалість.

Наказом від 29.06.2023 року № 89-од «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності та оголошення догани заступнику генерального директора Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради "Київський обласний центр реабілітаційної медицини" заступнику генерального Комунального некомерційного підприємства Київськоїобласної ради"Київськийобласний центрреабілітаційної медицини"Назарко М. оголошено догану за неналежне виконання посадових та службових обов`язків, не виконання доручень та наказів виконуючого обов`язків генерального директора.

Як вбачається із тексту вказаного наказу про звільнення, роботодавець прийшов до висновку, що вищезазначені обставини свідчать про систематичність невиконання поважних причин наказів та доручень керівництва, порушення умов обов`язків передбачених пунктами 4.1., 4.2. посадової інструкції заступника генерального директора Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради "Київський обласний центр реабілітаційної медицини", неспроможність Назарко організувати взаємодію між структурними підрозділами, підпорядковані заступнику генерального директора Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради "Київський обласний центр реабілітаційної медицини", призводить до суттєвої затримки во взаємодії між структурними підрозділам Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради "Київський обласний центр реабілітаційної медицини".

М. Назарко на посаді заступника генерального директора відповідно розділу 5 посадової інструкції не підтвердила наявність необхідних знань основи управління та правил ділового етикету.

На підставі вище викладеного, враховуючи систематичне невиконання ОСОБА_7 без поважних причин обов`язків, покладених на неї трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку, а також те, що до ОСОБА_7 раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення, керуючись ст. 147, п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, роботодавець прийшов до висновку про звільнення останньої із займаної посади.

У відповідності до вимог ст. 139 КЗпП України, працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Статтею 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Відповідно до ч. 3 ст. 149 КЗпП України, при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок і попередню роботу. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, потрібно з`ясувати, в чому конкретно полягало порушення, що стало підставою для звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП Українита чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями147-1,148,149 КЗпП Україниправила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалося вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувалися при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, а також обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 частини першоїстатті 40 КЗпП Українинеобхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинно бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; до працівника раніше протягом року вже застосовувалися заходи дисциплінарного або громадського стягнення; з моменту виявлення порушення до звільнення може минути не більше місяця.

Отже, працівник може бути звільнений за пунктом 3 частини першоїстатті 40 КЗпП Українилише в разі порушення трудової дисципліни чи невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, які були допущені працівником після того, як до нього було застосовано дисциплінарне чи громадське стягнення (яке не скасоване та не втратило юридичної сили за давністю). При звільненні за пунктом 3 частини першоїстатті 40 КЗпП Українипотрібно встановити: чи передував безпосередньо звільненню дисциплінарний проступок; чи застосовувалися інші заходи дисциплінарного або громадського стягнення та чи можна вважати вчинення дисциплінарного проступку систематичним невиконанням працівником обов`язків без поважних причин.

При цьому систематичним невиконанням обов`язків вважається таке, що вчинене працівником, який раніше допускав порушення покладених на нього обов`язків і притягувався за це до дисциплінарної відповідальності, проте застосовані заходи дисциплінарного чи громадського стягнення не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок.

Тому для звільнення працівника за пунктом 3 частини першоїстатті 40 КЗпП Українипотрібне існування факту не першого, а повторного (тобто вдруге чи більше разів) вчинення працівником винного невиконання чи неналежного виконання обов`язків після того, як до нього уже застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення за вчинення таких дій раніше і на момент повторного невиконання ним без поважних причин трудових обов`язків їх не знято і не погашено.

Під час розгляду справи роботодавець зобов`язаний довести факт вчинення працівником нового порушення трудових обов`язків, яким він обґрунтовував наказ (розпорядження) про звільнення.

Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 вересня 2020 року у справі № 9901/743/18.

Так, судом встановлено, що в.о.генерального директора Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради "Київський обласний центр реабілітаційної медицини" М.Кисельовою 27.06.2023 року було видано наказ №85-од яким зобов`язано позивачку в термін до 12 год. 00 хв. 27.06.2023 року надати в письмовому вигляді інформацію щодо кількості наданих платних послуг підприємством за період з 01.01.2023 року по 26.06.2023 року із зазначенням найменування послуги, вартості та дати надання (а/с 82, 109 Том 1).

28.06.2023 року в.о.генерального директора Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради "Київський обласний центр реабілітаційної медицини" М.Кисельовою видано наказ №86-од від 28.06.2023 року яким покладено на позивачку обов`язки надати пояснення з приводу неналежного виконання посадових обов`язків, оскільки остання у встановлені строки не надала інформацію зазначену у виданому напередодні наказі №85-од, що підтверджується актом (а/с 110 Том 1).

В подальшому, в.о.генерального директора Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради "Київський обласний центр реабілітаційної медицини" М.Кисельовою видано наказ №87-од від 28.06.2023 року яким накладено на позивачку обов`язок надати інформацію щодо заходів вжитих комісією, яку вона очолює, а саме - встановлених сум не використаного цільового фінансування, яка обліковується за даними бухгалтерського обліку за 1 квартал 2023 року, сум отриманого цільового фінансування за 1 квартал 2023 року, в розрізі види та цілі для яких призначено отримане цільове фінансування, перелік та вартість активів використаних за 1 квартал 2023 року, суму цільового фінансування, яка була визнана доходом за 1 квартал 2023 року відповідно до національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку з відповідними підтверджуючими документами у строк до10 год. 00 хв. 29.06.2023 року (а/с 24, 86, 111 Том 1).

Наказом №186-к/тм від 29.06.2023 року зобов`язано ОСОБА_7 у термін до 15 год. 00 хв. 29.06.2023 року надати письмові пояснення щодо невиконання наказу №87-од від 28.06.2023 року та як наслідок неналежного виконання посадових завдань та обов`язків (а/с 84 Том 1).

По факту ознайомлення позивача із наказами працівниками Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради "Київський обласний центр реабілітаційної медицини" Н. Обуховою, ОСОБА_21 та ОСОБА_9 були складені акти відповідно до яких позивачка відмовилась ставити підпис про ознайомлення з наказами після чого її було ознайомлено з їх змістом шляхом зачитування в голос, при цьому згідно акту від 28.06.2023 року щодо ознайомлення з наказом №87-од від 28.06.2024 року, зазначено, що ОСОБА_7 відмовилась ознайомлюватись до того часу поки не буде ознайомленою із розпорядженням про призначення на посаду в.о. генерального директора ОСОБА_22 (а/с 61-65 Том 2).

Відповідно до пояснень діловода ОСОБА_9 від 14.07.2023 року та від 19.10.2023 року, акт №1386 був зареєстрований помилково в журналі внутрішніх документів, а акт від 29.06.2023 року не був зареєстрований, оскільки підколовся до іншої документації (а/с 132, 196 Том 1).

Так, ОСОБА_1 у своїх поясненнях наданих в судовому засіданні, не заперечує того, що вона була ознайомлена з наказами якими на неї було покладено обов`язок надати певну інформацію, проте поставила під сумнів повноваження особи, яка видала такі накази, з урахуванням того, що згідно наказу генерального директора Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради "Київський обласний центр реабілітаційної медицини" від 04.10.2022 року №67/11, у разі його відсутності чи неможливості виконувати свої функціональні обов`язки як генерального директора підприємства, такі обов`язки покладаються на заступника генерального директора М.В. Назарко (а/с 30).

Такі пояснення ОСОБА_1 узгоджуються із відомостями, які містяться в акті від 28.06.2023 року про ознайомлення її з наказом №87-од від 28.06.2023 року, а також копіями долучених до матеріалів справи листів на ім`я ОСОБА_23 з вимогою надати докази покладення на неї функціональних обов`язків генерального директора реабілітаційного центра (а/с 25, 26).

Також, в ході судового розгляду даного спору позивача адвокат Кирилюк Т.А. звернулась до суду з клопотанням про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням Першотравневого районного суду м.Чернівці від 22.11.2023 року у справі №725/5791/23. В обґрунтування вказаного клопотання посилалась на те, що зазначеним судовим рішенням визнано незаконним та скасовано розпорядження в.о. Голови Київської обласної ради Я. Добрянського від 22.06.2023 року №409 « Про деякі питання трудових відносин з Керівником Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради « Київська обласна лікарня» на яке відповідач посилається, вказуючи на правомірність виконання ОСОБА_24 обов`язків виконуючого обов`язки генерального директора НКП «Київський обласний центр реабілітаційної медицини» (а/с 230 Том 1).

Ухвалою Першотравневого районного суду м.Чернівці від 07.12.2023 року в задоволенні такого клопотання судом було відмовлено.

Згідно п.23постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», за передбаченими п.3ст.40 КЗпПпідставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Відтак, такими, що систематично порушують трудову дисципліну визнаються працівники, які мають дисциплінарне або громадське стягнення за порушення трудової дисципліни та порушили її знову протягом року з дня застосування стягнення за перше порушення. Буквальне тлумачення вказаної норми свідчить про те, що систематичність може мати місце після другого проступку, вчиненого протягом року після накладення дисциплінарного чи громадського стягнення за перше порушення.

Виходячи із аналізу норм чинного законодавства, для розірвання трудового договору за підставою, що міститься у п. 3 ч. 1ст. 40 КЗпП України, необхідними є такі умови: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; належним чином зафіксований факт протиправного винного невиконання або неналежного виконання працівником трудових обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку; невиконання трудових обов`язків мало систематичний характер; до працівника раніше протягом року вже застосовувалися заходи дисциплінарного або громадського стягнення.

У постанові Верховного Суду від 6 березня 2018 року у справі № 761/33305/15-ц зроблено висновок, що «при звільненні за п. 3 ч. 1ст. 40 КЗпП Українипотрібно встановити: чи передував безпосередньо звільненню дисциплінарний проступок; чи застосовувалися інші заходи дисциплінарного або громадського стягнення; чи можна вважати його вчинення систематичним невиконання працівником без поважних причин обов`язків».

З матеріалів справи вбачається, що наказом №89-од від 29.06.2023 року, відповідно до статей 147-149 Кодексу законів про працю України, наказу № 85-од від 27.06.2023 «Про надання інформації щодо виконання посадових обов`язків», акту від 27.06.2023, наказу № 86-од від 28.06.2023 «Про падання письмових пояснень», акту від 28.06.2023, враховуючи неналежну організацію роботи структурних підрозділів, які безпосередньо підпорядковуються заступнику генерального директора Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради «Київська обласна лікарня» невиконання наказів керівництва, що свідчить про неналежне виконання посадових та службових обов`язків, передбачених посадовою інструкції заступника генерального директора Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради « Київська обласна лікарня, затвердженої 04.10.2022 генеральним директором (далі по тексту- посадова інструкція), враховуючи не належне виконання доручень та наказів виконуючого обов`язки генерального директора, призначеного розпорядженням Київської обласної ради № 409 від 22 червня 2023 року, недотримання функціональних обов`язків, позивачці було оголошено догану (а/с 85 Том 1).

У відповідностідо вимогст.147КЗпП України,за порушеннятрудової дисциплінидо працівникаможе бутизастосовано тількиодин зтаких заходівстягнення: 1)догана; 2)звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

За змістомст.149КЗпП України,до застосуваннядисциплінарного стягненняроботодавець повинензажадати відпорушника трудовоїдисципліни письмовіпояснення. Закожне порушеннятрудової дисципліниможе бутизастосовано лишеодне дисциплінарнестягнення. Приобранні видустягнення роботодавецьповинен враховуватиступінь тяжкостівчиненого проступкуі заподіянуним шкоду,обставини,за якихвчинено проступок,і попереднюроботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

В оспорюваному наказі про звільнення йде мова про невиконання позивачкою наказу від 28.06.2023 року №87-од, порушення вимог п.п. 1.6, 4.1, 4.2 та Розділу 5 посадової інструкції та про накладення на неї дисциплінарного стягнення у вигляді догани на підставі наказу №89-од від 29.06.2023 року, у зв`язку з чим роботодавець прийшов до висновку про систематичність невиконання трудових обов`язків та наявність підстав для звільнення, натомість з такими висновками відповідача погодитись не можна, враховуючи наступні встановлені судом обставин.

Так, в оспорюваному наказі про звільнення йде мова про те, що ОСОБА_7 реєструє інформацію № 1260 від 29.06.2023 року, якою ставить під сумнів повноваження виконуючого обов`язки генерального директора, які вона мала в змозі перевірити в вільному доступі на сайті Мінюсту, при цьому до позовної заяви позивачем долучено копії листів з відмітками про їх реєстрації Київською обласною лікарнею за вхідним номером №1245 від 28.06.2023 року та № 1247 від 28.06.2023 року, де позивачка звертається з проханням надати їй копію відповідного документу, який зобов`язує її виконувати накази та розпорядження ОСОБА_25 (а/с 25, 26 Том 1).

Натомість,за вхідним №1260 від 29.06.2023 року було зареєстровано заяву ОСОБА_10 в якій остання повідомилана виконаннянаказу №87-од від28.06.2023 року проте,що збитки на Підприємстві виникли через недбале ведення головним бухгалтером бухгалтерського обліку, щодо виконання п. 2 Наказу, повідомила, що не має можливості надати інформацію, оскільки їй заблоковано доступ до Пиват24 для бізнесу та будь-яких підтверджуючих документів надати не має можливості, оскільки у період часу з 15.06.2023 року по 21.06.2023 року під час її тимчасової відсутності на робочому місці, неодноразово заходили працівники Підприємства та брали її документи, при цьому, як зазначили працівники Підприємства, документи з її кабінету забирались без будь-яких актів приймання майна, що зафіксовано в протоколі звернення до правоохоронців. Також, зазначала, що станом на 29.06.2023 року її не ознайомлено з документами, згідно яких на ОСОБА_22 покладено виконання функціональних обов`язків генерального директора Підприємства, в зв`язку із чим просила для ознайомлення надати копію документа, згідно якого ОСОБА_5 виконує обов`язки генерального директора (а/с 27 Том 1).

Як вбачається зі змісту наказу №90-од від 30.06.2023 року, належної оцінки таким поясненням ОСОБА_1 , які стосувались саме наказу № 87-од від28.06.2023 року в оскаржуваному наказі про звільнення не надано.

Слід також зазначити, що систематичним невиконанням обов`язків вважається таке, що вчинене працівником, який раніше допускав порушення покладених на нього обов`язків іпритягувався за це до дисциплінарної відповідальності, проте застосовані заходи дисциплінарного чи громадського стягнення не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок, натомість відсутні підстави вважати, що оголошена позивачці догана не мала позитивних наслідків та ОСОБА_10 знову вчинила дисциплінарний проступок з огляду на те, що роботодавцем не було надано оцінку поясненням ОСОБА_1 №1260 від 29.06.2023 року, не враховано обставини за яких ОСОБА_1 зобов`язана була надати витребувувану наказами № 85-одвід 27.06.2023року,№87-од від 28.06.2023 року, наданий строк на їх виконання, та не встановлено чи було невиконання чи неналежне виконання позивачкою таких наказів винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності. Також відповідачем в ході судового розгляду даного спору відповідачем не надано суду доказів на підставі яких останній у своєму наказі прийшов до висновку про відсутність у ОСОБА_1 необхідних знань основи управління та правил ділового етикету.

Суд також звертає увагу на терміни, які були надані позивачу для виконання наказів № 85-одвід 27.06.2023року,№87-одвід 28.06.2023року,зокрема згідно актів від 27.06.2023 року,28.06.2023року з наказом №85-од від 27.06.2023 року позивач ознайомлена 27.06.2023 року о 08 год. 20 хв., інформацію зазначену у ньому зобов`язана була надано у строк до 12 год. 00 хв. 27.06.2023 року та 28.06.2023 року о 08 год. 30 хв. позивача було ознайомлено з наказом №86-од від 28.06.2023 року щодо надання пояснень з підстав невиконання попереднього наказу. Також, наказом від 28.06.2023 року №87-од позивача зобов`язано надати інформацію у строк до 10 год. 00 хв. 29.06.2023 року, та 29.06.2023 року відповідачем винесено накази №186-тм про надання пояснень щодо невиконання попереднього наказу, а також №89-од про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани, а 30.06.2023 року був виданий оскаржуваний наказ про звільнення.

Так, як було зазначено судом раніше, для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 частинистатті 40 КЗпП Українинеобхідна наявність сукупності певних умов, серед яких зокрема чи було невиконання працівником своїх обов`язків винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності, натомість таких обставин відповідачем під час звільнення позивача встановлено не було та не встановлено факту винного та умисного ненадання позивачем витребуваної інформації на підставі наказів № 85-од від 27.06.2023 року, №87-од від 28.06.2023 року.

Слід також зазначити, що з урахуванням положень ст. 147 КЗпП України звільнення є заходом стягнення та на виконання вимог ст. 149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення роботодавець повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення, натомість матеріали справи не містять відомостей про те, що до застосування такого виду стягнення як звільнення від ОСОБА_1 були відібрані пояснення з приводу обставин, які стали підставою для її звільнення, при цьому посилання представника відповідача на те, що від ОСОБА_1 роботодавець вимагав пояснення по факту не виконання наказів № 85-од від 27.06.2023 року, №87-од від 28.06.2023 року не може вважатись належним виконанням вимог ч. 1 ст. 149 КЗпП України в частині накладення такого виду стягнення як звільнення.

Наведені вище обставини в їх сукупності свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваного наказу про звільнення.

За змістомч.1ст.235КЗпП України,у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимогЗакону України"Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

З матеріалів справи вбачається, що 14.08.2023 року на НКП «Київський обласний центр реабілітаційної медицини» було затверджено новий штатний розпис відповідно до якого посада заступника генерального директора на підприємстві відсутня, натомість наявні посади першого заступника генерального директора та заступника генерального директора з експертизи якості та клінічного аудиту, у зв`язку з чим слід звернути увагу на наступне.

У пункті 19постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів»№ 9 від 06 листопада 1992 рокуроз`яснено, що працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де зберігалося його попереднє місце роботи.

15 липня 2020 року Верховний Суд в постанові у справі № 480/1449/18 визнав за необхідне виключити з резолютивної частини рішення суду першої інстанції вказівку про поновлення на роботі «або на іншій рівнозначній посаді за вибором позивача», оскільки згідно з частиною першоюстатті 235 КЗпП Українив разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

У постановах Верховного Суду від 27 квітня 2021 року в справі № 826/8332/17, від 31 травня 2021 року в справі № 0840/3202/18 та від 27 квітня 2021 року у справі № 826/8332/17 зазначено, що ураховуючи приписи частини першоїстатті 235 КЗпП України, на орган, що розглядає трудовий спір, у разі з`ясування того, що звільнення працівника відбулося незаконно, покладається обов`язок поновлення такого працівника на попередній роботі. Відтак, звільненого без законної підстави працівника має бути поновлено на попередній роботі, а не на іншій рівнозначній посаді.

Закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в частині першій статті235, статті240 КЗпП України, а відтак встановивши, що звільнення відбулось із порушенням установленого законом порядку, суд зобов`язаний поновити працівника на попередній роботі. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 819/691/17, від 20 січня 2021 року у справа № 640/18679/18.

Отже, Верховний Суд у своїй практиці неодноразово наголошував, що закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту прав, ніж зазначений в частині першійстатті 235 КЗпП України, а отже, установивши, що звільнення відбулося із порушенням установленого законом порядку, суд зобов`язаний поновити працівника на попередній роботі. При цьому, повноваження суду при вирішенні трудового спору про поновлення працівника на попередній роботі не слід ототожнювати із процедурою призначення на посаду, що належить до компетенції роботодавця.

Таким чином, позивач підлягає поновленню на посаді заступника генерального директора Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради «Київський обласний центр реабілітаційної медицини».

За змістом ч. 2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника визначається відповідно достатті 27Закону України«Про оплатупраці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Відповідно до пункту 5 розділу ІV вказаного Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 Порядку).

Крім того, положеннями розділу ІІІ Порядку передбачені виплати, які підлягають і не підлягають врахуванню (зокрема, одноразові виплати, соціальні виплати, окремі види премій тощо) при обчисленні середньої заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплати за час вимушеного прогулу.

З матеріалів справи вбачається, що заробітна палата позивача за два повні місяці, що передували звільненню (квітень та травень 2023 року) становить 61574,08 грн., з яких 22480,63 грн. за квітень та 39093,45 грн. за травень (а/с 123, 176, 197 Том 1).

Враховуючи інформацію, що міститься у табелях обліку робочого часу на підприємстві за вказані місяці, які передували звільненню, наданих представником відповідача та долучених до матеріалів справи, загальна кількість робочих днів склала 33 дні, а тому середньоденний заробіток позивача становить 1865,88 грн. (61574,08/33=1865,88).

Час вимушеного прогулу ОСОБА_1 становить період з дня наступного за звільненням по дату ухвалення судового рішення, а саме з 01.07.2023 року по 07.05.2024 року, що відповідно до статистичних даних становить 222 робочих дні.

Отже, загальний розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 складає 414225,36 грн. (1865,88*222) за виключенням податків та обов`язкових платежів, які підлягають відрахуванню з цієї суми.

На підставі вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на корись держави підлягає стягненню судовий збір, оскільки при зверненні до суду з даним позовом, позивач була звільнена від сплати судового збору.

На підставівище викладеногота керуючисьст.ст.43,49Конституції України, ст.ст.40,139,147,149,233,235 КЗпПУкраїни, ст.ст. 2, 4, 5, 7, 1, 12, 76-89, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 352, 354, 355, 430 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради «Київський обласний центр реабілітаційної медицини» №90-од від 30 червня 2023 року про звільнення заступника генерального директора ОСОБА_1 на підставі п. 3 ч. 1ст. 40 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника генерального директора Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради «Київський обласний центр реабілітаційної медицини».

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради «Київський обласний центр реабілітаційної медицини» (ідентифікаційний код 01993718) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимішеного прогулу в сумі 414225,36 грн. (чотириста чотирнадцять тис. двісті двадцять п`ять грн. 36 коп.)

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради «Київський обласний центр реабілітаційної медицини» (ідентифікаційний код 01993718) на користь держави судовий збір в сумі 1073,60 грн.

Допустити негайне виконання рішення вчастині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника генерального директора Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради «Київський обласний центр реабілітаційної медицини».

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Чернівецького апеляційного суду.

Повний текст рішення виготовлений 20 травня 2024 року.

Суддя Першотравневого

районного суду м.Чернівці А. В. Федіна